<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/" xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" version="2.0" xmlns:cc="http://cyber.law.harvard.edu/rss/creativeCommonsRssModule.html">
    <channel>
        <title><![CDATA[Stories by Катя Кролевська on Medium]]></title>
        <description><![CDATA[Stories by Катя Кролевська on Medium]]></description>
        <link>https://medium.com/@krolevska?source=rss-a9b12f882a0d------2</link>
        <image>
            <url>https://cdn-images-1.medium.com/fit/c/150/150/1*fmVkcgsNgp63puoi0z6QvA.jpeg</url>
            <title>Stories by Катя Кролевська on Medium</title>
            <link>https://medium.com/@krolevska?source=rss-a9b12f882a0d------2</link>
        </image>
        <generator>Medium</generator>
        <lastBuildDate>Tue, 17 Nov 2026 02:22:35 GMT</lastBuildDate>
        <atom:link href="https://medium.com/@krolevska/feed" rel="self" type="application/rss+xml"/>
        <webMaster><![CDATA[yourfriends@medium.com]]></webMaster>
        <atom:link href="http://medium.superfeedr.com/" rel="hub"/>
        <item>
            <title><![CDATA[Where to live and work in Poltava?]]></title>
            <link>https://medium.com/@krolevska/where-to-live-and-work-in-poltava-d4949477ea5f?source=rss-a9b12f882a0d------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/d4949477ea5f</guid>
            <category><![CDATA[poltava]]></category>
            <category><![CDATA[ukraine]]></category>
            <category><![CDATA[travel]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Катя Кролевська]]></dc:creator>
            <pubDate>Wed, 11 Aug 2021 14:26:03 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2021-08-11T14:26:03.157Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>In July, almost 3 million COVID-19 vaccinations were given in Ukraine. At least another 4.5 million people must be vaccinated by the end of the summer. Less than a thousand infected people are recorded every day. Still, the pandemic and quarantine seem to have changed approaches to work and vacations forever.</p><p>However, Ukrainians are unbreakable: they find reason to rejoice in any situation. Closed borders and remote working hours allow you to change your place of residence, travel across Ukraine, explore cities and enjoy life almost every week. If you want to escape from Kyiv for a while and try life in another regional center, I suggest you visit Poltava.</p><h3>Why Poltava</h3><p>Poltava has its pros and cons, joys and sorrows. How people vote in Poltava, they usually vote all over the country. Here you can meet people with completely different worldviews. Probably, it is because of the diversity of views and a certain typicality that Poltava and the region are chosen to launch pilot projects: what works in this city will work everywhere.</p><p>Time in Poltava is slower than in Kyiv, Kharkiv, Dnipro or Lviv. Life here is measured: you will rarely see a pedestrian in a hurry. Cafes and restaurants do not open until eight o’clock, but their variety is sure to please you.</p><h3>How to get to Poltava</h3><p>The city is located in the center of a convenient junction: trains and minibuses in the direction of “Kyiv — Kharkiv” pass through Poltava. The only thing it can’t boast of is air travel.</p><p>Poltava can be reached by train. The most convenient option is “Intercity”: three hours, and you’re there. A ticket to the second class will cost you up to 300 hryvnias.</p><p>Another option is by bus. A popular local carrier “Green Elephant 7” will also make a stop in Pyriatyn, where the “Queen of gas stations” was filmed. If you are lucky, you will see the famous gas station from the movie, it still works. A bus to Poltava from Kyiv will cost up to 400 hryvnias, from Kharkiv up to 300.</p><p>Of course, you can get there by car: blablakar or hitchhiking, it’s all right. On the way you can visit Pyriatyn and Lubny, they have a rich history and preserved part of pre-revolutionary architecture.</p><h3>What to do</h3><p>Poltava is the alma mater of Ukrainian theater. For the last five or ten years, the Poltava theater has been highly praised, especially spectacles by director Serhiy Pavlyuk: “The Hetman’s Last Love”, “Flight over the Cuckoo’s Nest”, “The Master and Margarita”, “Terrible Revenge”, “Dog’s Heart”. So if you come to Poltava in the theatrical season, be sure to go to the Gogol Theater.</p><p>What besides the theater:</p><ul><li>Walk in the evening along the main pedestrian street from the Corpus Garden to the White Rotunda</li><li>Meet the dawn on the White Rotunda</li><li>Eat a piece of “White Rotunda Cake” from Cawoon Cafe</li><li>Visit the Krychevsky Museum of Local Lore which is one of the best in Ukraine</li><li>Eat loaf with Corowai</li></ul><h3>Where to settle in Poltava</h3><p>Poltava has three districts: Kyiv, Shevchenkivskyi and Podilskyi. You can choose the one that suits your needs.</p><p>Kyiv district is rich in industrial facilities: oil extraction plant, confectionery factory, chemical plant, distillery, car plant, turbomechanical plant and others. They are mostly inhabited by people who work at these enterprises and their families. Accommodation here is inexpensive, the transport interchange is good, but it still takes a long time to get to the city center.</p><p>Podil district is located on the banks of the Vorskla. Now it is being actively built up: every year there are high-rise buildings designed for the average Poltava family. Here you have a kindergarten nearby, and playgrounds, and shops, and schools. However, the area is somewhat cut off from the rest of the city by inconvenient transport links.</p><p>Shevchenko district is the oldest. Within its boundaries there are some trades, and large residential areas, and parks, and some entertainment. The city center also belongs to this area. From the farthest point, the city center can be reached in 20 minutes by public transport.</p><h3>Where to work</h3><p>Coworking is not common in Poltava: there is only one coworking “Friendzona”. In recent years, two or three coworking spaces have appeared and disappeared in the city, without even waiting for a pandemic.</p><p>But you can sit with a laptop at work in a cafe with free WiFi: in G-Coffee and “Pochatok” at the bar tables, in “Cawoon”there are window sills and comfortable chairs, Buns Brew Coffee has a lot of space, too. In most Poltava cafes, people with laptops will be treated with understanding if you order a drink and a snack. You can also work with a laptop in the bookstore “Zmist”.</p><h3>Where to drink</h3><p>You can’t call Poltava the Ukrainian capital of bars, but there are several good establishments in the city. Be sure to check out the C-Bar if you like classic cocktails and a little experimental. Beers of small brands can be found at Pochatka, and Andy’s Smoker also has a large selection of craft beers. Order a beer set at the Kozack Brewery near the Gogol Theater. You will find delicious chacha in the Georgian restaurant “Barashek”.</p><p>In the hunt for desserts and coffee, visit the Cawoon Cafe, G Coffee and the Komarist Confectionery. Be sure to try the White Rotunda Cake at Cawoon.</p><p>Try latte on peanut milk in “Shapito” on Lidova. Experimental coffee drinks are in the same G Coffee. Delicious filter coffee — in “Cawoon”, “Mistsevyi”, “Sakhara ne nado” and “Bench”.</p><p>Coffee culture in Poltava is perfect for walks, so there are more coffee windows here than coffee shops. For the most part, “coffee on go” will not disappoint you almost anywhere.</p><h3>Where to eat</h3><p>If you want to try real local cuisine, visit the dumpling manufactory “Komora”: there are both traditional Poltava and experimental with Far Eastern and European flavor. Another similar local establishment is the Galushka restaurant.</p><p>If you are looking for more familiar dishes, Poltava also has something to offer: bistro “Kukuriku”, fish restaurant “Anchovna from the Black Sea”, city cafe “Chichikov”, cafe “Pochatok”. Italian cuisine is represented by Basta and Viva Oliva restaurants, Georgian — Barashek, Indian — Buddha Lounge. There are also a lot of sushi restaurants.</p><p>There are several canteens in Poltava that have successfully survived the pandemic and economic crises: “Botanist”, “Poltava stravy” and “Stare misto”. They are characterized by self-service, a good selection of home-cooked meals, very democratic prices and the most local contingent of office workers.</p><p>If you want a proven delicious street food, you shall go to the “Miska Shawarma”, Food House, Zippy or “Corowai”. The latter, by the way, has been working in Poltava since ancient times, and the queues there are always long. You will not meet a native of Poltava who did not eat pastries from “Corowai”.</p><h3>What to see</h3><p>We recommend to start with the Corpus Garden. Legend tells it was built in the 18th century on the example of the central square of St. Petersburg. Eight streets diverge from its central part with a diameter of almost 400 meters. The corps garden is surrounded by an architectural ensemble of high classicism: the House of the Governor-General, which now houses the trade unions, the House of the Noble Assembly, the Cadet Corps. However, the last two are in poor condition: the Cadet Corps will not be restored for almost 20 years, and the House of Nobles has recently been damaged in a large fire.</p><p>From the Corpus Garden there is a pedestrian street, which houses most of the local restaurants and the Gogol Theater. It leads to the White Rotunda. Be sure to walk down this street, preferably in the evening when the lights are on.</p><p>It is better to see the White Rotunda several times: at dawn, during the day and in the evening, when it is illuminated by lanterns. The rotunda is one of the symbols of Poltava and a constant place for photo shoots.</p><p>Poltava boasts many museums that are well cared for: the Krychevsky Museum of Local Lore, the Ivan Kotlyarevsky Estate Museum, the Volodymyr Korolenko Literary Memorial Museum, the Poltava Battlefield Museum, and the Heavy Bomber Aviation Museum. They have extremely interesting exhibits that are worth seeing. And in the museum of local lore has even a skeleton of a real mammoth.</p><p>If you are not a fan of museums, but love outdoor recreation, you should definitely see the Poltava arboretum, the battlefield of Poltava, a pagan temple and the local botanical garden.</p><p>The icing on the cake will be the recently famous pig monument which is actually a monument to the breadwinner of the Ukrainian people.</p><h3>Where to go on the weekend</h3><p>There are also interesting places near Poltava. Probably the most famous of them is the pottery complex in Opishnya. More than 30,000 exhibits made of clay and ceramics were collected on the territory of 7 hectares, and a century-old school where pottery was taught has been preserved. I advise you not to choose one tour, but to visit all seven. Each estate is a separate museum with its own history. See how the masters worked and work, try to do something yourself.</p><p>In the village of Terentiyivka near Poltava you can visit a snail farm. This is a family business that grew out of a hobby: after visiting many farms in Europe and Ukraine, Poltava residents decided to start their own startup. Nowadays people from everywhere come to look at mollusks and taste delicacies.