Bottom Line: For Ukrainians, English represents a gateway to global engagement and a medium for communication with the wider world. However, it is often not perceived as a tool for accessing information, acquiring knowledge, or enjoying entertainment content. Strategic communications should emphasize the suggested narrative: Proficiency in English provides access to the global community and its collective wealth of knowledge, which can be harnessed to advance Ukraine and solidify its standing on the world stage.

The original Ukrainian version of this document is published on the Deteсtor Media website.

Background and methodology: In September 2023, the USAID Transformation Communications Activity (TCA), in collaboration with the Kyiv International Institute of Sociology, conducted a comprehensive qualitative study to explore Ukrainian attitudes towards the English language, strategies for its popularization, and obstacles encountered in its acquisition at the request of the Ministry of Digital Transformation of Ukraine.

The study engaged 12 distinct target audiences and collected data from 112 participants through a series of in-depth interviews and focus groups. This briefer is focused on only one aspect of the research — linguistic perception.

Participants were prompted to share their immediate associations with the English language. Given the absence of any high-profile media events concerning the English language during the study period, it is presumed that the associations expressed are indicative of the latent perceptions among Ukrainians, relatively unaffected by the prevailing media narratives.

Subsequently, TCA’s analytical division accurately organized the respondents’ associations with the English language into thematic categories, which include personal development, international orientations, communication, career development, tourism and travel, future, actual pressing need, English language content, etc.

For more nuanced insights, TCA employed a streamlined variant of the network discourse analysis methodology[1]. This analytical technique helps to ascertain the robustness of the connections among various elements within perception. This approach operates on the understanding that individuals interpret the world through narratives that link together perception fragments and discrete facts and events into coherent and plausible structures. Through network discourse analysis, well-grounded hypotheses about the narrative threads that the respondents appear to follow could beformulated.

TCA assumes that the presence of multiple associations in the standalone answer of the respondent suggests an established linkage among them. The more frequently similar associations emerge across various respondents, the more reinforced these linkages become. By examining the interrelations among these associations, we can discern stable perceptual patterns in relation to the English language. We theorize that these patterns reflect an underlying narrative that influences how Ukrainians engage with the English language.

Nonetheless, spontaneous associations reveal only a segment of the overarching narrative that informs English language perception. These associations are essentially the entry points into the broader perception. For instance, when an individual browses the internet or his/her gaze falls upon urban city lights, their attention is heightened if the content resonates with their pre-existing perceptions and existing associations. However, when one commits to systematically learning English, they tap into different narrative facets — such as attitudes towards the educational system, perceived requisites for language acquisition, and the barriers, etc.

Network of connections between associations

Core association

Findings: Although numerous associations with the English language exist, none suggest a widespread societal-level connection. The acquisition of English is viewed as a personal endeavor rather than a reflection of national development or modernization. This perspective is consistent across the population, save for a subset of civil servants who occasionally regard English as a tool for professional communication with international counterparts. Yet, even for civil servants, the perception of English is pragmatic — it is valued to perform their daily duties effectively.

Notably, the associations rarely touch upon the ease or difficulty of learning English, and negative connotations are absent. The English language is perceived unequivocally as a positive attribute.

The central associations with English encompass five interconnected facets: English provides access to the global arena, serves as a language of personal development, facilitates communication, is essential for travel and tourism, and acts as a means for securing higher wages and career progression.

It can be inferred that the prevailing narrative regarding the English language is as follows: English serves as a key to the global community, enabling communication with international peers and enhancing personal economic opportunities. It is noteworthy that, historically, the Russian language once held the role of the “window to the global world” for Ukrainians.

Ukrainians primarily associate development with the ability to communicate with foreigners and, to a lesser extent, with potential career benefits.

Similarly, when considering access to the global sphere, they predominantly envision this through interpersonal connections and travel or tourism rather than through engaging with English-language content. This likely stems from the fact that many Ukrainians, including the interviewees, do not highly rate their own proficiency in English[1], particularly in reading and writing. Consequently, it leads to a strong demand for educational programs and tutors focused on conversational English, with less emphasis on reading skills.

These findings cast doubt on the hypothesis, prevalent in expert discussions, that the English language is viewed as a tool for combating Russian propaganda and misinformation. Currently, the dominant perception is of English as a vehicle for external communication rather than for accessing English-language content.

