<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/" xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" version="2.0" xmlns:cc="http://cyber.law.harvard.edu/rss/creativeCommonsRssModule.html">
    <channel>
        <title><![CDATA[Stories by Каріна Кальник on Medium]]></title>
        <description><![CDATA[Stories by Каріна Кальник on Medium]]></description>
        <link>https://medium.com/@karinakalnyk?source=rss-61bef9a13997------2</link>
        <image>
            <url>https://cdn-images-1.medium.com/fit/c/150/150/0*IQwXpvv3HDc31CfU</url>
            <title>Stories by Каріна Кальник on Medium</title>
            <link>https://medium.com/@karinakalnyk?source=rss-61bef9a13997------2</link>
        </image>
        <generator>Medium</generator>
        <lastBuildDate>Fri, 20 Nov 2026 07:14:55 GMT</lastBuildDate>
        <atom:link href="https://medium.com/@karinakalnyk/feed" rel="self" type="application/rss+xml"/>
        <webMaster><![CDATA[yourfriends@medium.com]]></webMaster>
        <atom:link href="http://medium.superfeedr.com/" rel="hub"/>
        <item>
            <title><![CDATA[Вчимося вчитися: 8 неочевидних порад для ефективного навчання]]></title>
            <link>https://medium.com/@karinakalnyk/%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%8F-%D0%B2%D1%87%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F-8-%D0%BD%D0%B5%D0%BE%D1%87%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%85-%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%B4-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-%D0%B5%D1%84%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-66036e424113?source=rss-61bef9a13997------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/66036e424113</guid>
            <dc:creator><![CDATA[Каріна Кальник]]></dc:creator>
            <pubDate>Wed, 14 May 2025 06:31:30 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2025-05-14T06:31:30.622Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*SYR4nl8rdbX9Hp-JWTO9iA.png" /></figure><p>Я слухала лекцію одного онлайн-курсу і зловила себе на думці, що мої очі та вуха “спрямовані” на лекцію, а увага перенеслася на роздуми про особисте. Знаючи, що увага — це передумова для вивчення нового, я перекрутила лекцію назад, повернула до неї увагу і наново переслухала матеріал.</p><p>Десь в моменті між переключеннями уваги у мене народилася ідея написати цю статтю — про неочевидні, але дуже важливі поради для тих, хто вивчає щось нове. Вони про те, як підвищити ефективність свого навчання (на прикладі онлайн-курсу) і зробити так, щоб виділений на навчання час був недарма.</p><p><strong>1. Спостерігайте за увагою</strong></p><p>Увага — передумова навчання. Кожну секунду наш мозок отримує мільйони бітів інформації. Те, на чому не фокусується увага, проходить повз пам’ять. Те, на чому фокусується — має шанс запам’ятатися. Кажу “має шанс”, бо запам’ятається чи ні залежатиме від того, як ви обробите нову інформацію.</p><p>Тому, як тільки помічаєте, що під час перегляду лекції ваші думки “поїхали” в інший бік — зупиніться і повернiться до моменту, коли увага ще була з вами. Це не гаяння часу, а навпаки — економія, адже механічний перегляд матеріалу без уваги абсолютно марний.</p><p><strong>2. Зупиняйтеся і рефлексуйте</strong></p><p>Зупиняйте лекції і пробуйте пояснити своїми словами, що ви зрозуміли. Це один з підходів активного навчання. Він допомагає і закріпити новий матеріал, і виявити прогалини в розумінні.</p><p>Ідеально, якщо ви можете пояснити нову концепцію комусь іншому — родичу, колезі, домашньому улюбленцю чи навіть chatGPT! Також подумайте, як ви можете застосувати нові знання в реальних ситуаціях.</p><p><strong>3. Робіть власні Q&amp;A</strong></p><p>Це теж про активне навчання. Попросіть AI-асистентів (ChatGPT, Gemini тощо) поставити вам контрольні запитання з тем, які ви вивчили, й усно дайте відповіді. Наприклад, можете закинути їм глосарій курсу, попросити підготувати для вас запитання на виявлення вашого розуміння нових термінів і ще раз їх вам пояснити, якщо ваші відповіді будуть неповними чи неточними.</p><p>Це чудовий спосіб перевірити своє розуміння та виявити теми, які потребують додаткової уваги, без страху оцінки чи осуду :)</p><p><strong>4. Не пропускайте незрозумілі концепції</strong></p><p>Якщо якась тема залишається незрозумілою — зупиніться і розберіться з нею, перш ніж рухатися далі. Мозок будує нові знання на основі вже засвоєних, тому пробіли в розумінні фундаментальних концепцій не дадуть вам засвоїти наступні.</p><p><strong>5. Практика, практика, практика</strong></p><p>Якщо курс містить практичні завдання, обов’язково виконуйте їх. Це важко, це займає час, потребує більших зусиль, ніж пасивний перегляд відео. Але саме через практику теорія перетворюється на справжнє вміння. Ви не навчитеся говорити англійською, водити машину чи ___________(<em>вставте своє</em>) поки не попрактикуєте це.</p><p>Якщо завдань немає, створіть їх самостійно. АІ в цьому також може класно допомогти.</p><p><strong>6. Створіть візуальні карти знань</strong></p><p>Після кожного модуля курсу намалюйте схему або ментальну карту, де відобразіть ключові поняття та зв’язки між ними. Це допоможе мозку бачити загальну картину і зберігати знання не як розрізнені факти, а як цілісну систему.</p><p>Візуалізація активує додаткові області мозку, що значно підвищує ефективність запам’ятовування.</p><p><strong>7. Не спішіть</strong></p><p>Спокуса “проковтнути” весь курс за вихідні величезна, але це поганий підхід. Мозок не здатний якісно обробити великі обсяги нової інформації за короткий час.</p><p>Краще вчитися по 1–2 години щодня, ніж 8 годин в суботу. Такий підхід дозволяє мозку обробити інформацію, утворити нейронні зв’язки та інтегрувати нові знання з уже існуючими.</p><p><strong>8. Вчиться уві сні</strong></p><p>Перед сном проведіть 5–10 хвилин, згадуючи, що саме ви вивчили сьогодні. Це “програмує” ваш мозок на обробку цієї інформації під час сну.</p><p>Під час глибокого сну мозок активно формує нові нейронні зв’язки та консолідує пам’ять. Тому короткий огляд матеріалу перед сном може значно покращити його запам’ятовування та розуміння — ви буквально “навчаєтесь уві сні”!</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=66036e424113" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Ідея про навчальні стилі — хибна. Що працює краще?]]></title>
            <link>https://medium.com/@karinakalnyk/%D1%87%D0%BE%D0%BC%D1%83-%D1%96%D0%B4%D0%B5%D1%8F-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96-%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%96-%D1%94-%D1%85%D0%B8%D0%B1%D0%BD%D0%BE%D1%8E-85d0fc7a4635?source=rss-61bef9a13997------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/85d0fc7a4635</guid>
            <dc:creator><![CDATA[Каріна Кальник]]></dc:creator>
            <pubDate>Wed, 30 Apr 2025 11:17:02 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2025-05-01T11:12:59.588Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*eZ8l4b0OY4pjlT4gDcjpOg.png" /></figure><p><em>Нещодавно я переглядала відео одного тренінгу для вчителів. В один момент тренер каже: «А тепер давайте розглянемо, як ми можемо використовувати АІ для адаптації навчальних матеріалів під індивідуальні потреби учнів». Моя перша думка: «Ура, можливо АІ зможе допомогти нам знайти відповідь на питання, як, наприклад, адаптувати навчання під темпи навчання кожного учня, бо в усіх вони різні і це впливає на те, як вони навчаються?». І тут тренер продовжує: «Адже ми знаєме, що існують різні </em><strong><em>навчальні стилі</em></strong><em> — візуальний, аудіальний, кінестетичний. Хтось з учнів краще вчиться, слухаючи інформацію, хтось — переглядаючи матеріали, а хтось — через активну взаємодію з матеріалом». І тут я із сумом зрозуміла, що ми продовжуємо життя ідеї про різні навчальні стилі, яка по суті є «міфом».</em></p><h4><strong>Що таке навчальні стилі?</strong></h4><p>Ви точно чули про теорію <em>навчальних стилів</em>. Вона стверджує, що кожна людина має певний домінуючий спосіб сприйняття інформації — візуальний (через зображення), аудіальний (через слух), кінестетичний (через рух і дотик) або читання/письмо. Відповідно до цієї теорії, навчання буде ефективнішим, якщо матеріал подавати в форматі, що відповідає індивідуальному стилю навчання учня.</p><p>Звучить логічно, чи не так? Якщо ви “візуал”, то краще вчитимете через діаграми та ілюстрації. Якщо “аудіал” — через лекції та аудіокниги. Цю концепцію широко використовують у школах, університетах та корпоративному навчанні по всьому світу. Але наукові дані не підтверджують її ефективність.</p><h4><strong>Що каже наука?</strong></h4><p>Незважаючи на популярність, наукова спільнота майже одностайно відкидає концепцію навчальних стилів. Численні дослідження не змогли знайти підтвердження ефективності навчання, узгодженого з “домінуючим стилем” учня.</p><p>Популярним (але не єдиним) дослідженням цієї теми є <strong>метааналіз Пашлера, Макданіеля, Рорера і Бйорка </strong>(<a href="https://journals.sagepub.com/doi/10.1111/j.1539-6053.2009.01038.x">Pashler et al., 2008</a>).<strong> </strong>У 2008 році команда дослідників провела масштабний огляд літератури про навчальні стилі. Вони проаналізували всі існуючі на той момент дослідження навчальних стилів, щоб визначити, чи існують переконливі докази на користь гіпотези, що учні досягають кращих результатів, коли навчальний матеріал відповідає їхньому індивідуальному стилю навчання.</p><p>Вони встановили, що дуже небагато досліджень використовують експериментальні методи, здатні перевірити цю гіпотезу. Більше того, ті дослідження, які застосовували відповідні методи, часто отримували результати, що суперечать гіпотезі.</p><p>Автори дослідження дійшли висновку:</p><p>“<em>… наразі немає достатньої доказової бази, яка б обґрунтовувала використання стилів навчання у загальній освітній практиці. Відтак, обмежені освітні ресурси доцільніше спрямовувати на впровадження інших освітніх підходів, ефективність яких має надійну доказову основу — і таких підходів стає дедалі більше.