<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/" xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" version="2.0" xmlns:cc="http://cyber.law.harvard.edu/rss/creativeCommonsRssModule.html">
    <channel>
        <title><![CDATA[Stories by Jaroslaw Belinski on Medium]]></title>
        <description><![CDATA[Stories by Jaroslaw Belinski on Medium]]></description>
        <link>https://medium.com/@jaroslawbelinski?source=rss-53071664b64d------2</link>
        <image>
            <url>https://cdn-images-1.medium.com/fit/c/150/150/1*5s_YoXzmZk5BJye70jAzeQ.jpeg</url>
            <title>Stories by Jaroslaw Belinski on Medium</title>
            <link>https://medium.com/@jaroslawbelinski?source=rss-53071664b64d------2</link>
        </image>
        <generator>Medium</generator>
        <lastBuildDate>Tue, 17 Nov 2026 14:38:52 GMT</lastBuildDate>
        <atom:link href="https://medium.com/@jaroslawbelinski/feed" rel="self" type="application/rss+xml"/>
        <webMaster><![CDATA[yourfriends@medium.com]]></webMaster>
        <atom:link href="http://medium.superfeedr.com/" rel="hub"/>
        <item>
            <title><![CDATA[Помилки: добре чи погано?]]></title>
            <link>https://medium.com/@jaroslawbelinski/%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%BA%D0%B8-%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B5-%D1%87%D0%B8-%D0%BF%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BE-e649332077ca?source=rss-53071664b64d------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/e649332077ca</guid>
            <category><![CDATA[design-of-changes]]></category>
            <category><![CDATA[failing-state]]></category>
            <category><![CDATA[страх-невдачі]]></category>
            <category><![CDATA[природа-помилки]]></category>
            <category><![CDATA[дизайн-змін]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Jaroslaw Belinski]]></dc:creator>
            <pubDate>Wed, 22 Jul 2026 13:19:39 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2026-07-22T13:22:43.993Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*F62P-lFID1yv5Jhx6kJzCg.png" /><figcaption>Illustration © Ministry of Imagination</figcaption></figure><p><strong>Що, якби ми перестали боятися невдач? </strong>Ми звикли сприймати невдачу як щось, чого варто соромитися. Але що, як змінити саме визначення цього слова? <em>Carlos Zimbrón</em> пропонує оновити енциклопедичне визначення «помилки»: «Це не кінець і не поразка, а лише чергова спроба зробити щось інакше».</p><p>«Я б із гордістю оголосив Британію державою, що зазнає невдач. Це супроводжувалося б кампанією, яка закликала б нас визнати наші індивідуальні та колективні невдачі як нації, щоб допомогти нам примиритися з нашим минулим, нашим теперішнім і відкрити шлях до більш м’якого, добрішого майбутнього», — пропонує <em>Simon Cohen</em>. Він уявляє країну, яка не приховує своїх помилок, а чесно їх визнає. «Failing State / Держава, що зазнає невдач» — не як символ слабкості, а як прояв зрілості.</p><p>Одна з найцікавіших ідей — створення просторів, де люди різного віку збираються разом, щоб розповідати історії про власні невдачі. Через музику, читання, розмови та особистий досвід діти дізнаються, що всі помиляються. Що дорослі теж робили дурниці, приймали хибні рішення, втрачали й починали спочатку. І що найважливіше — вони вижили.</p><p>Водночас молодь нагадує старшим, що помилятися можна без постійного внутрішнього осуду. Вони повертають сміливість експериментувати, пробувати нове і не боятися невизначеності.</p><p>Окрім нормалізації розмов про невдачі, у суспільстві, де про помилки говорять відкрито, зменшується страх невдачі, покращується психоемоційний стан і зростає довіра між поколіннями.</p><p>Можливо, найбільше від такого переосмислення виграла б освіта. Сьогоднішня школа привчає дітей уникати помилок, адже кожна з них тягне за собою нижчу оцінку. Але саме через помилки людина навчається мислити, досліджувати й створювати щось нове. Якби ми перестали карати за невдачі й почали сприймати їх як невід’ємну частину навчання, ми виховували б не дітей, які бояться відповісти неправильно, а покоління, здатне експериментувати, критично мислити, бути стійким до викликів і не втрачати цікавість до пізнання.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=e649332077ca" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Мій персональний Чорнобиль]]></title>
            <link>https://medium.com/@jaroslawbelinski/%D0%BC%D1%96%D0%B9-%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D1%87%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D1%8C-3da95b67dcfe?source=rss-53071664b64d------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/3da95b67dcfe</guid>
            <category><![CDATA[my-story]]></category>
            <category><![CDATA[photography]]></category>
            <category><![CDATA[chornobyl]]></category>
            <category><![CDATA[memoir]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Jaroslaw Belinski]]></dc:creator>
