Psychedelia
By Nazar
— “Why are you living in my head? I hate you!”
— “Well, you made that choice yourself. Let me remind you, in case you’ve forgotten: it was in early spring of ’22. You chose me. Hahaha. Many people chose me.”
— “You’re a ravenous monster!”
— “Wrong again. I feed monsters. I am just one manifestation of your human nature. I am your DNA. I have always been with you, for 40,000 years. I am part of you. Although… there was one man almost 2,000 years ago. I didn’t like him. He wanted to prove that you were made of different stuff… Do you know what you did to him? Hahaha. I’ll tell you: you took him and nailed him to logs and, just to be sure, used a spear. An outdated tool, by the way. I’m glad I have more effective toys now. And your drones just amuse and delight me. Good job, guys. Hahaha.”
— “Wherever you go, there’s nothing but grief and destruction. When most people come to hate you like I do — you’ll disappear!”
— “Oh, you really want to entertain me. Hahaha. First of all, hatred is my fuel. Do you want to put out a fire with gasoline? And secondly, the fact that we’re talking doesn’t make you different from the others. You don’t want to be like everyone else, but the only question is when this creature will awaken inside you. Didn’t you tell yourself: ‘Justice is the rule of the strong, and your weakness makes you guilty’? And who said: ‘If you want peace, prepare for war,’ huh? You need me. I am an integral part of you. So until you meet me fully — enjoy your life.”
— “You’re like a robber — you’ve taken that opportunity away.”
— “Oh, don’t be so dramatic. I’m just showing who’s who, tearing off people’s masks. Their hypocrisy irritates me. Everything else is a personal choice. They think their success, their invented status, gives them the right to believe they are better, more important, and superior to others. But in that final and crucial moment, before meeting death, a person reveals their true nature. I love watching those last seconds of life — they are so decisive and important. It’s my favorite passtime… Hahaha…!
I am neither God nor the devil. I am simply, the choice of humanity, for now. And by the way, even though you keep trying to insult me, I’m not that bad. At least in our relationship, I am honest. You have learned more about yourself than in your entire life before me. And that’s useful, isn’t it? Hahaha!
And one more thing — I want to give you some friendly advice: don’t try to deceive yourself about the nature of things, don’t convince yourself that IT doesn’t live inside you — facing the truth could break you. Just avoid opportunities to face your inner monster…! See, I’m worried about you, ahahaha… after all, we’re going to be living together for a long time, maybe your whole life.”
— “Don’t make yourself a Caesar. You’re disgusting and unnecessary…”
— “Shut up! Don’t make me angry! Thanks to me, you’ll learn what has real value when I’m busy with others. And you’ve felt it, I know. You’re ungrateful creatures and never learn — that’s why I’m immortal!!!”
— “Die, bitch!”
Get Balakun’s stories in your inbox
Join Medium for free to get updates from this writer.
— “Hahaha. Only with you… only with you… But your aggression calms and inspires me. Hahaha! See you soon… Hahaha!!”
Nazar from Vinnytsia is a member of the Armed Forces of Ukraine and a student member of Balakun you can read more about the author here.
ПСИХОДЕЛІЯ
— «Навіщо ти живеш у моїй голові? Я ненавиджу тебе!»
— «Ну, ти сам зробив цей вибір. Нагадаю тобі, якщо забув: на початку весни 22-го. Ти вибрав мене. Ахахах. Мене багато хто вибрав».
— «Ти ненажерлива потвора!»
— «Знову помиляєшся. Я годую потвор. Я лише один із проявів вашої людської сутності. Я — ваше ДНК. Я завжди була з вами всі 40 000 років. Я — частина вас. Хоча ні… була одна людина майже 2000 років тому. Неприємний мені тип. Хотів показати, що ви з іншого тіста… Знаєш, що ви з ним зробили? Ахахаха. А я тобі скажу: ви взяли й прибили його до колод і, щоб напевно, використали спис. До речі, старомодний інструмент. Я рада, що тепер у мене є більш дієві іграшки. Ну а ваші дрони мене просто веселять і радують. Ви молодці. Ахахах».
— «Після тебе — горе і руйнування. Коли більшість людей зненавидить тебе, як я, — ти зникнеш!»
— «Ну ти зовсім хочеш мене повеселити. Ахаха. По-перше, ненависть — це моє паливо. Ти хочеш загасити пожежу бензином? А по-друге, те, що ми розмовляємо, не вирізняє тебе від інших. Ти не хочеш бути як усі, але питання лише в тому, коли це створіння прокинеться в тобі. Хіба не ти собі казав: “Справедливість — це правила сильних, а твоя слабкість робить тебе винним”? А хто сказав: “Хочеш миру — готуйся до війни”, а? Я потрібна вам. Я — ваша невід’ємна частина. Тож поки ти не зустрівся зі мною на повну — насолоджуйся життям».
— «Ти як грабіжник — забрала цю можливість».
— «Ой, ну от тільки не треба драматизувати. Я лише показую, хто є хто, зриваю маски з людей. Це лицемірство мене дратувало. А все інше — це особистий вибір. Вони думали, що їхні успіхи, їхній вигаданий статус дають їм право вважати, що вони кращі, важливіші за інших, вище . Але в цей останній і важливий момент, перед зустріччю зі смертю, людина проявляє свою сутність. Люблю спостерігати ці останні секунди життя — вони дуже вирішальні і важливі. Це моя улюблена розвага… Ахахах…!
Я не Бог і не диявол. Я лише наразі вибір людства. І, до речі, хоч ти постійно хочеш мене образити, я не така вже й погана. Принаймні, у наших відносинах я відверта. Ти дізнався про себе більше, ніж за все своє життя до мене. А це корисно, чи не так? Ахахаха!
І ще одне — хочу дати тобі дружню пораду: не намагайся обманути суть речей, не доводь собі, що ЦЕ не живе в тобі — викриття правди може зламати тебе. Просто уникай можливостей зустрітися з внутрішнім монстром…! От бачиш, я хвилююся за тебе, ахахаха…адже нам з тобою ще довго жити разом, можливо, все твоє життя».
— «Не роби з себе кесаря. Ти бридка і непотрібна…»
— «Заткнись! Не зли мене! Завдяки мені ви дізнаєтесь, що має справжню цінність, коли я зайнята іншими. І ти це відчував, я знаю. Ви невдячні істоти і ніколи не робите висновків — тому я безсмертна!!!»
— «Здохни, сука!»
— «Ахахаха. Тільки разом із вами… тільки разом із вами… Але твоя агресія мене заспокоює і надихає. Ахахаха! До скорої зустрічі… Ахахаха!!»
Назар із Вінниці — військовослужбовець Збройних сил України та студент-учасник проекту «Балакун». Більше про автора можна дізнатися тут.