</em>”</p><p>Автори рекомендують <strong>відмовитися від використання навчальних стилів</strong> як основи для педагогічних рішень і пропонують зосередитися на універсально ефективних методах.</p><p>Психолог Деніел Т. Віллінгем, який також займається дослідженням цієї теми, <a href="https://www.aft.org/ae/summer2018/willingham">каже</a>, що “<em>Нещодавні експерименти </em>[ті, які проводилися після 2008 р. — авт.]<em> не змінюють висновку, до якого дійшли попередні оглядачі літератури </em>[команда Пашлера — авт.]<em>: немає переконливих доказів на підтримку ідеї, що адаптація викладання відповідно до теорії навчальних стилів покращує результати учнів.</em>”</p><h4><strong>Які навчальні стратегії дійсно працюють?</strong></h4><p>✅ Поєднання кількох каналів сприйняття (текст + візуалізація + активна взаємодія з матеріалом)<br> ✅ Стимулювання активного мислення: задачі, кейси, обговорення<br> ✅ Практичне застосування знань<br> ✅ Регулярне повторення і практика</p><p>Ці підходи є науково підтвердженими. Вони стимулюють глибше розуміння і краще запам’ятовування — незалежно від того, “візуал” ви чи “аудіал”.</p><p>Детальніше про ефективні стратегії викладання можна прочитати у статті “<a href="https://medium.com/@karinakalnyk/8-%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D1%96%D0%B2-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%BF%D1%96%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D1%8F%D0%BA%D1%96-%D0%BC%D0%B0%D1%94-%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B8-%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%87-8ea48bf71373"><strong>8 фактів про пізнання, які має знати викладач</strong></a><strong>”</strong>.</p><h4><strong>Простий приклад для ілюстрації</strong></h4><p>Марійці більше подобається читати і вона вважає, що її стиль навчання — через читання. Славко — “аудіал” і вважає, що краще засвоює матеріал на слух.</p><p>Якщо Марійка <em>прочитає</em> матеріал про здорове харчування, написаний простою мовою, з прикладами, ілюстраціями, вона непогано засвоїть цей матеріал. Якщо Славко <em>прослухає</em> матеріал про здорове харчування, але це буде якась важка наукова стаття, насичена термінами, які він не знає, великими цифрами і т.д., то він засвоїть цей матеріал гірше, ніж якби прочитав те, що читала Марійка. Тобто краще засвоєння відбуватиметься без прив’язки до стилю навчання Славка.</p><p>Якщо і Марійка, і Славко отримають <em>завдання зібрати свою “здорову тарілку”</em> — тобто застосувати отримані знання на практиці — це ще більше покращить засвоєння ними матеріалу.</p><p>Створити свою тарілку — це те, що можна було б назвати кінестетичним стилем навчання. В нашому прикладі ні Марійці, ні Славку він не притаманний. Але чому тоді вони краще засвоять матеріал у цьому стилі? Бо активна взаємодія з новим матеріалом — це один з науково доведених факторів, який сприяє кращому засвоєнню інформації.</p><p><strong>Те, що усі звикли називати стилями навчання — це форма, яка має значно менше значення ніж те, що у неї заклали</strong>.</p><h4><strong>Висновки</strong></h4><p>Хоча віра в теорію про навчальні стилі та використання її на практиці загалом йде на спад, вона все одно користується значною популярністю серед викладачів в усьому світі (включно з Україною). Проте наука доводить, що ця теорія — хибна. <strong>Наукові дослідження не підтверджують, що підбір матеріалу відповідно до “стилю” значно покращує навчальні результати.</strong> Тому краще не спиратися на навчальні стилі як на основу навчання.</p><p><strong>Краще працюють підходи, які поєднують кілька каналів сприйняття, стимулюють активне мислення та активну взяємодію учнів з матеріалом.</strong> Це сприяє глибшому і стійкішому засвоєнню знань.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=85d0fc7a4635" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[8 фактів про пізнання, які має знати викладач]]></title>
            <link>https://medium.com/@karinakalnyk/8-%D1%84%D0%B0%D0%BA%D1%82%D1%96%D0%B2-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%BF%D1%96%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D1%8F%D0%BA%D1%96-%D0%BC%D0%B0%D1%94-%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B8-%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%87-8ea48bf71373?source=rss-61bef9a13997------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/8ea48bf71373</guid>
            <category><![CDATA[память]]></category>
            <category><![CDATA[освіта]]></category>
            <category><![CDATA[викладання]]></category>
            <category><![CDATA[навчання]]></category>
            <category><![CDATA[навчай-і-надихай]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Каріна Кальник]]></dc:creator>
            <pubDate>Thu, 03 Sep 2020 06:15:50 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2020-09-03T06:15:50.734Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/872/1*t_JiPToI3MEOD5orgNYqPw.gif" /></figure><blockquote>“Дайте учням щось зробити, а не вивчити. І, якщо природа завдання така, що вимагає обмірковування, то це природньо призведе до навчання”. — <em>Джон Дьюї, американський філософ, психолог та реформатор освіти, книга “Освіта і демократія” (1916 р.)</em></blockquote><p>Фундаментальна різниця між пасивним і активним навчанням полягає в тому, наскільки залученими є студенти у процес навчання та які умови для засвоєння навчального досвіду створює для них викладач. Результати досліджень когнітивних здібностей людини за останні десятиліття дають змогу викладачам і всім, хто навчає, будувати свої навчальні програми таким чином, щоб вони мали максимальний ефект. Ось кілька ключових із них.</p><h4><strong>1. Активне навчання: запам’ятовування — це діалог між короткостроковою і довгостроковою пам’яттю</strong></h4><p>Людина запам’ятовує нову інформацію (що надходить у короткострокову пам’ять), “прив’язуючи” її до вже існуючої (тієї, що зберігається у довгостроковій пам’яті). Для того, щоб це відбулося, мають бути виконані дві мінімальні умови. Перша — студент має зосередити свою увагу на отриманні інформації; без цього він її почує, але в пам’яті вона не збережеться. Друга — студент має відрефлексувати над отриманою інформацією; без цього вона не затримається в пам’яті надовго. Можливість активно обмірковувати навчальний досвід (через обговорення, самостійну рефлексію, групові вправи тощо) — основа активного навчання.</p><h4>2. Когнітивне навантаження: робоча пам’ять обмежена в часі і місці</h4><p>Робоча пам’ять — це те місце, де в людини відбуваються процеси <em>обробки </em>інформації: її аналіз, оцінка, порівняння тощо. Іншими словами, це те місце, де відбувається діалог між короткостроковою пам’яттю і довгостроковою пам’яттю. Робоча пам’ять має обмеження в часі і місці. Якщо її перевантажити, виникає так зване “когнітивне перевантаження”, яке зменшує продуктивність мозку і не дає новому краще засвоюватися. Ви точно відчували таке в кінці складного робочого дня або ж навіть після півгодинної напруженої розумової активності. Заняття в ZOOM виснажують більше, ніж заняття офлайн? І це, в тому числі, тому, що, дивлячись у монітор, ваш мозок змушений одночасно обробробляти більше інформації, ніж зазвичай: слухати студентів, слідкувати за їхніми невербальними сигналами, переглядати чат, перемикати слайди, дивитися на годинник тощо. Викладач обов’язково має брати цю особливість людського організму до уваги у своєму викладанні і розумно підходити до того, яке когнітивне навантаження отримує студент і чи буде він здатен дійсно якісно обробити нову інформацію. Лектор, який демонструє слайд із текстом і паралельно щось розповідає, перевантажує аудиторію, оскільки змушує її розділити свою увагу на два фронти одночасно: слухати одне, читати — інше. Натомість, вдале зображення для ілюстрації озвученої тези дозволить знизити навантаження й інформація засвоїться краще.</p><h4>3. Думати довше і глибше: чим більше ми обробляємо і обмірковуємо нову інформацію, тим міцнішими і довготривалішими стають спогади</h4><p>Відповідно, тим більшою є ймовірність того, що в потрібний момент людина зможе скористатися інформацією, яка зберігається в її довгостроковій пам’яті. Що відбувається з класичним студентом на класичній лекції? Викладач говорить, говорить, говорить… А студент пише, пише, пише… Пише те, що озвучує викладач, не маючи змоги активно обробити нову інформацію. Це не означає, що такий студент не запам’ятає нічого, але він і не запам’ятає багато. Для того, щоб інформація засвоїлася краще, її треба активно обробити. Наприклад, у випадку з лекцією: студенту — проаналізувати, виділити і занотувати головне, а викладачу — створити студенту для цього можливість (як мінімум, дати трішки більше часу на занотовування). EdEra підготувала прекрасні <a href="http://blog.ed-era.com/notes-part-1/">рекомендації</a> про те, як вести конспект ефективно — можете поділитися ними зі своїми студентами!</p><h4>4. Бажані труднощі: глибоке навчання <strong>— складне і вимагає зусиль</strong></h4><p>Це частково пов’язано з переднім пунктом. Пригадування старого, критичне осмислення нового, побудова взаємозв’язків і висновків, роблення помилок, їх усвідомлення і виправлення — складні процеси, які вимагають більших зусиль. Тому <em>глибоке </em>навчання — складне. Проте не всяке <em>складне </em>навчання автоматично означає <em>глибоке </em>навчання, адже, наприклад, когнітивне перевантаження також може викликати труднощі в навчанні, проте це не означатиме, що навчання студентів буде глибоким. Викладач, плануючи навчальний досвід студентів, робить вибір на користь того чи іншого. Вчені-когнітивісти Роберт і Елізабет Бйорки описали це явище “<em>бажаними </em>труднощами”. <em>Бажані </em>труднощі — це створений викладачем “складний” навчальний досвід для студентів, який задіює мисленнєві процеси вищого рівня і стимулює глибинне навчання студентів. Цю особливість пізнавальної діяльності також використовують у створенні відео (або інших) ігор, де кожен наступний рівень — трохи складніший за попередній, але не настільки, що гравець не зможе його пройти.