            <pubDate>Tue, 05 May 2026 19:37:28 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2026-05-05T19:37:28.352Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*dYV5xEOicOsaOiVdhW4rkw.jpeg" /></figure><p>Зараз важко пригадати точний рік, але, здається, це був 2000-й… Межа тисячоліть. Разом з моєю подругою-фотографкою ми вирішили відвідати зону відчуження, щоб зробити художній репортаж. Обговорюючи за кавою різні місця на Землі, які ми хотіли б відвідати у майбутньому, ми зійшлися на тому, що нас обох цікавлять екологічні катастрофи — несподіваний спільний інтерес! Тоді я працював старшим дизайнером у газеті Kyiv Post, де майже вся редакція була укомплектована американськими чи британськими колегами. Моїм найближчим колом спілкування були журналісти та документальні фотографи.</p><p>Ідея відвідати Чорнобиль була тоді дуже нетривіальною. Друзі, колеги, знайомі та мої батьки відмовляли мене від цього «самогубного» рішення. Однак це лише підсилювало мій інтерес. Тридцятикілометрова зона відчуження була тоді закритою територією із колючим дротом, озброєною охороною та КПП на в’їздах. Ще не було туристичних компаній, які організовували поїздки для іноземців у Зону для гострих емоцій. Для українців поїздка у зону відчуження, ще й за гроші, які можна було витратити на відвідини Європи, була тотальною маячнею. Аби потрапити у зону, потрібен був офіційний дозвіл. Лише після 2010 року її зробили доступною для всіх бажаючих. Ми ж протягом півроку (!) намагалися домовитися і знайти потрібних людей. Врешті-решт, коли вже втратили віру і використали всі можливості, сталося диво — під час ранкової кави в редакції газети ми почали спілкуватися зі Скоттом, нашим американським журналістом, і я поділився своїм розчаруванням щодо неможливості потрапити до Чорнобиля і Прип’яті. Він був дуже здивований, адже вже був там кілька разів і дав мені контакти директора прес-служби ЧАЕС, який працював з іноземцями. Все вирішилося за кілька днів! Ми отримали всю необхідну підтримку для оформлення документів, транспорт і гіда.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*LXkEREOYfaT3KLZCcUq_8w.jpeg" /></figure><p>Це був для мене, без перебільшення, трансцендентний досвід. Дуже складно його описати словами… Жодна поїздка в житті не викликала у мене такого спектра емоцій: ані Париж, ані Лондон, ані навіть Гавана. Відчуття у зоні відчуження були такі, ніби ти потрапив на планету у далекому майбутньому, після того, як вимерло все людство. Прип’ять — ціле місто порожнє і закинуте. Багатоповерхівки оповиті плющем так, що не видно під’їздів. Футбольний стадіон у центрі міста, який ми спочатку сприйняли за парк, бо він був весь вкритий деревами висотою 10–15 метрів. Дитячі іграшки та велосипеди на вулицях. Меблі, одяг, посуд, книжки у відкритих квартирах. Величезні соми довжиною більше 3 метрів, які живуть в охолоджувальному ставку АЕС і мають такі величезні пащі, що ковтають цілі буханки хліба, якими ми їх годували. Все це виглядало не по-справжньому і абсолютно сюреалістично, ніби у сеттінгу апокаліптичного сай-фаю.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*M9Ncf_ZV5ZSTKhCj406Qlg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*5qhYXeWgUcDAvNDIr5oKMQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*fhRpN1PCEfK_FLpJTVpQ1g.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*tUWKzpqCJjQHsGZlYVYNdw.jpeg" /></figure><p>Коли ми побачили цвинтар військової і цивільної техніки — для нас це було ніби ми натрапили на Ельдорадо. Безкінечні, майже до горизонту, ряди вантажівок, гвинтокрилів, літаків, танків, тягачів, екскаваторів, автобусів… Тоді ще були недоступні технології, які дозволяли знезаражувати метал від радіації. Наш гід зібрав нашу невеличку групу і провів інструктаж щодо поведінки на цьому об’єкті: куди можна і не можна ходити чи вилазити, чого не торкатися, а куди не підходити ближче ніж на кілька десятків метрів. Ми домовилися про спільну точку зустрічі, і нам дозволили фотографувати протягом години. Процес пошуку цікавих кадрів і ракурсів настільки захопив мене, що я втратив відчуття часу. Група вже зібралася на точці, а мене все не було. Наш гід почав нервувати і наказав мене шукати. Я почув, як вигукують моє ім’я, схопився і побіг до них. Трохи роздратований гід суворо запитав, де я подівся, на що я гордо відповів, що знайшов круте місце для панорамних знімків на даху гвинтокрила, і показав йому напрямок цієї неймовірної локації. На моєму обличчі сяяла горда посмішка. Гід глибоко зітхнув і, роблячи довгі паузи між словами, процідив крізь зуби:</p><p>— Блять… Я ж ПОПЕРЕДЖАВ… до зони гвинтокрилів НЕ МОЖНА підходити… Там НАЙВИЩИЙ ФОН… Вони працювали після аварії просто НАД станцією!</p><p>— Упс ) Еммм… Перепрошую…</p><p>— До сраки мені ваші вибачення! З радіацією не жартують. Діти вже є? Нема?! То може й не бути.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*TXWKaO9OIxnFUBObqrj8fQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*vFw4vAQTHl1YXpKtaj9BrQ.jpeg" /></figure><p>Отакий гострий язик був у нашого гіда. Він постійно нас підколював, і часто було незрозуміло, чи то він серйозно, чи просто іронізує. Але комбінезони, в яких ми були, верхній одяг і взуття ми після поїздки, звісно, викинули від гріха подалі.</p><p>Безумовно, Чорнобильська катастрофа завдала непоправної шкоди людям, що жили і працювали на цій території. Цей шрам на тілі України ще довго буде нагадувати про себе. Попри техногенну аварію і довгий період напіврозпаду радіації, склалося враження, що відсутність людей у 30-кілометровій зоні Полісся дає більш позитивний ефект для екосистеми, ніж шкода від радіаційного забруднення. Такої кількості звірини я не бачив ніде: дикі лосі і кабани, лисиці, вовки і зайці почуваються тут повноправними господарями. Природа вміє повільно, але наполегливо відновлюватися… без людей.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*msuLD91mVDy-Tc-Ldf3iPA.jpeg" /></figure><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=3da95b67dcfe" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Ані слова! Брендинг vs. Блендинг]]></title>
            <link>https://medium.com/@jaroslawbelinski/%D0%B1%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B3-vs-%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B3-741a1651c974?source=rss-53071664b64d------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/741a1651c974</guid>
            <category><![CDATA[брендинг]]></category>
            <category><![CDATA[айдентика]]></category>
            <category><![CDATA[дизайн]]></category>