</p><p>If you love animals, you should also go to the Kovalivka Ecopark. There are llamas, and more exotic animals: tigers, lions, lemurs. Animals are well taken care of, fed only special food. It is important that there are certain rules in the park, which must be followed so that the walk was safe, enjoyable and did not harm visitors or pets of the zoo.</p><p>You can immerse yourself in history and go to Great Budyshcha: the local village club has been operating as a wedding museum since 2008. And if you are already married or do not have such an intention yet, take part in a theatrical spectacle. The museum staff takes into account the general mood of the group and adjusts the script depending on the involvement of guests. The food and drinks are real, see for yourself.</p><p>The spirit of history can be felt in Dykanka near the Kochubeyevsky oaks, in the Bielsko settlement, in Khomutka in the estate of the Mooraviovy-Apostoly, and near the tomb pyramids, which are scattered throughout the region: in the village of Komendantivka and the village of Berezova Rudka. Fans of Gogol’s work can visit Myrhorod and Gogol, see the places where the writer lived and was inspired.</p><p>Fans of outdoor recreation will find themselves traveling to Mount Pyvykha or the Blue Lakes. Pyvykha sandy mountain on the shores of the Kremenchug reservoir is located at an altitude of 169 m above sea level. Instead of rocky boulders, you will see a mound of clay and sand covered with greenery and trees. The water on the coast washes away the clay, and every year Pyvykha becomes smaller by about 7 m. More than 600 m of the mountain is already blurred.</p><p>If you travel by car in these places in the summer, I recommend to spend the night near the lake in a tent or car. The emotions will be incredible. Or still linger with the locals by renting a room for one night.</p><p>Like Mount Pyvykha, the Blue Lakes are one of the most visited places in the region. The lakes are located on the site of sand quarries. The cause of the blue color of the water is not known for sure. On the beaches there is snow-white sand, near them there is a coniferous forest. Some shrubs and trees grow straight out of the water.</p><p>Poltava is a small but very cozy, compact and comfortable city, which reflects the tendencies of Ukrainian society.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=d4949477ea5f" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Як рольова гра «Підземелля та дракони» вчить працювати в команді, розповідати історії й знаходити…]]></title>
            <link>https://medium.com/@krolevska/dnd-1d8280ced9b?source=rss-a9b12f882a0d------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/1d8280ced9b</guid>
            <category><![CDATA[dnd]]></category>
            <category><![CDATA[games]]></category>
            <category><![CDATA[skills]]></category>
            <category><![CDATA[storytelling]]></category>
            <category><![CDATA[management]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Катя Кролевська]]></dc:creator>
            <pubDate>Thu, 14 Feb 2019 15:25:18 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2021-07-30T17:43:45.038Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h3>How the role-playing game Dungeons and Dragons teaches to work in a team, tell stories and find solutions</h3><h3>Board games can help develop skills that will be needed in everyday team work.</h3><p>My colleagues and I have been playing Dungeons and Dragons for a year now. At first I was interested in what kind of game it is and why it is quoted in books, cartoons and movies. Now we play just for fun and I notice changes. The game teaches to work in a team, listen to colleagues and tell stronger stories, look for solutions in atypical situations and put yourself in the place of others.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*MoRBSfA0kZO6C_pNgHAG5A.png" /><figcaption>Dice and our avatars in the game. In the frame, my friend Denis is also a project manager. And the Hero.</figcaption></figure><p>Among 35 employees, seven play in D&amp;D: a video editor, two project managers, a designer, two social media managers and an videographer — all represent different directions, we rarely cross paths. We work in a PR agency, so I can tell you how Dungeons and Dragons can help media people.</p><p>Dungeons &amp; Dragons is a fantasy-style board role-playing game produced by Wizards of the Coast. The master of the dungeon and 2–6 players take part in it. Everyone controls the actions of non-playing characters — enemies, helpers and just oncoming creatures. Also he or she describes the world and events.</p><p><strong>1.Each team member has a role to play. </strong>In order for the game not to fall apart during the first quest, there must be at least one character who can fight and one who heals. The perfect group consists of a warrior, a magician, a thief and a doctor.</p><p>It resembles the basic team to create a product: a writer, a designer, a videograoher, a video editor. And the project manager here is a dungeon master, isn’t he?</p><p>Even before the D&amp;D, we understood that each team member should have a separate role. If necessary, everyone should be able to replace at least one colleague. But isn’t it amazing how role-playing teaches the same thing? It seems that D&amp;D should be implemented in schools!</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*sqivU0xrW8IoifmEIt6leg.png" /><figcaption>My role is a thief. I open locks, cheat, hit from behind. I’m not like that in life.</figcaption></figure><p><strong>2. Everyone’s actions are discussed together. </strong>A good team has internal communication and no information vacuum. The course of the D&amp;D also depends on this: when players discuss decisions, they win, and if their steps are not coordinated with the rest of the group, the game ends in failure.<br>Our agency’s projects often cross paths. It is useful to know that you already have the needed video: it saves effort and helps to quickly create new products.</p><p>Editors can tell that they have already made a video on a similar topic, videographers and photographers — that they photographed the needed hospital a month ago, designers — that they have the needed calendar blanks, and managers can warn if there are several clients at the event to shoot them in one fell swoop.</p><p><strong>3. In order not to be bored, you need to improve.</strong> Dungeons and Dragons need well-read players. For the most part, the plots take place in a world similar to our Middle Ages or the Renaissance. Almost everyone has magical laws, as in Harry Potter, The Lord of the Rings, The Witcher or other fantasy books. Reading fiction, detective and classical literature helps to fit organically into the game and play a realistic role.</p><p>It is difficult to say whether D&amp;D has influenced our self-improvement: all employees in the agency are constantly learning. Rather, interest in the new made us to try to play in D&amp;D.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*VtTiOqkc5QcF63FR42SbCw.png" /><figcaption>The frame shows our dungeon master. In life she is a video editor Sasha. And in D&amp;D — god and king.</figcaption></figure><p><strong>4. For the most part, situations require imagination and creativity.</strong> Some will say that events that take place in a fantasy world have no place in reality. But everything we came up with is related to real experience: a merchant looks like a saleswoman from the first floor of a nearby mall, the count reminds us a former client, and the rescued girl is a representative of the target audience we work with.</p><p>To persuade the merchant to make a discount on amulets, the count to accept our work and pay, and the rescued child to believe us, it is necessary to turn on the imagination. And the dungeon master at the same time creates obstacles and endows the characters with their own personalities.</p><p>Ready-made plots and tasks in the game Dungeons and Dragons were invented by smart people. To pass some quests, you have to connect all the creative and intellectual potential.</p><p><strong>5. You need to be able to put yourself in the place of another being</strong>. The game allows you to imagine yourself as an elf, goblin, half-demon or dwarf, robber, warrior or magician. That is, someone else. Players need to act as they would never act in reality, given the memories, emotions and aspirations of the characters — good or evil, law-abiding or apostates.</p><p>We learn to put ourselves in the place of others and in hypothetical situations. This develops empathy — then we simply try on the role of the target audience, better understand customers and contractors, each other and the world around us.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*VsIDq7at29BLCICiE8ydlg.png" /><figcaption>Sometimes we take superhero figures instead of standard D&amp;D figures</figcaption></figure><p><strong>6. There will be no game without storytelling.</strong> The basis of the game Dungeons and Dragons is the story. The base is created by a dungeon master, but developed by players. The story is unpredictable, because each player has a unique set of ideas and worldview. You never know where your decision leads.</p><p>We form the plot, develop scenarios and play them with all the emotions. We put the essence of the characters into the actions. In the story we create, there are dramatic twists, climaxes, ties and denouements, a cliffhanger for future games, falls, ups and, of course, character development. If someone starts as an evil one, through actions in the game, he can become neutral, or even good and a little chaotic.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*B4LSCaM4h00kzgMVdlcs9A.png" /><figcaption>Our group will win this battle. And the team will help the customer.</figcaption></figure><p><strong>7. The game prepares for force majeure and teaches to overcome it.</strong> During the game, each player sets actions for the character, and the results are determined by the master according to the rules. Random events are modeled by throwing a dice.</p><p>You will never predict how it will fall. At any moment, luck can turn away from you. You have to look for a way out of such situations.</p><p>It teaches not only to overcome unforeseen obstacles, but also to be ready for them. In the game it does not strain, and the brain gets used to force majeure.</p><p>And what games do you play with colleagues? Does it help in the work? Write answers in the comments to this blog or knock on my messenger. I’ll tell you how to start playing D&amp;D in your office.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=1d8280ced9b" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Changes are OK. What can entrepreneurs learn from Doctor Who?]]></title>
            <link>https://medium.com/@krolevska/doctor-who-marketing-c05a1275e24c?source=rss-a9b12f882a0d------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/c05a1275e24c</guid>
            <category><![CDATA[doctor-who]]></category>
            <category><![CDATA[доктор-хто]]></category>
            <category><![CDATA[маркетинг]]></category>
            <category><![CDATA[доктор-кто]]></category>
            <category><![CDATA[брендинг]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Катя Кролевська]]></dc:creator>