</p><h4><strong>5. Пригадування зміцнює спогади</strong></h4><p>Цю особливість, наприклад, часто застосовують у вивченні іноземної мови, коли людині потрібно пригадати, як перекладається те чи інше слово. Чим частіше відбуватиметься пригадування, тим міцніше переклад запам’ятається. Розуміння цього явища і викладачем, і студентами може сприяти навчанню. Викладач, зі свого боку, може будувати навчальний досвід студентів таким чином, щоб в них з’являлася можливість “витягти” з пам’яті певну вивчену інформацію. Наприклад, вивчаючи нову тему, можна попросити студентів подумати над тим, як вона співвідноситься з іншою, вже вивченою темою. Або ж, пройшовши певну тему, провести короткий тест про вивчене (не для оцінки, а для кращого закріплення матеріалу). Студенти ж можуть використовувати це при підготовці, наприклад, до іспитів: замість того, щоб перечитувати і заучувати якусь інформацію, вони можуть створити набір карток із тематичними запитаннями і відповідати на них, пригадуючи інформацію, і тільки потім — щось дочитувати і доповнювати те, що вже існує в їхній пам’яті. Ще кращим ефект буде, якщо повторювати таку практику систематично. Завдяки цьому інформація закріпиться в пам’яті надовше і не зникне одразу після здачі іспиту. Багато вчених досліджували це явище; наприклад, у 2006 р. американські психологи Генрі Родіґер і Джефрі Капріке провели такий <a href="https://www.dropbox.com/s/tp9h5d7iyui2bjk/asle2014.pdf?dl=0">експеримент</a>. Вони дали трьом групам студентів прочитати фрагмент тексту. Після цього кожна група працювала з текстом у трьох варіаціях: студенти першої групи (SSSS) прочитали текст ще три рази, другої (SSST) — прочитали ще два рази і один раз протестували свою пам’ять, занотувавши все, що змогли пригадати з тексту, третьої (STTT) — не перечитували текст, а тричі тестували пам’ять і пригадували факти з тексту. Після цього всі три групи пройшли два фінальні тести на пригадування фактів з тексту: перший — через 5 хвилин після закінчення його опрацювання, другий — через тиждень після цього. Результати тестувань зображені на малюнку. Результати першого фінального тесту показали, що студенти першої групи запам’ятали найбільше інформації, друга група посіла друге місце і третя, відповідно, третє. Проте результати тесту через тиждень продемонстрували зворотній ефект: студенти першої групи змогли пригадати найменше інформації з трьох груп, а студенти третьої групи — найбільше.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/875/0*sPYo13y5Uqio-8Vm" /><figcaption>Mary A. Pyc, Pooja K. Agarwal, &amp; Henry L. Roediger, III. Test-enhanced Learning. In V.A. Benassi, C.E. Overson, &amp; C.M. Hakala (Eds.). Applying science of learning in education: Infusing psychological science into the curriculum. Retrieved from the Society for the Teaching of Psychology web site: <a href="http://teachpsych.org/ebooks/asle2014/index.php">http://teachpsych.org/ebooks/asle2014/index.php</a></figcaption></figure><h4><strong>6. Організація інформації допомагає пригадуванню</strong></h4><p>Запам’ятовувати нову інформацію людині допомагають вкладення її в якусь свою систему, побудова взаємозв’язків з уже існуючими знаннями тощо. Чим більше в студента буде можливостей для організації нової інформації в своїй системі, тим потім йому легше буде її пригадати.</p><h4>7. Ефективне пригадування потребує часу</h4><p>Студент має докласти зусиль, щоб щось пригадати, особливо коли це щось — не базові факти, якими він оперує чи не щодня. Наприклад, якщо запитати студента-юриста про основний закон держави, знаходження відповіді не потребуватиме багато часу, оскільки для нього це — базовий факт. Проте, якщо його запитати, які зміни вносилися у Конституцію України у 2004 році або ж якими були наслідки цих змін для суспільства, то відповідь на такі запитання потребуватиме більше часу. Даючи студенту 1–2 хв. подумати над відповіддю, ви допомагаєте йому спокійно зануритися у свою пам’ять і пригадати необхідну інформацію. Таким чином він і зміцнить свою пам’ять, і когнітивне навантаження також знизиться, оскільки він не відчуватиме стресу від того, що ви очікуєте від нього відповіді одразу після озвучення запитання.</p><h4>8. Навіщо: розуміння мети робить запам’ятовування і пригадування легшим</h4><p>Коли студент розуміє, для чого щось вивчає, це допомагає йому правильно сфокусуватися, налаштуватися на усвідомлене навчання і запам’ятовування нової інформації. Найкращою ілюстрацією цього є кожен із нас: пригадайте, що ви відчуваєте і про що думаєте, коли не розумієте, про що йде мова і навіщо це вам? А навпаки? Крім позитивного впливу на запам’ятовування і пригадування, розуміння мети також сприяє мотивації студента до навчання. Досить часто від викладачів існує запит на “підвищення мотивації студентів”, а у студентів — на розуміння того, для чого вони щось вивчають. Мета — це те місце, де ці два запити можуть зустрітися.</p><p>Запитання, наведені нижче, допоможуть вам проаналізувати заплановані активності для студентів і визначити, що ще можна зробити для покращення навчального досвіду студентів, враховуючи ці когнітивні особливості людини<em>.</em></p><ul><li>Якою інформацією, яка б допомогла студентам вивчити цю тему, вони вже володіють?</li><li>Який обсяг нової інформації я планую їм дати? Як вона пов’язана з тим, що вони вже знають?</li><li>Завдяки чому форма презентації мною нового матеріалу сприятиме його засвоєнню студентами?</li><li>Які приклади для ілюстрації ключових ідей теми я можу навести?</li><li>Яким чином студенти матимуть змогу обміркувати новий матеріал?</li><li>Чи заплановані в моєму занятті <a href="https://medium.com/@karinakalnyk/%D1%8F%D0%BA-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8-%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%BD%D0%B0-%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%96-%D0%B5%D1%84%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE-%D0%BE%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96-%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D1%96-%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BF-%D0%BE%D0%BF%D1%83%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D1%97-%D1%80%D1%83%D0%BA%D0%B8-90be973d765">питання</a>, дискусії, групові завдання та інші методи активного навчання?</li><li>Яким чином заплановані мною навчальні активності сприятимуть застосуванню студентами навичок мислення вищого рівня?</li><li>Скільки часу знадобиться студентам для глибокого опрацювання нового матеріалу? Як це враховано у моїй програмі?</li><li>Чому студентам важливо вивчити цю тему? Як я їм про це повідомлю (або як я можу допомогти їм це зрозуміти)?</li><li>Як ще я можу допомогти студентам засвоїти новий матеріал? (ця <a href="https://medium.com/@karinakalnyk/%D1%87%D0%B8-%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B1%D0%B5%D0%BD-%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%87%D1%83-%D1%84%D1%96%D0%B4%D0%B1%D0%B5%D0%BA-%D0%B2%D1%96%D0%B4-%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2-f995e49aa60e">стаття</a> про фідбек від студентів може стати у нагоді)</li></ul><p><em>Стаття опублікована в рамках ініціативи Навчай і надихай. Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook та канал у Telegram:</em></p><p><a href="https://www.facebook.com/InspiringTeachingUkraine/"><em>https://www.facebook.com/InspiringTeachingUkraine/</em></a></p><p><a href="https://t.me/InspiringTeachingUkraine?fbclid=IwAR3-WhO1OJ0mNAASmF1ijsSLHrBsbHMTFFw5rqQ_aa6jSmEncAOYiG7sCCo"><em>https://t.me/InspiringTeachingUkraine</em></a></p><p><em>#навчайінадихай</em></p><p><em>Інші статті з цієї серії:<br></em><a href="https://bit.ly/2Y4WCK1"><strong><em>Як проводити опитування на занятті ефективно: “обертальні” запитання і принцип “опущеної руки”</em></strong></a></p><p><a href="https://medium.com/@karinakalnyk/%D1%87%D0%B8-%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B1%D0%B5%D0%BD-%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%87%D1%83-%D1%84%D1%96%D0%B4%D0%B1%D0%B5%D0%BA-%D0%B2%D1%96%D0%B4-%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2-f995e49aa60e"><strong><em>Як викладачу отримати фідбек від студентів?</em></strong></a></p><p><a href="https://medium.com/@karinakalnyk/%D0%BF%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4-%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2-3-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96-%D0%BA%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B8-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%8C-%D0%BE%D0%BD%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BD-bcc8e2f338cc"><strong><em>Погляд студентів: 3 прості кроки для покращення занять онлайн</em></strong></a></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=8ea48bf71373" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Навчай і видихай: майндфулнес як прихований ресурс для викладача]]></title>
            <link>https://medium.com/@karinakalnyk/%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%B9-%D1%96-%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9-%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B4%D1%84%D1%83%D0%BB%D0%BD%D0%B5%D1%81-%D1%8F%D0%BA-%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%83%D1%80%D1%81-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%B0-7e0f9e2e1445?source=rss-61bef9a13997------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/7e0f9e2e1445</guid>
            <category><![CDATA[стрес]]></category>
            <category><![CDATA[емоційний-інтелект]]></category>
            <category><![CDATA[викладання]]></category>
            <category><![CDATA[майндфулнес]]></category>
            <category><![CDATA[навчай-і-надихай]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Каріна Кальник]]></dc:creator>
