<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/" xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" version="2.0" xmlns:cc="http://cyber.law.harvard.edu/rss/creativeCommonsRssModule.html">
    <channel>
        <title><![CDATA[Stories by volodymyrlut on Medium]]></title>
        <description><![CDATA[Stories by volodymyrlut on Medium]]></description>
        <link>https://medium.com/@dev.lut?source=rss-21ff02c3cb86------2</link>
        <image>
            <url>https://cdn-images-1.medium.com/fit/c/150/150/0*bBpMAg8-i0ZFm0N7.jpeg</url>
            <title>Stories by volodymyrlut on Medium</title>
            <link>https://medium.com/@dev.lut?source=rss-21ff02c3cb86------2</link>
        </image>
        <generator>Medium</generator>
        <lastBuildDate>Sat, 21 Nov 2026 14:30:29 GMT</lastBuildDate>
        <atom:link href="https://medium.com/@dev.lut/feed" rel="self" type="application/rss+xml"/>
        <webMaster><![CDATA[yourfriends@medium.com]]></webMaster>
        <atom:link href="http://medium.superfeedr.com/" rel="hub"/>
        <item>
            <title><![CDATA[Padre’s Ubuntu]]></title>
            <link>https://medium.com/@dev.lut/padres-ubuntu-17dcd296fd3b?source=rss-21ff02c3cb86------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/17dcd296fd3b</guid>
            <category><![CDATA[ubuntu]]></category>
            <category><![CDATA[linux]]></category>
            <category><![CDATA[zsh]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[volodymyrlut]]></dc:creator>
            <pubDate>Tue, 26 Apr 2016 16:53:37 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2016-11-16T10:31:17.984Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*FLhrRgSmoOasX3-SnHkxbw.png" /><figcaption>Без бокової менюхи</figcaption></figure><p>Я знаю, що таке Ubuntu. Я бачив пекло. В мене піднімається тиск і з носа тече кривавий бульйон кожного разу, коли я бачу схожий фіолетовий колір. В мене всі питаються: “Лут, а чого в тебе так трясуться руки?”. Не знаю, як пояснити людям, що це тому, що це тому, що я бачив ці жирні шрифти в цьому уродському терміналі.</p><p>Спитав я в чувака з минулої роботи, яка в нього була лінуха, він сказав, що кастомізована Убунта. От вона мені реально подобалася. Я попросив лінки, ставив-конфігурив і, схоже, зробив гарну річ.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*6gK_5GmkxPghC-Z-JEywBQ.png" /><figcaption>Це коротше термінал, який вилітає напівпрозорим вікном при натисканні на F12, прямо як iTerm на маку.</figcaption></figure><p>За лінки дякуємо всі <a href="https://github.com/volodymyr-shevchuk">йому</a>.</p><p>Отже, лінки.</p><p>По оболонці все написано <a href="https://medium.com/@foxoman/royal-ubuntu-theme-40a635534e1#.x9rexk17z">отут</a>. По терміналу зараз заясню:</p><ol><li>Ставимо <a href="https://github.com/Guake/guake">Guake</a>.</li><li>Ставимо <a href="https://github.com/robbyrussell/oh-my-zsh">oh-my-zsh</a>. Це дуже крута штука з автодоповненням, навіацією по директоріях і іншими годними плюшечками. Дуже часто оновлюється.</li><li>Качаємо і встановлюємо <a href="https://github.com/powerline/fonts/blob/master/Meslo/Meslo%20LG%20M%20DZ%20Regular%20for%20Powerline.otf">Meslo Power Font</a> (натискаємо view raw, качаємо, встановлюємо в менеджері шрифтів).</li><li>Щоби підсвічувалися красиво бренчі в системах контролю версій, відкриваємо файл ~/.zshrc і сетаємо там ZSH_THEME=”agnoster”.</li><li>Щоби не бачити пості1йно свій machine@username там же сетаємо<br>DEFAULT_USER=”YOUR USERNAME” де YOUR USERNAME — те, що віддає команда whoami.</li><li>По смаку виставляємо прозорість терміналу і клавішу, на яку він має реагувати для вилітання/ховання.</li></ol><p>Бінго Бінго! Як людина, яка використовує лиш браузер, редактор і консоль в роботі я задоволений.</p><p>Якщо я придумаю, що ще круте і красиве можна зробити з цим викиднем оупенсорсу, я вам допишу тут. Чірз!</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=17dcd296fd3b" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Емітери подій]]></title>
            <link>https://medium.com/@dev.lut/%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B9-c1c28cc639b7?source=rss-21ff02c3cb86------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/c1c28cc639b7</guid>
            <dc:creator><![CDATA[volodymyrlut]]></dc:creator>
