<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/" xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" version="2.0" xmlns:cc="http://cyber.law.harvard.edu/rss/creativeCommonsRssModule.html">
    <channel>
        <title><![CDATA[Stories by Marta on Medium]]></title>
        <description><![CDATA[Stories by Marta on Medium]]></description>
        <link>https://medium.com/@MPlechiy?source=rss-20ace26989a1------2</link>
        <image>
            <url>https://cdn-images-1.medium.com/fit/c/150/150/0*9IXtcmk_p3oup0Kq.jpg</url>
            <title>Stories by Marta on Medium</title>
            <link>https://medium.com/@MPlechiy?source=rss-20ace26989a1------2</link>
        </image>
        <generator>Medium</generator>
        <lastBuildDate>Mon, 16 Nov 2026 10:02:00 GMT</lastBuildDate>
        <atom:link href="https://medium.com/@MPlechiy/feed" rel="self" type="application/rss+xml"/>
        <webMaster><![CDATA[yourfriends@medium.com]]></webMaster>
        <atom:link href="http://medium.superfeedr.com/" rel="hub"/>
        <item>
            <title><![CDATA[Portugal]]></title>
            <link>https://medium.com/@MPlechiy/portugal-ab83fd074ad6?source=rss-20ace26989a1------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/ab83fd074ad6</guid>
            <category><![CDATA[подорожі]]></category>
            <category><![CDATA[порто]]></category>
            <category><![CDATA[португалія]]></category>
            <category><![CDATA[португалия]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Marta]]></dc:creator>
            <pubDate>Wed, 20 Feb 2019 12:51:23 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2019-02-20T12:51:23.760Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h3>Португалія. Країна, яку кожен повинен побачити.</h3><p>Багато інформативних сторіс тут <a href="https://www.instagram.com/plechiyka/?hl=uk">@plechiyka</a></p><h4>День 1</h4><p>Ми знову це зробили!</p><p>Тільки цього разу ми прилетіли в Мемінген не з Кракова, а зі Львова. Нарешті настав цей час, коли ми маємо якусь альтернативу.</p><p>Перший раз ми тут побували в липні, але зразу гарно застопили та опинились на озері в Швейцарії. Цього разу ми провели в Мемінгені 24 години. Нас зустрів наш Хост, хто ще не знає то є <a href="https://www.couchsurfing.com/">така мережа</a>, яка дозволяє шукати житло в будь якому місті. Тобто є хороші люди, які відкривають свої домівки для мандрівників, але наголошую — це не просто безкоштовне житло, це можливо дружба, обмін досвідом, вивчення країни з середини. Нашого хоста звали Енді. Він радо відгукнувся на мій запит, зустрів нас машиною та ще встиг показати місто, а потім ми поїхали до його будинку за 10 км від Мемінгена. Він познайомив нас з своїми сусідами і ми разом приготували вечерю, дуже цікаву, рецепт ще зберігся в інстаграмі, але повірте такого ви ще не куштували. А ще його сусіди мають малюків. Одному 1 рік та 6 місяців, а меншому 2 місяці. Це реально круто, коли хостять з дітьми. Ми повечеряли, випили вина, попробували різного німецького шоколаду. Пригостили нашими солодощами, а ще говорили … дуже багато говорили і саме за це я люблю CS. Бо тільки від місцевих жителів ви найбільше дізнаєтесь про країну та цікаві місця.</p><h4>День 2</h4><p>Зранку наш Хост завіз нас в Мемінген і ми гуляли маленькими, затишними вуличками. Вони такі кольорові, а ще дуже чисті. Мемінген може стати чудовим початком вашої подорожі, а вже звідти відкривається майже весь світ, потрібно просто захотіти. Тут я купила собі шапку і ніколи не думал, що вона мене стільки раз виручить. Тут ми зловили щасливі години, та смачно поїли в італійському ресторані і пішки пішли в аеропорт, там справді не далеко. А потім нас чекав довгий переліт в 40ву для мене країну.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/640/1*qWaTcADUpBdq5j-HYQbVFg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*zk2yA8FvLFoZ50xKKv1UJA@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Ex_COfj8yNS2vAAr3pCxYw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*1rN05o-mtkOe-j2kebKqmg@2x.jpeg" /></figure><h4>День 3</h4><p>Порто — невелике містечко в Португалії, розташоване на півночі від Лісабону, з населенням 240 тисяч чоловік. І хоч людей тут дійсно мало туристів тут багато. Багато хто їде в Порто в пошуках тепла, побачити океан, побувати на краю Європи, для потероманів тут свої атракції, такі як найгарніша бібліотека світу або університет, де всі носять такі мантії, як ми бачили у фільмах. Від України до Порто можна доїхати за 35 год нонстоп. Всього 3500 км. Напевно найдальша відстань від дому. Але хто хоче витратити стільки часу? Якщо були створені літаки. Щей аеропорт знаходиться в місці і там є метро, яке завезе вас куди вам потрібно. В місті є 11 зон і ціни стартують від 1,20 до 4,50 залежно від зони. Також вам потрібно заплатити 0,60 за карточку, яку потім потрібно поповнити і завжди компасиувати, просто прикладати до автомату, бо залежно від зон ваш квиток діє від 1 год до 2,5 від моменту першого сканування, після ви можете пересідати, але завжди скануйте квиток! Саме Порто маленьке, але метро ходить в сусідні містечка. Наприклад ми жили від аеропорт 11 км і до центру нам потрібно було їхати 7 км, але наш Хост запевняв нас, що це вже не Порто. Ми використовули метро тільки, щоб доїхати додому та в місто, все решту пішки і мій трекер показав 18 км.</p><p>Ми почали наше знайомство з моста який з’єднує два міста Віла-Нова-ді-Гая і Порту. Міст Дона Луїша, названий на честь короля Луїша Першого. Довжина його 385 метрів, вага — понад 3 тисячі тонн. Ця величезна конструкція вважається символом міста. Складається міст з двох ярусів і щодня пропускає через себе тисячі пішоходів, сотні автомобілів, а на верхній частині їздить метро. Особливо гарний міст у вечірній і нічний час, коли включається підсвічування і висвітлює спорудження. Цікаво, що проект розробив сам Гюстав Ейфель, який у 1875 році виграв конкурс на зведення мосту, що міг би скоротити 12 кілометрів шляху між двома містами.</p><p>Ейфель запропонував найдешевшу ідею з усіх. Через два роки в листопаді міст уже стояв над Дорою. Цікаво бачити вже відомі роботи Ейфеля, їх важко не впізнати. З моста відкривається вид на ще один міст та при хорошій погоді можна навіть побачити океан. А прямо з протилежної сторони відкривається вид на незвичайну архітектуру району Рібейра, який славиться на всю країну. Більшість будівель прикрашені біло-блакитною керамічною плиткою азулежу. Центральна площа району являє собою зібрання сувенірних крамниць і затишних кафе. Неподалік знаходиться фонтан Кубу-де-Рібейра, з піднесеними в центрі статуєю Іоанна Хрестителя і гербом Португалії. Зверху височіє замок і розкидані затишні вулички.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*09jG9cQHzcCtf_0UKa2khQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*5Fr6ejh97MoqfJOvgIrXMQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*qLlKQhPQgReMG_JUNYfspA@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*rbRw7rMomqxhagDbBS_1Kg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*mpugmc8GPLTpRPuDv2nXGQ@2x.jpeg" /></figure><p>Наступним нашим місцем був знаменитий вокзал Сан-Бенту, який був відкритий 1896 році. Тоді вокзал був дерев’яною спорудою, що служила одночасно і пасажирам і власникам вантажів в якості складських приміщень. Зараз залізничний вокзал Сан-Бенту — це красива кам’яна будівля. Станція славиться плиткою, на якій зображені сцени з історії країни. В основному вокзал обслуговує приміські напрямки, такі як Авейру, Брага або Коїмбра. Наприклад квиток в Авейру коштує 4,05 євро + карточка 0,50. Тривалість в дорозі 1 година. Дуже гарне місце! І так вокзали можуть бути красиві.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*WahPnoufN7fS_v9faSDPeg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*yyQ_3nIHfpArwd2ednF67w@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*34rqbf1Prou9iglI4EoOzw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*FcDscJdm9xlnMVzeq5EfPg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*KeKucjX5OMKe2p7pWdCleA@2x.jpeg" /></figure><p>Також ми заходили в храми, де попали на органну музику, собори тут величні і дуже доглянуті. Оскільки тут переважає каталицизм. та є свої поломницькі міста, Фатіма та тут починається відомий на весь світ шлях святого Якова, який має безліч варіацій.</p><p>Був би великий кримінал, якщо ми б сюди не попали — це магазин Лелло — сама незвичайна визначна пам’ятка Порту. Відкриття книжкової крамниці відбулося в 1906 році. Туристи зазирають сюди не тільки, щоб придбати книги, але і просто подивитися. Як тільки відкриваєш двері, потрапляєш в казку. Гвинтові сходи, різьблені перилла, величезні вікна, скляні полиці з книгами. Автор Гаррі Поттера, описуючи в своїх книгах магазин чарівних паличок, взяла за основу саме лавку Лелло. Але не переоцінюєте, там справді гарно, але вона дійсно дуже маленька. На другому поверсі можливо було б затишно, якби не туристи, які хочуть сфотографуватись на сходах. Також тут працює бібліотека, де можна почитати будь-яку з зацікавили книг, але дуже шумно. Також можна придбати книги.</p><p>Вхід в бібліотеку 5 євро, квитки можна купити в сувенірній крамниці на куті вулиці. Цікаво те, що потім можна купити книжку із знижкою 5 євро, тому я купила дві книги, які точно буду пам’ятати.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*8ZUyrER9acJ9mmF18GSpfg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*HyET3lp26gO327YI5pzWjQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*7kdJWeKxGkGt28zRkSSVUw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/640/1*r9DLLKmHunM2vvqypFsYVQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*FLwvhJHZzow6WJV3Z3VUuA@2x.jpeg" /></figure><p>Будинок музики — це великий куб, який не вписується в архітектуру міста, але кажуть там дуже гарна акустика, а ще збоку є базар, де можна придбати різні сувеніри ручної роботи, які були виготовлені не в Китаї, а дійсно в Португалії.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*OOSLiuQEfJA7svYB8loswg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*oCWdhqcSLg-NFibRJOTMwQ@2x.jpeg" /></figure><p>Ми гуляли вулицями, площами, обідали в локальних місцях, про які знають тільки жителі міста. Заходили в кожен храм, парк і галерею. Пробували традиційну їжу для цього регіону, звичайно це риба, солодощі , бачили заводи, де виготовляють портвейн. За обід ми заплатила 5 євро (суп, риба+рис+картопля фрі , 0,5 вина). Кава з солодощами на двох вийшла 3,2 євро, тому ціни тут дуже демократичні.</p><p>А ще ми дивувались погоді, тут вона ну дуже не передбачувана. Був дощ, сніг, сонце, знову дощ та вітер… потім знову сонце і так 100 разів все помінялось. Але цей день був чудовий, бо всі усміхались, питались звідки ми та цікавились чи сподобалось нам Порто і я точно можу сказати, що сподобалось.</p><p>Вчора був перший день в новій для мене країні і я з великим задоволенням хочу дослідити її повністю.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*KeKucjX5OMKe2p7pWdCleA@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Ji5-lnYW4cP_L3uCK2YcHQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*uQ_whI6SXv2Zv_BStFpDNw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*vw3gyoHMFEyBY3VFq7g54g@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*5bAsZ3QjIUkVndt_FcUmiw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*l3JT_facMVv57nhAy7IbXQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/480/1*07tEHhtP2F5KFbRLmUrqMA@2x.jpeg" /></figure><h4>День 4</h4><p>Сьогодні ми вперше побачила Океан. І я вам скажу — це чудесний досвід. На краю світу разом.</p><p>Але почали ми наш день з вже сонячного Порто, перейшли б вуличками до вокзалу, зробили пересадку і поїхавши в Авейро, де знайшли хост. Квиток коштував 3,85 + 0,50 за карточку, контролери є, тому краще не випробовувати удачу. Ми приїхали і зразу пішли до нашого хоста, щоб залишити речі. Він живе за 400 м від вокзалу і відповів на мій запит через 2 хв. Найшвидший реквест за весь досвід на CS. Перекусивши, ми пішли досліджувати Авейро.