            <pubDate>Tue, 21 Aug 2018 06:16:41 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2021-07-30T18:08:07.612Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<iframe src="https://cdn.embedly.com/widgets/media.html?src=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fembed%2FyJqsPBWbtjk%3Fstart%3D184%26feature%3Doembed%26start%3D184&amp;url=http%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3DyJqsPBWbtjk&amp;image=https%3A%2F%2Fi.ytimg.com%2Fvi%2FyJqsPBWbtjk%2Fhqdefault.jpg&amp;key=a19fcc184b9711e1b4764040d3dc5c07&amp;type=text%2Fhtml&amp;schema=youtube" width="854" height="480" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/ea5b2b20addd10712ab4f31cc360cb13/href">https://medium.com/media/ea5b2b20addd10712ab4f31cc360cb13/href</a></iframe><h3>Changes are OK. What can entrepreneurs learn from Doctor Who?</h3><h3>If you imagine that Doctor Who is a brand, you can learn something from the character. Did you change the logo? Is there a new face in the company? Don’t worry, follow the example of the Doctor. This is true for brands created around a famous figure.</h3><p>Some things don’t change. I met Dr. Who in 2006. This is still the most interesting series I’ve ever seen. In each scenario there is the whole universe. Here you can gain knowledge in any field: relationships, psychology, negotiation or marketing.</p><p>It is most interesting to watch the main character, the owner of a time machine, an eccentric and charismatic man. And recently Doctor Who became a woman.</p><p>The main feature of the character is the ability to reincarnate. In my memory, this is the sixth incarnation of Dr. Who, and in the last 55 years there have been fourteen. How does he/she manage to keep a bunch of fans and friends all over the universe, even though he looks, behaves and dresses differently?</p><iframe src="https://cdn.embedly.com/widgets/media.html?src=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fembed%2FMSecHsvREd0%3Ffeature%3Doembed&amp;url=http%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3DMSecHsvREd0&amp;image=https%3A%2F%2Fi.ytimg.com%2Fvi%2FMSecHsvREd0%2Fhqdefault.jpg&amp;key=a19fcc184b9711e1b4764040d3dc5c07&amp;type=text%2Fhtml&amp;schema=youtube" width="854" height="480" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/cabb0e619bff8ba1268a9ccbe2a13806/href">https://medium.com/media/cabb0e619bff8ba1268a9ccbe2a13806/href</a></iframe><h3><strong>1. </strong>He is true to principles and values.</h3><p><em>The Doctor’s personality may change, but the principles by which he lives and acts never change.</em></p><p>When a company becomes a brand, it outlines the principles of work, at least for internal use. There is a mission for which it works, and a slogan with which the brand reaches its audience. When changes come, it is important to keep the principles, the mission and the slogan.</p><p>The most striking example of a brand created around a famous figure, I would call Channel. The founder of the fashion house Coco Chanel died 47 years ago, but when we think of fashion, we immediately think of the woman. Today, the company is owned by other people, and the key designer does not even look like Coco.</p><p>But the principles remained the same: “Fashion is nothing, style is everything”; “There can be nothing excessive in clothes”. Chanel style is simple, elegant and functional: if there is a button on the jacket, it must be fastened. That’s why Channel clothes, perfumes and jewelry are recognized by whoever heads this fashion empire.</p><iframe src="https://cdn.embedly.com/widgets/media.html?src=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fembed%2FhMbr-g1ztOc%3Ffeature%3Doembed&amp;url=http%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3DhMbr-g1ztOc&amp;image=https%3A%2F%2Fi.ytimg.com%2Fvi%2FhMbr-g1ztOc%2Fhqdefault.jpg&amp;key=a19fcc184b9711e1b4764040d3dc5c07&amp;type=text%2Fhtml&amp;schema=youtube" width="854" height="480" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/7a3cc7490ebf1d8aff9a3acc019145dc/href">https://medium.com/media/7a3cc7490ebf1d8aff9a3acc019145dc/href</a></iframe><h3><strong>2. </strong>Good reviews are spread about him.</h3><p><em>The Doctor is known all over the universe, although no one has seen him in person. The reason is his actions: he saved many creatures and even entire races.</em></p><p>Everyone will be rewarded. This view is supported by both the Pope and the Dalai Lama: those who hold these titles change, but the trust and loyalty of the people remain. In general, if you compare the image of Doctor Who with someone real, the Pope comes to mind (who, incidentally, was also in several series).</p><p>Each Pope bears the mark of the activities of his predecessors. And although we understand that different people hold the position, believers remain supportive of this brand. The legacy of the good works of Jesus Christ, the apostles and the Popes is so strong that it strengthens the faithful’s devotion to Francis. In short, they have good reviews and a rating of five stars.</p><p>So make good products and quality services, and let them talk about it. You may have to work on the reviews in the beginning, but then the reviews will work on you.</p><iframe src="https://cdn.embedly.com/widgets/media.html?src=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fembed%2FarAjbSkKF-Q%3Ffeature%3Doembed&amp;url=http%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3DarAjbSkKF-Q&amp;image=https%3A%2F%2Fi.ytimg.com%2Fvi%2FarAjbSkKF-Q%2Fhqdefault.jpg&amp;key=a19fcc184b9711e1b4764040d3dc5c07&amp;type=text%2Fhtml&amp;schema=youtube" width="854" height="480" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/5c328dfca7ec9d937687d49237f6a248/href">https://medium.com/media/5c328dfca7ec9d937687d49237f6a248/href</a></iframe><h3><strong>3. </strong>He retains style and leading personality traits.</h3><p><em>The doctor remains recognizable. Although he changes his appearance and personality, he still has the same style and manners.</em></p><p>When they change their identity, companies with a long history leave some pervasive feature: a color, a shape, a mascote. Ford can make any design of its cars, but the sign on the hood always indicates who their manufacturer is. And in the appearance of cars there is often a feature that is passed from model to model.</p><p>Not only the appearance but also the essence of Ford cars passes further. This is definitely a practical reliable car that an average-income American can afford.</p><iframe src="https://cdn.embedly.com/widgets/media.html?src=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fembed%2FjvKLhj4xz9w%3Ffeature%3Doembed&amp;url=http%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3DjvKLhj4xz9w&amp;image=https%3A%2F%2Fi.ytimg.com%2Fvi%2FjvKLhj4xz9w%2Fhqdefault.jpg&amp;key=a19fcc184b9711e1b4764040d3dc5c07&amp;type=text%2Fhtml&amp;schema=youtube" width="854" height="480" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/9ccb0400848eeccbf7a41dd6fb4001d8/href">https://medium.com/media/9ccb0400848eeccbf7a41dd6fb4001d8/href</a></iframe><h3><strong>4. </strong>He is building a pool of fans.</h3><p><em>The Doctor always has the brand’s advocates, his companions and friends who stay by his side.</em></p><p>Brands should create a pool of supporters, people who will love the company and will stay with it even when it changes rapidly. For example, Adidas started as a joint business of the brothers Adolf and Rudolf Dassler. After another dispute, they split the business. To avoid further quarrels and put an end to ‘and’, Adolf created Adidas, and his brother created Ruda, which he later renamed Puma.</p><p>Dassler was once the most popular brand of sports shoes: Olympic champions and the most outstanding athletes set records in its sneakers. Not surprisingly, Adolf Dassler, breaking his promise not to use the company’s symbols, took its logo which is known today all over the world. Undoubtedly, this also influenced the fact that the pool of Dassler fans went to Adidas, leaving Puma far behind.</p><iframe src="https://cdn.embedly.com/widgets/media.html?src=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fembed%2Fiqh6IJU14Zg%3Ffeature%3Doembed&amp;url=http%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3Diqh6IJU14Zg&amp;image=https%3A%2F%2Fi.ytimg.com%2Fvi%2Fiqh6IJU14Zg%2Fhqdefault.jpg&amp;key=a19fcc184b9711e1b4764040d3dc5c07&amp;type=text%2Fhtml&amp;schema=youtube" width="854" height="480" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/7322b13f21e13bc599b32dc7bbf4f8f1/href">https://medium.com/media/7322b13f21e13bc599b32dc7bbf4f8f1/href</a></iframe><h3><strong>5. </strong>He keeps his niche and stays in it.</h3><p><em>Doctor Who has a niche that no one else will occupy. And the whole universe knows about it. He is the patron of the planet Earth. In this universe you say Doctor, you think earth; you say earth, you think Doctor.</em></p><p>If a brand wants to remain stable, even when it is characterized by change, it is worth working in its niche and not let anyone in, to protect its customers and clients. Look at Disney. First of all, this is a fairy-tale cinema, a world created for children.</p><p>When Disney bought adult Star Wars rights, it at least raised doubts about whether they understood what they were doing. Expanding a company is good. But spraying the trick is not. However, still no one will surpass Disney in creating a fairy tale. This is the secret of the company’s success.</p><iframe src="https://cdn.embedly.com/widgets/media.html?src=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fembed%2FewAhX1bGo34%3Ffeature%3Doembed&amp;url=http%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3DewAhX1bGo34&amp;image=https%3A%2F%2Fi.ytimg.com%2Fvi%2FewAhX1bGo34%2Fhqdefault.jpg&amp;key=a19fcc184b9711e1b4764040d3dc5c07&amp;type=text%2Fhtml&amp;schema=youtube" width="854" height="480" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/20096174e5baf98fa5bffef576649574/href">https://medium.com/media/20096174e5baf98fa5bffef576649574/href</a></iframe><h3><strong>6. </strong>Doctor Who always resolves conflicts to the end.</h3><p>Brands should adopt this tactic in both internal business processes and external communications. Resolved conflict means a satisfied customer, and a satisfied customer is a brand advocate.</p><p>In my opinion, from this list, the Pope and the brand he represents work best on his image. History knows of several cases where the Church was overshadowed by the actions of its employees. However, thanks to the internal services, these conflicts were resolved.</p><p>The second in this ranking, apparently, Ford. As an industrial giant, this brand is constantly polluting the environment, facing conflicts in the workplace, forced to overcome marketing problems. But how many times do we remember when Ford did not come out of the water dry? Even at the beginning of brand formation, he managed to overcome conflicts, attracting the best marketing and communications professionals.</p><iframe src="https://cdn.embedly.com/widgets/media.html?src=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fembed%2FfZ4HMWg-OKw%3Ffeature%3Doembed&amp;url=http%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3DfZ4HMWg-OKw&amp;image=https%3A%2F%2Fi.ytimg.com%2Fvi%2FfZ4HMWg-OKw%2Fhqdefault.jpg&amp;key=a19fcc184b9711e1b4764040d3dc5c07&amp;type=text%2Fhtml&amp;schema=youtube" width="854" height="480" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/615c9562d7e2ab69f1b62cd1e5d5ac7d/href">https://medium.com/media/615c9562d7e2ab69f1b62cd1e5d5ac7d/href</a></iframe><p>Be like Dr. Who or hire a publicist if in doubt.</p><h4>Remember</h4><blockquote>1. Preserve principles and values.</blockquote><blockquote>2. Collect and distribute good reviews.</blockquote><blockquote>3. Maintain style and leading personality traits.</blockquote><blockquote>4. Increase the pool of brand advocates.</blockquote><blockquote>5. Protect your niche and stay in it.</blockquote><blockquote>6. Resolve conflicts to the end.</blockquote><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=c05a1275e24c" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Вони заполонили інтернет]]></title>
