<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/" xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" version="2.0" xmlns:cc="http://cyber.law.harvard.edu/rss/creativeCommonsRssModule.html">
    <channel>
        <title><![CDATA[Stories by Yevhen Denysov on Medium]]></title>
        <description><![CDATA[Stories by Yevhen Denysov on Medium]]></description>
        <link>https://medium.com/@velomosiped?source=rss-c1f5cfee2514------2</link>
        <image>
            <url>https://cdn-images-1.medium.com/fit/c/150/150/0*iWa9Rp1Otx1xqXFM</url>
            <title>Stories by Yevhen Denysov on Medium</title>
            <link>https://medium.com/@velomosiped?source=rss-c1f5cfee2514------2</link>
        </image>
        <generator>Medium</generator>
        <lastBuildDate>Wed, 18 Nov 2026 18:36:49 GMT</lastBuildDate>
        <atom:link href="https://medium.com/@velomosiped/feed" rel="self" type="application/rss+xml"/>
        <webMaster><![CDATA[yourfriends@medium.com]]></webMaster>
        <atom:link href="http://medium.superfeedr.com/" rel="hub"/>
        <item>
            <title><![CDATA[Evolution of the craft menu in the Tomb Raider series]]></title>
            <link>https://velomosiped.medium.com/evolution-of-the-craft-menu-in-the-tomb-raider-series-9e0916a08830?source=rss-c1f5cfee2514------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/9e0916a08830</guid>
            <category><![CDATA[gameux]]></category>
            <category><![CDATA[user-experience]]></category>
            <category><![CDATA[tomb-raider]]></category>
            <category><![CDATA[user-interface]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Yevhen Denysov]]></dc:creator>
            <pubDate>Thu, 23 Jan 2025 21:18:04 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2025-01-23T21:18:04.566Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>It’s fascinating to observe the evolution of the interface in the last three games of the Tomb Raider series. Specifically, how the developers started, how they gradually improved the UX, and what the final result turned out to be. I’d like to share my observations.</p><p>Last year, I played through the last three games in the Tomb Raider series, one after another. During the process, I noticed changes in the UX, particularly in the crafting menu for inventory. I won’t go into detail about all the aspects of the menu, as each subsequent game introduced new elements and functions, while some components were relocated. Instead, I want to focus on the crafting system for items and its clear progression across the games.</p><p>The crafting menu is accessible at Lara Croft’s base camps (checkpoints), which makes sense from an immersion perspective. These locations place the character in a calm state, providing favorable conditions for crafting necessary items.</p><p>The menu consists of three main sections that vary depending on the game:</p><p>• <strong>TR1</strong>: Skills, Fast Travel, Gear.</p><p>• <strong>TR2</strong>: Skills, Inventory, Weapons, Fast Travel.</p><p>• <strong>TR3</strong>: Skills, Inventory, Fast Travel.</p><figure><img alt="Tomb Raider" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/0*nEHTiMJEGwWey-tK" /><figcaption>Tomb Raider (pt. 1)</figcaption></figure><p>The <strong>Skills</strong> and <strong>Gear</strong> sections in the first game were somewhat complicated to use. When selecting one of the functions, the player would see the main menu duplicated at the top, a preview in the middle, and subsections at the bottom where crafting took place. This created a three-tiered structure that forced the player to constantly switch between options. It was a bit confusing, though the interface itself looked appealing.</p><p>The <strong>Fast Travel</strong> section was second on the list. In my opinion, this placement was inconvenient because the fast travel feature only became relevant at the end of the game or when exploring all the levels after completing the main storyline. It’s logical that in the subsequent games, this option was moved to the end of the list.</p><figure><img alt="Rise of the Tomb Raider" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/0*mq76v6agPiYrtuje" /><figcaption>Rise of the Tomb Raider (pt. 2)</figcaption></figure><p>In the second game, the developers decided to simplify the <strong>Gear</strong> section by splitting it into <strong>Inventory</strong> and <strong>Weapons</strong>. This improved the overall structure, but the three-tiered hierarchy remained. However, the changes became more convenient, as crafting elements were moved closer to the main subsection points, enhancing the visual hierarchy and sequence perception.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/0*6gLWpTcuWAO4h-Q3" /><figcaption>Shadow of the Tomb Raider (pt. 3)</figcaption></figure><p>The third game significantly simplified the menu. Now, players simply select the <strong>Inventory</strong> section, where all crafting takes place. The <strong>Skills</strong> section was completely redesigned and is no longer tied to <strong>Inventory</strong>. Inside the <strong>Inventory</strong>, everything became much clearer: players see three main sections at the top, with subsections and their respective items displayed below. The absence of duplicate points from other sections and the vertical hierarchy greatly improved navigation.</p><p>I appreciated the gradual simplification of the crafting menu — from the somewhat convoluted interface in TR1 to the clear and structured system in TR3. While the human brain can retain up to seven elements in memory, if there’s an opportunity to reduce this number to three and simplify the interface, why not take advantage of it?</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=9e0916a08830" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Закон Фіттса в ігрових інтерфейсах.]]></title>
            <link>https://velomosiped.medium.com/%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD-%D1%84%D1%96%D1%82%D1%82%D1%81%D0%B0-%D0%B2-%D1%96%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85-%D1%96%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%84%D0%B5%D0%B9%D1%81%D0%B0%D1%85-4f4ebadf6d28?source=rss-c1f5cfee2514------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/4f4ebadf6d28</guid>
            <category><![CDATA[ux-research]]></category>
            <category><![CDATA[game-ui-design]]></category>
            <category><![CDATA[games-ux]]></category>
            <category><![CDATA[game-interface]]></category>
            <category><![CDATA[ігровий-інтерфейс]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Yevhen Denysov]]></dc:creator>
            <pubDate>Wed, 13 Sep 2023 09:46:05 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2023-09-13T11:46:37.438Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*4twYeMnRnJwEVmy_SKZpeg.png" /></figure><p>В нашому житті й так багато усіляких правил та законів, але слідування деяким з них є вкрай корисним. Так само з інтерфейсами — можна робити все за загальними правилами чи на власний розсуд, однак якщо знати що та як працює із користю, то взагалі бімба-ракета.</p><p>Є банальні речі, на які ми не звертаємо увагу або вирішуємо їх іншим шляхом, але якщо правильно підійти, то це може вплинути на ефективність (або як люблять казати фінансово налаштовані люди — конверсію). Все до чого ми звикли і користуємось досліджувалося та обиралось поміж іншого. Здавалось би, елементарна дія — посунути курсор в бік потрібного елемента. Однак і ця дія була елементом теоретично-інформаційного дослідження в другій половині 50-х років, спочатку як психологічного та математичного, а згодом як практичного елемента взаємодії людини з компʼютером. Його проводив американський психолог Пол Фіттс, який також досліджував інженерію людських факторів руху. Він розробив модель людського руху, яка стала називатись Законом Фіттса. Що цей закон пояснює? Не вдаючись в подробиці (а їх не мало та й ще із формулами, посилання будуть в кінці) то це час, який потрібен для досягнення цілі, що залежить від відстані та розміру цілі (я трохи перефразував визначення Брюса Тогнацци, проектувальника софта в Apple впродовж 30 років).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*dMqzPls7W5GIhzpoI1n3bA.png" /></figure><p>Але є нюанс, закон Фіттса розглядав лише прямолінійний рух від обʼєкта до цілі. Однак його ідею розвинули в HCI (Human-Computer Interaction) у дослідженні, що вивчало взаємодію компʼютерних систем та людини. До головного — а яке відношення це має до ігор та інтерфейсу загалом? Завдяки таким законам та дослідженням ми зараз маємо інструменти впливу на якість UX та UI. Речі, які ми сприймаємо як те що було завжди, насправді мають історію та вплив, взяти хоча б те, що завдяки цьому закону Xerox вирішили використовувати саме мишу у своїх інтерфейсах. Прості приклади: це такі випадки, коли потрібно курсором (в грі це може бути будь-який поінтер) досягнути мети в найкоротший проміжок часу: меню чи панель інвентарю, які знаходяться в одному й тому самому місці, найкоротша відстань до кнопки (привіт магазинам в іграх та батлпасам!), радіальні меню. Так, в це важко повірити, але це має свої правила та закони, засновані на дослідженнях.