            <category><![CDATA[блендинг]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Jaroslaw Belinski]]></dc:creator>
            <pubDate>Sun, 14 Sep 2025 15:55:28 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2025-09-14T20:14:06.499Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*WxNIkKdfqr7SQYntT66nOQ.jpeg" /></figure><p>Пам’ятаєте тренд 2010-х коли фешн-бренди відмовились від автентичності і масово змінили свої лого на стерильні гротескні шрифти? Yves Saint Laurent став просто Saint Laurent, а Burberry позбулись свого 100-літнього лицаря на коні, хоча й невдовзі, за 5 років, зрозуміли свою помилку і повернули все назад.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*MnXjPGhdbI1o2b1PT3f72w.jpeg" /></figure><p>Більшість найвідоміших фешн-брендів у світі, через глобалізацію та популярність так званого інтернаціонального стилю, набули безхарактерних ознак. Лого почали виглядати як однояйцеві близнюки. Скидалось на те, що всі ці логотипи розробляла одна людина.</p><p>Консервативний бренд Burberry, з більш ніж півторастолітньою історією, підхопив моду на блендінг у фешн-індустрії.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*_WZSelCGtH_2_JqfTeDo4Q.jpeg" /></figure><p>Логотип 2018 року, розроблений Peter Saville, став ознакою нової епохи: спрощений шрифт без засічок (sans serif), геометричні лінії, мінімалістичний дизайн, як загальне прагнення до модерну та лаконічності. Знакова іконка лицаря канула в Лету.</p><p>Багато люксових брендів пішли шляхом спрощення своїх лого без особливих ознак чи характеру. Але коли усі бренди прагнуть бути однаково мінімалістичними, втрачається індивідуальність.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Xpr6LYlHaBoq7YOMtlvC9A.jpeg" /><figcaption>© Grapheine</figcaption></figure><p>Через кілька років креативна команда Burberry врешті-решт усвідомила що відкрила скриньку Пандори. Бренд має відрізнятись саме через виразний символ, через історію та «персону» бренду, а не просто через шрифт.</p><p>Burberry презентували новий логотип на початку лютого 2023, відзначаючи своє повернення до витоків і старих, класичних символів престижу. Це оновлення — спроба повернути ті «гербові коди», які бренду були притаманні раніше: герб, лицарський щит та латинський девіз «Prorsum» («Вперед»).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*iL0hU1-q278EVeDN2db1Sw.jpeg" /><figcaption>© Grapheine</figcaption></figure><p>Знак, перероблений з ще більшою деталізацією, ніж спочатку, тепер набув ноток «крафтовості»: оригінальний дизайн датується 1901 роком, коли логотипи малювали вручну, а друкували за допомогою літографії.</p><p>Наразі, намагаючись підсилити впізнаваність бренду, Burberry використовує у новій візуальній айдентиці два потужні символи окремо: або типографічний лого, або іконку лицаря.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*HX5RAV4IFII3bXnXVfvQ9g.png" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/819/1*2haXWHjMZCcZcdUu1PtZww.jpeg" /></figure><p>Оновлення айдентики додає глибини бренду та посилює значення емблеми. Коли бренд має і напис, і символ/герб, це робить його гнучким. Така комбінація дозволяє будувати сильніший візуальний ідентифікатор.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*mYYowlvJpoERotSV7PxNMQ.jpeg" /></figure><p>Новий креативний директор Burberry, Daniel Lee, схоже, хотів гучно заявити про оновлену айдентику, яка відрізняється від попереднього мінімалістичного періоду започаткованого Peter Saville. Він видалив всі старі фото у соцмережах і радикально «перезапустив» бренд, як спосіб підкреслити зміни.</p><p>Це може вплинути на інші люксові бренди, аби вони повертались до своїх історичних кодів, символів, емблем, які додають унікальності, а не наслідують наосліп тренди мінімалізму.</p><p>Сучасні бренди змінюються дуже швидко, але великі зміни у логотипах — дорогі і ризиковані. Однак вони можуть бути потужним засобом переосмислення іміджу.</p><p>Навіть демократичний McDonald’s трансформувався у просто M, а Twitter мутував до однієї літери X. Кажуть, що нібито Ілон Маск придбав цей лого лише за 35 баксів — дивний вчинок, враховуючи що купівля Twitter обійшлась йому у 44 мільярди. Вочевидь вирішив зекономити на брендингу.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*0Ll-7c5VdcKm5kC9G62BmA.jpeg" /></figure><p>Брендинг — це формування ідентичності продукту. Блендинг — про бажання цю ідентичність нівелювати. Звучить нераціонально, втім багато брендів вже зробили це, і тенденція, здається, не припиняється. Блендинг найбільше поширений серед люксових, технологічних та фешн-брендів, хоча й бувають винятки.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*QuMHvR4LNpssmSAkYWmazw.jpeg" /></figure><p>«Новий» тренд — це відмова від шрифтової частини логотипу на користь знаку. Мабуть, одним з перших піонерів стала компанія Nike у далекому 1995, а невдовзі Apple, у 1998, теж відмовилась від шрифтового лого, лишивши монохромне відкушене яблуко. Потім сміливості набрались Hewlett-Packard (2016), Mastercard (2018), а тепер і MacLaren (2025). Як казав свого часу Дітер Рамс: Less is More.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*T3wa7P26Qrj3Y0shcereqw.png" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*t7T6_y4PbDKm_ADRi7zUjQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*2hKWY4N7KL1EmtK9aovNWw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*sSSWWxqK5lH36KjF8fPetw.jpeg" /><figcaption>Для такого потужного бренду як Nike, відмова від шрифтового лого на користь знаку Swoosh була доволі сміливим, навіть, радикальним кроком.</figcaption></figure><p>Блендинг популярний зараз серед великих компаній — саме вони найчастіше уникають будь-яких ризиків. Авдиторія Uber, Google та eBay максимально різношерста, і аби сподобатися всім, потрібно бути нейтральним. Блендинг — це безпечний шлях. Особливо якщо цей шлях вже обрали твої основні конкуренти.