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*rCjVvATeYIcw3UFTq-p-HQ@2x.jpeg" /></figure><p>Місто Авейру з населення близько 80 тис. осіб розташоване на заході Португалії на березі Атлантичного океану, де річка Вога впадає в морський лиман Ріа-де-Авейру.</p><p>Місто засноване на місці римського поселення. З Х ст. тут видобували сіль з морської води. Ми навіть мали можливість подивитись, як добувають сіль і саме це перетворило Авейру на одне з найбагатших міст Португалії, бо сіль тоді була на вагу золота. Називають це місце і другою Венецією, але для мене це два різні міста. Тут нічого зайвого, мало людей і всюди плитка. Що у по всій Португалії плитка? Все дуже просто. Всі міста знаходяться близько до води і можуть руйнуватись, а так плитка тримає форму і захищає всі споруди.</p><p>Також тут плавають човники, які коштують 10 євро. Хоч все можна пройти пішки, але от поїхати. В Коста Нова на човні можна, хоч це буде коштувати 20 євро.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*FL0XHJuccpN_L2duWg4TRQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*RvqPbs2rTyJqGTmW3xlRsg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*sjFBkt7DE2h2pXQAm3CEsg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*CJU52qYK7mBEeN6cD6iZWg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*67Ff6GD0-u93EJlBlLXkQA@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*lVapQX5wtMWiysHXxeMuJA@2x.jpeg" /></figure><p>А ще в Авейро я зустрілась з знайомою з ФРІ, Христя тут 2 гий рік і якби не інста сторіс, то ми б точно не зустрілись.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/480/1*FdLrcFaRgYXvf8uXtL9spw@2x.jpeg" /></figure><p>А далі ми поїхали до океану. Коста Нова. Квиток в одну сторону з Авейро коштує 2,60. Але це місце однозначно треба відвідати. Тут всі будиночки зроблені в одному стилі. В сезон тут напевно не має де яблуку впасти , але ми не їздимо в сезон, тому змогли насолодитись тишею та спокоєм. Посидіти біля океану та поспілкуватись з Леонардо нашим хостом, який провів знами цілий день. І ще раз наголошую, що CS це велика любов.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*YThD8iZzJzm8tu0GupAWjw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*YcIq5e5rXE9XAm_tNPEuVQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*bsCAC2OL-uhq6HECsFK4gw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*x0ytbHOWMlsgJJjuEMB3oQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*GKR8JChiL3SmaTRV7VVR7Q@2x.jpeg" /></figure><p>2 чудових місця, смачна вечеря і ще один прекрасний день, який ми не забудемо.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*TKCyS8ilI5O_ahQ5RWVGIQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Lm9RmJAD0pNKL_dVzzSFhw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*zV5StRS9KJBWif9z0oAnAw@2x.jpeg" /></figure><h4>День 5</h4><p>Ніхто не вірив у нас. Всі говорили, що автостопу тут не має, але ми зробили нереальне, але про це трохи згодом.</p><p>Ранок ми почали з сніданку з нашим хостом, Олесь нарешті попробував манго і всеодно сказа, що це дорога мокра. А далі ми пішли на стопити в Коїмбру — студенське місто, яке в неділю майже мертве. Місто славиться насамперед своїм університетом, який засновано в 1290 році: він вважається одним із найстаріших у світі, а ще там дуже гарна бібліотека, яка для нас виявилась трохи дорогою (12 євро). Університет знаходиться на вершині, тому звідти теж відкривається чудовий вид на міста. Навколо університету. ще розташований знаменитий ботанічний сад, який теж платний. А ще саме тут ми почали бачити багато китайців і здається зрозуміли, що ми знову попали на коло китайців. Також тут ми вперше побачила знамените на всю Португалію кафе World needs Nata. Ната — це типова для Португалії солодощ типу кекс із кремом, цікаво те що в кожному регіоні крем інший. Але вони дуже смачні!</p><p>Погулявши по місту, яке я оцінюю 7/12 ми по обідали тим же методом, як в інших містах ( щасливі години то любов), дозволяє гарно поїсти не за всі гроші.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*La9c2uxInymLqEMYmsHHkQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*9lo0Tw5--PA76vxLY_rsEQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*1lPlzZ90wB9IRb_ML_tpeg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*QPHfdEXr7-nlon-uL7zJ4A@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*siJJ8kjkZ7bKG5xLAA7o8g@2x.jpeg" /></figure><p>Ще пішли по рекомендації нашого хоста ми пішли в маленьку Португалію, але ціна трохи кусалась тому ми пішли на стоп. І тут дійсно почався дикий треш! У мене було різне, але такого я не пам’ятаю. Двоповерхові розвилки, розвороти. Поняття фіолетового не було, як вийти на ту дорогу, яка нам потрібна. Ми мотали кола і не здавались, ентузіазм потрохи згасаф і ми пішли на автовокзал, але коли нам сказали за 80 км заплати 11,70 ентузіазм знову появився і ми пішли стопити в місце, де б жодна нормальна людина не зупинилась + був ще один француз, який рухався в сторону Порто і люди, які на червоне світло показували фокуси. Стояли і тут зупиняється нам машина і це звичайно не португальці. Нам зупинилась пара з Румунії, вони не знали англійською і так вони завезли нас в центре Лаеріі.</p><p>В центрі був автовокзал вирішили поцікавитись цінами в Назаре, місце де ми мали заброньований номер з видом на океан. За 40 км захотіли 6 євро. Не багато, але ми вирішили продовжувати стоп, бо потім дійсно є що згадати. Вийшли ми з міста на мою думку на ідеальну точку для стопу, але знову щось не так, починає заходити сонце, але ми тішимось, що нам якихось 40 км. І тут нам зупиняється перша машина з португальцями: тато і 2є дітей, діти круто говорили англійською і вони нас ще підкинули на 10–15 км. По дорозі ми проїжджали дуже красивий монастир в Баталії. Висадили нас і ми перейшли на потрібну дорогу і далі стопимо. Нам зупинився молодий хлопець, який не говорив на англійській і ми ніяк не могли порозумітись. І тоді Олесь каже: Я просто покажу на карті і десь вийдемо. І тоді цей хлопець каже чому не говорите українською? Він заблукав і ми показали йому дорогу + йому було по дорозі до з‘їзду. І так ми майже на місці, якихось 13 км, вже дуже темно і ми стоїмо на автобані і якщо за 3 хв проїжджає одна машина, то вже чудово. Нам зупиняє француз, який знову не говорить англійською, але має знайому українку яку набрав і ми розказали куди їдемо, що вже бачили, куди далі. Чоловіку було не дуже по дорозі, але він завіз нас в Назаре і ми пішли заселятись. Сонця ми в той день на океані не провели, як планували, але емоцій було дуже багато. За це люблю автостоп ти ніколи не знаєш кого зустрінеш, як випаде карта, чи доїдеш до пункту, але завжди з теплотою та усмішкою будеш згадувати пізні моменти.</p><h4>День 6</h4><p>Назаре</p><p>Приїхали ми пізно через не дуже вдалий стоп, але сонце таки зустріли. Спочатку я не планувала сюди їхати, але все рекомендували заїхати і потім я зрозуміла чому. Оськільки це місце має море готелів та хостелів, ми забронювали собі кімнату на букінгу, щоб ні від кого не залежити + ми не знали, коли приїдемо.</p><p>Чому ми взагалі сюди поїхали ? Кажуть тут найбільші хвилі у світі, коли я кажу найбільші то маю наувазі мінімум 30 м. І я дуже хотіла щось подібне побачити, але погода була дуже хороша, а хвилі частіше бувають у шторм, я всеодно полюбила це місце 12/12, тут мало пам‘яток, але є краєвиди, які вражають. Ми піднялись на оглядовий майданчик, пішли до маяка і знову рухатись дальше.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*UeLJ0xaLznB71MuXQ6U4Qw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*xtK97Spg8HTg0D1hK5F0lg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*sSIpF7yQfUSY0XagJMFlmg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*TXT-eZdBNTSBdCxQC82xNA@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Y0h03Gw7yRcvXt47tAs--w@2x.jpeg" /></figure><p>Цього дня ми вже планували бути в Лісабоні. Але знову з автостопом тут щось не так і ми змінили 5–7 точок. Вийшли вже за місто і рухались в сторону автобану і тут нам зупиняє бусик. Це був знов француз, який вже 3 місяці подорожує, а по плану ще буде подорожувати 9 місяців. Справжній мандрівник, людина закохана в життя. Він переживав де нас висадити, готовий був проїхати декілька зайвих км, щоб нам було краще стопити до Лісабону, але ми переконали його, що ми орієнтуємось і не пропадемо. Ми вийшли там де вчора стопили до Назаре. Пройшлись по автобану, дорога була пуста. І лісом пройшлись до найкращого місця для стопу.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/640/1*vIXxaNJrPy-6MhomWcmhGQ@2x.jpeg" /></figure><p>До Лісабону нам залишалось 85 км і нам зупиняється Маріо, його я буду пам’ятати завжди, бо я отримала ще один новий досвід. Мені стільки раз допомагали в автостопі, пригощали їжою, навіть оплачували готелі. Але Маріо сказав нам, що він ще має повернутись додому, залишити дещо і пообідати, якщо ми нікуди не спішимо, то він буде радий нашій компанії. Ми звичайно погодились. І. вернулись ще 20 км від Лісабону. Маріо служить в армії, має 2річного сина, 3 роки служив на Лазурських островах, а зараз служить в Сінтрі. В травні їде на навчання в Польщі такі собі міжнародні навчання, обмін досвідом. Його батьки мають ресторани і як він нам сказав: вам повезло ви познайомились з найкращим кухарем Португалії і дійсно він за 30 хв приготував смачний обід. Людина дуже соціально активна, має 3х собак, всі люди які мають собак добрі. Також він має свій ютуб канал, брав участь в Голосі Країни в Португалії, а ще по суті перший португалець, який нас так далеко завіз. Ми ще раз повернулись до Баталії, щоб я розглянула монастир і завіз нас в аеропорт звідки ми за 1,60 добрались до центра Лісабону.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*8g3blsrga8ORurZTrd4KVw@2x.jpeg" /></figure><p>Ми зразу вийшли до Hard rock cafe і пішли до центральної площі. Нам зразу почали пропонувати гашиш та маріхуану, але ніколи на таке не ведіться, бо те що вони продають не те про що ви подумали і поліція навіть не може нічого зробити, бо посуті у них мука та лавровий лист. Погуляли, провели сонце, піднялись до найстарішої церкви, побачили славнозвісні трамваї і зустрілись з другом Олеся з яким вони вчились в Кракові по Ерасмусу. Це дуже круто, коли є знайомі по всьому світу. Він багато чого розповів нам, показав цікаві місця і ми пішли на метро, щоб заїхати до наших хостів.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*mixxzQdcWvSPcW3Je1tKEQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*CqBLD4ASgHKPn6PSFI1e7g@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*A3HCT_V9EKwI92V7A2PGDw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*VQjlZpkSbfZT8OE2wzqvGw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*I_yqgPHbiF6qqLL3WdJ93A@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*vLCW73TMBnZZU__LrOk_tA@2x.jpeg" /></figure><p>Ми жили не в Лісабоні, але це тільки 20 хв поїздом через міст 25 квітня. Хостів я не шукала, бо мала знайому, яку хостила у Львові і вона сама запропонувала нас захостити хоч сама зараз в Румунії. На станції нам зустріли машиною, хоч пішки до їхнього будинку 7 хв. Сім’я Маріанни чудова, вони настільки відкриті. Тато хотів багато говорити, показати що нам варто побачити. Мама, типова мама переживала чи нам не холодно, чи не голодні. Ми мали сніданки, вечері як в ресторані і я дуже хочу, щоб вони приїхали до мене в гості.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*DYLxYk8wi-AQ5F1ssFLwdg@2x.jpeg" /><figcaption>Првила в будинку.