When content is mentioned, it is typically in the context of entertainment, such as songs and movies, and less so as a portal to knowledge and information. This outlook, along with the emphasis on travel and communication, could be problematic. If Ukrainians do not shift their perspective towards English as a means of acquiring knowledge and as a catalyst for the development of their communities and country, the straightforward promotion of English language could inadvertently encourage emigration, exacerbating the already severe demographic challenges facing the country.

Application for Strategic Communications: In light of these observations, a few of recommendations can be suggested for the strategic promotion of the English language.

To effectively launch a campaign promoting the English language, utilize symbols, narratives, role models, and spokespersons that resonate with Ukrainians’ associations of engaging with foreigners and accessing the global stage. This campaign can be seamlessly integrated with initiatives focused on European integration and the modernization of Ukraine. The two communication initiatives will be synergistic and mutually reinforcing, anchored in a shared global orientation.

The strategy to bolster the English language should take the form of a long-term, strategic communication campaign. It must not only reinforce the positive perceptions of the English language but also evolve and broaden these perceptions to avoid inadvertently encouraging emigration.

This perception broadening should emphasize that English is not merely a tool for interaction but a gateway to knowledge that can catalyze change within communities, towns, and the nation at large. The narrative surrounding English urgently requires the incorporation of its instrumental value. TCA’s social capital study indicates that Ukrainians tend to remain within their insular social circles, where the value of a foreign language as a vessel for knowledge may not be fully appreciated.

Hence, the creation of socially significant content and communication campaigns is crucial, along with the emergence of role models which can showcase the practical benefits of English in various domains through simple, relatable examples. These examples should reinforce the established perception that English facilitates the assimilation of global knowledge and practices, enables engagement in knowledge exchange with international communities, and can lead to career and income progression.

Drawing on Erving Goffman’s concepts[2] regarding the transformation[3] of perceptual frames, a new narrative should be crafted in a two-part structure. The first segment should leverage the existing perception, while the second segment should weave in the desired evolution of the narrative.

TCA proposes the following narrative for consideration, and welcomes dialogue regarding its pertinence, strong sides, and potential limitations:

Proficiency in English provides access to the global community and its collective wealth of knowledge, which can be harnessed to advance Ukraine and solidify its standing on the world stage.

Reframing English language communication campaigns in this manner will not only contribute to the country’s economic restoration, but also potentially diminish the propensity for emigration.

[1] https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1210&page=1

[2] Goffman E. Frame Analysis: An Essay on the Organization of Experience. Cambridge Mass: Harvard University Press; 1974.

[3] Transformational frames: Interpretative consequences of frame shifts and frame embeddings (by Ensink, Titus)

[1] Moser, C., Groenewegen, P., Huysman, M. (2013). Extending Social Network Analysis with Discourse Analysis: Combining Relational with Interpretive Data. In: Özyer, T., Rokne, J., Wagner, G., Reuser, A. (eds) The Influence of Technology on Social Network Analysis and Mining. Lecture Notes in Social Networks, vol 6. Springer, Vienna.

першої сесії #SHKALA2021: «Комунікаційні рішення для боротьби з пандемією: уроки, висновки, рішення»

Модератор: Євген Глібовицький, засновник експертної компанії pro.mova (Київ)

Учасники:

• Віталій Руденький, керівник напрямку “Leading in Complex World” Інституту лідерства та управління УКУ (Київ)
• Катерина Булавінова, медична експертка ЮНІСЕФ Україна
• Тимофій Брик, професор та дослідник KSE (Київ)
• Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії (Київ)

Guest speaker:
Д-р Рорі Галлахер, керівний директор Behavioural Insights Team в Австралії та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (Сідней)

Фокусування на національному досвіді інформування та запобігання комунікаційним проблемам у галузі охорони здоров’я.

• Якими були контексти та базові припущення сторін комунікації?
• Що робити з обмеженістю надійних даних?
• Якими були успішні та провальні комунікаційні рішення у 2020 році?
• Соціальні норми, цінності, переконання: якими є тенденції в Україні, як вплинути на соціальні зміни?
• Які висновки треба зробити для подолання викликів 2021 року?

https://fb.watch/3pa509yZkS/

Повна програма форуму тут https://bit.ly/3tdzNkm

Лінк на дашбор тут.

Посилання на дашборд тут. Візуалізацію підготував для IMF OEDNE країн.

The original post is here (Ukrainian version published here).

The approach to assessing the situation of young people has been changed for the first time since Ukraine gained independence. From now on, the state will measure the extent to which young people are responsible and able to influence the life of their country, rather than just assessing whether or not they have housing and jobs. The activity of young people can be measured using a simple, clear and objective tool — the Youth Participation Index.