</p><p>Що ще повʼязано з цим законом? Не знаю чи звертали ви увагу (я ні, до цього моменту), що рух курсора від старту до цілі складається з двох етапів: як тільки ви рушите поінтер в бік цілі, ви робите блискавичний спрямований рух, але він не точний (:, друга частина руху уповільнюється щоби точніше влучити в ціль. Несподівано? Спробуйте в шутері одним рухом навести поінтер-приціл, та хоча б, на нерухомий обʼєкт, або просто навести курсор на кнопку в браузері. Тут починає діяти закон Фттса — чим більше обʼєкт, тим менше часу буде витрачено на його досягнення, чим більший обʼєкт, тим легше на нього клацнути, поцілити, натиснути. А хочете ще здивуватись? Тепер повторіть те саме фізично, наприклад на планшеті, проводячи пальцем від точки А в точку В, або олівцем на папері, чи навіть від родимки до родимки на руці. Дослідження показують, що в фізичному світі ми більш точні, ніж у віртуальному.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*xNQ5n2Ox0iObsc7Osk59GQ.png" /></figure><p>Окремо хочу, мабуть, більш для себе, визначити саме ігрові аналогії закону Фіттса.</p><p><strong>Радіальні меню.</strong> <em>Тип 1</em>. На мою думку, це таке меню, яке по затисканню відповідної кнопки зʼявляється посеред екрана, де є перелік доступного обладнання чи зброї та навіть вміння персонажа. <em>Тип 2</em>. Це меню закріплене за d-pad, або як я казав в дитинстві з друзями — хрестовина. Це навіть швидше за тип 1, бо тут взаємодія миттєва.</p><p><strong>Крайові меню або Правило нескінченних ребер.</strong> Такі панелі, що завжди розміщені на краях екрана, таким чином вони однаково доступні в будь-який час, тому займають менше часу ніж якщо вони були б розміщені довільно і не постійно будь-де на екрані.</p><p><strong>Кутові меню.</strong> Коли цілі розміщені в кутах, то це створює умовно нескінченно великі та помітні цілі, і як би юзер не вів курсор і у незалежності від швидкості руху, курсор все одно досягне кута. Це меню по типу Пуска в Windows (хоча в 11-й версії його вже перемістили на середину) або 🍏 на Мас. В іграх щось не дуже можу пригадати приклади, може не зустрічав ще.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*U55prNHQruo_DBfEi6b0zg.png" /></figure><p>Як на практиці можна це застосувати або де воно вже застосовується? Чесно, я не знаю, чи наступні приклади були засновані на законі Фіттса, але вони точно працюють саме так. З ними я стикався особисто, тому для мене було здивуванням дізнатись про існування закону. Наведу перші чотири приклади з віртуального та реального світу. Перший це так зване Quad pad menu в програмі 3ds max (таке меню було навіть в 2002–2003 роках версії програми), яке складалось з 4-х меню і нагадувало плитку з курсором по центру. Другий приклад також із 3d редактора, але тепер це Blender та його меню Pie menu, яке має вигляд довільно підвішених пунктів по колу (схоже на радіальне меню). Наступні два це фізичні приклади, що змішані з віртуальним відповідником — це Express menu на графічних планшетах Wacom Pro, де є радіальне фізичне меню (спрощене) та Click wheel на Apple IPod (попередні моделі).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*vpXLSZlxUSHB1iTW4kJFfw.png" /></figure><p>Ну, а в іграх приклади такі: це радіальне меню вибору зброї, панелі доступу до обладнання що нерухомо прикріплені до країв екранів.</p><p>Приклади:</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*7ABmQhJesLrU8uyTxq2JhA.png" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*KsBC8bfjOw404QSWn6v6_w.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*B19YLmt1FBqma3Ai5GTm_w.jpeg" /><figcaption>Радіальні меню</figcaption></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*4hlQSwxrm-_hRoeRRoo7dw.png" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*EqklQWfu5AR7eoftcqs8mQ.jpeg" /><figcaption>Крайові мені (нескінченні ребра)</figcaption></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*c5G3v9qHS_-pP0mYLCq3ZA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*btr4wCA0tf1YeZIfOqZBBw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*ccmkKYNXoZGxH_qCk2oCQw.jpeg" /><figcaption>Кутові меню + крайові</figcaption></figure><p>Кілька прикладів, як на мене, не дуже вдалих. На першому прикладі збільшується час досягнення крайніх елементів за допомогою D-pad, на другому не дуже вдале розміщення карток внизу в куті та хрестоподібне меню в правому куті:</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*_DHW1cnCD6tdsE7hrPGsqA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*3dJTO6CXaymSlsnBk60RdQ.jpeg" /><figcaption>Спірні застосування</figcaption></figure><p>На мій погляд, мабуть, найефективніше меню, це квадро-меню. Це коли по кліку чи натисканню зʼявляється меню з чотирьох плиток з курсором-поінтером в самісенькому центрі, і 4 опції для вибору стають рівнодоступними.</p><h4><strong>Висновок</strong>.</h4><p>Я не хочу щоби здавалось, що цей закон чи будь-який інший є непорушним правилом. Цей диванний 🤓 аналіз я провів для себе та обережно використовуватиму у майбутніх проєктах.</p><p><strong>Матеріали, що використовував:</strong></p><p>Закон Фіттса — <a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Fitts%27s_law">https://en.wikipedia.org/wiki/Fitts%27s_law</a></p><p>Закон кермування/управління — <a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Steering_law">https://en.wikipedia.org/wiki/Steering_law</a></p><p>Розмір та час вибору — <a href="https://mindhacks.com/2005/01/20/size-and-selection-times-fittss-law/">https://mindhacks.com/2005/01/20/size-and-selection-times-fittss-law/</a></p><p>Фіттсів закон — <a href="https://web.archive.org/web/20200222225033/http://www.mezzoblue.com/archives/2004/08/19/fitts_law/">https://web.archive.org/web/20200222225033/http://www.mezzoblue.com/archives/2004/08/19/fitts_law/</a></p><p>Візуалізація закону Фіттса — <a href="http://www.particletree.com/features/visualizing-fittss-law/">http://www.particletree.com/features/visualizing-fittss-law/</a></p><p>Невидимі деталі дизайну взаємодії — <a href="https://rauno.me/craft/interaction-design">https://rauno.me/craft/interaction-design</a></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=4f4ebadf6d28" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Київська сотка на сінглспіді(2023)]]></title>
            <link>https://velomosiped.medium.com/%D0%BA%D0%B8%D1%97%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D1%81%D0%BE%D1%82%D0%BA%D0%B0-%D0%BD%D0%B0-%D1%81%D1%96%D0%BD%D0%B3%D0%BB%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%B4%D1%96-2023-fde601bd497e?source=rss-c1f5cfee2514------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/fde601bd497e</guid>
            <category><![CDATA[roadbike]]></category>
            <category><![CDATA[kyiv]]></category>
            <category><![CDATA[київськасотка]]></category>
            <category><![CDATA[singlespeed]]></category>
            <category><![CDATA[single-speed-bike]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Yevhen Denysov]]></dc:creator>
            <pubDate>Sun, 10 Sep 2023 18:18:58 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2023-09-10T18:18:58.198Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>Майже випадково дізнався, що відбудеться Київська сотка, з одного ТГ-каналу, де постять майбутні спортивні події, зовсім забув про існування. Якось взагалі не до велосипедних івентів був настрій, але вирішив зареєструватись та згадати, як воно, їхати в натовпі.</p><p>На велосипеді майже перестав кататись, максимум 4–5 разів на місяць по 20–30 км, але вирішив трішечки „підготуватись“ й збільшив обʼєм до 2 разів на тиждень 🚲💪🏻🔥😅 та відстань до 50 км 🤣 Через те що шосейника вже давно не маю, то поїду на сінглспіді. Хоча на передодні був ознайомчий заїзд з оргами та маршрут пролягав через Космос (для не місцевих — легендарний затяжний підйом за містом) і я заїхав з якимось власним рекордом, але пульс розігнав до 170 й задишкою, як у скаженої собаки, що гналась за зайцем, а я вже старий дід 🎅🏻</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*tqLu-x9pzpTKZsPRuYz0kg.jpeg" /><figcaption>Світлина з ознайомчого заїзду траси, підйом на Космос.</figcaption></figure><p>На сотці було два кола з Космосом, тож вирішив перереєструватись на 50 км (бо на синглі то важко без тренувань), але хурма там! Як такої перереєстрації не було, треба було скасовувати поточну, а скасовування коштує — 200 грн! (оце я називаю всрата анті клієнтська орієнтованість), а потім по новій зареєструватись. Коротше не став ганьбитись та вирішив їхати 100 км заради задоволення.</p><p>Розписувати поїздку немає сенсу, їхав собі та їхав. Інколи підсідав у „потяг“, коли відчував що зможу тримати темп, на підйоми на першій половині дистанції заїжджав стрімко, бо що швидко, що повільно — однаково важко, але коли швидко залітаєш, то страждаєш трішки менше часу. Перший заїзд на Космос був повільнішим за напередодні оглядовий, бо треба було трохи зекономити сил, на вершині волонтери роздавали воду, то я вирішив пропустити (це для подальшого опису треба згадати). Десь після 5 км після цього почав відчувати, що ноги починають трохи ставати деревʼяними, на не великі гірки стало важко підійматись, а потім взагалі 3–4 оберти й глина. На початку другого кола мене обігнав один фіксер на сірій Мериді (здається), хлоп сказав мені — Ого!, але я відповів — Нє, то не фікс, розʼїхались. На другий підйом на Космос сил геть не було, майже від початку почав їхати повільно (хоча декого на мтбшках та шосерах випередив 😳) Кілька разів було так важко вже, що хотілося спішитись, але внутрішньо мозкові лайки змусили дотиснути до верхівки, де я був нагороджений волонтерами Веловуйків двома скибками кавуна, які я несамовито зжер (бо цукор!) та й погнав далі. Окрема подяка волонтерам за кавуни, бо вони були окремо від волонтерів оргів, що не применшує вдячність їм також!