</figcaption></figure><h4>День 7</h4><p>Сінтра, Коба де Рока</p><p>Ми зразу з Аморе поїхали в Лісабон на вокзал, цей день ми вирішили провести в місті must see. Перше місце це — Сінтра, яка вразить своєю архітектурою та безліччю палаців, які внесені до спадщини ЮНЕСКО. Колись у місті століттями селилася знать, а нині тут можна побачити палаци Пена й Монсерат, комплекс Кінта да Регалейра та національні парки, які вразять своєю красою навіть найбільш вибагливого туриста. Але є один нюанс місто живе за рахунок туристів, тобто все по завищених цінах, та деколи не вартує цих грошей. Ми з Олесем піднімались, а потім бац вхід на територію 8 євро і так з кожною пам’яткою.</p><p>Але ми гуляли там де не було людей і вийшли прямо до дороги, яка веде до Коба да Рока. 20 км коштує 4,60 . Ми застопили нашу першу машину, жінку з собакою, яка була з Франції, але зараз працює екскурсоводом у Сінтрі. Друга машина хлопець який через день відправляється в Марокко, вони з дівчиною працюють у 4 місяці у Швейцарії, а потім подорожують. А третя машина завезла нас на мис. Це був німець, який живе неподалік від Штуграта, подорожує сам, коли має вільний час.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*DN8cZwR1pCqtYWGSrtlp7Q@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*h4enuzofP9mRlhgcSeyiOg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*7dlcytIm6oGfYiiyE9bFZg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*yFohj4VEcUD7HVYEOBsqHA@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*5o6lR_FE3zk_twoTDQ_hRQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*c-GHgjCvX1WanUcfIEeXeA@2x.jpeg" /></figure><p>Нам повезло бо на мисі не було вітру, бо я бачила у багатьох блогерів страшний вітер, який практично зносив.</p><p>Каба де Рока — це неймовірне місце, яке створила й виплекала природа. Це мис, який є найзахіднішою точкою Європи, а до відкриття інших континентів він вважався кінцем землі. Там написано знамениті слова португальського поета Луїса де Камоенса: «Там, де земля закінчується і море починається». Дух від цього місця перехоплює.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*y4DOyWhL6b-6YwKGuUW-dw@2x.jpeg" /></figure><p>Ми провели тут сонце, а саме на одному з найкращих пляжів світу і там ми зустріли канадців, які залишили машину в полі і зрадістю підвезли нас в Сінтра, де ми сіли на поїзд і поїхали додому, де нас чекала смачна вечеря в португальському стилі.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Qb4LZ9HKkPkVW244SGhgBQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*lb83yv5KwJuSt5BR3zQxoA@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*u0uHfJarDxa2rPdVIgE-Jw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*QSLzlrDpgjOPuzK5ZDXW7w@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*rKGhY_V8gTdRMYZskG6Muw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*N7wOBbQl2IzGAlLZUzScig@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/480/1*5uCU3NMMuwWH08IMqGyvEg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*HeRp2Tnvr9bmKzsUoSLySg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*DUOjeXLIYGl2eP0mIxlzIg@2x.jpeg" /></figure><h4>День 8</h4><p>Лісабон і як ми трамвай 28 шукали.</p><p>Почали ми наш маршут дуже нетипово. Ми в вже третій день в Лісабоні і дуже орінтувались в метро та транспорті, тому вирішили почати з найвіддаленіших точок, ми нікуди не спішили і довго засиджувалися на одному місці, планувати та насолоджувались останніми днями.</p><p>Серед обов’язкових об’єктів, які слід відвідати в португальській столиці — серце Лісабона Торгова площа, один із символів міста, яка розташована на місці королівського палацу, зруйнованого землетрусом і цунамі в 1755 році. Ми тут були в перший день і повернулись в останній. Тут також можна скуштувати славетний португальський вишневий лікер «Жінжіня» з плодами вишні або без, щось типу п’яної вишні у Львові, але колір більш коричневий і мене п’яна вишня подобається більше :) ціна стаканчику 1,5 євро.</p><p>Ми пройшлись по маршуту трамваю 28, погуляли спальними районами, пройшлись набережною, піднялись до замку, який коштував 15 євро і не пішли туди, побачили гарний захід сонця і гарно проведи день. Порівнюючи з Мадридом, то Лісабон красивіший.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*eiNWNHozk4xyV-Ny-2A6Gw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*ANXryCShxo3TcjC8YDoPhA@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*q8M0XBkKmFoOB_xi-DbSZg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*d-AahAWLDGdSahvnW6Y2OA@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*8iGo_ahxDu36siYOaBUGFg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*-RCVlGU0ogWqEvyYw1RiuA@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*x0zkLr0cN_xr-xUj8f71MA@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*UoaTpv1uthcNMKXZJCIlVw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Cntw6Kx-AsEQkAjpUqXC_g@2x.jpeg" /></figure><p>Останній раз переїхалист по мосту 25 квітня та почали думали, як краще добиратись у Фаро.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*lz3lZg6dWLCHioMwQiiKeA@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*PPFaSKmrhZ8JX5byYkm0WQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*LskOMFeZX6MoQopkWcyPfQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*ckH2AvuW_zLNkeo25BflrA@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*h0203UApCIndIyBAxUEKSg@2x.jpeg" /></figure><p>День 9</p><p>Час рухатись дальше! Прощайте наякраща у світі хост сім`я, ми вже сумуємо.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*jc-gHm4FtpKqZqF5f9npDg@2x.jpeg" /></figure><p>Я вже писала і напевно напишу ще один раз, автостоп в Португалії ніякий, тобто він є, але не такий класний, як в Польщі чи Грузії. І хтось рано чи пізно стане, але можливо просто був не наш день і після бродіння та переходу з місця на місце ми дійшли висновку, що краще буде, якщо ми візьмемо квитки на поїзд, бо в цей день у нас вже був літак і не встигнути в наші плани не входило.</p><p>І так квиток на поїз коштував 23 євро — це дороще за два перельоти, але вибору не було, тому враховуйте такі моменти. У Фаро ми пройшлись по центру, знайшли як заїхати в аеропорт і поїхали, щоб завчасно приїхати на наш рейс. Приїхавши в Фаро, ми побачили малесеньке містечко і багато мандарин, людей тут дуже мало, бо не сезон. А ще тут ми багато лелек, чесно кого кого, а лелек побачити, я не очікувала.</p><p>Погуляли і поїхали автобусом в аеропорт за 2, 6 євро ( 10 км). Приїхали і відчули себе в Україні, бо здається таку схему знає вже багато людей і практично всі летіли в Дюсельдорф, а вже звідти до Львова. Летіли ми супер довго, як мені здалось, бо чесно я дуже не хотіла вертатись. Вже в аеропрті час йшов ще довше, але добре, що був інтернет. Аеропорт в Дюсельдофі такий собі для очікування, всього 3 вильоти в день і на ніч закривається, тому ми мали чекти в першій залі, де навіть толком не було де сісти. Але ми вже планували наступні тижні, сиділи в інтернеті та підбивали підсумки. Гарні 10 днів, які я не забуду. А вже зранку нас зустрів сонясний Львів.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*X_IbifjlLlD5y0CPz_9EEg@2x.jpeg" /></figure><p>Подорожуйте, та надихайтесь. Ловіть кожен момент. Все реально тільки потрібне бажання та хороша компанія.</p><p>Якщо будуть питання, то обовязково звертайтесь.</p><p>За 10 днів ми відвідали 2 раїни (Німеччина, Португалія)</p><p>Міста: Мемінген, Порто, Аверіо, Коста Нова, Коїмбра, Лейрія, Назаре, Баталія, Лісабон, Сінтра, Кобо де Рока, Фаро.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=ab83fd074ad6" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Подорож: Португалія — країна, яку кожен має відвідати.]]></title>
            <link>https://medium.com/@MPlechiy/%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6-%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%83%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F-%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0-%D1%8F%D0%BA%D1%83-%D0%BA%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BD-%D0%BC%D0%B0%D1%94-%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%B8-bfe56492ab78?source=rss-20ace26989a1------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/bfe56492ab78</guid>
            <category><![CDATA[лісабон]]></category>
            <category><![CDATA[португалія]]></category>
            <category><![CDATA[порто]]></category>
            <category><![CDATA[португалия]]></category>
            <category><![CDATA[подорожі]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Marta]]></dc:creator>
            <pubDate>Wed, 20 Feb 2019 12:42:56 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2019-02-20T12:47:11.839Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h3>Португалія. Країна, яку кожен повинен побачити.</h3><p>Багато інформативних сторіс тут <a href="https://www.instagram.com/plechiyka/?hl=uk">@plechiyka</a></p><h4>День 1</h4><p>Ми знову це зробили!</p><p>Тільки цього разу ми прилетіли в Мемінген не з Кракова, а зі Львова. Нарешті настав цей час, коли ми маємо якусь альтернативу.</p><p>Перший раз ми тут побували в липні, але зразу гарно застопили та опинились на озері в Швейцарії. Цього разу ми провели в Мемінгені 24 години. Нас зустрів наш Хост, хто ще не знає то є <a href="https://www.couchsurfing.com/">така мережа</a>, яка дозволяє шукати житло в будь якому місті. Тобто є хороші люди, які відкривають свої домівки для мандрівників, але наголошую – це не просто безкоштовне житло, це можливо дружба, обмін досвідом, вивчення країни з середини. Нашого хоста звали Енді. Він радо відгукнувся на мій запит, зустрів нас машиною та ще встиг показати місто, а потім ми поїхали до його будинку за 10 км від Мемінгена. Він познайомив нас з своїми сусідами і ми разом приготували вечерю, дуже цікаву, рецепт ще зберігся в інстаграмі, але повірте такого ви ще не куштували. А ще його сусіди мають малюків. Одному 1 рік та 6 місяців, а меншому 2 місяці. Це реально круто, коли хостять з дітьми. Ми повечеряли, випили вина, попробували різного німецького шоколаду. Пригостили нашими солодощами, а ще говорили … дуже багато говорили і саме за це я люблю CS. Бо тільки від місцевих жителів ви найбільше дізнаєтесь про країну та цікаві місця.</p><h4>День 2</h4><p>Зранку наш Хост завіз нас в Мемінген і ми гуляли маленькими, затишними вуличками. Вони такі кольорові, а ще дуже чисті. Мемінген може стати чудовим початком вашої подорожі, а вже звідти відкривається майже весь світ, потрібно просто захотіти. Тут я купила собі шапку і ніколи не думал, що вона мене стільки раз виручить. Тут ми зловили щасливі години, та смачно поїли в італійському ресторані і пішки пішли в аеропорт, там справді не далеко. А потім нас чекав довгий переліт в 40ву для мене країну.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/640/1*qWaTcADUpBdq5j-HYQbVFg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*zk2yA8FvLFoZ50xKKv1UJA@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Ex_COfj8yNS2vAAr3pCxYw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*1rN05o-mtkOe-j2kebKqmg@2x.jpeg" /></figure><h4>День 3</h4><p>Порто – невелике містечко в Португалії, розташоване на півночі від Лісабону, з населенням 240 тисяч чоловік. І хоч людей тут дійсно мало туристів тут багато. Багато хто їде в Порто в пошуках тепла, побачити океан, побувати на краю Європи, для потероманів тут свої атракції, такі як найгарніша бібліотека світу або університет, де всі носять такі мантії, як ми бачили у фільмах. Від України до Порто можна доїхати за 35 год нонстоп. Всього 3500 км. Напевно найдальша відстань від дому. Але хто хоче витратити стільки часу? Якщо були створені літаки. Щей аеропорт знаходиться в місці і там є метро, яке завезе вас куди вам потрібно. В місті є 11 зон і ціни стартують від 1,20 до 4,50 залежно від зони. Також вам потрібно заплатити 0,60 за карточку, яку потім потрібно поповнити і завжди компасиувати, просто прикладати до автомату, бо залежно від зон ваш квиток діє від 1 год до 2,5 від моменту першого сканування, після ви можете пересідати, але завжди скануйте квиток! Саме Порто маленьке, але метро ходить в сусідні містечка. Наприклад ми жили від аеропорт 11 км і до центру нам потрібно було їхати 7 км, але наш Хост запевняв нас, що це вже не Порто. Ми використовули метро тільки, щоб доїхати додому та в місто, все решту пішки і мій трекер показав 18 км.