            <pubDate>Mon, 06 Jul 2020 09:05:46 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2020-07-06T09:05:46.138Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/0*4ueQhnX0tbqRkH1y" /><figcaption>Photo by <a href="https://unsplash.com/@simonmigaj?utm_source=medium&amp;utm_medium=referral">Simon Migaj</a> on <a href="https://unsplash.com/?utm_source=medium&amp;utm_medium=referral">Unsplash</a></figcaption></figure><p>Стрес давно став частиною нашого життя. Десь більше, а десь менше він висмоктує нашу енергію, робить нас більш дратівливими, менш уважними й чутливими до себе й інших, знижує ефективність виконання своєї роботи або ж стає перепоною на шляху до саморозвитку. Стрес виникає через низку факторів, і, якщо говорити про викладацьку діяльність, до таких факторів можна віднести: спілкування з великою кількістю людей, висока відповідальність за результат і співпереживання своїм студентам або колегам, бюрократичне навантаження і навіть іноді пригнічуюче спілкування з адміністрацією. Чим більше стрес буде накопичуватися і чим менше ми будемо приділяти увагу своєму емоційному здоров’ю, тим ситуація буде погіршуватися. Практика <strong><em>майндфулнесу </em></strong><em>(від англ. mindfulness — усвідомленість) </em>здатна допомогти врівноважити свій емоційний стан і полегшити існування в цьому хаотичному світі. Отже, що таке “майндфулнес” і як викладач може цим скористатися?</p><p>Майндфулнес — це практика безоціночного усвідомлення досвіду, який людина отримує в конкретний момент. Відповідно, головними інструментами майндфулнесу є увага та ставлення: увага як здатність зосереджуватися на тому, що відбувається у конкретний момент, а ставлення — вміння безоціночно спостерігати за моментом, бути відкритим до того, що відбувається, вміти це приймати.</p><h4>Ось кілька простих практик майндфулнесу:</h4><ol><li>Коли дихаєте, поспостерігайте за цим — яким є темп дихання, як рухається ваша грудна клітина тощо.</li><li>Коли їсте, зверніть увагу на смак, колір і текстуру їжі.</li><li>Коли йдете, зверніть увагу на те, як навантаження змінюється з однієї ноги на іншу, які відчуття це викликає. Більше фокусуйтеся на процесі, менше — на тому, куди йдете.</li><li>Коли працюєте над завданням, а в голову починають лізти думки про інше, — зупиніться, помітьте, що ви відволіклися, обережно переведіть увагу на дихання, а потім поверніться до завдання.</li><li>Коли слухаєте когось або щось, практикуйтеся робити це без оцінювання і осуду.</li><li>Коли робите прості речі (бігаєте, миєте посуд, годуєте домашнього улюбленця або чистите зуби), робіть це більш зосереджено і усвідомлено.</li></ol><p><a href="https://positivepsychology.com/what-is-mindfulness/">Дослідження</a> підтверджують користь практики майндфулнесу і наводять такі переваги:</p><ol><li>Покращення робочої пам’яті</li><li>Зниження рівня тривожності</li><li>Покращення здатності до візуальної обробки інформації</li><li>Зменшення стресу</li><li>Здатність до управління фізичним болем</li><li>Покращення здатності керувати власними емоціями</li><li>Покращення здатності фокусуватися і не відволікатися</li><li>Поліпшення сну</li></ol><p>Д-р Крейг Гассед, експерт з майндфулнесу і викладач австралійського Університету Монаша, <a href="https://www.teachermagazine.com.au/articles/teacher-wellbeing-practicing-mindfulness?utm_source=CM&amp;utm_medium=Trending&amp;utm_content=TeacherWellbeing"><strong>радить</strong></a><strong> викладачам розділяти свій день “точками” і “комами”</strong>:</p><ol><li>Перед тим, як почати робочий день, зупиніться на 5–10 хвилин і зробіть коротку майндфулнес-медитацію*. Те саме варто зробити й після того, як робочий день закінчився. Таким чином ви відокремете роботу від особистого життя і зможете приділити більш повну і усвідомлену увагу і першому, і другому.</li><li>Впродовж робочого дня, коли 10 вільних хвилин може не бути, варто робити “коми” — виділяти по 1–2 хвилини між заняттями для того, щоб <em>усвідомлено </em>сконцентруватися на тому, що щойно відбулося, або ж сфокусуватися на тому, що відбудеться далі, не впускаючи в себе сторонні думки.</li></ol><blockquote>Ми часто забуваємо, що наше здоров’я — це наша цінність. Тому і відкладаємо піклування про себе на “потім”. Проста і корисна практика майндфулнесу вимагає мінімум зусиль і займає мінімум часу. Дочитавши цю статтю до кінця, сядьте зручніше, заплющте очі та поспостерігайте за своїм диханням впродовж 2 хвилин. Зробіть цей перший крок і попіклуйтеся про себе.</blockquote><p><em>*Медитації з україномовними інструкціями доступні на </em><a href="http://fizis.net/audio-files/"><em>цьому</em></a><em> сайті.</em></p><p>Оригінальна публікація:</p><p><a href="http://gohigher.org/mindfulness_for_teachers">Майндфулнес як прихований ресурс для викладача</a></p><p><em>Стаття опублікована в рамках ініціативи Навчай і надихай. Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook та канал у Telegram:</em></p><p><a href="https://www.facebook.com/InspiringTeachingUkraine/"><em>https://www.facebook.com/InspiringTeachingUkraine/</em></a></p><p><a href="https://t.me/InspiringTeachingUkraine?fbclid=IwAR3-WhO1OJ0mNAASmF1ijsSLHrBsbHMTFFw5rqQ_aa6jSmEncAOYiG7sCCo"><em>https://t.me/InspiringTeachingUkraine</em></a></p><p><em>#навчайінадихай</em></p><p><em>Інші статті з цієї серії:<br></em><a href="https://bit.ly/2Y4WCK1"><strong><em>Як проводити опитування на занятті ефективно: “обертальні” запитання і принцип “опущеної руки”</em></strong></a></p><p><a href="https://medium.com/@karinakalnyk/%D1%87%D0%B8-%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B1%D0%B5%D0%BD-%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%87%D1%83-%D1%84%D1%96%D0%B4%D0%B1%D0%B5%D0%BA-%D0%B2%D1%96%D0%B4-%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2-f995e49aa60e"><strong><em>Як викладачу отримати фідбек від студентів?</em></strong></a></p><p><a href="https://medium.com/@karinakalnyk/%D0%BF%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4-%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2-3-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96-%D0%BA%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B8-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%8C-%D0%BE%D0%BD%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BD-bcc8e2f338cc"><strong><em>Погляд студентів: 3 прості кроки для покращення занять онлайн</em></strong></a></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=7e0f9e2e1445" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Погляд студентів: 3 прості кроки для покращення занять онлайн]]></title>
            <link>https://medium.com/@karinakalnyk/%D0%BF%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4-%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2-3-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96-%D0%BA%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B8-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%8C-%D0%BE%D0%BD%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BD-bcc8e2f338cc?source=rss-61bef9a13997------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/bcc8e2f338cc</guid>
            <category><![CDATA[викладання]]></category>
            <category><![CDATA[навчання]]></category>
            <category><![CDATA[освіта]]></category>
            <category><![CDATA[дистанційна-освіта]]></category>
            <category><![CDATA[навчай-і-надихай]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Каріна Кальник]]></dc:creator>
            <pubDate>Wed, 03 Jun 2020 18:36:34 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2020-06-03T18:36:34.666Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/0*Hue3k0ZUObdhoQ3b" /><figcaption>Photo by <a href="https://unsplash.com/@johnschno?utm_source=medium&amp;utm_medium=referral">John Schnobrich</a> on <a href="https://unsplash.com/?utm_source=medium&amp;utm_medium=referral">Unsplash</a></figcaption></figure><p><a href="https://edtechmagazine.com/higher/article/2020/06/remote-learning-diaries-reflections-how-improve-live-and-prerecorded-classes"><em>Роздуми</em></a><em> студентки Бейлорського університету (штат Техас, США) Саванни Голмз про те, які прості кроки може вжити викладач, щоб онлайн навчання проходили краще.</em></p><p><strong>Відеозапис занять</strong>. Однією з переваг дистанційної освіти студенти <a href="http://www.sqe.gov.ua/images/materials/%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F/%D0%B7%D0%B2%D0%BE/%D0%9E%D0%BF%D0%B8%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B5%20%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%97%D0%92%D0%9E.pdf?fbclid=IwAR1X_Zl7oLi5XcrWQ6GSzMeuSXh1RFbWjygPEr-091t3KPwqSYigr5rcgUQ">називають</a> можливість самостійно обирати час і місце для навчання. Однак, коли заняття відбуваються у синхронному режимі, бувають ситуації, коли деякі студенти не мають можливості бути присутніми. Тому, щоб підтримати таких студентів, Саванна рекомендує викладачам записувати заняття на відео, щоб відсутні студенти мали змогу переглянути запис пізніше.</p><p><strong>“Етикет” онлайн заняття</strong>. Студенти зазначають, що смішні картинки на фоні або сторонні звуки заважають сфокусуватися на занятті. Цьому може зарадити спільне вироблення учасниками занять правил поведінки, які б усі дотримувались, а також уміння викладача вимикати звук студентам, які відволікають інших.</p><p><strong>Залучення в обговорення</strong>. Студентам емоційно важче включатися в дискусію в онлайн середовищі. Організовуючи заняття, викладачам варто брати до уваги цей фактор і застосовувати методи, які б заохочували студентів більше говорити. Найпростіше — це самостійно назвати ім’я того студента, який, наприклад, має відповісти на поставлене запитання.</p><p><em>Адаптовано з “</em><a href="https://edtechmagazine.com/higher/article/2020/06/remote-learning-diaries-reflections-how-improve-live-and-prerecorded-classes"><em>The Remote Learning Diaries: Reflections on How to Improve Live and Prerecorded Classes</em></a><em>.”</em></p><p><em>Стаття опублікована в рамках ініціативи Навчай і надихай. Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook та канал у Telegram:</em></p><p><a href="https://www.facebook.com/InspiringTeachingUkraine/"><em>https://www.facebook.com/InspiringTeachingUkraine/</em></a></p><p><a href="https://t.me/InspiringTeachingUkraine?fbclid=IwAR3-WhO1OJ0mNAASmF1ijsSLHrBsbHMTFFw5rqQ_aa6jSmEncAOYiG7sCCo"><em>https://t.me/InspiringTeachingUkraine</em></a></p><p><em>#навчайінадихай</em></p><p><em>Інші статті з цієї серії:<br></em><a href="https://bit.ly/2Y4WCK1"><strong><em>Як проводити опитування на занятті ефективно: “обертальні” запитання і принцип “опущеної руки”</em></strong></a></p><p><a href="https://medium.com/@karinakalnyk/%D1%87%D0%B8-%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B1%D0%B5%D0%BD-%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%87%D1%83-%D1%84%D1%96%D0%B4%D0%B1%D0%B5%D0%BA-%D0%B2%D1%96%D0%B4-%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2-f995e49aa60e"><strong><em>Як викладачу отримати фідбек від студентів?</em></strong></a></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=bcc8e2f338cc" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Як викладачу отримати фідбек від студентів?]]></title>