            <link>https://medium.com/@krolevska/pets-media-233fec9e1fd0?source=rss-a9b12f882a0d------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/233fec9e1fd0</guid>
            <category><![CDATA[pr]]></category>
            <category><![CDATA[storytelling]]></category>
            <category><![CDATA[communication]]></category>
            <category><![CDATA[medium]]></category>
            <category><![CDATA[pets]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Катя Кролевська]]></dc:creator>
            <pubDate>Fri, 12 Jan 2018 14:27:07 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2018-01-12T15:24:16.569Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h4>Як домашні тварини піарять своїх господарів</h4><p>В домі моїх батьків у різний час жило 9 великих собак і 5 котів. Мій улюбленець — ротвеллер Лялька. Батько приніс її ще цуценям, і вона прожила з нами довгі 11 років. Ніколи не забуду, як Лялька повільно адаптувалися до життя з нами, і як тато її дресував. З цим псом у мене пов’язано багато крутих спогадів. І саме мій ротвеллер часто ставав точкою дотику між мною і оточуючим світом.</p><p>Мабуть, якби у ті часи інтернет мав таке поширення, як сьогодні, про моїх собак знали б усі. Зрештою, домашні улюбленці — шикарний інструмент комунікації.</p><h3>Причин цього декілька</h3><p>1.Ми ставимося до людей, у яких є тварини, краще. Вони здаються нам відкритими, комунікабельними і добрішими, навіть якщо їх хатня тваринка — вовкодав півтора метри в холці. Підсвідомо люди з тваринами здаються турботливими, значить на них можна покластися.</p><p>2. У багатьох з нас бракує часу, нервів чи можливості завести домашню тваринку, крупнішу за золоту рибку (тепер я теж одна з таких людей). Через це ми з захватом дивимося на людей, які-таки завели собаку, а часом і по-доброму заздримо. Хтось ще з дитинства несе травму, бо батьки не дозволяли завести кота, і тому пости знайомих про їхніх улюбленців скоріше піднімуть настрій, ніж роздратують.</p><p>3. Природою закладено, щоб нам подобалися істоти на зразок цуценят, кошенят, черепашенят та інших дитинчат. А так склалося, що виростаючи, вони часто і залишаються схожими на свої <em>baby-shape</em>. Тому коли бачимо про домашніх улюбленців пости їхніх господарів, читаємо історії і розглядаємо фото, мозок трохи відключається і залишається сам захват.</p><blockquote><em>Звісно, мова не йде про злочини за участі тварин. Якщо ваш домашній ведмідь наніс шкоду сусідській дитині, навряд чи це зіграє у вашу користь.</em></blockquote><p><strong>Питання з залу:</strong></p><blockquote>Я завів домашню тваринку. Що мені тепер з нею робити?</blockquote><p><strong>Відповідає Стівен Кінґ:</strong></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/499/1*YPStRtWFJ41FRvGgqjXv-w.jpeg" /></figure><p>Кінґ той ще собачник. На своїй сторінці у Фейсбуці він регулярно розповідає підписникам, що відбувається з його псом Моллі, що також відома як Корінь Усього Зла. Нічого дивного — домашні улюбленці відповідні статусу Короля Жахів. Пости про Моллі набирають в середньому у 20 разів більше лайків та репостів.</p><p><strong>Відповідає Ернест Гемінґвей:</strong></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/600/1*KCkfPs-TsM7ruVg8NnWiKw.jpeg" /></figure><p>Про любов Гемінґвея до котів чули всі. Його найулюбленішим був кіт на ім’я Бойз — його письменник описав в «Островах в океані». Тварині дозволяли все, навіть сидіти на столі, поки господарі обідали.</p><p>Збереглися купа історій про Гемінґвея і котів. На Кубі їх переповідали одне одному ще за життя письменника, і велика частина його шарму — заслуга саме цих історій.</p><p><strong>Відповідає королева Великобританії:</strong></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/610/1*mSJXvWbOMOgAVGIbKYtqBg.jpeg" /></figure><p>Вельш-коргі Єлизавети ІІ відомі на весь світ в першу чергу тому, що їхня власниця — королева Сполученого Королівства. Але без своєї безумної любові до собак і Єлизавета була б зовсім не такою цікавою.</p><p>Королеві було 18, коли її батько Георг Шостий подарував їй коргі на ім’я С’юзен. Всього у Єлизавети було 30 собак цієї породи, і всі — нащадки С’юзен. Коли перша собака королеви померла, її поховали у палацовому парку, а на могильному камені вибили «Сьюзен, вірна подруга королеви».</p><p><strong>Питання з залу:</strong></p><blockquote>Так а якщо мій ручний ведмідь все-таки відгризе комусь голову?</blockquote><p><strong>Відповідає Ігор Шувалов</strong> (віце-прем’єр-міністр Росії)<strong>:</strong></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1000/1*fGfr8Ohux3xQZ9lDw0rUdQ.jpeg" /></figure><p>Віце-прем’єр-міністр Росії Ігор Шувалов витратив близько 40 млн рублів на рік на перельоти своїх собак на міжнародні виставки приватним літаком. Олексій Навальний, не довго чекаючи, порадував цією звісткою читачів свого сайту, а згодом новина розлетілася по всіх усюдах.</p><p>Там зазначається, що дружина віце-прем’єра РФ Ольга Шувалова для переправлення собак породи коргі на міжнародні виставки використовує літак Bombardier Global Express. У ФБК знайшли підтвердження восьми таких перевезень, які обійшлися Шувалову в 40 млн рублів.</p><p>Не загризли нікого — і добре. Хоча я б подивилася на коргі, які намагаються когось загризти.</p><p><strong>Відповідає Джоні Депп:</strong></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/760/1*qarlr_d8VcGbrwGIn6PVDQ.jpeg" /></figure><p>В кінці травня 2017 року Джонні Депп і його дружина Ембер Херд потрапили в кримінальні хроніки Австралії: пару звинуватили в незаконному провезенні своїх собак на територію країни.</p><p>«Я вбив своїх собак і з’їв їх. Так мені наказав зробити один огидний пузатий чиновник Австралії», — пожартував Депп. Жарт так собі. І якщо спочатку читачі таблоїдів співчували актору, то потім їх емоції круто змінилися. Адже більшість прихильників Деппа — все ж американці, і для них закони країни важливіші за комфорт тварин.</p><p><strong>Питання з залу:</strong></p><blockquote>Про що треба пам’ятати моєму прес-котику, коли він мене піарить?</blockquote><p>1.Не переборщіть. А то ваша домашня тваринка стане популярнішою за вас і ніхто не читатиме ваших дописів на іншу тематику.</p><p>2.Не переборщіть. А то станете експертом по котиках. Хіба що ви ветеринар або кінолог, і ви реально експерт по котиках :)</p><p>3.Не забувайте, що крім котів і собак у вас ще має бути багаж експертизи. Так, Стівен Кінґ і Ернест Гемінґвей — шикарні письменники, а королева Британії — все ще в основному королева, а не божевільна собачниця. І тварини — лише невелика частина їхнього шарму.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=233fec9e1fd0" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[#яНеПишу]]></title>
            <link>https://medium.com/@krolevska/idontbribe-c580e116cff8?source=rss-a9b12f882a0d------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/c580e116cff8</guid>
            <category><![CDATA[action]]></category>
            <category><![CDATA[social-media-campaign]]></category>
            <category><![CDATA[ukraine]]></category>
            <category><![CDATA[point-of-view]]></category>
            <category><![CDATA[bribery]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Катя Кролевська]]></dc:creator>
            <pubDate>Tue, 07 Nov 2017 10:52:55 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2017-11-07T12:02:04.054Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/960/1*RlCLT5PMP30pSo2JajrS3A.jpeg" /></figure><h4>Чому флешмоб #яНеДаю викликає у мене сумнівні почуття?</h4><p>Зрозумійте мене правильно. Я цілком <strong>за </strong>будь-які акції, які просувають позитивні проекти. Я ратую за сторітелінг у медіа комунікаціях та піарі. Я проти хабарництва. Я підтримую діяльність <strong>Transparency International</strong>.</p><p>Спочатку я загорілася бажанням написати про свій досвід «недавання». Потім замислилася: а що в цьому такого? Коли сотні жінок і чоловіків розповідали про сексуальне та психологічне насильство, це дійсно дивувало, бо суспільство декларує, що насильство — зло, але продовжує психологічно тиснути. Але всі і так знають, що не можна давати хабарі. Всі підтримують цю думку. Що надзвичайного у «недаванні» хабара? Це ж норма.</p><p>Потім я почитала історії, які люди пишуть по хештегу #яНеДаю. Є дуже цікаві, достойні сюжету міні-серіалу. Більшість — вкрай драматичні.</p><blockquote><em>Драматизм притаманний сторітелінгу. Глобально існує лише два сюжети: трагічний і комічний. На моїй пам’яті ніхто не виводив статистику — який сюжет працює краще. Інтуїтивно здається, що комічні розповіді запам’ятовуються і впливають на нашу поведінку краще, ніж трагічні (за інших рівних умов).</em></blockquote><blockquote><em>Тобто, для будь-яких акцій, якщо можливо, краще використовувати позитивні, кумедні, смішні, іронічні, веселі мотиви. Написати на пачці цигарок «Куріння завадить тобі дожити до наступного сезону «Світу дикого Заходу». Показувати, скільки радості приносять тваринки, яких взяли з притулку, новим господарям (замість фотографій поранених, брудних і наляканих звірів). Це може звучати лицемірно, але люди краще сприймають красиву правду, ніж чесну.</em></blockquote><p>У випадку з тим же #ЯнеБоюсьСказати драматизм викликав осуд щодо конкретного зла: сексуального і психологічного насильства. У випадку з #яНеДаю драматизм збиває з пантелику: це начебто акція проти хабарництва, але злість і осуд вона викликає не проти хабарництва — а проти лікарів, які погано лікують, проти держслужбовців, які погано працюють, і проти даїшників, які порушують права людини.</p><p>І коли я дописала свій пост про викладача вузу, якому всі традиційно несли 50-гривневі купюри, я відчула гнів не щодо хабарництва — а щодо пасивних, безвідповідальних і лінивих студентів, яким не хочеться захищати ні свої права, ні знання.</p><blockquote><em>Я передбачаю, що, можливо, автори ідеї флешмобу #яНеДаю і мали на меті викликати гнів і осуд щодо застарілої системи охорони здоров’я, освіти, огиду до пасивного способу життя і страху перед правоохоронцями та посадовцями.</em></blockquote><blockquote><em>Та коли я читаю, як люди помирають або залишаються інвалідами, бо їхні діти «недають», то у мене не з’являється бажання «недавати». Стає страшно за долю моїх іспитів. З’являється страх за життя рідних, наприклад.</em></blockquote><p>Чи то люди не так зрозуміли мету флешмобу. Може, і я її неправильно зрозуміла. Може, автори ідеї пояснили її нечітко. Може бути багато причин, чому з’являється скептичний вираз на обличчі, коли я натикаюся на пости з тегом #яНеДаю. Але викликати цей скепсис на обличчях у інших я теж не хочу.</p><p>До речі, чому не флешмоб #яНеБеру? Це мало б вплив на ситуацію і загалом звучало б позитивно. Пам’ятаємо: позитивні емоції впливають краще. Якби я побачила, як посадовці один за одним пишуть, що вони не беруть хабарів, це б надихнуло відмовитися від корупції і боротися проти неї більше. Хоча такий флешмоб складно реалізувати — скаржитися на чиновників люди люблять більше.</p><p>Так що пост у фейсбук відміняється.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=c580e116cff8" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Take it IZI]]></title>
            <link>https://medium.com/@krolevska/take-it-izi-b8e9f909e948?source=rss-a9b12f882a0d------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/b8e9f909e948</guid>
