<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/" xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" version="2.0" xmlns:cc="http://cyber.law.harvard.edu/rss/creativeCommonsRssModule.html">
    <channel>
        <title><![CDATA[Stories by Oleksandr Anisimov on Medium]]></title>
        <description><![CDATA[Stories by Oleksandr Anisimov on Medium]]></description>
        <link>https://medium.com/@oleksandranisimov?source=rss-5341a2153cc6------2</link>
        <image>
            <url>https://cdn-images-1.medium.com/fit/c/150/150/1*wNvbv1qXGkvOMSmFIGYC1w.jpeg</url>
            <title>Stories by Oleksandr Anisimov on Medium</title>
            <link>https://medium.com/@oleksandranisimov?source=rss-5341a2153cc6------2</link>
        </image>
        <generator>Medium</generator>
        <lastBuildDate>Fri, 20 Nov 2026 19:51:25 GMT</lastBuildDate>
        <atom:link href="https://medium.com/@oleksandranisimov/feed" rel="self" type="application/rss+xml"/>
        <webMaster><![CDATA[yourfriends@medium.com]]></webMaster>
        <atom:link href="http://medium.superfeedr.com/" rel="hub"/>
        <item>
            <title><![CDATA[Освіта під час війни. Майбутні]]></title>
            <link>https://medium.com/@oleksandranisimov/%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0-%D0%BF%D1%96%D0%B4-%D1%87%D0%B0%D1%81-%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8-%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%BD%D1%96-90cee2040d67?source=rss-5341a2153cc6------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/90cee2040d67</guid>
            <category><![CDATA[ukraine]]></category>
            <category><![CDATA[education]]></category>
            <category><![CDATA[social-justice]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Oleksandr Anisimov]]></dc:creator>
            <pubDate>Sun, 31 Jul 2022 14:44:59 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2022-07-31T14:44:59.562Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>Для мене, освіта — це боротьба проти часу і боротьба за майбутнє. Загальна освіта — це до того ж обов’язок. Обов’язок з боку учня і викладача. Ці обов’язки різні, але під час війни ми перестаємо сперечатися про деталі. Якщо ви тут, з нами — значить ми разом, як і наше майбутнє в Україні.</p><p>Коли підлітки працюють над Справделивістю — вони вперше дотикаються з дискусією про систему, яка створила світ навколо них, але на яку вони не мають впливу в цей момент. На наших заняттях вони стоять в чергах за довідками і виплатами на догляд за дитиною, сперечаються щодо будівництва соціального житла і забудови озера, домовляються про підняття зарплат працівникам міської транспортної компанії за рахунок вартості проїзду і міських дотацій.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*6mGIwARO0VC-98Dz0TX56w.jpeg" /><figcaption>Комісія з будівництва у місті Х на чолі з головним архітектором ухвалила змінити цільове призначення землі землевласника і збудувати соціальне житло</figcaption></figure><p>Як сказав один з учнів на рефлексії, демократія не завжди справедлива. Але, на мій погляд, сенс демократії у встановленні того балансу справделивості, на який ми спроможні. Від Платона до Русо і до Сандела людство намагається розібратися, як створити найбільш справедливу соціальну систему і як бути справедливим до кожного окремо.</p><p>Парадокс комунізму давно відомий — ми створюємо рівність ціною найглибшої несправедливості, як і парадокс(американського) капіталізму — ми створюємо справедливість ціною найглибшої нерівності. Повністю помирити рівність і справедливість ще не вдалося нікому.</p><p>Навіщо ця дискусія нам у школі?</p><p>Ми вчимося дізнаватися, що справедливість не абстрактна — вона створюється нудними, підзвітними процесами управління. Ми також досліджуємо, що справедливість неможлива, якщо вона загальна, але не стосується конкретних людей — які сперечаються, говорять, хочуть бути почутими. А також, що справделивість — це про цінності, що рухають нами. В залежності від того, які цінності ми сповідуємо — таку справедливість ми будемо захищати.</p><p>Той світ лексусів, корупції, бідності, поганих ̶д̶о̶р̶і̶г̶ (вулиць) навколо — це світ, збудований цінностями людей навколо і дизайном суспільних процесів. Ми можемо, в свою чергу 1) прийняти ці цінності 2) жити з ними в конфлікті 3) намагатися на них впливати і 4) втекти від рішення.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*eoAKiFUJZ7I9S8YWFm3Qkw.jpeg" /><figcaption>Московія знову перемогла за допомогою внутрішньої боротьби в інших країнах в нашій настільній грі <a href="https://www.facebook.com/Hetmanate1654/">“Гетьмащина 1654</a>”</figcaption></figure><p>росія cьогодні стріляє ракетами, ґвалтує людей, нищить житла від відсутності будь-якої суспільної програми майбутнього — вона надто добре(хоч і вибірково) знає свою історію і не зрікається обраного авторитарного імперського шляху.</p><p>Тому ми з дітьми пробуємо балансувати у тому — як не заплутатися в минулому і водночас сформувати програму майбутнього для нашого суспільства. Так, демократичного, але чи організованого? Так, вільного, але чи відповідального? Так, проактивного, але чи далекоглядного? Так, спільного — але чи синхронізованого? За “так” завжди слідує “але” і нові питання.</p><p>Ми разом з ними шукаємо точки опори майбутнього в майбутньому. Яким має бути середовище, в якому ми хочемо існувати? У чому його ключові відмінності від теперішнього? Що ми хочемо залишити, а що прибрати? Які нові принципи мають рухати нами?</p><p>Колись війна буде виграна і ми повернемося до внутрішнього конфлікту — чи вартує заробіток і право “приватної власності” девелоперів екологічних і культурних ланшафтів? Чи вартує нам знижувати податки і зменшувати кількість груп, які ми підтримуємо для збільшення привабливості для бізнесу? Чи вартує громадський простір, клімат і якість повітря можливості пересуватися в приватному авто?</p><p>Що дозволяє нам мати різного і при тому жити в одному суспільстві? Інші, більш якірні цінності: повага до прав і свобод людини, вільне представництво інтересів, вибори і змінюваність влади — ті аспекти, які забезпечує “справжня” демократія. Її існування — це щоденна робота.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*qxKF2-RMe8E6-MU-1U4ocA.jpeg" /><figcaption>Зустріч мерії зі страйковим комітетом профспілки водіїв громадського транспорту закінчилася перемогою останніх і підняттям вартості проїзду для жителів вдвічі.</figcaption></figure><p>Для мене особисто, Фільм Сity Hall (2020) Фредеріка Вайзмана про бостонську мерію — доказ того, що ідеали “американської мрії” можна реалізовувати зовсім по-різному. Можна будувати більшу ненависть, закритість і нерівність, а можна створювати можливості, підтримувати один-одного і давати голос слабшим, базуючись на одній і ті ж самій Конституції.</p><p>На завершення пропоную вам слова <a href="https://www.boston.gov/news/state-city-2019">мера Мартіна Волша</a> з цього ж фільму.</p><p><em>We are opening doors to new schools, new libraries, new homes, and new jobs. And we’re listening to new voices. It’s not always easy or comfortable. But a more open conversation means better solutions for our City. It’s the sign of a more vibrant democracy. And it’s working.</em></p><p><em>Let’s never lose sight of how far we’ve come, how far-reaching our leadership has been, and how deep our obligation is now to stand together and keep leading. We put social justice at the heart our vision because a more equal conversation means a more resilient city.</em></p><p><em>We’ve listened, we’ve learned, and we’re leading. I’m proud of what we’ve achieved. We should all be proud, and we should be ready to do more. Our City needs us, our country needs us, and we’re just getting started.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*c6ZHPNep1y31K7AsWm6tmg.jpeg" /><figcaption>гора Шаян в Закарпатті, 2022</figcaption></figure><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=90cee2040d67" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Перші думки про житлову сферу у Львові]]></title>
            <link>https://medium.com/@oleksandranisimov/%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D1%96-%D0%B4%D1%83%D0%BC%D0%BA%D0%B8-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D1%83-%D1%81%D1%84%D0%B5%D1%80%D1%83-%D1%83-%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D1%96-635532cc8596?source=rss-5341a2153cc6------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/635532cc8596</guid>
            <category><![CDATA[urban-planning]]></category>
            <category><![CDATA[lviv]]></category>
            <category><![CDATA[housing]]></category>
            <category><![CDATA[ukraine]]></category>
            <category><![CDATA[war]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Oleksandr Anisimov]]></dc:creator>