</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*wcsIbf4t-mvOrD1o3_-ZdA.jpeg" /><figcaption>Десь на маршруті</figcaption></figure><p>Фінішні кілька кілометрів пролягали через стару дорогу олімпійку (збудовану за радянських часів для олімпіади), ось тут я вже не витискав на гірку й доводилось спішитись, але мені допоміг біговий досвід, тож я потрошку забігав штовхаючи ровера, таких гірок було дві. Останній кілометр починався навпроти цвинтаря, де поховано Богдана Воєводина — класної людини, одного з активних рушіїв Сотки та велоспільноти, подумки привітав його, та допетрав, що в стартовому пакеті була маленька чашечка для кави, а з огляду на те, що кілька нагород на Сотці були започатковані саме Богданом, то зрозумів (сподіваюсь вірно), що та кавова чашечка була символом вшанування памʼяті Богдана, який дуууууже любив каву.</p><p>Тож перетнувши фінішну смугу, трохи перепочив та поїхав трохи потусити на ВДНГ у стартове містечко. Нагородження не дочекався, бо були справи, й тільки через годину друг написав що я зайняв третє місце в категорії фікс/сінглспід 100 км. Не знаю що там були за призи, але звʼязався з оргами, які пообіцяли вислати поштою нагороди.</p><p>Й як говориться англійською — last but no least, це велика подяка та шана нашій армії, завдяки якій ми можемо брати участь у подібних заходах. Продовжуємо донатити та усіляко підтримувати наших дівчат та хлопців.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*2CLP3jFPv5S5eleFa7U-3Q.jpeg" /><figcaption>Повернення на ВДНГ через Новосілки.</figcaption></figure><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=fde601bd497e" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Триденні перегони Букотрейл]]></title>
            <link>https://velomosiped.medium.com/%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96-%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D0%BD%D0%B8-%D0%B1%D1%83%D0%BA%D0%BE%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B9%D0%BB-a4b10cc283f1?source=rss-c1f5cfee2514------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/a4b10cc283f1</guid>
            <category><![CDATA[bukovel]]></category>
            <category><![CDATA[ukraine]]></category>
            <category><![CDATA[carpathians]]></category>
            <category><![CDATA[trailrunning]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Yevhen Denysov]]></dc:creator>
            <pubDate>Sun, 10 Sep 2023 18:06:52 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2023-09-10T18:06:52.808Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h3>День перший трейлових перегонів Букотрейл</h3><p>В Буковелі я бігав тільки Гонку нації, яка проходила в межах лижних трас, а що там далі навколо Буковеля я й гадки не маю. <br>Передмова. Напочатку анонсу триденного забігу в Буковелі були оголошені приблизні відстані для середніх дистанцій (ще були короткі на два дні й довгі на три дні), які складали 20, 17 й 18 км. Ніби не такі вже й великі відстані, тож я зареєструвався.<br>Ввечері перед першим етапом забігу вирішив завантажити треки й несподівано зʼясувалось, що треки підросли до 21, 18 та 20 км 😳. Ну добре, я вже на місці, робити нема чого, бігтиму.</p><p>Тож, день перший.<br>Бігти планував спокійно, бо попереду ще два дні забігів. Все йшло за планом, темп тримав збалансовано спокійний, не рвав, де можна було трохи бігти йшов, де можна розігнатися стримував темп. Навколишні краєвиди виявилися досить гарними, треки цікаві та технічні, напередодні цілий день йшли дощі тож було багато багнюки де можна було пострибати та стежок-струмків, але не критично всратих. Вперше біг по валунах та великому камінню, воно достатньо велике щоби мати змогу все ж таки бігти досить спокійно, а не займатись хайкінгом.<br>Дуже вразила гора Хомʼяк та її валуни порослі мохом, дуже мальовничо, я не ходив по горах, подібного не бачив, дуже вразило. Після спуску з гори ще були сили й до фінішу залишалось 5–6 км, але за 4 км до фінішу мене поробило. Були два дуже крутих підйоми, не дуже великих, але вони мене виснажили вкрай, я був без палок й тому градієнт був такий, щоби тримати рівновагу треба було зігнутись літерою Г й так відштовхуючись від колін дертися на ті градієнти (збоку виглядало так, ніби я йду та щось шукаю). Мене обігнало людей 5–7, з яких я тільки одного зміг перегнати за 1 км до фінішу. <br>Тож був 20-м у заліку серед 50+ бігунів, що бігтимуть всі середні дистанції.</p><p><a href="https://www.strava.com/activities/9449473727"><em>Забіг першого дня в Страві.</em></a></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*MGbb6pgVFE5IIaGatPtpnw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*ZOYo1x62pXmcFIBGzcrYqA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*z4aS0aG-6t5Xt6xkYKNBYQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*dGV9gXRrLsruxATLkG29pA.jpeg" /></figure><h3>День другий трейлових перегонів Букотрейл.</h3><p>Сьогодні був достатньо лайтовий забіг на 18 км, навіть наважусь сказати, що більшу частину дистанції можна було бігти 🤘. Погода була жаркою, але хоча б не вологою, як вчора. Однак це викликало на сонячних ділянках крутих підйомів якусь небачену кількість мошок й коли піднімаєшся на апхіл майже цілуючи землю в позі літери Г, то тебе іще й мошки з мухами обліплюють, бо фан отакій від бігунів йде егегей 🥴.</p><p>Сьогодні вперше спробував новий гель СіС, він енергетичний й дуже солодкий, мені кофеїнові гелі не підходять, стає погано, а от цей в чорній упаковці засвоївся й навіть надав сил.</p><p>Краєвидів було не дуже багато, в основному десь в лісі бігали, таких як вчора мальовничих краєвидів не було. Подивимось що буде завтра, бо там страшні градієнти та 5 чи 6 великих підйомів, добре якщо години в 4 вкладусь.</p><p><a href="https://www.strava.com/activities/9449473727"><em>Забіг другого дня</em></a><em>.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Qzta45vCotg0lmgQJWhbkg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*dLv4ld-ceEx_7_EnAGyDqg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*pqrEvMvBvL3W8v6H-4ujJw.jpeg" /></figure><h3>День третій трейлових перегонів Букотрейл.</h3><p>Позираючи на отой градієнт, що мав бути сьогодні, я гадав що буду страждати або просто йти. Десь 4–5 підйомів лякали кількістю, особливо після двох днів забігів. Якби я вклався в 4 години то б було диво, додавало ще непереборної ляканини спека із самого ранку й найпаркіший день по прогнозу з трьох.</p><p>Початок на диво видався не дуже складним, в ногах трохи відчувалась напруга після попередніх днів, але загалом після кількох кілометрів цього вже не відчувалось. Забіг рухався дооосить повільно, хоча не так важко було, якщо в попередні дні я долав перші 5 км за 32 хвилини, то сьогодні за 50.</p><p>Далі був підйом на Синяк, я обожнюю ті валуни, до того бачив таке тільки у когось на світлинах, а тут ось вони наживо й живі, бо рухаються, то ж я кайфонув стрибаючи по тім каменюкам, навіть кілька разів зупинявся сфоткати, бо скоріш за все на ті підйоми я більше не хочу (: Далі після Синяка вже були самі ліси, тут все стандартно. Загалом вийшло 3:46, що на 14 хвилин менше від мого чотиригодинного прогнозу.<br>На диво кріпатури немає.</p><p>Всім добра — кацапам смерть.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*FmgasgkypP6hQ9km4MYqQA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*3D7CmUnAD7XKo9hOgMWZeA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*8ywEUuCDWVKhLKXWdLsCuA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*9SFiWkvdd3JvVpqlzN4l8Q.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*wL1oTqYYjwrxX9D53FNVLw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*k1Gv0icPQqKMcgFz1ijykw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*C0NnzvnKcDKjcoF6dnerJQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*oR2o3B6XJlGnMR1Rq7RuMQ.jpeg" /></figure><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=a4b10cc283f1" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Карпатія 2023]]></title>
            <link>https://velomosiped.medium.com/%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BF%D0%B0%D1%82%D1%96%D1%8F-2023-7d492384f2c4?source=rss-c1f5cfee2514------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/7d492384f2c4</guid>
            <category><![CDATA[ukraine]]></category>
            <category><![CDATA[карпатія]]></category>
            <category><![CDATA[trailrunning]]></category>
            <category><![CDATA[carpathians]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Yevhen Denysov]]></dc:creator>