</p><p>Ми почали наше знайомство з моста який з’єднує два міста Віла-Нова-ді-Гая і Порту. Міст Дона Луїша, названий на честь короля Луїша Першого. Довжина його 385 метрів, вага – понад 3 тисячі тонн. Ця величезна конструкція вважається символом міста. Складається міст з двох ярусів і щодня пропускає через себе тисячі пішоходів, сотні автомобілів, а на верхній частині їздить метро. Особливо гарний міст у вечірній і нічний час, коли включається підсвічування і висвітлює спорудження. Цікаво, що проект розробив сам Гюстав Ейфель, який у 1875 році виграв конкурс на зведення мосту, що міг би скоротити 12 кілометрів шляху між двома містами.</p><p>Ейфель запропонував найдешевшу ідею з усіх. Через два роки в листопаді міст уже стояв над Дорою. Цікаво бачити вже відомі роботи Ейфеля, їх важко не впізнати. З моста відкривається вид на ще один міст та при хорошій погоді можна навіть побачити океан. А прямо з протилежної сторони відкривається вид на незвичайну архітектуру району Рібейра, який славиться на всю країну. Більшість будівель прикрашені біло-блакитною керамічною плиткою азулежу. Центральна площа району являє собою зібрання сувенірних крамниць і затишних кафе. Неподалік знаходиться фонтан Кубу-де-Рібейра, з піднесеними в центрі статуєю Іоанна Хрестителя і гербом Португалії. Зверху височіє замок і розкидані затишні вулички.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*09jG9cQHzcCtf_0UKa2khQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*5Fr6ejh97MoqfJOvgIrXMQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*qLlKQhPQgReMG_JUNYfspA@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*rbRw7rMomqxhagDbBS_1Kg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*mpugmc8GPLTpRPuDv2nXGQ@2x.jpeg" /></figure><p>Наступним нашим місцем був знаменитий вокзал Сан-Бенту, який був відкритий 1896 році. Тоді вокзал був дерев’яною спорудою, що служила одночасно і пасажирам і власникам вантажів в якості складських приміщень. Зараз залізничний вокзал Сан-Бенту – це красива кам’яна будівля. Станція славиться плиткою, на якій зображені сцени з історії країни. В основному вокзал обслуговує приміські напрямки, такі як Авейру, Брага або Коїмбра. Наприклад квиток в Авейру коштує 4,05 євро + карточка 0,50. Тривалість в дорозі 1 година. Дуже гарне місце! І так вокзали можуть бути красиві.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*WahPnoufN7fS_v9faSDPeg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*yyQ_3nIHfpArwd2ednF67w@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*34rqbf1Prou9iglI4EoOzw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*FcDscJdm9xlnMVzeq5EfPg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*KeKucjX5OMKe2p7pWdCleA@2x.jpeg" /></figure><p>Також ми заходили в храми, де попали на органну музику, собори тут величні і дуже доглянуті. Оскільки тут переважає каталицизм. та є свої поломницькі міста, Фатіма та тут починається відомий на весь світ шлях святого Якова, який має безліч варіацій.</p><p>Був би великий кримінал, якщо ми б сюди не попали – це магазин Лелло - сама незвичайна визначна пам’ятка Порту. Відкриття книжкової крамниці відбулося в 1906 році. Туристи зазирають сюди не тільки, щоб придбати книги, але і просто подивитися. Як тільки відкриваєш двері, потрапляєш в казку. Гвинтові сходи, різьблені перилла, величезні вікна, скляні полиці з книгами. Автор Гаррі Поттера, описуючи в своїх книгах магазин чарівних паличок, взяла за основу саме лавку Лелло. Але не переоцінюєте, там справді гарно, але вона дійсно дуже маленька. На другому поверсі можливо було б затишно, якби не туристи, які хочуть сфотографуватись на сходах. Також тут працює бібліотека, де можна почитати будь-яку з зацікавили книг, але дуже шумно. Також можна придбати книги.</p><p>Вхід в бібліотеку 5 євро, квитки можна купити в сувенірній крамниці на куті вулиці. Цікаво те, що потім можна купити книжку із знижкою 5 євро, тому я купила дві книги, які точно буду пам’ятати.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*8ZUyrER9acJ9mmF18GSpfg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*HyET3lp26gO327YI5pzWjQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*7kdJWeKxGkGt28zRkSSVUw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/640/1*r9DLLKmHunM2vvqypFsYVQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*FLwvhJHZzow6WJV3Z3VUuA@2x.jpeg" /></figure><p>Будинок музики – це великий куб, який не вписується в архітектуру міста, але кажуть там дуже гарна акустика, а ще збоку є базар, де можна придбати різні сувеніри ручної роботи, які були виготовлені не в Китаї, а дійсно в Португалії.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*OOSLiuQEfJA7svYB8loswg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*oCWdhqcSLg-NFibRJOTMwQ@2x.jpeg" /></figure><p>Ми гуляли вулицями, площами, обідали в локальних місцях, про які знають тільки жителі міста. Заходили в кожен храм, парк і галерею. Пробували традиційну їжу для цього регіону, звичайно це риба, солодощі , бачили заводи, де виготовляють портвейн. За обід ми заплатила 5 євро (суп, риба+рис+картопля фрі , 0,5 вина). Кава з солодощами на двох вийшла 3,2 євро, тому ціни тут дуже демократичні.</p><p>А ще ми дивувались погоді, тут вона ну дуже не передбачувана. Був дощ, сніг, сонце, знову дощ та вітер… потім знову сонце і так 100 разів все помінялось. Але цей день був чудовий, бо всі усміхались, питались звідки ми та цікавились чи сподобалось нам Порто і я точно можу сказати, що сподобалось.</p><p>Вчора був перший день в новій для мене країні і я з великим задоволенням хочу дослідити її повністю.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*KeKucjX5OMKe2p7pWdCleA@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Ji5-lnYW4cP_L3uCK2YcHQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*uQ_whI6SXv2Zv_BStFpDNw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*vw3gyoHMFEyBY3VFq7g54g@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*5bAsZ3QjIUkVndt_FcUmiw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*l3JT_facMVv57nhAy7IbXQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/480/1*07tEHhtP2F5KFbRLmUrqMA@2x.jpeg" /></figure><h4>День 4</h4><p>Сьогодні ми вперше побачила Океан. І я вам скажу – це чудесний досвід. На краю світу разом.</p><p>Але почали ми наш день з вже сонячного Порто, перейшли б вуличками до вокзалу, зробили пересадку і поїхавши в Авейро, де знайшли хост. Квиток коштував 3,85 + 0,50 за карточку, контролери є, тому краще не випробовувати удачу. Ми приїхали і зразу пішли до нашого хоста, щоб залишити речі. Він живе за 400 м від вокзалу і відповів на мій запит через 2 хв. Найшвидший реквест за весь досвід на CS. Перекусивши, ми пішли досліджувати Авейро.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*rCjVvATeYIcw3UFTq-p-HQ@2x.jpeg" /></figure><p>Місто Авейру з населення близько 80 тис. осіб розташоване на заході Португалії на березі Атлантичного океану, де річка Вога впадає в морський лиман Ріа-де-Авейру.</p><p>Місто засноване на місці римського поселення. З Х ст. тут видобували сіль з морської води. Ми навіть мали можливість подивитись, як добувають сіль і саме це перетворило Авейру на одне з найбагатших міст Португалії, бо сіль тоді була на вагу золота. Називають це місце і другою Венецією, але для мене це два різні міста. Тут нічого зайвого, мало людей і всюди плитка. Що у по всій Португалії плитка? Все дуже просто. Всі міста знаходяться близько до води і можуть руйнуватись, а так плитка тримає форму і захищає всі споруди.</p><p>Також тут плавають човники, які коштують 10 євро. Хоч все можна пройти пішки, але от поїхати. В Коста Нова на човні можна, хоч це буде коштувати 20 євро.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*FL0XHJuccpN_L2duWg4TRQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*RvqPbs2rTyJqGTmW3xlRsg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*sjFBkt7DE2h2pXQAm3CEsg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*CJU52qYK7mBEeN6cD6iZWg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*67Ff6GD0-u93EJlBlLXkQA@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*lVapQX5wtMWiysHXxeMuJA@2x.jpeg" /></figure><p>А ще в Авейро я зустрілась з знайомою з ФРІ, Христя тут 2 гий рік і якби не інста сторіс, то ми б точно не зустрілись.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/480/1*FdLrcFaRgYXvf8uXtL9spw@2x.jpeg" /></figure><p>А далі ми поїхали до океану. Коста Нова. Квиток в одну сторону з Авейро коштує 2,60. Але це місце однозначно треба відвідати. Тут всі будиночки зроблені в одному стилі. В сезон тут напевно не має де яблуку впасти , але ми не їздимо в сезон, тому змогли насолодитись тишею та спокоєм. Посидіти біля океану та поспілкуватись з Леонардо нашим хостом, який провів знами цілий день. І ще раз наголошую, що CS це велика любов.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*YThD8iZzJzm8tu0GupAWjw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*YcIq5e5rXE9XAm_tNPEuVQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*bsCAC2OL-uhq6HECsFK4gw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*x0ytbHOWMlsgJJjuEMB3oQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*GKR8JChiL3SmaTRV7VVR7Q@2x.jpeg" /></figure><p>2 чудових місця, смачна вечеря і ще один прекрасний день, який ми не забудемо.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*TKCyS8ilI5O_ahQ5RWVGIQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Lm9RmJAD0pNKL_dVzzSFhw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*zV5StRS9KJBWif9z0oAnAw@2x.jpeg" /></figure><h4>День 5</h4><p>Ніхто не вірив у нас. Всі говорили, що автостопу тут не має, але ми зробили нереальне, але про це трохи згодом.</p><p>Ранок ми почали з сніданку з нашим хостом, Олесь нарешті попробував манго і всеодно сказа, що це дорога мокра. А далі ми пішли на стопити в Коїмбру – студенське місто, яке в неділю майже мертве. Місто славиться насамперед своїм університетом, який засновано в 1290 році: він вважається одним із найстаріших у світі, а ще там дуже гарна бібліотека, яка для нас виявилась трохи дорогою (12 євро). Університет знаходиться на вершині, тому звідти теж відкривається чудовий вид на міста. Навколо університету. ще розташований знаменитий ботанічний сад, який теж платний. А ще саме тут ми почали бачити багато китайців і здається зрозуміли, що ми знову попали на коло китайців. Також тут ми вперше побачила знамените на всю Португалію кафе World needs Nata. Ната – це типова для Португалії солодощ типу кекс із кремом, цікаво те що в кожному регіоні крем інший. Але вони дуже смачні!</p><p>Погулявши по місту, яке я оцінюю 7/12 ми по обідали тим же методом, як в інших містах ( щасливі години то любов), дозволяє гарно поїсти не за всі гроші.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*La9c2uxInymLqEMYmsHHkQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*9lo0Tw5--PA76vxLY_rsEQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*1lPlzZ90wB9IRb_ML_tpeg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*QPHfdEXr7-nlon-uL7zJ4A@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*siJJ8kjkZ7bKG5xLAA7o8g@2x.jpeg" /></figure><p>Ще пішли по рекомендації нашого хоста ми пішли в маленьку Португалію, але ціна трохи кусалась тому ми пішли на стоп. І тут дійсно почався дикий треш! У мене було різне, але такого я не пам’ятаю. Двоповерхові розвилки, розвороти. Поняття фіолетового не було, як вийти на ту дорогу, яка нам потрібна. Ми мотали кола і не здавались, ентузіазм потрохи згасаф і ми пішли на автовокзал, але коли нам сказали за 80 км заплати 11,70 ентузіазм знову появився і ми пішли стопити в місце, де б жодна нормальна людина не зупинилась + був ще один француз, який рухався в сторону Порто і люди, які на червоне світло показували фокуси. Стояли і тут зупиняється нам машина і це звичайно не португальці. Нам зупинилась пара з Румунії, вони не знали англійською і так вони завезли нас в центре Лаеріі.