<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/" xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" version="2.0" xmlns:cc="http://cyber.law.harvard.edu/rss/creativeCommonsRssModule.html">
    <channel>
        <title><![CDATA[Stories by Alisa Bondarenko on Medium]]></title>
        <description><![CDATA[Stories by Alisa Bondarenko on Medium]]></description>
        <link>https://medium.com/@alisabondarenko?source=rss-be73b5048223------2</link>
        <image>
            <url>https://cdn-images-1.medium.com/fit/c/150/150/0*ycZtvMdDRTj8elv6</url>
            <title>Stories by Alisa Bondarenko on Medium</title>
            <link>https://medium.com/@alisabondarenko?source=rss-be73b5048223------2</link>
        </image>
        <generator>Medium</generator>
        <lastBuildDate>Tue, 17 Nov 2026 21:29:09 GMT</lastBuildDate>
        <atom:link href="https://medium.com/@alisabondarenko/feed" rel="self" type="application/rss+xml"/>
        <webMaster><![CDATA[yourfriends@medium.com]]></webMaster>
        <atom:link href="http://medium.superfeedr.com/" rel="hub"/>
        <item>
            <title><![CDATA[Смішно і печально  —  хоч вішайся на колготках]]></title>
            <link>https://medium.com/@alisabondarenko/%D1%81%D0%BC%D1%96%D1%88%D0%BD%D0%BE-%D1%96-%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE-%D1%85%D0%BE%D1%87-%D0%B2%D1%96%D1%88%D0%B0%D0%B9%D1%81%D1%8F-%D0%BD%D0%B0-%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BA%D0%B0%D1%85-1d954ee96cf?source=rss-be73b5048223------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/1d954ee96cf</guid>
            <category><![CDATA[хто-ти-такий-артем-чех]]></category>
            <category><![CDATA[meridian-czernowitz]]></category>
            <category><![CDATA[українська-література]]></category>
            <category><![CDATA[ірина-цілик]]></category>
            <category><![CDATA[роман]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Alisa Bondarenko]]></dc:creator>
            <pubDate>Tue, 21 Sep 2021 18:25:50 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2021-09-22T05:22:59.428Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p><strong>Смішно і печально — хоч вішайся на колготках</strong></p><p>Новий роман Артема Чеха “Хто ти такий?”, який нещодавно вийшов у Meridian Czernowitz, резонує з попередніми книгами автора: “Район Д” і “Точка нуль”. В них на тлі спального району та відголосків війни вже побіжно з’являвся образ контуженого підполковника Фелікса Ігнатьєва.</p><p>Проте в романі «Хто ти такий?» дитячі спогади головного героя виділяють Фелікса як персонажа центрального: він ходить в своєму пальті оберштурмбаннфюрера, заливається алкоголем ледь не на кожній сторінці, плаче, мордує себе і всіх довкола страшними спогадами про війну, будь вона проклята.</p><p>І взагалі, усіляко формує юного Тимофія як особистість.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/854/1*g0LgM0XgxKKfe6S4dQzR2A.jpeg" /></figure><p>Частково автобіографічна історія Артема Чеха нагадує печерний життєпис спальних районів — його можна зчитати по тим наскельним надписам, які залишали на парканах і підвалах діти вулиці (тепер вже дорослі). <br>Персонажі роману вписані в таку глуху приречену реальність, що від неї всім моторошно і хочеться втекти (що зрештою і робить кожен з них на свій лад). І мова йде не стільки про загальну безнадійність провінційних околиць 90-их, скільки про внутрішню травмованість героїв. Про глибоко особисту історію дорослішання.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*qu5_ccrkNhVOZCmfU4hpig.png" /></figure><p>Фелікс з’являється в житті п’ятирічного Тимофія завдяки бабусі Ліді, яка знайомить родину з колишнім контррозвідником, підполковником повітрянодесантних військ, контуженим в Афганістані. І тепер Фелікс “ані родич, ані друг” стрімко заповнює простір, в якому росте дитина. Заповнює як може: п’яною кухонною відвертістю, агресією, кримінальними історіями, спогадами (за які соромно і сумно), а ще заповнює нехитрою турботою та увагою, бо дбати про дитину майже і нікому. Батько Льоша, не переживши епопею заробітчанства, з’являється в житті сина епізодично. Мати Ольга, в пошуках безпечних берегів, все гребе сама і ніяк не вигребе з безгрошів’я та пліснявої буденності (до речі, ця розгубленість та відчай батьків цілком могли би стати темою окремого сюжету).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*9EMTasnrCNVy3PAlZnufEw.png" /></figure><p>“Коли тобі п’ять, ти можеш сховати весь світ в сірникову коробку. Всі навколо люблять тебе і ти несеш цю любов, ніби зловленого в лопухах жука”. А що робити, коли дорослішаєш так болісно і безпорадно, що твоя сірникова коробка з жуком розчавлюється, а цю дитячу любов наче й нема для кого нести?</p><p>Ми пам’ятаємо, що в романі виховання головні герої переважно опиняються не на своїх місцях — і в цьому їхня трагедія. Є дорослий, який волів би бути дитиною, а не тягнути лямку проблем. Є дитина, яка воліла б бути дитиною, а не тягнути лямку проблем. Ось і Тимофій з Феліксом то міняються містами, то в унісон переживають свою неспівзвучність зі світом. Дитина тікає звідусіль, сердиться на паскудне життя. Дорослий слухає полонез і плаче.</p><p>І насправді, в них багато спільного. Наприклад, вони обидва як на списанні. Як щось безнадійне: Фелікс списаний, як несповна розуму вояка з посттравматичним синдромом. Тимофій списаний, як дитина, яку нема сили любити і виховувати. Обидва замуровуються в своїх бункерах, каютах, мушлях.</p><p>Так, завжди хочеться, щоб твоє дитинство було сонячно-безтурботним, а “жуйки в татових кишенях ніколи не закінчувались”. Але ця історія, як ви зрозуміли, про дитинство не таке. Можливо, це роман про невисловлений жаль вже дорослої людини до тодішнього маленького самого себе, про переживання свого сирітства. Про нелегке дорослішання з тим, хто покалічений війною та розгублений, про постійне вглядання в самого себе “хто я такий?”.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*7FlUqF6NFz4MWmTr1HTbWw.png" /></figure><p>Добрих спогадів серед цього всього не дуже багато, проте вони водночас і болісні, і щасливі. І розказані легко і без зайвої патетики. Це правда: іноді спогади смішні, а іноді такі глибокі і печальні — хоч вішайся на колготках (до речі, це майже спойлер).</p><p>А ще українська режисерка Ірина Цілик зняла свій дебютний повнометражний художній фільм за цим романом (роль Фелікса грає Юрій Іздрик, а Тимофія — Андрій, син Ірини Цілик та Артема Чеха).</p><p>Фільм так і буде називатись: “Я і Фелікс”.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=1d954ee96cf" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
    </channel>
</rss>