<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/" xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" version="2.0" xmlns:cc="http://cyber.law.harvard.edu/rss/creativeCommonsRssModule.html">
    <channel>
        <title><![CDATA[Stories by VoxUkraine on Medium]]></title>
        <description><![CDATA[Stories by VoxUkraine on Medium]]></description>
        <link>https://medium.com/@voxukraine?source=rss-16457f8f5278------2</link>
        <image>
            <url>https://cdn-images-1.medium.com/fit/c/150/150/1*A90UCPXgTp8r3s9yMBXhkQ.png</url>
            <title>Stories by VoxUkraine on Medium</title>
            <link>https://medium.com/@voxukraine?source=rss-16457f8f5278------2</link>
        </image>
        <generator>Medium</generator>
        <lastBuildDate>Tue, 17 Nov 2026 19:30:15 GMT</lastBuildDate>
        <atom:link href="https://medium.com/@voxukraine/feed" rel="self" type="application/rss+xml"/>
        <webMaster><![CDATA[yourfriends@medium.com]]></webMaster>
        <atom:link href="http://medium.superfeedr.com/" rel="hub"/>
        <item>
            <title><![CDATA[Шоу з talk’ом. Що говорить статистика про головні політичні ток-шоу України?]]></title>
            <link>https://medium.com/@voxukraine/show-with-talks-559058b7a5f4?source=rss-16457f8f5278------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/559058b7a5f4</guid>
            <category><![CDATA[ток-шоу]]></category>
            <category><![CDATA[шустер-live]]></category>
            <category><![CDATA[статистика]]></category>
            <category><![CDATA[свобода-слова]]></category>
            <category><![CDATA[черное-зеркало]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[VoxUkraine]]></dc:creator>
            <pubDate>Mon, 29 May 2017 13:32:19 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2017-05-29T13:59:23.358Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h4><em>У цій статті ми зібрали три частини нашого великого дослідження політичних ток-шоу. У</em><a href="https://voxukraine.org/2017/03/07/shou-bez-talk-u-shho-statistika-za-2016-rik-kazhe-pro-ob-yektivnist-politichnih-tok-shou-v-ukrayini/"><em> першій</em></a><em> частині проекту “Шоу з talk’ом” ми порахували, скільки разів та на які ток-шоу ходили депутати, й проаналізували, наскільки об’єктивно політичні ток-шоу презентують в ефірі народних обранців із різних фракцій. У</em><a href="https://voxukraine.org/2017/03/29/volodari-mikrofonu-ua/"><em> другій</em></a><em> частині “Володарі мікрофону” з’ясували, скільки часу виділялось конкретній фракції чи політику, щоб висловити свою думку. У </em><a href="https://voxukraine.org/2017/05/24/ekspertna-dumka-yak-vlashtovanij-rinok-ekspertiv-na-ukrayinskih-politichnih-tok-shou/"><em>третій</em></a><em> частині ми порахували, скільки в країні експертів, хто з них на які теми, куди й скільки раз ходив, хто є знавцем усього на світі, а хто тримається своєї теми.</em></h4><p>Фраза з анекдоту «Миші плакали, кололися, але продовжували гризти кактус» добре описує ставлення українців до політичних ток-шоу. У минулому році понад 3 мільйони українців щотижня у прямому ефірі головних ток-шоу стежили за запеклими суперечками політиків, і майже кожна гостра програма отримувала звинувачення у необ‘єктивності. Рейтингові ток-шоу мають значний вплив на електоральні настрої та можуть бути ефективною зброєю у політичній боротьбі. VoxUkraine зібрав та проаналізував найбільш повну статистику про теми, гостей, тривалість виступів політиків на чотирьох головних ток-шоу країни. Що кажуть цифри? Ми вдячні «LookSMI» та «Медіа Пульс» за надані стенограми.</p><p>Є сфера, в якій українцям може позаздрити пересічний європеєць: нашим співвітчизникам доступно набагато більше політичних ток-шоу. Чотири найбільш популярних — «Чорне дзеркало» (Інтер), «Шустер LIVE» (виходило у 2016-му на каналах 3s.tv та Київ), «Свобода слова» (ICTV), «Право на владу» (1+1). За минулий рік ці програми виходили у прямий ефір 149 разів.</p><p>Без перебільшення, їх подивилися мільйони, а скоріше, десятки мільйонів українців. Для розуміння — середня кількість телеглядачів одного випуску <a href="https://mediananny.com/obzory/2319727/">«Чорного дзеркала» на каналі Інтер складала 1,2 млн осіб</a> віком старше 18 років. У найменш популярного ток-шоу з четвірки — «Права на владу» — було в середньому 540 000 телеглядачів.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*4g2Xd01tb8aO_P2Oq_FYNg.png" /></figure><p>Звичайно, нічого поганого в тому, що українці цікавляться політикою й дивляться вербальні (а подекуди і реальні) бійки політиків на ток-шоу, немає. За умови, що редактори та ведучі цих ток-шоу намагаються бути об’єктивними і неупереджено подають тему. Але як раз до об’єктивності ток-шоу є багато нарікань: за підбір тем і гостей, пересмикування фактами, за лояльність до одних виступаючих і жорсткість до інших і т.д. Але було б дивно, якби нарікань не виникало: на ток-шоу трапляються жорсткі дискусії, і сторона, яка програла у дебатах, може відчувати себе необґрунтовано скривдженною.</p><p><strong>«Хождение по мукам»</strong></p><p>За минулий рік на 149 ефірах чотирьох провідних ток-шоу побували 163 українських політики. Найчастіше гостями на програмах передбачувано є народні депутати, оскільки їх фізично набагато більше, ніж, наприклад, міністрів. За останні 12 місяців 124 обранці майже 780 разів з’являлися у студіях політичних ток-шоу.</p><p>Найчастіше народні депутати всіх партій, окрім «Народного фронту» (НФ), ходили посперечатися на телеканал «Інтер». Нардепи з’являлись у «Чорному дзеркалі» 354 рази, для порівняння на «Шустер LIVE» — 218, а на «Свободі слова» — 122. Частково цю перевагу пояснює формат програм. На «Чорному дзеркалі» просто більше гостей у студії, зокрема, народних депутатів. У більшості фракцій майже половина від усіх візитів на ток-шоу припадає на «Чорне дзеркало». Лише у членів «Батьківщини» і НФ однакова кількість візитів і на «Інтер», і на «Шустер LIVE». Треба відзначити, що НФ вирізняється найбільш збалансованими показниками: депутати майже рівномірно відвідували всі чотири програми. Єдине чемпіонство НФ — лідерство за кількістю візитів на ефіри «Права на владу» (телеканал 1+1).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*EigioxtEnFK_JU2yyy3yvQ.png" /></figure><p>У всіх інших фракцій крен у бік «Чорного дзеркала» — у БПП, «Самопомочі» і позафракційних трохи менше половини з усіх ефірів були на «Інтері». Нардепи «Радикальної партії Ляшка» (РПЛ) і «Опозиційного блоку» (ОБ) також тяжіють до «Інтеру»: у перших 57% всіх ефірів припало на «Чорне дзеркало», в опозиціонерів взагалі 65%. Можна відзначити, що депутатів ОБ дуже рідко кликали (чи вони рідко погоджувалися йти) на «Шустер-LIVE» (7 разів) та «Право на владу» (3). На останньому шоу також не часто можна було побачити представників «Самопомочі» (6) та РПЛ (7).</p><p><strong>Все відносно</strong></p><p>Подивимось на присутність депутатів на ефірах з іншого боку. Сто візитів представників БПП на Інтер — це багато чи ні? Або сім візитів позафракційників на «Свободу слова» — це не замало?</p><p>Якщо припустити, що всі ток-шоу політично неупереджені, то кількість візитів депутатів різних фракцій повинна бути пропорційною або близькою до частки, яка належить цій фракції у Верховній Раді. На практиці це не так. Усі ці шоу не надто суворо дотримуються пропорцій.</p><p>Наприклад, всі канали суттєво «завищують» долю депутатів «Батьківщини»: більше всіх — «Шустер LIVE» і «Свобода слова». Нардепів БПП суттєво «недокликали» на «Право на владу» і «Шустер LIVE». Цікаво, що ці ж передачі неохоче запрошували депутатів ОБ. Відчутна «ідіосинкразія» у «Інтера» до депутатів НФ. У РПЛ гірше за все склалися стосунки з Шустером, а краще за все з «Інтером» і «Плюсами». На шоу Шустера дуже раді бачити позафракційних депутатів, а на ICTV навпаки.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*_U26frkxGgK08Fqug1MUwQ.png" /></figure><p><strong>Нав’язані або запрошені</strong></p><p>Однак сухі цифри загальної статистики відвідуваності не такі цікаві, як аналіз, хто саме з депутатів куди ходить. Треба мати на увазі, що розподіл депутатів за шоу — частина партійних стратегій. “…В якийсь момент після 2010 року наша програма перестала сама визначати, хто буде серед учасників. Штаби партій вирішували все, і я нічого не можу з цим робити — штаб вирішує, формує, нав’язує. І вже не ми є господарями нашої програми, а штаби”, — <a href="http://www.pravda.com.ua/news/2013/12/29/7008830/">розповідав </a>автор і ведучий ток-шоу «Шустер LIVE» Савік Шустер у грудні 2013 року. То хто де воює?</p><p>У деяких фракціях можна помітити своєрідне «розподілення» ток-шоу між собою. Наприклад, у БПП відносно «рівно» на всі ток-шоу ходили депутати Гончаренко, Вінник і Герасимов. А от Суслова, Голуб і Розенблат більш схильні до «Інтера».</p><p>У «Батьківщини» Альона Шкрум ходила на «Чорне дзеркало» 10 разів, а її колежанка Олександра Кужель — сім, при цьому обидві лише по одному разу були на «Шустер LIVE» (Кужель більше ніде не була, Шкрум ще по одному разу була у «Праві на владу» і «Свободі слова»). Натомість їх однопартієць, Сергій Соболєв, ходив переважно на шоу Савіка Шустера і на «Свободу слова» (13 і 10 ефірів відповідно), у «Праві на владу» був лише двічі і жодного разу не був у «Чорному дзеркалі».</p><p><strong>Медійні ходаки</strong></p><p>У кожної фракції є своя «балакуча голова» — людина, яка більше за всіх членів фракції ходила на ефіри. Наприклад, у БПП — Олексій Гончаренко (22 ефіри), у НФ — Антон Геращенко (20), в ОБ — Микола Скорик. Останній взагалі лідер за кількістю візитів на ток-шоу — 36 ефірів, з яких 33 депутат з ОБ провів у програмі «Чорне дзеркало». На другому місці — позафракційний Дмитро Добродомов, у якого 30 ефірів (66% «ходок» було на «Шустер LIVE»), а на третьому — Тетяна Острікова. Депутатка із «Самопомочі» відвідала 27 ефірів (74% — у «Чорному дзеркалі»). Чемпіон від «Батьківщини» Сергій Соболєв, у нього 25 ефірів.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*crAqxm-AYHLm9vwllkdSMA.png" /></figure><p><strong>Підозріла моногамія</strong></p><p>Як свідчать дані попереднього розділу, депутати ходять на різні ток-шоу зовсім не рівномірно. Наприклад, пан Артеменко (до 20 лютого 2017-го був членом фракції РПЛ) ходив тільки на «Чорне дзеркало»(13) і до Шустера (2) і жодного разу не був у «Свободі слова» та «Праві на владу». Дивно? Скажемо більше: деякі депутати ходили лише на одну програму. Ми нарахували мінімум 16 депутатів, вірних тільки одному телешоу. Виокремимо тих, хто більше трьох разів відвідував тільки одну програму: Віктор Чумак (позафракційний) та Юлія Тимошенко («Батьківщина») ходили лише на «Шустер LIVE» — 15 і 7 ефірів відповідно. Нікуди, окрім «Інтера», не ходили Сергій Каплін з БПП (20 ефірів) та позафракційна Вікторія Пташник (9). Позафракційні Віталій Купрій та Тарас Батенко брали участь лише в шоу «Право на владу» — по чотири ефіри. Така вибірковість не властива тільки гостьовим редакторам «ICTV» — ми не знайшли жодного депутата, який відвідував би виключно «Свободу слова».</p><p>«Моногамність» викликає, як мінімум подив. Теоретично і канали і політики зацікавлені у різноманітті: нові обличчя, різна аудиторія і т.д. Є кілька версій «моногамності»:</p><ul><li>гостьові редактори кличуть нерейтингових ёполітиків з дружніх до власників каналів партій. Наприклад, «укропівці» Купрій і Батенко були тільки у «Праві на владу», яке виходить на каналі Коломойського. А Сергій Каплін 20 разів ходив тільки на «Інтер»;</li><li>телеканали з власних причин дискримінують представників окремих партій чи позафракційних;</li><li>партійні штаби нав’язують конкретних людей від партії конкретним телеканалам;</li><li>окремі політики відмовляються ходити на деякі канали чи висувають неприйнятні для телеканалів умови своєї участі;</li><li>непрофесійність і системні помилки редакторів ток-шоу.</li></ul><p>Важливим показником об’єктивності ток-шоу є те, як ведучий і режисер розподіляють ефірний час, як надають можливість учасникам шоу донести свою думку. Під час прямого ефіру у ведучого є значні можливості для маніпулювання, він може не надавати слово, перебивати, ставити провокаційні запитання тощо. Чи можна довести такі перекоси?</p><p>VoxUkraine вперше в Україні порахував, скільки часу виділялося конкретній фракції чи політику, щоб висловлювати свою думку. Чи є залежність між кількістю ефірів та сумарним часом виступу? Хто зі спікерів найбільш активно бере участь у дискусії, а хто марнує час, відсижуючись мовчки?</p><blockquote><strong>Як ми обчислювали тривалість виступу</strong></blockquote><blockquote><em>Для того, щоб визначити ефірний час, протягом якого кожний політик чи політична сила володіли мікрофоном, ми порахували кількість слів, яку вони вимовили, і зважили на середню швидкість промови українського політика на ток-шоу. Щоб вирахувати її, ми обрали випадковим методом по одній промові п’яти політиків — Юлії Тимошенко, Міхеїла Саакашвілі, Володимира Гройсмана, Сергія Соболєва та Олега Ляшка. Розрахунки показали, що в середньому достатньо 46 секунд для промови зі 100 слів.</em></blockquote><p><strong>«Партия сказала…»</strong></p><p>За минулий рік найчисельнішу (станом на 28 марта налічувала 141 народних депутатів) парламентську фракцію — «Блок Петра Порошенка» (БПП) — на політичних ток-шоу представляли 37 депутатів. Разом вони були на 206 ефірах. Не дивно, що сумарно вони наговорили більше за всіх — 225,5 тисячі слів (це понад 29 годин).</p><p>Ненабагато менше за нардепів президентської партії наговорили представники «Батьківщини». У партії Юлії Тимошенко втричі менше спікерів (11), проте це не завадило їм сказати лише на 20% менше (180,5 тисячі слів), ніж БПП. Причому 42% всіх цих слів було сказано на програмі «Шустер LIVE» (див. таблицю 1).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*QmdUVqkxVk5V0g-RFSW2mw.png" /></figure><p>Але загальна кількість слів усіх представників фракції мало що каже про ефективність візитів депутатів на ефіри.</p><p>Наприклад, депутати «Самопомочі» сумарно наговорили на 22,5 тисячі слів більше, ніж представники ОБ, проте середня кількість сказаних одним «опозиціонером» слів вища, ніж у членів партії Андрія Садового — 7785 слів проти 5780 (таблиця 2).</p><p>Інакше кажучи, усереднений «опозиціонер» зміг наговорити за телесезон на 15 з половиною хвилин більше. Але навіть показники «опозиціонерів» — то «молодша ліга» порівняно з результатами 11 депутатів від «Батьківщини»: на одного народного обранця припадає в середньому 16,4 тисячі слів.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*yvBSYkgMuXNaOUWAtWSajA.png" /></figure><p><strong>Улюбленці телеканалів:</strong> <strong>прийшли і говорять</strong></p><p>У Антона Геращенка і Сергія Соболєва майже однакова кількість візитів на ефіри «Шустер LIVE» — 11 та 13. Чи означає це, що вони мали однакову можливість донести свою думку? Не факт. Важливо не те, скільки разів політик був на ток-шоу, а скільки часу він мав змогу говорити. Наприклад, Геращенко говорив на кожній програмі в середньому 9 хвилин, а Соболєв понад 13. Розберемося, депутатам яких фракцій давали більше ефірного часу на кожній програмі.</p><p>Більш-менш рівну кількість часу біля мікрофону надавали ведучі «Свободи слова»: різниця між найкращим (РПЛ, в середньому говорили по 16,5 хвилини на кожній програмі) та найгіршим («Самопоміч» — 12,2 хвилини) показниками складає всього 4,3 хвилини. Порівняємо, наприклад, із ток-шоу «Право на владу», на якому різниця між найкращим («Самопоміч») та найгіршим (позафракційні) показником часу висловлювань в ефірі склала 10 хвилин (таблиця 3).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*czbAAZGx3yTjM9OmfIegmg.png" /></figure><p>Формат шоу з великою кількістю гостей — народних депутатів суттєво знижує середню тривалість виступу. На кожній з 39 програм «Чорне дзеркало» у 2016 році були присутні 9 народних обранців одночасно. Через це найвищий показник часу на виступи склав 8,4 хвилини — такий результат у депутатів «Батьківщини». На другому місці НФ (7,9 хвилини).</p><p><strong>Найбільш говіркий депутат</strong></p><p>Раніше ми з’ясували, хто з українських політиків частіше за інших ходив на ток-шоу. Топ-10 політиків за кількістю сказаних слів виглядає суттєво інакше: з десятки активних «ходаків» залишилося тільки шестеро. Натомість до переліку найбільш говірких увійшли прем’єр-міністр Володимир Гройсман, екс-голова Одеської ОДА Міхеїл Саакашвілі, лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко та керманич Радикальної партії Олег Ляшко.</p><p>В особистому заліку “Батьківщина” також безумовний фаворит. Крім Тимошенко, до топ-10 найбільш балакучих політиків ще потрапили Іван Крулько та Сергій Соболєв.</p><p>Останній очолює цей список — у його активі 25 ефірів і 48 тисяч слів (це приблизно 6,4 години). Другим оратором країни виявився Володимир Гройсман, який у 2016 році ходив на програми спочатку як голова Верховної Ради, а потім як прем’єр-міністр: за 10 ефірів він встиг сказати більше 39 тисяч слів (5 годин). Замикає трійку лідерів екс-президент Грузії та екс-голова Одеської ОДА Міхеїл Саакашвілі (37,5 тисячі слів, або приблизно 4,7 години). Для цього йому знадобилося взяти участь у 12 програмах (9 — «Шустер LIVE» та 3 — «Свобода Слова»).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*6Defy1WXstuqdYxUZoBaAA.png" /></figure><p>Депутати, як писалось раніше, ходять на різні ток-шоу зовсім не рівномірно. Ми нарахували мінімум 16 депутатів, вірних тільки одному телешоу.</p><p>Один депутат-«однолюб» навіть потрапив до десятки найбільш балакучих політиків — це Юлія Тимошенко, яка ходила минулого року виключно на шоу Савіка Шустера. Інші топ-спікери не такі перебірливі, але більшість має «свої» канали. Наприклад, Соболєв, Гройсман, Ляшко і Геращенко жодного разу не були на «Чорному дзеркалі», Скорик оминав «Шустер LIVE» і «Право на владу», Саакашвілі не дійшов на «Свободу слова» і «Право на владу».</p><p>На кожному ток-шоу є свої чемпіони із загальної тривалості виступів (таблиця 5). Наприклад, на «Шустері» найдовше вдалося виступити Саакашвілі (4,2 години) і Тимошенко (3,8 години). На «Свободі слова» лідер — Гройсман (2,9 години), на «Чорному дзеркалі» — Скорик (3,8 години), а у «Праві на владу» — Гончаренко (1,3 години).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*mW3giR9tuPXsHgo0ukL_MQ.png" /></figure><p><strong>Прийшов — не мовчи</strong></p><p>У попередніх розділах ми з’ясували, які фракції найбільш ефективно ходять на ефіри, обчислили, скільки депутатам кожної фракції вдалося протриматися біля мікрофону на різних ток-шоу, визначили топ-10 ораторів українського телебачення та встановили, хто з політиків є головною балакучою головою на кожному ток-шоу. Для проникливого читача ці дані багато чого можуть сказати про партійні та особисті симпатії телебосів. Але ці дані не розкривають ефективності кожного зі 124 нардепів, а також членів Кабінету Міністрів, які минулого року понад 700 разів з’являлися на ток-шоу. Для того щоб класифікувати політиків за їхнім телеККД (наскільки вони використовували участь у ток-шоу для того, щоб висловитися), ми розробили методологію.</p><p>Ми взяли кількість візитів на ефіри та кількість сказаних там слів і нормалізували (тобто перевели всі значення у шкалу від 0 до 1) ці дані для більшої об’єктивності (див. графік 1). Це дозволило окреслити чотири категорії, на які можна розділити політиків: «мало ходять на ток-шоу й мало на них говорять”, «мало ходять і багато говорять», «мало ходять і багато говорять» і «багато ходять і мало говорять». «Мало» — це усі значення від 0 до 0,5, а «багато» — від 0,5 до 1.</p><p>Як виявилося, 90% політиків, що відвідували ток-шоу минулого року, можна віднести до групи «мало ходять і мало говорять». Цьому є кілька причин: багатьох політиків кличуть під конкретну тему чи подію — наприклад, внесення депутатом законопроекту або ж звіт уряду. Гарний приклад — програма «Право на владу» в лютому 2016 року, коли 13 членів другого Кабінету Міністрів Арсенія Яценюка розповідали про власні досягнення. До речі, на цьому ток-шоу лідер НФ встановив рекорд ефективності серед політиків — за одну програму Арсеній Петрович зміг сказати більше 7 тисяч слів.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*tLKa4vZVU2tf_PY2OIOCzg.png" /></figure><p>Після «скромних ходаків» є категорія «багато ходять і багато говорять». Таких політиків 4,5%. Це «балакучі голови» основних фракцій — Сергій Соболєв, Микола Скорик, Олексій Гончаренко, які на ефірах зазвичай обстоюють інтереси та думку своєї політсили. Єдиний виняток — Борислав Береза, позафракційний депутат, який у рейтингу найбільш говірких посів 11-ту сходинку (переважно виступав на «Інтері» — 20 з 22 ефірів).</p><p>Крім Арсенія Яценюка, є й інші політики, які не марнують власний час — вони належать до категорії «мало ходять і багато говорять». Таких теж менше 5%. Це група політичних лідерів фракцій і посадовців першої величини. Зазвичай вони ходять на «свою» тему: Гройсман — прояснити складну ситуацію у ВР як спікер або ж прозвітувати як прем’єр, «коник» Тимошенко — тарифи і т.д. У середньому політики з цього кластеру мають у 3,5 рази більше часу для виступу, ніж представники категорії «мало ходять і мало говорять».</p><p>Найменше група — багато ходять і мало говорять (1%). До неї попали, наприклад, Сергій Каплін та Тетяна Острікова. Попри велику кількість ефірів (20 та 27 відповідно), ці депутати мали змогу сказати меншу кількість слів порівняно з іншими політиками з такими показниками відвідуваності.</p><p>«Люди не вірять експертам, але суспільство вірить». Цей афоризм добре підходить до ситуації в нашій країні: українці не дуже довіряють більшості гостей політичних ток-шоу, але сприймають та ретранслюють їх інформацію. Інститут експертів особливо важливий для демократичних країн, де ключові рішення є результатом широкого громадського консенсусу. VoxUkraine дослідив, що собою уявляє й як влаштована експертиза на популярних в Україні політичних ток-шоу.</p><blockquote>Ви також можете послухати подкаст на «Громадському радіо»</blockquote><iframe src="https://cdn.embedly.com/widgets/media.html?src=https%3A%2F%2Fw.soundcloud.com%2Fplayer%2F%3Furl%3Dhttp%253A%252F%252Fapi.soundcloud.com%252Ftracks%252F324851269%26show_artwork%3Dtrue&amp;url=https%3A%2F%2Fsoundcloud.com%2Fhromadske-radio%2Ffcwh5j6lwyfv&amp;image=http%3A%2F%2Fi1.sndcdn.com%2Fartworks-000224717860-1w81ai-t500x500.jpg&amp;key=d04bfffea46d4aeda930ec88cc64b87c&amp;type=text%2Fhtml&amp;schema=soundcloud" width="800" height="166" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/842cabab505970755e5b7a4c70aab8db/href">https://medium.com/media/842cabab505970755e5b7a4c70aab8db/href</a></iframe><p>У 2016 році понад 675 людей відвідали чотири найбільш рейтингових ток-шоу країни — «Шустер LIVE», «Свобода слова», «Чорне дзеркало» та «Право на владу». З цих гостей — 163 політика, 104 журналіста, по 47 політолога й екс-чиновника та інші. Загалом за 149 минулорічних програм понад 368 осіб, які не займали посади у Верховній Раді, Кабінеті Міністрів, Адміністрації Президента або органах місцевого самоврядування, відвідали чотири найбільш рейтингових ток-шоу країни. Спершу ця цифра здається досить великою, проте 218 з них були на ток-шоу лише раз. Як правило, такі гості приходили під якусь конкретну тему ефіру і говорили дуже мало — в середньому чотири хвилини. Інших 150 чоловік можна класифікувати за сферою експертизи: політологи або політтехнологи (їх важко розрізнити — далі називатимемо їх просто «політологи»), антикорупціонери, економісти, екс-чиновники, представники засобів масової інформації та інші.</p><p>На політичних ток-шоу експерти виступають в ролі арбітрів у дебатах політиків з різних партій і мають незалежно коментувати та оцінювати актуальні події в країні. Зокрема, цього чекають від них телеглядачі. 37% українців довіряють громадським організаціям, які представляють більшість політологів та економістів — про це говорить<a href="http://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&amp;cat=reports&amp;id=678&amp;page=1&amp;t=3"> дослідження</a> КМІС, оприлюднене у лютому 2017 року. Але до деяких політологів та економістів є багато нарікань: їх <a href="http://texty.org.ua/d/socio/">звинувачують</a> у необ’єктивності, маніпулюванні, підігруванням або роботі на політичні сили.</p><blockquote><strong>Як ми класифікували Експертів</strong></blockquote><blockquote><em>Майже про усіх експертів можна знайти інформацію у Google. Якщо людина представляє організацію, яка займається, наприклад, євроінтеграцією, експерт потрапляє у відповідну категорію. До «медіа» потрапляли люди, які працюють в ЗМІ незалежно від посади. У категорію «інші» потрапляли усі, кого важко ідентифікувати як експерта у конкретній галузі або ж тема специфічна і не вкрай популярна, наприклад, екологія.</em></blockquote><p><strong>В тренді — політологи</strong></p><p>У 2016 році найбільшим попитом на ток-шоу користувались політологи — 47 експертів з української політики з’являлись на телеекранах сумарно 284 рази. У 1,5 рази менше в якості експертів виступали представники ЗМІ — 182 рази. Екс-чиновники замикають трійку лідерів — 141 раз. Проте навіть людей з ТОП-3 сфер експертизи кличуть не на усі ток-шоу однаково.</p><p>Гостьових редакторів ток-шоу можна назвати «однолюбами» — майже на кожному ток-шоу якась категорія експертів має суттєвий відрив від колег. Виключенням є «Право на владу» — різниця візитів журналістів (34 ефіри) та політологів (27) складає 7 ефірів. На усіх інших програмах розрив куди більший: «улюбленці» на «Шустер LIVE» — екс-чиновники та медіа — мають по 97 ефірів, тоді як після них розташувались політологи з результатом 23 програми. На «Свободі слова» та «Чорному дзеркалі» політологи мали найбільший попит — 140 та 94 ефіри відповідно. Журналісти, які на обох ток-шоу розташувались на другому місці, мають лише по 27 ефірів.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*ze65w3ctNeIHeJz_LCyxYQ.png" /></figure><p><strong>Порядок денний</strong></p><p>У 2016 році українські політичні ток-шоу виходили майже щотижня. Такий формат, як правило, передбачає аналіз та обговорення найважливіших подій останніх семи днів. Мільйони українців<a href="https://mediananny.com/obzory/2319727/"> дивляться</a> чотири найбільш рейтингові ток-шоу, тому висвітлення тих чи інших тем впливає на велику аудиторію, чим можуть користуватись власники телеканалів та політичні партії.</p><p>За 149 минулорічних випусків 4-х політичних ток-шоу редактори та ведучі найбільше порушували питання політичної кризи, уряду (зміни його складу й аналіз діяльності) та Донбасу. Трохи менше говорили про визволення з російської в’язниці Надії Савченко, прокуратуру, реформи та економіку (тарифи, державний бюджет та Міжнародний валютний фонд).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*A4omzKtG5VOPYrfYC0NWWg.png" /></figure><p>Кожна окрема тема з ТОП-10 специфічна і мати якісну експертизу, наприклад, в питанні урегулювання конфлікту на Донбасі та в умовах виділення траншу від МВФ, досить важко. В теорії, під експертизою мається на увазі спеціалізація, а на практиці в Україні часто одні і ті самі люди коментують кілька несуміжних тем. Хто найбільш універсальний експерт?</p><p>Бути присутнім один раз на програмі, тема якої не входить до сфери експертизи людини, — може бути випадковістю. Тому ми взяли до аналізу усі «чужі» теми, де експерти були два і більше разів. Наприклад, Тарас Загородній, керуючий партнер «Національної антикризової групи», яка займається політичним PR-ом, був по чотири рази на програмах, де обговорювали економічні питання — бюджет, МВФ та тарифи. Але, судячи з тематики ефірів, Загородній також орієнтується у політичній кризі, мінських перемовинах та реформі охорони здоров’я.</p><p>Окрім Загороднього найбільш «універсальними» експертами можна також назвати:</p><p>1. Політолога Вадима Карасьова (був на шести програмах, які були присвячені політичній кризі, та чотирьох — по бюджету),</p><p>2. Екс-голову СБУ Валентина Наливайченка (4 програми по політичній кризі та 3 — про МВФ),</p><p>3. Екс-народного депутата Кирила Куликова (3 програми про бюджет, 2 — про прокуратуру)</p><p><strong>Штатні експерти</strong></p><p>Як у політиків, так і у експертів є свої найактивніші «ходаки» по ток-шоу. За кількістю ефірів такі експерти не поступаються «talking heads» від політичних партій. Наприклад, найбільше на ефіри з експертів ходив Володимир Фесенко (“Пента”) — 31 раз, на другому місці серед експертів розташувався Віталій Шабунін (“Центр протидії корупції”) — 23 рази, а на третьому — Тарас Загородній («Національна антикризова група») — 22 рази.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*JeFxd9Mcf8cE04Cdx8VCVg.png" /></figure><p>Як ми вже з’ясували раніше, гостьові редактори кожного ток-шоу кликали експертів з різних сфер неоднаково. Те саме спостерігається у ТОП-20 найактивніших експертів — у 80% експертів суттєвий «перекос» у бік одного шоу, це може свідчити, що у кожного шоу є свій постійний «пул» експертів.</p><p><strong>Мережевий аналіз: хто з ким ходив</strong></p><p>Як ми вже з’ясували, за минулий рік політичні ток-шоу відвідали понад 675 спікерів, більшість з них була лише один чи кілька разів, проте у деяких народних депутатів, чиновників, політологів чи журналістів є багато спільних ефірів. Чи можливо таке, що одна людина ходить на ефіри лише з конкретним політиком чи експертом?</p><p>Мережевий аналіз показав три великі кластери людей: відвідувачі «Чорного дзеркала», «Свободи слова» та «Шустер LIVE». Кластер програми «Право на владу» окремо не виділяється — на «1+1» ходили або зовсім маловідомі особи, або ті самі політики, що й на інші програми.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*_LzGZOpgnFlJu9D8tCkQ2A.png" /></figure><p>Товщина ліній на графі залежить від кількості взаємних візитів на ефіри. Найсильніші зв’язки спостерігаються у кластері «Інтера», де головний ходок — народний депутат від «Опозиційного блоку» Микола Скорик. Він <a href="https://voxukraine.org/2017/03/07/shou-bez-talk-u-shho-statistika-za-2016-rik-kazhe-pro-ob-yektivnist-politichnih-tok-shou-v-ukrayini/">був</a> на 33 з 39 ефірів «Чорного дзеркала» і тому має багато спільних ефірів з багатьма політиками та експертами. Найбільшу кількість ток-шоу Скорик відвідав в компанії з депутатом від БПП Сергієм Капліним — вони мають 18 спільних ефірів.</p><p>На програмі «Чорне дзеркало» у 2016 році важче було не перетнутись зі Скориком, ніж навпаки. Нардеп відвівав 85% інтеровських ток-шоу за минулий рік. Для «чистоти експерименту» ми прибрали Скорика з аналізу. Навіть після цього кластер «Чорного дзеркала» все одно має найбільшу кількість спільних ефірів між гостями. Перші три найсильніші зв’язки спостерігаються у політолога Тараса Загороднього з Сергієм Капліним (13 спільних ефірів), у народних депутатів від «Самопомочі» Тетяни Острікової (12) та позафракційного Борислава Берези (11).</p><p>Інші ток-шоу з’являються «у ренкінгу зв’язків» тільки на четвертій сходинці: позафракційний Дмитро Добродомов має 10 спільних ефірів з народним обранцем Антом Геращенком на «Шустер LIVE». Попередні два діяча також мають по 10 спільних ефірів з головою правління «Центру протидії корупції» Віталієм Шабуніним (вони найбільше перетинались у Савіка Шустера). Останній також має 10 ефірів з позафракційним Віктором Чумаком.</p><p>Такі показники можуть говорити про «коротку лаву запасних» експертів й орієнтованість гостьових редакторів на конкретних осіб, які рідко «розбавляються» іншими політиками чи експертами.</p><p>Найменша кількість «унікальних» гостей, тобто тих, хто ходив тільки на якесь одне ток-шоу, у «Свободи слова» — 36,7% від загальної кількості. У «Право на владу» (39,8%) та «Чорного дзеркала» (49,3%). Найвищий відсоток унікальних гостей виявився у «Шустер LIVE» — 62,6%. Такий результат «Шустера» частково пояснюється кількома вузько тематичними ефірам, куди редакція, наприклад, запрошувала регіональних журналістів чи наприклад, представників єврейських організацій на програму присвячену річниці розстрілів у Бабиному яру. Звичайно, у них висока імовірність стати «унікальним» гостем (бути на ток-шоу один раз).