The Ukrainian Youth and Sports Ministry, together with the UN Development Programme, has developed a Youth Participation Index. This tool completely changes the approach to monitoring youth participation in public life. In effect, it serves as an indicator of change in the civic consciousness of young citizens. After all, Ukraine is gradually shaking off the colonial and totalitarian legacy of the Soviet Union, where any civic action was mandatory and planned.

In contrast, in a democratic society citizens participate in public life of their own accord and out of personal conviction, shaping the future of their country “with their own hands.”

In addition, an assessment of youth participation could be a strong argument for a well-thought-out and effective youth policy. After all, it involves feedback from various youth movements, initiatives, NGOs and those who work directly with young people. It is this measurable feedback, provided by those at whom youth policy is targeted, that allows one to develop youth policy, tapping into current data.

It is envisaged that such data will be collected in regular social surveys of young people aged 16 to 35. The questionnaires will contain 24 questions provisionally divided into four groups.

• Political participation of young people: Do young people follow the news about political developments? Do they participate in presidential, parliamentary and local elections?

• Participation in organized forms of civil society: Do they take part in the activities of NGOs, political parties, advisory bodies, and youth centres, and do they engage in volunteering activities?

• Youth mobility: How mobile are young people at the regional, national and global levels? Do they intend to emigrate, and how strong are these intentions?

• The self-organization of young people: Are young people ready to stand up for their rights, sign petitions and refuse to consume certain goods and services for political or environmental reasons?

Each question can be answered on a provisional scale of 0 to 3: from “I am not aware of my opportunities, I do not feel the need to participate or I refuse to do it” to “I am aware of my opportunities, I feel the need to participate, but have not made up my mind about it yet” to the affirmative answer of “I participate”. After processing the collected data, respondents will be divided into three groups: the cluster of “excluded,” the cluster of “indecisive” and the cluster of those who participate.

This division into clusters creates a completely new approach to planning and evaluating programmes and projects aimed at boosting participation. Young people from the “excluded” cluster need to be specifically informed about their opportunities and be shown the benefits and advantages of participating in public life. Those from the “indecisive” cluster can be enticed by simplified and detailed ways of participation and arguments that their decisions really matter. And finally, active young people from the last cluster need diverse and advanced participation options.

It will be premature to open a youth centre in a town where only a small number of people are interested in the activities of NGOs, volunteering and participating in various rallies or participatory budgeting projects because people will be indifferent to it. Before opening a youth centre one should inform people of their opportunities, hold lectures and discussions, and conduct pilot youth projects. In this case, the stage will be set and people will be looking forward to the opening of the centre.

The methodology for compiling the Youth Participation Index was verified using data from the 2018 Youth of Ukraine annual survey conducted by the Ukrainian Youth and Sports Ministry and provided by the State Institute of Family and Youth Policy.

Index values range between 0 and 100. Values between 0 to 25 indicate the “excluded” cluster, values between 25 to 50 indicate the “indecisive” cluster, while values 50+ refer to those who participate. Data processing has revealed that the average value of the Youth Participation Index in Ukraine is 31.1, meaning that most young people in Ukraine from the “indecisive” group are gradually migrating to the group of “those who are making up their minds.” More specifically, 56.2 percent of those surveyed do not participate, are unaware of their opportunities or do not participate, 27.1 percent are still making up their minds, and only 16.7 percent participate.

This index is indeed a clear and reasonably simple tool that shows on one slide those areas in which people are reluctant to take part in public life. Barriers to participation are identified using additional information about a person’s gender identity, type of populated area, income, whether or not the person has children, the person’s age, education, nationality, and the language that person uses for communication. These precise data allow one to draw up targeted programmes and offer solutions that will open up opportunities and remove barriers.

The developed methodology is in line with available data on values surveys in Ukraine. Among other things, it is in line with the World Values Survey launched by U.S. professor Ronald Inglehart. The results of the last wave of the survey were presented in Ukraine in late 2020.

The questionnaire of the Youth Participation Index also contains questions about self-organization. This is very indicative, because post-material values manifest themselves through self-organization. Thus, despite their Soviet totalitarian legacy, today young people in Ukraine feel closer to democratic values, such as tolerance, freedom and human rights. Such values are shared by middle-class citizens in most European countries.

The index has made it possible to “measure” the extent to which young people are democratized. Therefore, it is quite natural to forecast that in the years to come young people in Ukraine will become more decisive and will participate in the country’s public and political life more actively.