            <pubDate>Thu, 08 Jun 2023 16:03:55 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2023-06-08T16:03:55.419Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>Вперше за півтора року зареєструвався на великий трейловий (за нашими мірками популярності) забіг.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/510/1*3ixYLhJL-S0Z1ZQBDsBhCA.png" /></figure><p>Підготовка.</p><p>Побачив анонс Карпатії за два чи півтора місяця до зазначеної дати й вирішив зареєструватись, обрав нескладний варіант на 20 км.</p><p>Вже як півтора року не тренуюсь за планом, ні до чого не готуюсь частково через пандемію, бо стартів майже не було, а потім й через йобаних кацапів. бігав собі по 2–4 рази на тиждень не більше 5–8 км за раз, просто щоби розвіятись й відволікатись від обставин. Вже за місяць до старту почав нарощувати обʼєми, робити темпові вправи та й просто забігати на круті схили, бо без цього в горах нема чого робити.</p><p>До речі, перший свій гірський трейл біг саме на Карпатії років 5 тому, приблизно, тоді це було 12 чи 14 км. Тож ця довга перерва символічно закінчилась й знову почалась з Карпатії.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*qBs2kwGgQbngi-IasKbGlg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Z7o_5ZAsgGxjBna0IokexA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*U68-1FH-fMakcIXdoygnzg.jpeg" /></figure><p>Старт.</p><p>Розпочався забіг традиційно з всратого підйому біля водоспаду Шипіт, це єдиний підйом заради якого хочеться мати палиці навіть на короткій дистанції, ці пару км підйоми виснажують дай боже та забивають ноги. Замість палок використовував руки, відштовхувався від колін руками (через що потім боліли мʼязи в районі ліктів — бо треба займатись на брусах!).</p><p>Підйом подолано, далі мʼякий спуск з неймовірними краєвидами на яких вкотре себе ловлю на думці, що варто б зупинитись та роздивитись все це, бо спеціально потім не підійматимусь або ж хоча б зупинитись сфоткати. Ніт. Якась дурна сила та азарт змушують бігти далі, хоча ні про яке призове не йде мова, навіть не про першу двадцятку.</p><p>Вперше за всі забіги, що колись бігав у горах, знадобилась куртка, при підйомі на одну з вершин дув доволі сильний та прохолодний вітер, ще й був крутий підйом та довелось пішки повільно підійматись. Тільки перетнув вершину й побіг униз, як одразу стало по літньому тепло. Далі був вже майже постійний спуск, переходи річечок, пробіжки величезним лісом й стрімкий спуск на фініш на пару кілометрів.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Os7OtrNFFMesB7JMmLquhw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*i93rEZb84j08lHogsPwDPQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*ebWAqizWAxd6GDxY5XnTrg.jpeg" /></figure><p>Фініш.</p><p>Останні пару км були суцільним не крутим спуском, тож можна було розігнатись достатньо для жвавого темпу, але при цьому ноги не захлинались в скаженому ритмі. Земля теж була доволі рівна, без великого каміння, бо спускались по якійсь більш-менш наїждженій дорозі. В загальному заліку прибіг 37–1 чи 38-й, вже не суть.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*hgAsUpR7rk51O5Z9mG2N5Q.jpeg" /></figure><p>Якщо чесно, бігти більше не хочеться, точніше не хочеться бігти в горах, це красиво, романтично, пригодницьке, але трохи «боляче» та важко. Хочеться пробігти щось по типу Голосіївського лісу кілометрів на 40, в ідеалі був Айс Трейл, але він в холодну пору й оргі зараз захищають нас, поки ми топчемо стежки.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*BWldpyPERtL26yWmKEvvww.jpeg" /></figure><p>Всі світлина узяті з ФБ сторінки заходу.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=7d492384f2c4" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[П’ять вершин за день]]></title>
            <link>https://velomosiped.medium.com/%D0%BF%D1%8F%D1%82%D1%8C-%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%BD-%D0%B7%D0%B0-%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C-%D0%BD%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8-%D0%BD%D0%B5-%D0%BC%D1%80%D1%96%D1%8F%D0%B2-%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8-%D0%B7-%D0%BD%D0%B0%D0%BF%D0%BB%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BC-%D0%B2-%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B0%D1%85-%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%82%D1%8C-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%BF%D0%BE%D1%85%D1%96%D0%B4-%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%BC-5e62ce19ca57?source=rss-c1f5cfee2514------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/5e62ce19ca57</guid>
            <category><![CDATA[чорногора]]></category>
            <category><![CDATA[chornohora]]></category>
            <category><![CDATA[ukraine]]></category>
            <category><![CDATA[chornohora-sky-marathon]]></category>
            <category><![CDATA[trailrunning]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Yevhen Denysov]]></dc:creator>
            <pubDate>Sun, 15 Aug 2021 13:12:10 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2021-08-17T21:11:28.528Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>Ніколи не хотів ходити з наплічником в горах, навіть про похід пласким рельєфом не думав. Однак розтягувати на тиждень чи кілька днів перегляд цікавих міст не хотілось теж. Тому мій вибір трейлранінг — біжиш не швидко й встигаєш роздивитись (в залежності від складності маршруту) краєвиди, а в горах обрії. Чорногірський скай марафон для цього здався мені вкрай зручним, дистанція на 60 км проходить по 5 найвищих вершинах Карпат.</p><h4>1 день. Трансфер.</h4><p>Виїхали о 8 вечора.</p><p>Їхати автобусом більше 5–6 годин це само по собі дуже витривало, але так склались справи. Якщо вдень можна покемарити годину-дві, то нічні поїздки не дають нормально поспати, але є вихід. Знедавна відкрив собі, завдякі дружині, маску для сну, а також вирішив спробувати беруші, давно про них розмірковував, бо погано сплю в потягах через шум. Так от в автобусі вони дають вагому перевагу у відпочинку, очі не засліплюють поодинокі зустрічні автівки та вуличне освітлення, а беруші блокують щонайменше половину зовнішніх шумів. Але все одно це не вирішує проблему колін та ніг загалом, які затікають та судомить час від часу. Вперше спостерігав глибокий сон на прикінці сну, а не спочатку, як це буває в основному.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*fIHYdEQnE1j8coxiSC7NvA.jpeg" /></figure><p>Прокинувся остаточно перед селом Татарів, поки приходив до тями приїхали в Ясиню, майже рівно о 8:30 висадились. Житло було заброньовано за 100 метрів від місця висадки, то ж відразу пішов спати, а прокинувшись після двох годин сну забрав стартовий і знову відпочивати.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*HK5feYFplodtSAkRC0fMGw.jpeg" /></figure><p>Вночі спав погано, то спекотно під занадто теплою ковдрою як на літо, але розкрившись змерзав (вночі близько +10 і це не ті +10 що в місті), подушка завелика, не міг вмоститись, коротше таке.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*-_C5ovQ3HClB94bk3RBaag.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*EFyzHYB_6izlbgowsu-oxQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*uBARzUZj4gTI7s7lq2BGFQ.jpeg" /></figure><h4>Старт — КП1</h4><p>Зранку з’їв пакетик каші з чорницею, одягнув все тепле що було і вирушив. Біля стадіону, де був фініш, посідали по автобусах й поїхали в село Луги, звідки був старт довгої дистанції, поки їхав хотів намаститись кремом від засмаги але забув, про що потім пошкодував. На старті поки скинув теплі речі, здав до камери схову всі вже стояли на старті, хотів заздалегідь пролізти вперед щоб потім не бігти в натовпі бо якщо буде якийсь вузький прохід, то буде дупця-затор.</p><p>Але я провтикав старт, тільки-но здав речі як пролунав старт і всі побігли, а я навіть не завантажив трек і не увімкнув запис бігу. Коротше поки трек було завантажено і спіймав сигнал супутника майже всі вже побігли, треба було щось робити, бо бігти в натовпі дуже не люблю. Вирішив додати темпу і почав потихеньку всіх обгоняти, бігти з рюкзаком (хоч і дуже легким біговим) повним водою, гелями, курткою, фонариком, міні-міні аптечкою, палицями, виявилось не легко. Планував бігти з пульсом до 135–140 максимум на старті, а виявилось що 150 при темпі 5:20–5:00 це норма з таким вантажем на плечах. В цілому за перші кілометрів 5 обігнав доволі значну частину людей, бо те що було далі, було важко оминути в натовпі.</p><p>Гадаю спочатку, коли орги прокладали трек по дорозі, то вона була нормальною для лісовозів, але за день чи приблизно до того дорогу розмило здебільшого вщент. Тобто від дороги залишилось відсотків 20, все інше перетворилось на канал з річкою на глибині метри в 2–3 щонайменше. Був шмат дороги завдовжки метрів 50 на якій стояв кросовер з київськими номерами, перед та після дороги вже не існувало, видно що він там недовго стоїть, як його звідти будуть діставати не ясно, там замість дороги річка, за 8–10 метрів від краю автівки вже обрив на декілька метрів і його може нормально розмити найближчим часом річкою чи дощами.</p><p>Річка та провалля поділили дорогу зигзагами, було багато повалених дерев, загалом доводилось перетинати річку разів 5–6, дехто біг просто навмання через воду, я був у гортексних кросівках, тому якщо наберу води, то буду ще довго хлюпати і сохнути, тому я кожного разу акуратно з палицями чи без них переходив по гілках дерев, або шукав де можна перестрибнути і жодного разу не намочився (: Досвід забігів з перешкодами відпрацював на 100%.</p><p>Після розмитої дороги почався крутий підйом вгору через ліс, нас була невеличка група на 6–7 людей, дехто був без палиць і все ж таки не витримавши зупинявся передохнути, мені трохи було їх шкода, важко бігти 60 км по горах без палиць, якщо ти не Сергій Попов, наприклад (спойлер, він прибіг першим і без палиць, за 6, з невеликим, годин. Добігли до першого КП на горі Піп Іван, де була купа їжі, класні волонтери які самі собі давали в руки їжу (арбузи, ніктарини, яблука, банани, сосиски, огірки солоні та свіжі та купу всього іншого), воду, самі наповнювали фляги з водою, шана таким волонтерам, дійсно економлять час та сили, мабуть що тільки не пережовують їжу за бігунів (:</p><p>Скуштував кавуна (солодкий, смачний!), шматочок ніктарину (кислий), заправився водою і побіг далі.