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*rSfesapmNnA-1HekO4WvVQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Zs4gqHsToB85UxmrH51lFg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*JZayD4aXsn6bmzIcDY4XCA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*SeQl_xgjDB9RAgyEox0LaA.jpeg" /></figure><p>Чи означає це що великі мейджори будуть відмовлятись від шрифтів і переходити з текстової до суто візуальної комунікації — картинки + іконки, або емодзі? Цілком можливо, враховуючи що, навіть, консервативні політики і президенти починають використовати «примітивну» мову емодзі у своїх офіційних соцмережах.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*2hKv_8nvfsF0o-VvzTNnRg.jpeg" /><figcaption>Серіал Love, Death &amp; Robots використовує піктограми для назв кожної серії, закодовуючи сюжет у три прості символи.</figcaption></figure><p>Зі зростанням популярності генераторів цифрових зображень на основі штучного інтелекту, таких як Dall-E або Midjourney, спілкуватися за допомогою картинок стає все легше й легше. Але чи не втрачаємо ми щось важливе, коли насправді маємо що сказати?</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=741a1651c974" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Європейська «доброзичливість»]]></title>
            <link>https://medium.com/@jaroslawbelinski/%D1%94%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%87%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C-b8f2069de001?source=rss-53071664b64d------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/b8f2069de001</guid>
            <dc:creator><![CDATA[Jaroslaw Belinski]]></dc:creator>
            <pubDate>Thu, 03 Apr 2025 21:51:51 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2025-04-03T21:51:51.767Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>Добрий день — нідерландською мовою буде Goedendag. Майже так само, як німецькою — Guten tag.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*jDKk6yqEcARfW38PKi4z3A.jpeg" /></figure><p>А знаєте що це? Goedendag — це холодна ударно-колюча зброя; поєднання важкої дерев’яної палиці, у зріст людини, із сталевим шипом на товстому кінці. Чому ж така дивна назва, спитаєте ви? Бо годендаг пов’язують із повстанням в Брюгге у 1302 році під час якого місцеві вітали перехожих фразою «Добрий день!», вбиваючи всіх, хто відповідав із французьким акцентом.</p><p>Така гарна добросусідська традиція, аж дивно що не збереглась. Можливо, у нас теж таке було у часи Коліївщини? Хто зна? Та й зараз знову актуально…</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=b8f2069de001" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Айдентика президентських перегонів у США]]></title>
            <link>https://medium.com/@jaroslawbelinski/%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0-%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85-%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B2-%D1%83-%D1%81%D1%88%D0%B0-a6f9591c18db?source=rss-53071664b64d------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/a6f9591c18db</guid>
            <dc:creator><![CDATA[Jaroslaw Belinski]]></dc:creator>
            <pubDate>Sun, 10 Nov 2024 13:43:26 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2024-11-10T13:43:26.456Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*7uNeMT3dUi3j9fweZ-FndA.jpeg" /></figure><p>Після перемоги Трампа на виборах президента у Сполучених Штатах, світ увійшов в зону підвищеної невизначеності та турбулентності. Експерти у галузі соціології та політології гаряче дискутують та обговорюють сценарії майбутнього, а ми тим часом подивимось на історію та вплив графічного дизайну на американські вибори.</p><p>У 19 столітті плакати до передвиборчих кампаній тиражувались на літографських верстатах. Друк був чорно-білим, тому їх розфарбовували вручну, а робили це, переважно, жінки.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*gW7gQmGQpcDM92JCD119Gw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Wk-dfrgL1FXymm_UpMlCIA.png" /></figure><p>Штаб Ейзенхауера у 1952 році використав доволі сміливий хід, запустивши кампанію I Like IKE / Я люблю Айка, перетворивши кандидата у президенти на «свого хлопця». Логотип Айка був підозріло схожий на лого Pepsi.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*D6nzcaQ49h9KCVCc-6bdJA.jpeg" /></figure><p>Після поразки на виборах у 1960 Джону Кеннеді, Річард Ніксон, балотуючись вдруге у 1968, інвестував неймовірні на той час 40 мільйонів доларів у дизайн своєї передвиборчої кампанії.</p><p>Проривною концепцією передвиборчої кампанії Обами у 2008 році став логотип без прізвища кандидата у президенти, лише круглий знак у вигляді сонця, яке сходить над американською землею.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*eDw0g-wieLSeI0b6oB1wfw.jpeg" /></figure><p>Постери Forward Камали Гарріс, для виборчої кампанії 2024, зроблені Шепардом Фейрі (засновником бренду Obey). Він же свого часу розробив культові постери Hope (Надія) для Барака Обами. Очевидно, команда Гарріс сподівалась що наслідування візуального стилю поп-арт, запропонованого Фейрі, принесе їм очікувану перемогу, як це допомогло Обамі у 2008.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*W5PIU0bbvg8Liz6a5Zy8gA.png" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*vB6lwZzrmd3U5GsvK3sKlg.png" /></figure><p>Трамп зробив ставку на слоган своєї кампанії 2016 року Make America Great Again (Зробимо Америку великою знову), як ностальгію за Рейганівською кампанією 1980 Let’s Make America Great Again (Давайте зробимо Америку великою знову). Очевидно у виборчої команди кандидата в президенти закінчилась фантазія (або гроші).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*6dscoBxX1RNfX2mQPlxmhQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*pSpB96dSQ4vM86rswjo--g.jpeg" /></figure><p>Не обійшлось і без використання штучного інтелекту у президентських перегонах 2024 — прихильники Трампа штампують фейкові фото свого кандидата, роблячи з нього жертву і, одночасно, месію.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*6cFv5D0FfszMvjU2N6hfjg.jpeg" /></figure><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=a6f9591c18db" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Чи потрібен Україні ВЕЛИКИЙ ГЕРБ?]]></title>