            <category><![CDATA[бренд]]></category>
            <category><![CDATA[design]]></category>
            <category><![CDATA[брендинг]]></category>
            <category><![CDATA[case-study]]></category>
            <category><![CDATA[branding]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Катя Кролевська]]></dc:creator>
            <pubDate>Wed, 25 Oct 2017 08:30:25 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2017-10-26T14:02:45.293Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h4>Як ми робили ребрендинг магазину мобільних аксесуарів</h4><p>У липні до нас звернувся власник магазину мобільних аксесуарів «Kiwi». Як таких проблем у бізнесі не було, але він хотів рости: і якісно, і кількісно. У замовника було розуміння: діловим процесам бракує цілісної ідеї.</p><p>Однак ми почали не з ідеї. Кожен бренд починається з аналітики. Не можна допомогти людям, якщо ти не знаєш їхніх проблем, очікувань, страхів і бажань. Так що ми провели кілька фокус-груп, анкетування клієнтів та потенційної цільової аудиторії, провели бесіду зі співробітниками.</p><h4>Важливо визначити страхи і надії людей</h4><p>Більшість людей не мають довіри до острівків у торгових центрах. Розумом вони знають, що це просто здешевлює оренду і дозволяє ставити демократичні ціни, але серцем не можуть прийняти. Перед нами постала необхідність подолати стереотип і довести, що острівки заслуговують на довіру.</p><p>Другий фактор покупки — сервіс. Люди не довіряють магазинам, де продавці не можуть дати аргументовану пораду або грубо поводяться з клієнтами. У нашого замовника, натомість, це було перевагою — він наймав лише фахівців, які добре розбираються у товарі і навіть техніці, хоча це виходить за межі їх обов’язків.</p><p>Третій фактор — гарантія. Люди ще й тому не поспішають купувати в островках, що сумніваються щодо гарантії, не вірять у захист своїх прав як споживачів. Цей острах частково вдалося подолати, створивши бренд, але роль просування і безпосереднього спілкування все ще дуже важлива.</p><p>Проаналізувавши аудиторію і конкурентів, ми приступили до ідеології бренду.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*uPsyZy-bGZvQYUjfWg8rgg.jpeg" /></figure><h4>Місію і цінності завжди визначаємо у діалозі з власником і персоналом</h4><p>Це залізне правило. Щоб замовнику було комфортно розвивати бренд, а співробітникам — працювати у команді, ми розробляємо місію, цінності і стратегію разом з ними. Для цього проводимо заняття з усіма ключовими гравцями бізнесу. Нам пощастило: усі співробітники IZI дуже ініціативні, тому ідеологію сформували швидко.</p><p>Фундаментальна цінність мережі — дружба. Це орієнтир, якого всі в компанії дотримуються у особистому житті, у команді, у спілкуванні з клієнтами. Друга важлива цінність іде в парі — довіра (тому тут не буде проблем з гарантією). Ну і наостанок — постійний розвиток. Усі члени команди щодня навчаються, дізнаються нове у своїй сфері, слідкують за трендами.</p><p>Ми завжди рекомендуємо визначати три-чотири фундаментальні цінності. Якщо їх буде забагато, бренд розпорошиться.</p><h4>Так ми визначили основу позиціонування мережі — дружба</h4><p>Цінність дружби виявилася дуже органічною. А оскільки компанія саме зібралася розширятися, позиціонування пройшло шлях від «магазину» до «дружньої мережі мобільних аксесуарів».</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*0LV_CAV27sa6d0Uolj1XaA.jpeg" /></figure><p>Унікальність «IZI» — у товариському обслуговуванні, лояльності до клієнтів, демократичних стосунках. Кожен покупець отримує безкоштовне американо — коли у гості приходить друг, ти завжди його пригощаєш. Кожен покупець отримує маленький подарунок — серветку для екрану мобільного, тому що кращий друг турбується. І багато таких деталей створюють атмосферу турботи, якої бракує у великих магазинах і «серйозних» мережах.</p><p>Для майбутнього просування ми розробили слогани, які органічно влилися у бренд: «Кращий друг захищає» (захисне скло), «… розважає» (чохол), «… надихає» (навушники) і «… заряджає» (павербанки). Це частина історії, що лежить в основі бренду «IZI».</p><h4>Візуальний стиль повністю побудований на аналітиці, ідеології та позиціонуванні</h4><p>Інакше не можна. Якщо айдентика відірвана від фактів, місії і цінностей компанії, вона не виконує своєї головної функції — ідентифікувати бренд.</p><p>Тому ми створили логотип, сповнений молодості та оптимізму. Зелений колір використали з кількох причин: він рідко використовується у сфері аксесуарів, універсальний і нагадує про молодість і дружбу, пов’язаний з безпекою і довірою. Назва «IZI» асоціюється зі словом «друг» («друзі» — «ізі») і звучить як «easy» — саме те, що порадить друг у складній ситуації.</p><p>Ми створили кілька доповнюючих іконок, які представляють типи аксесуарів, і патерн з використанням цих значків.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*4AWx5Bagcb9KPFZM6yWntw.jpeg" /></figure><h4>Якою б хорошою не вийшла айдентика, багато залежить від просування</h4><p>Тому усі наші клієнти отримують стратегію просування. Успіх залежить не лише від того, який бренд, але й від того, як над ним працюють далі, як про нього розповідають, рекламують.</p><p>Вдалий сторітелінг, комунікація з клієнтами — і наживо, і в соціальних мережах, і у рекламі, — помножать бренд на 2. Невдалий — поділять на 2. Відсутнє просування помножить бренд на 0, а всі ми пам’ятаємо зі школи, що так робити не варто.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=b8e9f909e948" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Бізнес і сторітелінг: Давай зробимо це]]></title>
            <link>https://medium.com/@krolevska/storytelling-how-to-6582c030939a?source=rss-a9b12f882a0d------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/6582c030939a</guid>
            <category><![CDATA[business]]></category>
            <category><![CDATA[бизнес]]></category>
            <category><![CDATA[storytelling]]></category>
            <category><![CDATA[маркетинг]]></category>
            <category><![CDATA[marketing]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Катя Кролевська]]></dc:creator>
            <pubDate>Thu, 31 Aug 2017 14:15:11 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2017-08-31T14:29:21.197Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h4>Як зробити класний сторітелінг недорого без реєстрації та смс</h4><p>Не втомлюся повторювати, що люди люблять розповіді. Немає нічого потужнішого, ніж хороша історія. Вона може перенести нас в інший світ і пояснити складні ідеї. Це спосіб емоційно прив’язатися одне до одного.</p><p>Тому не дивуйтеся, що я ратую за сторітелінг у бізнесі. Хороший підприємець вміє розповісти гарну історію, бо він ставить себе на місце споживача, він співпереживає з клієнтами. Це більше, ніж просто бізнес.</p><h4>Практично сторітелінг буває двох видів</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/431/0*bDWaqZADXWqmCDTP.jpg" /><figcaption>Я так і не знайшла, звідки це фото.</figcaption></figure><p><strong>Глобально </strong>у бренду повинна бути легенда: надихаюча історія виникнення <strong>МакДональдсу</strong>, розповідь про доленосне рішення Джобса кинути університет, традиціоналістський шлях розвитку японської <strong>Yamaha</strong>. Бренд без легенди — це наче людина з амнезією чи студент, якого батьки заставили вивчати економіку.</p><p><strong>Тактично </strong>у кожного бренду і навіть у кожного товару може бути своя історія — вигадана чи реальна. Людям подобається реклама <strong>Мілки </strong>та батончика <strong>Твікс</strong>, але ми всі розуміємо, що це цілковита вигадка. Історія консервованих овочів Бондюель — це історія перемог і досягнень.</p><iframe src="https://cdn.embedly.com/widgets/media.html?src=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fembed%2F-kU6znraT80%3Ffeature%3Doembed&amp;url=http%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3D-kU6znraT80&amp;image=https%3A%2F%2Fi.ytimg.com%2Fvi%2F-kU6znraT80%2Fhqdefault.jpg&amp;key=a19fcc184b9711e1b4764040d3dc5c07&amp;type=text%2Fhtml&amp;schema=youtube" width="640" height="480" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/f8f19e47bbbd379cc0ac1a1a2f2c2ee4/href">https://medium.com/media/f8f19e47bbbd379cc0ac1a1a2f2c2ee4/href</a></iframe><p>Історія в основі просування товару чи послуги може бути і реальна. Існує кілька варіантів. Можна розповісти історію винайдення: як відкрили пеніцилін, чому Ілон Маск захотів запустити у космос ракету. Можна розповісти про використання: це будуть історії з буденного життя, які показують споживачів. Такий сторітелінг працює, бо він про нас. Це відповідь на питання «<em>Як ваші товари чи послуги вирішують проблеми людей?</em>»</p><h4>Щоб ввести сторітелінг у свій бізнес, треба підготуватися</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/450/0*c-ZOiMyiW35lxGbd.jpg" /><figcaption>Кадр з <strong>Крихітки на мільйон</strong>. От хто вмів готуватися перед боєм</figcaption></figure><p>Сторітелінг — це така ж частина маркетингу, як і постер, флаєр і пост у соцмережі. На відміну від них, він працює на перспективу, він складніший і переконливіший.</p><p>Невдалий сторітелінг, як і весь невдалий маркетинг, зводиться до одієї помилки: бренд не цілісний. <strong>Це означає, що власник бізнесу не досліджував, чого хочуть його споживачі</strong>, що пропонують його конкуренти, що відбувається на ринку — в інших містах, в сусідніх секторах. Якщо не знати бажань споживача, будь-який маркетинг йому як горох об стіну.</p><p><strong>Це також означає, що у бізнесу немає цінностей і місії</strong>, які б давали відклик у серці людей. Якщо це лише заробляння заради заробляння, люди дуже швидко це відчують і підуть до конкурента. Щоб вони відчули зв’язок із бізнесом, потрібно показати, що він їм дає, як змінює світ. <strong>Dove </strong>прагнуть сформувати у наступного покоління жінок любов до свого тіла. <strong>Sony </strong>прагнули зробити словосполучення «вироблено в Японії» синонімом слова «якість» — і менш ніж за 50 років досягли цього.</p><blockquote>Коли бізнес розуміє своїх клієнтів і може пояснити, яку нову якість він дає світові, залишається лише позиціонувати себе у відповідності з місією та цінностями.</blockquote><p>Тоді у бізнесу буде цілісний бренд, за яким захочеться їхати в інше місто і чекати на пересилку місяць.</p><p>Тоді можна говорити і про сторітелінг.</p><blockquote><strong><em>Для тих, хто вже готовий</em></strong><em>: </em><a href="https://medium.com/@krolevska/what-is-storitelling-326acafb99bb"><em>Чому сторітелінг</em></a><em>, </em><a href="https://medium.com/@krolevska/contrast-storytelling-737c55760a35"><em>Контраст в основі сторітелінгу</em></a><em>, </em><a href="https://medium.com/@krolevska/%D1%80%D0%B5%D1%86%D0%B5%D0%BF%D1%82-%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B0-%D0%BF%D1%8F%D1%82%D1%8C-%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D1%96%D0%B2-%D0%B4%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D1%97-%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%97-57d7542a0d12"><em>Якщо хочеться, щоб споживач співпереживав (але не переборщіть)</em></a><em>.</em></blockquote><h4>У мене ларьок з шаурмою, що ви від мене хочете?</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/800/1*HOgU-IIbIVghHluqTgD2eA.png" /></figure><p>Підозрюю, що після таких пасажів виникне логічне питання: а якщо ідеться про кіоск з шаурмою, продуктовий магазин і ремонт взуття?</p><p><strong>Правда:</strong> чим більше підприємство, тим простіше робити сторітелінг.</p><p><strong>Теж правда:</strong> чим менше підприємство, тим менше коштує сторітелінг. Тобто ви вкладаєте порівняно небагато ресурсів і отримуєте порівняно великий відклик.