</p><p><strong>Висновки</strong></p><p>1. Усі фракції (крім НФ) частіше за все ходять на «Чорне дзеркало». Так, у БПП, «Самопомочі» і позафракційних трохи менше половини з усіх ефірів були на «Інтері», у «радикалів» 57% всіх ефірів прийшлось на «Чорне дзеркало», у ОБ — 65%. Проте майже всі ток-шоу дискримінують деякі фракції. Наприклад, на «Інтері» непропорційно мало нардепів з НФ, а «Право на владу» «недокликає» представників БПП. Можна було б сказати, що більш-менш рівномірно представлені фракції на «Свободі слова», але там уникають позафракційних нардепів.</p><p>2. Жодне шоу чітко не дотримується пропорційності між частотою, з якою депутати з’являються в ефірі, і часткою їхніх фракцій у парламенті. Наприклад, усі канали суттєво «завищують» частку депутатів «Батьківщини»: більше за всіх — «Шустер LIVE» і «Свобода слова». Також непропорційно багато НФ на ток-шоу «Право на владу». Нардепів з БПП суттєво «недокликали» на «Право на владу» і «Шустер LIVE».</p><p>3. Ведучі «Свободи слова» найбільш рівномірно розподіляли час серед політиків. Довше за всіх доступ до мікрофону на цьому шоу мали депутати РПЛ (у середньому 16,5 хвилини на кожній програмі), найкоротшим він був у «Самопомочі» — (12,2 хвилини), різниця — 4,3 хвилини (або 26,5%). На «Чорному дзеркалі» розрив у часі майже такий самий — 4,1 хвилини (найкращий показник у «Батьківщини» — 8,4 хв., найменший — у РПЛ — 4,3 хв.), проте у відсотковому відношенні у «радикалів» на 48% менше часу за «Батьківщину». Натомість на «Шустері» і у «Право на владу» розрив складає вже біля 10 хвилин.</p><p>4. 75% гостей чотирьох найбільш рейтингових ток-шоу країни у 2016 році — експерти та тематичні гості. Підбір експертів гостьовими редакторами може говорити про політику ток-шоу. Гостьові редактори протягом року надають перевагу перевіреним експертам і суттєво недобирають альтернативні експертні джерела. На «Шустер LIVE» більше довіряють екс-чиновникам та медіа (по 97 ефірів), тоді як у політологів — 23 програми. Великий розрив і у інших: на «Свободі слова» та «Чорному дзеркалі» найбільше мали ефірів політологи (140 та 94 ефіри відповідно). Найбільш диверсифікований пул експертів у «Шустер LIVE» — 62,6% від загальної кількості гостей. Такий результат Шустер зміг здобути завдяки кільком тематичним ефірам, куди приходила група людей лише раз. Найменша ж кількість «унікальних» гостей у «Свободи слова» — 36,7%. У «Право на владу» — 39,8%, а у «Чорного дзеркала» — 49,3%.</p><p>5. У 2016 році політична криза найбільше турбувала редакторів та ведучих ток-шоу. Її обговорювали на 24 ефірах і, здебільшого, у першій половині року. У два рази менше піднімали питання діяльності уряду (13 ефірів) та Донбасу (12 ефірів)</p><p>6. Найбалакучішою фракцією виявилася БПП. Сумарно депутати наговорили 225,5 тисячі слів (це понад 29 годин). На 20% менше слів промовили представники «Батьківщини» — 180,5 тисячі (23,4 години). На третьому місці розташувався НФ з результатом у 121 тисячу слів (15,7 години). Але депутати з БПП далеко не найбалакучіші. Президентську фракцію на ток-шоу представляли 37 народних обранців, а «Батьківщину» лише 11. Відповідно, партія Юлії Тимошенко куди ефективніше використовує ефірний час, аніж БПП — 16,5 тисячі слів на одного депутата проти 6,1 тисячі у БПП. У «опозиціонерів» у середньому 7785 слів на нардепа, у “радикалів» — 7771.</p><p>7. У кожній партії є свої «балакучі голови», котрі майже кожного тижня з’являються на телеекранах. Лідери за кількістю ефірів — нардеп з ОБ Микола Скорик (36), позафракційний Дмитро Добродомов (30) та Тетяна Острікова із «Самопомочі» (27). Але конкретні депутати відвідують шоу дуже нерівномірно. Так, народні обранці — часті гості на одному каналі — менше або зовсім не ходять на інші. Декілька депутатів ходять лише на конкретну програму, зокрема, Юлія Тимошенко була сім разів лише на «Шустер LIVE», а Сергій Каплін — 20 разів на «Інтері». Окрім них ще 14 депутатів відвідували тільки один канал.</p><p>8. 90% політиків, які виступали на ток-шоу, можна віднести до категорії тих, що нечасто ходять на ток-шоу й мало там говорять. Тільки 4,5% можна назвати справжніми «балакучими головами», які багато ходять і багато говорять. Ще одна категорія — нечасті гості ток-шоу, які багато говорять. Таких 4,5%, і це VIP-персони української політики: прем’єр-міністр Гройсман, лідер «Батьківщини» Тимошенко, екс-голова Одеської ОДА Саакашвілі. У середньому їм дають говорити у 3,5 раза більше, ніж іншим політикам.</p><p>9. Кожне ток-шоу має своїх явних «лідерів-балакунів». Так, на «Шустері» найдовше вдалося виступити Міхеїлу Саакашвілі (4,2 години) і Юлії Тимошенко (3,8 години), на «Свободі слова» — Володимиру Гройсману (2,9 години), на «Чорному дзеркалі» — Миколі Скорику (3,8 години), а у «Праві на владу» — Олексію Гончаренку (1,3 години).</p><p>10. Чемпіон із загальної тривалості виступів — Сергій Соболєв, він сумарно сказав 48 тисяч слів (6,4 години) на 25 ефірах. Другим оратором країни виявився Володимир Гройсман — за 10 ефірів понад 39 тисяч слів (5 годин). Замикає трійку лідерів екс-голова Одеської ОДА Міхеїл Саакашвілі — 12 ток-шоу та 37,5 тисячі слів (або приблизно 4,7 години).</p><p>11. Повертаючись до експертів, то серед українських коментаторів «універсальні солдати» — ті, хто судячи з візитів може коментувати мало пов’язані між собою теми, як наприклад, реформа охорони здоров’я та війна на Сході. Такими експертами є Тарас Загородній, Вадим Карасьов, екс-голова СБУ Валентин Наливайченко та екс-народний депутат Кирило Куликов.</p><p>12. Незважаючи на очевидні збіги, мережевий аналіз не підтвердив гіпотезу, що деякі експерти працюють з конкретними політиками.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=559058b7a5f4" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[VoxCheck Андрія Парубія: правда і маніпуляції від спікера ВР]]></title>
            <link>https://medium.com/@voxukraine/voxcheck-%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D1%8F-%D0%BF%D0%B0%D1%80%D1%83%D0%B1%D1%96%D1%8F-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0-%D1%96-%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%BF%D1%83%D0%BB%D1%8F%D1%86%D1%96%D1%97-%D0%B2%D1%96%D0%B4-%D1%81%D0%BF%D1%96%D0%BA%D0%B5%D1%80%D0%B0-%D0%B2%D1%80-d23beeee45d9?source=rss-16457f8f5278------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/d23beeee45d9</guid>
            <category><![CDATA[parliament]]></category>
            <category><![CDATA[fact-check]]></category>
            <category><![CDATA[politics]]></category>
            <category><![CDATA[ukraine]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[VoxUkraine]]></dc:creator>
            <pubDate>Mon, 01 Aug 2016 14:56:26 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2016-08-01T15:05:50.928Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p><strong>Спільна перевірка </strong><a href="https://www.facebook.com/VoxCheck/"><strong>VoxCheck</strong></a><strong> і </strong><a href="http://www.chesno.org/"><strong>руху ЧЕСНО</strong></a><strong> одного з найвпливовіших політиків в Україні Андрія Парубія, який розповив на своїй прес-конференції про кнопкодавство, якість парламенту й штрафи депутатам-прогульникам</strong></p><p><em>Автори: Максим Скубенко (аналітик VoxCheck), Павло Миронов (аналітик Руху ЧЕСНО), Олександр Ярощук (стажер VoxCheck)</em></p><p>18 липня спікер Верховної Ради Андрій Парубій <a href="https://www.youtube.com/watch?v=8uxr3Jtu-Vg">дав підсумкову прес-конференцію</a> про роботу парламенту і закриття четвертої сесії ВР. Політик переважно говорив про роботу парламенту впродовж минулої сесії, майже не торкаючись економічних тем. Із семи перевірених нами цитат чотири виявилися правдивими, одна маніпулятивна й дві неправдиві. Зокрема, Парубій привласнив собі заслугу зі штрафування депутатів за прогули (насправді цей механізм давно існував) і значно применшив кількість випадків кнопкодавства в парламенті.</p><iframe src="https://cdn.embedly.com/widgets/media.html?src=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fembed%2F8uxr3Jtu-Vg%3Ffeature%3Doembed&amp;url=http%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3D8uxr3Jtu-Vg&amp;image=https%3A%2F%2Fi.ytimg.com%2Fvi%2F8uxr3Jtu-Vg%2Fhqdefault.jpg&amp;key=d04bfffea46d4aeda930ec88cc64b87c&amp;type=text%2Fhtml&amp;schema=youtube" width="640" height="480" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/f46a275aa8d55cdace9675f4910f545a/href">https://medium.com/media/f46a275aa8d55cdace9675f4910f545a/href</a></iframe><p><strong>ПРО ЯКІСНИЙ СКЛАД ПАРЛАМЕНТУ</strong></p><blockquote><strong>“В цьому Парламенті вперше за 25 років, — вперше, — маємо проукраїнську, проєвропейську більшість — такого не було 25 років. Вперше ми маємо більшу половину нових людей — з Майдану, з АТО, експертів…”</strong></blockquote><p><strong>Правда. </strong>Спікер Верховної ради України говорить про те, що більшість народних депутатів VIII скликання пройшли Майдан та АТО, або є експертами. Точно сказати, так це чи ні, майже неможливо, та й залишається відкритим питання про те, який критерій обрати і як визначити участь кожного з депутатів у цих подіях. Однак, він правий в тому, що більшість із них — нові люди в парламенті, оскільки, <a href="http://www.chesno.org/media/gallery/2014/10/30/parl_results.jpg">за даними руху ЧЕСНО</a>, парламент поточного скликання на виборах у жовтні 2014 року оновився на 56% — 236 з 423 депутатів були обрані вперше.</p><p>Про те, наскільки парламентська більшість є проєвропейською, можуть сказати результати її роботи. За останній рік Верховна Рада успішно прийняла весь пакет т.зв. безвізових законів (<a href="http://www.eurointegration.com.ua/news/2016/02/18/7045098/">18.02.16</a>, <a href="http://nv.ua/ukr/ukraine/politics/rada-prijnjala-zakon-pro-elektronne-deklaruvannja-neobhidnomu-dlja-bezvizovogo-rezhimu-z-jes-103316.html">15.03.16</a>), завдяки чому ЄС почав процес розгляду питання скасування візового режиму з Україною. Цікаву<a href="http://texty.org.ua/d/static/30laws/"> інфографіку підготували “Тексти”</a>. Вона демонструє 30 важливих законів, прийнятих цією Радою, та хід голосування за них. Як бачимо, багато законів приймалися в 230–260 голосів.</p><p>Втім, ВР попереднього скликання ратифікувала Угоду про асоціацію. Тоді за документ <a href="http://www.pravda.com.ua/news/2014/09/16/7037944/">проголосували</a> 355 нардепів. Крім того, низку законів, що передували асоціації, також було ухвалено попереднім складом ВР.</p><p><strong>ПРО КНОПКОДАВСТВО</strong></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/665/1*-FcfMEriTx0PEX0qXo7OKw.jpeg" /><figcaption>Джерело: <a href="http://www.chesno.org/gallery/100/">Рух “Чесно”</a></figcaption></figure><blockquote><strong>“*кнопкодавства* в Парламенті майже немає, це поодинокі випадки, які за ці 3 місяці [тобто за час перебування Андрія Парубія на посаді Голови ВРУ — прим. ЧЕСНО], по-моєму, були зафіксовані 4 або 5 разів”</strong></blockquote><p><strong>Неправда</strong>. Андрія Парубія було обрано спікером 14 квітня 2016 року, о 12:29. За період його головування тільки Рухом ЧЕСНО зафіксований 21 факт неособистого голосування. Ось повний список зафіксованих та оприлюднених фактів:</p><p>14 квітня: <a href="http://www.chesno.org/news/2271/">Олександр Пресман</a>, “Відродження”, двічі;</p><p>19 квітня: <a href="http://www.chesno.org/news/2274/">Віталій Курило, БПП</a>;</p><p>21 квітня: <a href="http://www.chesno.org/news/2276/">Ігор Молоток</a>, “Воля Народу”, двічі; <a href="http://www.chesno.org/news/2277/">Сергій Мартиняк</a>, “Воля Народу”;</p><p>17 травня: <a href="http://www.chesno.org/news/2281/">Олега Недава</a> і <a href="http://www.chesno.org/news/2282/">Борис Козир</a>, БПП;</p><p>31 травня: <a href="http://www.chesno.org/news/2289/">Андрій Кіт і Максим Єфімов</a>, БПП;</p><p>1 червня: <a href="http://www.chesno.org/news/2290/">Олександр Нечаєв</a>, “Опозиційний блок”;</p><p>2 червня: <a href="http://www.chesno.org/news/2291/">Руслан Лук’янчук</a>, “Народний Фронт”;</p><p>14 червня: <a href="http://www.chesno.org/news/2292/">Володимир Шкварилюк</a>, “Народний Фронт”, двічі;</p><p>5 липня: <a href="http://www.chesno.org/news/2295/">Борис Козир</a>, БПП;</p><p>12 липня: <a href="http://www.chesno.org/news/2299">Анатолій Денисенко (позафракційний) та Євген Балицький (Відродження)</a>;</p><p>14 липня: <a href="http://www.chesno.org/news/2301/">Артур Мартовицький</a>, “Опозиційний Блок”; <a href="http://www.chesno.org/news/2303/">Борис Козир, БПП, та Євген Балицький, “Опозиційний Блок”</a>; <a href="http://www.chesno.org/news/2302/">Володимир Зубик</a>, “Відродження”)</p><p>Таким чином, Андрій Парубій занизив масштаби кнопкодавства у парламенті принаймні в кілька разів.</p><p><strong>ПРО ШТРАФИ ЗА ПРОГУЛИ В ПАРЛАМЕНТІ</strong></p><blockquote><strong>“Статус [мався на увазі “депутат”] по своїй суті і логіці є особою, на яку дуже важко мати механізми впливу. Але один механізм був знайдений, і я про нього повідомив, і я його запровадив буквально за кілька днів, коли став головою Верховної Ради України. Це — вирахування заробітної плати за невідвідувані сесії Верховної Ради України”</strong></blockquote><p><strong>Неправда</strong>. Норма, згідно з якою депутатам платять менше, якщо вони не відвідують парламент, діє з 2009 року. Андрій Парубій, коли став Головою ВРУ нагадав депутатам про дію старого механізму, а не запровадив його.</p><p>Для фіксації присутності депутатів на пленарних засіданнях Верховної Ради використовується письмова реєстрація. Частина 4 статті 26 <a href="http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1861-17">Закону про Регламент </a>закріплює, що “дані письмової реєстрації є підставою для нарахування виплат народному депутату за час участі в пленарних засіданнях Верховної Ради”. Ця норма діє від самого ухвалення <a href="http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1861-17/ed20100210">Закону 10 лютого 2010 року</a>.</p><p>Окрім цієї норми, з 7 вересня 2009 року діє <a href="https://dostup.pravda.com.ua/request/11877/response/18850/attach/4/ROZ.GOL.799.09.2009.pdf">Розпорядження Голови ВРУ</a>, видане ще Володимиром Литвином. Згідно з цим розпорядженням, депутатська зарплатня нараховується на підставі табеля обліку робочого часу, і, окрім пленарних засідань, при виплаті зарплатні має бути враховано відвідування засідань комітетів, роботу у фракціях, у відрядженнях та із виборцями.</p><p>Попри те, що Андрій Парубій публічно оголошував, що <a href="https://www.youtube.com/watch?v=7Y2rfI08d6I">підписав розпорядження</a> про накладення штрафів за невідвідування сесії, за наявними документами Голова ВРУ <a href="https://dostup.pravda.com.ua/request/11873/response/18809/attach/3/139710.pdf">лише нагадав депутатам</a> про дію старого розпорядження Володимира Литвина. Апарат Верховної Ради <a href="https://dostup.pravda.com.ua/request/rozporiadzhiennia_golovi_vierkho#incoming-18809">не надав жодної інформації</a> про нові розпорядження Андрія Парубія з цієї теми.</p><p>Окрім того, аналіз даних підтверджує, що система обліку робочого часу існувала не тільки “на папері”, але і в реальності.</p><p>Якщо вірити документам, <a href="https://dostup.pravda.com.ua/request/11772/response/18824/attach/3/0306.pdf">отриманим з Апарату Верховної Ради</a>, максимальний розмір заробітної плати в 2015 році для депутатів складав: 8526 грн на місяць за перший квартал і 6109 грн за решту місяців. Загалом максимальна зарплата нардепа за 2015 рік — 80559 грн. В цю суму, утім, не включалися виплати за тимчасовою непрацездатністю та відпускні. Якщо існували штрафи за невідвідування сесій ВР, то має бути кореляція (простіше кажучи зв’язок) між кількістю відвідувань і зарплатою.</p><p>Щоб таку кореляцію розрахувати, погляньмо на дані декларацій народних депутатів за 2015 рік. Беремо 6 пункт декларацій (заробітна платня та решта виплат та винагород), тому що, згідно з <a href="http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2790-12/print1445937037472359">законом</a>, депутати не можуть “займатися будь-якою, крім депутатської, оплачуваною роботою, за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності, а також медичної практики у вільний від виконання обов’язків народного депутата час”. Тобто 6 пункт — це переважно зарплати, які вони отримують від роботи народними обранцями.</p><p>Наступний етап — виключення з цих даних декларації депутатів <a href="http://itd.rada.gov.ua/declview/Home/Main/18090/2015">Максима Єфімова</a> та <a href="http://itd.rada.gov.ua/declview/Home/Main/5470/2015">Володимира Литвина</a>, які вказали у деклараціях аномально високу зарплатню (такі дані можуть викривити кореляцію).</p><p>Після цього можна розрахувати зв’язок між відвідуваністю депутатів Верховної Ради та їх зарплатою як часткою від максимальної зарплатні. Побачимо, що кореляція досить сильна (0.63). Тобто, хоча механізм нарахування штрафів за невідвідування не до кінця зрозумілий, в 2015 році він точно діяв. До речі, дію такого механізму Руху “Чесно” також підтвердили три депутати ВР.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/0*iz3fGJXd-tj4WZEd." /><figcaption>Дані й розрахунки: Рух “Чесно”</figcaption></figure><p><strong>ПРО СПРОЩЕННЯ РЕЄСТРАЦІЇ ЛІКІВ</strong></p><blockquote><strong>“Прийнятий Верховною Радою України 31 травня закон щодо спрощення державної реєстрації лікарських засобів відкрив вільний, без посередників, доступ в Україну найсучаснішим якісним лікам, створив на ринку усім зрозумілі, і, що головне, рівні умови. Нагадаю: завдяки законодавчим новаціям у закупівлі ліків міжнародними організаціями, у 2015 році було зекономлено 790 мільйонів гривень — це не тільки забраний у фармацевтичної мафії навар, це можливість для держави закупити більш якісні ліки і врятувати життя тисячам хронічно хворих українців”</strong></blockquote><p><strong>Правда. </strong>31 травня 2016 року Верховна Рада дійсно прийняла <a href="http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1396-19">відповідний Закон</a>, згідно з яким термін реєстрації лікарських засобів, вироблених у США, Швейцарії, Японії, Австралії, Канаді та ЄС, дозволено реєструвати за спрощеною процедурою, яка займає замість одного місяця 10 днів.</p><p>У 2015 році, як і сказав спікер, в Україні дійсно був запроваджений механізм закупівлі ліків через міжнародні організації. Спершу ВРУ прийняла <a href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/269-19">закон про залучення міжнародних організацій</a> до процедур залучення ліків в Україні. Пізніше <a href="http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/622-2015-%D0%BF">постановою КМУ</a> Уряд встановив критерії вибору організацій для закупівель ліків.</p><p>Парубій також не збрехав щодо суми, зекономленої внаслідок запровадження цієї процедури: 790 млн грн, <a href="http://patients.org.ua/2016/07/07/mizhnarodni-organizatsiyi-zakuplyat-na-zekonomleni-200-mln-grn-dodatkovi-liki/">за даними ПРООН</a>, становить економія коштів на закупівлях ліків у 2015 році у порівнянні з витратами МОЗ у 2014 році.</p><p><strong>ПРО СПРОЩЕННЯ ІМПОРТУ АВТО</strong></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*aFbllqi_a5s3aeT8R6_ssw.jpeg" /><figcaption>Автор: <a href="https://commons.wikimedia.org/wiki/User:Laitr_Keiows">Laitr Keiows</a></figcaption></figure><blockquote><strong>“Проілюструю, як дерегуляція може вже незадовго покращити нам життя. 31 травня Верховна Рада знизила акцизи на старі авто. Це питання, яке давно вже хвилювало українців, і за яке вболівали багато українців. Це означає, що після набрання чинності законом кожен українець зможе придбати більший, економічніший, безпечніший автомобіль за дешевшою ціною завдяки значно нижчій ціні”</strong></blockquote><p><strong>Манупіляція. </strong>Питання зниження акцизів дійсно давно хвилювало наших співвітчизників, але говорити, що кожен українець зможе придбати собі більший, економічніший та безпечніший автомобіль за значно нижчою ціною — це явна маніпуляція. <a href="http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1389-19">Закон щодо спрощення імпорту авто</a> дійсно прийняли, але водночас він містить стільки додаткових умов, що складно сказати, чи це дійсно було вирішенням проблеми. Імпортована машина має відповідати стандарту Євро-5, бути пригнаною безпосередньо майбутнім власником (або ж довіреною особою), при цьому можна ввезти лише одну машину один раз на рік. Причому ці норми не стосуються Росії, тобто основним постачальником машин за цими правилами буде Європа. Порахувати ціну розмитнення для старих і нових авто можна <a href="http://avtobazar.infocar.ua/rastamozhka_uk.html">тут</a>.</p><p>Чи кожен українець зможе дозволити собі імпорт авто за новими правилами? Давайте подивимось на статистику видачі європейських віз (якщо людина може дозволити собі поїхати в Європу, можливо, вона зможе і машину там купити). За <a href="http://ec.europa.eu/dgs/home-affairs/what-we-do/policies/borders-and-visas/visa-policy/docs/2015_consulates_schengen_visa_stats_en.xlsx">даними Європейської комісії</a>, в 2015 році українцям було видано 1 233 530 віз в країни Шенгенської зони — це на 11% менше, ніж роком раніше. Чисельність дорослого населення України віком старше 18 років, за даними Держстату, в 2015 році становила <a href="http://www.ukrstat.gov.ua/express/expr2016/06.1/123pdf.zip">34,9 млн осіб</a>. Тобто потенційно тільки 3,4% населення (за винятком дітей і підлітків до 18 років) зможе дозволити собі купити машину в Європі.</p><p><strong>ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ Й АРЕШТИ СУДДІВ</strong></p><blockquote><strong>“Крім цього, за четверту сесію було звільнено 270 суддів, в тому числі двоє суддів Конституційного суду, а також 193 судді з Автономної Республіки Крим, за порушення присяги”</strong></blockquote><p><strong>Правда</strong>. За четверту сесію Верховна Рада 8 скликання ухвалила 2 постанови про звільнення суддів Конституційного суду, 193 постанови про звільнення суддів з Автономної Республіки Крим і ще 6 постанов про звільнення суддів (<a href="http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=59168">№4697</a>, <a href="http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=59350">4697–1</a>, <a href="http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=58049">4010,</a> <a href="http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57738">3580–1</a>, <a href="http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=58351">3580–2</a>, <a href="http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=58470">3580–3</a>), які загалом звільняли 94 суддів. Більшість з них (82%) звільнялися у зв’язку з поданням заяви про відставку, або у зв’язку із заявою про звільнення за власним бажанням (13%; в такому разі судді отримують менші виплати після звільнення). Три судді були звільнені у зв’язку із досягненням 65 років, ще двоє — за станом здоров’я. Таке масове звільнення суддів <a href="http://chesnosud.org/news/245/">може пояснюватися</a>, по-перше, нещодавнім збільшенням довічної грошової допомоги колишнім суддям, а, по-друге, страхом перед прискіпливим аналізом їхніх статків, який передбачає судова реформа. Хоча загальна цифра дещо не збігається із озвученою Головою ВРУ (виходить 289 суддів замість 270), ми вважаємо це несуттєвою обмовкою.</p><blockquote><strong>“Також надано згоду на затримання та арешт двох суддів”</strong></blockquote><p><strong>Правда</strong>. На четвертій сесії було ухвалено дві постанови на затримання суддів Руслана Юхимука з Сєверодонецька й Олексія Бурана з Одеси (<a href="http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=58573">№4338 і </a><a href="http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=58575">№4340</a>).</p><p><strong><em>Дякуємо </em></strong><a href="https://www.facebook.com/ukrcontent/?fref=ts"><strong><em>Центру контент-аналізу </em></strong></a><strong><em>за надану стенограму прес-конференції. Стенограму можна почитати </em></strong><a href="https://docs.google.com/document/d/1-SpO4BoREm2hlSPQhjn5fuQmrPdOof2Lxvkp8NylTBg/edit?usp=sharing"><strong><em>тут</em></strong></a><strong><em>.</em></strong></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=d23beeee45d9" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Антимонопольна політика. Урок США для України. Частина 3. Горизонтальні злиття]]></title>
            <link>https://medium.com/@voxukraine/%D1%87%D0%BE%D0%BC%D1%83-%D0%B7%D0%B0-%D1%84%D1%96%D0%BA%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%96-%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%B8-%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F-%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%82%D0%B8-%D0%B4%D0%B2%D1%96%D1%87%D1%96-8aa5f3a92177?source=rss-16457f8f5278------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/8aa5f3a92177</guid>
            <category><![CDATA[монополії]]></category>
            <category><![CDATA[закон]]></category>
            <category><![CDATA[україна]]></category>
            <category><![CDATA[сша]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[VoxUkraine]]></dc:creator>
            <pubDate>Mon, 01 Aug 2016 07:50:07 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2016-08-01T08:04:47.950Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*MrrEQFczXLH1q8kQ84BN2g.jpeg" /></figure><p><em>Автор: </em><strong><em>Рассел Піттман </em></strong><em>[1], професор Київської школи економіки, керівник відділу економічних досліджень групи економічного аналізу антимонопольного департаменту Мін’юсту США.</em></p><h4>Вважається, що горизонтальні злиття, як і горизонтальні угоди, найімовірніше можуть зашкодити конкуренції, оскільки за визначенням усувають із ринку реальних або потенційних конкурентів. У статті описуються 4 етапи аналізу горизонтальних злиттів на предмет їх впливу на конкуренцію.</h4><p>Вважається, що горизонтальні злиття, як і горизонтальні угоди, найімовірніше можуть зашкодити конкуренції, оскільки за визначенням усувають із ринку реальних або потенційних конкурентів. У 2010-му американські антимонопольні органи — Антимонопольний підрозділ міністерства юстиції США і Федеральна торгова комісія — опублікували документ <em>«Положення про горизонтальні злиття»</em>. У ньому описані чотири етапи аналізу горизонтальних злиттів на предмет їхнього впливу на конкуренцію. Нижче ми розглянемо ці етапи детальніше. Аналіз злиттів, який Єврокомісія та інші органи проводять на основі європейських стандартів, спирається на дуже схожу аналітичну основу.</p><p>Етапи аналізу, описані в «Положеннях про горизонтальні злиття», такі:</p><ul><li>Визначення (і опис) ринку</li><li>Бар’єри для виходу на ринок</li><li>Виявлення потенційних негативних наслідків злиття для конкуренції</li><li>Ефективність</li></ul><h4>Визначення ринку</h4><p>Перший концептуальний етап аналізу — <em>визначення ринку</em>: окреслення конкретних меж конкуренції між фірмами, які планують злиття (якщо фірми виробляють 100 конкуруючих продуктів, то цей і наступні кроки виконуються 100 разів, але вважаються одним етапом). Зі свого боку ринок, який визначається під час аналізу злиття, має два виміри: товарний та географічний.</p><p><em>Товарний ринок</em>, на якому конкурують дві компанії, — це конкретний продукт або послуга, які вони продають покупцеві, конкуруючи між собою. Вважається, що товари належать до одного ринку, якщо покупець вважає їх близькими економічними еквівалентами для задоволення своїх потреб. Або, якщо говорити більш формально, якщо перехресна цінова еластичність попиту на них значно відрізняється від нуля. (Дійсно, ще 35 років тому У. Лендс і Р. Познер писали, що етап визначення ринку під час антимонопольного аналізу стає зайвим, якщо ми можемо достовірно визначити цінову й перехресну цінову еластичність попиту[2]).</p><p>Зі свого боку, <em>географічний ринок, </em>на якому конкурують дві фірми, — це фізична територія, на якій замовники можуть купувати продукти, позначені як «ринок продуктів». Це може бути що завгодно — від певного регіону країни (як у випадку із насипними сировинними товарами, наприклад, цементом) до всього світу (наприклад, товари й послуги з високою доданою вартістю, такі як музичні інструменти і споживча електроніка).</p><p>І товарний, і географічний ринок визначаються виключно з погляду покупця: які економічно вигідні альтернативи в нього є у виборі продукту і його географічного положення в процесі задоволення потреби. Якщо той чи інший альтернативний продукт виглядає функціонально ідентичним продуктам, які вже є на ринку, але занадто дорогим, щоби покупець розглядав його як економічно вигідну альтернативу, то такий продукт не належить до даного ринку продуктів. Якщо певний продукт належить до даного ринку продуктів, але виробляється дуже далеко, і транспортні витрати роблять його занадто дорогим, щоби покупець розглядав його як економічно вигідну альтернативу на певній території, або якщо покупцеві потрібні місцеві сервісні організації, і віддалені постачальники не можуть їх створити з економічних причин, то територія, на якій виробляється цей продукт, а також розташовані на ній постачальники не вважаються належними до того самого географічного ринку.</p><p><em>«Положення про горизонтальні злиття»</em>, яке використовують органи правозастосування США, формалізує визначення ринку продуктів і географічного ринку в рамках парадигми так званого «гіпотетичного монополіста». Її логіка така. Уявіть, що є два продукти, які виробляють дві конкуруючі фірми, що оголосили про злиття (якщо таки продуктів 100, то процес повторюється 100 разів). А тепер уявіть компанію, у якої монополія на ці два продукти. Чи підвищить така компанія ціну на один або обидва ці продукти з вигодою для себе до рівня, який істотно перевищує нинішню ціну? (Говорячи мовою <em>«Положення», </em>чи відбудеться «невелике, але суттєве й не тимчасове підвищення ціни» (small but significant and non-transitory increase in price, SSNIP -. <em>VoxUkraine.org). </em>Якщо так, то ці два продукти утворюють ринок, й аналіз триває відповідно до <em>«Положення». </em>Якщо ні, то потрібно проаналізувати, на який продукт перейде покупець, щоби подолати наслідки спроби підвищити ціну? (Якщо продукт визначається не ринком продуктів, а географічним ринком, то замініть слово «продукт» словом «територія»). Тепер додайте цей продукт (або територію) на «ринок», який розглядаєте, і поставте це питання знову. Повторюйте процес доти, поки відповідь не стане позитивною. Тобто, поки не з’явилася група продуктів, на яку в когось є монополія, і цей монополіст дійсно зможе з вигодою для себе підвищити ціну до рівня, який істотно перевищує нинішній. Така група продуктів і стає <em>ринком продуктів для цілей аналізу впливу злиття на конкуренцію.</em></p><blockquote><strong>Приклад: спроба Coca-Cola поглинути Dr.Pepper</strong></blockquote><blockquote>Часто визначення ринку — вирішальний чинник, на підставі якого можна судити, зашкодить злиття конкуренції чи ні. Цікавий приклад — спроба поглинання Dr. Pepper Company корпорацією Coca-Cola в 1980-х[3]. Федеральна торгова комісія була стурбована тим, що злиття послабить конкуренцію на ринку продуктів, який вона визначила як «ринок газованих безалкогольних напоїв». Coca-Cola контролювала приблизно 37 % цього ринку в США, Dr. Pepper — майже 5 %. Сторони, які заявили про злиття, стверджували, що товарний ринок ширший. Вони доводили, що газовані безалкогольні напої змагаються за покупця з іншими напоями, наприклад фруктовими соками, молоком, кавою, чаєм і водою. (З погляду парадигми «гіпотетичного монополіста», компанії, що планували злиття, стверджували, що монополія продавця газованих безалкогольних напоїв не викличе підвищення цін до рівня, який перевищує ціну перед злиттям. На їхню думку, досить багато покупців перейдуть на ці альтернативні напої, щоби не переплачувати за газовані безалкогольні).</blockquote><blockquote>Якби ринок дійсно був настільки широким, то, зрозуміло, ринкові частки обох сторін були б дуже малі. А значить, злиття було б визнане таким, що не завдає шкоди конкуренції. Але за допомогою задокументованих планів самих компаній Федеральна торгова комісія змогла показати, що вони враховували конкуренцію з боку інших виробників газованих безалкогольних напоїв, а не виробників якихось інших напоїв. На такому вужчому ринку плановане злиття визнали порушенням Закону Клейтона й заборонили.