</p><p>В центрі був автовокзал вирішили поцікавитись цінами в Назаре, місце де ми мали заброньований номер з видом на океан. За 40 км захотіли 6 євро. Не багато, але ми вирішили продовжувати стоп, бо потім дійсно є що згадати. Вийшли ми з міста на мою думку на ідеальну точку для стопу, але знову щось не так, починає заходити сонце, але ми тішимось, що нам якихось 40 км. І тут нам зупиняється перша машина з португальцями: тато і 2є дітей, діти круто говорили англійською і вони нас ще підкинули на 10–15 км. По дорозі ми проїжджали дуже красивий монастир в Баталії. Висадили нас і ми перейшли на потрібну дорогу і далі стопимо. Нам зупинився молодий хлопець, який не говорив на англійській і ми ніяк не могли порозумітись. І тоді Олесь каже: Я просто покажу на карті і десь вийдемо. І тоді цей хлопець каже чому не говорите українською? Він заблукав і ми показали йому дорогу + йому було по дорозі до з‘їзду. І так ми майже на місці, якихось 13 км, вже дуже темно і ми стоїмо на автобані і якщо за 3 хв проїжджає одна машина, то вже чудово. Нам зупиняє француз, який знову не говорить англійською, але має знайому українку яку набрав і ми розказали куди їдемо, що вже бачили, куди далі. Чоловіку було не дуже по дорозі, але він завіз нас в Назаре і ми пішли заселятись. Сонця ми в той день на океані не провели, як планували, але емоцій було дуже багато. За це люблю автостоп ти ніколи не знаєш кого зустрінеш, як випаде карта, чи доїдеш до пункту, але завжди з теплотою та усмішкою будеш згадувати пізні моменти.</p><h4>День 6</h4><p>Назаре</p><p>Приїхали ми пізно через не дуже вдалий стоп, але сонце таки зустріли. Спочатку я не планувала сюди їхати, але все рекомендували заїхати і потім я зрозуміла чому. Оськільки це місце має море готелів та хостелів, ми забронювали собі кімнату на букінгу, щоб ні від кого не залежити + ми не знали, коли приїдемо.</p><p>Чому ми взагалі сюди поїхали ? Кажуть тут найбільші хвилі у світі, коли я кажу найбільші то маю наувазі мінімум 30 м. І я дуже хотіла щось подібне побачити, але погода була дуже хороша, а хвилі частіше бувають у шторм, я всеодно полюбила це місце 12/12, тут мало пам‘яток, але є краєвиди, які вражають. Ми піднялись на оглядовий майданчик, пішли до маяка і знову рухатись дальше.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*UeLJ0xaLznB71MuXQ6U4Qw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*xtK97Spg8HTg0D1hK5F0lg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*sSIpF7yQfUSY0XagJMFlmg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*TXT-eZdBNTSBdCxQC82xNA@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Y0h03Gw7yRcvXt47tAs--w@2x.jpeg" /></figure><p>Цього дня ми вже планували бути в Лісабоні. Але знову з автостопом тут щось не так і ми змінили 5–7 точок. Вийшли вже за місто і рухались в сторону автобану і тут нам зупиняє бусик. Це був знов француз, який вже 3 місяці подорожує, а по плану ще буде подорожувати 9 місяців. Справжній мандрівник, людина закохана в життя. Він переживав де нас висадити, готовий був проїхати декілька зайвих км, щоб нам було краще стопити до Лісабону, але ми переконали його, що ми орієнтуємось і не пропадемо. Ми вийшли там де вчора стопили до Назаре. Пройшлись по автобану, дорога була пуста. І лісом пройшлись до найкращого місця для стопу.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/640/1*vIXxaNJrPy-6MhomWcmhGQ@2x.jpeg" /></figure><p>До Лісабону нам залишалось 85 км і нам зупиняється Маріо, його я буду пам’ятати завжди, бо я отримала ще один новий досвід. Мені стільки раз допомагали в автостопі, пригощали їжою, навіть оплачували готелі. Але Маріо сказав нам, що він ще має повернутись додому, залишити дещо і пообідати, якщо ми нікуди не спішимо, то він буде радий нашій компанії. Ми звичайно погодились. І. вернулись ще 20 км від Лісабону. Маріо служить в армії, має 2річного сина, 3 роки служив на Лазурських островах, а зараз служить в Сінтрі. В травні їде на навчання в Польщі такі собі міжнародні навчання, обмін досвідом. Його батьки мають ресторани і як він нам сказав: вам повезло ви познайомились з найкращим кухарем Португалії і дійсно він за 30 хв приготував смачний обід. Людина дуже соціально активна, має 3х собак, всі люди які мають собак добрі. Також він має свій ютуб канал, брав участь в Голосі Країни в Португалії, а ще по суті перший португалець, який нас так далеко завіз. Ми ще раз повернулись до Баталії, щоб я розглянула монастир і завіз нас в аеропорт звідки ми за 1,60 добрались до центра Лісабону.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*8g3blsrga8ORurZTrd4KVw@2x.jpeg" /></figure><p>Ми зразу вийшли до Hard rock cafe і пішли до центральної площі. Нам зразу почали пропонувати гашиш та маріхуану, але ніколи на таке не ведіться, бо те що вони продають не те про що ви подумали і поліція навіть не може нічого зробити, бо посуті у них мука та лавровий лист. Погуляли, провели сонце, піднялись до найстарішої церкви, побачили славнозвісні трамваї і зустрілись з другом Олеся з яким вони вчились в Кракові по Ерасмусу. Це дуже круто, коли є знайомі по всьому світу. Він багато чого розповів нам, показав цікаві місця і ми пішли на метро, щоб заїхати до наших хостів.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*mixxzQdcWvSPcW3Je1tKEQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*CqBLD4ASgHKPn6PSFI1e7g@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*A3HCT_V9EKwI92V7A2PGDw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*VQjlZpkSbfZT8OE2wzqvGw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*I_yqgPHbiF6qqLL3WdJ93A@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*vLCW73TMBnZZU__LrOk_tA@2x.jpeg" /></figure><p>Ми жили не в Лісабоні, але це тільки 20 хв поїздом через міст 25 квітня. Хостів я не шукала, бо мала знайому, яку хостила у Львові і вона сама запропонувала нас захостити хоч сама зараз в Румунії. На станції нам зустріли машиною, хоч пішки до їхнього будинку 7 хв. Сім’я Маріанни чудова, вони настільки відкриті. Тато хотів багато говорити, показати що нам варто побачити. Мама, типова мама переживала чи нам не холодно, чи не голодні. Ми мали сніданки, вечері як в ресторані і я дуже хочу, щоб вони приїхали до мене в гості.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*DYLxYk8wi-AQ5F1ssFLwdg@2x.jpeg" /><figcaption>Првила в будинку.</figcaption></figure><h4>День 7</h4><p>Сінтра, Коба де Рока</p><p>Ми зразу з Аморе поїхали в Лісабон на вокзал, цей день ми вирішили провести в місті must see. Перше місце це – Сінтра, яка вразить своєю архітектурою та безліччю палаців, які внесені до спадщини ЮНЕСКО. Колись у місті століттями селилася знать, а нині тут можна побачити палаци Пена й Монсерат, комплекс Кінта да Регалейра та національні парки, які вразять своєю красою навіть найбільш вибагливого туриста. Але є один нюанс місто живе за рахунок туристів, тобто все по завищених цінах, та деколи не вартує цих грошей. Ми з Олесем піднімались, а потім бац вхід на територію 8 євро і так з кожною пам’яткою.</p><p>Але ми гуляли там де не було людей і вийшли прямо до дороги, яка веде до Коба да Рока. 20 км коштує 4,60 . Ми застопили нашу першу машину, жінку з собакою, яка була з Франції, але зараз працює екскурсоводом у Сінтрі. Друга машина хлопець який через день відправляється в Марокко, вони з дівчиною працюють у 4 місяці у Швейцарії, а потім подорожують. А третя машина завезла нас на мис. Це був німець, який живе неподалік від Штуграта, подорожує сам, коли має вільний час.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*DN8cZwR1pCqtYWGSrtlp7Q@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*h4enuzofP9mRlhgcSeyiOg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*7dlcytIm6oGfYiiyE9bFZg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*yFohj4VEcUD7HVYEOBsqHA@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*5o6lR_FE3zk_twoTDQ_hRQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*c-GHgjCvX1WanUcfIEeXeA@2x.jpeg" /></figure><p>Нам повезло бо на мисі не було вітру, бо я бачила у багатьох блогерів страшний вітер, який практично зносив.</p><p>Каба де Рока – це неймовірне місце, яке створила й виплекала природа. Це мис, який є найзахіднішою точкою Європи, а до відкриття інших континентів він вважався кінцем землі. Там написано знамениті слова португальського поета Луїса де Камоенса: «Там, де земля закінчується і море починається». Дух від цього місця перехоплює.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*y4DOyWhL6b-6YwKGuUW-dw@2x.jpeg" /></figure><p>Ми провели тут сонце, а саме на одному з найкращих пляжів світу і там ми зустріли канадців, які залишили машину в полі і зрадістю підвезли нас в Сінтра, де ми сіли на поїзд і поїхали додому, де нас чекала смачна вечеря в португальському стилі.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Qb4LZ9HKkPkVW244SGhgBQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*lb83yv5KwJuSt5BR3zQxoA@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*u0uHfJarDxa2rPdVIgE-Jw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*QSLzlrDpgjOPuzK5ZDXW7w@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*rKGhY_V8gTdRMYZskG6Muw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*N7wOBbQl2IzGAlLZUzScig@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/480/1*5uCU3NMMuwWH08IMqGyvEg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*HeRp2Tnvr9bmKzsUoSLySg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*DUOjeXLIYGl2eP0mIxlzIg@2x.jpeg" /></figure><h4>День 8</h4><p>Лісабон і як ми трамвай 28 шукали.</p><p>Почали ми наш маршут дуже нетипово. Ми в вже третій день в Лісабоні і дуже орінтувались в метро та транспорті, тому вирішили почати з найвіддаленіших точок, ми нікуди не спішили і довго засиджувалися на одному місці, планувати та насолоджувались останніми днями.</p><p>Серед обов’язкових об’єктів, які слід відвідати в португальській столиці – серце Лісабона Торгова площа, один із символів міста, яка розташована на місці королівського палацу, зруйнованого землетрусом і цунамі в 1755 році. Ми тут були в перший день і повернулись в останній. Тут також можна скуштувати славетний португальський вишневий лікер «Жінжіня» з плодами вишні або без, щось типу п’яної вишні у Львові, але колір більш коричневий і мене п’яна вишня подобається більше :) ціна стаканчику 1,5 євро.</p><p>Ми пройшлись по маршуту трамваю 28, погуляли спальними районами, пройшлись набережною, піднялись до замку, який коштував 15 євро і не пішли туди, побачили гарний захід сонця і гарно проведи день. Порівнюючи з Мадридом, то Лісабон красивіший.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*eiNWNHozk4xyV-Ny-2A6Gw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*ANXryCShxo3TcjC8YDoPhA@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*q8M0XBkKmFoOB_xi-DbSZg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*d-AahAWLDGdSahvnW6Y2OA@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*8iGo_ahxDu36siYOaBUGFg@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*-RCVlGU0ogWqEvyYw1RiuA@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*x0zkLr0cN_xr-xUj8f71MA@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*UoaTpv1uthcNMKXZJCIlVw@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Cntw6Kx-AsEQkAjpUqXC_g@2x.jpeg" /></figure><p>Останній раз переїхалист по мосту 25 квітня та почали думали, як краще добиратись у Фаро.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*lz3lZg6dWLCHioMwQiiKeA@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*PPFaSKmrhZ8JX5byYkm0WQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*LskOMFeZX6MoQopkWcyPfQ@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*ckH2AvuW_zLNkeo25BflrA@2x.