            <link>https://medium.com/@jaroslawbelinski/%D1%87%D0%B8-%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B1%D0%B5%D0%BD-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%96-%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D0%B3%D0%B5%D1%80%D0%B1-c79520620679?source=rss-53071664b64d------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/c79520620679</guid>
            <dc:creator><![CDATA[Jaroslaw Belinski]]></dc:creator>
            <pubDate>Thu, 27 Jul 2023 01:01:22 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2023-07-27T01:01:22.612Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>Ніт.</p><p>Нижче наведений приклад українського офіційного герба та зміна його «статусу» в залежності від масштабу:</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*xlwYjxa1IAzaDwgSjKMdjg.jpeg" /></figure><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=c79520620679" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Алатир — символ Різдва]]></title>
            <link>https://medium.com/@jaroslawbelinski/%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%80-%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%B2%D0%BE%D0%BB-%D1%80%D1%96%D0%B7%D0%B4%D0%B2%D0%B0-b5ecf3449591?source=rss-53071664b64d------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/b5ecf3449591</guid>
            <category><![CDATA[різдво]]></category>
            <category><![CDATA[зірка-алатир]]></category>
            <category><![CDATA[коляда]]></category>
            <category><![CDATA[символи]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Jaroslaw Belinski]]></dc:creator>
            <pubDate>Mon, 09 Jan 2023 23:32:55 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2023-01-09T23:32:55.700Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h3>Алатир — символ Різдва</h3><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*oK2DKxZD317iKXykH8NrRQ.jpeg" /><figcaption>Ілюстрація © Тафійчук Людмила Ільківна</figcaption></figure><p>Чому колядки називають колядками? Чому колядують з восьмипроменевою зіркою, а не з шести, чи п‘ятикінцевою? Хто такий Коляда і чому він приходить тіки на Різдво? Коли насправді народився Ісус? Як українці дотримувались поста, якщо святкували Різдво 7 січня? Вони нічого не їли на Новий рік?! Звідки у «Щедрику» прилетіла ластівочка? Що за маячня? Які взагалі ластівки взимку?!</p><p>Мене давно бентежили ці питання, тож нарешті я вирішив розібратись. Маю надію, що не лише мені ці факти будуть корисними. Дуже радий за вас, якщо ви вже обізнані у цих питаннях.</p><p>У дохристиянську епоху, в ніч з 24 на 25 грудня (але це не точно!) на честь початку нового року, наші пращури святкували Коляду. Первісно це було свято на честь повороту Сонця на весну. Коляда — бог часу, що дарував людям календар і розповів про закони зміни сезонних циклів. Цікаво що в англійській мові є Calendar, а в латині Calendae («календи»). Існує також версія, що рік у слов’ян починався навесні, коли відступали люті морози, сонечко починало розтоплювати сніг, з’являлись перші струмки, а природа прокидалась від зимової сплячки. От власне, тоді й прилітали ластівки і співали «щедрики».</p><p>За сучасності Коляда відоміша як Свят-вечір, де акцент робиться на спільній вечері. Колядки з часом віддалилися від свята Коляди, ставши частиною довших різдвяних традицій.</p><p>З давних давен, восьмикутна зірка, звана нашими пращурами — Алатир (від др.іран. al-atar — “біл-горюч”), була головним символом різдвяно-колядницьких містерій в Україні. Зірка-Алатир являє собою український колорік у вигляді восьми головних циклів: Коляда, Масляна, Великдень, Трійця, Купала, Спасівка, Рожаниці, Діди. Він же, восьмикутник, є характерним і для української народної орнаментики.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*AT8taeGrE0dhf2wW2rD38Q.jpeg" /><figcaption>Instagram <a href="https://www.instagram.com/ukrainian_identity/">@ukrainian_identity</a></figcaption></figure><p>Алатир за формою являє собою октаграму — проекцію ромба на квадрат, та їх взаємне пересікання. Ідеологічно, це символ Бога-Творця, символ Порядку і Світобудови. Зустрічається також в українських писанках, вишивці, народному різьбленні, витинанці та є дуже поширеним символом у геральдиці.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*gB1LDpryk0CO8cTo6xxMUg.jpeg" /><figcaption>Instagram <a href="https://www.instagram.com/ukrainian_identity/">@ukrainian_identity</a></figcaption></figure><p>Споконвіку, наші пращури використовували восьмикутну зірку як універсальний оберіг у своєму побуті. У кожній хаті на Святвечір стояв Алатир — він беріг мешканців і відганяв лихо від оселі.</p><p>Алатир в слов’янській міфології — провісник Божеського добра, око Роду. Саме тому колядницькі ватаги використовували восьмикутну зірку в якості свого найголовнішого оберега і атрибута Різдва, наряджаючись у святкові маски і шкури тотемних тварин, прославляючи новонародженого Божича-Коляду. Створена народними умільцями, восьмикутна зірка ставала справжнім витвором мистецтва й радістю для людей. У різдвяному вертепі нести її доручали “звіздарю” — саме він тримав колядницьку сонцесяйну Зірку-Алатир, обходячи оселі та провіщаючи господарям злагоду і добробут.