</p><p>Я думаю, як робити легенду бренду — більш-менш зрозуміло: розказуєш, як дійшов до життя такого, десь прикрашаєш, десь недоказуєш, але загалом це реальна історія з життя власника бізнесу.</p><h4>Варіант перший</h4><p>Значно більше варіантів сторітелінгу тоді, коли хочеться виділити продукт чи послугу. Ось найпростіший. Дайте відповіді на кілька питань:</p><ol><li>Що повинно відбутися з моїм клієнтом, щоб він прийшов до мене?</li><li>Про що він думає і що відчуває, коли йде до мене?</li><li>Що він хоче відчути, коли я вирішу його проблеми?</li><li>Як змусити його це відчути?</li></ol><blockquote><strong><em>Магазин шаурми</em></strong><em>. 1. Клієнт зголоднів, але у нього немає можливості поїсти у їдальні або вдома. </em>Припустімо<em>, у нього немає часу на здорову їжу. 2. Коли він вирішує купити у мене шаурму, його трохи мучить совість, що він харчується шкідливою їжею, але на щастя шаурма достатньо смачна, щоб це компенсувати. 3. Коли він купить у мене шаурму і з’їсть її, йому потрібно втамувати голод (зроблено) і, що ще важливо, не почуватися винним за свій спосіб життя. 4. Щоб він це відчув, треба показати йому, що всі люди час від часу їдять шаурму, і нічого крамольного в цьому нема.</em></blockquote><p>Тепер розкажіть своєму другові/брату/чоловікові історію про те, що шаурма — це нормально. А коли відточите її, щонайменше зробіть з неї плакат або пост у соцмережі. Чи акцію. Чи короткометражку. Залежить від того, на що ви здатні заради свого кіоска.</p><p>Я зробила припущення, бо я не знаю, чому люди купують шаурму. Якщо ви власник цього бізнесу, ви зобов’язані це знати.</p><h4>Варіант другий</h4><p>Ще одна проста в реалізації ідея сторітелінгу — «Що буде, якщо…?».</p><blockquote><strong><em>Продуктовий. </em></strong><em>Що буде, якщо в усьому місті зникне знежирене молоко? Що буде, якщо у нашому продуктовому буде останній пакет знежиреного молока? Що буде, якщо півміста дівчат сидять на дієті і хочуть цього молока? Треба розповісти, що навіть коли у місті зникне останній пакет молока, у нас все ще можна буде його купити.</em></blockquote><p>Якщо попередній метод побудований на фактах, то цей — на припущеннях і найчастіше гуморі. Виходять кумедні, інколи фантастичні, драматичні історії з потужним контрастом. Втім, вам все одно потрібно знати свою унікальність. Якщо у магазині ніколи нема потрібного продукту, такий сторітелінг довго не працюватиме.</p><h4>Варіант третій</h4><p>Він схожий на перший, бо також будується на фактах. Для нього потрібно розуміти страхи своїх споживачів, знати проблеми конкурентів і галузі, і головне — переконливо їх руйнувати.</p><p>Поставте кілька питань:</p><ol><li>Що повинно відбутися з клієнтом, щоб він купив цей продукт чи замовив цю послугу?</li><li>Чому він боїться це робити?</li><li>Конкуренти не можуть подолати цей страх? Чому у нас це робити не страшно?</li><li>Як це показати?</li></ol><blockquote><strong><em>Ремонт взуття.</em></strong><em> 1. У клієнта порвалася єдина пристойна пара взуття, яке підходить до цієї погоди і йому доводиться ходити у старих туфлях. 2. Та йому некомфортно йти у ремонт взуття, бо нормальна контора далеко від дому, а його пристойна пара взуття досить дорога і її можуть відремонтувати неякісно, подерти лак, заляпати. 3. До нас не так далеко — ми знаходимося у центрі чи недалеко від зупинки. І у нас працюють класні майстри, ми збираємо відгуки і вже працювали з брендовим взуттям. 4. Давайте покажемо, як ми ремонтуємо червоні черевички для Оксани із «Ніч перед Різдвом»!</em></blockquote><p>На цю ідею у мене пішло 40 секунд, тому вона жахлива. Подумайте день — і у вас буде першокласна історія.</p><h4>Взагалі-то, у мене серйозний завод, не морочте мені голову</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/0*PTxliWent0TlfJv9.jpeg" /><figcaption>У нього точно є серйозний завод. І креативна команда теж.</figcaption></figure><p>Звісно, описані методи — прості і доступні кожному підприємцю. Для них не обов’язково наймати креативну команду.</p><p>По чесному, навіть великим підприємствам допоможуть ці методи — просто треба їх масштабувати і адаптувати. Чому люди купують у вашого заводу деталі? Що потрібно бізнесу, коли він купує у вас мотори? Що буде, якщо у ваших цехах поселиться циганський табір і як це вплине на якість роботи? («<em>Ніяк: наші процеси такі налагоджені, що навіть цигани з ведмедями не порушать їх</em>»).</p><h3><strong>Але якщо ви серйозний завод, то вам, звісно, можна і найняти креативну команду. Пишіть мені в особисті повідомлення, домовимося.</strong></h3><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=6582c030939a" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Сторітелінг тудей]]></title>
            <link>https://medium.com/@krolevska/what-is-storitelling-326acafb99bb?source=rss-a9b12f882a0d------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/326acafb99bb</guid>
            <category><![CDATA[business]]></category>
            <category><![CDATA[marketing]]></category>
            <category><![CDATA[storytelling]]></category>
            <category><![CDATA[бизнес]]></category>
            <category><![CDATA[маркетинг]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Катя Кролевська]]></dc:creator>
            <pubDate>Fri, 25 Aug 2017 09:03:27 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2017-08-25T09:36:56.903Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*XTOOpzJF_tSO-RxHv-Fm1A.jpeg" /><figcaption>Сальвадор Далі, <strong>Спокуса святого Антонія</strong>. Ще коли <strong>харлем шейк</strong> не став мейнстрімом.</figcaption></figure><h4>Давайте ж розберемося, що таке насправді сторітелінг.</h4><p>Ось це сторітелінг:</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/959/1*H-AFu_3DichwU7m7rs70Sg.png" /><figcaption>Це сторітелінг.</figcaption></figure><p><a href="https://medium.com/@krolevska/contrast-storytelling-737c55760a35"><strong>Едвард Руки-Ножниці</strong></a> також. І светр, який летить з балкону.</p><blockquote><em>Сторітелінг — це усе, що викликає інтерес: </em>Що трапилося до того<em> і </em>Що відбуватиметься далі<em>?</em></blockquote><p>Ми йдемо повз вказівник із кумедною рекламою вранішньої кави і думаємо: «О, сумний чоловічок, а що далі? О, він все ще сумний, зате у нього є кава!» Ми дивимося захоплюючу стрічку, бо нам цікаво, що буде далі. Чоловік викидає дружині з балкону светр — і нам цікаво: «Чому вона не взяла його з дому сама? Вони посварилися і він її вигнав? Може, вона змерзла?» Коли бачимо меч у камені, нам цікаво, як він туди потрапив і чи його хтось вийме.</p><h4>Що є сторітелінгом і що — ні</h4><p>Текст, картинка, відео, предмет, вигук — усе це може бути сторітелінгом і може ним не бути. Різниця — чи викликає це інтерес зупинитися і спостерігати?</p><p>Хороша історія починається словами «А що як…?» Що як кролик у світі розумних тварин захоче стати полісменом? Що як нашими діями керують реальні живі емоції, і у них є свої власні почуття? Що як син і донька ворогуючих кланів у Вероні закохаються одне в одного?</p><blockquote>Що як мама повернеться з батьківських зборів і розкаже татові про оту двійку? Що як Катя захоче завести кота у квартирі, де на нього в усіх алергія? Що буде, якщо намочити манту?</blockquote><p>Ми, люди, любимо слухати історії саме тому, що наше життя з них складається. Це природно, як дихати, кліпати і чухати, де свербить. Тому вірусними стають ролики, у яких є історія. Ми можемо її не бачити. Тоді ми запитуємо себе, про що думають персонажі цих роликів, що трапилося, що вони почали так поводитися? І що буде, якщо взяти ручку і яблуко? Чому цей чоловік у одязі з принтом диких кішок?</p><iframe src="https://cdn.embedly.com/widgets/media.html?src=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fembed%2F0E00Zuayv9Q%3Ffeature%3Doembed&amp;display_name=YouTube&amp;url=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3D0E00Zuayv9Q&amp;image=https%3A%2F%2Fi.ytimg.com%2Fvi%2F0E00Zuayv9Q%2Fhqdefault.jpg&amp;key=a19fcc184b9711e1b4764040d3dc5c07&amp;type=text%2Fhtml&amp;schema=youtube" width="854" height="480" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/a74641adfc7beb4ca15daf7fe8af097d/href">https://medium.com/media/a74641adfc7beb4ca15daf7fe8af097d/href</a></iframe><p>Істерія з Harlem Shake виникла, бо вона <strong>прикольна</strong>: нам стало цікаво, як персонажі ролику до такого життя дійшли, що можна було робити перед цим божевіллям, нам цікаво розглядати кожного з них.</p><iframe src="https://cdn.embedly.com/widgets/media.html?src=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fembed%2FfNi_THxgfps%3Ffeature%3Doembed&amp;url=http%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3DfNi_THxgfps&amp;image=https%3A%2F%2Fi.ytimg.com%2Fvi%2FfNi_THxgfps%2Fhqdefault.jpg&amp;key=a19fcc184b9711e1b4764040d3dc5c07&amp;type=text%2Fhtml&amp;schema=youtube" width="854" height="480" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/b379ccdb91a4f0eb48880e06d79f4fa6/href">https://medium.com/media/b379ccdb91a4f0eb48880e06d79f4fa6/href</a></iframe><p>Історія буває одразу зрозуміла — це можна назвати класичним сторітелінгом. Вона може бути ясна лише наприкінці, коли всі сюжетні лінії сплітаються в одну — це стиль Тарантіно.</p><h4>Що тепер робити</h4><p>Якщо ж ми так любимо сторітелінг, чому небагато українських компаній використовують його? Я вже мовчу про малий і середній бізнес, хоча ці підприємства такі близькі до людей, що в першу чергу мали б опанувати цей інструмент.</p><p>Наприклад, коли у місцевій кав’ярні щодня о тій самій годині сидітиме загадкова літня жінка у дивному одязі, наче вийшла з фільму Тіма Бертона, і замовлятиме щоразу одне і те ж, це має потенціал викликати інтерес навіть у людей, які терпіти не можуть кави. Що такого у напої? Чому вона приходить в один і той же час? Чому у неї сумний вираз обличчя?</p><p>Це може і не вистрілити. Та біда у тому, що ніхто не пробує.</p><p>Поставити аніматора у костюмі лунтика — це не сторітелінг, бо ми знаємо, чого він тут стоїть і що буде далі.</p><p>Сторітелінг — це завжди <strong>чому</strong>.</p><p>У наступному пості придумаю, як використовувати сторітелінг у різних галузях бізнесу. Якщо вам стане в нагоді — використовуйте.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=326acafb99bb" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Додайте контрасту в розповідь про свій бізнес]]></title>
            <link>https://medium.com/@krolevska/contrast-storytelling-737c55760a35?source=rss-a9b12f882a0d------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/737c55760a35</guid>
            <category><![CDATA[storytelling]]></category>
            <category><![CDATA[books]]></category>
            <category><![CDATA[movies]]></category>
            <category><![CDATA[marketing]]></category>
            <category><![CDATA[design]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Катя Кролевська]]></dc:creator>