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*h0203UApCIndIyBAxUEKSg@2x.jpeg" /></figure><p>День 9</p><p>Час рухатись дальше! Прощайте наякраща у світі хост сім`я, ми вже сумуємо.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*jc-gHm4FtpKqZqF5f9npDg@2x.jpeg" /></figure><p>Я вже писала і напевно напишу ще один раз, автостоп в Португалії ніякий, тобто він є, але не такий класний, як в Польщі чи Грузії. І хтось рано чи пізно стане, але можливо просто був не наш день і після бродіння та переходу з місця на місце ми дійшли висновку, що краще буде, якщо ми візьмемо квитки на поїзд, бо в цей день у нас вже був літак і не встигнути в наші плани не входило.</p><p>І так квиток на поїз коштував 23 євро – це дороще за два перельоти, але вибору не було, тому враховуйте такі моменти. У Фаро ми пройшлись по центру, знайшли як заїхати в аеропорт і поїхали, щоб завчасно приїхати на наш рейс. Приїхавши в Фаро, ми побачили малесеньке містечко і багато мандарин, людей тут дуже мало, бо не сезон. А ще тут ми багато лелек, чесно кого кого, а лелек побачити, я не очікувала.</p><p>Погуляли і поїхали автобусом в аеропорт за 2, 6 євро ( 10 км). Приїхали і відчули себе в Україні, бо здається таку схему знає вже багато людей і практично всі летіли в Дюсельдорф, а вже звідти до Львова. Летіли ми супер довго, як мені здалось, бо чесно я дуже не хотіла вертатись. Вже в аеропрті час йшов ще довше, але добре, що був інтернет. Аеропорт в Дюсельдофі такий собі для очікування, всього 3 вильоти в день і на ніч закривається, тому ми мали чекти в першій залі, де навіть толком не було де сісти. Але ми вже планували наступні тижні, сиділи в інтернеті та підбивали підсумки. Гарні 10 днів, які я не забуду. А вже зранку нас зустрів сонясний Львів.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*X_IbifjlLlD5y0CPz_9EEg@2x.jpeg" /></figure><p>Подорожуйте, та надихайтесь. Ловіть кожен момент. Все реально тільки потрібне бажання та хороша компанія.</p><p>Якщо будуть питання, то обовязково звертайтесь.</p><p>За 10 днів ми відвідали 2 раїни (Німеччина, Португалія)</p><p>Міста: Мемінген, Порто, Аверіо, Коста Нова, Коїмбра, Лейрія, Назаре, Баталія, Лісабон, Сінтра, Кобо де Рока, Фаро.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=bfe56492ab78" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Моя грандіозна відпустка]]></title>
            <link>https://medium.com/@MPlechiy/%D0%BC%D0%BE%D1%8F-%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%96%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0-%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BA%D0%B0-73b40d93ff90?source=rss-20ace26989a1------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/73b40d93ff90</guid>
            <category><![CDATA[монако]]></category>
            <category><![CDATA[чехія]]></category>
            <category><![CDATA[франція]]></category>
            <category><![CDATA[італія]]></category>
            <category><![CDATA[подорожі]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Marta]]></dc:creator>
            <pubDate>Fri, 19 Jan 2018 18:09:37 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2018-01-19T18:09:37.511Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<blockquote><strong>Мандрівка довжиною в тисячі кілометрів починається з першого кроку. — <em>Лао Тзу</em></strong></blockquote><p><a href="https://www.instagram.com/enerdzhayzer/">Marta Plechiy ♏️ 📍Львів (@enerdzhayzer) * Instagram photos and videos</a></p><blockquote>Моя грандіозна відпустка</blockquote><p>То була середа, здається нічого, але я чекала цього дня дуже сильно. Сьогодні мала вирішитись моя доля на найближчі 2 тижні. Я поїхала у візовий центр, але моєї візи ще не було і сказали прийт и через 2 години, бо теоретично вона вже була, але ще в ящику, я швидко поїхала до стоматолога і знову у візовий центр і пам-парам-парам, мій новий паспорт з візою на 2 роки, хоч обіцяють безвізовий жим-жим. Сльзи радості і відчуття, які не можливо передати словами:))))</p><p>Перше, що я роблю, дзвоню Олі і кажу: ми їдемо сьогодні збирайся, бо ще 2 місяці тому, я купила квитки з Праги до Марселя. Я ще тоді працювала в лео і думала, як будемо відпрошувтись , але за квитки я заплатила 10 євро, по 5 євро за квиток, смішно, але це чиста правда. Квиток був з Праги ,куди заїхати не дуже важко, враховуючи, що досвід є + любимий автобус, який за 7 місяців став домівкою:))) Хто ще не їздив Лео рекомендую, заходьте до них на сайт <a href="https://www.le.cz/">https://www.le.cz/</a>. Квитки на літак , я купляла на цьому сайті <a href="http://www.volotea.com/en.">http://www.volotea.com/en.</a></p><p>Ще рекомендую користуватись:</p><ul><li><a href="https://www.kiwi.com/us/">Kiwi.com | Find Cheap Flights &amp; Discover New Destinations</a></li><li><a href="https://www.skyscanner.net/">Compare Cheap Flights &amp; Book Airline Tickets to Everywhere | Skyscanner</a></li></ul><blockquote>Рекомендую підписатись на розсилку і використовувати вигідні можливості.</blockquote><p>Цілий день, я бігала, щоб все закінчити, бо кажуть, що не варто залишати справи на потім, а оскільки у нас все було дуже спонтанно і ми поняття не мали, де опинемось, я шуршала, як тільки могла. І от 23:00, я вже в автобусі їду до Богуміна, з крутими водіями, які походу рекомендують найкращі місця, вони ж в цьому плані профі. Пройшовши кордон уточнили скільки маємо днів і по стандартному маршуті: Жешув-Краків-Краків аеропорт — Катовіце -Богумін, а потім на поїзді до Праги.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/640/0*yuyBsBLxuNAWPfWa.JPG" /></figure><p>Бачили б ви вираз вахти, коли я зустріла їх в Богуміні, але у нас трохи все помінялося і в Богуміні побачивши, що поїзд запізнюється на 100 хв, ми вирішили їхати в Оломоуц , тут я була багато разів і вертатися сюди завжди приємно, центром нас з Ольою вже не здивуєш, бо ми вже його бачили осінню, зимою і весною, ми піднялись на 15 поверх з прекрасним виглядом на місто.</p><blockquote>Це місто більше всього схоже на один великий суцільний музей під відкритим небом. Дивовижні парки, фонтани (більше 20!), старовинна Ратуша і годинник, головна площа міста і візитна картка — стовп Пресвятої Трійці — все це заслуговує найпильнішої уваги, погулявши, ми пішли на вокзал і тут знову виявилось, що поїзд запізнюєтьсмя, ще почекали 30 хв і нарешті він приїхав, але ми їхали до Праги цілу вічність, оскільки ми всюди запізнювались, тому мали пропускати всі поїзди, але літак був аж зранку, тому ми просто з того посміялись, хост я знайшла ще в Богуміні, тому ми сказали нашому Каучу, що ще погуляємо і потім приїдемо до неї. В поїзді ми шиканули, взяли капучіно, бо в автобусах ми ніколи його не робили.</blockquote><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/480/0*myEjc67Q70FPVAvB.JPG" /></figure><h3>ПРАГА</h3><p>З вокзалу, ми пішли в цент, де було так багато туристів, що Оля навіть подумала зробити бомбу, потім на Карлів міст, зависли під круту музику, потім до найвужчої вулички, потинялись вуличками і поїхали зустрітись з дівчинкою, яка нас хостила. Приємно повертатись в місця, де вже була. Завжди є що згадати і можна порівняти, як була і як стало.</p><p>Добравшись до хоста, ми гарно поговорили потім, ми разом приготували смачну вечерю, випили вина і пішли спати. Завжди в поїздках, ми живемо по каучі, хто ще не має сторінки реєструйтесь : <a href="https://www.couchsurfing.com/">https://www.couchsurfing.com/ </a>, але зараз я по-іншому це сприймаю, ми дуже зекономили на житлі, але найкраще — це те, що ми мали можливість нормально поспілкуватись з крутими людьми, відчути кожне місто з середини, попробувати локальну кухню. Ми мали свою кімнату, над сціною з картою і крутим котом.</p><p>Ранок почався дуже швидко, бо нам потрібно було попасти в аеропорт. Ми встали в 06:00 , подякували, залишили маленькі сувеніри і поїхали. Добирання виявилось дуже простим, ми ще на всі крони купили їжі на 2 дні. В аеропорті, ми взяли каву, смішно, що кава коштувала, як половина нашого квитка. Робіть висновки самі.</p><blockquote>Сіли в літак і 2 години насолоджувались видом з вікна, літали понад хмарами і милувалися видом з вікна, повірте тут він просто шикарний.</blockquote><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/480/0*5rbdAyN8g2TRDovN.JPG" /></figure><p>Людина не має крил, щоб літати, але для цього були створені літаки, хоч насправді жодне фото не передасть тих емоцій, які ти бачиш з висоти пташиного польоту це маленьке віконечко нагадує світ, ще 50 хв тому, я милувалася засніженими австрійськими, потім італійськими Альпами, а вже через 20 хв ми пролітали над Монако з видом на Лігурійське море.</p><p>Ось, ще одна причина почати подорожувати ЗАРАЗ. Гори-Море-Поля-Міста-Порти-Кораблі-Хмари , все це за 2 години. Ну і погода просто казка. А квиток коштує, так само, як піти в форум на IMAX, або 2 кави в аеропорті, тому ламаємо стіни і гоуууу.</p><p>Прилетівши в Марсель, ми ще проходили паспортний контроль, через підвищений тероризм в країні. Потім застопили машину, яка завезла нас в Марсель. Перше враження: дуже брудне місто, багато темношкірих і взагалі залишатись на ніч не було жодного бажання. Хоч ми провели там шикарний день , випили за здоров’я Кудряшки на найвищій точці Марселю.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/640/0*2XJ0MpzMG3_OajSM.JPG" /></figure><p>Всі хто будуть в Франції пробуйте місцеві вина і сир, там і ціни нормальні і в нас таких не має, ну і не забувайте взяти хорошого попутника. В нас з Ольою в цьому плані була повнв гармонія. Потім, ми поїхали в Тулуон. Оскільки хост в Марселі, ми так і не знайшли. Натикали квиточок за 0 євро і гоууу. Не знаю, як, але якщо щось Оля знає фішку)))) Наші каучі любителі курнути маріхуани, але це ми з’ясували пізніше, насправді дуже круті люди, які зустріли нас на вокзалі, ми заїхали до них додому взяли матрас і поїхали до їхніх друзів і просто вирубались, бо день був дуже насичени, але нічний Тулуон мені дуже сподобався.</p><p>Проснулись близько 10:00,напевно через запах маріхуани))) Спакувались і пішли до мор, нам довелось пройти хвилин 5 і вуаля море :) Плюси таких поїздок, що їдеш не в міста, про які всі знають, а заїжджаєш в такі куточки, де не має туристів.</p><blockquote>В Тоулоні кількість пальм зашкалюєю А ще ми жили хвилину від цієї краси, виспатись і облазили все місто, поснідали на пляжі, а обідали з видом на гори, тут все компактно. І мені навіть більше сподобалось за Марсель, який є другим за кількістю населення у Франці.</blockquote><p>Потім вирішили йти стопити з Толуону в Монако, вибиралися на трасу і майже прийшли, але тут бац приїхала поліція і завезла нас на вокзал. Ми так довго вибирались, але вийшло, як вийшло і насправді, що міліція нас здибала, значить так мало бути. Французька поліція дуже лояльна і привітна, хоч у франції значно важче порозумітись, ніж наприклад в Італії.</p><blockquote>Не знаю, як ми це зробили, але ми знову натикали собі квитки в Кани-Ніцу-Монако, хоч вийшли ще в Ніці, бо маємо там справи. Стосовно французької залізниці, поїзди тут шикарні, а вид з вікна неймовірний. Нагадує минулорічний тріп в Швейцарії.</blockquote><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/640/0*ncQjGk6-jehS3Da4.JPG" /></figure><p>Тут ми мали зустрітись з нашим хостом на лазурному березі, де була маленька вечірка каучсерферів;) Стосовно лазурного берега, воно неймовірне, там своя атмосфера і ми ще попали не в сезон, тому там було відносно мало людей. Після вечірки, ми вирушили шукати нічний автобус в Монако. Перед тим зайшовши в піцерію.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/640/0*ucM_htLRK5ivbLta.JPG" /></figure><p>Вчора ми були на вечірці каучсерферів, для тих, хто не знає, це мережа, де люди дозволяють переночувати в своїй квартирі безкоштовно, я користуюсь нею вже 3 рік. Це дуже спрощує бюджетну мандрівку , але це не просто спосіб переночувати, я завжди привожу маленькі сувенірчики, можу допомогти приготувати їжу, розкрзую цікаві історії. Ось так ми з Ольою провели вечір на лазурному березі в Ніці, де познайомились з крутими людьми, випили вина, побачили восьминога, поспівали під гітару.