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*dObam-a1-t46I2GCjWDG8w.jpeg" /><figcaption>Ілюстрація © Тафійчук Людмила Ільківна</figcaption></figure><p>В Україні традиція виготовлення різдвяних звізд особливо поширена. Колись, кожен регіон мав свою специфіку виготовлення зірок. Зазвичай, їх робили із дерев’яних дошок та решета, півтора-два метри в діаметрі. Потім обклеювали кольоровими папером і тканинами, прикрашали фольгою, стрічками й китицями.</p><p>Стандартна зірка мала вісім ріжків, однак в певних областях дотримувались і більшої кількості, арґументуючи це: “чим більше — тим краще”. Сама зірка кріпилася на високій жердині непорушно, а промені крутилися довкола осі за допомогою блока та протягненого від нього шнурка. На одному боці зірки зображали людське обличчя або Сонце, на другому — колядницькі сцени. Усередину іноді вставляли свічку, утворюючи щось на зразок “чарівного ліхтаря”. На виготовлення такої звізди йшло від тижня часу, тому їх виробляли заздалегідь.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*OOjzGsiL2Ajq5jx1mYVGZw.jpeg" /></figure><p>Безліч архаїчних культур і старожитностей зберігають пам’ять про цей язичницький символ. Восьмикутні знаки зображені на давньоруських медальйонах княжої влади. Чимало восьмикутних зірок можна побачити на стелях та стінах розкішних палаців української знаті минулого, — Вишневецьких, Ґрохольських тощо.</p><p>Святилище Перуна в Києві було оточене вісьмома кострищами, розташованими за напрямками чотирьох основних сторін горизонту і чотирьох проміжних.</p><p>У шумерів восьмипроменева зірка була символом богині Інанни (Іштар), служила ієрогліфом понять “бог, небо, зірка”; в Аккаді і Вавилоні ця ідеограма висловлювала поняття “бог, сонце, зірка, рік”. У середньовічній символіці Західної Європи існувало поєднання прямого і косого хрестів, утворюючи восьмикутну зірку. У Стародавній Індії існувало шанування восьми напрямків горизонту; вони зв’язувалися з вісьмома богами, яких називали “вартові світу”. У скандинавській традиції світ також мав вісім напрямків.</p><p>У геральдиці восьмипроменева зірка (октаграма) носить назву здвоєний хрест, або рівнокінцевий хрест з двоклінчатими кінцями, іноді її також називають карельською чи фінською зіркою, оскільки в народних орнаментах у карелів, фінів та інших північних фінно-угорських народів вона використовується як знак відродження і дороговказності, символ слави і світла.</p><p>UPD Щодо точної дати уродин Ісуса ніхто не знає, я питав )</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*7Ff48u8kDJPn4yUpVaeWPA.jpeg" /><figcaption>© Total Recall Production</figcaption></figure><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=b5ecf3449591" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Як цар Петро вкрав прапор]]></title>
            <link>https://medium.com/@jaroslawbelinski/%D1%8F%D0%BA-%D1%86%D0%B0%D1%80-%D0%BF%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE-%D0%B2%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B2-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D1%80-33759ad7976f?source=rss-53071664b64d------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/33759ad7976f</guid>
            <category><![CDATA[прапор-росії]]></category>
            <category><![CDATA[історія-прапора-рф]]></category>
            <category><![CDATA[крадіжка-петра-і]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Jaroslaw Belinski]]></dc:creator>
            <pubDate>Sat, 17 Sep 2022 11:17:45 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2022-09-17T11:17:45.413Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>Загальновідомий факт: росія пиздить (тобто запозичує) все шо може, і невдовзі видає за своє. Якщо, у двох словах, описати історію існування росії як країни, то можна сказати так — тотальна брехня. Обман як із її походженням, так і з її державними символами, зокрема прапором.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*llIL26VIOeSE8RRZxD0xHQ.jpeg" /></figure><p>Біло-синьо-червоний стяг з’явився в московії у ХVIII столітті за царювання Петра І, як морський торговельний прапор. Історики єдині в думці, що перший «російський» прапор був піднятий на кораблі «Орел» в 1669 р. Цей прапор у точності повторював розфарбовування прапора Нідерландів — країни де корабель був побудований. Можливо, Петро І, палкий прихильник всього голландського, вирішив, що оскільки корабель збудований для нього, то і прапор на щоглі цього корабля — теж його?.. Насправді він запровадив його виключно для того, щоб обманювати охорону морських портів у балтійських державах, а також вводити в оману шведів, кораблі яких активно патрулювали Балтійське море. Тому, якщо вірити історичним фактам, ніяким символом держави, окрім як засобу для обману, він не був.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*bYQmnFeQZvM9Q-LVuFoOAg.jpeg" /></figure><p>Відомий випадок, коли в 1696 р. у французький порт, з вантажем товарів, зайшло російське судно «Св. Павел» і одразу було затримано, як вороже. Причина — російський прапор, що повторює малюнок і забарвлення прапора Голландії, з якою Франція з 1687 р. знаходилася у стані війни.</p><p>Через це в 1720 р., особливо не мудрствуя, Петро І просто змінив порядок кольорів голландського прапора. Саме таким чином у московському царстві було започатковано майбутній прапор держави, яка згодом стала називатися всеросійская імперія.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*KH_7nxHPRyW_AytTqj6BXQ.jpeg" /><figcaption>Як-то кажуть: знайдіть три відмінності</figcaption></figure><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=33759ad7976f" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Країна крадіїв]]></title>
            <link>https://medium.com/@jaroslawbelinski/%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0-%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%96%D1%97%D0%B2-4a46ea100987?source=rss-53071664b64d------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/4a46ea100987</guid>