            <link>https://medium.com/@karinakalnyk/%D1%87%D0%B8-%D0%BF%D0%BE%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B1%D0%B5%D0%BD-%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%87%D1%83-%D1%84%D1%96%D0%B4%D0%B1%D0%B5%D0%BA-%D0%B2%D1%96%D0%B4-%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B2-f995e49aa60e?source=rss-61bef9a13997------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/f995e49aa60e</guid>
            <category><![CDATA[фідбек]]></category>
            <category><![CDATA[зворотній-звязок]]></category>
            <category><![CDATA[викладання]]></category>
            <category><![CDATA[навчай-і-надихай]]></category>
            <category><![CDATA[освіта]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Каріна Кальник]]></dc:creator>
            <pubDate>Wed, 13 May 2020 06:23:50 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2020-05-14T06:48:22.689Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/0*rv2p8ywsrnma6COR" /><figcaption>Photo by <a href="https://unsplash.com/@wwwynand?utm_source=medium&amp;utm_medium=referral">Wynand van Poortvliet</a> on <a href="https://unsplash.com/?utm_source=medium&amp;utm_medium=referral">Unsplash</a></figcaption></figure><blockquote>“<em>Фідбек — сніданок для чемпіонів</em>”, — Кен Бланшар, експерт з ефективного менеджменту і бізнес-консультант.</blockquote><p>Фідбек (від англ. <em>feedback</em> — зворотній зв’язок, відгук) викладача студентам має важливе значення для навчання останніх. Але чи потрібен викладачу фідбек від студентів? Знайти <em>свою </em>відповідь на це питання ви зможете, проаналізувавши свої цілі як викладача. Які ж цілі можуть бути досягнуті завдяки практиці надання фідбеку студентами і як організувати цей процес — все-все знайдете тут!</p><p>Пригадайте, коли востаннє ви надавали фідбек стосовно чогось — сервісу в ресторані, презентації колеги тощо? Що ви відчували, коли ваш позитивний фідбек ставав для когось винагородою і робив когось трішки щасливішим? Або коли ваш критичний фідбек брався до уваги і завдяки вам маленький гвинтик цього світу ставав кращим? А як би це вплинуло на студентів, якби вони мали таку можливість стосовно вашого курсу?</p><p>Коли я навчалася в університеті мені і моїм одногрупникам не пощастило: до нас потрапила жахлива, як нам тоді здавалося, викладачка, наші стосунки були жахливі і пари теж проходили жахливо. Жодна зі сторін не отримувала ні задоволення, ні ефекту від процесу навчання. В кінці семестру вона попросила нас узяти аркуш паперу, поділити його на дві частини і у відповідних частинах написати, що нам сподобалося у курсі, а що — ні. Ми не знали, чи викладатиме вона у нас далі, але наше ставлення до неї суттєво змінилося в ту ж мить, коли ми отримали це завдання. Вона повернулася викладати до нас інший курс наступного семестру, і ми наче почали свої стосунки заново.</p><p>Звісно, процес надання фідбеку має бути більш комплексним, ніж розділення аркушу на дві колонки, але іноді може спрацювати і такий підхід.</p><h4>Отже, навіщо фідбек?</h4><p><strong>Для оцінки ефективності курсу.</strong> З конкретних прикладів з курсу, які будуть наводити студенти, ви зможете визначити, що з вашого курсу студенти засвоїли краще, а що — гірше. Звісно, фідбек не є замінником форм оцінювання навчального прогресу студентів, але він здатний доповнити цю картинку.</p><p><strong>Для покращення якості викладання.</strong> Відгуки студентів стануть для вас безцінним джерелом інформації для визначення того, які ваші викладацькі підходи:</p><ul><li>спрацювали добре і чому. На цьому етапі варто себе похвалити і порадіти своїм досягненням!</li><li>спрацювали гірше і чому. Ця інформація стане вашим орієнтиром в тому, що і як ви можете покращувати.</li></ul><p><strong>Для тренування корисної навички.</strong> Практика надання фідбеку допоможе навчити студентів робити це правильно. Вміння надавати конструктивний фідбек і реагувати на нього є однією з м’яких навичок, які високо <a href="https://www.thebalancecareers.com/list-of-soft-skills-2063770">цінуються</a> в професійному житті. У бізнесі фідбеку приділяють чимало уваги, оскільки це безпосередньо пов’язано з успішністю розвитку компанії. Але, як і з будь-якою іншою навичкою, щоб нею оволодіти, її потрібно усвідомлено розвивати і практикувати. І ви цілком можете посприяти студентам у цьому.</p><p><strong>Для натхнення</strong>. Можливість надання фідбеку допоможе студентам повірити у власні сили і брати активнішу участь у суспільному житті. Покоління за поколінням від молоді лунає зневіра в те, що вони можуть на щось впливати (будь-то на діяльність органів влади, чи відстоювання своїх прав у лікарні, чи якість свого навчання в університеті). На це впливає багато факторів, і один із них — відсутність власного позитивного досвіду. Можливість надати фідбек викладачу і, таким чином стати частиною змін на краще як раз і може стати одним з цих досвідів. Такі, на перший погляд, незначні дії як надання одного фідбеку з одного курсу одному викладачу — насправді є пазлами великої системи формування особистості студента, в тому числі, і особистості активного громадянина. І, перебуваючи у ролі викладача, ви володієте силою докласти свій пазл.</p><p><strong>Для посилення в студентів відчуття залученості та відповідальності за навчальний процес</strong>. Мрія кожного викладача, чи не так? Цей результат є похідним від попередніх результатів. Надання фідбеку сприятиме мотивації студентів ставитися до навчання більш відповідально, адже:</p><ul><li>по-перше, вони відчують, що їхню думку хочуть почути і вона є цінною;</li><li>по-друге, вони побачать, що їхня думка враховується і зміни, які для них важливі, настають;</li><li>по-третє, вони усвідомлять практичну цінність цього вміння для них самих, оскільки навичка надавати фідбек знадобиться їм у професійному і особистому житті.</li></ul><p>Крім того, своїм прикладом ви навчите студентів іншій важливій навичці майбутнього — прагнення до саморозвитку і вдосконалення. Ну і загалом ваш приклад може слугувати хорошим прикладом для ваших колег, і це може позитивно відобразитися на якості викладання у вашому освітньому середовищі. Врешті-решт, як казав Магатма Ґанді, <em>ми </em>маємо бути тими змінами, які хочемо бачити в суспільстві.</p><p>Та варто врахувати й інший бік медалі: психологічні <a href="https://pdfs.semanticscholar.org/386d/c50a133f73b0f7d0ec1114e1541ca0f0f309.pdf">дослідження</a> підтверджують, що люди переважно бачать себе більш позитивно, ніж їх бачать інші. Тому критичний зворотний зв’язок може здаватися неточним і його отримувач, ймовірно, буде з ним не згоден. Тому перед тим, як розпочати цей процес зі студентами, запитайте себе, чи ви дійсно готові почути фідбек. Якщо так, то у цій статті ви знайдете все необхідне для того, щоб зробити цей процес максимально ефективним: починаючи від роздаткових матеріалів для студентів і закінчуючи рекомендаціями викладачу про опрацювання отриманої інформації.</p><h4>З чого почати і що важливо врахувати викладачеві?</h4><p><strong>Пояснення завдання</strong>. Поясніть студентам, що таке фідбек, у чому полягає його мета в контексті викладання і навчання, які принципи та методи надання фідбеку існують і як вони допомагають досягти мети, яку практичну цінність фідбек матиме для вас (в тому числі те, як ви будете використовувати отриману інформацію) і для студентів (в тому числі те, що це не матиме позитивний чи негативних вплив на їхнє оцінювання). Для цього можете скористатися цим <a href="https://drive.google.com/file/d/1nv66RqHwABK6iUZvDtZL6GwELJz6Voji/view">матеріалом</a>. Дайте студентам чітку інструкцію того, як вони мають виконати завдання із надання вам фідбеку. Переконайтеся, що вони зрозуміли, що таке фідбек і як виконувати завдання.</p><p><strong>Контекст</strong>. Для вас важливо отримати якомога більше фактів про <em>досвід </em>вивчення курсу. Допоможіть студентам пригадати його: попросіть їх пригадати й<em> уявити </em>те, як ви починали вивчення курсу, як проходили лекції та практичні заняття, як їм пояснювали домашні завдання і як вони їх виконували, як відбувалися дискусії з одногрупниками, як вони готувалися до контрольних тощо.</p><p><strong>Час і своєчасність</strong>. Дайте студентам достатньо часу для якісної підготовки фідбеку. Це може бути як домашнє завдання, так і аудиторне — головне, щоб вони усвідомлювали свою мотивацію та відповідальність, володіли необхідним матеріалом і мали достатньо часу на виконання завдання. Також, чим свіжіші в їхній пам’яті згадки про курс, тим легше їм буде обґрунтувати свій відгук.</p><p><strong>Анонімність</strong>. Дозвольте студентам скористатися правом на анонімність — завдяки цьому ви зможете отримати більш щирі відгуки.