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*O2UD__ZJFYZ8GYgpwieSPQ.jpeg" /></figure><h4>КП1 — КП2</h4><p>Далі побіг вниз, але тут така справа, важкий рюкзак дуже натер чи набив ребра, ідучі вверх ніби все норм, а от намагаючись бігти вниз вага рюкзака тягне вниз і навіть відчувається якесь биття по сечовому міхуру, як не дивно (це вперше), навіть довелось зупинитись скинути трохи зайвої вологи (:, і стало легше. Спуски дуже ка’яні, бігти навіть легко було важко, щоб не навернутись, спіткнутись чи не зачепити земляні горбочки чи каміння. Саме всрате, це спіткнутись о каміння, ппц як воно неприємне, навіть незважаючи на те, що на кросівках на носах великий захист і навіть протектор стирчить, все одно боляче, а інколи трохи вище чипляв, де вже немає такого захисту і то піндець як неприємно.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*qgU0-P6vi95EyKxgZME7jA.jpeg" /></figure><h4>КП 2 — КП 3</h4><p>Друге КП було вкрай мальовниче, розміщувалось біля гірського озера Беребенскул, там була лише вода та медична допомога, кому було потрібно. Заправився водою і побіг далі, не те щоб далі був біг, навіть не ходіння, одразу почалось скелелазіння, майже в прямому сенсі стіна з трави та каміння. Не знаю як дерлись ті, хто був на пласкій підошві чи з малим протектором та без палиць, передімною був чолов’яга, який як плазун повз вгору, чиплявся руками за все що було, то було дуже важко і довго. Не знаю скільки того підйому, але по відчуттях кілометрів 100 (8, насправді десь вертикального підйому метрів 150, може трішки більше. Але то не кінець, далі було продовження підйому на вершину по валунам і знов біг згори по валунам і меншому камінню.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*T8Ui5ewmVsDD2-PEAFXgHA.jpeg" /></figure><p>А потім була українська Джомолунгма — Говерла. Багато сипучого каміння, багато людей, води споживав все більше, добре що на підступах був волонтер біля якоїсь калюжі, воду в якої сертифікував оргкомітет Чорногори (: і додав водички у фляги.</p><p>Вершина гори неприємно вразило, людей повно, як на Хрещатику під час якоїсь події, торгаші з кавою, чаєм, напоями, цукерками, магнитами та бо зна з чим ще. Розмітки у вигляді прапорців заввишки 20–30 см майже не видно, піднявшись нагору не одразу ясно куди рухатись далі, тут допоміг трек у годиннику, зорієнтувався і побіг у вірному напрямку. Віддаю шану натовпу, прапорці були цілі та стирчали ніби всі, що помітив, єдине що попросив одного чолов’ягу, котрий лежав впритул до прапорця, бути обережним, бо буде ще багато людей бігти й їм треба зорієнтуватись. Ну а далі був спуск на 5–6 км до наступного КП, тут вже каміння було менше і можна було місцями розігнатись.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*rtwElZwibS8N7ziErkiqyg.jpeg" /></figure><h4>КП 3 — Фініш.</h4><p>На останньому КП знов була купа їжі, вирішив не гнати, а трохи перекусити, все одно в бажаний ліміт у 8 годин не вкладався, важкі підйому виснажують та забивають м’язи так, що одразу після вершини бігти важко. Був найризиковіший та дивний мікс їжі для мене, що з’їв — 2 скибки кавуна, 2 шматки солоного огірка, 1 стаканчик Коли. Взагалі ніяких наслідків, шлунок не турбував. Одразу за КП починався теж складний підйом на Петрос. На спуску зустрів хлопака який мене обігнав перед КП, стояв блював, сказав що зазвичай не їсть на довгих забігах, а тут вирішив перекусити, йому потім полегшало і він побіг далі.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*xOhkPdM2XcmPhNmDoA_zPg.jpeg" /></figure><p>Пам’ятаю з того року, коли біг коротку відстань, що після Петроса йде не такий кам’янистий спуск і можна розігнатись. Гелів поменшало, води теж, тож можна було розігнатись. По дорозі пропустив 2 хлопців та дівчину, потім на якомусь відрізку в лісі наздогнав їх, де вони набирали води в криниці, поки собі набрав вони побігли і мене наздогнав той хлопець що блював. Попив води та прискорився, на кам’янистому спуску в лісі наздогнали якісь три хлопці, вони деякий час за мною бігли, але потім каміння стало ще менше, я розігнався та пришвидшився і вони відстали. До фініша вже біг майже нікого не видно було, тільки обігнав одного чи двох хлопців. За півтори кілометра до фініша побачив хлопця, ніби мій темп дозволяв його обігнати, але в якийсь момент мені стало всеодно, пішов пішки, бачу і він почав йти, вирішив почати бігти, він озирнувся і теж побіг (: Не став його переслідувати і відпустив. Десь за 200 метрів до фініша наздогнав знайомий, я вже біг спокійно, не став рипатись, але він трохи прискорився і мені щось вдарило, ан ні, тут я позмагаюсь, різко стартонув і потихеньку (на високій швидкості) його обігнав. Перед самим фінішем лежать два сенсори фіксації чипа, пробіг перший сенсор і на другому знайомий наздогнав мене і пробігли його одночасно, я гадав фіксація йде по першому сенсору і тому загальмував. В підсумку у нас однаковий час по секундах, але по мілісекундах я трохи випередив його. Та й не принципово.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*v0mxW9cJDCY_3pewhguw_g.jpeg" /></figure><h4>Фініш.</h4><p>Дали медаль, щоб оговтатись пішов в намет, де роздавали їжу, там нарізали кавун, дуже хотілось пити та щось з’їсти, кавун виявився ідеальним варіантом — дуже багато вологи, солодкий, є що пожувати не складне. Ще дали львівське пиво Правда, арахіс, снекі Бранч (смачні!). Жив в садибі біля стадіону, вирішив там скуштувати пива за вечерею, на мій смак воно виявилось якесь… не моє, по консистенції немов якась патока чи щось таке густе, осилив 3 ковтки та й вилив.</p><h4>Післямова.</h4><p>Ввечері посиділи з клубом, поділились враженнями, нас багато було хто приймав участь, нажаль деякі зійшли.</p><p>Сам по відчуттях був у нормі, гадав буде важче, хотілось трохи полежати на жорсткому, приліг на підлгоу, попустило. До речі, біг у новому взутті, до старту пробіг лише трохи менше 30 км в них, в підсумку лише трохи натер на лівій нозі шкіру та на правій нозі на великому пальці водянку заробив. Ось і всі травми (: А, ще трохи ребра боліли від натертостей від важкого рюкзака.</p><p>Тепер я знаю, що:</p><ul><li>9 гелей мені вистачає на 9 годин бігу</li><li>Батарея годинника (Forerunner 945) з нечастим переглядом маршруту на повноцінній мапі, з підключеним датчиком RD pod (бігові метрики) на 9:30 часу використала лише 39% заряду.</li><li>Води, на жаль, треба багато, влітку. Випив літрів 6.</li><li>У воду краще не лізти.</li><li>Заняття з кросфіту, особливо вправи на ноги (станова, присідання, стрибки вгору, тумба) дають значну силу при подоланні високого каміння і підйому вгору.</li></ul><h4>Післямова 2.</h4><p>Пройшла доба, гадав буду спати як вбитий, однак по факту сон був поганий. Нещодавно читав книгу про науку сну і там згадувалось, що надмірні фізичні навантаження не є гарантією міцного сну, а навіть навпаки, після стресу організм не одразу приходить до тями й покій дається важко. То ж і в мене взагалі не було глибокого сну (чого не було давно), а це один із важливих показників доброго відпочинку.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*4AFuNHyvaJJcf21CHkAebA.jpeg" /></figure><p>Ще є в Гармінах такий показник як Body Battery, який вказує на «заряд» тіла, здебільшого він відповідає самопочуттю, на нього не слід орієнтуватись на 100%, але загалом показує правду. Вночі прокидався декілька разів, здебільшого ближче до ранку, навіть маска для сну не допомогла, і тому BB показав 30 одиниць, відчував себе приблизно так само, втомленим, не до кінця виспався.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*wL3nm8yiIzdY5sJJ7fuXBg.jpeg" /></figure><p>Зараз, вже доїхавши до Житомира (автобусом) відчуваю себе добре, ноги не крутить, нічого не болить, не судомить, ходжу нормально (судячи з того, як ходять інші бігуни з автобуса на зупинках), єдине нагадування це натертість та водянка ну і трошки засмаги, трохи зі скоринкою (:</p><p>Саме цікаве, що за весь маршрут жодного разу не виникло бажання зійти, навіть там, де ледь дерся вгору, єдиним бажання було скоріше піднятись, а не лягти каменєм. Біглось так, наче немає втоми сильної, у другій пульсовій зоні, здається, можна бігти вічно.</p><p>Дав собі обіцянку не бігати більше 30 км трейли, бо це довго, повільно, боляче, важко в плані тягання важкого рюкзака. Однак от зараз їду (вже рушили із заправки) і думаю, що можна спробувати пробігти не гірську ультру, такі є в UTL, це забіг восени невеликими пагорбами, чи напівпустельним узбережжям Чорного моря, коротше є ще час подумати до листопада.</p><p>А колись казав, що бігати то фігня і я нє, не буду.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*m6vHGe4XpdDAaiRTW2LNWw.jpeg" /></figure><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=5e62ce19ca57" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Race nation (Буковель)]]></title>
            <link>https://velomosiped.medium.com/race-nation-%D0%B1%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D1%8C-d2060de91453?source=rss-c1f5cfee2514------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/d2060de91453</guid>
            <category><![CDATA[ukraine]]></category>
            <category><![CDATA[bukovel]]></category>
            <category><![CDATA[гонка-нації]]></category>
            <category><![CDATA[буковель]]></category>