            <pubDate>Sun, 27 Mar 2022 21:58:51 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2022-03-27T22:08:34.622Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>У моменті, коли хочеться робити, а не говорити, виявляється що нічого не проговорено, а рух без думання виявляється марною тратою сил</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*pfJlapVgFH78XTxZlS9CPw.jpeg" /><figcaption>Львівський вокзал приймає людей. 1 березня 2022</figcaption></figure><h4>1. Прихисток чи рента?</h4><p>Суспільно і політично відбувся деякий розкол у тому, що суспільство водночас солідаризувалося і відразу зготувалося експлуатувати момент. Військова обласна адміністрація, управління соцзахисту міста і ДСНС з волонтерами розмістили десятки тисяч людей у об’єктах державної і комунальної власності, зачасту безкоштовно. В той же час десятки тисяч людей прийняли друзів, колег, знайомих і знайомих знайомих в свої помешкання.</p><p>Здавалося б, солідарність, єдність тощо. Але ті, хто не отримав доступу до цих безкоштовних опцій опинилися в ситуації без вибору — матрац у спортзалі. Нагадаю, що для багатьох наявність повноцінного житла — це питання життя. Догляд за хворими і малими дітьми, особливості проходження терапій різних типів, наявність психічних розладів чи інших потреб обумовлюють негайну необхідність у житлі, незалежно від фінансового стану.</p><p>Крім того, шалений попит створив всі підстави для спекуляції. Адже з’явилася можливість заробити на тих, хто може собі дозволити платити високі ціни. Заяви міських керівників про засудження підняття цін не вливають на “ринок”, а скоріше роблять його ще більш ризикованим для новоприбулих, адже орендодавці можуть пропонувати їм жити з сірими договорами, де вказуюються одні умови і ціна, а на практиці вимагаються інші.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/0*sXhAkZJErFhen85o" /><figcaption>СК “Галичина” у Львові. Співпраця Хелм-Львів за концепцією Shigeru Ban. Команда: Михайло Шевченко, Олег Дроздов, Олексій Востриков, Олександр Анісімов.</figcaption></figure><h4>2. Реальний стан справ.</h4><p>Там, де ми були слабкі, там і виникають найбільші проблеми. Моніторингом даних житлової сфери місто і держава фактично не займалися, аналітикою тим більше(<a href="https://cedos.org.ua/researches/derzhavna-zhytlova-polityka-v-ukraini-suchasnyi-stan-ta-perspektyvy-reformuvannia/">1</a>). Не ведеться облік контрактів оренди, невідомо, чи платяться з цих доходів податки і скільки людей дійсно проживає в містах, ніхто не знає скільки з проданих квартир експлуатуються, якою є структура власності на житло, ким є найбільші власники нерухомості у місті. Наявність цієї інформації отверезіла б органи місцевого самоврядування відносно розподілу зусиль — багато процесів для вирішення цієї кризи можуть вимагати більше юридичної, менежерської і політичної, аніж фінансово-будівельної роботи. Багаторічне закриття очей Мінрегіоном на питання оренди дуже показове у його согоднішній некомпетентності і нерозумінні, що треба робити.</p><p>Фактично, ми у стисненому часі пережили те, що повільно відбувалося зі сферою житла в Україні: ціни на оренду у великих містах перевищили купівельну спроможність населення. У Львові тепер люди можуть віддавати 60–70% відсотків місячного доходу, адже вимушено опиняться на вулиці.<em> </em>Звичне твердження ̶г̶а̶л̶и̶ц̶ь̶к̶и̶х ліберальних економістів про свободу вибору на ринку не відповідає ситуації. Цитую провідника неокласичної економіки Фрідріха Хайека:</p><blockquote>Наша свобода вибору в конкурентному суспільстві ґрунтується на тому, що, якщо одна людина відмовляється задовольнити наші бажання, ми можемо звернутися до іншої. Але якщо ми зіткнемося з монополістом, ми перебуваємо у його абсолютній милості<em>. (Дорога до рабства, Фрідріх Хайек)</em></blockquote><p>Люди <strong>не мають вибору,</strong> де їм жити. Інформаційна асиметрія ж досягла космічних показників. Ріелтори стали монополістами-гейткіперами інформації з боку власників, адже вони є тими, хто отримують легкі швидкі космічні гроші і не несуть жодної відповідальності, як будуть розгорататися подіі далі. Якщо необхідність посередника і раніше викликала сумніви, то зараз ця функція створення умовної довіри за гроші орендаря, що опинився у скрутному становищі, виглядає як мінімум жалюгідно. Зазвичай, зростання ціни збільшує пропозицію, але створити житло з нічого неможливо, тому орендарі опиняються в пастці.</p><p>За відсутності зміни споживчої вартості (use-value) житла — жодних ремонтів чи підвищення якості житла не було зроблено, його ціна виросла на 50–70% (<a href="https://forbes.ua/inside/velike-pereselennya-yak-zminilisya-tsini-na-orendu-zhitla-v-zakhidnoukrainskikh-mistakh-16032022-4709">2</a>), до того ж тепер оплата вимагається часто у доларах, адже власники не хочуть “продешевити” з незрозумілим курсом гривні. Чи не є це спекуляцією? Соціальна нерівність виросла на очах, а суспільство вмить поділилося, як кажуть американці, на haves and have-nots.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*zOmw-k1DWEdlO44EbOZGcg.jpeg" /><figcaption>Київ, 11 березня, фото ARIS MESSINIS</figcaption></figure><h4>3. Держава осторонь?</h4><p>Примітивна правова свідомість людей викрилася досить швидко, адже воєнний стан став легітимним приводом<em> </em>але аж ніяк не легальним інструментом вимагати зміни правил договорів, аж до їх розірвання.</p><blockquote><strong>форс</strong>-<strong>мажорні обставини</strong> (<strong>обставини</strong> непереборної сили) визначено як надзвичайні та невідворотні <strong>обставини</strong>, які об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків відповідно до законодавчим та інших нормативних актів. До форс-мажорних обставин зараховано (…) дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, воєнні дії, оголошена та неоголошена війна. (<a href="https://bz.ligazakon.ua/ua/magazine_article/BZ012307#">ч. 2 ст. 141 Закону № 671/97</a> )</blockquote><p>Якщо вважати право приватної власності абсолютним, як це роблять, а не умови договору, то наведена вище цитата трактується так: “це моя хата, а ви тут на мою ласку знаходитеся і добре, що ще платите за оренду”. Нагадаю, що крім суду, засвідчити настання форс-мажорних обставин може Торгівельна палата України. А розірвання договору взагалі неможливе без виконання формальних вимог Цивільного Кодексу і положення договору.</p><blockquote>Відповідно до приписів <a href="https://lex.activelex.com/#/act/16896796?unitId=art(11)">ст.ст. 11</a>, <a href="https://lex.activelex.com/#/act/16896796?unitId=art(525)">525,</a> <a href="https://lex.activelex.com/#/act/16896796?unitId=art(526)">526,</a> <a href="https://lex.activelex.com/#/act/16896796?unitId=art(629)">629</a> ЦК України договір як підстава для виникнення цивільних прав та обов’язків є обов’язковим для виконання сторонами і за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним законодавством, зміна та розірвання договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку. (рішення Верховного Суду у справі <a href="https://lex.activelex.com/#/jurisprudence/534479245">№ 910/9258/20</a> 1 червня 2021 р.)</blockquote><p>Але, покажіть мені, де Кабмін, ВР, новостворені ОВА, ОМС, чи Верховний суд виступили із захистом тих, хто потребує прихистку, орендарів? Навіть декларативно, не кажучи вже про захист конституційних прав ВПО на житло?</p><h4>4. Приватна власність і справедливість.</h4><p>Отже, ми надаємо перевагу (мовчимо) щодо власників житла, які 1) не є постраждалими у війні з РФ, 2) мають майно і житло для власного користування, 3) можуть бути зобов’язані розквартировувати військових і евакуйоване населення згідно ЗУ “Про воєнний стан”</p><p>Розмова йде не про хороших чи про поганих власників, патріотів і зрадників, а про те, що іґнорування правового контролю найбільш важливої сфери життя наразі — це підважування тих основ суспільства, за які точиться війна із загарбниками. Я сподіваюся, що перший рядок Конституції для нас не пусте слово, і ми боремося не лише за незалежність і суверенітет, а також і за соціальну та правову державу.</p><blockquote>2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.</blockquote><blockquote>При здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний дотримуватися моральних засад суспільства.</blockquote><blockquote>4. <a href="https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15?find=1&amp;text=%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C#w1_6">Власність</a> зобов’язує.</blockquote><blockquote>5. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. (Cт. 319 ЦК)</blockquote><p>Гадаю, що професійне середовище мало б вступити в дискусію і про цінності — що ми розуміємо під моральними засадами, і про те, що зараз є шкодою для суспільтва.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*ZqtnfaQYTtj2ZR7e9ErvlQ.jpeg" /><figcaption>ЖК “Семицвіт” у перші дні війни</figcaption></figure><h4>5. А що, власне, далі?</h4><p>Анонсоване будівництво модульного житла є нереалістичним у необхідних масштабах. У першу чергу з економічних, в другу — з логістичних причин. Міські і державний бюджети просіли і навіть за умов, що вийдуть з негативного балансу впродовж весни, не будуть в змозу фінансувати нові проекти. Бюджет розвитку Львова 2022 був закладений на рівні 1,496 млрд грн. навіть якщо ВСІ ці гроші витратити на інфраструктуру для житла (а це і комунікації і землевпорядна документація і будівництво) — можливо забезпечити в районі двох(!) тисяч нових квартир (приблизна ціна 500$ м2, 30м2 жилової +10м2 нежитлової площі). Більшість підприємств з модульного/панельного виробництва вже працюють на найближчі країни і на приватних замовників в Україні. Їхні ресурси і потужності обмежені, наростити їх займе декілька місяців, а з енергетичною кризою, що наближається — фінансово це буде вкрай складно.