            <pubDate>Tue, 19 May 2015 10:12:46 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2016-03-17T00:46:24.685Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>Словом, дали мені таск — написати простий емітер. На вході завдання маємо отаке:</p><pre>var a = {<br>};</pre><pre>function emitter(obj) {</pre><pre>}</pre><pre>a = emitter(a);</pre><pre>a.emit(‘eventName’, {1: 2});<br>//відбувається івент &#39;eventName&#39;, передаються дані {1: 2}</pre><pre>a.emit(‘eventName’, {1: 2});<br>//еміт події</pre><pre>a.off(‘eventName’);<br>//всі event listeners вимикаються</pre><pre>a.one(‘eventName’, function (data) {</pre><pre>});<br>//event listener який виконується лише раз. Після виконання callback - listener відписується від події </pre><pre>a.on(‘eventName’, function (data) {</pre><pre>});<br>//типовий event listener</pre><pre>a.emit(‘eventName’, {1: 2});</pre><pre>a.emit(‘eventName’, {1: 2});<br>a.off(‘eventName’);<br>//вимикаються усі listener`и</pre><pre>a.emit(‘eventName’, {1: 2});</pre><p>Завданням було привести даний код до чуття. Подумати, зробити щось таке під капотом, щоби воно заводилося.</p><p>Спочатку пару слів про те, що таке емітери і з чим їх їсти. Нехай нам треба повішати якийсь івент на DOM-елемент.</p><pre>$(body).click(callback());</pre><p>Задача тривіальна. Що станеться, якщо івент відбудеться до того, як на нього підпишуть event listener? Нічого. Що станеться, якщо таких listener’ів буде декілька? Виконаються усі callback-функції.</p><p>Еміт перекладається як “випромінювання, видача”. Суть — написати методи для івенту(emit) і для роботи з його слухачами (on, one, off).</p><p>Припустимо, що код працює і ці методи вже створені. Що відбудеться?</p><pre>a.emit(‘eventName’, {1: 2});<br>a.emit(‘eventName’, {1: 2});<br>a.off(‘eventName’);<br>a.one(‘eventName’, function (data) {<br>  console.log(&quot;One-time event listener&quot;);<br>});<br>a.on(‘eventName’, function (data) {<br>  console.log(&quot;Typical event listener&quot;);<br>});<br>a.emit(‘eventName’, {1: 2});<br>a.emit(‘eventName’, {1: 2});<br>a.off(‘eventName’);<br>a.emit(‘eventName’, {1: 2});</pre><p>Спершу двічі емітяться події `eventName` з датасетом {1: 2}. Далі a.one підписує event listener на подію eventName, який викличе відповідну коллбек-функцію, після виконання якої listener повинен бути відписаним від івенту (одноразовий івент лісенер). a.on підпише на `eventName` listener, який буде працювати, аж поки ми не викличемо a.off. Таким чином, коллбеки викличутьсялиш на рядках 10–11 коду. Відповідно, в консолі ми отримаємо:</p><pre>One-time event listener<br>Typical event listener<br>Typical event listener</pre><p>Ок, поїхали. Як вирішувати дану задачу? Очевидно, що рядок</p><pre>a = emitter(a);</pre><p>повинен розширювати об’єкт a певними методами (а точніше, emit(), on(), one(), off()). Підготуємо початкову структуру функції</p><pre>function emitter(obj) {<br> obj.emit = function(en, data){<br><br> };<br> obj.one = function(en, cb){</pre><pre> };<br> obj.off = function(en, cb){<br> <br> };<br> obj.on = function(en, cb){</pre><pre> };<br> return obj<br>}</pre><p>Очевидно, нам потрібна якась модель даних. Виходячи з того, що в нас на один івент може бути навішано багато коллбеків різних типів, найкращою структурою, яку я поки можу уявити буде щось типу</p><pre>a = {<br>  &quot;eventName&quot;: [[cb1, true], [cb1, true], [cb2, false], [cb, true]],<br>  &quot;eventName2&quot;: [[cb, true]]<br>};</pre><p>Таким чином, кожного разу, коли ми підписуємося на якусь нову подію, об’єкт розширюється полем з назвою цієї події та масивом коллбеків. Другий елемент цього масиву визначає спосіб, яким ми підписалися (одноразово чи постійно).</p><p>Тепер власне код еммітера:</p><pre>function emitter(obj) {<br>  obj.emit = function(en, data){<br>    if(this[en]){<br>      for (var i = 0; i &lt; this[en].length; i++){<br>        this[en][i][0].apply(this, [data]);<br>        if (this[en][i][1]){<br>          delete this[en];<br>        }<br>      }<br>    }<br>  };<br>  obj.one = function(en, cb){<br>    this[en] = this[en] || [];<br>    this[en].push([cb, true]);<br>  };<br>  obj.off = function(en, cb){<br>    delete this[en]; <br>  };<br>  obj.on = function(en, cb){<br>    this[en] = this[en] || [];<br>    this[en].push([cb, false]);<br>  }<br>  return obj;<br>}</pre><p>Краса. Я це робив дуже довго (не скажу скільки), ще довше в це в’їжджав. Мене постійно підштовхували на якусь ідею чи показували краще рішення і мені було дуже не по собі. Бо це тривіальна задача і має писатися за декілька хвилин☹</p><p>Можете почитати <a href="https://iojs.org/api/events.html#events_class_events_eventemitter">тут</a> про емітери. Ну а я поки куплю собі якусь книгу про js паттерни.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=c1c28cc639b7" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[passbook.js]]></title>