            <category><![CDATA[race-nation]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Yevhen Denysov]]></dc:creator>
            <pubDate>Thu, 22 Jul 2021 15:46:40 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2021-07-22T15:46:40.931Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>Якийсь час читаю книгу про науку сну, там описується мем про залежність від кави, коли людина п’є лате, потім еспресо, переходить на колд брю, а потім нюхає мелену каву (:</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/800/1*wvIWBOL2DtmA4mc0es8kIw.png" /></figure><p>В мене те саме, але із забігами з перешкодами. Мені не вистачає вже 10+ км перешкод, на 5+ взагалі не знаю нащо реєструватись, пробіг за пів години, ніби як лизнув торта, а потім його забрали не даючи можливості відкусити. Якщо щось і залишає в пам’яті та на тілі якісь сліди, то це тільки 20+ км перешкод. Тоді наче занурюєшся в плавкий чорний шоколад, приправлений горішками, а зверху кокосова стружка, смакота.</p><p>На буковельську Гонку націю реєстрація перенеслась зі скасованого забігу у 2020 році. До того вони переважно в Буковелі проходили навесні або восени, а тут черга випала на літо і це класно з одного боку. Пояснювати чому літом крутіше ніж в будь-який інший сезон, гадаю не варто. Єдиним надважким моментом в цій всій історії це є наша інфраструктура, а точніше потяги з вагонами без кондиціонування в купе, відкриті крізь вікна допомагають лишень швидше схопити нежить, стоячи поруч. Спека дурна, ніби в духовці знаходишся, тіло стає липким, по грудях та спині постійно тече піт.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Un0mT57ZmVqidtUqEQD2KA.jpeg" /></figure><p>Саме гонка (чому гонка, а не перегони, я не знаю). Початок був вже трохи спекотний, але загалом в Буковелі температура виявилась майже на 8–10° С нижчою, чим, наприклад, в Києві. Зранку було +25°C і це здивувало і дало відчути трохи більшої впевненості ніж якби старт був при +30°C. Стартували через 5 хвилин після еліти, випускали хвилями по 5 людей з проміжком в 5 секунд і це класно, бо не створювало заторів на перешкодах, як було до того, де приходилось трохи чекати поки купа тіл подолає перешкоду.</p><p>Трек починався трохи по землі, потім переходив у річку по якій доводилось обережно бігти, вода мутна, каміння велике та гладке, місцями «занурювався» вище колін. Перша перешкода з 5–6 перекладин на річці які тре було пролізти — легко! Потім 5–6 перекладин низьких під якими треба було пролізти. Далі вже на березі вибігали на асфальтну доріжку і повз озеро долали стінку з дірою, далі перекладину заввишки понад 1,5 метри, хоча може було і вище. Переліз з другого заходу, далі підтягування мішка на 10 метрів. А от далі добіг до найулюбленіших рукоходів, перший був звичайний з перекладин на рівної відстані одна від одної, а наступним був так званий monkey bar, це коли перекладини на різній висоті і відстані, доліз до середини і впав, точніше не міг дотягнутися до вищої перекладини, а нижня була майже на відстані моїх розставлених рук — 15 бурпі. Ланцюг, така важка, але зручна тринда, яку зручно навісити на шию, тільки є одне але, йти треба метрів 100 і маже половина вгору — нормально.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*9PTR3j2c-xHmAbP5fROfKg.jpeg" /></figure><p>Далі був довгий біг вгору, точніше хода, бо ухил дурний, здається шмат червоної гірськолижної траси, подолав нормально, всіх обійшов. Щось там далі було, вже точно не пам’ятаю, здається колючий дріт під яким треба було пролізти, за ним бетонна піраміда, яку треба було протягнути за мотузку метрів 100 — легко.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*ZhiXyq7FvMXpRKwzQroYYA.jpeg" /></figure><p>А потім довго-довго вгору, мало кого бачив що біжать, більшість йшли, а якщо і бігли, то лише недовго і шматками. Цікаво було спостерігати за деякими людьми, біжить потроху попереду, я починаю наздоганяти (біг постійно, не переходячи на шаг, йшов лише на червоних та чорних трасах), переходять на крок, наближаюсь і помічають мене, починають бігти, інколи навіть швидше ніж до того. Загалом таких приливів енергії вистачало на метрів 50, потім людина все одно переходила на крок (: А я собі як біг до того, так і тримав впевнений темп, лише зовсім трохи прискорювався ближче до вершини та коли нахил ставав більш пологим.</p><p>Вниз зривався на прискоренні, середній темп виходив 3:35, швидше збігати не наважувався, бо купа каміння доволі великого й гострого, та і загалом, шо я, еліта, щоб дубаситись за нагороди. Знизу довгого спуску чекала гірська річка з цікавим випробуванням — треба було набрати відро води з річки і вилити на себе. Корисна і підступна перешкода, бо обливаючи себе ніби охолоджуєшся після довгого підйому і шаленого спуску, одяг стає мокрим та важким, особливо це відчувається це тим, що одразу починається крутий довгий підйом і, як на мене, відчувається важкість одягу через надмірну вологу. Хоча за 10 хвилин це найменше що турбує, бо починається підйом на червону трасу по густій траві: ліворуч суха земля, але пече сонце, праворуч тінь від дерев і низька трава, але багно та лайно від корів, що там паслися. Перше коло йшов по сонцю, друге по багну. Майже на вершині чекав знов колючий дріт, але вже повзти під ним треба було вгору, один бік був більш плаский і там було більше людей, а інший порожній, бо там наче трактор проїхав і подекуди була волога. Поліз ліворуч, через нерівності землі можна було майже на колінках пролазити.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Hm8ypb3RiEt-GStVlrUKQg.jpeg" /></figure><p>Далі вже пішли більш щільно перешкоди, деякі волонтери казали не проходити, бо вони для еліти та тих хто біжить 5 та 10 км. А, пропустив, десь внизу після річки з відром була перешкода, де потрібно було перенести бетонний шар (десь 35+ кг). Був канат товстий — легко, підвішені кільця (рукохід, який подолав вперше!), слек (натягнутий ремінь), на першому колі швидко пройшов, на другому впав і пробіг штрафні кілька десятків метрів, швидкий спуск на друге коло через рампу, забіг немов ракет, на власне здивування, вірно розрахував швидкість і момент прискорення на рампі. Побіг на друге коло, всі ті ж самі перешкоди, тільки цього разу monkey bar пройшов, чи то від злості, чи від чогось ще, але дотягнувся до далекої перекладини і подолав інші. Таким самим чином пройшов всі трейлові шматки траси, де міг бігти — біг, де бігти неможливо, підіймався пішки спираючись руками в коліна, як вчив тренер.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*PYpKT1JyRdKrpDNQd-mZug.jpeg" /></figure><p>Перед рампою, метрів за 100, розігнався дуже з гірки, і по класиці спіткнувся о щось і немов парашутист полетів вперед, брякнувся на груди і через слизьку траву, вологу синтетичну футболку проїхався на пузогрудях метри 2–3, підірвався як скажений, не став оглядати пошкодження — побіг на рампу і заскочив одразу. Після рампи вкінці другого кола чекав ланцюг перешкод. Був звичайний канат, далі чотири великі тумби між котрими треба було перестрибувати тримаючись за трубу, що була на початку кожної тумби на метровій висоті над нею, потім стіна на 10 метрів заввишки із дірками для ніг, котра починалась в воді і зверху лилася вода, а останньою був рукохід у вигляді якорів, на жаль не подолав, пройшов половину і зірвався, руки вже втомились і не тримали.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*jwO6_mXI4DgUMwOb4-s-vQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Hm4Eupqzbb6ww40nKo5CTg.jpeg" /></figure><p>Загалом пробіг за 2:48, як і хотів, вкластися до 3-х годин. Перший в категорії Standart, якщо біг в еліті, то взагалі навіть медалі не отримав, бо там лише раз можна не подолати перешкоду.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Wvf94Kfw8rw4oUcljpp4nQ.png" /></figure><p>Наступна Гонка нації буде в Києві, коли поки ще не анонсовано, але точно 10+ км побіжу, бо довгі в Києві не проводять.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=d2060de91453" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Spartan Race (Trifecta)]]></title>
            <link>https://velomosiped.medium.com/spartan-race-trifecta-14d296628a92?source=rss-c1f5cfee2514------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/14d296628a92</guid>
            <category><![CDATA[spartan-ukraine]]></category>
            <category><![CDATA[ukraine]]></category>
            <category><![CDATA[running]]></category>
            <category><![CDATA[osr]]></category>
            <category><![CDATA[spartan-race]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Yevhen Denysov]]></dc:creator>