</blockquote><blockquote>Однак цікаво зазначити, що більш вузьке визначення ринку не завжди веде до висновку, що злиття послабить конкуренцію. Деякі аналітики, які згодом писали про угоду Coca-Cola — Dr. Pepper, припустили, що її сторонам слід було б наполягати на більш вузькому визначенні ринку продуктів. Зокрема, обмежити його ринком газованих безалкогольних напоїв <em>зі смаком коли</em>. Оскільки в напою Dr. Pepper немає цього смаку, таке визначення ринку привело б до висновку, що злиття взагалі не послабить конкуренцію, тобто що насправді це не горизонтальне злиття.</blockquote><p>Варто також вказати, що в останні роки аналітичний та емпіричний процеси визначення ринку, як і інші сфери економічної науки, змінюються під впливом технологій. Це пов’язано з розвитком економетрики, розширенням можливостей комп’ютерів, а найважливіше — доступністю дуже великих обсягів даних про продаж тих чи інших продуктів (особливо споживчих товарів короткочасного користування). Економісти вже намагаються визначати перехресну цінову еластичність різних альтернативних продуктів шляхом спостереження безпосередньо за обсягами закупівель і цінами в роздрібних магазинах. Як і раніше, використовуються також традиційні непрямі методи. Серед них — опитування учасників ринку, вивчення внутрішніх документів компаній, а також «експерименти в природних умовах». Такі економічні методи вже довели свою корисність при розгляді потенційних проблем зі злиттями органами правозастосування.</p><p><em>Визначення ринкової частки</em></p><p>Перший етап аналізу горизонтального злиття включає також <em>визначення фірм — учасників</em> ринку продуктів або географічного ринку, а також <em>оцінку їхніх ринкових часток</em>. Якщо ринок продуктів і географічний ринок уже визначені, то це завдання не складає труднощів. У число «учасників ринку» зазвичай включають усіх нинішніх продавців.</p><p>«Ринкові частки» учасників розраховують на підставі обсягів продажу. Частку можна також визначити або уточнити, вимірявши фізичний обсяг виробництва продуктів (тобто не помножений на ціну, як у випадку з виручкою) або виробничі потужності. Іноді обсяг виробництва точніше відображає, наскільки важливим є ринковий гравець. Так буває, наприклад, коли в певний рік незвично багато продуктів або залишилися не проданими, або продавалися на іншому географічному ринку.</p><p>В деяких випадках ринкову частку краще відображає не виручка чи обсяг виробництва, а виробничі потужності — наприклад, якщо ці потужності зараз дуже слабко завантажені або якщо нинішній рівень виручки чи виробництва погано відображають їхні майбутні значення. Так буває, зокрема, якщо основні фонди компанії застаріли чи зносилися, або сильно виснажилися будь-які її ресурси. Наприклад, у справі <em>«США проти General Dynamics Corp.»</em> (415 US 486 [1974]), Верховний суд США відмовився блокувати угоду про злиття двох компаній із великими частками регіонального ринку видобутку вугілля. Причина — одна з компаній практично вичерпала запаси вугілля, а значить, не могла стати важливим конкурентом на цьому ринку в майбутньому.</p><p>Крім того, якщо всі компанії в якійсь групі мають однакові шанси позмагатися за покупців, і якщо всі вони не обмежені в потужностях, то для цілей аналізу можна вважати, що в них, по суті, однакові ринкові частки. У цьому випадку найточніший індикатор рівня конкуренції — <em>кількість</em> (реально конкурентоспроможних) фірм на ринку, а не їхня частка в загальному обсязі продажів, обсягах виробництва чи виробничих потужностях.</p><p>Американські антимонопольні органи зазвичай використовують свої оцінки ринкових часток, щоб розрахувати зведену статистику концентрації ринку — <strong>індекс Херфіндаля-Гіршмана</strong> (Herfindahl-Hirschman Index, HHI -. <em>VoxUkraine.org). «Положення» </em>пропонує певні граничні значення ННІ, які є приблизною оцінкою того, чи створить передбачуване злиття проблеми для конкуренції. Антимонопольні органи інших країн можуть використовувати HHI, значення частки чотирьох найбільших фірм у сумарному показнику галузі та/або інші показники концентрації ринку.</p><p>Важливо, щоб органи правозастосування не переоцінювали точність цих показників чи їхню вагу в прийнятті рішень. Нехай той чи інший індекс здається точним і науково обґрунтованим, він точний рівно настільки, наскільки точні припущення, які лежать у його основі. Наприклад, межі визначення ринку продуктів або географічного ринку неточні за своєю суттю. Тому дуже низькі оцінки концентрації галузі (отримані в будь-який спосіб), можливо, і підштовхнуть антимонопольний орган до рішення не оскаржувати злиття, але дуже високі показники концентрації самі по собі майже ніколи не стають приводом його оскаржити.</p><h4>Бар’єри для виходу на ринок</h4><p>Другий етап аналізу горизонтального злиття, зазначений в американському <em>«Положенні» — </em>оцінити, наскільки злиття <em>ускладнить вихід нових фірм</em> на певний ринок (товарний чи географічний). Навіть якщо плановане злиття значно підвищить концентрацію ринку, об’єднана компанія швидше за все не зможе рентабельно підняти ціни, якщо інші фірми спроможні легко вийти на ринок і відібрати частину її бізнесу[4].</p><p><strong>Бар’єрами для виходу на певний ринок можуть стати:</strong></p><p>1) патенти, ліцензії або інша інтелектуальна власність;<br>2) державні норми, включаючи необхідність отримувати екологічні або інші дозволи;<br>3) високий рівень незворотних витрат;<br>4) труднощі з отриманням доступу до початкових ресурсів;<br>5) бренд або репутація існуючих учасників ринку;<br>6) можлива реакція існуючих учасників ринку на вихід нового гравця.</p><p>За останні кілька десятиліть оцінка бар’єрів для виходу на ринок і визначення ринку стали двома найважливішими етапами аналізу, зазначеними в <em>«Положенні». </em>Зважаючи на їхні результати, антимонопольні органи вирішують, чи потрібно оскаржувати злиття, а суди — чи підтримувати це рішення.</p><p>Мета цього етапу аналізу — визначити, чи здатний той чи інший бар’єр запобігти виходу на ринок нових гравців (чи затримати його) у відповідь на антиконкурентне підвищення цін. Головне — зрозуміти ймовірні наслідки планованого злиття для конкуренції. А для цього, як уже говорилося, потрібно спробувати спрогнозувати майбутнє.</p><p>Навіть якщо вихід на ринок явно можливий, це не означає, що така можливість захистить покупців від антиконкурентної поведінки об’єднаної фірми з великою ринковою часткою. В американському <em>«Положенні»</em> підкреслюється, що для того щоби легкість виходу на ринок могла знизити структурні ризики з ослаблення конкуренції, такий вихід має <strong>відповідати трьом критеріям</strong>:</p><p>1) він повинен бути <em>своєчасним, </em>тобто статися досить швидко, щоби дійсно захистити покупців від антиконкурентного підвищення цін;</p><p>2) він повинен бути досить <em>імовірним</em> (а не просто теоретично можливим), щоб об’єднана фірма враховувала цю ймовірність у своїй конкурентній поведінці;</p><p>3) він повинен бути досить <em>масштабним, </em>щоби<em> з</em>ахистити покупців, які можуть стати жертвами антиконкурентного підвищення цін.</p><p>Американські та європейські норми вказують, що якщо після злиття вихід на ринок нових гравців оцінюється як «своєчасний, імовірний і масштабний», то злиття можна не оскаржувати навіть у тому випадку, якщо воно призведе до високої концентрації ринку.</p><p>Наведемо два приклади. Перший — рішення дирекції ЄС із питань конкуренції блокувати передбачуване злиття компаній SCA і Mesta Tissue. Дирекція дійшла висновку, що велика частка об’єднаної компанії на споживчому ринку тканин Скандинавських країн буде перешкоджати виходу на нього інших компаній. Доводи дирекції — важливість локальних виробничих потужностей, наявність регіональних мереж постачальників і сильна прихильність споживачів до бренду (справа <em>Comp /</em>M2097,31 січня 2001 року). Протилежний приклад: виїзна сесія суду округу Колумбія вирішила не блокувати злиття двох операторів нафтових свердловин, хоча кількість подібних компаній невелика. Причина, підтверджена в процесі апеляції, — вихід на цей ринок не дуже ускладнений (справа <em>«США проти Baker Hughes</em>»,908 F.2d 981 [DC Cir. 1990]).</p><h4>Виявлення негативних наслідків для конкуренції</h4><p>Третій етап аналізу за «<em>Положенням», — </em>визначення <em>наслідків злиття для </em>конкуренції. Припустимо, ринкова частка об’єднаної фірми свідчить про концентрацію ринку, і покупці можуть стати жертвами її антиконкурентної поведінки. Подальший аналіз виявив суттєві бар’єри для виходу нових компаній на ринок. Тепер потрібно визначити конкретний механізм можливого ослаблення конкуренції. Аналітики, державні органи й суди зазвичай розрізняють два класи негативного впливу злиття на конкуренцію: <em>ефект координації</em> та <em>ефект односторонніх дій.</em></p><p>«Ефект координації» — це ймовірність того, що через зменшення кількості гравців на ринку угода полегшить координацію дій конкурентів, які залишилися, що призведе до скорочення виробництва, яке зазвичай супроводжує таку координацію. Такою є теорія шкоди, на якій наголошують ранні версії американського <em>«Положення». </em>Більшість дискусій навколо неї зводилося до логіки класичної роботи Джорджа Стокінга, Майрона Уоткінса і Джорджа Стиглера[5].</p><p>Стіглер доводив, що успішна домовленість між компаніями про координацію конкурентної поведінки повинна вирішувати три проблеми: як досягти угоди щодо конкретного плану дій, як виявити порушників домовленості, і як їх покарати[6]. Він описав кілька чинників, які допомагають «вирішити» ці проблеми й полегшити координацію дій конкурентів на певному ринку. Головні з них: a) однорідність продукту, b) фрагментація покупців, c) малий обсяг типових транзакцій, d) невелика кількість продавців, і e) збереження цін у таємниці.</p><p>Стіглер стверджував, що якщо ринок демонструє ці характеристики, то скорочення чисельності конкурентів із більшою імовірністю призведе до координації дій між фірмами, які залишилися, ніж подібне злиття на ринку з протилежними характеристиками. У «Положення» були небезпідставно додані ознаки змови на ринку. Вони доповнили список чинників, які виводили змову в розряд серйозніших небезпек для певного ринку. Отже, антимонопольні органи стали частіше розглядати злиття двох учасників такого ринку як привід для занепокоєння.</p><p>Приклад злиття, блокованого через ефект координації, — скасування угоди компаній HJ Heinz і BeechNut, які разом із галузевим гігантом Gerber входять у трійку провідних продавців дитячого харчування в США[7]. Федеральна торгова комісія постановила (а апеляційний суд підтвердив), що скорочення чисельності великих конкурентів на рику з трьох до двох значно полегшить і збільшить ймовірність змови між ними. (Зверніть увагу, що цей випадок — приклад скасування злиття в рамках парадигми SLC, тобто «істотного послаблення конкуренції». За старими нормами, характерним для ЄС (вони передбачають посилення «домінування»), це злиття не викликало б претензій із боку антимонопольного органу. Справа в тому, що злиття, швидше за все, не посилило, а послабило б домінуюче становище лідера ринку — фірми Gerber). Недавні рішення ЄС про заборону злиття з тієї причини, що вони призвели б до посилення «колективного домінування», базуються на логіці, схожій із тією, якою керувалася Федеральна торгова комісія. Приклад — заборона угоди <em>Gencor /</em>Lonhro.</p><p>Правило <strong>«ефекту координації»</strong> залишилося в <em>«Положенні», </em>і в правовій практиці злиттів на нього звертають найпильнішу увагу. Але в 1992 році в <em>«Положення»</em> додали ще і правило «ефекту односторонніх дій» — другу проблему горизонтальних злиттів, яка явно впливає на конкуренцію[8]. «Ефект односторонніх дій» передбачає, що об’єднана фірма може, наприклад, підняти ціну й тим самим погіршити становище покупців, а інші компанії будуть конкурувати в цьому новому вимірі. Дійсно, парадигма «ефекту односторонніх дій» є ближчою до початкових висновків Стиглера про те, що важлива перехресна цінова еластичність попиту на конкуруючі продукти. Тому в аналізі ефекту односторонніх дій економетрична оцінка попиту займає набагато важливіше місце, ніж в аналізі ефекту координації після злиттів.</p><p><strong>Ефект односторонніх дій</strong> найпростіше проілюструвати моделлю Хотеллінга. Продавці розташовуються в ряд, який являє собою певний вимір властивості або якості продукту (а якщо зовсім спростити — фізичне місцеперебування[9]). Уявіть, що в цьому ряду розташовані п’ять продавців, пронумерованих зліва направо від 1 до 5 (див. Рис. 1).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/469/1*NfwSleo2Y1_8pn1ZN6zP1Q.jpeg" /><figcaption>Рис. 1: Верхній ряд — ситуація до злиття. Нижній ряд — ситуація після злиття</figcaption></figure><p>Якщо покупці рівномірно розподілені вздовж усього ряду й зазвичай купують продукт, розташований до них найближче, то кожен із продавців буде найсильніше конкурувати з продавцями безпосередньо зліва і справа від нього. Тому якщо, наприклад, продавець 2 вирішить підняти ціну, то найсильніше його буде хвилювати те, що покупці можуть піти до продавців зліва і справа — тобто до продавців 1 і 3. Продавець 4 (і тим більше продавець 5) — набагато менш важливий стримуючий фактор, який впливає на конкурентну поведінку продавця 2, ніж продавці 1 і 3.</p><p>А тепер уявіть, що продавці 2 і 3 провели злиття. Якщо місце розташування продукту й покупця не змінилися, то стримуючим фактором для підвищення ціни продавцем 2 залишаться його побоювання щодо переходу покупців до продавців 1 і 3. Але тепер продавці 2 і 3 отримують прибуток спільно. Тому покупець, який пішов від продавця 2 до продавця 3 в результаті підвищення ціни, уже не вважається втраченим. Цей покупець залишається клієнтом об’єднаної фірми. З цієї причини ціни, встановлені продавцями 2 і 3 після злиття, швидше за все, будуть вищими, ніж до злиття. Оскільки продавці 4 і 5 були менш важливим стримуючим фактором, який впливав на поведінку колишнього продавця 2, його злиття з продавцем 4 або 5 менше послабить конкуренцію. А значить, таке злиття повинно викликати меншу занепокоєність антимонопольних органів.</p><p>Знову ж таки, ця концепція повертає нас до первісних висновків Стиглера. Тобто, чим більше ми знаємо про перехресну цінову еластичність попиту, тим точніше зможемо оцінити негативні наслідки злиття для конкуренції. А значить, тим менше нам потрібно піклуватися про точне визначення ринку. У випадку зі злиттям продавців 2 і 3, у рамках моделі ефекту односторонніх дій стає набагато менш важливо знати, чи належить продавець 5 до того ж товарного або географічного ринку, що і продавці 2 і 3. Те саме можна сказати про точний розрахунок ринкових часток і рівнів HHI щодо планованого злиття. Ці «структурні ознаки» конкуренції містять менше корисної інформації, ніж докладний і цілеспрямований аналіз того, наскільки значними є обмеження, які фірми, що об’єднуються, накладають на поведінку одна одної.</p><p>Однак компанії в моделі Хотеллінга можуть не мати фіксованого місця розташування в ряду. Крім того, під час аналізу ефекту односторонніх дій після злиття, зазначеного в прикладі, виникає ще одне питання. Чи не вирішить нова або існуюча фірма, що їй буде вигідніше «переміститися» ближче до продавця 2 у відповідь на антиконкурентне підвищення цін із його боку? Якщо це легко зробити, то підвищення ціни після злиття спонукатиме інших продавців просто переміститися ближче до продавців 2 і 3 і залучити більше покупців, які страждають від підвищення ціни. У цьому випадку об’єднана фірма навряд чи буде відразу підвищувати ціну. Якщо ж переміститися складно, то продавець 2 дійсно може підвищити ціну після злиття, не турбуючись про те, що покупці підуть до продавця 3: адже він об’єднався з найближчим конкурентом у цій продуктовій ніші.</p><p>Ефект односторонніх дій часто викликає побоювання антимонопольних органів у разі злиття фірм, які продають <em>диференційовані </em>продукти. Такі фірми за визначенням виділяють набагато ресурсів на те, щоб розташувати свої продукти в бажаному «місці» ринку. (З іншого боку, якщо продукти диференційовані, то вони за визначенням не однорідні. А значить, за теорією Стиглера, небезпека скоординованих дій після злиття зменшується).</p><p>Один із перших випадків успішного блокування злиття через ефект односторонніх дій — претензія Антимонопольного підрозділу міністерства юстиції США до злиття хлібопекарень Continental Baking і Interstate Baking. У деяких регіонах США Continental і Interstate були або єдиними виробниками брендованого білого хліба, або входили в трійку виробників. У Сполучених Штатах білий хліб — це продукт, який активно рекламують і який сильно диференційований за брендами. Були підстави вважати, що якщо дві фірми об’єднаються й підвищать ціни, то велика частина продажів, яку втратить одна з них, перейде до іншої, а не до «приватних торгових марок», тобто менш іменитих конкурентів.</p><p>Навпаки, в 1996 році Антимонопольний підрозділ відмовився оскаржувати передбачуване поглинання Maybelline корпорацією L’Oreal[10]. У ті часи ці дві компанії були провідними виробниками жіночої косметики в США. На ринку продуктів, який здавався найбільш проблематичним — туші для вій, Maybelline лідирувала, L’Oreal займала четверте місце, і разом з компаніями Revlon (торгові марки Revlon і Almay) та Proctor and Gamble (бренди Max Factor і Cover Girl) вони контролювали до 90 % ринку.</p><p>Незважаючи на такі високі ринкові частки, а також бар’єри для виходу на ринок, пов’язані з міцними брендами і великими рекламними бюджетами, мін’юст визначив, що злиття не завдасть істотної шкоди конкуренції. Причина — обидві компанії конкурували на протилежних кінцях товарного спектру. Maybelline була доступним брендом, який конкурував з іншими такими самими брендами на кшталт Cover Girl в точках масових продажів, наприклад, в аптеках. Навпаки, L’Oreal — престижний бренд, який конкурував із такими самими престижними брендами, наприклад Clinique, у дорогих універмагах, таких як Macy’s і Saks Fifth Avenue. Інакше кажучи, лише деякі старшокласниці і студентки, дізнавшись про підвищення цін на туш Maybelline в місцевій аптеці, стали б купувати продукти L’Oreal в Saks. І вкрай мало світських дам, зіткнувшись із підвищенням цін на косметику L’Oreal в Saks, стали б купувати продукти Maybelline в аптеках. Від злиття постраждала б дуже мала кількість покупців.</p><h4>Ефективність</h4><p>На останньому етапі аналізу горизонтальних угод відповідно до американського «<em>Положення</em>» вивчається й підраховується <em>ефективність</em> злиття. Інакше кажучи, антимонопольні органи визначають, чи підвищиться добробут, наприклад, завдяки скороченню витрат. І чи переважить підвищення ефективності зниження добробуту через ослаблення конкуренції. У різних юрисдикціях органи з контролю за злиттями трактують ефективність по-різному. Наприклад, у США порівняння підвищення ефективності зі збитком для конкуренції після злиття апеляційні суди приймають як аргумент, а Верховний суд — поки що ні. Але більшість антимонопольних органів у своїх внутрішніх документах враховують ефективність, коли вирішують, чи варто оскаржувати те чи інше злиття.</p><p>Український закон про захист конкуренції говорить, що Кабінет міністрів може дозволити злиття, відхилене Антимонопольним комітетом, «якщо позитивний ефект для суспільних інтересів зазначеної концентрації переважує негативні наслідки обмеження конкуренції” (стаття 25, частина 2). Виняток — випадки, коли негативні наслідки для конкуренції від злиття «не є необхідними для досягнення мети концентрації» або «становлять загрозу системі ринкової економіки» (стаття 25, частина 3).</p><p>Парадигма, у рамках якої ці органи розглядають ефективність злиття, не змінювалася з часів класичної статті Вільямсона. У ній у вигляді діаграми описувався компроміс між «прямокутниками» скорочення витрат і «трикутниками» втрат добробуту від підвищення цін[11] (див. малюнок нижче).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/759/1*vtWwRMUQVGSDGQIxlXC9Uw.jpeg" /></figure><p>Можна також враховувати динамічну ефективність, хоча її ще важче визначити достовірно. Причому отриманий результат може переважити статичні розрахунки компромісу Вільямсона.</p><p>У «<em>Положенні про горизонтальні злиття»</em> антимонопольні органи США чітко дали зрозуміти, що будуть враховувати ефективність, приймаючи рішення про те, чи оскаржувати плановане злиття. Для цього потрібно, щоб ефективність можна було оцінити з певним ступенем упевненості. Крім того, потрібно переконатися, що такої ефективності можна досягти іншими способами, які не передбачають усунення конкуренції між двома фірмами.</p><blockquote><em>Наприклад, ефективність, досягнута під час злиття, може посприяти посиленню конкуренції. Це може статися, якщо дозволити злиття двох неефективних конкурентів в одну більш ефективну компанію, скажімо, завдяки об’єднанню взаємодоповнюючих активів. Якщо розглядати ситуацію в контексті ефекту односторонніх дій, то після зниження витрат об’єднана фірма може повністю або частково відмовитися від намірів підвищити ціну. Підвищення ефективності може не відразу позначитися на цінах, але привести до появи нових або вдосконалених продуктів. У контексті ефекту координації, зниження витрат може зменшити ймовірність або результативність скоординованих дій, мотивуючи незалежного підприємця знизити ціну або створити незалежну фірму. («Положення», ч. 10)</em></blockquote><p>У США і Європі виділяють клас ефективності, щодо якої діє особлива правова оцінка — ефективність, яка виникає в разі, якщо одна з фірм зазнає невдачі. Коли одна зі сторін злиття втрачає гроші й може вийти з бізнесу, у результаті чого її виробничі активи покинуть ринок, обсяг виробництва продуктів може скоротитися, а ціна на них зрости, це призведе до втрат для добробуту, як би вони не вимірювалися. Якщо передбачуване злиття допоможе запобігти такому сценарію, то воно апріорі позитивно вплине на добробут. Антимонопольні й судові органи визнають цей ефект. Вони виявляють певний рівень толерантності щодо злиттів, які допомагають зберегти на ринку активи фірми-банкрута, навіть якщо мова йде про близьких конкурентів.</p><p>Однак, як і у випадку із загальною оцінкою ефективності, «захист фірми, що зазнає невдачі» повинен відповідати певним умовам. Йдеться про ймовірність того, що активи такої фірми дійсно покинуть ринок, якщо злиття не відбудеться.</p><p>Під час розгляду практично будь-якого злиття в США і ЄС сторони угоди наводять аргументи й докази підвищення ефективності, яке може дати злиття. Зазвичай подібні доводи абстрактні та не містять конкретних фактів, а органи правозастосування ставляться до них зі скепсисом. (Виняток — коли сторони довели, що ефективність розраховувалася заздалегідь, до рішення про злиття. Але таких випадків напрочуд мало). Однак, на думку автора цієї статті, перевірити ефективність під час злиття з «фірмою, яка зазнає невдачі» можна за допомогою об’єктивних оцінок. Вони з більшою ймовірністю, ніж загальні прогнози, переконають антимонопольні органи не оскаржувати злиття.</p><p>Важливо зазначити, що в більшості антимонопольних юрисдикцій, включно зі США і ЄС, переважну більшість планованих злиттів — горизонтальних та інших — не блокують. Зокрема, у більшості юрисдикцій фірми, які планують злиття, не зобов’язані доводити, що воно приведе до підвищення ефективності або якимось іншим чином посприяє суспільній вигоді. Автори антимонопольних законів і органи правозастосування виходять із того, що ринок краще, ніж уряд, зможе розпізнати цю вигоду. І що підприємці та інвестори планують злиття, щоб отримати прибуток, який приносить користь економіці. Випадків, коли антимонопольні органи виявляють і демонструють ймовірність істотного послаблення конкуренції через злиття, порівняно небагато. Тоді фірми, які запланували злиття, повинні або довести, що побоювання антимонопольних органів марні, або продемонструвати, що, незважаючи на можливе ослаблення конкуренції, підвищення ефективності в результаті злиття буде настільки істотним, що переважить негативні наслідки.</p><p>Наприклад, у США й багатьох інших юрисдикціях фірми, які запланували злиття, повинні заздалегідь повідомляти антимонопольні органи про те, що масштаб передбачуваної операції й розміри компаній не перевищують певних порогових значень[12]. За десять років із 2006 до 2015-го антимонопольні органи США отримували в середньому 1525 повідомлень про заплановані злиття на рік. Антимонопольний підрозділ Мін’юсту відкривав за ними в середньому 64 попередніх розслідування на рік, відправляв 24 «повторних запити» (вимагав від компаній надати більш детальну інформацію) і подавав у середньому 17 «державних заперечень».[13] За той самий період Федеральна торгова комісія здійснювала в середньому 21 «правозастосовну дію щодо злиттів» на рік.[14]</p><p>У заключній частині статті ми розглянемо вертикальні злиття.</p><h4>Примітки:</h4><p>[1] Висловлені в статті погляди можуть не співпадати із позицією Міністерства юстиції США.</p><p>[2] William Landes and Richard Posner, “Market Power in Antitrust Cases,” Harvard Law Review 94 (1981), pp. 937–996.</p><p>[3] Цей випадок детально розглядяється тут: Lawrence J. White, “Application of the Merger Guidelines: The Proposed Merger of Coca-Cola and Dr. Pepper,” in J.E. Kwoka and L.J. White, eds., <em>The Antitrust Revolution</em>, 2nd ed., Boston: Scott, Foresman, 1994.</p><p>[4] В крайньому випадку, це логіка ідеї «змагальності»: навіть монополіст не може бути в змозі стягувати ціну вище, ніж конкурентоспроможні ціни, якщо вхід досить швидкий та легкий. Див. William J. Baumol, J.C. Panzar, та Robert Willig, <em>Contestable Markets and the Theory of Industry Structure</em>, New York: Harcourt Brace Jovanovich, 1982, а також Marius Schwartz, “The Nature and Scope of Contestability Theory,” <em>Oxford Economic Papers</em> 38 (1986, supplement), 37–57.</p><p>[5] George Stocking and Myron Watkins, <em>Cartels in Action</em> (New York: Twentieth Century Fund, 1947); George Stigler, “A Theory of Oligopoly,” in Stigler, <em>The Organization of Industry</em>, Homewood, IL: Richard D. Irwin, 1968.</p><p>[6] Див.також E. Green and R. Porter, “Noncooperative collusion under imperfect price information, <em>Econometrica </em>52 (1984), 87–100, та Louis Kaplow and Carl Shapiro, “Antitrust”, in A.M. Polinsky and Steven Shavell, eds., <em>Handbook of Law and Economics</em>, vol. 2 (Amsterdam: Elsevier, 2007).</p><p>[7] Для отримання додаткової інформації див. Jonathan Baker, “Efficiencies and High Concentration: Heinz Proposes to Acquire Beech-nut,” in J.E. Kwoka and L.J. White, eds., <em>The Antitrust Revolution</em>, 5th ed. (New York: Oxford University Press, 2009), і рішення апеляційного суду, <em>Federal Trade Commission v. H. J. Heinz</em> Co., 246 F.3d 708 (D.C. Cir. 2001).</p><p>[8] Див. Robert Willig, “Merger Analysis, Industrial Organization Theory, and Merger Guidelines,” <em>Brookings Papers on Economic Activity: Microeconomics</em> (1991), 281; Janusz Ordover and Robert Willig, “Economics and the 1992 Merger Guidelines: A Brief Survey,” <em>Review of Industrial Organization</em> 8 (1993), 139–150; and Carl Shapiro, “The 2010 Merger Guidelines: From Hedgehog to Fox in Forty Years,” <em>Antitrust Law Journal</em> 77 (2010), 701–759.</p><p>[9] Harold Hotelling, “Stability in Competition,” <em>Economic Journal</em> 39 (1929), 41–57, reprinted in George Stigler and Kenneth Boulding, eds., <em>A.E.A. Readings in Price Theory</em> (Chicago: Richard D. Irwin, for the American Economic Association, 1952); or Stephen Martin, Industrial Organization in Context (New York: Oxford University Press, 2010).</p><p>[10] Для отримання додаткової інформації див. Constance Robinson, <a href="https://www.justice.gov/atr/speech/quantifying-unilateral-effects-investigations-and-cases">“Quantifying Unilateral Effects in Investigations and Cases,”</a> George Mason Law Review Symposium, Antitrust in the Information Revolution: New Economic Approaches for Analyzing Antitrust Issues, George Mason University School of Law, Arlington, Virginia, October 11, 1996.</p><p>[11] Oliver Williamson, “Economies as an Antitrust Defense: The Welfare Tradeoffs,” <em>American Economic Review</em> 58 (1968), 18–36.</p><p>[12] Див. документ Федеральної торгової комісії «To File or Not to File: When You Must File a Premerger Notification Report Form,» <a href="https://www.ftc.gov/sites/default/files/attachments/premerger-introductory-guides/guide2.pdf">Hart-Scott-Rodino Premerger Notification Program</a>, Federal Trade Commission, вересень 2008.</p><p>[13] Розрахунок проводився на основі <a href="https://www.justice.gov/atr/file/788426/download">статистики завантаженості Антимонопольного підрозділу</a>, 2006–2015 фінансові роки<a href="https://www.justice.gov/atr/file/788426/download.">.</a> У статистику рішень оскаржити злиття входять «позови, подані до окружного суду» і «угоди, реструктуровані або скасовані до подачі позову в результаті рішення оскаржити злиття».</p><p>[14] Розрахунок проводився на основі статистики з бази даних Федеральної торгової комісії <a href="https://www.ftc.gov/competition-enforcement-database">Competition Enforcement Database</a>. Цей показник — сума значень, зазначених у стовпчиках «Part 2 Consents», «Federal Injunctions», «Part 3 Administrative Complaints» и «Abandoned/Fix-It-First/Restructured».</p><p><em>Застереження: Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний</em></p><p><em>Підписуйтеся на </em><a href="https://docs.google.com/forms/d/1f9tr3syqRBwL_g9CyMuL1PwmWgJ4Lf9ZO5hEFM4SjEI/viewform?pli=1&amp;edit_requested=true"><em>щотижневу розсилку</em></a><em> статей від VoxUkraine</em></p><p><em>Підписуйтеся на нас у </em><a href="https://www.facebook.com/VoxUkraine.Ukranian/"><em>Facebook</em></a><em>, </em><a href="https://twitter.com/Vox_UA"><em>Twitter</em></a><em> та </em><a href="https://telegram.me/voxukraine_ukr"><em>Telegram</em></a><em>, щоб читати найкращу політичну та економічну аналітику</em></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=8aa5f3a92177" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Антимонопольная политика. Урок США для Украины. Часть 3. Горизонтальные слияния]]></title>
            <link>https://medium.com/@voxukraine/%D0%BF%D0%BE%D1%87%D0%B5%D0%BC%D1%83-%D0%B7%D0%B0-%D1%84%D0%B8%D0%BA%D1%81%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D0%B5-%D1%86%D0%B5%D0%BD%D1%8B-%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%81%D1%8F-%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%8C-%D0%B4%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B4%D1%8B-709b4de7a2e9?source=rss-16457f8f5278------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/709b4de7a2e9</guid>
            <category><![CDATA[монополии]]></category>
            <category><![CDATA[экономика]]></category>
            <category><![CDATA[закон]]></category>
            <category><![CDATA[украина]]></category>
            <category><![CDATA[сша]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[VoxUkraine]]></dc:creator>