            <dc:creator><![CDATA[Jaroslaw Belinski]]></dc:creator>
            <pubDate>Fri, 16 Sep 2022 09:51:06 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2022-11-04T23:14:37.002Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>Нація, що постійно живе своїм минулим, апріорі не здатна запропонувати світу нічого справжнього та оригінального. Тому приречена красти у винахідливих та мудрих сусідів. Пропоную розглянути перелік найбільш показових випадків вкрадених ідей та технологій, як наслідок хворобливого бажання ьосіян «домінувати» в усьому.</p><p><strong>Перший російський паротяг</strong> — «винайшли» Брати Чєрєпанови у 1839 році. Насправді, першу парову машину, яка котилася по залізним рейкам, збудував британець Річард Тревітік у 1804 р. і назвав її «Puffing Devil». Першим локомотивом, на який схожі всі наступні паровози, став локомотив «Ракета», збудований Джорджем Стефенсоном у 1829 (це за 10 років до «винаходу» російських братів!).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Ai_Bfw_Zyu1H_J8My9Y02g.jpeg" /></figure><p><strong>Перша лампочка Ілліча</strong> — ментальне кліше офіційної пропаганди СРСР. Старе радянське прислів’я «Была коптилка да свеча — теперь лампа Ильича» точно характеризує тогочасний стан економіки ьосії. Комуняки скомуниздили принцип роботи лампочки, а у 1920 році… почали масово виробляти не сплачуючи ані за патент, ані за ліцензію. До прикладу, електрифікація в Англії почалася ще у 1879 році. Придатною для практичного застосування лампу першим запатентував Джозеф Свон у 1878 році. У 1910 році компанія General Electric (заснована Томасом Едісоном) почала серійний випуск ламп з вольфрамовою ниткою.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*M94mKZmQAfhesQAv1nylEg.jpeg" /></figure><p><strong>Перший танк</strong> — британці завжди були попереду світового технічного прогресу. Важкий танк періоду Першої світової війни — Mark I — був розроблений у 1916 році. Це був перший в історії серійний танк, що використовувався у військових діях (битва на Соммі). Звісно, росіянам не давала спокою думка, що не вони найсильніші у Європі, тому, одночасно з британцями, запустили власний амбіційний проєкт який назвали «Цар-танк». Строго кажучи, танком об’єкт не був, а був колісною бойовою машиною. Будова і випробування танка проводилися в 1915. За результатами випробувань був зроблений висновок про загальну непридатність танка до використання в умовах бою, що привело до закриття проєкту. Побудований екземпляр був згодом розібраний на металобрухт.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*53runQYA9cPvvfjwtnIsOw.jpeg" /></figure><p><strong>Т-34</strong> — перший у світі сучасний (дизельний) танк у масовому виробництві, випускався серійно з 1940. Загалом було виготовлено більше 35 000 штук. Розроблений конструкторським бюро танкового відділу Харківського (!) заводу № 183 під керівництвом М. І. Кошкіна. Завдяки сукупності своїх бойових якостей Т-34 був визнаний багатьма фахівцями та військовими експертами найкращим танком Другої світової війни.</p><p><strong>АК-47</strong>, наймасовіший автомат у світі — загалом було вироблено більше 100 млн. штук. Згідно ьосійської міфології, автомат придумав умілець-самоук Михайло Калашников. На час створення перших зразків автомата у 1944 році Калашников був 25-річним сержантом радянської армії, освітою мав тільки сільську школу 7-річку. Чомусь, з того часу цей юний «геній» не створив більше нічого. Це ж підозріло, чи не так? Але всі сумніви розвіюються коли ми порівняємо АК-47 і штурмову гвинтівку Хуґо Шмайсера StG 44 (1944).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*UYwX8hD-u0xktAFfvq8Sdw.jpeg" /></figure><p><strong>Матрьошка</strong> — Перша ьосійська матрьошка (матрьона) була створена у 1891 році у майстерні-магазині відомого купця Анатолія Мамонтова. Для підвищення обізнаності своїх майстрів Мамонтов зі всього світу скуповував зразки іграшок. Одна з таких іграшок, Дарума, була привезена з японського острова Хонсю, й надихнула майстра С. В. Малютіна на створення матрьошки. Японська традиційна дерев’яна лялька Дарума створюється за подобою Бодхідхарми, засновника дзен-традиції буддизму. Даруми вперше почали продавати, як сувеніри у будійських храмах на початку періоду Мейва (1764–1772). Іграшка має дизайн, багатий символікою і розглядається як талісман удачі для японців.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Gqb9HXHPvn8vE3BDixntBA.jpeg" /></figure><p><strong>Гжель</strong> — ьосійський народний розпис в характерній блакитно-синій гамі. Достатньо порівняти гжель з всесвітньо відомою нідерландською керамікою Delft Blue (виробляється в місті Делфт з 17 століття) щоб помітити не просто «схожість» чи «подібність», а прямолінійне копіювання. Перші гжельські розписи у «блакитному» стилі з’явились в ьосії лише в середині 19 століття.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*GO-TmAs_2QcDBdUlcP-E5A.jpeg" /></figure><p><strong>«Вєлікая» ьуская кухня</strong> — всотує, як губка, традиційні блюда підкорених народів та видає за свої. Наш борщ та вареники (які росіяни обізвали пєльмєнямі), кров’янку, деруни, та багато іншого. Які блюда можна справді вважати російськими? Їх зовсім небагато, та вони не вирізняються бодай-якоюсь вишуканістю — це щі, розсольник, окрошка і кулебяка. Оце й уся «велич».