            <pubDate>Thu, 08 Jul 2021 19:52:23 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2021-07-15T12:58:12.095Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>Одного не розумію, чого так тягне в багно, подолання фізичних навантажень та кудись бігти?</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*kyUYwOY_pwT_RAUN8j0bYw.jpeg" /></figure><p>Була мрія, поїхати того року в Румунію і пробігти Spartan Trifecta, це три забіги з перешкодами за 2 дні, перший день 20+км та 30+перешкод (Beast), другий день 10+км та 20+ перешкод (Super) і через кілька годин старт 5+км та приблизно 10-15 перешкод (Sprint). По-перше, це подорож, по-друге, це нове місце, по все інше це просто цікавий досвід іноземної подорожі без велосипеда. Але сталося що сталося через Китай, подію перенесли на середину цього року і в мене були химерні сподівання все ж потрапити на забіг, але його знов перенесли вже майже на початок зими — листопад.</p><p>Однак на щастя Спартан з’явився в Україні та теж мали зробити Трифекту, та й ще недалеко від району, де мешкаю — в музеї просто неба Пирогів. Так склалося, що в нас на роботі є крута ініціатива, відшкодування певної суми на спорт (що завгодно пов’язане зі спортом) і частку компенсації витратив на один із забігів нашої Трифекти, це забіг на 20+км, який відбувся 12 червня. На наступний день забігу в мене не вийшло потрапити як учасник, але записався в волонтери.</p><p>Здебільшого готувався більш в біговому плані, фізично також, ходив на кросфіт, в парку лазив по перекладинах. Бігова форма загалом була добра, фізична добра тільки в плані ніг та торсу, бо руки моє слабке місце.</p><p>Зареєструвався в категорію Open, це така опція, яка не передбачає призових місць і сама нечисленна. Якщо не помиляюсь, бігло трохи більш як 200 людей і десь 20 з чимось в Open та й ще самі останні по часу старту (: Коротше, треба запам’ятати, не реєструватись в Open.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*CIQC1UINsTn2RxeW9HEQ7A.jpeg" /></figure><p>Старт був близько 12 дня, вже палило сонечко, болота були розтоптані, перешкоди забруднені, 3 гелі приготовлені в поясній торбинці, майже всі були десь за серединою дистанції й стартувати отак у хвості було нудно. Однак всі (ага, останні) вже встали в стартовий коридор і приготувались, орг щось розповідав про те, що ми такі собі матрасники, бо ми нікуди не поспішаємо, біжимо для задоволення, раз ми в Open. Ага, скажіть йому хто-небудь, що в нас просто не вистачило грошей на більш ранній старт (:</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*HAg6UCtRenI8-Z4EVWyCpQ.jpeg" /></figure><p>Коротше, ми стартонули, я виліз перед стартом вперед і також побіг вперед, не знаю що там за темп був зі старту, але було легко й не дуже швидко (ми ж матрасники). Пробіглись лісочком, залізли в болото, взяли мішки по 15–20 км приблизно, ноги провалюються егегей, попередники все розмісили геть у кашу. Трохи далі були мої улюблені рукоходи, які майже ніколи не можу пройти, тому 30 бурпі і біжу далі, за цей час купа народу побігла вперед. Але то не страшне, бо моя сила не в руках, а в ногах, там де інші швидко та справно проходять рукоходи, я немов всрата ракета біжу вперед. Невелика перша частина маршруту проходила по Пирогову, перешкоди не складні: там перелізти, тут проповзти, отам перенести, осьосьой стрибнути та й таке.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Ux8yQ13yTbch86YMIlf1Jw.jpeg" /></figure><p>Більша частина маршруту проходила через Голосіївський лісопарк, де я щонеділі по 3–4 рази бігаю, тому підготовлений до треку і знаю де буде дупця, а де можна розігнатись. Саме тут був мій зірковий час, біг, постійно обжинав когось з попередніх хвиль. Скажу, що це втішає та додає натхнення, коли постійно когось обходиш, а тебе ніхто. Остання ланка маршруту, дуже хвиляста була знов в Пирогові, першою наступною перешкодою була Z-подібна стіна, яку я успішно не пройшов (забігаючи наперед, скажу що під час волонтерського забігу вперше в житті пройшов її, бо був на пласкій підошві) — 30 бурпі. За нею кидання спису — 30 бурпі, потім рукохід якийсь — 30 бурпі, одразу за ним стіна трикутної форми, яку доволі легко проходжу, але тут несподіване, тільки став на підставку як схопила судома лівої литки. Це капець, до того років 5 не було судом, перешкоду не пройшов — 30 бурпі. 120 бурпі майже підряд, таке собі задоволення. Наступна перешкода, це підйом мотузкою вгору на метрів 12 мішка, по відчуттях він важить приблизно як я, десь 60 кг — 30 бурпі .Біжу далі, тре стіну двометрову перелізти, застрибую й одразу ж хапаю судому правої литки, це дупасрака, робити 30 бурпі знов це вже зашквар та неповага самого себе, перепочиваю декілька хвилин і все ж таки долаю стіну.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Yzx_uBfnhEQJqeFKXy9kkQ.jpeg" /></figure><p>Далі були вже перешкоди, які долав легко: канат, ями з брудною водою, перелізання через перешкоди, повзання під колючим дротом та інше, яке навіть дитина подолає. Остання перешкода — черговий рукохід, долаю половину й падаю — 30 бурпі. Через 100 метрів зі спуском з гірки фініш, біжу, ні на що не сподіваючись, перестрибую ритуальне багаття, яке більше схоже на те, яке ми робили в дитинстві аби напекти картоплі. Дають медаль, яка складається з однієї цілої та другої, яка є 1/3 іншою великої медалі (треба пройти всі три забіги і з них зібрати окрему велику медаль), воду, банан, футболку й бажання повторити.</p><p>Йду перевдягатись, їсти, попускати дрона та відпочити. Згодом дізнаюсь що прибіг першим в категорії Open, а якби зареєструвався в категорію Age, то був би другим, судячи за офіційним часом долання забігу.</p><p>Наступного дня був волонтером на тому самому Спартані, вкінці був волонтерський забіг, на старт котрого я не попав, бо можна було йти зі своєї перешкоди лише коли останній учасник пройде її, старт був о 16, а на мою перешкоду останній прибіг (насправді прийшов) о 16:10. Той учасник не подолав перешкоду (подолання канату з ями із водою) і робив бурпі, чекати не став, бо з ним був волонтер, що біг з останнім. Прибіг, перевдягнувся і побіг сам по собі коротку п’ятірку. Біг наче то було справжній забіг, були вчорашні перешкоди, спис не пройшов, канат із мішком теж, рукоходи майже проходив, але вкінці все одно зривався, бурпі не робив, бо вчора наробився, достатньо. Дали медальку як за 5 км і добре (:</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*ruBCZtCF7tHfevHGXjr8Gg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*rG0SrheikjvRBday-OjEYQ.jpeg" /><figcaption>Колись канат також був для мене чимось нездоланним, але зараз то легко.</figcaption></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*EcWKpX35zMAb8-V19nqLdw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*IJJkxgBR9HCRBWbEvLKWiQ.jpeg" /></figure><p>До повної великої медалі тре ще 10-ку пробігти і все.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*i_3zf6cZTaXF1QyA_uDJzg.jpeg" /></figure><p>А далі буде Гонка нації в Буковелі на 20+ км.</p><p>P.S. На майбутнє собі, три гелі на дистанцію недостатньо, тре брати мінімум 4, а краще 5, хай буде запасний.</p><p>UPD. Подивився ще раз результати щойно, вже 3-й по часу, хоча на час перегонів ввечері дивився і був першим.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*XOi2lnXlEfv5BrZBeh8zdQ.png" /><figcaption><a href="https://www.spartan-race.com.ua/uk/race/detail/7447/results">https://www.spartan-race.com.ua/uk/race/detail/7447/results</a></figcaption></figure><iframe src="https://cdn.embedly.com/widgets/media.html?src=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fembed%2Feb-8nN1wG2Y&amp;display_name=YouTube&amp;url=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3Deb-8nN1wG2Y&amp;image=http%3A%2F%2Fi.ytimg.com%2Fvi%2Feb-8nN1wG2Y%2Fhqdefault.jpg&amp;key=a19fcc184b9711e1b4764040d3dc5c07&amp;type=text%2Fhtml&amp;schema=youtube" width="854" height="480" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/97625ddf1744e3d253a04125ce39ce12/href">https://medium.com/media/97625ddf1744e3d253a04125ce39ce12/href</a></iframe><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=14d296628a92" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Strava Art]]></title>
            <link>https://velomosiped.medium.com/strava-art-da469165bb31?source=rss-c1f5cfee2514------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/da469165bb31</guid>
            <category><![CDATA[ukraine]]></category>
            <category><![CDATA[stravaart]]></category>
            <category><![CDATA[runningculture]]></category>
            <category><![CDATA[running-shoes]]></category>
            <category><![CDATA[veja]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Yevhen Denysov]]></dc:creator>
            <pubDate>Sun, 21 Mar 2021 10:24:44 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2021-03-21T11:00:57.972Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>Інколи буває так, що дивлячись у небо, можна зловити парейдолію.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/717/1*dfbEMXvkSbj6C4FLevRMvw.png" /></figure><p>Колись Голосіївський парк (лісопарк) був для мене чимось безмежним, де можна донесхочу хихотати на пробіжці чи на велосипеді від файної природи, допоки не переїхав до Голосіївського району. За кілька місяців ліс став маленьким, і майже 80% стежок я пробіг й проїхав, навіть ті — по яких бігають лише білки й скандинавські ходоки.</p><p>Роздивляючись мапу парку, видивлявся куди ще можна побігти, щоб власна мапа heatmap в Страві стала червоною і не було дуже нудно. Так от мене накрила <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%B9%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%8F">парейдолія</a>, ну тобто — не коли передивився Порнхаб, а це, коли помітив у хмарах або деінде щось у формі чогось. Так побачив свій перший образ, це був кросівок.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*_2msHJBts2n61p3yWrywjw.png" /><figcaption>Якщо ви бачите кросівок, або щось віддалено схоже, в мене для вас погані новини — у вас <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BF%D0%BE%D1%84%D0%B5%D0%BD%D1%96%D1%8F">апофенія</a>.</figcaption></figure><p>Під час планового тренування вирішив спробувати «намалювати» цей кросівок. Звісно чув й бачив до того що таке Страва арт, тому було ще цікавіше самому спробувати щось таке пришелепкувате.