            <pubDate>Mon, 01 Aug 2016 07:49:18 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2016-08-01T08:06:16.316Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*MrrEQFczXLH1q8kQ84BN2g.jpeg" /></figure><p><em>Автор: Рассел Питтман [1], профессор Киевской школы экономики, руководитель отдела экономических исследований группы экономического анализа антимонопольного департамента Минюста США</em></p><h4>Считается, что горизонтальные слияния, как и горизонтальные соглашения, с большей вероятностью вредят конкуренции, поскольку по определению устраняют с рынка реальных или потенциальных конкурентов. В статье описываются 4 этапа анализа горизонтальных слияний на предмет их воздействия на конкуренцию.</h4><p>Считается, что горизонтальные слияния, как и горизонтальные соглашения, с большей вероятностью вредят конкуренции, поскольку по определению устраняют с рынка реальных или потенциальных конкурентов. В 2010-м американские антимонопольные органы — Антимонопольное подразделение министерства юстиции США и Федеральная торговая комиссия — опубликовали документ <em>«Положение о горизонтальных слияниях»</em>. В нем описаны четыре этапа анализа горизонтальных слияний на предмет их воздействия на конкуренцию. Ниже мы коротко обобщим эти этапы. Анализ слияний, который Еврокомиссия и другие органы проводят на основе европейский стандартов, опирается на очень схожую аналитическую основу.</p><p><strong>Этапы анализа, описанные в «Положении о горизонтальных слияниях», сводятся к следующему:</strong></p><ul><li>Определение (и описание) рынка</li><li>Барьеры для выхода на рынок</li><li>Выявление потенциальных отрицательных последствий слияния для конкуренции</li><li>Эффективность</li></ul><h4>Определение рынка</h4><p>Первый концептуальный этап анализа — <em>определение рынка</em>: обозначение конкретных границ конкуренции между фирмами, планирующими слияние (если фирмы производят 100 конкурирующих продуктов, то этот и последующие шаги выполняются 100 раз, но считаются одним этапом). В свою очередь рынок, определяемый в ходе анализа слияния, имеет два измерения: товарное и географическое.</p><p><em>Товарный рынок (рынок продуктов)</em>, на котором конкурируют две компании, — это конкретные продукты или услуги, которые они продают покупателю, конкурируя между собой. Считается, что продукты принадлежат к одному рынку, если покупатель расценивает их как близкие экономические эквиваленты для удовлетворения своих потребностей. Или, если говорить более формально, если перекрестная ценовая эластичность спроса на них значительно отличается от нуля. (Действительно, еще 35 лет назад У. Лэндс и Р. Познер писали, что этап определения рынка в ходе антимонопольного анализа становится лишним, если мы можем достоверно узнать ценовую и перекрестную ценовую эластичность спроса[2]).</p><p>В свою очередь, <em>географический рынок</em>, на котором конкурируют две фирмы, — это физическая территория, на которой заказчики могут покупать продукты, обозначенные как «рынок продуктов». Это может быть что угодно — от определенного региона страны (как в случае с сырьевыми товарами насыпью, например цементом) до всего мира (например, товары и услуги с высокой добавленной стоимостью, такие как музыкальные инструменты и потребительская электроника).</p><p>И рынок продуктов, и географический рынок определяются исключительно с точки зрения покупателя: какие экономически выгодные альтернативы у него есть в выборе самого продукта и его географического положения в процессе удовлетворения потребности. Если тот или иной альтернативный продукт выглядит функционально идентичным продуктам, уже имеющимся на рынке, но слишком дорогим, чтобы покупатель рассматривал его в качестве экономически выгодной альтернативы, то такой продукт не принадлежит к данному рынку продуктов. Если определенный продукт принадлежит к данному рынку продуктов, но производится слишком далеко, и транспортные затраты делают его слишком дорогим, чтобы покупатель рассматривал его в качестве экономически выгодной альтернативы на определенной территории, либо если покупателю нужны местные сервисные организации, и удаленные поставщики не могут их создать по экономическим причинам, то территория, на которой производится этот продукт, а также расположенные на ней поставщики не считаются принадлежащими к тому же географическому рынку.</p><p><em>«Положение о горизонтальных слияниях»</em>, которое используют органы правоприменения США, формализует определение рынка продуктов и географического рынка в рамка парадигмы так называемого «гипотетического монополиста». Ее логика такова. Представьте, что есть два продукта, которые производят две конкурирующие фирмы, объявившие о слиянии (опять же, если таких продуктов 100, то процесс повторяется 100 раз). А теперь представьте компанию, у которой монополия на эти два продукта. Повысит ли такая компания цену на один или оба эти продукта с выгодой для себя до уровня, существенно превышающего нынешнюю цену? (Говоря языком <em>«Положения»</em>, произойдет ли «небольшое, но существенное и не носящее временного характера повышение цены» (small but significant and non-transitory increase in price, SSNIP — <em>VoxUkraine.org</em>). Если да, то два эти продукта образуют рынок, и анализ продолжается в соответствии с <em>«Положением»</em>. Если нет, то нужно проанализировать, на какой продукт перейдет покупатель, чтобы преодолеть последствия попытки повысить цену? (для географического рынка замените слово «продукт» словом «территория»). Теперь добавьте этот продукт (или территорию) на предполагаемый «рынок», и задайте этот вопрос снова. Повторяйте процесс до того момента, пока ответ не станет утвердительным. То есть, пока не появилась группа продуктов, на которую у кого-то есть монополия, и этот монополист действительно сможет с выгодой для себя повысить цену до уровня, существенно превышающего нынешнюю. Такая группа продуктов и становится <em>рынком продуктов</em> в целях анализа воздействия слияния на конкуренцию.</p><blockquote><strong>Пример: попытка Coca-Cola поглотить Dr.Pepper</strong></blockquote><blockquote>Часто определение рынка — решающий фактор, на основании которого можно судить, вредит слияние конкуренции или нет. Интересный пример — попытка поглощения Dr. Pepper Company корпорацией Coca-Cola в 1980-х[3]. Федеральная торговая комиссия выражала озабоченность, что слияние ослабит конкуренцию на рынке продуктов, который она определила как «рынок газированных безалкогольных напитков». Coca-Cola контролировала около 37% этого рынка в США, Dr. Pepper — почти 5%. Стороны, заявившие о слиянии, утверждали, что рынок продуктов шире. Они доказывали, что газированные безалкогольные напитки соревнуются за покупателя с другими напитками, например фруктовыми соками, молоком, кофе, чаем и водой. (С точки зрения парадигмы «гипотетического монополиста», стороны предполагаемой сделки о слиянии утверждали, что монополия продавца газированных безалкогольных напитков не вызовет повышения цен до уровня, превышающего цену перед слиянием. По их мнению, достаточно много покупателей перейдут на эти альтернативные напитки, чтобы не переплачивать за газированные безалкогольные).</blockquote><blockquote>Если бы рынок действительно был настолько широким, то, конечно, рыночные доли обеих сторон были бы очень малы. А значит, слияние было бы признано не наносящим вреда конкуренции. Но с помощью задокументированных планов самих компаний Федеральная торговая комиссия смогла показать, что они ограничивали свои действия опасениями конкуренции со стороны других производителей газированных безалкогольных напитков, а не производителей каких-то других напитков. На таком более узком рынке предполагаемое слияние признали нарушением Закона Клейтона и запретили.</blockquote><blockquote>Однако интересно отметить, что более узкое определение рынка не всегда ведет к заключению, что слияние ослабит конкуренцию. Некоторые аналитики, впоследствии писавшие о сделке Coca-Cola — Dr. Pepper, предположили, что ее сторонам следовало бы настаивать на более узком определении рынка продуктов. В частности, ограничить его рынком газированных безалкогольных напитков <em>со вкусом колы</em>. Поскольку у напитка Dr. Pepper нет этого вкуса, такое определение рынка привело бы к заключению, что слияние вообще не ослабит конкуренцию, т.е. что на самом деле это не горизонтальное слияние.</blockquote><p>Интересно также отметить, что в последние годы аналитический и эмпирический процессы определения рынка, как и другие сферы экономической науки, меняются под влиянием технологий. Это связано с развитием эконометрики, расширением возможностей компьютеров, а самое важное — доступностью очень больших объемов данных о продаже тех или иных продуктов (особенно потребительских товаров кратковременного пользования). Экономисты уже пытаются определять перекрестную ценовую эластичность разных альтернативных продуктов путем наблюдения непосредственно за объемами закупок и ценами в розничных магазинах. Как и раньше, используются также традиционные косвенные методы. Среди них — опросы участников рынка, изучение внутренних документов компаний, а также «эксперименты в естественных условиях». Такие экономические методы уже доказали, что очень полезны, когда органы правоприменения рассматривают потенциальные проблемы со слияниями.</p><h4>Определение рыночной доли</h4><p>Первый этап анализа горизонтального слияния включает также <em>определение фирм</em>-участников рынка продуктов или географического рынка, а также <em>оценку их рыночных долей</em>. Если рынок продуктов и географический рынок уже определены, то эта задача обычно не составляет труда. В число «участников рынка» обычно включают всех нынешних продавцов.</p><p>«Рыночные доли» участников рассчитывают на основании текущей выручки. Долю можно также определить или уточнить, измерив физический объем производства продуктов (т.е. не умножая на цену, как в случае с выручкой) или производственные мощности. Иногда объем производства точнее отражает, насколько важен рыночный игрок. Так бывает, например, когда в определенный год необычно много продуктов либо остались не проданными, либо продавались на другом географическом рынке.</p><p>В некоторых случаях рыночную долю лучше отражают не выручка и объем производства, а производственные мощности — например, если эти мощности сейчас очень слабо загружены либо если нынешний уровень выручки или производства плохо отражают их будущие значения. Так бывает, в частности, если основные фонды компании устарели или износились, либо сильно истощились какие-либо ее ресурсы. Например, в деле <em>«США против General Dynamics Corp.»</em> (415 U.S. 486 [1974]), Верховный суд США отказался блокировать сделку о слиянии двух компаний с крупными долями регионального рынка добычи угля. Причина — одна из компаний практически исчерпала запасы угля, а значит, не могла стать важным конкурентом на этом рынке в будущем.</p><p>Кроме того, если все компании в какой-либо группе имеют одинаково хорошие шансы посоревноваться за покупателей, и если все они не ограничены в мощностях, то для целей анализа можно считать, что у них, по сути, одинаковые рыночные доли. В этом случае самый точный индикатор уровня конкуренции — <em>количество</em> (реально конкурентоспособных) фирм на рынке, а не их доля в общей выручке, объемах производства или производственных мощностях.</p><p>Американские антимонопольные органы обычно используют подобные оценки рыночных долей, чтобы рассчитать сводный показатель концентрации рынка — <strong>индекс Херфиндаля-Гиршмана</strong> (Herfindahl-Hirschman Index, HHI — <em>VoxUkraine.org</em>). <em>«Положение» </em>приводит значения HHI, являющиеся грубой оценкой того, создаст ли предполагаемое слияние проблемы для конкуренции. Антимонопольные органы других стран могут использовать HHI, значение доли четырех крупнейших фирм в суммарном показателе отрасли и/или другие показатели концентрации рынка.</p><p>Важно, чтобы органы правоприменения не переоценивали точность этих показателей или их вес в принятии решений. Пусть тот или иной индекс кажется точным и научно обоснованным, он точен ровно настолько, насколько точны лежащие в его основе допущения. Например, границы определения рынка продуктов или географического рынка неточны по своей сути. Поэтому очень низкие оценки концентрации отрасли (неважно, каким методом они получены), возможно, и подтолкнут антимонопольный орган к решению не оспаривать слияние, но очень высокие оценки сами по себе почти никогда не становятся поводом его оспорить.</p><h4>Барьеры для выхода на рынок</h4><p>Второй этап анализа горизонтального слияния, указанный в американском <em>«Положении»</em> — оценить, насколько слияние <em>затруднит выход новых фирм</em> на определенный рынок (товарный или географический). Даже если предполагаемое слияние значительно усилит концентрацию рынка, объединенная компания скорее всего не сможет рентабельно поднять цены, если другие фирмы способны легко выйти на рынок и отобрать часть ее бизнеса[4].</p><p><strong>Барьерами для выхода на определенный рынок могут стать:</strong></p><p>1) патенты, лицензии или другая интеллектуальная собственность;</p><p>2) государственное регулирование, включая необходимость получать экологические или другие разрешения;</p><p>3) высокий уровень необратимых затрат;</p><p>4) трудности с получением доступа к исходным ресурсам;</p><p>5) бренд или репутация существующих участников рынка;</p><p>6) возможная реакция существующих участников рынка на выход нового игрока.</p><p>За последние несколько десятилетий оценка барьеров для выхода на рынок и определение рынка стали двумя самым важными этапами анализа, указанными в <em>«Положении»</em>. Исходя из их результатов, антимонопольные органы решают, нужно ли оспаривать слияние, а суды — поддерживать ли это решение.</p><p>Цель этого этапа анализа — определить, способен ли тот или иной барьер предотвратить (отсрочить) выход на рынок новых игроков в ответ на антиконкурентное повышение цен. Главное — понять вероятные последствия предполагаемого слияния для конкуренции. А для этого, как уже говорилось, нужно попытаться спрогнозировать будущее.</p><p>Даже если выход на рынок явно возможен, это не значит, что такая возможность защитит покупателей от антиконкурентного поведения объединенной фирмы с большой рыночной долей. В американском <em>«Положении»</em> подчеркивается, что чтобы легкость выхода на рынок могла снизить структурные риски по ослаблению конкуренции, такой <strong>выход должен отвечать трем критериям</strong>:</p><p>1) он должен быть <em>своевременным</em>, т.е. произойти достаточно быстро, чтобы действительно защитить покупателей от антиконкурентного повышения цен;</p><p>2) он должен быть достаточно <em>вероятным</em> (а не просто теоретически возможным), чтобы объединенная фирма учитывала эту вероятность в своем конкурентом поведении;</p><p>3) он должен быть достаточно <em>масштабным</em>, чтобы защитить покупателей, которые могут стать жертвами антиконкурентного повышения цен.</p><p>Американские и европейские нормы указывают, что если после слияния выход на рынок новых игроков оценивается как «своевременный, вероятный и масштабный», то слияние можно не оспаривать даже в том случае, если оно приведет к высокой концентрации рынка.</p><p>Приведем два примера. Первый — решение дирекции ЕС по вопросам конкуренции блокировать планируемое слияние компаний SCA и Mesta Tissue. Дирекция пришла к выводу, что большая доля объединенной компании на потребительском рынке тканей Скандинавских стран будет препятствовать выходу на него другим компаниям. Доводы дирекции — важность локальных производственных мощностей, наличие региональных сетей поставщиков и сильная приверженность потребителей бренду (дело <em>Comp/M2097</em>, 31 января 2001 года). С другой стороны, выездная сессия суда округа Колумбия решила не блокировать слияние двух операторов нефтяных скважин, хотя количество подобных компаний невелико. Причина, подтвержденная в ходе апелляции, — выход на этот рынок не слишком затруднен (дело <em>«США против Baker Hughes»</em>, 908 F.2d 981 [D.C. Cir. 1990]).</p><h4>Выявление отрицательных последствий для конкуренции</h4><p>Третий этап анализа, указанный в <em>«Положении»,</em> — определение <em>последствий слияния для конкуренции</em>. Допустим, рыночная доля объединенной фирмы свидетельствует о концентрации рынка, и покупатели могут стать жертвами ее антиконкурентного поведения. Последующий анализ выявил существенные барьеры для выхода новых компаний на рынок. Теперь нужно определить конкретный механизм возможного ослабления конкуренции. Аналитики, государственные органы и суды обычно различают два класса отрицательного воздействия слияния на конкуренцию: <em>эффект координации</em> и <em>эффект односторонних действий.</em></p><p>«<strong>Эффект координации</strong>» — это вероятность того, что из-за уменьшения количества игроков на рынке сделка облегчит координацию действий оставшихся конкурентов и приведет к сокращению производства, обычно сопровождающему такую координацию. Такова теория ущерба, на которой сделан акцент в ранних версиях американского <em>«Положения»</em>. Большинство дискуссий вокруг нее сводилось к логике классической работы Джорджа Стокинга, Майрона Уоткинса и Джорджа Стиглера[5].</p><p>Стиглер доказывал, что успешная договоренность между компаниями о координации конкурентного поведения должна решать три проблемы: как достичь соглашения о конкретном плане действий, как выявить нарушителей договоренности, и как их наказать[6]. Он описал несколько факторов, которые помогают «решить» эти проблемы и облегчить координацию действий конкурентов на определенном рынке. Главные из них: a) однородность продукта, b) фрагментация покупателей, c) малый объем типичных транзакций, d) небольшое количество продавцов, и e) сохранение цен в тайне.</p><p>Стиглер утверждал, что если рынок демонстрирует эти характеристики, то сокращение численности конкурентов с большей долей вероятности приведет к координации действий оставшихся фирм, чем сходное слияние на рынке с противоположными характеристиками. В <em>“Положении”</em> были небезосновательно добавлены признаки сговора на рынке. Они пополнили список факторов, которые выводили сговор в разряд более серьезных опасностей для определенного рынка. Следовательно, антимонопольные органы стали чаще рассматривать слияние двух участников такого рынка как повод для беспокойства.</p><p>Пример слияния, блокированного из-за эффекта координации, — отмена сделки компаний H.J. Heinz и BeechNut, которые наряду с отраслевым гигантом Gerber входят в тройку ведущих продавцов детского питания в США[7]. Федеральная торговая комиссия постановила (а апелляционный суд подтвердил), что сокращение численности крупных конкурентов на рыке с трех до двух значительно облегчит и увеличит вероятность сговора между ними. (Обратите внимание, что этот случай — пример отмены слияния в рамках парадигмы SLC, т.е. «существенного ослабления конкуренции». По прежним нормам, характерным для ЕС (они предполагают усиление «доминирования»), это слияние не вызвало бы претензий со стороны антимонопольного органа. Дело в том, что слияние, скорее всего, не усилило, а ослабило бы доминирующее положение лидера рынка — фирмы Gerber). Недавние решения ЕС о запрете слияний по той причине, что они привели бы к усилению «коллективного доминирования», основаны логике, схожей с той, которой руководствовалась Федеральная комиссия. Пример — запрет сделки <em>Gencor/Lonhro</em>.</p><p>Правило <strong>«эффекта координации»</strong> осталось в <em>«Положении»</em>, и в правовой практике слияний на него обращают самое пристальное внимание. Но в 1992 году в <em>«Положение»</em> добавили еще и правило «<strong>эффекта односторонних действий</strong>» — вторую проблему горизонтальных слияний, явным образом влияющую на конкуренцию[8]. «Эффект односторонних действий» предполагает, что объединенная фирма может, например, поднять цену и тем самым ухудшить положение покупателей, а остальные компании будут конкурировать в этом новом измерении. Парадигма “эффекта односторонних действий” ближе к изначальным выводам Стиглера о том, что важна перекрестная ценовая эластичность спроса на конкурирующие продукты. Поэтому в анализе эффекта односторонних действий эконометрическая оценка спроса занимает куда более важное место, чем в анализе эффекта координации при слияниях.</p><p><strong>Эффект односторонних действий</strong> проще всего проиллюстрировать моделью Хотеллинга. Продавцы выстраиваются в ряд, который представляет собой некое измерение свойства или качества продукта (а если совсем упростить — физическое местоположение[9]). Представьте, что в этом ряду расположены пять продавцов, пронумерованных слева направо от 1 до 5 (см. рис. 1).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/469/1*XYLECvHy7Hb2rrjJDP4Org.jpeg" /><figcaption>Рис. 1: верхний ряд — ситуация до слияния; нижний ряд — ситуация после слияния</figcaption></figure><p>Если покупатели равномерно распределены по всему ряду и обычно покупают продукт, расположенный к ним ближе всего, то каждый из продавцов будет сильнее всего конкурировать с продавцами непосредственно слева и справа от него. Поэтому если, например, продавец 2 решит поднять цену, то сильнее всего его будет волновать то, что покупатели могут уйти к продавцам слева и справа — т.е. к продавцам 1 и 3. Продавец 4 (и тем более продавец 5) — намного менее важный сдерживающий фактор, влияющий на конкурентное поведение продавца 2, чем продавцы 1 и 3.</p><p>А теперь представьте, что продавцы 2 и 3 провели слияние. Если местоположение продукта и покупателя не изменились, то сдерживающим фактором для повышения цены продавцом 2 останутся его опасения по поводу ухода покупателей к продавцам 1 и 3. Но теперь продавцы 2 и 3 получают прибыли совместно. Поэтому покупатель, который ушел от продавца 2 к продавцу 3 в результате повышения цены, уже не считается утраченным. Этот покупатель остается клиентом объединенной фирмы. По этой причине цены, установленные продавцами 2 и 3 после слияния, скорее всего, будут выше, чем до слияния. Поскольку продавцы 4 и 5 были менее важным сдерживающим фактором, влиявшим на поведение первоначального продавца 2, его слияние с продавцом 4 или 5 меньше ослабит конкуренцию. А значит, такое слияние должно вызывать меньшую озабоченность антимонопольных органов.</p><p>Опять же, эта концепция возвращает нас к первоначальным выводам Стиглера. То есть, чем больше мы знаем о перекрестной ценовой эластичности спроса, тем точнее сможем оценить отрицательные последствия слияния для конкуренции. А значит, тем меньше нам нужно заботиться о точном определении рынка. В случае со слиянием продавцов 2 и 3, в рамках модели эффекта односторонних действий становится куда менее важно знать, принадлежит ли продавец 5 к тому же рынку продуктов или географическому рынку, что и продавцы 2 и 3. То же можно сказать о точном расчете рыночных долей и уровней HHI в отношении предполагаемого слияния. Эти «структурные признаки» конкуренции содержат меньше полезной информации, чем подробный и целенаправленный анализ того, насколько значительны ограничения, которые объединяющиеся фирмы налагают на поведение друг друга.</p><p>Однако компании в модели Хотеллинга могут не иметь фиксированного положения в ряду. Кроме того, при анализе эффекта односторонних действий после слияния, указанного в примере, возникает еще один вопрос. Решит ли новая или существующая фирма, что ей будет выгоднее «переместиться» ближе к продавцу 2 в ответ на антиконкурентное повышение цен с его стороны? Если это легко сделать, то повышение цены после слияния побудит других продавцов просто переместиться ближе к продавцам 2 и 3 и привлечь больше покупателей, страдающих от повышения цены. В этом случае объединенная фирма вряд ли будет сразу повышать цену. Если же переместиться сложно, то продавец 2 действительно может повысить цену после слияния, не беспокоясь о том, что покупатели уйдут к продавцу 3: ведь он объединился с ближайшим конкурентом в данной продуктовой нише.</p><p>Эффект односторонних действий часто вызывает опасения антимонопольных органов при слиянии фирм, которые продают <em>дифференцированные продукты</em>. Такие фирмы по определению выделяют много ресурсов на то, чтобы расположить свои продукты в желаемом «месте» рынка. (С другой стороны, если продукты дифференцированы, то они по определению не однородны. А значит, по теории Стиглера, опасность скоординированных действий после слияния уменьшается).</p><p>Один из первых случаев успешного блокирования слияния из-за эффекта односторонних действий — претензия Антимонопольного подразделения министерства юстиции США к слиянию хлебопекарен Continental Baking и Interstate Baking. В некоторых регионах США Continental и Interstate были либо единственными производителями брендированного белого хлеба, либо входили в тройку производителей. В Соединенных Штатах белый хлеб — это продукт, который активно рекламируют и который сильно дифференцирован по брендам. Были основания полагать, что если две фирмы объединятся и повысят цены, то большая часть продаж, которую потеряет одна из них, перейдет к другой, а не к «частным торговым маркам», т.е. менее именитым конкурентам.</p><p>Напротив, в 1996 году Антимонопольное подразделение отказалось оспаривать предполагаемое поглощение Maybelline корпорацией L’Oreal[10]. В те времена две эти компании были ведущими производителями женской косметики в США. На рынке продуктов, который казался самым проблематичным — туши для ресниц, Maybelline лидировала, L’Oreal занимала четвертое место, и вместе с компаниями Revlon (торговые марки Revlon и Almay) и Proctor and Gamble (бренды Max Factor и Cover Girl) они контролировали до 90% рынка.</p><p>Несмотря на столь высокие рыночные доли, а также барьеры для выхода на рынок, связанные с устоявшимися брендами и большими рекламными бюджетами, Минюст США определил, что слияние не нанесет существенного вреда конкуренции. Причина — обе компании конкурировали на противоположных концах спектра характеристик продукта. Maybelline была доступным брендом, который конкурировал с другими такими же брендами вроде Cover Girl в точках массовых продаж, например в аптеках. Напротив, L’Oreal — престижный бренд, который конкурировал с такими же престижными брендами, например Clinique, в дорогих универмагах, таких как Macy’s и Saks Fifth Avenue. Другими словами, лишь немногие старшеклассницы и студентки, узнав о повышении цен на тушь Maybelline в местной аптеке, стали бы покупать продукты L’Oreal в Saks. И крайне мало светских дам, столкнувшись с повышением цен на косметику L’Oreal в Saks, стали бы покупать продукты Maybelline в аптеках. От слияния пострадало бы только небольшое количество покупателей.</p><h4>Эффективность</h4><p>На последнем этапе анализа горизонтальных сделок в соответствии с американским <em>“Положением”</em> изучается и подсчитывается <em>эффективность</em> слияния. Другими словами, антимонопольные органы определяют, повысится ли благосостояние, например, благодаря сокращению затрат. И перевесит ли повышение эффективности снижение благосостояния из-за ослабления конкуренции. В разных юрисдикциях органы по контролю над слияниями трактуют эффективность по-разному. Например, в США сравнение повышения эффективности с ущербом для конкуренции после слияния апелляционные суды принимают как аргумент, а Верховный суд — пока нет. Но большинство антимонопольных органов в своих внутренних документах учитывают эффективность, когда решают, стоит ли оспаривать то или иное слияние.</p><p>Украинский закон о защите конкуренции гласит, что Кабинет министров может разрешить слияние, первоначально отклоненное Антимонопольным комитетом, “если положительный эффект для общественных интересов указанной концентрации перевешивает негативные последствия ограничения конкуренции” (статья 25, часть 2). Исключение — случаи, когда негативные последствия для конкуренции от слияния “не являются необходимыми для достижения цели концентрации” или “представляют угрозу системе рыночной экономики” (статья 25, часть 3).</p><p>Парадигма, в рамках которой эти органы рассматривают эффективность слияния, не менялась со времен классической статьи Уильямсона. В ней в виде диаграммы описывался компромисс между “прямоугольниками” сокращения затрат и “треугольниками” потерь для благосостояния от повышения цен[11] (см. рис. ниже).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/759/1*jgWTeHlagGieSBo7ZxTVrA.jpeg" /></figure><p>Можно также учитывать динамическую эффективность, хотя ее еще труднее определить достоверно. Причем полученный результат может перевесить статические расчеты компромисса Уильямсона.</p><p>В <em>“Положении о горизонтальных слияниях”</em> антимонопольные органы США дали ясно понять, что будут учитывать эффективность, принимая решение о том, оспаривать ли предполагаемое слияние. Для этого нужно, чтобы эффективность можно было продемонстрировать с определенной степенью уверенности. Кроме того, нужно убедиться, что такой эффективности нельзя достичь другими способами, не предполагающими устранение конкуренции между двумя фирмами.</p><blockquote><em>Например, эффективность, достигнутая при слиянии, может поспособствовать усилению конкуренции. Это может произойти, если разрешить слияние двух неэффективных конкурентов в одну более эффективную компанию, скажем, благодаря объединению взаимодополняющих активов. Если рассматривать ситуацию в контексте эффекта односторонних действий, то после снижения затрат объединенная фирма может полностью или частично отказаться от намерений повысить цену. Повышение эффективности может не сразу сказаться на ценах, но привести к появлению новых или усовершенствованных продуктов. В контексте эффекта координации, снижение затрат может уменьшить вероятность или результативность скоординированных действий, мотивируя независимого предпринимателя снизить цену или создать независимую фирму. («Положение», ч. 10)</em></blockquote><p>И в США и Европе выделяют класс эффективности, в отношении которого действует особая правовая оценка — эффективность, возникающая в случае, если одна из фирм терпит неудачу, т.е. если одна из сторон слияния теряет деньги и может выйти из бизнеса, в результате чего ее производственные активы покинут рынок, объем производства продуктов может сократиться, а цена на них возрасти. Это приведет к потерям для благосостояния, как бы они ни измерялись. Если предполагаемое слияние поможет предотвратить такой сценарий, то оно априори положительно повлияет на благосостояние. Антимонопольные и судебные органы признают этот эффект. Они выказывают некоторую степень толерантности в отношении слияний, которые помогают сохранить на рынке активы фирмы, терпящей неудачу, даже если речь идет о близких конкурентах.</p><p>Однако, как и в случае с общей оценкой эффективности, «защита фирмы, терпящей неудачу» должна отвечать определенным условиям. Речь идет о вероятности того, что активы такой фирмы действительно покинут рынок, если слияние не состоится.</p><p>При рассмотрении практически любого слияния в США и ЕС стороны сделки приводят доводы и доказательства повышения эффективности, которое может дать слияние. Обычно подобные доводы умозрительны и не содержат конкретных фактов, а органы правоприменения относятся к ним со скепсисом. (Исключение — когда стороны доказали, что эффективность рассчитывалась заранее, до решения о слиянии. Но таких случаев на удивление мало). Однако, по мнению автора этой статьи, проверить эффективность при слиянии с «фирмой, которая терпит неудачу» можно с помощью объективных оценок. Они с большей вероятностью, чем общие прогнозы, убедят антимонопольные органы не оспаривать слияние.</p><p>Важно отметить, что в большинстве антимонопольных юрисдикций, включая США и ЕС, подавляющее большинство предполагаемых слияний — и горизонтальных и иных — не оспариваются. В частности, в большинстве юрисдикций фирмы, планирующие слияние, не обязаны доказывать, что оно приведет к повышению эффективности или как-либо еще поспособствует общественной выгоде. Авторы антимонопольных законов и органы правоприменения исходят из того, что рынок лучше, чем правительство, сможет распознать эту выгоду. И что предприниматели и инвесторы планируют слияние, чтобы получить прибыль, приносящую пользу экономике. Случаев, когда антимонопольные органы выявляют и демонстрируют вероятность существенного ослабления конкуренции из-за слияния, относительно немного. Тогда фирмы, запланировавшие слияние, должны либо доказать, что опасения антимонопольных органов напрасны, либо продемонстрировать, что, несмотря на возможное ослабление конкуренции, повышение эффективности в результате слияния настолько существенно, что перевесит отрицательные последствия.</p><p>Например, в США и многих других юрисдикциях фирмы, которые запланировали слияние, должны заранее уведомлять антимонопольные органы о том, что масштаб предполагаемой сделки и размеры компаний не превышают определенных пороговых значений[12]. За десять лет с 2006 по 2015-й антимонопольные органы США получали в среднем 1525 уведомлений о запланированных слияниях в год. Антимонопольное подразделение минюста открывало по ним в среднем 64 предварительных расследования в год, отправляло 24 «повторных запроса» (требовало от компаний предоставить более подробную информацию) и подавало в среднем 17 «государственных возражений».[13] За тот же период Федеральная торговая комиссия осуществляла в среднем 21 «правоприменительное действие в отношении слияний» в год.[14]</p><p>В заключительной части статьи мы рассмотрим вертикальные слияния.</p><h4>Примечания:</h4><p>[1] Высказанные в статье взгляды могут не совпадать с позицией Министерства юстиции США.</p><p>[2] William Landes and Richard Posner, “Market Power in Antitrust Cases,” Harvard Law Review 94 (1981), pp. 937–996.</p><p>[3] Этот случай подробно рассматривается здесь: Lawrence J. White, “Application of the Merger Guidelines: The Proposed Merger of Coca-Cola and Dr. Pepper,” in J.E. Kwoka and L.J. White, eds., <em>The Antitrust Revolution</em>, 2nd ed., Boston: Scott, Foresman, 1994.</p><p>[4] В крайнем случае, это логика идеи «состязательности»: даже монополист не может быть в состоянии взимать цену выше, чем конкурентоспособные цены, если вход достаточно быстрый и легкий. См.William J. Baumol, J.C. Panzar, та Robert Willig, <em>Contestable Markets and the Theory of Industry Structure</em>, New York: Harcourt Brace Jovanovich, 1982, а також Marius Schwartz, “The Nature and Scope of Contestability Theory,” <em>Oxford Economic Papers</em> 38 (1986, supplement), 37–57.</p><p>[5] George Stocking and Myron Watkins, <em>Cartels in Action</em> (New York: Twentieth Century Fund, 1947); George Stigler, “A Theory of Oligopoly,” in Stigler, <em>The Organization of Industry</em>, Homewood, IL: Richard D. Irwin, 1968.</p><p>[6] См.также E. Green and R. Porter, “Noncooperative collusion under imperfect price information, <em>Econometrica </em>52 (1984), 87–100, та Louis Kaplow and Carl Shapiro, “Antitrust”, in A.M. Polinsky and Steven Shavell, eds., <em>Handbook of Law and Economics</em>, vol. 2 (Amsterdam: Elsevier, 2007).</p><p>[7] Для получения дополнительной информации см. Jonathan Baker, “Efficiencies and High Concentration: Heinz Proposes to Acquire Beech-nut,” in J.E. Kwoka and L.J. White, eds., <em>The Antitrust Revolution</em>, 5th ed. (New York: Oxford University Press, 2009), і рішення апеляційного суду, <em>Federal Trade Commission v. H. J. Heinz</em> Co., 246 F.3d 708 (D.C. Cir. 2001).</p><p>[8] См. Robert Willig, “Merger Analysis, Industrial Organization Theory, and Merger Guidelines,” <em>Brookings Papers on Economic Activity: Microeconomics</em> (1991), 281; Janusz Ordover and Robert Willig, “Economics and the 1992 Merger Guidelines: A Brief Survey,” <em>Review of Industrial Organization</em> 8 (1993), 139–150; and Carl Shapiro, “The 2010 Merger Guidelines: From Hedgehog to Fox in Forty Years,” <em>Antitrust Law Journal</em> 77 (2010), 701–759.</p><p>[9] Harold Hotelling, “Stability in Competition,” <em>Economic Journal</em> 39 (1929), 41–57, reprinted in George Stigler and Kenneth Boulding, eds., <em>A.E.A. Readings in Price Theory</em> (Chicago: Richard D. Irwin, for the American Economic Association, 1952); or Stephen Martin, Industrial Organization in Context (New York: Oxford University Press, 2010).</p><p>[10] Для получения дополнительной информации см. Constance Robinson, <a href="https://www.justice.gov/atr/speech/quantifying-unilateral-effects-investigations-and-cases">“Quantifying Unilateral Effects in Investigations and Cases,”</a> George Mason Law Review Symposium, Antitrust in the Information Revolution: New Economic Approaches for Analyzing Antitrust Issues, George Mason University School of Law, Arlington, Virginia, October 11, 1996.</p><p>[11] Oliver Williamson, “Economies as an Antitrust Defense: The Welfare Tradeoffs,” <em>American Economic Review</em> 58 (1968), 18–36.</p><p>[12] См. документ Федеральной торговой комиссии «To File or Not to File: When You Must File a Premerger Notification Report Form,» <a href="https://www.ftc.gov/sites/default/files/attachments/premerger-introductory-guides/guide2.pdf">Hart-Scott-Rodino Premerger Notification Program</a>, Federal Trade Commission, сентябрь 2008.</p><p>[13] Расчет производился на основе <a href="https://www.justice.gov/atr/file/788426/download">статистики загруженности Антимонопольного подразделения</a>, 2006–2015 финансовые годы. В статистику решений оспорить слияние входят «иски, поданные в окружной суд» и «сделки, реструктурированные или отмененные до подачи иска в результате решения оспорить слияние».</p><p>[14] Расчет производился на основе статистики из базы данных Федеральной торговой комиссии <a href="https://www.ftc.gov/competition-enforcement-database">Competition Enforcement Database</a>. Этот показатель — сумма значений, указанных в столбцах “Part 2 Consents”, “Federal Injunctions”, “Part 3 Administrative Complaints” и “Abandoned/Fix-It-First/Restructured”.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=709b4de7a2e9" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Competition Law and Policy in the United States (and Ukraine). Part 3. Horizontal Mergers]]></title>