            <pubDate>Tue, 15 Aug 2017 10:32:05 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2017-08-15T11:15:19.019Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h4>Це текст про те, як контраст керує нашим розумом і серцем.</h4><p>Мій улюблений фільм — «Едвард Руки-Ножниці». Я подивилася його у глибокому дитинстві і на все життя залишилася під враженням. Тоді я ще не розуміла, що це результат клопіткої продуманої роботи купи кінематографістів. Я думала, що це реальний хлопчина. Я переживала за нього, я плакала у фіналі стрічки.</p><p>В усьому винен контраст.</p><h3>Що таке контраст</h3><p>Українська вікі каже, що це міра виявлення і розпізнавання об’єкта на тлі. У дизайні — різниця яскравості та кольору <em>двох об’єктів</em> чи між <em>об’єктом та тлом</em>. У фотографії це виглядає так:</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/800/1*eCXk49EDIvvNShy_rKFKNg.jpeg" /><figcaption>Справа зображення з високим контрастом, зліва — з низьким.</figcaption></figure><p>«Але Катя, — скажете ви, — який же контраст був у «Едварді Руки-Ножниці»? Ми дивилися, там все темне і сумне, ніякої яскравості». Це лише на перший погляд.</p><p>Я люблю переносити досвід з однієї сфери життєдіяльності в іншу. Дизайн — це не обов’язково те, що можна побачити, потицяти чи понюхати. Це поєднання форми і змісту. Це саме життя.</p><p>А контраст — те, що рухає вперед життя та історії, які нам подобаються. Якщо зануритися, можна визначити три основних правила його використання.</p><p><strong>1.Контраст можливий, лише якщо є більш і менш яскраві частини</strong>. Це справедливо не лише для зображення: яскраві запахи ми сприймаємо на тлі звичайних, різкі звуки найсильніші у цілковитій тиші. Якщо звуків та запахів забагато, вони змарніють, бо нам не стане з чим порівнювати. Наприклад, ми не чуємо аромату власного тіла або стукоту свого серця — ми звикли до них.</p><p>У фільмі «Едвард Руки-Ножниці» нам є з чим порівнювати. У Еда було щасливе і спокійне життя з творцем — це <em>спокій</em>. Потім батько помирає і хлопця знаходить жінка із сусіднього містечка. Його життя змінюється, для нього все в новинку — це <em>контраст</em>. Здається, усе налагодилося — його люблять мешканці, у нього нова родина — це <em>спокій</em>. Через одну помилку проти нього повстає ціле селище — це <em>контраст</em>.</p><p>У поганих фільмах контраст майже знівельований. Наприклад, друга частина саги «Сутінки» — «Молодий місяць». Майже весь фільм — це спокійна фаза, і невеликий контраст з’являється тільки на початку й у фіналі стрічки. Цього замало.</p><p>Тож коли розповідаєте історію, варто у ключових моментах розставити <strong>оце-так-повороти</strong>. Ось як це зробили Twix:</p><iframe src="https://cdn.embedly.com/widgets/media.html?src=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fembed%2FGFNWnp1Lq6w%3Ffeature%3Doembed&amp;url=http%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3DGFNWnp1Lq6w&amp;image=https%3A%2F%2Fi.ytimg.com%2Fvi%2FGFNWnp1Lq6w%2Fhqdefault.jpg&amp;key=a19fcc184b9711e1b4764040d3dc5c07&amp;type=text%2Fhtml&amp;schema=youtube" width="854" height="480" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/47e47d0c57589637598cb62742943c6c/href">https://medium.com/media/47e47d0c57589637598cb62742943c6c/href</a></iframe><p><strong>2.Якщо контрастом зловживати, ідея здаватиметься нереалістичною.</strong> Гляньте знову на картинки вгорі: шоста версія фото більше схожа на малюнок фломастерами, ніж на реальне місце.</p><p>Наш мозок так влаштований, що часті перепади його заплутують. Наприклад, сирена викликає паніку, навіть коли знаєш, що це просто навчальна тривога. Частий перепад запахів заплутує собак, і вони починають ходити колами або ховати ніс під лапами.</p><p>Коли у вашій історії спокійні і контрастні фази змінюють одна одну надто швидко, читач/глядач/споживач заплутується, втомлюється і хоче на ручки. Він перестає розуміти, що відбувається, і довіра до історії зникає.</p><p>Мало хто може майстерно це робити. Мені подобаються кліпи гурту Grimes, але я все ще не можу пояснити, що відбувається:</p><iframe src="https://cdn.embedly.com/widgets/media.html?src=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fembed%2Fc2EJMd7ZN7w&amp;display_name=YouTube&amp;url=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3Dc2EJMd7ZN7w&amp;image=http%3A%2F%2Fi.ytimg.com%2Fvi%2Fc2EJMd7ZN7w%2Fhqdefault.jpg&amp;key=a19fcc184b9711e1b4764040d3dc5c07&amp;type=text%2Fhtml&amp;schema=youtube" width="854" height="480" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/3af6bc89aa96a68acb83bd4934a9b8bf/href">https://medium.com/media/3af6bc89aa96a68acb83bd4934a9b8bf/href</a></iframe><p>Приклад з кіно — «Шалений Макс: Дорога гніву». Це прекрасний візуальний твір, але як сюжет — не витримує критики. Мотивація персонажів скаче з однієї фази в іншу, їхні дії також.</p><p><strong>3.Вибирайте контраст правильно</strong>. І у мистецтві, і у власне дизайні, і у сторітелінгу варто обирати, який контраст використовувати. Якщо глянете на всі вдалі історії, то їх можна поділити на два табори: <strong>контраст-протистояння</strong> і <strong>контраст-розвиток</strong>. Обирайте з розумом.</p><p>Контраст-розвиток — це ряд подій, вони змінюють середовище або персонажів, або і те, й інше. Ідеальний приклад — норвезький фільм «<a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BB%D0%BE%D0%BF%D1%96%D1%82%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D1%87%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%BA">Клопітливий чоловік</a>». Подивіться, не пошкодуєте. Поряд — «Гобсек» Бальзака. «Перетворення» Кафки.</p><iframe src="https://cdn.embedly.com/widgets/media.html?src=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fembed%2F3EAijYsc0OE%3Ffeature%3Doembed&amp;url=http%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3D3EAijYsc0OE&amp;image=https%3A%2F%2Fi.ytimg.com%2Fvi%2F3EAijYsc0OE%2Fhqdefault.jpg&amp;key=a19fcc184b9711e1b4764040d3dc5c07&amp;type=text%2Fhtml&amp;schema=youtube" width="854" height="480" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/c3224ef9ff31b6dfe9b10f7248cc2f77/href">https://medium.com/media/c3224ef9ff31b6dfe9b10f7248cc2f77/href</a></iframe><p>Контраст-протистояння — це ряд персонажів, їхні цінності і місія знаходяться в опозиції. З останнього — стрічка (не книги) «Темна вежа». «Пригоди Шерлока Холмса» Артура Конан Дойля. Більшість детективів побудовані на цьому мотиві. Багато книг Стівена Кінґа.</p><p>Звісно, не так багато історій побудовані лише на протистоянні чи лише на розвиткові. Однак найчастіше один із мотивів головний. Наприклад, у «Володарі кілець» Толкіна головне — протистояння, але розвиток там теж є. У «Квіти для Елджернона» Деніела Кіза розвиток (і деградація) на першому плані, але є там і протистояння.</p><p>У деяких історіях, як-от сага про Гаррі Поттера, розвиток і протистояння виходять на перший план по черзі. Але це працює, на мою думку, лише для тривалих історій, натомість у боротьбі за увагу споживача доведеться розставляти пріоритети.</p><h3>Основних правил три, але</h3><p><em>…якщо ви заглибитеся в дизайн, то побачите, що з нього можна винести набагато більше.</em></p><p>Отже,</p><ol><li>Для контрасту потрібне чорне і біле.</li><li>Контраст потребує почуття міри.</li><li>Основний контраст робіть на мотиві або протистояння, або розвитку.</li></ol><p>Хороших вам історій.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=737c55760a35" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Додатки, з якими ви вивчите іноземні мови, перш ніж я скажу «квідич»]]></title>
            <link>https://medium.com/@krolevska/language-apps-7c18a39a1073?source=rss-a9b12f882a0d------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/7c18a39a1073</guid>
            <category><![CDATA[duolingo]]></category>
            <category><![CDATA[learning]]></category>
            <category><![CDATA[studying]]></category>
            <category><![CDATA[language-learning]]></category>
            <category><![CDATA[language]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Катя Кролевська]]></dc:creator>
            <pubDate>Tue, 08 Aug 2017 08:29:43 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2017-08-08T08:43:18.184Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>Нещодавно я писала, <a href="https://medium.com/@krolevska/pleasure-learning-68b4cbf40ec9">навіщо вчити іноземні мови</a>. І як себе змусити. В основному, через задоволення від процесу, але можете пошукати свої причини. Задоволення — це улюблена цукерка мозку.</p><p>Людство придумало масу способів змусити дітей і дорослих вчитися: від залізної лінійки по пальцях до музики Баха. На мою думку, поки що найкраще з цим впоралася геймифікація.</p><p>«Що воно таке?» — запитала я колись. Вияснила, що вчитися можна не лише по підручнику Бонк і Зав’ялової, але й у стилі Маріо та Принца Персії: здобуваючи монетки, завойовуючи рівні і піднімаючись у рейтингу серед своїх друзів і незнайомців.</p><p>«Але Катя, — скажете ви, — хіба рейтинги добрі? Вони ж ділять дітей на розумних і не дуже!» Рейтинги погані, лише коли оцінки залежать від живих людей, а не комп’ютерної програми. Алгоритми не мають улюбленців.</p><p>Додатки, про які я вам розповім, частково можуть замінити вам репетитора іноземної мови. А якщо ви вирішили вивчати її самотужки, вони точно стануть у нагоді. Важливо: всі програми, які я використовую, безкоштовні.</p><iframe src="https://cdn.embedly.com/widgets/media.html?src=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fembed%2FWyzJ2Qq9Abs%3Ffeature%3Doembed&amp;url=http%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3DWyzJ2Qq9Abs&amp;image=https%3A%2F%2Fi.ytimg.com%2Fvi%2FWyzJ2Qq9Abs%2Fhqdefault.jpg&amp;key=a19fcc184b9711e1b4764040d3dc5c07&amp;type=text%2Fhtml&amp;schema=youtube" width="854" height="480" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/6dfa5f85b90b59cca2937007823125cf/href">https://medium.com/media/6dfa5f85b90b59cca2937007823125cf/href</a></iframe><h3><a href="https://uk.duolingo.com/">Duolingo</a></h3><p>Це мій улюбленець. Дуолінго складається з письмових завдань, коротких диктантів і розмовних вправ. Якщо вам нема з ким тренувати мовлення — це хороший спосіб. За один курс користувач вивчить біля 2000 найпоширеніших слів з різних сфер. Достатньо, щоб розуміти, про що говориться у випуску новин, але замало, щоб розібратися у ньому детально. Якщо ви вже знаєте мову на певному рівні, можна пройти тест. Після нього програма почне ваше навчання зі складнішого матеріалу.</p><p>Дуолінго використовує для навчання аналіз статистичних даних. Система запам’ятовує, які питання викликали в користувачів труднощі і які вони роблять помилки. Потім вона систематизує ці дані і формує індивідуальні уроки. Тобто, якщо я часто лажала на вживанні пасивного стану, Дуолінго нагадає мені пройти урок заново.</p><p>Програма складається з кількох елементів: додаток на смартфон, сайт, ще один сайт для вивчення слів і Duolingo Stories (лише іспанською та португальською мовами).</p><h4>Додаток на смарт</h4><p>Складається з дерева навичок. За проходження завдань користувач заробляє «лінготи», які потім можна витрачати на додаткові вправи. Можна поставити собі щоденний рівень вправ; я поставила максимальний — 50 xp, але займалася все одно більше. За деякі досягнення крім лінготів дають медальки. Наприклад, за проходження повного курсу або за навчання 30 днів без пропусків.</p><p>У додатку є мовні клуби. Можна вступити і боротися з незнайомцями за першість. Не хочете з незнайомцями — можна підписатися на друзів і змагатися з ними.</p><h4>Веб-версія</h4><p>Тут є все те ж, що і в смартфоні, і навіть більше: словниковий розділ, де можна практикувати вже вивчені слова, і граматичні правила до кожного уроку. Можна проходити завдання за обмежений час: на 20 питань дають 30 секунд, за правильну відповідь додається час, за неправильну — віднімається.</p><p>У веб-версії можна спілкуватися на форумі на навколомовні теми, пояснювати іноземцям правила української мови і домовлятися про зустріч в офлайні.</p><h4>Мінуси</h4><p>Для україномовних користувачів доступне вивчення лише англійської. Для російськомовних — ще французька і німецька. Для англомовних — величезна кількість інших мов. Виправити несправедливість можна, якщо ви самі долучитеся до створення курсів. Для цього треба вільно розмовляти іноземною мовою і подати заявку на сайті Дуолінго. Там уже є невелика спільнота охочих створити курси польської та німецької. Приєднуйтеся!