Історія популярності фотографки почалась в 2007, коли нічого не очікуючи, Джон Малуф придбав на сліпому аукціоні купу негативів. На той час він займався пошуками архівних та просто старих знімків Чикаго, і витягнув щасливий квиток. В його руках опинились десятки тисяч негативів, які просто були відзняті, а проявлено було приблизно 5%. Тож, виходить що в цілому Майєр не бачила результатів своєї роботи. Можливо їй це і не було потрібно, хто знає. По собі, окрім величезної купи знімків, вона залишила багато непотребу. За згадками небагатьох хто її знав, вона любила збирати речі і не любила їх позбавлятися. Її квартира завжди була завалена газетами, книжками, іншими речами крізь які були прокладені невеличкі стежки якими можна було рухатись. Майєр любила володіти. Деякі дослідники її життя вважають це психічним розладом. Однак, це лише здогадки на які ніхто не може відповісти.

Все життя пропрацювавши нянею, на такій роботі де контакт з людьми багато значить, Вів ‘єн була досить відлюдкуватою. Вона не спілкувалась з сім’єю, не мала власних дітей. Вона часто змінювала роботу, оскільки намагалась бути непомітною в житті інших людей, проте ця цілеспрямованість, здається, була навмисною. Вона не потребувала інших людей, і намагалась не створювати причин з яких хтось міг потребувати її участі.

І якби не вищезгаданий щасливий випадок, її некролог у 2009 році був би просто пересічною згадкою про жінку яку ніхто не знав.

Що робить її роботи такими куьтовими?

Більшість фотографічної кар’єри, якщо це можна так назвати, Майєр провела в часи холодної війни. Це час великої напруги в суспільстві, зламу старих соціальних норм і побудови нових. І їй вдавалося їх фільмувати. Її стиль це одкровення людини, яка потрапила у вир часу, виривала моменти з часу і простору і карбувала на плівці.

Завдяки своєму неповторному баченню, вона змогла створити глибокий зріз суспільства в дуже крихкий період існування людства. В той час як популярні авангардисти США намагались епатувати публіку, Майєр робила репортаж дійсності без прикрас.

Окремо слід виокремити її автопортрети. Жінка, така захоплена фотографією зрідка дозволяла фотографувати себе, проте завжди була рада створити самостійне зображення.

Фотограф інтроверт. Фотограф загадка, якою залишиться навіки. Ось така була Вів ‘єн Майєр, такою і залишиться у світовому сприйнятті.

• по перше — на дзеркальних камерах усі дальномірні об’єктиви працюють виключно в режимі макро. Це пов’язано з різницею в довжині робочих відрізків. Але не беззеркальних камерах вони працюють як звичайні об’єктиви, що чудово.
• по друге — не популярна різьба кріплення м39. Більшість з якихось причин обирають кріплення м42 (ну, просто тому що таких об’єктивів більше і знайти їх простіше, і вони як правило дешевші)

Я користуюсь Індустаром на старенькому Fujifilm X-E1 з адаптером m39-FX, що все ще залишає камеру доволі компактною, проте дає можливість відчути всю красу цього вінтажу. Але є нюанс: нажаль з використанням адаптера об’єктив на камері стоїть верх ногами і всі відмітки потрібно або завчити, або постійно перевертати фотоапарат і дивитись.

Корпус і матеріали

Об’єктив вироблений повністю з металу і скла, вага усього 142 грами. Кільце фокусування плавне, я б навіть сказав дуже (можливо це особливості мого екземпляру), напроти кільце діафрагми має чіткі кліки і проміжні значення виставити неможливо. Максимальна діафрагма 2.8, мінімальна 16, 6 пелюсток діафрагми правильної. На корпусі нанесені шкала ГРІП та відмітки дистанції фокусування. Є кілька різних версій цього об’єктива з фокусними відстанями 50мм, 52мм, 53мм, 55мм та фактично вони мають однакову фокусну відстань 50мм, оптична схема у них однакова. Також можна зустріти різний тип просвітлення лінз, у моєму варіанті воно золоте.

приємною особливістю мого об’єктива є те, що він зроблений на Харківському машинобудівному заводі

Досвід користування

Як я зазначив вище, є нюанси роботи з об’єктивом через адаптер. Фактично це теж може бути точковим нюансом, де неуважні китайські майстри зробили кілька зайвих витків різьби. Та попри це у користуванні об’єктив зручний. Значення діафрагми і фокусування проходять швидко, а якщо ви опанували зональний фокус, то вам залишається просто ловити момент для кадру.

Якість зображення

Технічно, за сучасними стандартами цей об’єктив важко рекомендувати. Він м’який на відкритих значеннях, і не достатньо різкий на будь-яких інших значеннях діафрагми. Чим ближче до f16 тим різкості стає більше, проте вона не буде задовільна для тих, хто звик до того яку картинку можуть давати деякі інші старі об’єктиви. Проте якщо ви знаєте як користуватися цими особливостями, то це те що вам треба. І на це є кілька причин.

• зображення все одно виходять досить стильні і без зайвих зусиль ви можете отримати “плівковий стайл” одразу, без додаткових правлень
• м’яке зображення дуже добре підходить для портретів (на мою думку)
• фірмове закручене боке все ще входить в комплект
• якщо у вас дзеркальна камера, ви зможете отримати просто божественний макро об’єктив за ціною до 500 гривень на олх, проте враховуйте мінімальну фокусну відстань 1м (до того ж, в макро режимі на дзеркальних камерах різкість зростає)

Нижче ви можете побачити приклади, в JPEG зроблені на камеру Fujifilm X-E1. Ніяких доопрацювань не було зроблено.

Замість висновку

Індустар 61 це класна річ як творчий об’єктив для власників беззеркальних камер, і як макро для власників дзеркалок. Звісно, його не можна рекомендувати так само сміливо, як наприклад улюбленця публіки Геліос 44, проте дати шанс можна. Ціна на нього одна з найнижчих на вторинному ринку, простіше за все купити в комплекті з ФЕД-3, проте задоволення і результату ви отримаєте набагато більше. Варто лише відчути його можливості, вивчити його можливості і ви зможете робити класні фотки