As the results yielded by the index will be taken into account when developing youth programmes, they should become more concrete and understandable for both young people and those who work with them.

It is important to note that ensuring youth participation at all levels is also a key area in the UN 2030 Youth Strategy.

The initiative is implemented by UNDP project “Civil Society for Enhanced Democracy and Human Rights in Ukraine” in the partnership with the Ministry of Youth and Sports of Ukraine and with the financial support of the Ministry of Foreign Affairs of Denmark.

Text by: Vitaliy Rudenky, Analyst
Ukrainian text edited by: Kseniya Kharchenko

Інтерактивну версію див тут.

Інтерактивна версія див тут.

У кінці минулого року було опубліковано реєстр дозволів на ввезення книг російською мовою. Після запровадження санкцій проти Російської Федерації кожна російська книжка передбачає окреме рішення Державного комітету з телебачення і радіомовлення України.

З 2017-го по 2020-й рік чиновники Держкомтелерадіо дозволили ввезти в Україну до 2025-го року 16 тисяч російських книг сумарним накладом 185 млн примірників, половина має наклад понад п’ять тисяч примірників кожна. Це приблизно по одній книзі кожному українцю упродовж п’яти років.

Залишається лише сподіватися, що задекларовані об’єми поставок не перетнуть українського митного кордону.

Одинадцять книг має наклад 60 тисяч примірників:

• «Калле Блюмквист и Расмус», Астрид Линдгрен
• «Шляпа Волшебника», Туве Янссон
• «Модный дизайнер. Модницы», Уотт Ф.
• «Медвежонок по имени Паддингтон», Майкл Бонд
• «Удивительное путешествие кролика Эдварда», Кейт ДиКамилло
• «Папа, мама, бабушка, восемь детей и грузовик», Анне-Катрине Вестли
• «Я никогда не обещала тебе сад из роз», Джоанн Гринберг
• «Хроники Клифтонов. Тайна за семью печатями», Джеффри Говард Арчер
• «Тень горы», Грегори Дэвид Робертс
• «Ужин», Герман Кох
• «Карлсон, который живёт на крыше, проказничает опять», Астрид Линдгрен

Серед списку ТОП-11 сім найпопулярніших російських книг видані для дітей.

Головними постачальниками книг до України є видавництво Азбука-Аттікус, Манн Іванов Фербер та Альпіна Паблішер. Книги ввозяться через Махаон-Україна та Якабу Трейд.

Зважаючи на масштаби запиту на ввезення книги та засновників, Махаон-Україну можна вважати проксі утворенням для російської групи компаній Азбука-Аттікус на ринку книг в Україні.

Українські постачальники Етніктрейд та Якабу Трейд мають свої окремі екосистеми партнерст серед російських вибавництв.
Якабу Трейд головно постачає книги Альпіна Паблішер та Манн Іванов Фербер.

Документи на введення російських книг видаються терміном дії до 5-ти років. За наступні три роки російські видавці можуть спробувати наводнити ринок додатковими книгами у межах дії вже виданих книг. З цього випливає стратегія для українських гравців книжкового ринку:

• пережити три наступні роки
• ускладнити видання нових дозволів російським видавцям

Останній пік — супровід інтерв’ю президента для New York Times. З цього можна зробити обережний висновок, що “велике будівництво” – це частина рекламної кампанії партії “Слуга народу” на місцевих виборах.

І як може змінитися Верховна рада після дочасних перевиборів

У дослідженні підсумків місцевих виборів за одиницю аналізу беруть кількість мандатів, які отримали партії у місцевих радах. Далі відбувається узагальнення місцевих результатів на ймовірні дострокові вибори до Верховної ради і, таким чином, переможцями майбутніх виборів оголошують у порядку спадання Слугу Народу, Батьківщину, ОПЗЖ, За Майбутнє та ЄС.

Такий підхід до аналізу викликає серйозні застереження:

• це не узгоджується з соціологічними опитування, які дають інший розподіл переможців можливих дострокових парламентських виборів
• “ціна одного мандату” у місцевих радах дуже варіюється, під час виборів до Верховної ради строго дотримано принципу “одна людина — один голос”. До прикладу, в Україні 68 депутатів не отримали жодного голосу, але стали депутатами різних рівнів. Один депутат отримав один голос, рекордне голосування — 15 тисяч голосів.
• люди з південних та східних територіальних громад теж голосували за партії “Голос” та “ЄС”, але у тих громад партії ще не такі популярні, аби перетнути виборчий бар’єр. Одначе ці нечисленні голоси будуть мати значення під час виборів до ВР.