</p><p>Можна уявити, що держава все ж скерує свої ресурси на відновлення(співфінансування) житла, соціальної і енергетичної інфраструктури у першу чергу в містах де вона зруйнована. Надто масштабних інвестицій у Львів чекати не варто, адже війна коштує дуже дорого, і до моменту, коли вона закінчиться і бюджет матиме якість ресурси — проблема може втратити гостроту і актуальність.</p><p>Коли і якщо іноземні фонди почнуть фінансувати такі залишиться питання про управління процесом життя і території на якій це зводитиметься. Хто буде цим управляти з боку міста і держави? Хто отримає право там жити? Чи буде це реалістично утримувати? Чи має це бути орендне житло чи безкоштовне? Як ця система буде взаємодіяти з наданням соціальних послуг, реєстрацією, правом голосу на виборах? Загалом, яким має бути статус цього житла і його мешканців?</p><p>Якщо мова йде про створення соціально справедливої і солідарної системи — права щодо контролю над ринком оренди мають бути запроваджені на рівні громад — від обмеження рентних ставок з коефіцієнтами до формування локальних політик оренди, а відповідальність за неукладання і порушення договору з орендарем суворо каратися. У воєнний час це відповідальність ОВА і я сподіваюся, що найближчим часом керівники візьмуть відповідальність втрутися у скрутний стан справ.</p><p>Такі думки пропоную до обговорення. Ми з України.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=635532cc8596" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Post-war urbanism. 10 points for a new urban policy of the reconstruction of Ukrainian cities]]></title>
            <link>https://medium.com/@oleksandranisimov/post-war-urbanism-10-points-for-a-new-urban-policy-of-the-reconstruction-of-ukrainian-cities-7556de65e420?source=rss-5341a2153cc6------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/7556de65e420</guid>
            <category><![CDATA[war]]></category>
            <category><![CDATA[ukraine]]></category>
            <category><![CDATA[urban-policy]]></category>
            <category><![CDATA[russian-aggression]]></category>
            <category><![CDATA[urbanism]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Oleksandr Anisimov]]></dc:creator>
            <pubDate>Sat, 05 Mar 2022 16:51:34 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2024-09-16T19:54:39.627Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*UgOJ31L6w1Bb0tT_ZcBdrA.png" /><figcaption>City of Borodyanka near Kyiv after shelling, 2022 (The Guardian)</figcaption></figure><p>We are all facing national disaster with the Russian Federation treacherously bombing civilian infrastructure in the unjustified war. But we need to get out of this situation stronger than ever and build a better future for the generations to come.</p><ol><li>Envisioning housing as a necessity, not as a profit-seeking field of business. New housing laws with a rebalancing of power towards housing associations, special taxation regime and land auctions closed for profit-seeking developers. Abandonment of the soviet system of propiska and queue and creation of need-based flexible housing assistance. Creation of municipal housing development companies, accountable to councils that provide rented housing on a long-term basis. Utilization of the opportunity for self-help — drafting and approving new Laws for cooperative housing construction and non-profit housing associations — allow people to create housing projects with architects and build their own homes;</li><li>Setting up new land and property taxation policies — increasing taxation by the analysis of the true value of the real estate and decreasing the tax pressure on the revenue and income of people. New local land policies allowing non-discriminatory competitive access to land plots with rent for 99 years free of charge for non-profit organizations;</li><li>Creating a new Law on Urban development and planning — giving more power to local councils and local departments of architecture. Abandonment of the General plan in its current form and provision of the land-use and spatial masterplan instead. State and cities have to restructure the departments for architecture and urban planning and give them the rights and resources to drive and formulate aims of future development;</li><li>Avoiding creating more monofunctional, ecologically disastrous and car-oriented Pozniaki and Southern Borschagivka-style development. Only multi-functional and socially relevant projects with dense and meaningful urban spaces, short distances, access to jobs and social services by the introduction of new guidelines for spatial development, zoning and height, and density limits in cities;</li><li>Developing a new national mobility policy. Strong anti-automobile pressure, as people will see them as vehicles of safety with disastrous consequences. Car has to become redundant as an unnecessary and costly asset. Getting rid of it means getting rid of the dependence on Russian oil and gas, as well as achieving new quality of air and urban space. Taxation of cars and fuel and streaming the revenue into public transport and alternative mobility projects;</li><li>Placing new requirements for housing construction. Imperative for the re-use of materials, especially rubble. No more coal or gas heating. Only electricity from alternative sources, nuclear stations or autonomous heating from natural biogas. Guidelines and regulations for climate-resilient materials and surfaces. Parking for non-motorized transport and urban gardening as indispensable parts of the projects.</li><li>It is crucial to support these policies by reviving Regional spatial planning. Complex sustainable land-use schemes, integrated mobility connections and strong anti-sprawl policies can revive devastated regions. Legal power over local planning and continuous update with experts for comprehensive visions of the regions from the competitiveness perspective;</li><li>There is an urgency for funding and opening new universities and departments for urban planning, architecture and construction. Contemporary education in this field in Ukraine is simply poor, outdated and unable to provide high-class multi-profile specialists needed. Increase of funding for short-term programs and academic exchange as well as incentives for studies abroad and return programs;</li><li>Promotion international cooperation and competition in planning and construction. Allow international architecture and construction companies to operate in Ukraine without additional legal entities and compete in tenders or competitions.</li><li>Incentivization tourist potential and revenue by comprehensive rehabilitation and restoration projects in cities and towns. Development of new legislation for heritage protection with transparent rules, zones and requirements. Strengthening the heritage protection administering system and punishment for the violation for businesses and individuals.</li></ol><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*xE3ur7SbMI9YFgrz52OeKw.jpeg" /><figcaption>Peace in Lviv, 17th of February, 2022</figcaption></figure><p>How to make it happen? Let&#39;s cooperate on new research and policy advising groups. Write to me: go.oleksandr.anisimov@gmail.com</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=7556de65e420" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Місяць у стінах Ратуші]]></title>
            <link>https://medium.com/@oleksandranisimov/%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%86%D1%8C-%D1%83-%D1%81%D1%82%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%85-%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%88%D1%96-977d46b4507e?source=rss-5341a2153cc6------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/977d46b4507e</guid>
            <category><![CDATA[governance]]></category>
            <category><![CDATA[municipality]]></category>
            <category><![CDATA[lviv]]></category>
            <category><![CDATA[urban-planning]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Oleksandr Anisimov]]></dc:creator>