            <link>https://medium.com/@dev.lut/passbook-js-75ed6c7549c9?source=rss-21ff02c3cb86------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/75ed6c7549c9</guid>
            <dc:creator><![CDATA[volodymyrlut]]></dc:creator>
            <pubDate>Sat, 18 Apr 2015 00:09:39 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2018-03-28T16:03:00.936Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<blockquote>“passbook.js will be yours. Oh yes, passbook.js will be yours.”,- npm</blockquote><p>В далекому 2012 році на всесвітньому шабаші під назвою “Apple Worldwide Developers Conference” зачудованому загалу була представлена одна дуже цікава забавка, яку, втім, компанії на нашому ринку оминули стороною (тому досі використовують ці убогі pdf роздрукуй-собі-сам-чмо файли з QR кодами). Мова іде про <a href="http://en.wikipedia.org/wiki/Passbook_(application)">Passbook</a> — build-in додаток, що постачається з усіма iOS вище версії 6 (також доступні декілька додатків на Google Play — рекомендую <a href="https://play.google.com/store/apps/details?id=com.attidomobile.passwallet">цей</a>, наприклад).</p><p>Passbook — це таке собі зборище всіх ваших квиточків-купончиків, які губляться в нетрях кишень чи емейлів. Очевидно, що програма приймає лиш свої файли — *.pkpass архіви, в яких закодовані картинки бекграунду, лого, іконок, pass.json файл, в якому міститься уся інфа і найголовніше — manifest.json файл, в якому в закодованому вигляді лежать усі ваші сертифікати (на Pass Type ID та ще Apple Worldwide Developer Relations Certification Authority). Кожен пассбук має свій серійник, прив’язується до творця по Pass Type ID, а також маленький бонус внизу у вигляді 2D коду: <a href="http://en.wikipedia.org/wiki/Aztec_Code">Aztec</a>, <a href="http://en.wikipedia.org/wiki/PDF417">PDF417</a> або <a href="http://en.wikipedia.org/wiki/QR_code">QR</a>.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/376/1*GO2c5IQFKzJGDrSI8lFb2g.png" /></figure><p>Словом, іграшка крута і наші замовники почали її хотіти. А болі в сраці від того виникли у мене.</p><p>Я зачуяв недобре, коли відкрив матеріали з developer.apple.com. Документація у них, звісно, убога (як завжди), і поки я шукав приклади, потратив хвилин 15, а знайшовши пішов нервово курити.</p><p>Було декілька проблем.</p><ol><li>У мене не було маку.</li><li>Я не знав Obj C.</li><li>Я хотів до мами або напитися.</li></ol><p>Справа в тім, що Apple дала код для того, аби підписувати пассбуки. І він працював. Але його треба було збілдити. Щоб його збілдити, треба було мак. Я не хотів купувати новий ноут.</p><p>Словом, поки я курив, фірма купила мені епл девелопера. Я зрозумів, що шляху назад немає і хотів повіситися на кабелі від інтернету, але кабеля теж не було. Довелося вивчати проблему.</p><p>Я — людина лінива. Я знав, що десь в світі завжди є добрі люди, які зроблять все за мене і напишуть готові модулі для node.js. Так і сталося — я знайшов аж два модулі з більш-менш адекватною докою</p><ol><li><a href="https://github.com/assaf/node-passbook">https://github.com/assaf/node-passbook</a></li></ol><p>2. <a href="https://github.com/danmilon/passbookster">https://github.com/danmilon/passbookster</a></p><p>Моя радість тривала хвилин 40. Ще дві години я отримував потрібні ключі і сертифікати на Fedora.</p><p>Словом, перший модуль працює ок, за умови, що у вас мак. Він юзає системну тулзу з загадковою назвою security, яка поставляється з MacOS. Втім, він видавав *.pkpass файл, проте без manifest.json. Відповідно Android його приймав ок, а iOS не знав, що йому всучують.</p><p>Другий модуль в мене ніби окей все робив, але iOS ігнорував вихідні файли + мені не подобалася його архітектура.</p><p>Пройшов тиждень читання доки, перекладу з Obj C на js. Потім зламався мій ноут і я купив собі мак. Підписав пассбук за три хвилини. Десь у цей момент я вирішив писати свій модуль.</p><p>Обидва ці модулі мені не підходили. Я взяв і з того і з того код, але мені треба було штампувати пассбуки як Страна Савєтов Автомати Калашникова — роби одне і те ж, міняючи серійники. Тому я зібрав лють в кулак і написав <a href="https://github.com/volodymyrlut/passbook.js">отаку фабрику зла</a>. Не на MacOS працює теж. Буду радий PULL рівквестам. Дякую за увагу.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=75ed6c7549c9" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
    </channel>
</rss>