</p><p><strong>Подяка</strong>. Навіть якщо ви з чимось не погодитеся в отриманому фідбеці, подякуйте студентам за пророблену роботу й оцініть їхній вклад у підвищення якості своєї освіти.</p><p><strong>Правильне завершення</strong>. Повідомте студентам про те, як їхній фідбек вплинув на ваш курс: розкажіть, що ви від них дізналися, що взяли собі у практику та на що вплинути не можете. Зробіть це навіть якщо ви більше не викладатимете в цих студентів. Пам’ятайте про цінність фідбеку: цей етап є настільки ж важливим, як і попередні етапи — він найкраще сприятиме розвитку відповідальності в студентів за своє навчання й допоможе їм повірити у власні сили.</p><h4>Що про фідбек мають знати студенти?*</h4><p><em>*Цей матеріал ви можете безпосередньо використовувати як роздатковий матеріал для студентів. Завантажити </em><a href="https://drive.google.com/file/d/1nv66RqHwABK6iUZvDtZL6GwELJz6Voji/view"><em>тут</em></a><em>.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*r7TlXJkwZ6v8npnLjbH-_Q.png" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*vgpxW4a8Ki5ca_O4pfTT5g.png" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*tyatgOx1J951ExdO3YGM1w.png" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*zqisICff3TwcQD762dCbpw.png" /></figure><h4>Які формати для отримання фідбеку можна застосувати?</h4><p>Будь-які формати залежно від ваших цілей і фантазії! Наприклад, це можуть бути:</p><p><strong>онлайн-опитувальник — </strong>зручними у використанні є <a href="https://www.google.com/intl/uk_ua/forms/about/">Google форми</a> або <a href="https://www.typeform.com/">Typeform</a>;</p><p><strong>візуальний фідбек — </strong>наприклад, студенти можуть намалювати ілюстрацію своїх почуттів (або ж знайти якусь ілюстрацію в інтернеті) і пояснити її;</p><p><strong>шкала — </strong>студенти можуть оцінити певні компоненти курсу по шкалі й пояснити оцінку;</p><p><strong>картки — </strong>наприклад, ви можете підготувати кілька коробок, які б символізували певний компонент курсу, а студенти б записували на картках фідбек щодо цих компонентів і складали б їх у коробки.</p><h4>Які запитання для отримання фідбеку можна використовувати?</h4><p>Почніть опитування з простіших запитань і поступово переходьте до складніших — це допоможе студентам встановити необхідний фокус.</p><p>Закриті запитання використовуються для того, щоб щось уточнити, в той час як відкриті запитання допомагають розкрити тему. Беріть це до уваги, коли будете формулювати свої запитання.</p><p>Не варто зловживати запитаннями накшталт “Чи Вам сподобалися лекції?” або “Чи Вам сподобалися дискусії на заняттях?”, бо вони не дадуть необхідної вам конкретики. Ваша мета — отримати якомога більше фактів про досвід вивчення курсу студентами — як конкретні компоненти курсу або ваші викладацькі стратегії впливали на їх <em>навчання</em>.</p><p>Фідбек може стосуватися як курсу в цілому, так і будь-якого його компоненту: від теоретичного наповнення до критеріїв оцінювання завдань чи легкості комунікації з викладачем. Ось деякі приклади <a href="https://drive.google.com/file/d/1cvnBh9H9-7c33GLzUIjcq9Gqw53xI-NV/view">запитань</a>, якими ви можете скористатися:</p><ul><li>Чи зрозуміла Вам мета курсу, його структура?</li><li>Які викладацькі підходи, що допомагали Вам краще засвоїти матеріал, використовували викладачі інших курсів?</li><li>Що з того, що Ви вивчали під час курсу, запам’яталося Вам найбільше?</li><li>Що з того, що Ви вивчали під час курсу, Вам найбільше і найменше сподобалося?</li><li>Як я можу зробити курс більш зрозумілим і цікавим?</li><li>Наскільки складним чи легким був для Вас цей курс?</li><li>Як Ви зможете застосувати знання та навички, отримані під час вивчення курсу? Що допомогло або що завадило Вам їх набути?</li><li>Наскільки ефективно використовувався час на заняттях? Що викладач може зробити, щоб покращити цей компонент курсу?</li><li>Наскільки чітко і логічно був поданий матеріал курсу? Що викладач може зробити, щоб покращити цей компонент курсу?</li><li>Наскільки залученим/ою Ви відчували себе під час занять? Що викладач може зробити, щоб покращити цей компонент курсу?</li><li>Чи були Вам зрозумілі цілі завдань, які виконувалися під час курсу? Що викладач може зробити, щоб покращити цей компонент курсу?</li><li>Чи були Вам достатньо зрозумілими інструкції до виконання завдань у курсі? Що викладач може зробити, щоб покращити цей компонент курсу?</li><li>Які завдання курсу були для Вас найскладнішими і чому? Що викладач може зробити, щоб покращити цей компонент курсу?</li><li>Чи готувалися Ви до занять (читали додаткові матеріали, проводили дослідження з тем тощо)? Чому так або чому ні?</li><li>Чи була Вам зрозуміла система оцінювання курсу (критерії оцінювання завдань, обґрунтування критеріїв тощо)? Якщо ні, то що викладач може зробити, щоб покращити цей компонент курсу?</li><li>Чи вважаєте Ви систему оцінювання курсу справедливою? Які рекомендації Ви маєте щодо її вдосконалення?</li><li>Чи відчували Ви, що Вас оцінюють справедливо? В яких ситуаціях Ви це відчували, а в яких — ні?</li><li>Чи отримували Ви достатньо якісного зворотного зв’язку від викладача і як це впливало на Ваше навчання?</li><li>Наскільки Вам було складно чи легко звернутися до викладача, якщо у Вас виникали питання, застереження або пропозиції? Що викладач може зробити, щоб покращити цей компонент курсу?</li><li>Що викладач може робити по-іншому, щоб допомогти Вам вивчити курс краще?</li><li>Чого б Вам хотілося, щоб ми робили більше під час вивчення курсу?</li><li>Якій темі курсу Ви б хотіли, щоб було приділено більше уваги і чому?</li><li>Чи виправдав курс Ваші очікування? Чому так або чому ні?</li><li>Чи порекомендували б Ви цей курс іншим студентам? Чому так або чому ні?</li><li>Що ще викладач має знати про курс?</li></ul><h4>Як працювати з отриманою інформацією?</h4><p><strong>Прості зміни</strong>. Якщо в отриманому фідбеці ви побачили щось таке, що можна легко змінити (наприклад, презентацію лекції студентам зручніше отримувати не через електронну пошту, а через чат в Телеграмі), зробіть це одразу.</p><p><strong>Патерни</strong>. Відслідкуйте патерни, які простежуються у відгуках багатьох студентів, і приділіть їм більше уваги.</p><p><strong>Критика і позитив</strong>. Не беріть критику близько до серця: по-перше, студентам потрібно було набратися сміливості, щоб вам про це повідомити, а по-друге, ця інформація — ваше джерело для професійного розвитку. Приділіть достатньо уваги позитиву — це те, що ви вже робите добре, що допомагає вашим студентам краще навчатися, і ви маєте пишатися цим!</p><p>Ця <a href="https://worldofwork.io/2019/07/feedback-review-matrix/">матриця</a> для опрацювання фідбеку допоможе вам структурувати та <a href="https://drive.google.com/file/d/13LKE97SD1_rwNiLfPHn6NpdoPPCa_YaH/view">проаналізувати</a> отриману інформацію:</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*JQdfcOY3E7cFsfc5ewE8dg.png" /></figure><p>Фідбек — це енергія, що здатна надихнути викладача і допомогти йому в його постійних пошуках із вдосконалення власної майстерності. “Фідбек — сніданок для чемпіонів”, — так уважає Кен Бланшар, експерт з ефективного менеджменту і бізнес-консультант. Як ви розумієте цей вислів і чи погоджуєтеся ви з ним?</p><p><strong>Бонус</strong>: <a href="https://www.youtube.com/watch?v=81Ub0SMxZQo&amp;feature=emb_logo">виступ</a> Білла Гейтса на TED про те, чому викладачі потребують фідбеку.</p><p>Чи проводите ви подібну практику зі своїми студентами? Чим вона цінна для вас і до яких результатів вона призводила? Поділіться цим у коментарях.</p><p><em>Стаття опублікована в рамках ініціативи Навчай і надихай. Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook та канал у Telegram:</em></p><p><a href="https://www.facebook.com/InspiringTeachingUkraine/"><em>https://www.facebook.com/InspiringTeachingUkraine/</em></a></p><p><a href="https://t.me/InspiringTeachingUkraine?fbclid=IwAR3-WhO1OJ0mNAASmF1ijsSLHrBsbHMTFFw5rqQ_aa6jSmEncAOYiG7sCCo"><em>https://t.me/InspiringTeachingUkraine</em></a></p><p><em>#навчайінадихай</em></p><p><em>Інші статті з цієї серії:<br></em><a href="https://bit.ly/2Y4WCK1"><strong><em>Як проводити опитування на занятті ефективно: “обертальні” запитання і принцип “опущеної руки”</em></strong></a></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=f995e49aa60e" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Як проводити опитування на занятті ефективно: “обертальні” запитання і принцип “опущеної руки”]]></title>
            <link>https://medium.com/@karinakalnyk/%D1%8F%D0%BA-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8-%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%BD%D0%B0-%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%96-%D0%B5%D1%84%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE-%D0%BE%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96-%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D1%96-%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BF-%D0%BE%D0%BF%D1%83%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D1%97-%D1%80%D1%83%D0%BA%D0%B8-90be973d765?source=rss-61bef9a13997------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/90be973d765</guid>
            <category><![CDATA[оцінювання-студентів]]></category>
            <category><![CDATA[навчай-і-надихай]]></category>
            <category><![CDATA[викладання]]></category>
            <category><![CDATA[освіта]]></category>
            <category><![CDATA[ефективне-опитування]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Каріна Кальник]]></dc:creator>