            <pubDate>Sun, 06 Feb 2022 17:58:28 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2022-02-07T20:34:51.531Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>Політико-урбаністичні студії муніципального врядування ізсередини</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*xE3ur7SbMI9YFgrz52OeKw.jpeg" /><figcaption>Вид з вікна робочого кабінету на культурну столицю</figcaption></figure><blockquote>Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити громаді та народові України, неухильно дотримуватися <a href="https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254">Конституції України</a> та законів України, сприяти втіленню їх у життя, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої посадові обов’язки</blockquote><h4>Суб’єктність працівників міськради</h4><p>Видається дивним, але працівники міськрад не є визнаною соціальною верствою, на противагу державним чиновникам. Питання не у престижі, не в обов’язковому притримуванні законів, а в розмитій суб’єктності. Що таке інтереси громади, коли вона хоче то безкоштовних паркомісць, то збереження громадських просторів — зрозуміти дуже складно. Відповідно службовець часто не має очевидної відповіді, яке рішення правильне і не робить нічого.</p><p>Тоді як? Неможливість діяти в інтересах всієї громади підважує взагалі будь-яку діяльність в міськраді? Скористаюся цитатою з робіт Мераба Мамардашвілі:</p><blockquote>В философии свободой называется внутренняя необходимость. Необходимость самого себя.</blockquote><p>У цьому ключі мені здається і стоїть питання, на яке мало хто дає відповідь в міськраді: чи є насправді необхідність в тій діяльності, яку він/вона провадить? Якщо справді так — тоді її треба захищати, навіть якщо більшість громади сьогодні виступає проти. Це момент набуття суб’єктності, якої в ОМС дуже часто не вистачає.</p><h4>Управлінська вертикаль чи спільні цілі?</h4><p>Структура муніципалітету відкриває дуже обмежене коло професійних спрямувань — зазвичай виконувати або давати вказівки, часто не пов’язані з профільними компетенціями. Колегіальні і колективні практики всім даються дуже складно, адже хронічна перезавантаженість (часто пов’язана з неможливістю пріоретизувати стратегічні напрямки роботи через принципи документообігу і поганою комунікацією між структурними підрозділами) забирає мотив включатися у додаткові процеси.</p><p>Часу думати завжди вкрай мало, але не тому, що замовник чекає виконання проекту, як це відбувається в ринковій системі, де від конкретної роботи дуже часто залежить ваша оплата і спільний результат компанії, а тому, що ви не зовсім належите собі. Що я маю на увазі: особисту відповідальність за реалізацію тих чи інших програм і пунктів бере на себе керівник Х, який розділяє політичну відповідальність з мером/депутатами, а колектив структурного підрозділу є інструментом викоанннях цих самих програм і пунктів.</p><p>Інновації та ініціатива знизу не закладені в архітектурі системи. Але й поворот до “проектного мислення”, яке починає домінувати в діяльності міських управлінців — це далеко не панацея. Проекти стаються і закінчуються, а місто продовжує жити далі — закладенні ціннісні орієнтири і принципи керування, культура роботи і щоденні практики залишаються. А з цим працювати, видається, треба не одне десятиліття.</p><h4>Демократія і поліс vs експертиза і технократія</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/696/0*mvStur3cHA7dOftI" /><figcaption>Одна зі скасованих у 2020 році смуг ГТ на вул. Липинського (zaxid.net)</figcaption></figure><p>Ми живемо в суспільстві новоствореної разючої нерівності, і як експерту мені хочеться пояснити на верхньому рівні — “просто перестаньте заливати грунт бетоном, спалювати нафтопродукти в заторах і засипати все, що лишилося пластиком і будівельним сміттям.” Боротися у ролі активіста-космонавта за ‘давно вже зрозумілі’ пріоритети міського розвитку — це саме те, що не приносить результату, доки ці рішення не буде виконувати муніпалітет (тобто Ви). Парадокс.</p><p>Чому так? Не зважаючи на те, що громадським транспортом користується 52% львів’ян, а автомобілями — всього 25%, автомобіліст(ки), які забруднюють місто, забирають дорогоцінний громадський простір під паркування, створюють смертельні ДТП і підтримують залежність від викопних палив, мають більше голосу у вирішенні пріоритетів міського розвитку — вони представлені місцевими елітами в сесійній залі і на вищих щаблях управління.</p><p>Міське — це політичне, а політика — це про боротьбу за владу. Цю ситуацію яскраво показує один з парадоксів розвитку велосипедної інфраструктури. Хоча велосипедний рух — це найшвидший, найздоровіший і найдешевший вид пересування у місті на відстані до 5км, активних велосипедистів лише близько 5% від жителів(ьок) міста. Тож депутати розуміють, що ставити на цю незначиму групу не варто, адже досягнувши їхньої підтримки, політичної влади вони не отримають. У результаті — велосипедний рух залишається маргіналізованим і другорядним. Чергові вибори у Львові цю ситуацію лише ускладнили, адже новий політична більшість опонує виконкому, і легко підважує радикальні кроки в міському середовищі.</p><p>Що може зробити службовець у міській раді, який виконує задачі обраних депутатів і мера?</p><h4>Чому потрібен (міський) університет?</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/650/0*n4JVI4HhIp5ImP-6.jpg" /><figcaption>Вирізка з літописної ілюстрації навчання в університеті XIV ст. <a href="https://www.historyhit.com/">https://www.historyhit.com/</a></figcaption></figure><p>Тут ми переходимо до неочевидних напрямків мислення, які дозволяють вийти з цієї пастки. Для того, що рухатися в певному напрямі (завжди уявляю картинку just &amp; sustainable city в голові), необхідні люди, які можуть формувати горизонт бажаного майбутнього. Тобто носії істинного знання, який(а) може незалежно пояснити, чому л̶а̶й̶н̶о̶-̶ц̶е̶ ̶л̶а̶й̶н̶о̶ і як нам рухатися в найближчі десятиліття, щоб в нас не закінчилася вода/почалися голодні бунти/люди мали де жити/місто нарешті стало столицею культури.</p><p>Але навіть уявіть, що всі наче знають, що і як робити, але це нікуди не приводить. Чому? Бо насправді таке знання вимагає зовнішньої перевірки і критичного аналізу. Чи насправді бюджет підтримує розвиток обіцяних стратегій? Чи синергетично взаємодіють між собою місцеві і державні, міжнародні проекти? Ба більше — чи не заплуталося саме місто у тому, куди воно рухається? Для цього потрібна вища освіта, і не сучасного українського зразка. Тому тисячі робочих годин завжди ризикують бути витрачені майже марно.</p><p>Міська рада в Україні — це інституція утримання(maintenance) і раціонального використання ресурсів громади, але точно не місце радикальних інновацій. Окрім політичного опору відсутня сама ідея муніципалітету як місця дослідження і творення нових політик, форм управління(governance). Наразі ж задачі університету, що міг і мав би брати цю роль на себе, виконують запрошені експерти із-за кордону, до яких зачасту (за)високий рівень довіри, але які приходять і йдуть. Часто це минає не залишаючи системного впливу на наступні покоління і не видозмінюючи дискурс в освітній сфері — яка генерує людей, що працюватимуть у місті в найближче десятиліття.</p><h4>Завершення: в чиїх руках земля або які процеси переживають покоління?</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*-QT9-gZ4R6JgGXikM97IYg.png" /><figcaption>Північна околиця Львова, що переживає нову хвилю субурбанізації</figcaption></figure><p>За хорошого управління у місті можна виправити майже все, крім структури власності на землю. Якщо місто має бюджет, але не має достатньої землі в правильних місцях — його будуть водити за носа землевласники, і сталого, соціально-орієнтованого середовища годі чекати. Питання сталого міста — це питання балансу житлових, аграрних і виробничих земель й інфраструктури між ними. Планування ж девелоперів триває рівно до часу отримання ROI із землі/нерухомості. Але умови цього прибутку варіюються залежно від умов, про які часто забувають.</p><p>Правила ринку завжди кимось створюються — НБУ, податковою політикою, ключовими державними замовниками, заборонами і акцизами. Чому місто не формує правила ринку на своїй території? Насправді, формує, але це ніхто не описує категорією політики. Це питання на жаль, не зможуть поставити виборці перед місцевою владою, бо вони не мають цієї проблеми перед очима, не мають науковців, дослідників, що пояснюють і актуалізовують довгострокові тренди і журналістів та оглядачів, що перекладуть ці знання доступною мовою. Зрештою, справедливість починається і закінчується питанням власності.</p><p>Головний важіль контролю над якістю життя в агломерації— це інтелектуальна й інституційна здатність розпоряджатися землею з горизонтом планування в 50+років. Фокус на багатьох хороших проектах продажу землі зараз чи резервній землі в перспективі — гнучкому міському банку, що агрегує і розпоряджається землею в інтересах громади — це буде справжнім тестом в майбутньому, який зможуть провести наступні покоління.</p><p>Перший місяць в департаменті міської мобільності і вуличної інраструктури— Done.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=977d46b4507e" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[CANactions 2021: житло майбутнього в борг у майбутнього]]></title>
            <link>https://medium.com/@oleksandranisimov/canactions-2021-%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%BB%D0%BE-%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%B2-%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%B3-%D1%83-%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE-d7bfabae9aa6?source=rss-5341a2153cc6------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/d7bfabae9aa6</guid>
            <category><![CDATA[planning]]></category>
            <category><![CDATA[housing]]></category>
            <category><![CDATA[kyiv]]></category>
            <category><![CDATA[festivals]]></category>
            <category><![CDATA[architecture]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Oleksandr Anisimov]]></dc:creator>