</p><p>Зранку, ми вирушили на пляж, де провили пів дня, покупались і загоріли. Відкрили сезон на найкращому пляжі, до якого йшли цілу вічність. Але насправді, то було варте того. А потім зробили невеликий пікнік на березі моря. Наш хост Родріго родом з Мексики здається, працює і живе в Монако, хоч плвнує перебратись в Ніцу, бо в Монако йому не вистачає вечірок і молодих людей.</p><p>Декілька цікавих фактів:</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*EEetR4vZLWeGVuhtfLXPsA.jpeg" /></figure><blockquote>Дуже дивно, там в нд так пусто, що ми назвали це місто привидом. Бо тут переважно живуть старші люди, які мають гроші. Тут якщо йде старший чоловік з молодою дівчиною — це не його дочка)))))</blockquote><p>Це місто, де майже кожен може дозволити собі ферврі або яхту. Багато, хто спускає гроші в казино. Малесеньке князівство, яке одне з найрозвиненіших в світі. Моє улюблене місто зараз, всім рекомендую і сюди, я ще точно приїду. Ще ми попали на відкриття Формули 1, хоч я не фанат перегонів, але місто було повністю перероблене під перегони.</p><p>Також, ми ходили в палац принцеси Шарлоти, який знахдиться на вершині, з якого відкривається чудовий вид на місто. Там не має високих парканів, лише 2 охоронця, до яких можна без проблем підійти. І можна відмітити сад Принцеси, для фанатів квітів, тут справжній рай, якось дуже традиційно ми попали туди на День Матері, тому всі ці квіти я присвятила моїй мамусі.</p><p>Зранку ми вирішили, що їдемо в Пізу, а все через те що зайшли в інстаграм Кудряшки. Це дуже круто, коли можна встати зранку і поїхати куди душа забажає))</p><blockquote><strong>Хвилинка філософії і підсумок за день, коли сидиш 3тю годину на вокзалі і чекаєш автобус, а біля тебе крутяться якісь підозрілі чуваки: </strong>я просто напишу, кому цікаво той прочитає. Зараз я в одному з міст Італії, хвилину тому, ми пропустили останній поїзд в Пізу, бо автостоп в Італії кончений, але ми усе-таки заїхали і від Пізи 20 км, хоч бери і йди пішки. Ще ми другий раз зустріли міліцію і повірте, тут вона не така привітна, як у Франції чи Швейцарії. А ще мова, яку ти зовсім не розумієш, тому нова мотивація, слухати і дивитись фільми мовою оригіналу, коли буду в селі тим і займуcь. Але я не про сумне, сьогодні ми проснулись в Монако, поснідали, наш кауч Родріго з Мексики, залишив нас і пішов на роботу, сказав, щоб ми йшли, коли буде зручно . Ми вирішили знайти Хост, кинули декілька запитів і випала Піза, чому ні. Прийшли на залізничну станцію натикали квиток за 0 євро і поїхали до Вентісіглії, це вже Італія, звідти за 1,80 євро купили квиток на першу станції і заїхали в Геную, насправді дуже велике місто, але їздити поїздами не так класно, як наприклад у Франції, Монако чи Швейцарії. В Італії з одної сторони море, а з другої гори і дуже багато тунелей. Після Генуї, ми здається зрозуміли, як їздити поїздами , но нізвідки взявся контролер і ми вийшли на тій зупинці і попали в справжній рай, місто Sori, таке гарне , і зовсім випадково…. мені сподобалось більше ніж Gеnova, ми вирішили не чекати поїзд і піти стопити, потім передумали, але чисто випадково застопили машину на 7 км і це повірте було, ще одне казкове місце, яке називалося Recco, ось так випадково ми відкривали для себе Італію. Але на цьому наші пригоди не закінчились, ще була дорого до Пізи. Ми знову вирішили випробувати долю в поїздах і ці 30 хв були дуже напружені, бо ми зайшли у вагон з якого вийшов контролер. Але ми доїхали і попали ще в круте містечко Sestri Lavante , де і почався наш стоп, але перед тим, ми затарились круасанами, шоколадом і пішли. Найкращий вихід з міста, це питати людей на заправках. Ми так і зробили, той дядько завіз нас на хайвей, де ми застопили фуру. Водій був Турок і ми з ним десь проїхали 100 км, було смішно, як він робив з нами селфі не я, а він. А ще я усвідомила наскільки красива Італія з горами, мостами, моремі і тунелями, як це будувалось не знаю, бо особисто у нас просто дороги жахливі. Одним словом краса неземнаю. І тут почались пригоди, коли нас висадили, я зрозуміла, що вже ніч, ми на автостраді і здається буде дощ ;( ми простояли десь 20 хв і вирішили піти до з’їзду, ми тільки вийшли і бац проїхала міліція, зупинилась трохи дальше і чекала нас там, ми подумали, що буде дуже круто, вони нас відвезуть в краще місце, но чоловік не знав англійської і хамив, показуючи, що ми дурні, жінка виявилась добрішою, але в нас взяли паспорти, потім зупинили дорожну служби, яка завезла нас на вокзал, виявилось, що жінка одного з них українка з Дніпра і сказав пару фраз російською. Наш останній поїзд поїхав, а ми чекаємо дальше:) Потім прийшлось йти на бас, а ми поняття зеленого не маємо де його шукати, але зрештою ми знайшли людей, які допомогли нам ))) і ми безкоштовно заїхали в Пізу, де нас чекав наш Хост))) А безкоштовно, тому, що думали, що візьмемо квиток в автобусі, але водій не міг його нам продати і дозволив проїхатись так, тому знову удача на нашій стороні. Десь в 21:00, ми подзвонили нашому хосту сказали, що мив Лука і будемо в Пізі 01:00, на що він відповід: добре, я вас там зустріну. Порада завжди беріть номери ваших хостів і просіть людей, щоб дали подзвонити, люди завжди допоможуть.</blockquote><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/480/0*d6gNVDZwBVdZ-hIq.JPG" /></figure><p>Паскаль, один з найкращих хостів, ми так пізно приїхали, а він нас всеодно зустрів, респект і повага:) Ми були 98 в його квартирі , а через 2 дні мала приїхати людина, яка була в нього 1, а тепер буде 100)</p><p>Ми попили чай і пішли спатки, бо зранку новий день.</p><p>Зранку ми пішли гуляти містом, разом Паскалем, він дав нам квиточки за 9 євро кожен на автобус, а сам поїхав велосипедом в центр, де ми мали зустрітись))) Ми погуляли, потім випили смачної кави і пішли до Пізанської вежі,де Паскаль нас залишив, бо мав лекцію, він праціє викладачем в найстарішому університетіі викладає комп’ютерні науки і програмування для біологів, зразу спільні теми появились. Ми погуляли, повалялись на газонах і пішли пробувати кухню)))</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/640/0*na3e1W6OFN9YmQG3.JPG" /></figure><p>Ми попробували пасту, вино і канапе за 10 євро, хоч потім зрозуміли, що нас трохи розвели. НІКОЛИ НЕ ЇЖТЕ В ТУРИСТИЧНИХ МІСЦЯХ І НЕ ВЕДІТЬСЯ НА АКЦІЇ. Потім ми зустрілись з Паскалем і його знайомою, пішли на піцу, вона була дуже специфічна, але смачна))! Там харчуються тільки жителі міста і студенти, бо туристи просто не знають і їдять так як і ми біля Пізанської вежі.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/240/0*UPpC_Ee7J2xjZ_ca.JPG" /></figure><p>Погулявши, ми відчули, що Піза це дуже студенське місто, маленьке, без проблем можна обійти пішки. Ще ми попробували каву, типу десерт , я ніколи такої не пробувала, дуже смачна)))</p><p>Потім наші нові друзі пішли по справах, а ми вирушили в Флоренцію , купили квиток до першої станції і поїхали, там нас трохи розвели на капелюшки:(((( Ми ще в Пізі задивлялсь на кепелюшки, але подумали нашо вони нам. Ну а у Флоренції були такі гарні)))</p><blockquote>Я наділа на голову і просто wow , але почала торгуватись і вже передумала, відійшла, але нам таки скинули ціну, наділи на голову капелхи і ми довольні пішли, але через 1–2 хвилини, я зрозуміла, що то не той капелюшок(( але вже хай буде)</blockquote><p>Потім купили вина і сиру і пішли гуляти, місто дуже гарне, один з найбільших соборів знаходиться саме тут. Тут ми вирішили спілкуватись тільки англійською і протримались до вечора. Ввечері ми пішли до нашого хоста.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Nr5MZM4Hcyyo-Zg57lBPgw.jpeg" /></figure><p>Зранку встали і вирішили поїхати на площу Мікеланджело подивитись на Флоренцію звисока . ЗАВЖДИ ПІДНІМАЙТЕСЬ НА НАЙВИЩІ ТОЧКИ МІСТА, там такі види, що арррррр….</p><p>Потім ми поїхали в Болонію і та нас зловив контролер і нам прийшлось купити квитки з комісією 10 євро. А все через те, що дуже часто є пересадки і ми не встигли купити квитки. І нам залишалось ще 20 км до Болонії і прийшло воно, зле і не добре, ми зразу купили квиток, хоч до того притворялись, що спали. Виявляється, що якщо ти спиш без квитка, то маєш заплатити штраф 75 євро, нам повезло і ми взяли квиток, хоч і заплатили 10 євро комісію.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*4OgPoZ_0CsjE0bHqmbSKZQ.jpeg" /></figure><p>Наступна станція — Верона, де я прожила 11 днів. Коли, ми приїхали сюди, першим ділом взяли морозиво, бо його точно треба було попробувати і ми мали малесеньке розчарування в Болонії, хоч для когось це одне з найкращих міст.</p><p>2,5 роки і я знову тут, правильно кажуть, якщо хочеш зрозуміти чи любиш місто вернись сюди вдруге, бо тут пройшли мої 2 шикарні тижні і зустрітись з цими людьми, приїхати в цей будинок, це як перетворити спогади в реальність.</p><p>Потім випили вина і пішли на панораму, до якої не дойшли, бо приїхав Андреа і забрав нас додому )) було приємно бачити його батьків, 2,5 роки пройшло з того часі) діти теж виросли, я ще пам’ятаю їх маленькими капапузиками, ми пішли спати рано, бо мали грандіозні плани і треба було набратись сил.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/480/0*OHvclDIhWrAiKDsm.JPG" /></figure><p>Ми рано всати Андреа сказав нам купити квиточки, насправді ми не хотіли, але добре що взяли, бо зразу попали на контролера, посміялись, що нарешті включились і доїхали у Верону, бо ми жили в Сан-Мартіно, там зразу побачили автобуси на озеро Гарда, сіли і зразу поїхали. Перше містечко було дужн гарне, але наша ціль була Сірміоне. Ще був день вишиванки і я традиційно у вишиванці гуляла по острову, нам ще дуже повезло, бо ми попали на гонку ретро автомобілів, здається це ще від формули 1, і у нас були догадки, що всі ці автомобілі їдуть в Україну.</p><p>Потім ми застопили до найближчої залізничної станції і там купили квиток в Бергамо, бо мали виліт зранку і не хотіли ризикувати. Нам взагалі цілий день дуже везло))) Як казав наш друг Назар Сірміноне — це рай на землі, цікаве тим, що там є однин з найстаріших замків. І найголовніше там потрібно пройтися, а ще оскільки були перегони, то все було перекрито.</p><blockquote>Там було так гарно, що ми б зависли там на пару днів, але нас вже трохи піджимало в часі.</blockquote><p>В Бергамо, ми зразу вияснили, як краще добратись в аеропорт і пішли гуляти містом, піднявшись на найвищу точку міста, я зрозуміла, що я в Празі)))) Ми вже нікуди не спішили, а просто насолоджувались і підбивали підсумки, хоч тоді ми ще мали стільки планів.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*wW8Y3_wNukkvBRoMXGUF2w.jpeg" /></figure><p>Коли трохи стемніло, ми поїхали в аеропорт, де провели цілу ніч. Там було стільки людей. Взагілі цей аеропорт вважається другим, за перегруженістю в Італії.</p><p>Ну а ранок ми вже зустріли в Тімішуарі, моя 21 країна Румунія і тут почався шикарний стоп, приємні ціни, ми так наїлися в крутому ресторані)))</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*2rPpSYpbKU4H-q1nszri_Q.jpeg" /></figure><blockquote>Але найперше куди ми попали це вуличку з парасольками, як у Львові.</blockquote><p>Щоб ви розуміли там було так жарко, що сонячна Італія навіть близько не стояла.</p><blockquote>Ми собі роздумували, як будемо стопити в Бєлград, Боснію, але на каучі нам ніхто не відписував, днів майже не було і ми собі вирішили рухатись додому. І я і Оля були не проти, бо чесно Ромунія не дуже вражає після попередніх країн + жара.