Хто став депутатами місцевих рад

Вік: у середньому вік депутатів місцевої ради становить 46.2 роки. Обрані депутати є старшими у порівняння з попередньою каденцією. У 2015-му році середній вік на момент обрання складав 44.4 роки.

Гендерний баланс: під час місцевих виборів 25-го жовтня відбувся суттєвий відхід від гендерного балансу. Серед обраних депутатів
63.2%— чоловіки та 36.8% — жінки. Депутати попереднього скликання ділилися за іншою пропорцію: 53.3% — чоловіки, 46.7% – жінки.

Освіта: суттєво зросла частка депутатів з вищою освітою — 79.2% проти 51.7% у 2015-му році. Серед депутатів людей з професійно-технічною та середньою освітою стало значно менше.

Зайнятість: зменшилося безробітття серед депутатів з 14.2% у 2015 до 8.7 % у 2020. Частка підприємців залишилась майже незмінною. Як і раніше вони головно зосереджені у містах середнього розміру. Дещо підвищився відсоток пенсіонерів серед депутатів і зараз він складає 4.1%

Оновлення місцевих рад

Українці вкотре замінили більшість депутатів на нових – 62.3% не були депутатами у минулому скликанні, 37.7% – переобрано повторно. Територіальних особливостей цього оновлення немає, видно слабку тенденцію до того, що найбільше оновлення сталося у сільських і селищних ОТГ, слабше в містах і обласних радах.

“Місця сили” партій і вісь поділу країни

Нижче подано дані для територіальних громад з понад 10 тисяч населення. У цих громадах вибори відбувалися за відкритими списками, самовисуванців до виборів не допускали.

Партія Шарія отримала лише 52 мандати, кількість голосів відданих за партію не перевищує 120 тис. Схоже, зірка цього проросійського блогера починає поволі згасати і головна мета його діяльності – глядачі російського телебачення в Росії.

Партія Шарія зручний для українців проросійський проєкт: затратний і не приносить жодних значимих результатів під час виборів.

Партії ЄС, За майбутнє та Батьківщина акумулюють у собі захід, центр і меншою мірою південь та схід. Партія Голос та Свобода збирають київські та галицькі голоси. Українська Галицька Партія — партія львовоцентричної Галичини.

Партія Слуга народу еклектично поєднує усобі центр, південь, схід захід умайже однакові пропорції, вона займає проміжну позицію між національними і проросійськими силами. ОПЗЖ — проросійська партія півдня та сходу, Опоблок — партія винятково лінії розмежування.

Також на мапі видно безліч місцевих проєктів. На Закарпатті їх п’ять, в Чернівцях три, на Харківщині чотири (вони ділять між собою північ та південь області). Партія Пальчевського меншою мірою київська ніж це випливає з медійних повідомлень.

За підсумками виборів можна згрубша виділити п’ять великих гравітаційних територіальних центрів: Галичина, Волинь та Київ з одного боку та південь і схід з іншого боку.

Це вісь поділу цих виборів. Голос Волині важливий феномен цих виборів.

Хто де виграв вибори

Слуга Народу, ЄС та ОПЗЖ — переможці цих виборів. На рівні областей голоси киян впливають на друге та третє місця переможців, без Києва друге місце отримує ОПЗЖ.

Місцеві вибори підкреслили тенденцію зміни портрету виборця проросійської ОПЗЖ. Їх підтримують дрібні міста, населенні пункти середнього розміру та невеликі територіальні громади півдня та сходу, рідше центру та півночі. Вплив цієї партії в довгостроковій перспективі згасає.

Підсумовуючи. У майбутньому у парламенті може бути утворено такі версії більшостей:

• Слуга Народу +ОПЗЖ+За Майбутнє
• Слуга Народу+ ЄС+ За Майбутнє і/або Батьківщина
• Слуга Народу+ Батьківщина+За Майбутнє

Строго проросійська депутатська коаліція більше неможлива, найімовірнішою є олігархічна коаліція з проєвропейською орієнтацією.

Сила партійного бренду

Лише третина голосів партії здобули завдяки окремим кандидатам, решта дві третіх – це голоси за бренд партії.

Слуга Народу, За Майбутнє, Батьківщина, Свобода, Голос, РПЛ, партія Шарія — більшою мірою партійні бренди. За ці партії у порівнянні з іншим частіше голосували як за назву, і менше за певних осіб з партії.