            <pubDate>Sun, 19 Sep 2021 19:24:08 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2021-09-19T20:36:28.678Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p><em>Попри натхненні виступи і теплу атмоферу перший після/підчас ковідний фестиваль проявив старі кризи фантазії, експертності, здатності до вироблення політик та інституційного опору у темі розбудови житлового середовища.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*mDokLvTnx-ELNDSVJkxVsg.jpeg" /><figcaption>Насичена розмова без висновків — середньої позиції не знайдено, а крайні не чують один одного. Можливо питання у відсутності спільної лексики?</figcaption></figure><h3>Мій підсумок такий:</h3><ul><li>Розбалансоване енергокористування, нелюдський масштаб, відсутність розвитку зелених чи блакитних зон, провал імперативу немоторизованої мобільності — спільна точка майже для всіх. Незадоволення росте, відчуття власної неспроможності впливати на екологічну кризу і руйнацію середовища — теж.</li><li>Але планувальни_ці і процеси планування не потрібні! Вони — зайва ланка, що дійсно заважає швидко прокручувати фінансові операції з купівлі землі та (пере)продажу житла. Потрібні лише “хороші правила”, у яких архітектор_ка і девелопер_ка мають вирішувати власні задачі. Хто має розробити, підтримувати і оновлювати ці правила — залишається за дужками.</li></ul><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Ma9mS84gFgluhZgZKj3faA.jpeg" /><figcaption>Було би цікаво дізнатися в організаторів — хто за профілем і спрямування сьогодні відвідує фестиваль? Більшість людей на події — молодші за 30років.</figcaption></figure><ul><li>Інстуту архітектурної критики і постановки нових проблем немає — немає і прототипів того, що має стати нормою для якісного і сталого міського середовища. Єдиною надією могли б залишатися конкурси — але їх і з вогнем не знайдеш. Якщо нормативна теорія колись відповідала на зміну цінностей — повагу до історії, ланшафту, людської гідності —то сьогодні її замінила бігдата, що нормалізує споживацькі практики мешканців як “потреби”.</li><li>Звертає на себе увагу інтерналізація позиції девелопера як власної — стокгольмський синдром сучукрарху. Легше підтримувати статус-кво, що підтримує на плаву які-не-які архітектурні офіси. Можливо архітекто_кам варто самим ставати девелопер_ками? Автор_ка залишається жертвою замовника — хорошого (чи поганого) забудовника, але не партнером майбутніх жителів і користувачів, що можливо були б раді альтернативам за існування системи, де вони впливають на середовище, у якому житимуть.</li></ul><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*wjjZAVOtwhljAFpM8QMi_Q.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*InAEYxM5JoyqV3SPXmraCA.jpeg" /><figcaption>Недоступні рівні проблем для України: зліва — типізоване “стале” блоковане житло за шалені гроші без позиції . Справа — тривка нездатність створювати репрезентацію різноманіття життя різних людей</figcaption></figure><ul><li>Комодифікація (уречевлення) домівки, або іншими словами — перетворення житла на товар — виявляється прийнятим стандартом. Орендне житло відверто маргіналізується у інтересах великих власни_ць, й відповідно, мешканці залишаються наодинці з девелоперами — у love-hate стосунках — де іншої можливості набути житла не мають, але те як розвивається місто їх теж не влаштовує. Хоч вже і пройшов майже рік з виходу книги Девіда Гарві “Бунтівні міста” — в архітектурній спільноті ця трагічна ситуація не проблематизована. Хіба що хтось дійсно проєктує для життя незаможних — але на думку з останнього приходить лише колегіум УКУ…</li><li>Насамкінець, місто і держава відсутні у дискусії — у них немає суб’єктності, експертизи і уяви для спрямування того, як виглядатимуть нові (і старі) частини частини міського середовища за 10 чи 20 років. Не певен, якими є витрати на думання про майбутнє міст в Україні відносно ВВП, але вони точно не впливають на профільний дискурс.</li></ul><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*7_RFkeI4Yvlcne2x6na9og.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*kutxEBHoWK67z4vZdq1ylg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*9GW-bv-xTk6wDJk_bTLCbQ.jpeg" /><figcaption>Сага Девелопмент, Марш за Київ, корифеї сучукрарх — Віктор Зотов та Олег Дроздов та молодь — синкретичне, але мирне співбуття на фестивалі</figcaption></figure><p>Ми не знаємо скільки людей житиме в Києві (хоча розмова про столицю мала вже всім надокучити), а домівки для майбутнього упевнено залишатимуться герметичними житловими комплексами із все дорожчим фасадним облицюванням. Питання лише одне — чи витримає нас всіх Бортницька станція аерації до закінчення реконструкції?</p><p>А поки купуйте книгу Ричарда Сеннета <a href="https://ukr.canactions.com/richardsennett">БУДУВАТИ І ЖИТИ: ЕТИКА МІСТ</a></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*OO_FFkN90STpb7xS9oyIZA.jpeg" /><figcaption>“Cтала” ревіталізація індустріальних зон у Києві на прикладі Січових Стрільців, 25</figcaption></figure><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=d7bfabae9aa6" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Байкове кладовище як Київ в мініатюрі]]></title>
            <link>https://medium.com/@oleksandranisimov/%D0%B1%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5-%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%B5-%D1%8F%D0%BA-%D0%BA%D0%B8%D1%97%D0%B2-%D0%B2-%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%B0%D1%82%D1%8E%D1%80%D1%96-779cd8db4fa1?source=rss-5341a2153cc6------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/779cd8db4fa1</guid>
            <dc:creator><![CDATA[Oleksandr Anisimov]]></dc:creator>
            <pubDate>Tue, 10 Dec 2019 00:46:02 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2019-12-10T00:52:46.461Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Id18hSDqGb_j8tV_2MmVWg.jpeg" /><figcaption>“Cтіна” і макет проєкту Байкового кладовища</figcaption></figure><p>Рефлексуючи над поц-пост-радянським, мені здалося, що однією з дуже точних метафор міста є стан Байкового кладовища. Я спостерігав за кладовищем 10 років з вікна свого дому і часто ходив дивитися крематорій, відкривати для себе нові-старі архітектурні і скульптурні рішення. Був там в усі години доби і пори року.</p><p>Що ж такого спільного?</p><p>Почнемо з самої вулиці Байкової. На ній немає жодних вказівників, навігації чи чогось, що давало б розуміння твого місцезнаходження, як просторово, так і темпорально. Фейкова радянська стіна перемішана з дореволюційним парканом, склади граніту з псевдо-руським парадним в’їздом, профнастилова зупинка і ларьок періоду Льоні Космоса поряд з імперськими вазами на ґратах. Можливо ми знаходимося в усіх часах одразу.</p><p>Якщо спробувати зійти з центрального шляху вліво, потрапляєш на неназвані, непояснені і недоглянуті польське, німецьке кладовища, які більше нагадують залишки невідомих цивілізацій монументальністю і референсами до античності. Ці некрополі неможливо розшифрувати як через мовний бар’єр, так і через відсутність нащадків, які в більшості своїй були депортовані/знищені.</p><p>Натомість по праву сторону вас чекає парад пам’ятників радянських героїв праці, мистецтва, війни і вилизування деяких місць. Між іншим, звісно, на місці старих могил, які чи то перемістили, чи то взагалі викинули. Десь удалині ви можете знайти поц-радянські пам’ятники пацанам, мерседеси в граніті. Де-інде, як і в місті, зустрічаються стели і хрести борцям за українську державність 1917–1921 років.</p><p>Загальний стан кладовища жахливий, але недостаньо, щоб почати панікувати чи організовувати протести. Адміністрація, як професійний ЖЕК, знаходить обґрунтування всім недолікам, причиною яких вбачає вічне недофінансування, але, звісно, “докладає всіх зусиль”. Зовсім не парадоксально, що наявність початку доріжки між похованнями ніколи не значить, що з неї можна кудись вийти в кінці. Іноді ви опиняєтеся посеред десятків металевих ґраток без виходу. Іноді ви опиняєтеся в урвищі. Іноді навпроти огорожі бізнес-центру з гелікоптерним майданчиком.</p><p>Але посеред всіх цих чудових ландшафтів стоїть він — Крематорій. Справжній радянський крематорій авторства Мілецького. Звісно, що закритий мафом-церквою, вже без частин оригінальних воріт, заварених якимись фарбованими металевими листами. Навколо нього, як маршрутки на Житомирській, курсують пазики з людьми і гробами, створюючи відчуття реальної безкінечності виру життя. Якщо не краще, то точно доступніше забетонованої указом радянських же функціонерів Стіни.</p><p>Зацікавлений у вивченні ландшафтів може пройти далі на гору, лише щоб знайти незаконне звалище, що постійно тліє і отруює повітря житлового сектору за яром. Там же пролягає єдина рівно асфальтована дорога з іржавою хвірткою в кінці, яку ніколи не зачиняють, незважаючи на табличку з розкладом роботи кладовища.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*m50VhDiN7XCFWYRE3mfqkg.jpeg" /></figure><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=779cd8db4fa1" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Несовєцький постмодернізм. Пошук спільної мови між архітекторами з 1980-х та жителями з 2019-го]]></title>
            <link>https://medium.com/@oleksandranisimov/%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%BE%D0%B2%D1%94%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BC%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%BC-%D0%BF%D0%BE%D1%88%D1%83%D0%BA-%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%97-%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8-%D0%BC%D1%96%D0%B6-%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B8-%D0%B7-1980-%D1%85-%D1%82%D0%B0-%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BC%D0%B8-%D0%B7-2019-%D0%B3%D0%BE-223d06972e3f?source=rss-5341a2153cc6------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/223d06972e3f</guid>