</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*i-baBeWosq7qWqD6ajQbJw.jpeg" /></figure><p><strong>«Вєлікій» ьускій балєт</strong> — балет народився в Італії в епоху Відродження, але у тому вигляді, в якому ми знаємо його зараз, розвинувся у самостійний жанр у Франції. У 1581 р. в Парижі відбувся грандіозний спектакль «Комедійний балет королеви». Історики розповідають, що тривав він п’ять із половиною годин. У поданні брали участь і співаки, і читці, але події сюжету розкривалися насамперед за допомогою танцю. Так чотириста років тому з’явилось те, що ми сьогодні називаємо словом «ballet». Коли у Франції, у 19 столітті, мода на балет вже почала згасати, у росії ж, навпаки, тотальне захоплення французькою культурою, мистецтвом та літературою призвело до того, що французька мова стала другою державною у аристократичних колах, отже, гріх було не «запозичити» й балет. Лише у 1911 році була заснована Ballets russes <strong>— </strong>компанія театрального діяча Сергія Дягілєва, яка згодом зробила йому «ім’я» та анексувала балет, зробивши його «ьосійським».</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*UTw8RqgC_rtGn_Nv9Xn1sA.jpeg" /></figure><p>Кожна країна, кожна людина має свою власну унікальну ідентичність та сенс існування. Це великий дар Світу, і дар цьому Світові. Втрачаючи себе людина губить не лише можливість реалізуватися, але й нівелює саму ідею свого існування. Крадучи — не тільки вчиняє негідно по відношенню до інших, але ще більше віддаляється від своєї неповторної ідентичності. Як же хочеться щоб ьосія врешті-решт відкрила сама себе і від’єбалась від нас )</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=4a46ea100987" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Український хрест]]></title>
            <link>https://medium.com/@jaroslawbelinski/%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D1%85%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82-f19fbe71f15d?source=rss-53071664b64d------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/f19fbe71f15d</guid>
            <dc:creator><![CDATA[Jaroslaw Belinski]]></dc:creator>
            <pubDate>Mon, 12 Sep 2022 18:34:12 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2022-09-12T22:02:38.616Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*zahwSuyPeZJZmhlmTNnwOQ.jpeg" /></figure><p>Трохи про переможний символізм. Контрнаступ ЗСУ на Харківщині та Херсонщині почали називати «хрестовим походом українців проти росіян», а на військовій техніці ЗСУ все частіше з’являється білий хрест. Багато хто ставить собі хрести на аватарки у соцмережах, але чи знаєте ви походження та семантичне значення хреста?</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*oqG5s2lJThN3WWqaK_aQPA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*yBjB-twRmG9tqMpskICbLg.jpeg" /></figure><p>Хрест, або криж — має сакральне значення в багатьох релігіях. Зокрема це знак тривимірного Всесвіту, життя. Він зображує Трійцю, поєднуючи символ чоловічої енергії — вогонь (зображуваний у віруваннях всіх народів вертикальною площиною або стовпом) з символом вологої жіночої енергії (горизонтальною площиною). Таким чином, обидва батьківські символи з’єднуються в один знак хреста — символ тривимірного простору, любові. Це знак найпершої триєдності: мінус, плюс, єдність: мати, батько, дитина.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*sKCIqL-MUSpNNBDFtTGNHw.jpeg" /></figure><p>Як символ вічного життя хрест здатен відганяти всіляку нечисту силу й охороняти вірного не тільки по смерті, але й у різні моменти його щоденного та святкового життя: саме тому маленькі хрестики люди носять на собі як амулети, вимальовують їх на дверях хлівів, на вікнах та стінах хат. Злякавшись, люди теж кладуть на себе знак хреста, себто хрестяться, бо вірять, що сам цей знак хреста має прогнати ту нечисту силу, яка той страх викликала. Таке ж оберегове значення має й благословення хрестом.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Bas40m0lB2MAK7EFwD8znA.jpeg" /></figure><p>Від злих речей відхараскуються (відхрещуються) або їх «херять» (тобто малюють знак хреста, букву «хер»).</p><p>Рівнокінцевий хрест має назву «грецький», чи «візантійський» (а не «катакомбний», як зараз почали писати у соцмережах) або «знамення перемоги».</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*57WOEmAI4uV4E6WmHj-OZw.jpeg" /></figure><p>Відповідний символ з’явився за часів римського імператора Костянтина (306–337 роки нашої ери). За легендою, тоді ще язичнику Костянтину у 312 році перед битвою із своїм суперником Максенцієм, правителем Італії, прийшло видіння Христа: «Під цим знаком переможеш». Тоді він звелів своїм воїнам нанести зображення рівнокінцевого хреста на щити, і здобув перемогу.</p><p>Після цього Костянтин дозволив сповідувати християнство по всій Римській імперії. Відтак, цей хрест став символом торжества християнства над язичництвом.</p><p>На українських землях білий рівнокінцевий хрест (різновид тамплієрського хреста) історично вважається хоругвою козацтва. Козацький хрест — символ українського лицарства і війська.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*TP8jOcUMdXK_QNxWm4puOg.jpeg" /></figure><p>Але чому бійці ЗСУ почали маркувати свою техніку хрестами?</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*F88vrZvzdDSpovF_MPkeWg.jpeg" /><figcaption>Фото: ТСН, «Обозреватель»</figcaption></figure><p>По-перше, це прекрасний тролінг ворога, бо ми ж для них лишаємось «нациками» та «фашистами». По-друге, у контрнаступі на Харківщині бере участь бригада імені князя Романа Великого, яка базується на Волині й відповідно на своїй символіці має символи регіону — себто той самий хрест.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*i7AC7L830IpICHtOLbElhw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*MMoZ2nufhUHJAT-Gu5lnqA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*RFEGBNzPwAV6zX4osMSt-w.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*vw4njagpTtd5mpNrPtYUWg.jpeg" /></figure><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=f19fbe71f15d" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
    </channel>
</rss>