            <link>https://medium.com/@voxukraine/competition-law-and-policy-in-the-united-states-and-ukraine-part-3-horizontal-mergers-f8ca358bc310?source=rss-16457f8f5278------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/f8ca358bc310</guid>
            <category><![CDATA[economy]]></category>
            <category><![CDATA[usa]]></category>
            <category><![CDATA[ukraine]]></category>
            <category><![CDATA[monopoly]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[VoxUkraine]]></dc:creator>
            <pubDate>Mon, 01 Aug 2016 07:48:46 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2016-08-01T07:48:46.473Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*MrrEQFczXLH1q8kQ84BN2g.jpeg" /></figure><p><em>Author: </em><strong><em>Russell Pittman[1]</em></strong>, <em>visiting professor at the Kyiv School of Economics, Director of Economic Research in the Economic Analysis Group, Antitrust Division, U.S. Department of Justice.</em></p><h4><strong>Horizontal mergers, like horizontal agreements, are generally considered the most likely of their kind to harm competition, because they by definition remove an actual or potential competitor from a market. </strong>This article describes the four stages of analysis of horizontal mergers in terms of their impact on competition.</h4><p>Horizontal mergers, like horizontal agreements, are generally considered the most likely of their kind to harm competition, because they by definition remove an actual or potential competitor from a market. The <em>Horizontal Merger Guidelines</em> issued in 2010 by the antitrust enforcement agencies in the US — the Antitrust Division of the Department of Justice, and the Federal Trade Commission — describe what I will summarize as a four-step process for the analysis of the likely competitive effects of horizontal mergers, and that is the rubric that we will use here as well. Merger analysis by the European Commission and other bodies using an EU standard generally follows a very similar analytical framework.</p><p>The analytical steps of the Horizontal Merger Guidelines may be summarized as follows:</p><ul><li>Market definition (and description)</li><li>Barriers to entry into the market</li><li>Identification of potential adverse competitive effects from the merger</li><li>Efficiencies</li></ul><h4>Market definition</h4><p>The first conceptual step in the analysis is <em>market definition</em>: the outlining of the specific locus of competition between the two merging firms. (If the firms produce a hundred competing products, this and the following steps may be performed a hundred times, but we will consider a single instance.) In turn, the market defined in merger analysis has two dimensions: product and geography.</p><p>The <em>product market</em> in which the two firms compete is the specific product or service that the two firms sell, in competition with each other, to customers. The products are in the same product market if customers consider them to be close economic substitutes for the satisfaction of their wants; more technically, they are in the same product market if the cross-price elasticity of demand between them is significantly different from zero. (Indeed, Landes and Posner noted thirty-five years ago that the process of market definition in antitrust analysis would be unnecessary if we could estimate price and cross-price elasticities of demand with confidence[2].)</p><p>In turn, the <em>geographic market</em> in which the two firms compete is the physical area from which customers may economically acquire the product or products defined as the product market. This may be anything from a particular region within a country (as with bulk commodities such as cement) to the entire world (as with high-value products and services such as musical instruments and electronic consumer durable goods).</p><p>Both the product market and the geographic market are defined from the explicit standpoint of the customer: what are the economic alternatives facing customers — in terms of the product itself and the geographic source of the product — as they seek to satisfy their wants? If a particular alternative product seems functionally identical to products within the market but is too expensive to be considered an economic alternative to customers, it is not in that product market. If a particular product is within the product market but is manufactured so far away that its transport cost makes it too expensive to be considered an economic alternative for customers located in a particular area, or if customers require local service organizations and distant suppliers are unable economically to provide them, then the location where the distant product is produced, and the producers situated there, are not in that geographic market.</p><p>The <em>Horizontal Merger Guidelines</em> of the US enforcement agencies formalize this determination of product and geographic markets in the so-called “hypothetical monopolist” paradigm. The logic is as follows. Consider the two products of the merging firms that compete with each other. (Again, if there are one hundred such products produced by each firm, this process is undertaken one hundred times.) Now imagine a firm having a monopoly on those two products. Would that firm profitably raise the price of one or both of the products to a level significantly above the current level? (In the language of the <em>Guidelines</em>, one is imagining a “small but significant and non-transitory increase in price,” or SSNIP.) If so, those two products constitute a market, and the <em>Guidelines</em> analysis proceeds accordingly. If not, the analysis asks, what is the product that customers will switch to that will defeat the attempted price increase? (If one is defining the geographic market rather than the product market, substitute the words “geographic area” for “product”.) Now add that product (or geographic area) to the posited “market”, and ask the question again. Repeat this process until the answer is yes — that is, until one has a group of products for which a monopolist of all those products would indeed profitably raise the price to a level significantly above the current level. That group of products is then a <em>product market</em> for the purposes of analyzing the likely competitive effects of the merger.</p><blockquote><strong>An example: Coca-Cola trying to buy Dr.Pepper</strong></blockquote><blockquote>Market definition is often the determining factor for whether a proposed merger is judged as likely to harm competition. One interesting example is provided by the proposed acquisition of the Dr. Pepper Company by Coca-Cola in the 1980s[3]. The staff of the Federal Trade Commission was concerned that the merger would reduce competition in the product market that they termed “carbonated soft drinks”, a market in which Coca-Cola had about 37 percent of US sales and Dr. Pepper had almost 5 percent. The merging parties argued that the product market was broader; they contended that carbonated soft drinks compete with other beverages, such as fruit juices, milk, coffee, tea, and water, for the business of customers. (In terms of the “hypothetical monopolist” paradigm, the merging parties were arguing that a monopoly seller of carbonated soft drinks could not raise prices above the pre-merger level, because a sufficiently large share of customers would switch to these alternative beverages rather than pay the higher price for carbonated soft drinks.)</blockquote><blockquote>If the market were indeed that broad, the market shares of the merging parties would of course be very small, and the merger would likely be judged not harmful to competition. However, the FTC was able to show in the companies’ own planning documents that their actions were constrained by worries about competition from other carbonated soft drink manufacturers but not from producers of these other beverages. In this narrower market, the proposed merger was ruled to violate the Clayton Act, and was prohibited.</blockquote><blockquote>It is interesting to note here, however, that a narrower market definition does not always lead to the conclusion that a merger would more likely be harmful to competition. Some analysts writing about the Coca-Cola-Dr. Pepper merger <em>ex post</em> suggested that the merging parties might have been better off arguing for a very narrow product market — in particular, <em>cola-flavored</em> carbonated soft drinks. Since Dr. Pepper is not a cola, that definition of the market would have led to the conclusion that the merger would not reduce competition at all, in fact would not even be a horizontal merger.</blockquote><p>It is also interesting to note that the analytical and empirical process of market definition has — like other parts of the economy — been undergoing technological change in recent years, with advances in econometrics, improvements in computing capabilities, and, perhaps most important, the availability of very large data sets concerning the sale of particular products (especially nondurable consumer products). Economists have begun seeking to estimate the cross-price elasticities of substitution between and among different products directly from observations of quantities purchased and prices charged in retail stores, in addition to the traditionally less direct methods of (for example) interviews with market participants, examination of internal company documents, and a search for “natural experiments”. These econometric techniques are already proving quite helpful in enforcement agency deliberations concerning possible challenges to mergers.</p><h4>Identifying market shares</h4><p>Included in this step in horizontal merger analysis is the <em>identification of the firms</em> that participate in the product and geographic market, and the <em>estimation of their shares</em> of the market. This is normally a fairly straightforward exercise, once the product and geographic market definitions are determined. The firms identified as “in the market” normally include all current sellers.</p><p>The “market shares” of firms are typically measured using their current sales. Alternatively, or in addition, they may be measured using their physical production (<em>i.e.</em> not multiplied by prices, as in the sales figures) or production capacity. Production may be a better reflection of the importance of different firms in the market than sales if, for example, in a particular year an unusual amount of production has gone into inventory or has been sold in different geographic markets.</p><p>Capacity may be a better reflection than production or sales if the capacity utilization is currently very low, or if for some other reason the firm’s current levels of production and sales are not a good indicator of its likely future production or sales — for example, if the firm’s capital stock is antiquated and deteriorating, or if its stock of a particular resource is becoming seriously depleted. For example, in <em>U.S. v. General Dynamics Corp.</em> (415 U.S. 486 [1974]), the US Supreme Court declined to block a merger between two companies with large shares of regional coal production, on the grounds that one of the companies had nearly exhausted its reserves of coal and hence was unlikely to be an important competitor in that market in the future.</p><p>Furthermore, if all the firms in a group seem equally well positioned to compete for customers, and if all are not capacity constrained, they may be usefully considered to have effectively equal market shares. In that case it is the <em>number</em> of (effectively competitive) firms in the market rather than their existing shares of sales, production, or capacity that may be considered to provide the most accurate indicator of the extent of competition.</p><p>The US antitrust agencies typically use their estimates of market shares to calculate the <strong>Herfindahl-Hirschman Index</strong>, or HHI, which is a summary statistic for market concentration. The US <em>Guidelines</em> provide HHI numbers which may indicate roughly when a proposed merger is likely or unlikely to be considered a competitive problem. Other agencies around the world may use the HHI, the four-firm concentration ratio, and/or other concentration statistics.</p><p>However, it is important not to overestimate the precision of such statistics, or the weight that is put on them by the enforcement agencies. Regardless of the apparent scientific precision of one statistic or another, these indexes are only as exact as the assumptions behind them, and these assumptions — concerning, for example, the exact metes and bounds of the definitions of product and geographic markets — are inherently imprecise. Therefore, very low estimates of industry concentration — however measured — may lead directly to agency decisions not to challenge a proposed merger, but high estimates are almost never dispositive on their own in leading to a challenge.</p><h4>Barriers to entry</h4><p>The second step in the Guidelines approach to horizontal merger analysis is to examine the degree to which there are <em>barriers to the entry of new firms</em> into a particular (product and geographic) market. Even if a proposed merger would increase concentration in a market by a significant amount, and to a significantly high level, the merged firm would arguably not be able profitably to raise prices if other firms could easily enter the market and take away their business[4].</p><p>Among barriers to entry in a particular market might be</p><ol><li>patents, licenses, or other intellectual property,</li><li>government regulations, including the need for environmental or other permits,</li><li>high levels of sunk costs,</li><li>difficulty of obtaining access to particular inputs,</li><li>incumbents’ brand name and reputation, and</li><li>possible responses to entry by incumbents.</li></ol><p>Over the past few decades, barriers to entry and market definition have been probably the two most important steps in the <em>Guidelines </em>analysis in terms of both agency decisions whether to challenge a merger and judicial decisions whether to uphold a challenge.</p><p>Merger analysis asks whether a presense of a praticular barrier to entry presence in the market will delay or prevent market entry in response to anticompetitive price increases. The point is to understand the likely competitive consequences of a proposed merger, and for that, as noted earlier, it is necessary to attempt to predict the future.</p><p>Even if entry is demonstrably possible, it does not follow that entry or the threat of entry will necessarily protect customers from anticompetitive behavior by a merged firm with a large market share. As emphasized in the US <strong>Guidelines</strong>, for ease of entry to mitigate structure-related concerns that a merger would be anticompetitive, entry <strong>must satisfy three criteria</strong>:</p><p>1) it must be <em>timely</em>, in that it will come sufficiently quickly that customers will in fact be protected from anticompetitive price increases;</p><p>2) it must be sufficiently <em>likely</em> — not simply a theoretical possibility — that the merged firm must take it into account in its competitive behavior; and</p><p>3) it must be of <em>sufficient</em> scope to protect customers who would otherwise be the victims of anticompetitive price increases.</p><p>In both the US and the EU, if post-merger entry is adjudged to be “timely, likely, and sufficient”, then even mergers that would result in highly concentrated markets may not be challenged.</p><p>Two examples are illustrative. First, one reason for the EU competition directorate’s decision to block the proposed merger of SCA and Metsa Tissue was its finding that the merged firm’s large share of consumer tissue markets in Nordic countries would be protected from entry by other firms because of the importance of local manufacturing capabilities, regional supplier networks, and strong brand name loyalty (<em>Comp/M2097</em>, 31 January 2001). On the other hand, an important reason for the Circuit Court of the District of Columbia decision not to block the proposed merger of two of a small number of underground oil drilling operators was its finding, confirmed on appeal, that entry into that market was not overly difficult (<em>U.S. v. Baker Hughes</em>, 908 F.2d 981 [D.C. Cir. 1990]).</p><h4>Competitive effects</h4><p>The third step in the <em>Guidelines </em>analysis is to consider the specific <em>competitive effects</em> likely to result from the merger. If market shares suggest a concentrated post-merger market where customers may be subject to anticompetitive behavior, and further analysis determines the presence of significant barriers to entry into the market, what is the exact mechanism through which the loss of competition is likely to appear? Analysts, agencies, and tribunals generally differentiate between two classes of possible anticompetitive effects of a merger: <em>coordinated effects</em> and <em>unilateral effects</em>.</p><p>“Coordinated effects” refer to the possibility that, by reducing the number of competitors in a market, the merger will make formal or informal coordination among the remaining competitors easier, and thus facilitate the increase in price and reduction in output that accompanies seller coordination. This was the theory of harm emphasized in the earlier versions of the US <em>Horizontal Merger Guidelines</em>, where much of the discussion followed the logic of the classic work of George Stocking, Myron Watkins, and George Stigler[5].</p><p>Stigler argued that a successful agreement among firms to coordinate their competitive behavior must solve three problems: how to reach an agreement on the particular course of action, how to detect “cheating” on the agreement, and how to punish cheaters[5]. He then outlined a number of factors that seemed likely to help “solve” these problems, and so to facilitate coordinated behavior among competitors in a particular market. Among the most important of these were a) homogeneity of product, b) fragmentation of buyers, c) small size of typical transactions, d) small number of sellers, and e) secrecy of prices.</p><p>In markets exhibiting these characteristics, Stigler argued, a reduction in the number of competitors would be more likely to lead to a coordinated outcome among the remaining firms than would a similar merger in a market with the opposite characteristics that made coordination more difficult. The <em>Guidelines</em> sensibly added past findings of collusion in this market to the list of factors that would be considered to make collusion a more serious danger in a particular market, and hence a merger of two market participants more of a matter of antitrust concern.</p><p>An example of a merger challenged on coordinated effects grounds in the US was the proposed merger of H.J. Heinz and BeechNut, two of the three (along with industry giant Gerber) principal sellers of “baby foods” in the US[7]. The Federal Trade Commission ruled, and the appeals court agreed, that the reduction of the number of significant competitors in the market from three to two would make collusion between the remaining two sellers much easier and so more likely. (Note that this is an example of a merger challenged under the “SLC” paradigm of merger control that might not have been as subject to agency challenge under the old EU-style “dominance” rubric, since the merger would arguably not have strengthened — and might have weakened — the dominant position of the number one firm in the market, Gerber.) Recent EU decisions prohibiting mergers on the grounds that they would lead to “collective dominance” — for example, <em>Gencor/Lonhro</em> — are based on similar logic.</p><p>“<strong>Coordinated effects</strong>” remain in the <em>Guidelines</em> and remain a matter of real concern in merger enforcement. In 1992, however, they were joined in the <em>Guidelines</em> by “unilateral effects” as a second and distinct competitive worry from a horizontal merger. The “unilateral effect” means that a merged firm can, for example, raise the price and thus make consumers worse off, while separate firms would be competing on this dimension. The unilateral effects paradigm seems in fact closer to Stigler’s original point concerning the importance of cross-price elasticities of demand among competing products, and, appropriately, econometric demand estimation has taken a much more important place in the analysis of the possible unilateral effects of mergers than in that of coordinated effects.</p><p><strong>Unilateral effects</strong> are perhaps most easily visualized in a Hotelling-type model with multiple sellers arrayed on a line, where the line may represent some dimension of product attribute or quality (or, in a more straightforward fashion, may represent physical location[9]). Consider five sellers located equidistantly on this line, numbered from left to right as seller 1 through seller 5 (Figure 1).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/561/1*xMl-kupsC0hN1pmHucMRpw.jpeg" /><figcaption>Figure 1: upper panel — pre-merger situation. Lower panel — post-merger.</figcaption></figure><p>If customers are spread uniformly along the line and they tend to purchase the product located closest to their position, then each seller competes most intensely with the seller on each side of it. So, for example, if seller 2 considers raising its price, its most serious concern will be the potential loss of business to the sellers on either side, that is, sellers 1 and 3. Seller 4 and <em>a fortiori</em> seller 5 are less important as competitive constraints on the competitive behavior of seller 2 than are sellers 1 and 3.</p><p>Now suppose that seller 2 merges with seller 3. If the product and customer locations are unchanged, then a price increase by seller 2 remains most constrained by the potential loss of customers to sellers 1 and 3. But now sellers 2 and 3 are maximizing profits jointly, so that any customers diverted from seller 2 to seller 3 are no longer lost as a result of the price increase; those customers remain as customers of the combined firm. For this reason, the prices charged by sellers 2 and 3 are likely to be higher post-merger than pre-merger. Since sellers 4 and 5 were less important as constraints on the behavior of the original seller 2, a merger of seller 2 with either seller 4 or seller 5 would reduce competition less, and hence would be of less concern to the competition authorities.</p><p>Again this goes back to the original insights of Stigler that the more we know about cross-price elasticities of demand, the more directly we can estimate the competitive effects of mergers and the less we need to know about the precise definitions of markets. In the case of this merger of seller 2 with seller 3, a unilateral effects model renders arguments concerning whether, for example, seller 5 is actually in the same product or geographic market as sellers 2 and 3 much less interesting; likewise with the precise calculations of market shares and HHI levels accompanying the proposed merger. These “structural indicia” of competition in the market contain less useful information than the more detailed and more focused analyses of how significant are the constraints currently imposed by the merging firms upon one another.</p><p>However, firms in a Hotelling-style model may not be fixed in their locations on the line. An additional question in unilateral effects analysis of a merger like this one is whether a new or existing firm would find it profitable to “reposition” itself closer to seller 2 in response to an anticompetitive increase in price by seller 2. If repositioning is easy, a post-merger price increase would be likely to simply encourage other sellers to move closer to sellers 2 and 3, allowing them to attract some of the customers suffering the price increases. In that case, the merged firm would be unlikely to increase prices in the first place. If, on the other hand, repositioning is difficult, seller 2 could indeed raise price post-merger without worrying about losing sales in the direction of seller 3: it has merged with its closest competitor in this range of product space.</p><p>Unilateral effects are often a matter of competitive concern in mergers of firms that sell <em>differentiated products</em>, since such firms, pretty much by definition, devote a good deal of resources to seeking to locate their products in a desirable “position” in market space. (On the other hand, if products are differentiated, they are also by definition not homogeneous, and under the Stiglerian theory, coordinated post-merger behavior would thus be less of a worry.)</p><p>In one of its earliest unilateral effects cases, the Antitrust Division of the Justice Department successfully challenged the proposed merger of Continental Baking and Interstate Baking. In some regions of the US, Continental and Interstate were either the only two or two of the only three producers of branded white bread. White bread is in the US a product heavily advertised and highly differentiated by brand name, and the evidence suggested that if these two firms merged and raised their prices, most of the sales lost by either one would go to the other, not to “private label” — <em>i.e</em>. less strongly branded — competitors.</p><p>Conversely, the Division declined to challenge the proposed acquisition of Maybelline by L’Oreal in 1996[10]. These two were at the time two of the leading manufacturers of women’s cosmetics in the U.S. In the product market that appeared most problematic, mascara, Maybelline was the number one seller and L’Oreal number four, with Revlon (Revlon and Almay brands), and Proctor and Gamble (Max Factor and Cover Girl) together making up 90 percent of sales.</p><p>Despite these high market shares — as well as barriers to entry mostly associated with entrenched brand names and high advertising budgets — the Division determined that the merger was unlikely to substantially harm competition, because the two firms competed at opposite ends of the spectrum of product characteristics: Maybelline was a popular-price brand, competing with other popular-price brands like Cover Girl at mass outlets like pharmacies, while L’Oreal was a prestige brand, competing with other prestige brands like Clinique at higher end department stores like Macy’s and Saks Fifth Avenue. In other words, very few high school and college students, faced with a price increase for Maybelline at the local pharmacy, would likely switch to buying L’Oreal at Saks, and very few society ladies, faced with a price increase for L’Oreal at Saks, would switch to buying Maybelline at the pharmacy: there were apparently few marginal customers likely to be harmed by the merger.</p><h4>Efficiencies</h4><p>The final step in the US <em>Horizontal Merger Guidelines</em> analysis is the examination and accounting for <em>efficiencies </em>— that is, results of the merger that would improve welfare, through, for example, the lowering of costs — and so might arguably outweigh any reductions in welfare from losses to competition from the merger. Different jurisdictions treat efficiencies differently under their merger control statutes — in the US, this “balancing” of merger efficiencies with competitive harms has arguably been approved by appeals courts but not so far by the Supreme Court — but almost all antitrust agencies consider possible efficiencies in their internal deliberations as to whether a particular merger proposal deserves challenge.