            <category><![CDATA[postmodernism]]></category>
            <category><![CDATA[architecture]]></category>
            <category><![CDATA[kyiv]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Oleksandr Anisimov]]></dc:creator>
            <pubDate>Mon, 12 Aug 2019 17:34:08 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2019-08-24T18:26:24.104Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>Коли люди вперше потрапляють у постмодерні квартали на Подолі, питанням яке їх турбує найбільше — “а коли це було збудовано”? Кольори, форми будівель, організація просторів не пасують жодній звичній для нас моделі сприйняття міського середовища. Наша пам’ять не може підібрати контекст і ми насилу можемо уявити епоху, якій могли б відповідати ці будівлі.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*R6A36LZUEvIzULHjxKBMxQ.jpeg" /><figcaption>Фото 1990 року, вул. Оленівська. Архів Юрія Шалацького</figcaption></figure><p>Шість-сім років Перебудови в СРСР майже не відбилися на вигляді міст, нашій історичній пам’яті і не створили чіткий образ епохи. Постмодерні квартали — саме звідти.</p><p>Совєцьке вже у середині 1980-х перестало бути знаменником діяльності багатьох митців, архітекторів, письменників. У випадку подільських кварталів розрив із “совєцьким” став ще більш видимим. В умовах ригідної містобудівної моделі Києва команда авторів створила проєкт забудови міжнародного значення, який перекреслював майже всі постулати модернізму і типізації забудови. Попри радикальні обмеження у матеріалах, розпад інституцій і, багато в чому, відсталість перебудовної УРСР, проєкт виграв Всерадянський архітектурний конкурс і отримав визнання на виставках у Кракові, Софії і Берліні.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*KcytRu6WofO5-XKzzEMvDg.jpeg" /><figcaption>Фото 1990 року, вул. Костянтинівська. Архів Юрія Шалацького</figcaption></figure><p>Архітектори, свідомо чи ні, розраховували на людину після Перебудови — час без ідеологічного контролю, системи примусу і насилля. Вони запропонували такому суспільству нову модель співжиття — несовєцьку, у якій відповідальність за свій двір і будинок виникає не з примусу. У якій вирішальним стають облаштований двір, у якому можна бути спокійним за дітей, хороші стосунки з сусідами, яким можна залишити ключі від квартири для поливу рослин і годування кота, красива вулиця з місцевим кафе і виразними фасадами, на якій можна пити каву зранку і відпочивати з сім’єю ввечері.</p><p>Цю модель ми досі можемо впізнати за перебудованими фасадами, розбитими дворами і закритими ґратами.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*kHcY8HVmIrWy_RVtQE0m9g.jpeg" /><figcaption>Фото 1992 року, перетин вулиць Костянтинівської і Оболонської. Архів Юрія Шалацького</figcaption></figure><p>Сьогодні у цій архітектурі живуть люди, виключені з плину історії. Після турбулентних 90-х їхні будинки зависли у полі невизначеного, не совєцького і не сучасного, іншого радянського, яке ніколи не сталося.</p><p>Тож перед нами постають питання: чому модель, пропонована архітекторами, не спрацювала? Чому її не пробували поліпшити або створити альтернативу? Чи можливе комфортне і осмислене співжиття в кварталах сьогодні? Якими можуть бути джерела взаємоповаги і гордості жителів за свій квартал і дім?</p><p>Для цього ми обрали формат дослідницького семінару. Ми будемо говорити з архітекторами і жителями про минуле і сучасне, щоб знайти спільний ґрунт. Вийдемо в поле і детально вивчатимемо сьогоднішнє життя в кварталах. Дослідимо світовий і київський контекст, щоб вписати постмодернізм перебудови у наш історичний період. За допомогою цих інструментів учасники запропонують жителям подивитися на свої квартали знову — через віддзеркалені наративи, значимі локальні об’єкти і місця конфліктів.</p><p><strong>Реєстрація на семінар:</strong> <a href="https://forms.gle/LN3oCy71XkjquXMj8">https://forms.gle/LN3oCy71XkjquXMj8</a></p><p><strong>Подія фб:</strong> <a href="https://www.facebook.com/events/1118901258305567/">https://www.facebook.com/events/1118901258305567/</a></p><p><strong>Прочитати більше:</strong></p><p><a href="https://drive.google.com/file/d/1tS0LwCyPODHzNVRYhdwmq8V0rGgJWw2J/view?usp=sharing">Сьедин Алексей, Квартал В-14 на Подоле [Журнал] // Архитектура СССР. — Москва : СТРОЙИЗДАТ, 1989 p.. — 1–2. — сс. 28–43.</a></p><p><a href="https://drive.google.com/file/d/1ueygExO7u_Gns3Deo5xDAB3OsOajr2f_/view?usp=sharing">Мороз Леонид, 4 квартала: где это? [Інтерв’ю]. — Киев : А+С, 2017 p..</a></p><p><a href="https://drive.google.com/file/d/1-med43Nt1xkD4X9ljnHuey0gfRE5UVy-/view?usp=sharing">Анісімов Олександр. Розуміти постмодернізм: північні квартали Подолу [Cтаття] // МІКС. — Київ, 2019. ст. 9–26.</a></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*cooMNsdg0A9Cy5l3bU8WlA.jpeg" /><figcaption>Фото 1993 року, дитячий майданчик і садок у кварталі. Архів Юрія Шалацького</figcaption></figure><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=223d06972e3f" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Project “4 Blocks in Podil” 1983–1993. Part 1 — What was planned.]]></title>
            <link>https://medium.com/@oleksandranisimov/project-4-blocks-in-podil-1983-1993-part-1-what-was-planned-4d3d267b6375?source=rss-5341a2153cc6------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/4d3d267b6375</guid>
            <category><![CDATA[postmodernism]]></category>
            <category><![CDATA[architecture]]></category>
            <category><![CDATA[soviet]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Oleksandr Anisimov]]></dc:creator>
            <pubDate>Thu, 06 Dec 2018 10:29:13 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2019-09-28T17:56:14.730Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h3>Project “4 Blocks in Podil” 1983–1993. Part 1 — What was planned.</h3><p>Ukrainian version here: <a href="https://bit.ly/2rc1ueD"><strong>https://bit.ly/2rc1ueD</strong></a></p><p>Team — Y. Schalatskiy, Y. Dukhovichnyi, Т. Lazarenko, L. Moroz, І. Schpara (Blocks В-14, В-15, Б-14, Б-15)</p><p>Four blocks in historical Ploske area in Polil district were designed by a small bureau in Kyivproekt (state planning institution) in 1980-ies. Architectural style, which was the leading approach in that time, thought not in USSR, nowadays is called Postmodernism. This essay is aimed at exploring key planning project qualities and characteristics.</p><p>First, a few words about Podil. It is a district squeezed between Dnipro river and Kyivan hills. It is regularly planned and formally had classic European blocks. Though the regular plan was never developed to its fullest capacity and from late 1950-s started losing its original qualities.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*5_pEmR8Qj3YC8FxG6MFR7g.png" /><figcaption>Scheme of new construction in Podil</figcaption></figure><p>This project was initiated in 1968. By then a lot of old and shabby bourgeois manors were already demolished. This was a part of a new modernist soviet plan to make this district a showcase socialist place with progressive new planning structure and high-quality living environment. At that time conservation and heritage protection were not on the agenda.</p><p>A few photos of how area looked back then</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/930/1*GvOQ1nWXFld-ai7vXnuMEQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*C2dWa1h6gZcps-agonQKDA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*g0ZQQLr_5qaPW2lub0veuQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*FAXnW88xG_rOjtRaP5Sg8Q.jpeg" /></figure><p>Before construction started, only a handful of old buildings were left. They are shown on a plan below as having a “roof”. Some of them are already soviet ones .</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*NTeHIXl_grdP5jNuoTKLHg.jpeg" /><figcaption>Demolished buildings</figcaption></figure><p>The first approved general plan of blocks. It shows how the newly built metro line went, and how the general composition of buildings reflected the old block structure. Also, there is a lot of free space above the metro line, thought to be dedicated to a park.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*ZpyzlCQicxugp-iCGkwwHQ.jpeg" /><figcaption>General plan, early version</figcaption></figure><p>This is a first model, where only typical industrially prefabricated parts were used. This model used even less specific construction elements than the plan above. For example, there are no additional small buildings except for the two on the street intersections.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*RRY0qnWRu0nok_b_bmTQ1w.jpeg" /><figcaption>Model, early version</figcaption></figure><p>Below you can see final general plan of these blocks. Rhombus- or diamond-shaped pavement is yellowish kyivan clinker, very local material and extremely rare in soviet time. Big squares are the seating benches around the trees. In front of building number 8 there is an alley, which resembles an old, 16th-century Bulgarian lane which once existed there. Leisure, sport and parking zones were put in the diagonally crossed squares above the metro.