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*jSdfLrylOTTHURE77AA1uw.png" /><figcaption><a href="https://www.strava.com/activities/4644953757">https://www.strava.com/activities/4644953757</a></figcaption></figure><p>Мені дуже сподобалось що вийшло, тому посиливши свою уяву шматочком чорного шоколаду, вдивляючись в мапу у мене виник цілісний образ у вигляді курки, що біжить. Ну от чорта лисого я це можу пояснити, от бачу курку й все.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Ekh9nTl1vh7RiLUoRu7kZA.png" /><figcaption>Якщо ви не бачите тут курки, то з вами все гаразд.</figcaption></figure><p>Курка набігла 15 км, та в цілому вийшла нічогенька.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*z2G7XF-5gRDNaC5oy5FYew.png" /><figcaption><a href="https://www.strava.com/activities/4650269728">https://www.strava.com/activities/4650269728</a></figcaption></figure><p>Особливою формою збочення виявилось бігти по малюнку на мапі в годиннику, бо там видно лише фрагмент маршруту, а щоб подивитись цілком маршрут то доволі довго та сумно. Тож було декілька разів, коли біг не в той напрямок, сигнал в лісі не дуже й тому оновлення закарлючки де я є на мапі не завжди оновлювалось завчасно.</p><p>Потім з’явилося бажання ще щось намалювати, так я наперейдолів новий маршрут у вигляді динозавра.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Ekh9nTl1vh7RiLUoRu7kZA.png" /><figcaption>Ну ви зрозуміли (:</figcaption></figure><p>Цього красеня, на відміну від курки та кросівка, вже довелось бігти інколи навпростець, бо не всі стежки пролягали в потрібному напрямку. Добре що маю кросівки які майже не промокають, бо бігав по рясному снігу. Додам, що бігти по снігу навмання не так лячно, як влітку чи взагалі коли немає снігу, бо там в траві може ховатися зміюка-гадюка або білка-ногожерка. Коротше, по снігу бігати приємніше.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*PYHgAfE3um3tt9imxMHxsA.png" /><figcaption><a href="https://www.strava.com/activities/4720330317">https://www.strava.com/activities/4720330317</a></figcaption></figure><p>Особливо запам’ятався момент, коли «малював» ніздрі, бо там є ніби стежка, але взимку вона не протоптана та йде по крутому схилу. Так от повзу я по тому сніжному схилу, а якийсь дядько мені каже що я не туди біжу(?), що стежка у 2-х метрах лівіше. Не уявляю що він гадав собі що я роблю. Хоча він теж, мабуть, не уявляв що я набігаю ніс динозавра, а не заблукав. Але насправді трохи заблукав, бо моє місцеположення на треку в годиннику було не там де я був й пропускав потрібні повороти.</p><p>Десь приблизно у той час побачив у стрічці ФБ, що Горгани проводять конкурс, де потрібно набігати якийсь малюнок і потім серед учасників буде розіграш трейлових кросівок і чогось ще, що мені було вкрай непотрібно. Це був дуже влучний момент, бо мої як раз почали репатись після звірячого забігу. На конкурс подав курку й динозавра, призерів обирали через сайт Рандом крпк орг, і ось такі малюнки отримали винагороду:</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*qCxz5hdTIKILxLnCxb1BOg.png" /><figcaption>Кросівки за носорога, Бразилія на другому й удав(?) з Маленького принца за третє.</figcaption></figure><p>І тут я подумав, нафіг я хекав та заглиблювався у парейдолію? Пробіг би 100 метрів по прямій й назвав трек — «Вигляд на запуск космічного корабля Спейс Ікс з відстані 76 кілометрів», наприклад.</p><p>На щастя, натрапив на очі ще один схожий конкурс. Його проводив французький бренд Veja — вони роблять кросівки для міста та ще в них є бігова лінія. Вони роблять добру справу: виготовляють кросівки які від 45% до 70% с чимось зроблені з матеріалів, які можна переробляти або вони відносно швидко розкладаються, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу. Виготовляють кросівки в Бразилії майже чи не вручну з матеріалів, які можна їсти (:, жарт.</p><iframe src="https://cdn.embedly.com/widgets/media.html?src=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fembed%2FJv3ZShuPatw%3Ffeature%3Doembed&amp;display_name=YouTube&amp;url=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3DJv3ZShuPatw&amp;image=https%3A%2F%2Fi.ytimg.com%2Fvi%2FJv3ZShuPatw%2Fhqdefault.jpg&amp;key=a19fcc184b9711e1b4764040d3dc5c07&amp;type=text%2Fhtml&amp;schema=youtube" width="854" height="480" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/1792e7265468ae483445e865ba727008/href">https://medium.com/media/1792e7265468ae483445e865ba727008/href</a></iframe><p>А, забув додати! Є такий класний телеграм-канал про біг, де розповідають про непопсову бігову тематику, про локальні бренди, бігову (немасову) моду, рекомендую — <a href="https://t.me/runwayrun">https://t.me/runwayrun</a>. Це я тут прочитав про конкурс.</p><p>Тут відбір відбувався інакше, автори конкурсу самі обирали 5 «малюнків» й давали за це нову модель бігових кросівок <a href="https://www.veja-store.com/en_eu/condor-2-alveomesh-concrete-black-neon-orange-cl012484.html">Veja Condor 2</a>. Скажу, що ми з дружиною шалено любимо гречані багети з Сільпо, тому вирішив зробити 3-in-1: пробігти довге планове тренування на 22 км, набігати малюнок та забігти у Сільпо за багетами (:</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*WzALIktgWZlMEsdA5PI6kQ.png" /><figcaption>Winwin! — <a href="https://www.strava.com/activities/4749653032">https://www.strava.com/activities/4749653032</a></figcaption></figure><p>Цього разу мені пощастило і мій малюнок переміг. Зі мною зв’язались орги й вислали мені кросівки.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*La0Ygqfpnql_3rQH2-9J8A.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*16TTPVvJsgV_VURwQh_9Rw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*y8RiITcbr3wAfYw7L4zM0Q.jpeg" /><figcaption>Фото з veja-store.com</figcaption></figure><p>У кросівках набігав уже 80 км, вони важкуваті для мене (300+ грамів) в порівнянні з тими ж двома парами Н’ю Беленс, які використовував для повсякденних тренувань. А от для швидкісних робіт використовувати їх не хочу, бо відчувається вага на нозі. Хоча може це через те, що я просто легкий (: Загалом вони не дуже жорсткі, зручні та непогані на вигляд. Зараз весна, і якось пробігся в них в неймовірні +10, так от ногам було спекотно, шкарпетки виявилися вологими. Гадаю, в них комфортно бігати на початку весни та з середини осені.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*7Al8OqCSrjSGC8y-FCpnzQ.jpeg" /><figcaption>Фото з veja-store.com</figcaption></figure><p>Після цього нових малюнків не робив. Бо вже вкрай набридло бігати по снігу, виснажує. Коли потеплішає знов з’їм чорного шоколаду, розширюватиму підсвідомість й вдивляючись в мапу, сподіваючись на силу апофенії та парейдолії, буду вишукувати нові образи.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*GJok2x3wZiukt0Rw0vo__A.png" /></figure><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=da469165bb31" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Лісова пісня]]></title>
            <link>https://velomosiped.medium.com/%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0-%D0%BF%D1%96%D1%81%D0%BD%D1%8F-314852e5a745?source=rss-c1f5cfee2514------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/314852e5a745</guid>
            <category><![CDATA[велоперегони]]></category>
            <category><![CDATA[лісова-пісня]]></category>
            <category><![CDATA[велокрос]]></category>
            <category><![CDATA[київ]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Yevhen Denysov]]></dc:creator>
            <pubDate>Tue, 05 Jan 2021 19:21:41 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2021-01-05T19:21:41.066Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>На згадку, що хоч в якихось велоперегонах брав участь.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1000/1*3wSEVFNuAUPILuqoMg3yog.png" /></figure><p>Єдині велоперегони, до яких хоч трохи готувався, точніше просто три рази проїхав трасу для ознайомлення. А так навіть цього року проїхав ледь півтори тисячі кілометрів, щось трохи набридло та й ще шосейник продав.</p><p>Перегони готувались Богданом та командою, але на жаль сталося те що сталося й подія була під питанням, але все одно відбулась на пам’ять Богдана.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Em0eDdry--Sg0_t2d58epQ.jpeg" /></figure><p>Людей було достатньо багато, на мтб більше, але на циклокросах, ґравійниках теж було немало. Їхав на СХ й особливо надії не мав навіть в першу половину попасти, просто хотів покататись.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/700/1*vNpJb_rFlwi2tt6mnDA0VA.gif" /></figure><p>Траса складалась з двох кіл по 21 км приблизно, було багато піску, якщо перше коло проїжджав якосьтакось, то на другому колі вже втомився й проїхав значно повільніше.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*8cvuv5MF-Q8TeDxfIpscew.jpeg" /></figure><p>Траса дуже гарна, можна навіть просто проїхатись пофоткатись, окремо хочу відокремити шмат траси через торфяники, там дууууже файно та атмосферно, світлина звідти.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/700/1*Ce-6Zl3ziRO7OOB04mJmUg.gif" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/787/1*7HY_Xwhio2Eh61_8NtvKFg.jpeg" /><figcaption><a href="https://www.strava.com/activities/4116102622">https://www.strava.com/activities/4116102622</a></figcaption></figure><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=314852e5a745" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
    </channel>
</rss>