</p><p>The Ukrainian competition law provides that the Cabinet of Ministers may authorize a merger that was initially turned down by the Antimonopoly Committee “if a positive effect produced by the concentration on the public interests outweighs negative consequences of the restriction of competition” (Article 25, section 2), unless the losses of competition from the merger “are not necessary for attaining the purpose of the concentration” or “constitute a threat to the system of market economy” (Article 25, section 3).</p><p>The paradigm under which these agencies consider possible merger efficiencies has not changed much since the classic article by Williamson, which suggested diagrammatically the tradeoff between the “rectangles” of cost savings and the “triangles” of welfare losses from price increases[11] (see diagram below).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/759/1*OBJUaTBIKpP7NckUZ3szdw.png" /></figure><p>Dynamic efficiencies, though even more difficult to specify with any certainty, may also be considered and may dominate the static calculations of the Williamsonian tradeoff.</p><p>The US antitrust agencies have made it clear in their <em>Horizontal Merger Guidelines</em> that they will take prospective merger efficiencies into account in their deliberations as to whether to challenge a merger when the efficiencies can be demonstrated with some confidence and when it is clear that the efficiencies could not be achieved by some other means that would not involve the elimination of competition between the two firms.</p><blockquote><em>For example, merger-generated efficiencies may enhance competition by permitting two ineffective competitors to form a more effective competitor, e.g., by coming complementary assets. In a unilateral effects context, incremental cost reductions may reduce or reverse any increases in the merged firm’s incentive to elevate price. Efficiencies also may lead to new or improved products, even if they do not immediately affect price. In a coordinated effects context, incremental cost reductions may make coordination less likely or effective by enhancing the incentive of a maverick to lower price or by creating a new maverick firm. (Guidelines at 10)</em></blockquote><p>In both the US and Europe, there is one class of efficiencies that have received special legal treatment: those arising in the presence of a so-called “failing firm.” If one of the parties to a merger is losing money and in danger of leaving the business, and if as a result of this its productive assets would leave the market, a likely result would be a reduction in quantity produced and an increase in price — hence a welfare loss, however measured. If the proposed merger would prevent this scenario from playing out, then its <em>a priori</em> effect on welfare is positive, not negative. Both enforcement agencies and adjudicative bodies have recognized this effect and have shown some degree of tolerance for mergers, even among close competitors, that keep the assets of “failing firms” in the market.</p><p>However, as with the consideration of efficiencies generally, there are certain requirements that must be met if the “failing firm defense” is to be successful, and these have to do with the likelihood that the assets of the firm alleged to be failing would indeed leave the market if the merger does not take place.</p><p>In the course of nearly every US and EU merger investigation, the merging parties present arguments and evidence concerning the large efficiencies likely to result from the merger. Typically these claims are quite speculative and lacking in concrete evidence, and the enforcement agencies treat them with appropriate skepticism. (An exception is where the evidence demonstrates that the efficiencies were identified in advance of the decision to merge, but this is the case in surprisingly few instances.) However, in this author’s judgment the efficiencies implicit in the “failing firm” argument are more easily verified using objective measures, so this argument is more likely to be successful than more general forecasts of efficiencies in persuading an agency or adjudicatory body not to seek to block a proposed merger.</p><p>It is important to emphasize, however, that in most antitrust jurisdictions, including the US and the EU, the vast majority of proposed mergers, horizontal or otherwise, are not challenged. In particular, in most jurisdictions there is generally no burden of proof at all on the merging firms to demonstrate that the merger would result in efficiencies or any other kinds of public benefits: the framers and enforcers of the antitrust laws assume that the market will usually do a better job of recognizing these benefits than will government agencies, and will lead profit-maximizing entrepreneurs and investors into those mergers that add value to the economy. It is only in that relatively small number of cases where the agencies identify and demonstrate the likelihood of significant harm to competition from the merger that the burden of proof may switch to the merging firms, either to demonstrate that the agencies are incorrect in their fears of a loss of competition from the merger or to demonstrate that, in spite of the possible loss of competition, the likely efficiencies from the merger are so substantial that they will outweigh the harm from the loss of competition.</p><p>For example, in the United States and many other jurisdictions, firms seeking to merge are required to notify the antitrust authorities in advance if both the magnitude of the proposed transaction and the size of the participating firms meet certain thresholds[12]. During the decade 2006–2015, the U.S. agencies received an average of 1525 premerger notifications per year. Of these, the Antitrust Division opened an average of 64 preliminary investigations per year, issued an average of 24 “second requests” (demands for more extensive and detailed information from the companies), and filed an average of seventeen “public challenges”.[13] The FTC averaged 21 “merger enforcement actions” per year during the same decade.[14]</p><p>Final part of this paper will consider vertical mergers.</p><h4>Notes:</h4><p>[1] The views expressed do not purport to represent the views of the U.S. Department of Justice.</p><p>[2] William Landes and Richard Posner, “Market Power in Antitrust Cases,” Harvard Law Review 94 (1981), pp. 937–996.</p><p>[3] This case is discussed in detail in Lawrence J. White, “Application of the Merger Guidelines: The Proposed Merger of Coca-Cola and Dr. Pepper,” in J.E. Kwoka and L.J. White, eds., <em>The Antitrust Revolution</em>, 2nd ed., Boston: Scott, Foresman, 1994.</p><p>[4] At the extreme, this is the logic behind the idea of “contestability”: even a monopolist may not be able to charge a price higher than the competitive price if entry is sufficiently quick and easy. See William J. Baumol, J.C. Panzar, and Robert Willig, <em>Contestable Markets and the Theory of Industry Structure</em>, New York: Harcourt Brace Jovanovich, 1982, but also Marius Schwartz, “The Nature and Scope of Contestability Theory,” <em>Oxford Economic Papers</em> 38 (1986, supplement), 37–57.</p><p>[5] George Stocking and Myron Watkins, <em>Cartels in Action</em> (New York: Twentieth Century Fund, 1947); George Stigler, “A Theory of Oligopoly,” in Stigler, <em>The Organization of Industry</em>, Homewood, IL: Richard D. Irwin, 1968.</p><p>[6] See also E. Green and R. Porter, “Noncooperative collusion under imperfect price information, <em>Econometrica </em>52 (1984), 87–100, and Louis Kaplow and Carl Shapiro, “Antitrust”, in A.M. Polinsky and Steven Shavell, eds., <em>Handbook of Law and Economics</em>, vol. 2 (Amsterdam: Elsevier, 2007).</p><p>[7] For more information, see Jonathan Baker, “Efficiencies and High Concentration: Heinz Proposes to Acquire Beech-nut,” in J.E. Kwoka and L.J. White, eds., <em>The Antitrust Revolution</em>, 5th ed. (New York: Oxford University Press, 2009), and the appeals court decision, <em>Federal Trade Commission v. H. J. Heinz</em> Co., 246 F.3d 708 (D.C. Cir. 2001).</p><p>[8] See Robert Willig, “Merger Analysis, Industrial Organization Theory, and Merger Guidelines,” <em>Brookings Papers on Economic Activity: Microeconomics</em> (1991), 281; Janusz Ordover and Robert Willig, “Economics and the 1992 Merger Guidelines: A Brief Survey,” <em>Review of Industrial Organization</em> 8 (1993), 139–150; and Carl Shapiro, “The 2010 Merger Guidelines: From Hedgehog to Fox in Forty Years,” <em>Antitrust Law Journal</em> 77 (2010), 701–759.</p><p>[9] Harold Hotelling, “Stability in Competition,” <em>Economic Journal</em> 39 (1929), 41–57, reprinted in George Stigler and Kenneth Boulding, eds., <em>A.E.A. Readings in Price Theory</em> (Chicago: Richard D. Irwin, for the American Economic Association, 1952); or Stephen Martin, Industrial Organization in Context (New York: Oxford University Press, 2010).</p><p>[10] For more information, see Constance Robinson, <a href="https://www.justice.gov/atr/speech/quantifying-unilateral-effects-investigations-and-cases">“Quantifying Unilateral Effects in Investigations and Cases,”</a> George Mason Law Review Symposium, Antitrust in the Information Revolution: New Economic Approaches for Analyzing Antitrust Issues, George Mason University School of Law, Arlington, Virginia, October 11, 1996.</p><p>[11] Oliver Williamson, “Economies as an Antitrust Defense: The Welfare Tradeoffs,” <em>American Economic Review</em> 58 (1968), 18–36.</p><p>[12] See FTC, “To File or Not to File: When You Must File a Premerger Notification Report Form,” <a href="https://www.ftc.gov/sites/default/files/attachments/premerger-introductory-guides/guide2.pdf">Hart-Scott-Rodino Premerger Notification Program, Federal Trade Commission</a>, September 2008,</p><p>[13] <a href="https://www.justice.gov/atr/file/788426/download">Calculated from Antitrust Division Workload Statistics</a>, FY2006–2015,<a href="https://www.justice.gov/atr/file/788426/download"> </a>. The number of challenges includes both “Actions Filed in District Court” and “Transactions Restructured or Abandoned Prior to Filing a Complaint as Result of an Announced Challenge”.</p><p>[14] Calculated from FTC, <a href="https://www.ftc.gov/competition-enforcement-database">“Competition Enforcement Database”</a>. That number is the sum of “Part 2 Consents”, “Federal Injunctions”, “Part 3 Administrative Complaints”, and “Abandoned/Fix-It-First/Restructured”.</p><p><em>The author doesn`t work for, consult to, own shares in or receive funding from any company or organization that would benefit from this article, and have no relevant affiliations.</em></p><p><em>If you would like to receive our weekly newsletter, please </em><a href="http://goo.gl/PpSiQj"><em>subscribe</em></a></p><p><em>Subscribe to our </em><a href="https://www.facebook.com/voxukraine/"><em>Facebook</em></a><em>, </em><a href="https://twitter.com/Vox_UA"><em>Twitter</em></a><em> and </em><a href="https://telegram.me/voxukraine_en"><em>Telegram</em></a><em> and stay updated on the latest analitics on Ukraine</em></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=f8ca358bc310" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Переселенцы и “квартирный вопрос”, или Почему 1,5 млн мигрантов никак не повлияли на рынок жилья в…]]></title>
            <link>https://medium.com/@voxukraine/%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%8B-%D0%B8-%D0%BA%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D1%80%D0%BD%D1%8B%D0%B9-%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%81-%D0%B8%D0%BB%D0%B8-%D0%BF%D0%BE%D1%87%D0%B5%D0%BC%D1%83-1-5-%D0%BC%D0%BB%D0%BD-%D0%BC%D0%B8%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%B2-%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BA-%D0%BD%D0%B5-%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B8%D1%8F%D0%BB%D0%B8-%D0%BD%D0%B0-%D1%80%D1%8B%D0%BD%D0%BE%D0%BA-%D0%B6%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%8F-%D0%B2-791d72ec8926?source=rss-16457f8f5278------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/791d72ec8926</guid>
            <category><![CDATA[переселенцы]]></category>
            <category><![CDATA[строительство]]></category>
            <category><![CDATA[мигранты]]></category>
            <category><![CDATA[cedo]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[VoxUkraine]]></dc:creator>
            <pubDate>Sat, 30 Jul 2016 09:03:02 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2016-07-30T09:15:44.926Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h3><strong>Переселенцы и “квартирный вопрос”, или Почему 1,5 млн мигрантов никак не повлияли на рынок жилья в Украине</strong></h3><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/700/1*QWqrVhK2ZQQ9s9UXMxKbIg.jpeg" /><figcaption>Фото: <a href="http://www.glavny.tv/">http://www.glavny.tv/</a></figcaption></figure><p>Автор: <strong>Татьяна Коломиец, </strong>Аналитик аналитического центра CEDOS, редактор Mistosite</p><p><strong>Донецкая, Луганская, Харьковская и Запорожская области, согласно официальной статистике, приняли более 70% всех переселенцев из оккупированной части Донбасса, это более 1 млн человек. Кажется, что такое значительное и почти мгновенное увеличение населения должно было привести к буму на рынке жилой недвижимости. Но этого не произошло. По каким правилам работает рынок жилья для внутренне перемещенных лиц?</strong></p><p>С начала оккупации Россией некоторых районов Донецкой и Луганской областей в 2014 году и до ноября 2015 года, по данным областных департаментов социальной защиты населения, из зоны АТО выехали более 1,5 млн человек.</p><p>Одновременно наибольшая доля внутренне перемещенных лиц — ВПЛ — зарегистрирована именно в восточных областях. Так, в Донецкую область переехали более 38% ВПЛ, в Луганскую — почти 15%, в Харьковскую — до 13%, в Запорожскую — до 7%, в Днепропетровскую — до 5%.</p><p>В целом доля ВПЛ, зарегистрированных в восточной Украине, составляет более 77%. Более подробные статистические данные по Донецкой и Луганской областям отсутствуют, однако ситуацию в остальных восточных областях Украины можно проанализировать на уровне районов и городов областного значения.</p><p>За счет ВПЛ численность населения в Харьковской, Днепропетровской и Запорожской областях в среднем выросла на 5%. 1 января 2016 года численность населения в данных трех областях превысила <a href="http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2016/zb/06/zb_chnnu2016pdf.zip">7,7 млн человек</a>.</p><p>В частности, в областных центрах, куда прибыло больше всего переселенцев, количество населения повысилось на 3–8%. Для рынка жилья такая ситуация является шоком, на который он должен соответственно реагировать.</p><p>Ожидаемой реакцией рынка на ощутимый рост численности населения является увеличение капитальных инвестиций в строительство жилья в соответствующих регионах и через определенный период времени — более высокий уровень принятия жилья в эксплуатацию по сравнению с остальными областями Украины.</p><p>Однако по ряду причин этого пока не наблюдается.</p><p><strong>Почему застройщикам не стоит рассчитывать на переселенцев</strong></p><p><strong>Причина 1</strong>. Большинство переселенцев — пенсионеры.</p><p>Недостаток реакции рынка жилья на ВПЛ можно объяснить тем, что большинство ВПЛ — это пенсионеры, большинство из которых не сможет приобрести жилье.</p><p>Кроме того, значительная их часть хоть и зарегистрирована в подконтрольных Украине районах, зачастую живет в зоне конфликта. Эти люди лишь приезжают за социальными выплатами, поэтому потребности в жилье у них нет. Значит, ориентироваться на эту категорию ВПЛ застройщикам не стоит.</p><p><strong>Распределение ВПЛ по категориям: трудоспособные и пенсионеры</strong></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/600/0*MtDOh2GJ8hzBpqWN.jpg" /></figure><p>Нажмите для увеличения</p><p><strong>Причина 2</strong>. Фактическое количество и распределение ВПЛ неизвестно.</p><p>Данные о зарегистрированных переселенцах, с одной стороны, отражают преимущественно ту часть граждан, которая испытывает потребность в социальной помощи, с другой — известны случаи регистрации <a href="http://sprotyv.info/ru/news/harkov/vyplaty-pereselencam-kiev-protiv-regionov">фиктивных ВПЛ</a>.</p><p>Те переселенцы, которые могут приобрести себе жилье, не спешат регистрироваться из-за определенных дополнительных расходов или рисков, связанных с регистрацией. Также не всегда ВПЛ остаются жить на месте регистрации, и дальнейшее изменение их места жительства не отслеживается.</p><p>То есть реальное распределение ВПЛ неизвестно. Несмотря на свою неполноту, имеющиеся данные позволяют оценить текущие тенденции и взаимосвязи, однако для реакции со стороны застройщиков этого недостаточно.</p><p><strong>Причина 3</strong>. Для ВПЛ важнее существующая жилищная инфраструктура.</p><p>Не только переселенцы влияют на рынок жилья: существующая жилищная инфраструктура также влияет на <a href="https://www.sheltercluster.org/sites/default/files/docs/reach_ukr_report_shelter_and_nfi_assessment_august2015_ukr_final.pdf">решение лица переехать</a> в конкретный населенный пункт. Согласно полученным из областных департаментов социальной защиты данным, ВПЛ чаще всего едут в города областного значения.</p><p>Скорее всего, это связано с тем, что Донбасс очень урбанизированный, и люди, которые выезжают оттуда, не привыкли к жизни в сельской местности. То есть они более чувствительны к качеству жилищной инфраструктуры.</p><p>В то же время существует зависимость между ВПЛ и количеством общежитий. Без учета иных факторов корреляция между этими показателями составляет 88%. Вероятно, это вызвано использованием общежитий в качестве временного жилья для ВПЛ и в целом низкой ценой на такое жилье.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/550/0*3zOmXtlfrCfHRmhG.jpg" /></figure><p><strong>Причина 4</strong>. Планы вернуться в прежнее место жительства.</p><p>Важную роль также играет расстояние от населенного пункта до зоны АТО.</p><p>С одной стороны, значительная часть населения переехала в соседние области. Возможно — из-за наличия знакомых или более подобных культуры или языка.</p><p>С другой — расстояние даже в пределах восточных областей также играет важную роль. Например, похоже на то, что трудоспособные ВПЛ склонны ехать в более дальние районы восточных областей, чем ВПЛ пенсионного возраста.</p><p>Связано ли это с планами переселенцев вернуться в прежнее место проживания после завершения войны, достоверно сказать нельзя.</p><p>Однако чем на меньшее расстояние ВПЛ переселились, тем легче будет вернуться. Значит, небольшое расстояние переселения сигнализирует либо о краткосрочности их проживания на новом месте, либо о пенсионном туризме.</p><p>Застройщикам нет смысла реагировать на краткосрочные потребности ВПЛ.</p><p><strong>Почему переселенцы не должны рассчитывать на застройщиков</strong></p><p><strong>Причина 1</strong>. Влияние третьих факторов.</p><p>За последние годы в сфере жилищных инвестиций в восточной Украине наблюдалась нисходящая тенденция. Хотя в восточные области и прибыло большинство ВПЛ, инвестировать в строительство жилья здесь стали меньше.</p><p>Иными словами, увеличение населения за счет переселенцев не повлияло на изменение уровня инвестирования в жилищное строительство, хотя большинство ВПЛ прибыло в места, которые и так больше привлекают инвесторов.</p><p>Это наталкивает на мысль, что как на количество ВПЛ в определенном регионе, так и на уровень инвестирования в жилищное строительство влияют третьи факторы, например, уровень урбанизации региона.</p><p>Соответственно, изменение этих показателей вряд ли связано с приездом внутренне перемещенных лиц в восточные области. Следовательно, и рассчитывать ВПЛ на застройщиков не стоит.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/600/0*kyNcbFAoem1dIDpZ.jpg" /></figure><p>Расчеты автора на основе данных Госстата и областных департаментов социальной защиты населения</p><p><strong>Причина 2</strong>. Нужно больше времени.</p><p>Обычно реализация решения об увеличении инвестирования в жилищное строительство требует длительного времени. Резкий же отток таких инвестиций может отразиться уже в краткосрочном периоде и приводит к значительному спаду принятия в эксплуатацию жилья и росту количества недостроев.</p><p>Сейчас в восточных областях резких изменений этих показателей нет, и это хороший знак. Исключение — Запорожская область. Однако данные районного уровня показывают, что скачок числа недостроев в области почти вдвое вызван исключительно Бердянском, в котором за 2014 год появился 131 новый недострой.</p><p>Чтобы оценить, есть ли связь между ВПЛ и притоком инвестиций в жилищное строительство, нужно больше времени. Только тогда станет ясно, есть ли реакция рынка жилья на ВПЛ. Пока же переселенцам не стоит на это рассчитывать.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/600/0*T_yOwKCpjei0PoAk.jpg" /></figure><p>Источник: Госстат</p><p><strong>Причина 3</strong>. Повышение рисков.</p><p>Для частного сектора инвестиции в жилье в восточной Украине стали ассоциироваться с большими рисками. Зона конфликта близко, значит, риск порчи инфраструктуры повысился. Поэтому неудивительно, что на военные действия рынок жилья реагирует больше, чем на приток переселенцев.</p><p>Однако после завершения войны такие риски нормализуются, что позволит рынку жилья лучше адаптироваться к увеличению численности населения.</p><p><strong>Причина 4</strong>. Средства благотворительных организаций.</p><p>На нужды ВПЛ международные и местные благотворительные организации выделяют значительную помощь. Однако какая их доля уходит на построение жилья, и есть ли такая доля вообще, достоверно неизвестно.</p><p>Вероятно, на это выделяют незначительную долю благотворительных взносов, или же эти деньги идут не на строительство жилья, а на ремонт имеющегося жилого фонда. Кроме того, за счет благотворительных организаций системно решить проблему жилья для переселенцев вряд ли получится.</p><p><strong>Вместо заключения</strong></p><p>Ощутимый рост численности населения в восточных областях пока не повлиял на приток капитальных инвестиций в строительство жилья. Объяснить отсутствие реакции рынка можно такими факторами.</p><p>1. Повышенный риск инвестирования на территории вблизи зоны АТО.</p><p>2. Незначительный период времени для реакции рынка.</p><p>3. Большинство переселенцев являются пенсионерами, которые не могут приобрести жилье или вообще живут в зоне АТО.</p><p>В данный момент застройщикам нет смысла ориентироваться на ВПЛ, а ВПЛ нет причин ожидать значительных сдвигов в решении жилищного вопроса со стороны застройщиков. Без государственного вмешательства решить эту проблему трудно. Однако Украина — не первая страна, которая столкнулась с такой проблемой.</p><p>В частности, международная организация UNHCR, которая занимается проблемами переселенцев по всему миру, не раз разрабатывала методики удовлетворения потребностей ВПЛ в жилье. Украине нужно проанализировать опыт других стран и адаптировать его к отечественным реалиям.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=791d72ec8926" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Спокійне літо 2016: Про які проблеми української економіки мовчить офіційна статистика]]></title>
            <link>https://medium.com/@voxukraine/%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B5-%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%BE-2016-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D1%8F%D0%BA%D1%96-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B8-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97-%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%96%D0%BA%D0%B8-%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%87%D0%B8%D1%82%D1%8C-%D0%BE%D1%84%D1%96%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0-%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0-177529f151b2?source=rss-16457f8f5278------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/177529f151b2</guid>
            <category><![CDATA[urkaine]]></category>
            <category><![CDATA[reform]]></category>
            <category><![CDATA[budget]]></category>
            <category><![CDATA[aleksashenko]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[VoxUkraine]]></dc:creator>
            <pubDate>Sat, 30 Jul 2016 08:32:19 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2016-07-30T08:32:19.357Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/900/1*zQdi3OrguHQe_ce7UQBdTA.jpeg" /></figure><p><em>Автор: Сергій Алексашенко, старший науковий співробітник Інституту Брукінгса (м.Вашингтон), екс-заступник міністра фінансів Росії</em></p><p><strong>Якщо дивитися на цифри Держстату, то здається, що влітку 2016-го в українську економіку повернулася довгоочікувана стабільність. Це враження дуже оманливе. Економіст Сергій Алексашенко розібрав, які значні проблеми визрівають під цифрами статистики і які кроки для їх вирішення варто, не відкладаючи, прийняти уряду</strong></p><p>Ззовні економічна ситуація в Україні виглядає цілком пристойно і, абсолютно точно, набагато краще, ніж півроку, рік або півтора роки тому. Економіка почала (нехай і повільно) рости. Інфляція стабільно знижується. Курс гривні стабілізувався, а НБУ навіть може потихеньку нарощувати свої резерви. Прибутковості українських держоблігацій опустилися на рівень дворічної давності. Разом з тим, цей спокій вбачається оманливим і, скоріше, нагадує поведінку корабля з непрацюючим двигуном у спокійному морі, при цьому всі добре знають прогноз погоди, який обіцяє шторми та бурі.</p><p><strong>Причини, які змушують зробити такий висновок наступні:</strong></p><p>· Новий уряд, як і старий, не робить суттєвих помилок, але вкрай повільно і непослідовно приймає рішення щодо реформування економіки і соціальної сфери. Добре відомий закон переходу кількості в якість в такій ситуації не може спрацювати просто з причини малої кількості прийнятих рішень;</p><p>· Перемовини з МВФ в черговий раз не завершилися успіхом — Україна, фактично, вийшла з програми, якщо оцінювати не тільки кількісні, але і якісні критерії. Незважаючи на оптимістичні заяви чиновників і політиків, схоже, повернутися в програму, отримавши схвалення Ради директорів МВФ на виділення чергового траншу, країна найближчим часом не зможе. Логіка будь-якої програми МВФ полягає в тому, що набір рішень, які потрібно виконати зростає з кожним місяцем, і, очевидно, що за два канікулярних місяці відставання від програми ще більше зросте;</p><p>· Відсутність чергового траншу МВФ є дуже поганим сигналом для прямих інвесторів, які готові були подивитися на Україну, як точку вкладання ресурсів, і для фінансових гравців, які при будь-якій можливості можуть чинити тиск на курс гривні;</p><p>· Провалений аукціон з приватизації ОПЗ, умови якого були складені таким чином, що відбутися аукціон міг тільки у випадку поєднання множини сприятливих факторів, чого, очікувано, не сталося. Чергова спроба продати ОПЗ може відбутися у вересні, але якщо умови аукціону не будуть радикально полегшені для інвесторів, його результат, швидше за все, буде таким самим;</p><p>· Ухвалені в кінці минулого року рішення щодо зниження ставки соціального податку призвели до цілком очікуваного результату — потенційний дефіцит бюджетної системи (як різниця між отриманими доходами і закріпленими в законі витратами) послідовно наростає. За даними народного депутата Віктора Пинзеника недобір соціальних податків за півроку перевищив 25 млрд гривень. При цьому не треба забувати, що пенсії в цьому році були підвищені, що збільшує витрати Пенсійного фонду. У підсумку, якщо нічого не робити, через 2–3 місяці державна скарбниця зіткнеться з неможливістю фінансування будь-яких витрат без порушення базового критерію МВФ-івської програми, рівня дефіциту бюджету.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/0*VI3l3Q5c4vIR6pP4." /><figcaption>Джерело: звіт народного депутата Віктора Пинзеника (на основі даних Мінфіну, Пенсійного фонду та Держказначейства)</figcaption></figure><p>У такій ситуації оманлива стабільність може досить швидко трансформуватися в черговий виток економічної кризи.</p><p>На жаль, неможливо вигадати дієві рецепти формування національного консенсусу навіть заради такої благої мети, як радикальне трансформування політичної, економічної і соціальної системи держави.</p><blockquote>Короткострокові кон’юнктурні інтереси безлічі гравців, функціонуючих в українському політичному просторі, будуть вагоміші будь-яких ідеалістичних закликів «згуртуватися і об’єднатися».</blockquote><p>Соціологічні опитування наочно демонструють поступове зростання електоральних рейтингів популістських партій, і не слід тішити себе тим, що вони, в цілому, знаходяться на низькому рівні — початок передвиборчих перегонів (коли б це не сталося) негайно посилить цей тренд: партіям, що входять в нинішню коаліцію, важко буде продемонструвати свої досягнення, а підстав для критики рішень уряду буде достатньо.</p><p><strong>Екватор</strong></p><p><a href="http://biz.liga.net/ekonomika/all/intervyu/3170039-khoroshego-varianta-nologovoy-reformy-net-luchshe-nichego-ne-delat.htm">Рік тому я</a> говорив про те, що політичний цикл дає зовсім небагато часу для нинішньої влади на вживання рішучих заходів, і сьогодні доводиться констатувати, що зробити за минулий рік вдалося зовсім небагато. А найважливіше з того, що зроблено — консолідація бюджету та відмова від субсидування газових цін — поставлене під загрозу авантюрним рішенням про зниження ставки соціального податку.</p><p>Хоча до екватора президентського терміну залишається ще п’ять місяців, вже добре видно, як популістичні політики набирають силу і нарощують свої рейтинги. Створена у Верховній Раді коаліція, схоже, є стійкою в тому сенсі, що їй не загрожує розвал, тому що позачергові вибори не обіцяють її учасникам нічого хорошого. Але правляча коаліція не є ні згуртованою, здатною підтримувати ініціативи уряду, ні сильною, здатною сформувати власний порядок денний. Це означає, що найближчим часом не варто розраховувати на те, що уряду вдасться провести через Раду велику кількість реформаторських законопроектів. У такій ситуації єдина надія на зміни пов’язана з концентрацією реформаторських зусиль на рішеннях, які перебувають у сфері компетенції виконавчої влади.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/0*eNsKfVkFI8PWOdfb." /><figcaption>Джерело: опитування соціологічної групи “Рейтинг”, березень 2016</figcaption></figure><p><strong>Бюджет-проблема</strong></p><p>Безумовно, головна проблема, яка потребує найсерйозніших рішень, це бюджетна конструкція. Судячи з усього, недобір доходів в центральний бюджет за підсумками року може скласти не менше 60 млрд гривень (це моя інтуїтивна оцінка) — видатки державного бюджету були сильно збільшені, хоча відсутність економічного зростання не давала ніяких підстав для цього, а значна частина надзвичайних доходів виявилася нереалістичною. І не схоже, що до кінця року ситуація зможе змінитися в кращу сторону. Це означає, що вже сьогодні уряд має прийняти вкрай непопулярні рішення про те, які витрати поточного року і на скільки будуть скорочені.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/0*U-Glys8QlqrcX44s." /><figcaption>Джерело: звіт народного депутата Віктора Пинзеника (на основі даних Мінфіну і Держказначейства)</figcaption></figure><p>Єдина альтернатива цьому — в черговий раз отримати гроші Нацбанку, — негайно виб’є країну з домовленостей з МВФ і поверне в стан високої інфляції, яка, як добре відомо, набагато сильніше б’є по малозабезпечених групах населення.</p><blockquote>Одночасно з цим уряд має сформувати своє бачення бюжету-2017, який, на жаль, буде не менш жорстким, ніж бюджет поточного року — слабке зростання економіки не дає надії на швидке зростання доходів. Нормалізувати бюджетну ситуацію за один рік, очевидно, не вийде — підвищення податків навряд чи є прийнятним політично, а будь-які скорочення витрат будуть давати відчутний результат, розтягнутий у часі. Проте, це не означає, що уряд не повинен займатися системним скороченням витрат — це єдиний шлях, який приведе до стійкого бюджету через якийсь час.</blockquote><p>Структура видатків українського бюджету така, що зарплати і соціальна допомога займають в ньому більше 60%, тому скоротити видатки без урізання виплат населенню не вдасться, і найважливішими напрямами реформ є три найбільші статті витрат: пенсії, соціальна допомога, дотації на газ.</p><p>У пенсійній реформі принциповим моментом є не тільки скорочення поточних виплат або зменшення тиску пенсійної системи на державні фінанси, а й формування довгострокового підходу до пенсійного забезпечення, який дозволить розпочати вибудовувати відносини держави з тими, кому сьогодні 25–30 років.</p><p>В системі соціальної допомоги та дотацій на газ уряд вже сформулював правильні базові принципи:</p><ol><li>виплата нужденним, а не всім підряд;</li><li>оцінка нужденності за доходом сім’ї, а не індивідуальним;</li><li>облік всієї сукупності отриманих з бюджету виплат при оцінці нужденності.</li></ol><p>Отже, тут все зусилля повинні бути зосереджені на реалізації обраного підходу, а Мінфіну повинна бути надана свобода дій.</p><p>Певне полегшення центральному бюджету може дати передача на місцевий рівень витрат на початкову і середню освіту, на охорону здоров’я — з одного боку, місцевій владі краще видно, які з навчальних закладів слід зберегти, а які укрупнити; з іншого, в місцевих бюджетах сформувався істотний запас грошових коштів, які сьогодні не використовуються на рішення державних проблем.</p><p>Крім цього уряду слід інтенсифікувати роботу по залученню зовнішніх позик і коштів підтримки, які будуть отримувати місцеві органи влади і/або підприємства без надання їм державних гарантій, що виводить ці кошти з визначення джерел фінансування бюджетного дефіциту центрального уряду. Обсяг таких доступних для України коштів обчислюється сотнями мільйонів доларів, і їх отримання зможе помітно знизити тяжкість скорочення бюджетних витрат і підштовхнути ініціативу місцевих органів влади, які повинні будуть конкурувати за ці гроші і пропонувати цікаві проекти.</p><p><strong>Що треба зробити</strong></p><p>З «небюджетних» тем найбільш актуальними є дві [1]:</p><p>· Виконана ще в минулому уряді робота по реформі управління держпідприємствами і приватизації виявилася покладеною в «довгий ящик». Необхідно витягнути всі ці напрацювання і негайно реалізувати задумане, що знизить тиск на бюджет, зменшить рівень казнокрадства і створить здорові стимули в економіці.</p><p>· Уряд має розібратися з проблемою повільного зростання видобутку газу в Україні і прийняти рішення, які дозволять прискорити розвиток цього сектора — крім зниження тиску на платіжний баланс це призведе до зростання податкових доходів і пожвавленню економічної активності.</p><p>Україна знаходиться в нелегкому становищі. Триваючі бойові дії в зоні АТО і, практично, заморожений Мінський процес, мляво зростаюча економіка, бюджет, що зазнає хронічної нестачи коштів, очікуване зростання соціального невдоволення в зв’язку з отриманням платіжок за опалення, настороженість іноземних і вітчизняних інвесторів, викликана заморожуванням програми МВФ, ледве працюючий парламент — ось далеко не повний перелік симптомів видимого нездоров’я. Розраховувати на те, що хвороба розсмокчеться сама собою, безглуздо; без цілеспрямованої інтенсивної терапії домогтися прогресу в лікуванні не вдасться. Так само безглуздо сподіватися на те, що ось-ось Захід накладе на Росію нові, більш жорсткі санкції і її економіка — повільне сповзання якої вниз зі швидкістю 1–1,5% річних теж симптом хвороби, але іншої, — впаде; економіка Росії, яка спирається на експорт сировини, попит на яку в світі продовжує зростати, ще довго зможе існувати в такому мляво депресивному режимі.</p><p>Банальна фраза про історичний шанс для України, яку багато експертів повторюють вже два з половиною роки, не втратила своєї актуальності.</p><blockquote>Вікно можливостей для нинішнього покоління українських політиків ще не закрилося остаточно, але воно швидко звужується.</blockquote><p>Відмовившись від серйозних реформ, політики прирікають населення України на триваючі страждання і обнуляють свої електоральні шанси в наступному циклі. Який вже не за горами.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=177529f151b2" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[The VoxUkraine Corruption Brief: The Good, the Bad, and the Murky]]></title>