</p><p>A summer “Italian style” courtyard was planned on the roof of boiling building in front of the building n13. It was impossible to set the building underneath because of the high groundwater, so architects made it a useful structure for leisure time.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/853/1*BYJuV5D9mNR6ehvrYVi99g.jpeg" /><figcaption>General plan, late version of 1988</figcaption></figure><p>Scheme of visual connections. Planned viewpoints towards dominant building, sculptures and key building landscapes. Some of them project onto old structures, and some onto new buildings.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*NPrbc9JtlARkPiPRVlUP9Q.jpeg" /><figcaption>Plan of viewpoints</figcaption></figure><p>Models of 2 blocks on Mezhihyrska street, work in progress. Diagonal propylaia was showing and entrance to the block yard as well as showing direction and closest way to metro station.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*BeoGbHZ8GuA8kRKjJkMvyw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*aSo3_i8eX_mC0a0wVho1LA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*1n_00PfiWnnO7zRupQ_AhQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*lbYVDzNlj0XK7x8MPsLdwA.jpeg" /></figure><p>Facade colors street-view. Work in progress. Colors were chosen on a basis of late 19cent, early 20cent buildings on nearby streets. Painting bricks without any intermediate layer of plaster was a common practice then. A lot of people than did not have extra money, though they wanted to show-off. This approach was used by soviet architects, similarly joking of their lack of resources.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*YDqXsdDM5krI8zw-Lqj-Ew.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*ADuG0I3PR7bdyzSsQ3mUEA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*_RkYCh0-9eKQ1r2VtuseEg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*N3csQGMTm1PAwAyjoAg7uw.jpeg" /></figure><p>Street-view of facades on Kostyantynivska and Yurkivska streets, work in progress. You can easily distinguish an old two-storey pharmacy on the corner(light grey), new cafe (red) and new optics (light green).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*WZlUcBqQtHTf0xF1XEjQyg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*h4WncZQkuvw2_mE_KDc4jw.jpeg" /></figure><p>Facade plans of late stages. Here one can see active use of non-functional details, arcades (to distinguish between public and private zones), stairs etc. As well an early 60-ies dormitory is integrated in the block structure, a new yard is formed.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*dyDl1PLUMYxixMHlIxpmug.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*fzJKjKHXgHz--MwgHLi3lA.jpeg" /></figure><p>Axonometry of early project stages</p><p>Here buildings are shown as prefabricated blocks joined together. This was commonly used to lessen costs of construction. In the process of designing all facades became unique, some buildings changed their sites. There also is a new 4-storey building in a place of an old one. Later architects decided to conserve it. Just in the center of the picture.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*2Q9-E5w1zxz2iNNYQ-amCA.jpeg" /><figcaption>Axonometry, early version</figcaption></figure><p>Final “straight axonomentry” of 4 blocks. Look attentively at the small architectural forms and elements. Here facades are all different.</p><p>The height of the buildings had to be lowered when approaching the hills. There the maximum of 4–5 floors was established to leave classical views on the Kyivan hills.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*ga3NWb2dVN44cVNomFpHSg.jpeg" /><figcaption>Axonometry, late version</figcaption></figure><p>Sources:</p><p><strong>Лосицкий Юрий та Власова Татьяна</strong> — Киевский Подол — эволюция ценностей [Журнал] // Архитектура СССР. — Москва : ГОССТРОЙИЗДАТ, 1991 p.. — сс. 26–31.</p><p><strong>Мороз Леонид</strong> — 4 квартала: где это?[Інтерв’ю]. — Киев : А+С, 2017 p.</p><p><strong>Сьедин Алексей</strong> — Квартал В-14 на Подоле [Журнал] // Архитектура СССР. — Москва : СТРОЙИЗДАТ, 1989 p.. — 1–2. — сс. 28–43.</p><p><strong>Шалацкий Юрий</strong> — Пере-стройка на углу юрковской и костантиновской [Інтерв’ю]. — Киев : А+С, 2017 p.</p><p>Шалацький Юрій — Private conversation</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=4d3d267b6375" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Проект “4 подільські квартали” 1983–1993. Частина 1  — що планувалося.]]></title>
            <link>https://medium.com/@oleksandranisimov/%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82-4-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96-%D0%BA%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%B8-1983-1993-%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0-1-%D1%89%D0%BE-%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D1%81%D1%8F-7faceecfbccf?source=rss-5341a2153cc6------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/7faceecfbccf</guid>
            <category><![CDATA[urban-planning]]></category>
            <category><![CDATA[postmodernism]]></category>
            <category><![CDATA[architecture]]></category>
            <category><![CDATA[kyiv]]></category>
            <category><![CDATA[soviet-union]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Oleksandr Anisimov]]></dc:creator>
            <pubDate>Sun, 18 Nov 2018 12:04:22 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2018-11-23T16:01:47.645Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h3>Проект “4 подільські квартали” 1983–1993. Частина 1 — що планувалося.</h3><p>Команда — Ю. Шалацький, Ю. Духовічний, Т. Лазаренко, Л. Мороз, І. Шпара проектувала 4 квартали між вулицями Кири лівська, Оболонська, Межигірська і Оленівська. (Квартали В-14, В-15, Б-14, Б-15)</p><p>4, а насправді майже 6 кварталів історичної частини Плоське на Подолі були задумані і реалізовані майстернею Київпроекту у 1980-х роках. Сьогодні стиль, що тоді панував, прийнято вважати постмодернізмом в архітектурі. Цей допис присвячений загальному опису проекту без оцінки і коментування.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*5_pEmR8Qj3YC8FxG6MFR7g.png" /><figcaption>Схема Подола. Джерело: Архитектура СССР 1989</figcaption></figure><p>Проект почався 1968 року. Тоді було вже знесено багато одноповерхових садиб, сараїв і прибудов. Це було частиною детального плану Подолу(теж 1968 рік), який мав перетворитися у взірцевий соціалістичний район з прогресивним плануванням і сучаним рівнем життя.</p><p>До старту будівництва кварталів у 80-х залишился лише окремі споруди. Позначені покатими дахами споруди мали зберігатися як пам’ятки, або просто житлові споруди.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*NTeHIXl_grdP5jNuoTKLHg.jpeg" /><figcaption>Застройка кварталов на 1968 год. Джерело: Архів Ю. Шалацького</figcaption></figure><p>Перший затверджений Генплан стадії ескіз. На ньому забудова 4 кварталів і частини 5ого. Видно трасування метро, загальну композицію забудови і будинки, що зберігалися/реконструйовувалися.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*ZpyzlCQicxugp-iCGkwwHQ.jpeg" /><figcaption>Генплан 4 кварталів + 1, стадія ескіз. Джерело: Архів Ю. Шалацького</figcaption></figure><p>Фінальний Генплан забудови 4ох кварталів. Покриття з ромбами — київський жовтий клінкер і бетонна плитка. Квадрати — лавки навколо дерев. Навпроти 8 будинку залишений пішохідний прохід, обмежений пропілеєю на місці старовинного Болгарського провулку. Над метро планувався парк і дві гостьові парковки.</p><p>Навпроти 13 будинку планувався літній “італійський” дворик на даху бойлерної, яку, через високі ґрунтові води, було неможливо опустити під землю.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/853/1*BYJuV5D9mNR6ehvrYVi99g.jpeg" /><figcaption>Генплан 4 кварталів, робоча стадія. Джерело: Архів Ю. Шалацького</figcaption></figure><p>Схема візуальних зв’язків. Очікувані видові точки на домінанти, розкриття забудови, малі архітектурні форми.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*NPrbc9JtlARkPiPRVlUP9Q.jpeg" /><figcaption>Схема візуальних зв’язків. Джерело: Архів Ю. Шалацького</figcaption></figure><p>Макети 2ох кварталів за вулицею Межигірською, робочий варіант. Діагональна пропілея спрямовує людей на найкоротший шлях до метро Тараса Шевченка.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*BeoGbHZ8GuA8kRKjJkMvyw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*aSo3_i8eX_mC0a0wVho1LA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*1n_00PfiWnnO7zRupQ_AhQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*lbYVDzNlj0XK7x8MPsLdwA.jpeg" /></figure><p>Розверстка кольорів фасадів, ескізний варіант. Фарби підбиралися за кольорами будинків на інших вулицях Подолу — Ярославській, Валах, Хорива. Це було звичною практикою кінця 19 -початку 20 століття, коли, через нестачу коштів, власники споруд лише покривали їх фарбою, а не тинькували.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*YDqXsdDM5krI8zw-Lqj-Ew.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*ADuG0I3PR7bdyzSsQ3mUEA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*_RkYCh0-9eKQ1r2VtuseEg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*N3csQGMTm1PAwAyjoAg7uw.jpeg" /></figure><p>Розверстка фасадів вулицями Костянтинівська і Юрківська, ескізний варіант. Видно стару двоперхову аптеку світло-сірого кольору, будівлю кафе “Щекавиця” червоного кольору, світло-зелену Оптику з великою заскленою аркою.