</blockquote><p>Стоп в Ромунії казковий, тут навіть старенькі бабусі стоплять;)) Я чесно була в шоці. З Тімішуари, ми поїхали в Арад, потім Орадеа, де ми застопили дядька який розвозить капусту, на такому бусіку повільно, але впевнено ми доїхали в Сатумаре. Цілу дорогу ми дивились кліпи Шакіри. Ми хотіли проходити кордон з Угорщиною, потім на ЧОП, але поїхали через кордон Україна-Ромунія. Але вже було пізно, ми були замучені і той дядько привіз нас в готель, оплатив , написав свій номер і сказав, що в 10:00 приїде і завезе нас на автобусну станцію. Ми відпочили, зранку встали, подзвонили до нашого нового друга, він приїхав і завіз нас на автобусну станцію, купив квитки і ми попрощались ;) Кордон ми пройшли швидко підсівши до хлопців з Виноградова і парам-парам ми в Україні. У Виноградові, ми так шукали бограч, але не знайшли, зато купили 2 л вина за 40 грн, майже наші останні гроші;) Потім, я згадала за електричку, яка відправляється 16:32 і у Львові 20:45 , а на наших годинниках було 15:17, але ми вирішили ризикнути і встигли, за 3 хв до відправлення. Спочатку ми виїхали на трасу до Хуста, а на розвинув почали стопити на Мукачево. Хлопець який нас підвіз, спеціально вернувся за нами, бо сказав, що теж таким був. Завіз нас на вокзал і ми вже в поїзді. Але до Львова ми не поїхали, а вийшли в Тухлі.</p><p>Хто не знає — це моє село. Де в сльозах нас зустріла мама , потім тато з дідусем. Ми повечеряли і просто були в гврмонії з природою. Ну а потім тепла зустріч в офісі з найріднішими і переказ цієї історії.</p><blockquote>Нереально крутий досвід:</blockquote><blockquote>2 перельоти</blockquote><blockquote>12 днів</blockquote><blockquote><em>6 країн : Оломоуц, Прага, Марсель, Тулуон, Ніци, Кани, Монако, Геноа, Піза, Флоренція, Болонія, Верона, Сірміоне, Бергамо, Тімішуара, Арад, Орадеа, Сату Маре, Виноградів, Мукачево, Тухля, Львів.</em></blockquote><p>Більше фото:</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*QeeqL0WZ5HBiMsAuV49Xag.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*OUXzUm_Mvvg-_PjnmtOavQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*g1kSOlXPXXXFACnDQZM0SA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*1jY_ZIsDCqjgwCGdbWuEHg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*vjK8EyjtUFOz7fpeXutQQA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*k1vlkDb06l1rXkaVvoGC5Q.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*BzSdaXnxCitzzfLizIu40w.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*cP7N-yOw9iEqVB9go62X9w.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*_HTWAV2_FJzkMzQV-wD1Iw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*HlzP55qpOGS0_zB-xMuCag.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*GMiulRA6JdUQchyev8Hiow.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/960/1*TIdsGszf3WoNRfOvpNfgbQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*9hR2AbCT0N_oBLHWWGmoyQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*bks4RKjr6atehcLBmHH4Ag.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*B7-2dGYjPNHWSFZQw68lIA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*9w6zmW25pX0mfXS5OlX5Cg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*9I54QSW5stveLdzq3W3eqQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*PuqCfsd2rhDAAJf_O8TyGw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/960/1*e8gtF9rO07C_Xj41j1ZOmA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*_JXhnx0dTt2RqwgWBXybTQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*bOoSBiKUY27GbZ31L_FESA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*tKoRvkSAqCh4LQoA2QASzQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*BCCLAuJs1qZO170EhECefQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*ZTpRv3m3gLjqBBmMfjVmcA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/960/1*2isVcs6k5Zhr_PIbZevH-g.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*fsls3znasMi5CV84HxtH-Q.jpeg" /></figure><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=73b40d93ff90" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Як я заразилась подорожами?]]></title>
            <link>https://medium.com/@MPlechiy/%D1%8F%D0%BA-%D1%8F-%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%8C-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%B0%D0%BC%D0%B8-ddc11bebceae?source=rss-20ace26989a1------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/ddc11bebceae</guid>
            <category><![CDATA[мотивація]]></category>
            <category><![CDATA[європа]]></category>
            <category><![CDATA[першийкрок]]></category>
            <category><![CDATA[натхнення]]></category>
            <category><![CDATA[подорожі]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Marta]]></dc:creator>
            <pubDate>Wed, 17 Jan 2018 13:47:44 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2018-01-17T13:47:44.945Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>Привіт-привіт мене звати Марта і я з Львова. Живу моментами і активно подорожую…</p><p>Відвідала 27 країн і попробувала скласти карту, яку ще буду доповнювати .</p><p><a href="https://ua.igotoworld.com/ua/visited-map/23239.htm">https://ua.igotoworld.com/ua/visited-map/23239.htm</a></p><blockquote><strong>І так з чого все почалось?</strong></blockquote><p>Мене завжди надихали люди, які могли просто взяти і кудись поїхати, хоч зовсім диванним черв’яком я не була, у мене було чарівне село, де я проводила літо, я була на морі, в Києві, в таборах — це було, те що я могла в тому віці, я ж не могла так просо взяти і кудись поїхати — це пояснювалось двома основними причинами:</p><p>-Подорожувати дорого!!!</p><p>-А що скажуть батьки?</p><p>І думаю — це не тільки у мене так було. Нам часто говорять, що цей світ жорстокий, не має грошей на готелі, жити в хостелах небезпечно, а в чужих людей неможливо, бо ніхто так просто тебе не впустить в свій дім, тому якось так важко було наважитись зробити крок, а найголовніше знайти з ким поїхати, бо це теж рішення не з простих.</p><p>Моя перша поїздка закордон була в серпні 2014 року і дуже далеко я не поїхала — це була тільки Польща, але перший крок зроблено, я сказала ТАК, але потрібно було ще зробити візу, зараз це набагато реальніше, бо не потрібно візи, вже не потрібно стояти в черзі, збирати пакет документів, тому не втрачайте можливостей. І так віза є, але компанії їхати, вже не було. Але тут повідомлення: ну, що їдемо? І я така та, але скільки це буде коштувати? Прошу мама, щоб пустила, мама сумнівалась, але дала добро і гроші, моя поїздка тоді обійшлась в 100 доларів, це було 800 грн, 400 злотих, вражень було мільйон, я ходила все фотографувала, хотіла показати батькам, у мене був культурний шок від транспорту, туалетів, цін і я задавала собі таке питання: Чому ми не можемо так жити? Що нам заважає? І хоч пройшло 3 роки, я далі не знаю повністю відповіді на це питання. Я повернулась 1 го вересня в нову групу з неймовірними емоціями. Ми були тільки в Польщі, але більшість часу провели в Кракові і Закопане.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/640/0*qg-8nb3WRGGX_TzP.jpg" /></figure><p>Друга моя поїздка була до Варшави, я перший раз самостійно верталась назад, хоч вперед я їхала ще з двома знайомими, ми у Варшаві розділились і я пішла до своєї знайомої — де була 3 дні, але дуже відпочила, бо з своїми людьми, ти на одній хвилі і нічого, що ми не бачимось місяцями. То моя Віка і нічого з тим не зробиш.</p><p>Третя моя поїздка ключова, я готувалась до неї, купляла потрібні речі, читала про автостоп, каучсерфінг. Я дуже не хотіла, щоб просто пропали дні, бо віза вже закінчувалась, а попереду були канікули. Коли я розказувала своїм одногрупникам, про мої плани, всі дивились на мене, як на скажену, бо там такий тріп намічався, що я закрила його тільки цього року. Наскільки я глобально планувала. З ким їхати знайшла через університет, ну і ми вирішили, що чому ні, писати про це детально вже не має сенсу, то було давно, але цих 25 днів були чудовими і вже цього року я знову була в знайомих місцях і ще раз нагадала собі, що приємно повертатись, де вже колись була. Ми прилетіли в Брюссель, об’їздили Бельгію, Німеччину і зупинились в Італії, там було гарно і вже там, я познайомилась з культурою сортування сміття, до якого нам ще так далеко. 26 січня зранку я стояла на пляжі, а ввечері мене зустрів дощовий рідний Львів.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/640/0*isYXfDsdRHkNidJu.JPG" /></figure><p>Потім нова віза, ще був Стокгольм, куди я купила квитки дуже спонтанно і просто поставила свою Ярину перед фактом. Ми жили в центрі гуляли, їздили в метро. Найсмішніше це те, що наші квитки були дешевші за трансфер в 4 рази.</p><p>Далі була Німеччина. Яку я теж спланувала дуже спонтанно, коли просто не могла заснути. Квитки, які я купила коштували 0,5 євро і таким способом ми відвідали багато міст в Німеччині.</p><blockquote>Чекайте цікаві факти про Німеччину :)</blockquote><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/640/0*4Rv9Xg6kCCSzTpj1.jpg" /></figure><p>Получила нову візу і прочитала того ж дня випадково повідомлення в нотатках мандрівника, чи бажає хтось поїхати абсолютним стопом, жити по каучу і мінімальним бюджетом. І все стало можливим. Прага і Віденть, які ще потім зіграли важливу роль в моєму житті. Ми з Мегі знайшли спільну мову з першої хвилини і вже через 2 дні стартанули. Ця поїздка була абсолютно новою, треш, дороги, чудові люди. Стоп у нас завжди був легкий і хости знаходились в останні хвилини, ми дуже не спішили, тому дозволяли собі залишатись в місті на довше, хоч останній стоп повернення додому буду пам’ятати завжди.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/640/0*-Rg9jU8tQTk8t_Oh.JPG" /></figure><p>Потім ще одна віза і грандіозне літо, яке я ще спланувала в травні після проекту в Туреччині, який теж зіграв важливу роль в житті, бо там я познайомилась з людьми з різних країн, які розказали про свої традиції і запросили в гості. Я приїхала і ще в аеропорті склала список країн, які хотіла б відвідати найблищим часом.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/640/0*L1pw2nL4KMiIXeD9.jpg" /></figure><p>І ще приємним здивуванням було, що мене зустрічала Катя, з якою у нас було ще все попереду. І знову їду на проект.</p><p>Наступна поїздка була великою перевіркою моїх організаційних здібностей, Швейцарія, смішне повернення додому. Лео, де мені випала можливість попрацювати. Люди, які завжди хотіли допомогти, наші хости в Парижі, Пабло. А найголовніше, що в цей час були вступні іспити на магістратуру, куди мені так не хотілось поступати. Поки мої здавали тести, я милувалась красою Швейцарії. Повернулась і далі кочувала, бо це було літо і іншого виходу я не бачила.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/640/0*5GJKBGgLjWlTqkU6.jpg" /></figure><p>Поїздок було багато, а в серпні я здійснила мрію 2х років, нарешті поїхала в Норвегію, в мене з цією країною особливо теплі спогади, бо я почала подорожувати через блог однієї фрішниці і так і попала у ФРІ, мотивувалась і стала мотиватором. Тих 6 днів однозначно мало, але як активно у нас вони проходили.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/480/0*ZEZ0d9qrKagTvmtp.jpg" /></figure><p>А ще важливе, що я зробила — це не поступала на 5 курс і прийшов той час, коли просо сидіти без грошей було не варіантом і мені трапляється Лео, крутий колектив і дорога, яку я люблю, потім відпустка. Яка була однозначно найкраща в моєму житті і головне з людиною, яку я знаю давно. Про відпустку у мене окрема розповідь. Перший місяць літа я провела в Чорногорії насолоджуюсь сходом сонця. Життя крутить нами, воно непередбачуване, але дуже цікаве, тому відкривайте закриті двері і робіть впевнений крок у життя, воно йде повз нас, якщо ми не беремо в ньому участі.</p><p>Ще була незабутня Греція і Мальта, яку я опишу дуже детально.</p><p>За 3 роки, як відвідала 27 країни в деякі вже встигла повернутись декілька раз, постопити по Європі, познайомитись з крутими людьми і не переставати радіти, що маю можливість відкривати для себе щось нове.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=ddc11bebceae" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
    </channel>
</rss>