            <link>https://medium.com/@voxukraine/the-voxukraine-corruption-brief-the-good-the-bad-and-the-murky-36a71b643ab2?source=rss-16457f8f5278------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/36a71b643ab2</guid>
            <dc:creator><![CDATA[VoxUkraine]]></dc:creator>
            <pubDate>Fri, 31 Jul 2015 13:45:26 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2015-07-31T13:45:26.023Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/463/1*QuuSJ7Z6m1_PRWCb_-GqOw.jpeg" /><figcaption>While searching the chambers of Anton Chernushenko, the head of the Kyiv Court of Appeals, authorities uncovered evidence of corruption. Mr. Chernushenko has since gone into hiding. Photo: Gordonua.com</figcaption></figure><p><strong><em>By: Mike Duane</em></strong></p><p><strong><em>Special thanks to: Viktoriia Gnatenko and Anton Marchuk</em></strong></p><h4>Corruption continued to lead headlines in Ukraine over the past month. A prominent Kyiv judge was found-out for accepting bribes in exchange for preferential rulings, two high profile prosecutors were arrested following a corruption sting that has scandalized the General Prosecutor’s Office, and a dramatic shootout in the western Ukrainian city of Mucachevo brought regional corruption and power dynamics into the national limelight.</h4><h3><strong>A Disappearing Act</strong></h3><p>On June 20, authorities raided the chambers of Anton Chernushenko, the head of the Kyiv Court of Appeals. What they found was <a href="http://www.kyivpost.com/content/ukraine/money-other-evidence-of-crime-found-in-search-of-chambers-of-head-of-kyiv-court-of-appeals-judge-denies-wrongdoing-391799.html">incriminating</a>: $6,500 in cash, the keys to five cars, and gift certificates for 14.5 tons of gasoline. During the raid, Mr. Chernushenko did not help his case. He was uncooperative and at one point was caught on <a href="http://www.kyivpost.com/content/ukraine/money-other-evidence-of-crime-found-in-search-of-chambers-of-head-of-kyiv-court-of-appeals-judge-denies-wrongdoing-391799.html">video</a> attempting to hide cash in his robes. Investigators also uncovered damning <a href="http://www.unian.info/politics/1093773-chernushenkos-smss-with-recommendations-on-case-rulings-are-made-public.html">text messages</a> on his phone, which suggested that he and his son, Dmytro Chernushenko, ran a scheme trading preferential rulings in exchange for bribes.</p><p>On the face of it, this appears to be the kind of clear-cut case of corruption that would lead to an immediate arrest. However, Mr. Chernushenko was allowed to walk free after the search because of Ukraine’s immunity laws, which protect both parliamentarians and judges from criminal prosecution. The well-intentioned laws, designed to insulate key national figures from politically motivated witch-hunts, have instead shielded criminals from justice for years. At this time, immunity can only be removed on a case-by-case basis by a vote of parliament. This is time consuming process that has allowed the likes of notorious MP <a href="http://www.kyivpost.com/content/kyiv-post-plus/after-he-disappears-ex-yanukovych-ally-klyuyev-put-on-wanted-list-390681.html">Serhiy Klyuyev</a> to go into hiding before police are able to make an arrest.</p><p>Mr. Chernushenko has now become the latest in a long line of former officials to pull a disappearing act and vanish just as their immunity was lifted. From the time Attorney General Viktor Shokin submitted the request to revoke his immunity, to the time Parliament approved the measure on <a href="http://www.kyivpost.com/content/ukraine/parliament-permits-arrest-of-kyiv-court-of-appeals-head-chernushenko-392364.html">June 30</a>, 10 days had elapsed. The delay gave Mr. Chernushenko ample time to plan his escape — he failed to show up to work on July 1 and hasn’t been seen since. This has become an all too familiar pattern in Ukraine, in which dramatic actions are taken to expose corruption only to be followed by foot-dragging that gives the accused time to go into hiding. Without a comprehensive law that removes the immunity of judges, and parliamentarians, the accused will continue to get a free pass.</p><p><a href="http://www.kyivpost.com/content/ukraine/money-other-evidence-of-crime-found-in-search-of-chambers-of-head-of-kyiv-court-of-appeals-judge-denies-wrongdoing-391799.html"><strong>Money, other evidence of crime found in search of chambers of head of Kyiv Court of Appeals; judge denies wrongdoing</strong></a></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/503/1*wojNLdMS8EaHxfcF5zFQXw.png" /></figure><h3><strong>All That Money — Where Does It Go?</strong></h3><p>Public officials have numerous schemes to hide the money they make through corrupt schemes. One popular method is to put cash and assets in the name of relatives or trusted confidants. This is how politicians and high-ranking civil servants can lead luxurious lifestyles while earning relatively meager wages. However, a recent article by Katya Gorchinkskaya in Radio Free Europe suggests that some Kyiv judges may be laundering money through a little known loophole in the tax system.</p><p>As Ms. Gorchinkskaya explains, five judges of the Kyiv Administrative Court were either very lucky or very well liked last year because they all became hryvnia millionaires — and not from their civil servant salary. Instead, they each declared to have received gifts, prizes, or winnings far in excess of their official salary. The most egregious example is Judge Olena Sokoleva who declared an income of 1.4 million UAH (roughly $65,000) despite an official income 258,000 UAH (roughly $11,500). She declared the $50,000 in additional earnings under the “gifts, prizes and winnings” category, which conveniently does not require a line item detail of the income source. These declarations are certainly suspicious, but there is currently no effective mechanism that allows the state to investigate these types of issues.</p><p>Change may be on the horizon. As part of Ukraine’s new anti-corruption apparatus, the Anti-Corruption Prevention agency (NAPC) will be charged with auditing the income and asset declarations of public servants. Cases like the one described above would be reflagged if wrongdoing were suspected, referred to the National Anti-Corruption Bureau for investigation, and prosecuted by the special anti-corruption prosecutor if necessary. However, political meddling has plagued the NAPC, drawing the new agency’s political independence into question. A recent lawsuit against the government by Transparency International suggests that politicians are already stacking the odds against the new organization. Unless the NAPC becomes a strong, well-functioning organization, Ukrainians will be left to wonder whether their public servants are corrupt, or just really lucky. (For more information on the anti-corruption apparatus, please check out our <a href="https://medium.com/@voxukraine/the-voxukraine-corruption-brief-the-good-the-bad-and-the-murky-948ca0995f95">last corruption brief</a>)</p><p><a href="http://www.rferl.org/content/ukraine-judges-declare-windfalls-gifts-prizes/27073624.html">&#39;Gifts, Prizes, Winnings&#39; A Windfall For Ukraine Judges</a></p><p><strong>Just Sack Them All?</strong></p><p>One solution to corruption in the civil service and judiciary that is popular among experts and the public alike is <a href="http://www.washingtonpost.com/blogs/monkey-cage/wp/2014/04/09/what-is-lustration-and-is-it-a-good-idea-for-ukraine-to-adopt-it/">lustration</a>. Lustration is essentially the formal process of removing government officials from previous regimes that threaten to undermine progress. In many post-soviet countries this has meant firing judges, prosecutors and civil servants with ties to the previous communist, and typically repressive, regime. In Ukraine, the focus of lustration has been removing Yanukovych era officials. Typically, lustration can take many forms ranging from firing entire categories of civil servants and barring them from working for the government again, or to a more moderate version that requires everyone to reapply for their position in a competitive process.</p><p>Ukraine has not embraced either of these approaches. On one hand, the international community has pressured Ukraine to take a more tepid approach that avoids political score settling. On the other hand, entrenched interests within the country have stalled lustration efforts. Many of the judges who served former president Yanukovych and prosecuted Maidan protesters — particularly those in higher-level courts — continue to work freely in the judiciary.</p><p>One glaring example of how ineffective Ukraine’s lustration has been is the case of Oleh Valendyuk. As reported by Radio Free Europe, Mr. Valendyuk was a deputy department chief at the Ukrainian Prosecutor-General’s Office under former President Yanukovych. When the country’s law on lustration took effect in October 2014, Mr. Valendyuk was targeted for lustration due to his ties with the previous regime. However, he was able to use his political connections and insider knowledge to avoid lustration. The man who made the decision to remove him from the lustration list was another Yanukovych ally who remains in the judicial system, Viktor Danylyshyn. It was Mr. Danylyshyn who ordered a ban on public gatherings in an attempt to stymie Maidan protesters in November 2013.</p><p>It is clear that current attempts to cleanse the judicial system of officials who are either corrupt or have ties to the previous regime have thus far been ineffective. Similar issues have plagued the lustration process in the prosecutor’s office and the civil service. However, there is little <a href="http://www.kyivpost.com/content/kyiv-post-plus/critics-fear-officials-trying-to-sabotage-lustration-drive-386996.html">political will</a> within the country or from the international community for a more robust version of lustration. Under the circumstances, it falls to the media, investigative journalists, and civil society to continue creating public pressure to cleanse the government.</p><ul><li><a href="http://www.rferl.org/content/ukraine-lustration-prosecutor-valendyuk/27135678.html">Avoiding Lustration in Ukraine: Senior Prosecutor Evades Sweep Of Yanukovych-Era Officials</a></li><li><a href="http://www.rferl.org/content/ukraine-court-delays-lustration-law-hearings/26961533.html">Ukraine&#39;s Constitutional Court Postpones Hearings On Lustration Law</a></li><li><a href="http://www.washingtonpost.com/blogs/monkey-cage/wp/2014/04/09/what-is-lustration-and-is-it-a-good-idea-for-ukraine-to-adopt-it/">What is lustration and is it a good idea for Ukraine to adopt it?</a></li></ul><p><strong>Turmoil in the Ministries:</strong></p><p>Ukrainian Health Minister Alexander Kvitashvili, a Georgian who led healthcare reform in his home county, was brought in to reform Ukraine’s <a href="http://www.theguardian.com/news/2015/feb/04/welcome-to-the-most-corrupt-nation-in-europe-ukraine">dysfunctional</a> health system. However, after only six months in his post he was forced to step down. Critics claimed that he had been ineffective in reforming the healthcare sector. However, supporters noted that he had met stiff resistance from entrenched interests both within his own agency and from the parliament. They note, for instance, that at the same time lawmakers were lambasting Mr. Kvitashvili for not doing enough to change the system, they were refusing to consider the reform bills he had submitted.</p><p>With little cooperation from his own ministry or from the parliament, it should come as little surprise that Mr. Kvitashvili was not able to succeed. Whether Mr. Kvitashvili was truly ineffective or scapegoated for political purposes will remain up for debate. However, what is clear is that without strong political support either from the President or the parliament, chances are Mr. Kvitashvili’s successor will meet a similar fate.</p><p>Another high-profile shake-up happened on July 2 when the Minister of Ecology and Natural Resources, Ihor Shevchenko, was forced out by Parliament following allegations of ethics violations. Opponents charge that in the midst of an ecological catastrophe, a raging fire at the <a href="http://www.reuters.com/article/2015/06/09/us-ukraine-crisis-fire-idUSKBN0OP0HB20150609">BRSM Oil Depot</a>, the former minister accepted a ride on the private jet of wealthy Ukrainian MP Oleksandr Onyshchenko from the UEFA Champion’s League Final. Whether Mr. Shevchenko was just trying to return as quickly as possible to deal with the unfolding ecological disaster at BRSM, or was neglecting his duty and accepting favors from a lawmaker in return for preferential treatment is unclear.</p><p>What is clear is that Mr. Shevchenko’s tenure had been controversial and he routinely feuded with Prime Minister Yatsenyuk. As the allegations surfaced, the Prime Minister moved quickly to remove him from office. In response, Mr. Shevchenko went on the offensive, accusing Mr. Yatsenyuk of stalling reforms and engaging in corruption. Sadly, these accusations and counter accusations are par for the course in Ukrainian politics, but offer little in the way of results or improvements for the Ukrainian people. Instead, these very public, and constant, squabbles at the ministry level erode the nation’s morale.</p><p><a href="http://www.kyivpost.com/content/kyiv-post-plus/heads-roll-as-ukraines-reforms-falter-392569.html"><strong>Heads roll as Ukraine’s reforms falter</strong></a></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/476/1*NLO4IQx2Oi5RmaIhR971MA.png" /></figure><p><a href="http://www.dw.com/en/in-ukraine-a-political-power-struggle-comes-to-a-head/a-18561688">In Ukraine, a political power struggle comes to a head | Europe | DW.COM | 04.07.2015</a></p><h3><strong>Caught Red-Handed — Scandal at General Prosecutor’s Office</strong></h3><p>The General Prosecutor’s Office (GPO) is widely regarded as corrupt and in dire need of reform. Acknowledging the problem, President Poroshenko handpicked the well-respected former Georgian prosecutor, <a href="http://www.kyivpost.com/content/kyiv-post-plus/georgian-reformer-to-spearhead-changes-at-ukrainian-prosecutors-office-380884.html">Davit Sakvarelidze</a>, to lead the agency’s reform effort. Mr. Sakvarelidze is known for being tough on corruption and he appears to be living up to that reputation. When a local business complained of being extorted by the GPO, Mr. Sakvarelidze did not shy away from launching an investigation, eventually organizing a sting operation that caught two high-level prosecutors accepting a 3.15 million hryvnia bribe. The prosecutors who accepted the bribe are Deputy Prosecutor of Kyiv Region Oleksandr Korniets and the Deputy Head of the (PGO) Main Investigation Department Volodymr Shapakin.</p><p>Afterwards, Mr. Sakvarelidze’s team, along with members of the SBU, raided the homes and offices of Mr. Korniets and Mr. Shapakin. The raid uncovered over $400,000 worth of cash, securities, and jewels and the two were arrested. However, during the raid the Attorney General’s right-hand man, First Deputy Prosecutor Volodymyr Huzyr, attempted to <a href="https://www.facebook.com/Mustafanayyem/posts/10204827221226394">disrupt</a> the search. He was unsuccessful, but soon after brought <a href="https://www.facebook.com/Mustafanayyem/posts/10204871545734479">charges</a> against Mr. Sakvarelidze — a move that was widely viewed as an attempt at intimidation. These actions led to speculation that Mr. Huzyr and Attorney General were attempting to protect the corrupt prosecutors. The situation quickly deteriorated and President Poroshenko was forced to hold an emergency meeting to broker a truce between the two camps within the GPO.</p><h3><strong>So What’s Going On?</strong></h3><p>What at first looked like just another <a href="http://www.kyivpost.com/content/ukraine/cosmetic-corruption-fight-393119.html">splashy</a> anti-corruption raid appears to have developed into a real struggle for control over the future of the GPO. On the one hand, the <a href="http://www.kyivpost.com/opinion/editorial/shokin-must-go-393086.html">old guard</a> represented by Attorney General Shokin and his Deputy Mr. Huzyr is seen as protecting corrupt allies and stonewalling reform. On the other hand, Mr. Sakvarelidze is seen as a potential alternative that can move the agency forward.</p><p>In the aftermath of the raid, prominent civil society organizations <a href="https://www.kyivpost.com/multimedia/photo/crooks-hats-burn-at-the-rally-near-general-prosecutors-office-394194.html">demanded</a> Mr. Shokin’s ouster, members of parliament circulated a petition calling for his dismissal, and the parliament’s anti-corruption committee <a href="https://www.facebook.com/Mustafanayyem/posts/10204877160314840?pnref=story">voted</a> to remove him from office. These efforts appear unlikely to succeed, but they do suggest that Mr. Shokin’s grip on power may be slipping — as evidenced by Mr. Huzyr’s July 28 <a href="http://www.kyivpost.com/content/kyiv-post-plus/top-prosecutor-accused-of-covering-up-corruption-resigns-video-394474.html">resignation</a> under mounting political pressure. Meanwhile, Mr. Sakvarelidze has received strong support from the President. It is unclear what the future holds for the GPO, but the recent controversy shows that the balance of power within the agency may be shifting in favor of reform.</p><p><a href="http://www.kyivpost.com/content/ukraine/two-prosecutors-arrested-in-bribe-sting-392859.html"><strong>Two prosecutors arrested in bribe sting</strong></a></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/504/1*43BeDoRPlV20f7e1Tkgw_g.png" /></figure><p><a href="http://www.kyivpost.com/content/kyiv-post-plus/alleged-attempt-to-protect-prosecutors-accused-of-corruption-triggers-scandal-393453.html"><strong>Alleged attempt to protect prosecutors accused of corruption triggers scandal</strong></a></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/505/1*8W9eQ5LMF9hBzE-7ZSAQmg.png" /></figure><p><strong>Regional Corruption Takes Center Stage</strong></p><p>Although most high-profile cases occur in Kyiv, Ukraine’s regions also suffer from crippling corruption and local strongmen often operate with impunity. A recent and dramatic shootout in the western Ukrainian city of Mucachevo, between members of Ukraine’s Right Sector and local police, brought this reality to the fore. <a href="http://int.hromadske.tv/en/articles/show/Mustafa_Nayyem_Mukacheve_Western_Ukraine">According</a> to Mustafa Nayem, an MP and former Journalist, the conflict was over who would control the region’s illegal cigarette smuggling business. It appears that the Right Sector is attempting to control the lucrative trade, wresting it away from parliamentarian Myhailo Lanyo who has been suspected of controlling it for years.</p><p>In response to the violent events, President Poroshenko sent military units to stabilize the situation and has <a href="http://www.unian.info/politics/1101254-poroshenko-appoints-moskal-governor-of-zakarpattia.html">appointed</a> Hennadiy Moskal as the new head of the Zakarpattya regional administration. Mr. Moskal is the well-respected former Governor of the Luhansk region who most recently served as the Chairman of Luhansk <a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Civil%E2%80%93military_administrations_(Ukraine)">State Military and Civil Administration</a>. For his part, Mr. Moskal has already tried to tamp down reactionary, anti Right Sector rhetoric. He argues that the local groups calling themselves Right Sector have little connection to those fighting on the front. Meanwhile, the SBU launched an investigation into the circumstances surrounding the shootout, which prompted Mr. Lanyo to <a href="http://www.unian.info/politics/1104728-lanyo-involved-in-mukacheve-shooting-flees-ukraine-due-to-mp-immunity.html">flee</a> the country.</p><p>Following the destabilizing events in western Ukraine, the need to reign in regional corruption and local strongmen is clear. Not only does regional dysfunction undermine national reform efforts, but it also creates unease in Europe that could compromise Ukraine’s eventual EU integration. If Mr. Moskal can bring stability and rule of law to the Zakarpattya region, perhaps his efforts can serve as a template to restore order in other regions with challenging political dynamics, particularly in the war-riddled East.</p><ul><li><a href="http://www.pravda.com.ua/articles/2015/07/13/7074291/">Мукачівський трикутник. Контрабанда, Правий сектор та закляті друзі</a></li><li><a href="http://www.nytimes.com/2015/07/13/world/europe/police-in-western-ukraine-clash-with-paramilitary-group-7-are-hurt.html?_r=0">Police in Western Ukraine Clash With Paramilitary Group; 7 Are Hurt</a></li></ul><h3><strong>The Path Forward</strong></h3><p>The news over the past month has certainly been mixed. With the number of high-profile cases of corruption, coupled with turnover at the ministerial level, there is reason for concern. While some view the recent spate of cases as evidence of a crackdown on corruption, critics contend that it is just more of the same government grandstanding. Outside of Kyiv, the mood appears to be more pessimistic. Most Ukrainians feel either that nothing has changed or that the situation in the country has worsened — particularly with a continuing war in the East. Serious and systematic reforms are needed, but these require political will and a stomach for swift action, which are absent in the country’s top-level politics.</p><p>However, there is still room for some cautious optimism. The national anti-corruption apparatus is taking shape and, if it functions properly, will play a key role in cleaning up the Ukrainian political system. Civil society remains very active and has been instrumental in crafting legislation and monitoring implementation. At the same time, the Ukraine’s leaders still have incentives to enact reform in exchange for much needed international financial assistance amid the country’s financial crisis. And indeed, the parliament has passed important bills that may eventually improve life for everyday Ukrainians. Whether these positives will create a foundation for stronger institutions and a government that is more responsive to its people remains to be seen. As is the case with most questions in Ukraine right now, only time will tell.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=36a71b643ab2" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[The VoxUkraine Corruption Brief: The Good, the Bad, and the Murky]]></title>
            <link>https://medium.com/@voxukraine/the-voxukraine-corruption-brief-the-good-the-bad-and-the-murky-948ca0995f95?source=rss-16457f8f5278------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/948ca0995f95</guid>
            <dc:creator><![CDATA[VoxUkraine]]></dc:creator>