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*WZlUcBqQtHTf0xF1XEjQyg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*h4WncZQkuvw2_mE_KDc4jw.jpeg" /></figure><p>Фасади робочої стадії. Тут видно активне використання нефункціональних пропілей для огородження відкритого(публічного) простору від обмеженого(приватного). Видно також примикання й інтеграцію гуртожитка 60-х рр у загальну забудову кварталу, формування єдиного двору.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*dyDl1PLUMYxixMHlIxpmug.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*fzJKjKHXgHz--MwgHLi3lA.jpeg" /></figure><p>Аксонометрія стадії проект</p><p>Будівлі зібрані з блокованих секцій, таке спрощення було спрямоване на здешевлення будівництва. В результаті подальшої роботи всі фасади будівель були змінені, деякі змінили своє розташування. Також видно будівлю, що планувалося знести — прямо в центрі зображення замість двоповерхового будинку зотіли звести чотирьохповерховий новий.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*2Q9-E5w1zxz2iNNYQ-amCA.jpeg" /><figcaption>Аксонометрія стадії проект. Джерело: архів Юрія Шалацького</figcaption></figure><p>Фінальна “Пряма аксонометрія” 4 кварталів. Зверніть увагу на кількість і типи малих архітектурних форм. Всі фасади змінено відносно ескізного варіанту.</p><p>Висотність проекту зменшувалася ближче до подільських гір. Там прийнятим максимумом, для збереження виду на пагорби, було 4 або 5 поверхів.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*ga3NWb2dVN44cVNomFpHSg.jpeg" /><figcaption>Аксонометрія робоча стадія. Джерело: архів Юрія Шалацького</figcaption></figure><p>Інформація:</p><p><strong>Лосицкий Юрий та Власова Татьяна</strong> — Киевский Подол — эволюция ценностей [Журнал] // Архитектура СССР. — Москва : ГОССТРОЙИЗДАТ, 1991 p.. — сс. 26–31.</p><p><strong>Мороз Леонид</strong> — 4 квартала: где это?[Інтерв’ю]. — Киев : А+С, 2017 p.</p><p><strong>Сьедин Алексей</strong> — Квартал В-14 на Подоле [Журнал] // Архитектура СССР. — Москва : СТРОЙИЗДАТ, 1989 p.. — 1–2. — сс. 28–43.</p><p><strong>Шалацкий Юрий</strong> — Пере-стройка на углу юрковской и костантиновской [Інтерв’ю]. — Киев : А+С, 2017 p.</p><p>Шалацький Юрій — Особисте спілкування</p><h3><strong>Далі буде.</strong></h3><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=7faceecfbccf" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Міська освіта? Для чого?]]></title>
            <link>https://medium.com/@oleksandranisimov/%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-%D1%87%D0%BE%D0%B3%D0%BE-2894cb2988f3?source=rss-5341a2153cc6------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/2894cb2988f3</guid>
            <category><![CDATA[urban-development]]></category>
            <category><![CDATA[ukraine]]></category>
            <category><![CDATA[urbanism]]></category>
            <category><![CDATA[urban-planning]]></category>
            <category><![CDATA[education]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Oleksandr Anisimov]]></dc:creator>
            <pubDate>Fri, 26 Oct 2018 20:01:02 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2018-11-01T09:01:13.529Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*gC_B16s33hyCvqQ0UM2Gkg.jpeg" /><figcaption>фото: <a href="https://www.aus.edu/master-of-urban-planning-program/about">https://www.aus.edu/master-of-urban-planning-program/about</a></figcaption></figure><p>Ми уважно слідкуємо за перебігом презентацій Apple, запусками ракет Маска, ребрендингами і форумами.</p><p>Але хто слідкує за міськими комісіями? Кому це цікаво і потрібно? Але саме там обговорюються(sic!) і приймаються найбільш значимі рішення для нашого майбутнього.</p><p>Не робимо ми цього, бо <em>здебільшого не розбираємося</em>, як працює місто, хто нас представляє, як створюється і управляється середовище навколо нас.</p><p>Візьмемо одну ситуацію.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*cEs1GnqdM6zDGOZWdBLERQ.jpeg" /><figcaption>Комісія з транспорту КМР</figcaption></figure><p>Робота комісії з транспорту, вказана вище, наприклад, може призвести до такого:</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*kDDAx17tCSF5wNLIrVR94w.jpeg" /><figcaption>Кельн, фото Ільї Варламова</figcaption></figure><p>Або до такого:</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*FCxZjPrM2x7cFeP4zq_LCA.jpeg" /><figcaption>Київ, Воздвиженка</figcaption></figure><p>Хоча рішення про реконструкцію вулиці приймає виконавчий департамент, саме на комісії можна захистити головні характеристики майбутніх вулиць:</p><ul><li>Велосипедну інфраструктуру</li><li>Безбар’єрний простір</li><li>Пріоритет громадського транспорту над приватним</li><li>Озеленення і водовідвід дощової води</li></ul><p>Але це <em>вимагає аргументації і доказів.</em> Ми маємо вміти захищати і пояснювати, що добре, а що погано. Інакше нас будуть сприймати як агресивних активістів, а не людей, що бажають кращого місту.</p><p>А вміння аргументувати вимагає <em>фаховості у питаннях міського управління.</em> Критична маса людей має мати уявлення, що таке “хороший” сквер. Необхідно розбиратися, до прикладу:</p><p><strong>Чому не можна закладати асфальтом велику територію?</strong></p><ul><li>це створює тепловий острів — перенагрів міста, що сприяє перегріву атмосфери і надвисоким температурам влітку</li><li>це зменшує площу водоприйому, відповідно збільшує навантаження на дощову каналізацію</li><li>це зменшує пилоприймання, відповідно кількість шкідливих мікрочастинок в повітрі зростає</li><li>це зменшує простір проживання комах/черв’яків, відповідно страждає екосистема</li><li>це збільшує відбиття шуму, відповідно ми гірше спимо і більше роздратовані</li></ul><p><strong>Тому, яким би “красивим” не здавалося таке рішення, треба декілька разів думати, чи справді воно найкраще для нас:</strong></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*NZgCu9cjHu9ubGDJFoju0Q.jpeg" /><figcaption>Кельн, фото Ільї Варламова</figcaption></figure><p>Або можемо спробувати узяти приклад, що стосується культурної спадщини.</p><p>Здавалося б, є загальноочевидним, що таке <em>історична будівля -пам’ятка</em>. Але чим реконструкція відрізняється від реставрації і від консервації? Це фундаментально різні поняття, і перше — має дуже обмежено застосовуватися до архітектурних пам’яток.</p><p><strong>Консервація</strong> — збереження всього, що можна зберегти.</p><p><strong>Реставрація</strong> — пошук найкращого методу збереження наявних культурних шарів для продовження використання споруди.</p><p><strong>Реконструкція</strong> — відновлення втраченого на основі документів (фото/планів/описів). Можливе пристосування під нові функції.</p><p>Але в світі це майже ніколи не так! Консервація найчастіше — це хороше і постійне утримання будівлі (фарбування, ремонти тощо). ше Консервують насправді лише руїни — Парфенон, Колізей, Піраміди. Так були збережені в Києві Золоті Ворота до 1982 року.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/720/1*xw1AbpDWj4nuwo-FGSWM-g.jpeg" /><figcaption>Золоті Ворота 1970-ті <a href="https://ic.pics.livejournal.com/starevshik_shop/76945637/514051/514051_original.jpg">https://ic.pics.livejournal.com/starevshik_shop/76945637/514051/514051_original.jpg</a></figcaption></figure><p>Тепер над ними височіє фейк.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*JwDS29ta09sDXg1SjQ81yw.jpeg" /><figcaption>Золоті Ворота — 2010-ті <a href="http://smartclever.com.ua/uploads/landmarks_photo/file/329/__2.jpg">http://smartclever.com.ua/uploads/landmarks_photo/file/329/__2.jpg</a></figcaption></figure><p>Натомість <em>реконструкція у світі — майже нонсенс</em>. Якщо будівлю треба пристосувати під нові потреби — не відновлюють втрачені частини, а зберігши найцінніше, використовують сучасні методи для уможливлення подальшого використання, не боячись здатися історіофобами. Тимбільше зараз не відбудовують втрачені будівлі.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*L0HWyPGiopxV8xTYAparsg.jpeg" /><figcaption>Церква Святого Іакова, тепер — культурний центр, Штральзунд</figcaption></figure><p>Або:</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*xNZf0--Hhe_pcNDsBnWQ7A.jpeg" /><figcaption>Бенедектинський монастир — тепер музей Ганзи, Любек</figcaption></figure><p>Аспектів міського планування і розвитку безліч, я навів лише декілька. В усіх них потрібна глибока і фахова освіта, адже це вимагає проведення досліджень, створення нормативних баз, прикладів і аргументованих політик управління містом.</p><p>Рідкісні проблиски справді критичного мислення на наших теренах — школа CANactions, Харківська школа архітектури, Дитяча архітекурна школа.</p><p>Для того, щоб мати хороше місто, його треба відстоювати. Саме воно не з’явиться. А для цього потрібні освічені спеціалісти і громадяни.</p><p><strong>Найважливіша задача сьогодні — створення освітніх інституцій, що здатні формувати фахівців у міському розвитку і давати їм підґрунтя бути громадянами.</strong></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=2894cb2988f3" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
    </channel>
</rss>