ЄС, ОПЗЖ та іменні місцеві проєкти краще працювали із залученням яскравих представників на місцях.

Ключові невизначеності

• хто стане лідером: міське населення чи населення дрібніших ОТГ. У першому випадку матимемо більше шансів на продемократичну більшість
• за ким піде столиця, кого підтримають місцеві проєкти
• на які осколки розійдеться Слуга Народу
• чи з’явиться черговий український чорний лебідь і нові гравці

Цього року Україна увійшла до сьомої хвилі світового дослідження цінностей поряд з вісімдесятьма іншими країнами світу. Ми вже четвертий раз беремо участь у глобальних ціннісних опитуваннях World Values Survey. Повний звіт з дослідження 2020-го року читайте тут.

Найсуттєвіший висновок: українське суспільство продовжує рух від цінностей виживання (збереження) до цінностей самовираження. З початку 2000-х Україна пройшла шлях від пострадянської країни до південної європейської периферії (сусідство з Грецією, Болгарією, Південною Македонією).

Причин змін цінностей є дві [2]. Перша пов’язана з поколіннєвими змінами. Чим більше для покоління екзистенційна безпека є данністю, а не результатом зусиль, то тим більше воно просувається по шкалі цінностей самовираження. Якщо кожне наступне покоління живе у більшій безпеці, то чим молодший вік — тим більше людина схильна практикувати цінності самовираження. Поколіннєві зміни дуже повільні і забираються багато часу.

Інша причина змін цінностей називається “period effect” і є реакцією на події, що впливають на екзистенційну безпеку людей. Скажімо економічна рецесія, зникнення робочих місць, воєнні дії і тд знижують безпеку людей і тимчасово зміщують всі вікові когорти у напрямку виживання. Якщо зникають обставини, які підважують відчуття безпеки – рівень цінностей самовираження відновлюється. У довгостроковій перспективі позитивні та негативні періодичні ефекти усереднюються і вагомою є лише поколіннєва зміна.

Приклад таких періодичних ефектів можна побачити на Рис 2. Економічна криза 1980-х та1998-го суттєво знизили рівень цінностей самовираження ставлячи безпеку у пріоритет для всіх поколінь. Однак за кілька років після проходження криз рівень цінностей відновився.

А що в Україні? На рис 3 показано вплив періодичних ефектів на покоління українців. Щонайменше слід зазначити, що у наші країні кожне наступне покоління просувається все далі по шкалі самовираження, а події в країні призводять ціннісного відновлення всіх вікових когорт. Тобто відбувається зняття негативних періодичних ефектів.

З чим це може бути пов’язано? Один з прикладів такого масштабного періодичного ефекту, на думку автора World Values Survey Рональда Інгелгарта є транзит від невільного до відкритого суспільства країн соцтабору.

На думку дослідника, викликає здивування той факт, що країни латинської Америки мають приблизно той самий ВВП на душу населення що і східноєвропейські країни, але значимо відрізняються за рівнем щастя, а відтак і цінностей самовираження. Натомість Китай та В’єтнам мають такий рівень щастя та самовираження, який в повній пояснюється їхнім рівнем економіки.

Працюючи з даними з Угорщини 1982-го року та партизанськими опитуваннями в окремих регіонах Росії того ж року, автор доходить висновку, що причиною окремішності країн Східної Європи колапс орієнтирів з падінням комунізму. Тобто поява того, що Євген Головаха називає “аморальною більшістю”.

Рональд Інгельгарт зазначає, що втрата розуміння що є добре, що є зле, за що винагороджують, за що засуджують призводить до того, що людина не здатна робити розумного вибору і втрачає віру в те, що її дії мають сенс і можуть на щось впливати.

Поява усталених критеріїв для вибору і загальноприйнятих норм, а відтак і відновлення віри в те, що власні дії можуть давати бажаний результат є причиною, чому в кластері країн колишнього соцтабору всі вікові когорти суттєво зсунулися в напрямку цінностей самовираження.

Самовираження передбачає наявність усталеності та визначеності, цим воно відрізняється від ціннісного нігілізму. Схоже, Революції Гідності стала тим фактором, який привніс суттєву визначеність в життя країни. Це і проявляється у змінах на ціннісній мапі.

Віталій Руденький,
[1] World Values Survey, www.worldvaluessurvey.org
[2] Cultural Evolution: People’s Motivations are Changing, and Reshaping the World, Ronald F. Inglehart, 2018