            <pubDate>Mon, 27 Apr 2020 06:13:59 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2020-05-14T06:50:25.277Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/0*MG5Xiv7fqx0t-5Kz" /><figcaption>Photo by <a href="https://unsplash.com/@loaldesign?utm_source=medium&amp;utm_medium=referral">Alex Kalinin</a> on <a href="https://unsplash.com/?utm_source=medium&amp;utm_medium=referral">Unsplash</a></figcaption></figure><p>Що відбувається, коли викладач отримує відповідь на своє запитання тільки від тих студентів, які підняли руки? Такі студенти впевнені у своїх відповідях, тому в більшості випадків викладач почує або правильну відповідь, або ж думку тих студентів, які змогли її сформувати. Але чи достатньо викладачу цієї інформації, щоб в повній мірі оцінити, наскільки матеріал засвоївся всіма студентами? І чи буде рішення викладача переходити до вивчення нового матеріалу правильним?</p><p>Почесний професор Університетського коледжу Лондона Ділан Віліам <a href="https://www.teachermagazine.com.au/articles/teacher-podcast-dylan-wiliam-on-effective-questioning-in-the-classroom">стверджує</a>, що, задаючи запитання студентам, викладач, переважно має дві цілі: 1) зняти інформацію, щоб визначитися, яку стратегію обрати далі і 2) стимулювати студентів думати. Обидві цілі є вкрай важливими для ефективного навчання студентів. Відповідно стратегія, яку викладач обирає для досягнення цих цілей, безпосередньо впливатиме на результат навчання студентів.</p><p>Приймаючи обґрунтоване рішення, людина зазвичай керується фактами. При цьому факти мають відповідати, як мінімум, двом критеріям: а) бути перевіреними і б) їх має бути достатньо. Відповідно, для того, щоб викладач міг прийняти обґрунтоване рішення про те, як заняття має будуватися далі — чи то починати зі студентами нову тему, чи ще раз пояснити їм окремі питання попередньої теми тощо, — він має розуміти реальну ситуацію в аудиторії та базувати своє рішення на достатній кількості релевантних доказів. На занятті ці докази можна отримувати, опитуючи студентів. Релевантність доказів визначається моментом їх отримання, а достатість — репрезентативним охопленням студентів.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*qYDaWfoPB7SxF2r51Vhrhg.jpeg" /></figure><p>Професор Віліам спеціалізується на використанні поточного оцінювання студентів для підтримки їх навчання, і допомагає викладачам по всьому світу впроваджувати ефективні підходи у своїй практиці. Він говорить, що відповідь на запитання від <em>одного</em> впевненого студента не дозволяє викладачу коректно оцінити масштаб засвоєння матеріалу <em>всіма</em> студентами. Він вбачає в такому підході проблему, оскільки відповіді одного або кількох впевнених студентів не є достатньою базою для прийняття викладачем рішення про те, як продовжувати заняття.</p><p>Натомість, одна зі стратегій, яку він рекомендує використовувати викладачам — застосування «обертальних» запитань («hinge» questions) за принципом «опущеної руки». Ця стратегія полягає у тому, щоб використовувати завчасно заготовлені запитання в заплановані моменти, і опитувати всіх студентів одночасно або самостійно обирати тих, хто буде відповідати (тоді студенти усвідомлюють, що будь-кого з них можуть запитати, і вони мають бути готові відповідати в будь-який момент). «Обертальними» запитання є тому, що вони «повертають» хід заняття: залежно від того, які відповіді викладач отримує, він приймає рішення про те, як далі вести заняття.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*n4ZaXj9bnXDTJ8pUvhMk2A.jpeg" /></figure><p><strong>Ось кілька рекомендацій від професора Віліама про те, як зробити так, щоб цей метод був дієвим:</strong></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*-7EBQEIc7UEFD-kJM26XGQ.jpeg" /></figure><p><strong>Визначте цілі запитань</strong>. Подумайте, які цілі ви маєте, задаючи те чи те запитання, і оберіть ті формати, формулювання і моменти, які найкраще допоможуть вам їх досягти.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*M0mlwL7dcW9I0FlR30E5Fg.jpeg" /></figure><p><strong>Заплануйте запитання завчасно</strong>. Обмеженість часу не дозволить вам задати студентам велику кількість запитань. Тому краще не розраховувати на те, що ви сформулюєте їх спонтанно під час заняття, а підготувати їх завчасно, ще на етапі підготовки до заняття. Це мають бути або запитання, які б стимулювали дискусію (щоб якомога більше студентів могло висловитися по темі), або ж такі, які дозволять вам отримати відповіді одночасно від усіх студентів.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*SqgYm3b36hSHWHli5q2ypg.jpeg" /></figure><p><strong>Визначте контрольні моменти</strong>. Подумайте, в які моменти заняття ви можете перевірити, чи всі студенти встигають за вами, за темою, чи всім все зрозуміло. Вбудуйте завчасно підготовлені запитання в план заняття саме в ці моменти. Рекомендовано робити такі перевірки кожні 20–30 хвилин. Відповідати на ці «контрольні» запитання мають усі студенти. Це дасть вам більш <em>релевантну</em> інформацію про стан засвоєння матеріалу <em>всіма</em> студентами і допоможе визначитися, як краще продовжувати заняття.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*L-YhmOIpMdl-mWCf_BFHNw.jpeg" /></figure><p><strong>Визначте формат перевірочних запитань</strong>. Залучити до відповідей всіх студентів одночасно можна за допомогою різних форматів. Ось кілька прикладів:</p><p><em>Запитання з множинним вибором</em>. Ви формулюєте запитання і даєте студентам чотири варіанти відповіді. Відповідати вони можуть за допомогою пальців рук, де один палець означатиме варіант відповіді «А», два пальці — варіант відповіді «Б» і т.д. Або ж можна завчасно підготувати і роздати студентам картки для голосування з позначками «АБВГ». Краще, щоб три неправильні варіанти відповіді не виглядали очевидно неправильними. Буде корисніше, якщо вони будуть побудовані на основі помилкових уявлень, які студенти можуть мати щодо теми. Професор Віліам <a href="https://www.teachermagazine.com.au/articles/teacher-podcast-dylan-wiliam-on-effective-questioning-in-the-classroom">демонструє</a> це на такому прикладі:</p><blockquote>«Є одне дуже гарне запитання Джонатана Осборна зі Стенфордського університету про вимірювання: «Скільки разів потрібно провести вимірювання, коли ви проводите вимірювання на занятті [з фізики, хімії чи біології]?». І один з неправильних варіантів: «Якщо робити це дуже обережно, то провести вимірювання потрібно тільки один раз». Ця відповідь виглядає дійсно правдоподібною, і це робить її привабливою для багатьох студентів. Однак, звичайно правильна відповідь — «Перш ніж визначитися з кількістю необхідних вимірювань, потрібно провести кілька вимірювань і дизнатися, як вони відрізняються»».</blockquote><p>Застосовуючи такий підхід у формулюванні запитань множинного вибору, ви даєте студентам можливість не тільки закріпити правильну відповідь, а й усвідомити, що інші є неправильними, незважаючи на те, як правдоподібно вони звучать.</p><p><em>Голосування</em>. Запитання можна сформулювати у форматі твердження, з яким студенти можуть погодитися або не погодитися. В цьому випадку студенти можуть просто проголосувати «так» або «ні». Або ж можна розширити цей формат. Наприклад, викладаючи тему балансування хімічних рівнянь, ви можете зробити навмисну помилку в кількості деяких елементів в одному з рівнянь і запитати студентів, чи рівняння — вірне. Тоді студенти, що проголосували ствердно, покажуть, що вони не зрозуміли матеріал, а решта — мають бути готові виправити помилку біля дошки.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*wot1VSOJJLPP5zA8JK0RXA.jpeg" /></figure><p><strong>Давайте студентам час обдумати відповідь</strong>. Пам’ять людини не працює за принципом записуючого пристрою, тому інформація, яка надходить до мозку, може втрачатися. Дослідження доводять, що практика пригадування інформації сприяє її кращому довготривалому запам’ятовуванню. Тому даючи студентам час (це може бути навіть 1 хвилина) пригадати необхідну інформацію для формування відповіді ви не тільки допомагаєте їм тренувати пам’ять, але й надаєте можливість підготувати обдуману, а не спонтанну, відповідь.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Klxq2ZNEWRX01f9eW1cQHA.jpeg" /></figure><p><strong>Створіть атмосферу довіри. </strong>Принцип «опущеної руки» не спрямований на те, щоб підловити студентів на тому, що вони чогось не знають. Його мета — оцінити, як студенти засвоюють матеріал, які думки вони мають стосовно ідей, висловлених їх одногрупниками тощо. Дайте студентам зрозуміти, чому ви його використовуєте: покажіть, яку роль він відіграє у вашому викладанні та як це впливає на їхнє навчання. Студентам важливо відчувати, що в такому середовищі їхню думку цінують, що їхня думка може відрізнятися від думок інших і що не знати чогось — це нормально.</p><p>На думку<strong> </strong>професора Віліама, для ефективного професійного розвитку викладача виключно важливе значення має постійний пошук зв’язків між тим, що викладач зробив, і тим, чому навчилися студенти:</p><blockquote>«Допоки викладачі будуть замислюватися про фундаментальний взаємозв’язок між тим, що вони зробили, і тим, чому навчилися їхні студенти, вони завжди зможуть розвиватися у своїй майстерності. Я думаю, що постійне дослідження того, що ви зробили і чому навчилися ваші студенти — це і є ключем до ефективного професійного розвитку».</blockquote><blockquote>А як ви використовуєте свій ключ?</blockquote><p>Якщо ви зацікавилися запропонованим підходом і хотіли б його застосувати, ось кілька корисних <a href="https://www.teachermagazine.com.au/articles/teacher-podcast-dylan-wiliam-on-effective-questioning-in-the-classroom">запитань</a>, відповіді на які допоможуть вам почати:</p><ol><li>Ділан Віліам стверджує, що ключем до професійного розвитку викладача є розмірковування над взаємозв’язком між тим, що він робив, і тим, чому навчилися його студенти. Як часто ви розмірковуєте про свою викладацьку практику таким чином?</li><li>Як ви приймаєте рішення про те, чи вже можна рухатися у занятті далі? Наскільки хорошими є зібрані вами докази — чи отримуєте ви відповіді тільки від тих студентів, від яких очікуєте їх почути?</li><li>Подумайте про ваше наступне заняття: які помилкові уявлення можуть мати ваші студенти? Використайте цю інформацію як початкову точку для планування «обертальних» запитань.</li></ol><p><em>Стаття опублікована в рамках ініціативи Навчай і надихай. Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook та канал у Telegram:</em></p><p><a href="https://www.facebook.com/InspiringTeachingUkraine/"><em>https://www.facebook.com/InspiringTeachingUkraine/</em></a></p><p><a href="https://t.me/InspiringTeachingUkraine?fbclid=IwAR3-WhO1OJ0mNAASmF1ijsSLHrBsbHMTFFw5rqQ_aa6jSmEncAOYiG7sCCo"><em>https://t.me/InspiringTeachingUkraine</em></a></p><p><em>#навчайінадихай</em></p><p><em>Інші статті з цієї серії:<br></em><a href="https://bit.ly/3dDAlr8"><strong>Як викладачу отримати фідбек від студентів?</strong></a></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=90be973d765" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[4 способи як COVID-19 може змінити те, як ми навчаємо майбутні покоління]]></title>