</p><p>Одна з причин, чому я обрала Дуолінго, — там є есперанто, висока валірійська і клінгонська мови. Тобто, розробники ідуть у ногу з часом і дають можливість юзерам брати участь у роботі порталу. Це свідчить, що Дуолінго існуватиме і розвиватиметься ще дуже довго.</p><p>Способи монетизації Дуолінго — краудсорсинговий переклад тексту. В міру проходження уроків користувачі паралельно допомагають перекладати веб-сайти, статті та інші документи. Віднедавна у додатку для смартфону з’явилася і реклама. Я вважаю, чудово, що розробники заробляють на цьому: значить, у них є можливість удосконалювати програму.</p><iframe src="https://cdn.embedly.com/widgets/media.html?src=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fembed%2Fty_N50cpz1c%3Ffeature%3Doembed&amp;url=http%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3Dty_N50cpz1c&amp;image=https%3A%2F%2Fi.ytimg.com%2Fvi%2Fty_N50cpz1c%2Fhqdefault.jpg&amp;key=a19fcc184b9711e1b4764040d3dc5c07&amp;type=text%2Fhtml&amp;schema=youtube" width="854" height="480" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/4b71c4120e998773e1a14ce526607fa7/href">https://medium.com/media/4b71c4120e998773e1a14ce526607fa7/href</a></iframe><h3><a href="http://www.rosettastone.eu/">Rosetta Stone</a></h3><p>У цього порталу красива легенда: Розетський камінь — реальний артефакт, який допоміг вченим розшифрувати єгипетські ієрогліфи. Древньоєгипетської у програмі немає, зате є 34 інших мов.</p><p>Розетта використовує комбінацію тексту, зображень і звуку: так граматика і слова запам’ятовуються інтуїтивно, задіюється більше органів чуття. З часом завдання ускладнюються. Розетта дає багато можливостей для говоріння.</p><p>Програма оцінює відповіді за 100-бальною шкалою. За правильні відповіді начисляються бали.</p><p>Кожен урок поділений на чотири розділи: базові вправи, вимова, словник і граматика. Всюди вказаний час, який доведеться витратити на ці завдання. Наприклад, перший розділ з 28 вправ обійдеться у 5 годин 20 хвилин. Це величезний плюс для людей, які цінують кожну хвилину і планують час наперед.</p><p>Портал і програму робили британці. Ви відчуєте це, коли проходитимете навчання.</p><h4>Мінуси</h4><p>Додаток платний. Є безкоштовні розділи, але їх небагато, і за всі уроки доведеться викласти чималу суму. Втім, вона окупить програму: вправи дуже якісні, і з платним доступом у користувачів з’являється багато можливостей.</p><p>Інший мінус — навчатися можна лише англомовним, підтримки української і російської у додатку нема.</p><p>Я спробувала Розетту і мені сподобалося. Зараз думаю над тим, чи потрібно мені купити платну підписку. Цей додаток спрямований менше на рейтинги і більше на сам процес навчання.</p><p>А ще там шикарний курс китайської (мандаринської) мови. За нею ж майбутнє, так?</p><iframe src="https://cdn.embedly.com/widgets/media.html?src=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fembed%2FzlUhCB7WSmw%3Ffeature%3Doembed&amp;url=http%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3DzlUhCB7WSmw&amp;image=https%3A%2F%2Fi.ytimg.com%2Fvi%2FzlUhCB7WSmw%2Fhqdefault.jpg&amp;key=a19fcc184b9711e1b4764040d3dc5c07&amp;type=text%2Fhtml&amp;schema=youtube" width="854" height="480" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/3ae2f29b2ca30d148cdf474e856a794d/href">https://medium.com/media/3ae2f29b2ca30d148cdf474e856a794d/href</a></iframe><h3><a href="https://lingualeo.com/">Lingualeo</a></h3><p>Спочатку користувач проходить тест на знання англійської і вказує свої інтереси. Так Лінгвалео складає індивідуальний план навчання. У програмі є вправи на слух, словник і граматику. Вивчати мову можна на матеріалах, що цікаві особисто вам: аудіокнигах, піснях, відео та текстах з відкритих джерел та від інших учасників. Наприклад, виступи TED, курси з Coursera тощо.</p><p>Є і закриті курси. У Лінгвалео є програми підготовки до TOEFL. Можна створювати свої курси і ділитися з іншими користувачами.</p><p>Зручність ще й у тому, що користувач може сам вибрати незнайомі слова для вправ, використовувати тематичні списки. Лінгвалео містить багато ігор, особистий словник з асоціаціями. Прогрес навчання показується у журналі.</p><h4>Мінуси</h4><p>У безкоштовній версії обмежена кількість слів і частина вправ. Крім того, розробники кажуть, що додаток погано окупається, тому його удосконалення і техпідтримка може бути під загрозою.</p><p>Ще одна проблема — нема підтримки української мови. Людям, які знають російську погано, буде складно вивчати нові слова.</p><p>Мені сподобалося, що в Лінгвалео можна настроїти навчання від свої інтереси і використовувати матеріали з відкритих джерел. Таке навчання більш осмислене, ніж просто здобування балів. Але це питання особистого ставлення.</p><iframe src="https://cdn.embedly.com/widgets/media.html?src=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fembed%2FVKyEEmDuRAo%3Ffeature%3Doembed&amp;url=http%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3DVKyEEmDuRAo&amp;image=https%3A%2F%2Fi.ytimg.com%2Fvi%2FVKyEEmDuRAo%2Fhqdefault.jpg&amp;key=a19fcc184b9711e1b4764040d3dc5c07&amp;type=text%2Fhtml&amp;schema=youtube" width="854" height="480" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/7f96d256a61b7f2587b5d56291903507/href">https://medium.com/media/7f96d256a61b7f2587b5d56291903507/href</a></iframe><h3><a href="https://lingvist.com/">Lingvist</a></h3><p>Цю програму я знайшла випадково, бо не хотіла обмежуватися лише найвідомішими додатками. Несподівано вона виявилася на рівні.</p><p>Схема проста: програма дає речення з пропусками і підказкою. Ви перекладаєте підказку і вписуєте слово. Завдання спрощується тим, що пропуски довжиною рівно в довжину слова. Якщо ви ще не маєте великого словника — не біда: можна пропустити слово, програма покаже правильну відповідь, а через кілька хвилин дасть цю ж фразу ще раз. Такими повторами ви зробите собі непоганий словник.</p><p>У додатку є великий розділ з граматикою, чого не було у попередніх програмах (у Дуолінго — лише на веб-версії). Він розділений на три рівні складності.</p><p>У розділі статистики показує прогрес користувача і відносний рівень словника. Наприклад, зараз мені показує, що я розумітиму франкомовний текст на 79%.</p><p>У веб-версії Лінгвіста є великий форум, схожий на Дуолінго. Я там не спілкувалася, але функціонал зручний.</p><h4>Мінуси</h4><p>Доступні лише англійська, німецька, російська та французька мови. Лінгвіст не тренує говоріння, лише слухання. Підтримки української мови теж нема, лише російська.</p><p>Я використовую Лінгвіст, щоб підтягувати свій словник французької мови і заглядати у граматичні правила, коли комп’ютер далеко. Мені дуже подобається мінімалізм, з яким розробники підійшли до створення програми.</p><iframe src="https://cdn.embedly.com/widgets/media.html?src=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fembed%2FlKPzuyntHn0%3Ffeature%3Doembed&amp;url=http%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3DlKPzuyntHn0&amp;image=https%3A%2F%2Fi.ytimg.com%2Fvi%2FlKPzuyntHn0%2Fhqdefault.jpg&amp;key=a19fcc184b9711e1b4764040d3dc5c07&amp;type=text%2Fhtml&amp;schema=youtube" width="854" height="480" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/b4060f28c22db07e6fb1be165ca72e4b/href">https://medium.com/media/b4060f28c22db07e6fb1be165ca72e4b/href</a></iframe><h3><a href="https://beelinguapp.com/">Beelinguapp</a></h3><p>Цією знахідкою я також завдячую блогу. Білінгвап трапився мені випадково серед півсотні вивчених додатків. У програмі 12 доступних мов, в тому числі арабська, китайська і гінді.</p><p>Білінгвап — не іграшка. Тобто, геймифікація тут мінімальна. Перевага додатку — у текстах з відкритих джерел, по яких можна вивчати мову. Функціонал воістину чудовий: дозволяє читати уривки одразу двома мовами, переводить текст в аудіо, коли ви не можете читати.</p><p>Вибір текстів дуже великий. Можна знайти і художню класику, і книги з саморозвитку, і бізнес-тексти, і статті на теми, які вас цікавлять.</p><h4>Мінуси</h4><p>Це не зовсім геймифікація. Додаток не має підтримки української мови, не містить текстів українських авторів. Було б непогано додати у функціонал відео, але розробники поки що не працюють над цим.</p><p>Також у додатка незрозуміла монетизація, тому технічна підтримка програми недосконала. Можливо, розробники заробляють з платних текстів у додатку. Але і без них є багато матеріалу для навчання.</p><iframe src="https://cdn.embedly.com/widgets/media.html?src=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fembed%2FbNZO4qziN6o%3Ffeature%3Doembed&amp;url=http%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3DbNZO4qziN6o&amp;image=https%3A%2F%2Fi.ytimg.com%2Fvi%2FbNZO4qziN6o%2Fhqdefault.jpg&amp;key=a19fcc184b9711e1b4764040d3dc5c07&amp;type=text%2Fhtml&amp;schema=youtube" width="854" height="480" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/18a00ab126268350a83d6ecd79ded1fb/href">https://medium.com/media/18a00ab126268350a83d6ecd79ded1fb/href</a></iframe><h4>Бонус: <a href="https://play.google.com/store/apps/details?id=com.chineseskill">Learn Chinese</a></h4><p>Це додаток для вивчення декількох діалектів китайської мови. Функціонал схожий на Дуолінго. От тільки у Льорн Чайніз є можливість малювати ієрогліфи — це безмежно радує. З мінусів — треба добре знати англійську, тому що інші мови не підтримуються. Але і це, знаєте, вже чимало.</p><p>Веб-версії у програми нема. Ну і менше з тим.</p><h4>Бонус: Відео на Youtube, коли у додатках стане нудно</h4><p>Безумовно, одного додатку буде мало, якщо ви хочете вивчити мову серйозно: для роботи чи навчання за кордоном. Якщо не хочете наймати репетитора, у нагоді стануть численні канали на Ютубі, книги в оригіналі різної складності і тематичні групи у соцмережах.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*CMD_qPZttqEjOt__ZjD9Ig.jpeg" /></figure><h3>Поради</h3><p>Коли використовуєте додатки, <strong>завжди реєструйтеся з аккаунта Google </strong>чи Facebook. Тоді, якщо ваш телефон викине коника, буде легше відновити прогрес. Моя подруга ледь не втратила всі надбання в Дуолінго, коли її телефон обновився — забула пароль, а аккаунт не прив’язала.</p><p><strong>Спілкуйтеся у форумах</strong>, якщо є така можливість. У додатках стандартні фрази, і вони змінюються повільніше, ніж змінюється мова у реальному мовленні людей. Спілкуватися з носіями мови на форумах корисно ще й тому, що вони дадуть відповіді на всі ваші питання. Адже там сидять люди, які також фанатіють від вивчення мов.</p><p><strong>Використовуйте кілька додатків</strong>. Наприклад, я точно знаю, що залишу Дуолінго, Білінгвап і Лінгвіст, щоб вивчення, наприклад, французької, було більш комплексне. Можливо, у вас буде своя програма — експериментуйте з цим.</p><p><strong>Дивіться відео на Ютубі,</strong> як тільки ви пройдете 4–5 уроків у додатку. Ви, може, майже нічого не розумітимете, але ваш мозок настроюватиметься на хвилі мови, яку ви вчите. Наші нейрони і зв’язки між ними — це диво. Ви майже не докладаєте зусиль, просто увімкнули китайські новини чи блогера і займаєтеся своїми справами — а мозок слухає, будує нові зв’язки між нервовими клітинами і допомагає вчити мову.</p><p><strong>Вчіться із задоволенням.</strong> Якщо задоволення нема — змінюйте методи. Головне — щоб ваш мозок і серце не страждали, а отримували свою порцію ендорфінів, серотоніну та інших корисних штук.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=7c18a39a1073" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
    </channel>
</rss>