            <link>https://medium.com/@karinakalnyk/4-%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8-%D1%8F%D0%BA-covid-19-%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5-%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B8%D1%82%D0%B8-%D1%82%D0%B5-%D1%8F%D0%BA-%D0%BC%D0%B8-%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BE-%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%BD%D1%96-%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F-eeab85187df0?source=rss-61bef9a13997------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/eeab85187df0</guid>
            <category><![CDATA[освіта]]></category>
            <category><![CDATA[технології]]></category>
            <category><![CDATA[навчай-і-надихай]]></category>
            <category><![CDATA[generation-z]]></category>
            <category><![CDATA[covid19]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Каріна Кальник]]></dc:creator>
            <pubDate>Mon, 13 Apr 2020 11:05:04 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2020-05-07T07:05:36.148Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<blockquote>Переклад: Каріна Кальник з “<a href="https://www.weforum.org/agenda/2020/03/4-ways-covid-19-education-future-generations/">4 ways COVID-19 could change how we educate future generations</a>”</blockquote><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1008/1*nYGJ7ZyCtF2IfEv9VPXALA.jpeg" /><figcaption>Еліс, 5 років, переглядає відео, надіслане зі школи, в ході навчання вдома з батьком під час карантину в Санто-Андре, Бразилія. Зображення: REUTERS/Amanda Perobelli</figcaption></figure><ul><li>Дестабілізація, пов’язана з коронавірусом, може дати освітянам час на переосмислення сфери освіти.</li><li>Технології прийшли на допомогу і продовжуватимуть відігравати ключову роль у навчанні майбутніх поколінь.</li><li>У світі, де знання знаходяться на відстані одного кліку мишки, роль викладача також має змінитися.</li></ul><p>Жодного разу з часів Другої світової війни в стількох країнах світу навчальні заклади не закривалися одночасно із тієї ж самої причини. Хоча ми знаємо, що вплив цього вірусу буде масштабним, яким він може бути в довготривалій перспективі саме для освіти?</p><p>Вже певний час освітяни в усьому світі говорять про необхідність переосмислення того, як ми навчаємо майбутні покоління. Сьогоднішня ситуація може бути необхідним сфері освіти поштовхом, щоб переосмислити те, як ми навчаємо, і запитати себе, чому нам потрібно навчати і до чого готувати наших студентів. Отже, у цей час, коли ми, освітяни, намагаємося опанувати нові способи спілкування з нашими студентами поза нашими аудиторіями та лекційними залами, нам також варто задуматися над тим, як ця руйнівна криза може допомогти нам визначити, як навчання має виглядати для <a href="https://www.weforum.org/agenda/2019/02/generational-intelligence-in-the-workplace/">поколінь</a> Z, Альфа і далі.</p><p>Більшість тих, хто сьогодні навчається у наших закладах освіти належить до покоління Z — покоління, яке виросло у справді глобалізованому світі. Це покоління, найстаршим з яких зараз 25 років, ймовірно буде рефлексувати щодо своєї освіти як результату справді глобальної пандемії. Багато з них матимуть досвід скасованих іспитів, спортивних змагань і навіть випускних. Сучасні технології визначають це покоління, а терміни FOBA (Fear of Being Alone — страх самотності) та FOMO (Fear of Missing Out — страх пропустити щось важливе) виражають їхні очікування в миттєвій комунікації та зворотному зв’язку, наприклад, через такі програми як Messenger, Snapchat або WhatsApp. Ці очікування також стосуються і батьків з викладачами, і в сьогоднішніх умовах дистанційного навчання вони дещо посилюються.</p><p>Це також покоління, для яких спільні зусилля є рушієм для вирішення найбільших світових проблем. Для них головними такими проблемами є зміна клімату і психічне здоров’я. Сьогодні в цей список додається колективна відповідальність за самоізоляцію для захисту людей похилого віку.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*lQUYYEtkzzQpzse28IwK2A.png" /><figcaption>Освіта для покоління Z глибоко переплетена з технологіями. Зображення: Global Indian International School. Переклад: Каріна Кальник</figcaption></figure><p>Покоління Альфа — діти міленіалів — є найбільш расово різноманітним поколінням у всьому світі. Для них сучасні технології є продовженням власної свідомості та ідентичності, а соціальні медіа — способом життя. Ці дошкільнята є також поколінням з найбільш нетрадиційних сімейних структур, часто з “батьками-бульдозерами”, які відсувають перешкоди на своєму шляху, щоб звільнити шлях для своїх дітей. Хоча покоління Альфа в цей момент, можливо, не звертає уваги на вплив глобальної пандемії на свою освіту, безумовно, навіть наймолодші учні відчуватимуть цей вплив протягом багатьох років.</p><p>У розпал кризи COVID-19 ми впевнені, що колеги-викладачі, як і ми, задаються питанням, до чого нам потрібно буде готувати учнів у майбутньому. Згідно зі <a href="https://www.delltechnologies.com/content/dam/delltechnologies/assets/perspectives/2030/pdf/SR1940_IFTFforDellTechnologies_Human-Machine_070517_readerhigh-res.pdf">звітом</a> Dell Technologies, 85% професій у 2030 році, в яких працюватимуть покоління Z та Альфа, ще не були винайдені. Відповідно до <a href="https://reports.weforum.org/future-of-jobs-2016/chapter-1-the-future-of-jobs-and-skills/">звіту</a> World Economic Forum, 65% дітей, які сьогодні навчаються у початковій школі, будуть зайняті у тих видах роботи, яких ще не існує.</p><p>Криза COVID-19 цілком може змінити наш світ і світогляд; вона також може навчити нас тому, як повинна змінюватися освіта, щоб краще підготувати наших молодих учнів до того, що очікує їх у майбутньому. Ці уроки включають:</p><h4><strong>1. Навчання громадян в умовах взаємопов’язаного світу</strong></h4><p>COVID-19 — це пандемія, яка ілюструє, наскільки ми взаємопов’язані глобально: більше не існує таких понять, як окремі проблеми та дії. У найближчі десятиліття успішним людям потрібно зрозуміти цю взаємопов’язаність і вміти використовувати свої відмінності, щоб співпрацювати в глобальному масштабі.</p><h4><strong>2. Переосмислення ролі викладача</strong></h4><p>Поняття викладача як власника знань, який передає мудрість своїм учням, вже не підходить для цілей освіти 21-го століття. Оскільки студенти можуть отримати доступ до знань і навіть навичок у кілька кліків на телефоні, планшеті чи комп’ютері, нам доведеться переосмислити роль викладача в аудиторії та лекційному залі. Це може означати, що роль викладача повинна рухатися в напрямку розвитку молоді як активних членів суспільства.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*5w-ejBa-hOb8EXVh_Y_kSw.png" /><figcaption>Стійкість та здатність адаптовуватися будуть ключовими вміннями для наступних поколінь, які заходитимуть на ринок праці.</figcaption></figure><h4><strong>3. Навчання навичкам, необхідним у майбутньому</strong></h4><p>У цьому постійно мінливому глобальному середовищі молоді люди мають вміти адаптовуватися та бути стійкими. Ці навички вже підтверджують свою ключову роль в тому, щоб ефективно пережити цю пандемію. Заглядаючи у майбутнє, одні з найважливіших навичок, які будуть цікавити роботодавців, — креативність, вміння комунікувати та співпрацювати, а також емпатія та емоційний інтелект. Крім того, до цих навичок належить вміння працювати в умовах культурних відмінностей, щоб через ефективну роботу в команді розкрити силу спільних зусиль.</p><h4><strong>4. Використання технологій в освітньому процесі</strong></h4><p>Пандемія COVID-19 призвела до того, що навчальні заклади у всьому світі були змушені раптово використовувати доступні технологічні засоби для забезпечення дистанційного навчання на різних рівнях освіти. По всьому світу викладачі мають можливість працювати інакше та з більшою гнучкістю, що потенційно може зробити освіту доступнішою для її здобувачів. Це — нові методи викладання, які раніше мало використовувалися, особливо у дитячих садках і школах.</p><p>Найголовніше, ми сподіваємося, що для поколінь Z, Альфа та майбутніх поколінь сьогоднішній досвід ізоляції та навчання на відстані від своїх однокласників, одногрупників, викладачів та аудиторій слугуватиме обережним нагадуванням про важливість нашої людської потреби в очній соціальній взаємодії.</p><p><em>Переклад: Каріна Кальник з “</em><a href="https://www.weforum.org/agenda/2020/03/4-ways-covid-19-education-future-generations/"><em>4 ways COVID-19 could change how we educate future generations</em></a><em>”</em></p><p><em>Стаття опублікована в рамках ініціативи Навчай і надихай. Підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook та канал у Telegram:</em></p><p><a href="https://www.facebook.com/InspiringTeachingUkraine/"><em>https://www.facebook.com/InspiringTeachingUkraine/</em></a></p><p><a href="https://t.me/InspiringTeachingUkraine?fbclid=IwAR3-WhO1OJ0mNAASmF1ijsSLHrBsbHMTFFw5rqQ_aa6jSmEncAOYiG7sCCo"><em>https://t.me/InspiringTeachingUkraine</em></a></p><p><em>#навчайінадихай</em></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=eeab85187df0" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
    </channel>
</rss>