            <pubDate>Sat, 20 Jun 2015 13:22:44 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2015-06-20T13:22:44.444Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/567/1*gQMcMIu6NJ-o8kwtX64YYQ.jpeg" /><figcaption>Eka Zguladze, First Deputy Minister of Internal Affairs of Ukraine, congratulates Kyiv’s newly minted patrol police. Hopes are high that they will bring integrity back to the force. The well-trained and professional group will hit the streets on July 4th. Photo: Ministry of Internal Affairs of Ukraine</figcaption></figure><p><strong><em>By: Mike Duane</em></strong></p><p><strong><em>Special thanks to: Viktoriia Gnatenko and Anton Marchuk</em></strong></p><h4><strong>Events unfolded rapidly over the past few weeks, with important developments seen on multiple fronts in the fight against corruption. Ukraine’s National Anti-Corruption Bureau is finally taking shape, notorious Yanukovych ally Serhiy Klyuyev lost his parliamentary immunity and is now in hiding, Kyiv’s police force has got a makeover, and former Georgian President and corruption fighter </strong>Mikheil Saakashvili<strong> has been named governor of Odesa oblast.</strong></h4><h3><strong>National Anti-Corruption Bureau (NABU)</strong></h3><h3><strong>Birth of an Agency</strong></h3><p>In Ukraine, the Maidan revolution was considered a revolution of dignity. For many protestors, that meant cleansing the country of both petty and political corruption. One of the key elements of that struggle, and a major promise coming out of Maidan, was a National Anti-Corruption Bureau. The agency is starting to take shape and has a mandate to fight high-level political corruption and restore integrity and accountability to the political process. Civil Society Organizations like <a href="http://platforma-reform.org/?page_id=351">Reanimation Package of Reforms</a> and the <a href="http://antac.org.ua/en/">Anti-Corruption Action Centre</a> were key players in making the new agency a reality.</p><p>After a rigorous selection process, <a href="http://www.kyivpost.com/content/kyiv-post-plus/sytnyk-appointed-ukraines-first-anti-corruption-bureau-chief-386416.html">President Petro Poroshenko appointed Artem Sytnyk to direct the new agency</a> in April 2015. Mr. Sytnyk is a lawyer who gained a name for himself by resigning from the Kyiv City prosecutor’s office over concerns that former president Viktor Yanukovych was <a href="http://www.unian.info/politics/1068932-poroshenkos-envoy-to-cabinet-anti-corruption-bureau-to-start-work-only-in-6-months.html">criminalizing</a> law enforcement agencies. Since his appointment, the National Anti-Corruption Bureau (NABU) has been provided a permanent office and has begun the process of hiring what will eventually be a staff of 700. The agency’s employees will be among the highest paid civil servants in the Ukrainian government, a move that is designed to draw the best and the brightest and insulate them from corrupting influences.</p><p><a href="http://www.voanews.com/content/challenges-await-ukraine-anti-corruption-agency/2759344.html">Challenges Await Ukraine Anti-Corruption Agency</a></p><p><a href="http://www.kyivpost.com/content/kyiv-post-plus/sytnyk-appointed-ukraines-first-anti-corruption-bureau-chief-386416.html"><strong>Kyiv Post: Sytnyk appointed Ukraine’s first anti-corruption bureau chief</strong></a></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/504/1*ioj3NuA1nEMBSpy_JyuMOg.png" /></figure><h3>A Sputtering Start</h3><p>After appointing a director for NABU, the second order of business was to hold elections for the Council of Public Control, which is tasked with exercising <a href="https://translate.googleusercontent.com/translate_c?act=url&amp;depth=1&amp;hl=en&amp;ie=UTF8&amp;prev=_t&amp;rurl=translate.google.com&amp;sl=uk&amp;tl=en&amp;u=http://nabu.gov.ua/index.php%3Fid%3D9&amp;usg=ALkJrhhaqVUVx8w6PTozE6ZjLLByqUH2cg">civilian control over the agency to ensure proper management and transparency</a>. In keeping with the spirit of transparency, the Council was to be elected by the public via an online voting process. There were 48 candidates for the Council who represented various organizations involved in the fight against corruption.</p><p>However, the first round of voting created a social media firestorm when it became clear that the initial voting system allowed multiple votes from a single computer. After many prominent candidates threatened to <a href="https://www.facebook.com/monti.czardas/posts/10203942388831351?pnref=story">withdraw</a> their candidacy, the <a href="http://nabu.gov.ua/index.php?id=6">NABU agreed to hold a new round of voting</a>. Impressively, the candidates for the Council and their supporters <a href="https://www.facebook.com/monti.czardas/posts/10204035376075974?pnref=story">self-organized</a> and developed a secure voting system. With the new system in place, <a href="http://nabu.gov.ua/index.php?id=16">15 prominent anti-corruption activists</a> were elected to the Council of Public Control. During the first meeting, <a href="https://www.youtube.com/watch?v=RwzBNaln7yg&amp;feature=youtu.be">which was streamed live</a>, Vitaliy Shabunin, of the Anti-Corruption Action Centre, was elected as the chair of the Council.</p><p><a href="http://antac.org.ua/en/2015/06/antacs-representatives-were-selected-to-the-national-anticorruption-bureaus-council-of-public-control/">AnTAC&#39;s Representatives Were Selected to the National Anticorruption Bureau&#39;s Council of Public Control | Anticorruption Action Center</a></p><h3>Stacking the odds?</h3><p>While some of the major pieces are now in place for the National Anti-Corruption Bureau (NABU), there are still concerns that without an effective prosecutor the agency will be toothless. According to Daria Kalenyuk, Executive Director of the <a href="http://antac.org.ua/en/">Anticorruption Action Centre</a>, the key to effective prosecution rests in political independence. This is why she decried a recent move by the parliament that changed the composition of the committee charged with selecting the agency’s lead prosecutor. She fears that President Poroshenko will now have undue influence over the proceedings, which in a worst-case scenario would undermine NABU. There should be no sacred cows, and the success of NABU will hinge on its ability to investigate and prosecute anyone suspected of corruption, regardless of their political affiliation.</p><p><a href="http://antac.org.ua/en/2015/06/daryna-kalenyuk-poroshenko-attempts-to-control-anti-corruption-investigation-and-prosecution/">Daryna Kalenyuk: Poroshenko attempts to control anti-corruption investigation and prosecution | Anticorruption Action Center</a></p><p><a href="http://www.kyivpost.com/content/ukraine/new-graft-fighting-agency-has-corrupt-start-activists-say-390944.html"><strong>New graft-fighting agency has corrupt start, activists say</strong></a></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/506/1*tXh5f_2MVb8Po13UWZRH_g.png" /></figure><h3>Growing Pains for Auditing Agency</h3><p>In an effort to prevent mission drift and maintain NABU’s strict focus on investigating corruption, a second agency has been established to audit the income and asset declarations of politicians and civil servants. This auditing agency will be known as the National Agency for Prevention of Corruption (NAPC). However, political meddling has threatened the integrity of the agency before it can even get off the ground.</p><p>The NAPC is still in its fledgling state and the first order of business has been to establish a selection committee, which will appoint the agency’s management team. Pains were taken to ensure the composition of the committee was fair and balanced. It would consist of 8 members, with four members representing different government branches and 4 members representing civil society organizations specializing in anti-corruption work. While the government branches would appoint their own representatives, the remaining seats allotted for civil society would be elected through a democratic process. All participating civil society organizations would elect four leaders from among their ranks as representatives.</p><p>However, trouble arose when the Cabinet of Ministers crowded out well-known and respected organizations with anti-corruption experience by unilaterally introducing a number of agencies with questionable credentials. The suspicion is that the Cabinet introduced these agencies to silence opposing viewpoints and exercise control over the process of vetting and appointing the NAPC’s management team. If these suspicions bear fruit, the integrity of the agency will be seriously jeopardized.</p><p>In response, <a href="http://ti-ukraine.org/en">Transparency International Ukraine</a> has launched a lawsuit against the government in an attempt to reverse the controversial move. Other civil society groups decrying the government’s move include the <a href="http://antac.org.ua/en/">Anticorruption Action Centre</a>, <a href="http://platforma-reform.org/?page_id=351">Reanimation Package of Reforms</a>, and the <a href="http://cpsa.org.ua/en/">Centre of Political Studies and Analytics</a>.</p><ul><li><a href="http://antac.org.ua/en/2015/06/cabinet-of-ministers-of-ukraine-falcified-composition-of-the-selection-commission-which-is-to-select-management-of-national-agency-on-prevention-of-corruption/">Government of Ukraine manipulated composition of the panel that will select members of the National Corruption Prevention Agency | Anticorruption Action Center</a></li><li><a href="http://www.pravda.com.ua/news/2015/06/10/7070793/">Активісти пояснили суть війни у Кабміні за антикорупційне агентство</a></li></ul><h3>Other Developments</h3><h3>A Breath of Fresh Air</h3><p>Ukraine’s police force is notoriously corrupt and is perhaps best known for its officers soliciting petty bribes during routine traffic stops. To drive the point home, just a few weeks ago <a href="http://www.rferl.org/content/ukraine-traffic-police-chief-exposed-lavish-lifestyle/27027219.html">the country’s top traffic cop was forced to resign</a> amid allegations of corruption. But on July 4th, Kyiv’s police force is set to get an <a href="http://www.kyivpost.com/content/ukraine/new-road-patrol-service-to-replace-traffic-police-in-kyiv-in-july-377788.html">overhaul</a>.</p><p>In February 2015, Ukraine’s ministry of the interior began the process of recruiting 2,000 new patrol police for the city Kyiv. The rigorous selection process included a battery of physical, psychological and intelligence testing; it also required applicants to have a clean record with at least a high school diploma. The <a href="http://censor.net.ua/news/339149/patrulnaya_politsiya_v_kieve_nachnet_rabotu_s_4_iyulya_avakov">United States, Canada and Japan</a> have been strongly supportive of the effort and have provided transitional funding for the new project. The <a href="http://www.irishtimes.com/news/world/europe/new-kiev-patrol-force-the-beginning-of-police-reform-1.2221493">U.S. has also sent police officers</a> to assist during the new recruit’s <a href="http://www.bbc.com/news/world-europe-32879599">3-month</a> training program.</p><p>There are high hopes for this new police force both in Ukraine and with its western partners. In <a href="http://www.huffingtonpost.com/samantha-power/my-remarks-to-the-ukraini_b_7564164.html">her recent speech</a> in Kyiv, US Ambassador to the United Nations Samantha Powers highlighted the effort, particularly the inclusion of women on the force, as a step in the right direction. The stringent selection criteria, coupled with a salary of approximately $500 per month (5 times that of the current police force), should act as bulwarks against the corrosive culture of taking petty bribes. Plans are currently in the works to expand the Kyiv model to <a href="http://www.mvs.gov.ua/mvs/control/main/en/publish/article/1511975">other regions in Ukraine</a> including Lviv, Kharkiv and Odesa.</p><ul><li><a href="http://www.bloomberg.com/news/articles/2015-02-05/ukraine-seeks-foreign-help-on-police-reform">Ukraine Seeks Foreign Help on Police Reform</a></li><li><a href="http://censor.net.ua/news/339149/patrulnaya_politsiya_v_kieve_nachnet_rabotu_s_4_iyulya_avakov">Патрульная полиция в Киеве начнет работу с 4 июля, - Аваков</a></li></ul><p><a href="http://www.mvs.gov.ua/mvs/control/main/en/publish/article/1519048"><strong>Arsen Avakov Presented Future Heads of The New Patrol Police</strong></a></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/567/1*eNFIy97iy7iJQv_EhGTBhA.jpeg" /></figure><h3>Another One Bites The Dust?</h3><p>It can often be hard to grasp the maddening contradictions of Ukrainian politics, and the story of notorious parliamentarian and oligarch Serhiy Klyuyev offers a case in point. Mr. Klyuyev has been plagued by allegations of criminal activity and his <a href="http://cached.newslookup.com/cached.php?ref_id=481&amp;siteid=2399&amp;id=4926607&amp;t=1392944607">close ties</a> with the Yanukovych regime have landed him on the <a href="http://www.ft.com/intl/cms/s/0/95f8532a-a550-11e3-8070-00144feab7de.html#axzz3dXVfGB00">EU sanctions list</a>. However, due to Ukraine’s legal code that provides parliamentarians immunity from criminal prosecution, and a lack of political will, he has not been brought to justice.</p><p>Instead, he has brazenly continued to represent his home region of Donetsk and to operate his various businesses. That is until June 3rd, when a determined campaign by key civil society organizations and supportive parliamentarians succeeded in revoking Mr. Klyuyev’s immunity. He promptly disappeared and accusations flew that the <a href="https://www.kyivpost.com/opinion/editorial/corruption-coddlers-390855.html?flavour=mobile">General Prosecutor’s office may have intentionally allowed him time to escape</a>. His whereabouts remain unknown and an international warrant for his arrest has been issued.</p><h3><strong>So Who is Serhiy Klyuyev?</strong></h3><p>Serhiy Klyuyev is one of Ukraine’s wealthiest men and a former member of President Yanukovych’s Party of Regions. He is perhaps best known for running a company with his brother and former Yanukovych Chief of Staff, Andriy Klyuyev, that financed the construction the former President’s opulent palace Mezhyhirya. At a time when Ukraine was crippled by the global economic crisis, the Klyuyev brothers conspired with the former president to embezzle funds from government coffers for the compound’s construction.</p><p>While in power, Mr. Yanukovych’s lavish lifestyle and illegally constructed residence was veiled from public view. It wasn’t until he fled the country and protesters breached the compound walls that Ukrainians saw how billions of dollars had been wasted. They were outraged, and video reports by <a href="http://www.vice.com/video/hanging-out-in-president-yanukovych-mansion">Vice</a> and the <a href="http://www.nytimes.com/2014/09/09/world/europe/ukraines-presidential-palace-is-not-yet-an-emblem-of-change.html?_r=0">New York Times</a> captured their anger and disbelief. Considering his clear involvement in fraudulent activity tied to the old regime, how is it that Mr. Klyuyev has not been brought to justice?</p><h3><strong>Immunity: A Double-Edged Sword</strong></h3><p>When Mr. Yanukovych fled the country, Andriy Klyuyev followed close behind fearing prosecution. However, Serhiy Klyuyev has been protected by Ukraine’s unique law, which provides parliamentarians with immunity from criminal prosecution. The law is intended to protect lawmakers from politically motivated witch-hunts, which could derail a fragile and transitioning democracy. However, the downside of this protection is that it can be abused by wealthy and powerful elites. This has been more of the rule than the exception in Ukrainian politics, and has allowed Mr. Klyuyev to continue to operate freely.</p><h3><strong>Civil Society Carries the Day</strong></h3><p>Despite the dissatisfaction of Ukrainian citizens and prodding by country’s Western partners, few Yanukovych allies have faced charges. However, when the EU sent signals in the Spring of 2015 that it would consider removing key figures from its sanctions list, including Serhiy Klyuyev, Ukraine’s civil society organizations jumped into action. In a series of editorials Vitaliy Shabunin of the Anticorruption Action Center — and newly elected head of the NABU’s Council of Public Control — <a href="http://blogs.pravda.com.ua/authors/shabunin/556d3ab493c3c/">detailed</a> Mr. Klyuyev’s criminal activity. This was followed by street actions and coordinated lobbying by the Anticorruption Action Centre, activists from AutoMaidan, and supportive parliamentarians. The determined action of these groups succeeded in revoking Mr. Klyuyev’s immunity. Is this just a flash in the pan, or is Mr. Klyuyev the first domino in a long line of Yanukovych allies awaiting justice?</p><p><a href="http://antac.org.ua/en/2015/06/parliament-lifted-immunity-from-the-ukrainian-mp-serhiy-klyuyev/">Parliament Lifted Immunity from the Ukrainian MP Serhiy Klyuyev | Anticorruption Action Center</a></p><p><a href="http://www.kyivpost.com/content/kyiv-post-plus/after-he-disappears-ex-yanukovych-ally-klyuyev-put-on-wanted-list-390681.html"><strong>Kyiv Post: After he disappears, ex-Yanukovych ally Klyuyev put on wanted list</strong></a></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/506/1*0HovYx5IobRofACURZgOMw.png" /></figure><h3><strong>Mixed Reviews for Saakashvili</strong></h3><p>In a move that took everyone by surprise, Ukrainian President Petro Poroshenko appointed former Georgian President, Mikheil Saakashvili, Governor of Ukraine’s Odesa region. In Ukraine, reaction to the move <a href="http://nv.ua/opinion/zolotarev/novyy-kadr-chetyre-versii-pochemu-poroshenko-vybral-saakashvili--51564.html">ranged</a> from outrage to optimism, with many taking a <a href="http://nv.ua/opinion/korchilava/poluchitsya-ili-ne-poluchitsya-u-saakashvili-izmenit-vse-51661.html">wait and see approach</a>. Western media outlets, notably the Economist, <a href="http://www.economist.com/news/europe/21653641-choice-new-governor-odessa-designed-provoke-russia-mishas-moment">fretted</a> that the move was intended to provoke Russia at exactly the wrong time. So what’s all the fuss?</p><h3><strong>The Positive</strong></h3><p>Mr. Saakashvili served as the President of Georgia between 2004 and 2013. He was a leader of that country’s Rose Revolution, which ushered in an era of reforms and a move toward the West. During his time as President, he dealt with a brief war with Russia and the resulting frozen conflict that resembles the situation in Eastern Ukraine. With his charismatic style, enthusiasm for <a href="http://www.pravda.com.ua/news/2015/05/30/7069664/%20%C2%A0http://nv.ua/ukraine/politics/gruzinskiy-gubernator-devyat-obeshchaniy-saakashvili-51568.html">reforms</a>, and support from Kyiv there is reason to believe he will successfully fulfill his promise of <a href="http://www.pravda.com.ua/news/2015/06/11/7070884/">rooting out corruption and realizing Odesa’s rich economic potential</a>. As a staunch critic of Russia, he is well positioned to keep the region firmly under Ukrainian control.</p><h3><strong>The Negative</strong></h3><p>While Mr. Saakashvili brings a wealth of experience, it rubs some in Ukraine the wrong way that a foreigner has been brought in to run one of the country’s regions. They also question whether this is just a stepping-stone for his personal ambitions to national office in Ukraine. He also comes with baggage from his time in Georgia, where he is facing criminal charges that some say are politically motivated. There is speculation that the move could provoke Russia, whose President Vladimir Putin has a long standing and antagonistic relationship with Mr. Saakashvili. Russia may also be concerned that their military lifeline to the disputed region of Transnistria, Moldova may be jeopardized.</p><p>At the same time, many wonder if Mr. Saakashvili has the political standing within the region to achieve his goals. For years, Ukrainian oligarch Ihor Kolomoisky has exercised <a href="http://www.newtimes.ru/articles/detail/98933/">political control</a> over the Odesa region, during which time corruption has flourished and the region’s economy has languished. However, he was left fuming when President Poroshenko appointed Mr. Saakashvili to head the region. The previous governor, Ihor Palystsya, had been the oligarch’s close ally and the move may represent a continuation of the <a href="http://www.nytimes.com/2015/03/25/world/europe/ukraine-president-dismisses-billionaire-ally-from-governors-role.html?_r=0">power struggle</a> between President Poroshenko and Mr. Kolomoisky. In response, Mr. Kolomoisky has already launched a <a href="http://foreignpolicy.com/2015/06/10/mikheil-saakashvili-launches-his-new-career-as-a-ukrainian-reformer/">smear campaign</a> against Mr. Saakashvili, via his media outlet “1+1”, which is aimed at undermining the new governor’s leadership. It will take all of Mr. Saakashvili’s skill as a politician, and strong support from Kyiv, to overcome these challenges.</p><h3><strong>What does the future hold?</strong></h3><p>Odesa is a region badly in need of reform and economic revitalization. Its rich ports and beautiful beaches for tourists are a source of untapped potential. If Mr. Saakashvili can deliver on his promises to stamp out corruption, overhaul the police force (<a href="http://www.rferl.org/content/ukraine-saakashvili-odesa/27077434.html">he has already appointed a new police chief</a>), and revitalize the economy, the move could be a huge win for the region and the country. However, if he fails, it will have serious ramifications both for citizens and President Poroshenko, who has staked his reputation on the move. Mr. Saakashvili will be facing tall odds as he works against an entrenched power structure and the machinations of Mr. Kolomoisky. Under the circumstances, Ukrainians can only take a wait and see approach and hope for the best.</p><ul><li><a href="http://foreignpolicy.com/2015/06/10/mikheil-saakashvili-launches-his-new-career-as-a-ukrainian-reformer/">Mikheil Saakashvili Launches His New Career as a Ukrainian Reformer</a></li><li><a href="http://www.theguardian.com/world/2015/may/30/ukraine-appoints-georgia-ex-president-mikheil-saakashvili-governor-of-odessa">Ukraine appoints Georgia ex-president Mikheil Saakashvili governor of Odessa</a></li></ul><h3><strong>Developing: Security Chief Forced Out</strong></h3><p>On June 18th, Ukraine’s Parliament dismissed the head of the country’s intelligence agency (the SBU), Valentyn Nalyvaichenko, at President Poroshenko’s request. The move comes amid an escalating disagreement between Mr. Nalyvaichenko and the Prosecutor General’s Office, in which he alleged that they had covered up a corruption scheme at the oil company BRSM-Nafta. Meanwhile, a respected former journalist and current MP with Bloc Poroshenko, Serhiy Leshchenko, alleged that Mr. Nalyvaichenko was closely tied to notorious oligarch Dmytro Firtash. The story is still developing and we will continue to bring updates and analysis as the situation unfolds.</p><p><a href="https://www.kyivpost.com/content/kyiv-post-plus/security-chief-prosecutor-clash-over-alleged-cover-up-of-corruption-391185.html"><strong>Kyiv Post: Security chief, prosecutor clash over alleged cover-up of corruption</strong></a></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/507/1*hbN1gfgEMEb15Cy74B9Ogw.png" /></figure><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=948ca0995f95" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[The VoxUkraine Brief: Russian Troops in Ukraine, the Struggle for the Country Foreign Debt…]]></title>
            <link>https://medium.com/@voxukraine/the-voxukraine-brief-russian-troops-in-ukraine-the-struggle-for-the-country-foreign-debt-6bd94d02bb46?source=rss-16457f8f5278------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/6bd94d02bb46</guid>
            <category><![CDATA[putin]]></category>
            <category><![CDATA[ukraine]]></category>
            <category><![CDATA[saakashvili]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[VoxUkraine]]></dc:creator>
            <pubDate>Mon, 01 Jun 2015 11:59:04 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2015-06-01T12:23:47.275Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*6_nnmR4V4_fFpWHDnw5rvQ.jpeg" /><figcaption>Citizens greet Ukrainian President Petro Poroshenko (left) and Mikhail Saakashvili, the newly appointed governor of the Odessa region, in Odessa on Saturday. | AP</figcaption></figure><h2>The VoxUkraine Brief: Russian Troops in Ukraine, the Struggle for the Country Foreign Debt Restructuring, Saakashvili Was Appointed the Odesa Region Governor</h2><h4>#VoxUkraine weekly selection of best articles on Ukraine.</h4><p><strong><em>By </em></strong><a href="http://voxukraine.org/about/volodymyr-bilotkach/"><strong><em>Volodymyr Bilotkach</em></strong></a><strong><em>, VoxUkraine Editorial Board, Vita Faychuk, VoxUkraine</em></strong></p><p><em>produced by Kseniya Alekankina</em></p><blockquote><em>The long-known by the world but stubbornly denied by Putin presence of Russian troops in Ukraine this week received another proof — this time from a reputable international organization. Meanwhile, US highest officials and UK Queen provided their verbal support to Ukraine. On the Ukrainian government side — the struggle for the country foreign debt restructuring continues, while the former Georgian president M.Saakashvili was appointed the Odesa region governor.</em></blockquote><h3>US and UK Talk Tough Supporting Ukraine</h3><p>This week was marked by some rather tough words from the US and the UK directed at Putin. In the US both P<strong>resident Obama’s and Vice-President Biden’s speeches</strong> early in the week have clearly pronounced <strong><em>support for Ukraine and condemnation of Russia’s aggression</em></strong>.</p><blockquote>“We had a chance to discuss the situation in Ukraine and the increasingly aggressive posture that Russia has taken and we affirmed that NATO is the cornerstone, not just of transatlantic security but in many ways is the cornerstone for global security,” <em>Obama </em><a href="http://www.euronews.com/2015/05/26/obama-denounces-russia-s-increasingly-aggressive-posture-on-ukraine/"><em>said</em></a><em>.</em></blockquote><p><a href="http://www.euronews.com/2015/05/26/obama-denounces-russia-s-increasingly-aggressive-posture-on-ukraine/">Obama denounces Russia&#39;s &#39;increasingly aggressive posture&#39; on Ukraine</a></p><p><strong>Vice-President Biden</strong> went further to indicate that the US is still considering sending defensive weapons to Ukraine. Biden, saying the debate over supplying Ukraine with weapons was “worth having,” didn’t shy away from using tough words against <strong>Putin</strong> in his <a href="http://edition.cnn.com/2015/05/27/politics/biden-arms-ukraine-putin/">address </a>on Wednesday at the Brookings Institution in Washington.</p><p>Biden blasted Putin for what he called “<em>brutal aggression</em>” in Ukraine, a “<em>hyper-aggressive</em>” <em>state-sponsored propaganda program</em>, and “<em>aggressive repression at home</em>.”</p><p><a href="http://edition.cnn.com/2015/05/27/politics/biden-arms-ukraine-putin/">Biden blasts Putin, says U.S. may send arms to Ukraine - CNNPolitics.com</a></p><p>This stance comes in contrast to the <strong>Secretary of State Kerry</strong>’s seemingly conciliatory tone following his meeting with Putin in Sochi earlier this month. We have then noted in our <a href="https://medium.com/@voxukraine/the-voxukraine-brief-harsh-and-flattering-voices-93ae4544daf5"><strong>brief</strong> </a>that Kerry’s visit prompted some commentators in the West to suggest that the US is giving in to Russia. This week’s remarks by <strong>Mr. Obama and Mr. Biden</strong> prove those commentators wrong.</p><p>Meanwhile in the UK, Her Majesty the Queen has outlined the government’s legislative agenda in the <a href="https://www.gov.uk/government/speeches/queens-speech-2015">official state opening of the parliament </a>this week.</p><blockquote><em>Among other things she mentioned that</em> “My government will maintain pressure on Russia to respect the territorial integrity and sovereignty of Ukraine, and will insist on the full implementation of the Minsk agreements.”</blockquote><p><a href="https://www.gov.uk/government/speeches/queens-speech-2015">Queen&#39;s Speech 2015</a></p><h3>Evidence of Russian Involvement in Eastern Ukraine Mounts</h3><p>This week brought additional evidence of direct involvement of Russian forces in the Eastern Ukraine.</p><p>International monitors tracking cease-fire violations in eastern <a href="http://topics.nytimes.com/top/news/international/countriesandterritories/ukraine/index.html?inline=nyt-geo">Ukraine</a> <a href="http://www.nytimes.com/2015/05/30/world/europe/ukraine-russia-donetsk.html?_r=0">reported</a> on Friday that they had encountered <strong>four people wearing military uniforms with Russian insignia in a town about 25 miles southeast of the regional capital of Donetsk</strong>, which is controlled by pro-Russian separatists. Although there has been <a href="http://www.nytimes.com/2015/05/28/world/europe/videos-and-google-help-researchers-gauge-russias-presence-in-ukraine.html">substantial other evidence of Russian military activity</a> in eastern Ukraine cited by journalists, as well as by Ukraine and its Western allies, including the United States, the monitors for the Organization for Security and Cooperation in Europe have not previously reported a definitive observation of uniformed personnel bearing Russian insignia.</p><ul><li><a href="http://topics.nytimes.com/top/news/international/countriesandterritories/ukraine/index.html?inline=nyt-geo">Ukraine</a></li><li><a href="http://www.nytimes.com/2015/05/28/world/europe/videos-and-google-help-researchers-gauge-russias-presence-in-ukraine.html?_r=0">Armed With Google and YouTube, Analysts Gauge Russia&#39;s Presence in Ukraine</a></li></ul><p><a href="http://www.atlanticcouncil.org/publications/reports/hiding-in-plain-sight-putin-s-war-in-ukraine-and-boris-nemtsov-s-putin-war"><strong>“Hiding in Plain Sight: Putin’s War in Ukraine,”</strong></a> a report published this week by the Washington-based Atlantic Council think tank, provides still more <em>“overwhelming and indisputable”</em> evidence that shows <strong>Russia’s involvement in the fighting</strong>.</p><p>This weeks also marks the first mentioning by an internationally reputed source of the previously circulating rumors of the use of mobile crematoria by the Russian forces in Ukraine. It appears that what had been previously reported by Ukrainian intelligence has been independently verified by the US. <a href="http://www.bloombergview.com/articles/2015-05-26/putin-burns-his-dead-to-hide-ukraine-aggression">According</a> to Josh Rogin from Bloomberg View,</p><blockquote>“The Russians are trying to hide their casualties by taking mobile crematoriums with them,” House Armed Services Committee Chairman Mac Thornberry told me. “They are trying to hide not only from the world but from the Russian people their involvement.”</blockquote><p><a href="http://www.bloombergview.com/articles/2015-05-26/putin-burns-his-dead-to-hide-ukraine-aggression">Putin Burns His Dead to Cover Up His Ukraine Aggression</a></p><p>In the meantime, Putin has <a href="http://edition.cnn.com/2015/05/28/europe/russia-putin-peacetime-military-deaths-state-secret/">issued </a>a decree making <strong>Russia’s war and peacetime military deaths a state secret</strong>. This decree intensifies talks that Russia has something to hide, like its military losses in Ukraine.</p><p><a href="http://edition.cnn.com/2015/05/28/europe/russia-putin-peacetime-military-deaths-state-secret/">Putin makes Russia peacetime troop deaths state secret - CNN.com</a></p><blockquote>“The move also increases fears for the safety of Russian media workers and civil society activists who have already faced harassment for trying to independently cover the conflict in Ukraine.” — <a href="http://www.amnestyusa.org/news/press-releases/russia-making-troop-deaths-a-secret-%E2%80%98attacks-freedom-of-expression"><em>writes</em></a><em> Amnesty International.</em></blockquote><h3>Financial Front: the Battle Persists</h3><p>Ukraine’s economic situation remains dire, prompting worries about <strong>the government’s ability to service its debts</strong>. This issue continues to receive some coverage in the press.</p><blockquote><a href="http://www.ft.com/cms/s/0/c12c7286-046a-11e5-95ad-00144feabdc0.html#axzz3beba60FX"><em>According </em></a><em>to Financial Times,</em>“For Ukraine time is running out. Kyiv is trying to restructure about $23bn of international debt in all. Without a deal by next month it risks losing its next tranche of International Monetary Fund funding, and default may be the only option left.”</blockquote><p><a href="http://www.ft.com/intl/cms/s/0/c12c7286-046a-11e5-95ad-00144feabdc0.html#axzz3beba60FX">Ukraine takes &#39;odious&#39; path to default - FT.com</a></p><p>As the<strong> IMF</strong> deadline grows closer, and following last week’s increased pressure from Kyiv in the form of the law on moratorium of sovereign debt payment, a group of Ukraine’s creditors is reported to make the first productive step to a mutually acceptable agreement. <a href="http://www.bloomberg.com/news/articles/2015-05-29/ukraine-creditors-said-to-offer-coupon-cuts-10-year-extension-ia9ao4ey">They agreed to extend bond maturities as much as 10 years and reduce coupon payments.</a></p><p><a href="http://www.bloomberg.com/news/articles/2015-05-29/ukraine-creditors-said-to-offer-coupon-cuts-10-year-extension-ia9ao4ey">Ukraine Creditor Proposal Said to Cut Coupons, Extend Debt</a></p><p>The government in Kyiv rejected the bid and stuck to a demand for principal reductions. <a href="http://www.ft.com/cms/s/0/d7de9f0a-05ea-11e5-b676-00144feabdc0.html?siteedition=intl#axzz3bfwdwwkS">The FT provides a great summary of the developments.</a></p><p><a href="http://www.ft.com/intl/cms/s/0/d7de9f0a-05ea-11e5-b676-00144feabdc0.html?siteedition=intl#axzz3bfwdwwkS">Kiev rejects debt restructuring deal - FT.com</a></p><p>Next week, advisers for both sides negotiating Ukraine’s debt restructuring <a href="http://www.wsj.com/articles/details-emerge-on-ukraine-bondholders-restructuring-plan-1432907862">will meet</a> in London to work on a deal. <strong>At stake is the restructuring of nearly $9 billion of debt.</strong></p><p><a href="http://www.wsj.com/articles/details-emerge-on-ukraine-bondholders-restructuring-plan-1432907862">Advisers for Ukraine, Creditors to Meet in London Next Week</a></p><h3>Poroshenko Puts Georgia’s Ex-President in Charge of Odesa Region</h3><p>End of the week brought a very interesting development. In a surprise move, <strong>former Georgian President Mikheil Saakashvili</strong>, a longstanding nemesis of Russia’s President Putin, <strong>has been </strong><a href="http://www.nytimes.com/2015/05/31/world/europe/ex-president-of-georgia-to-lead-ukraine-region.html"><strong>appointed governor of Ukraine’s hotspot</strong></a>. The appointment can be also seen as a move against Mr. Kolomoyskyy, Ukrainian oligarch and a former governor of Dnipropetrovsk region. Mr. Saakashvili replaced Ihor Palytsya, an ally to Mr.Kolomoyskyy.</p><p><a href="http://www.nytimes.com/2015/05/31/world/europe/ex-president-of-georgia-to-lead-ukraine-region.html">Ex-President of Georgia to Lead Ukraine Region</a></p><p>Odesa is a large port city and a center of a pivotal region in Southern Ukraine. On May 2, 2014, the city was a site of clashes which left 48 people dead. The situation in this region remains tense. <a href="http://www.bbc.co.uk/news/world-europe-32943701">According</a> to BBC,</p><blockquote>“President Petro Poroshenko’s reasons will become clearer with time, but at the moment, many are struggling to see the strategy behind naming a former leader of another country to run a provincial government. Saakashvili is a political outsider, with few ties to the Odesa region, and comes with a reputation for divisiveness and a high level of self-involvement. But he is a also pro-Western, pro-reform and apparently very loyal to Mr Poroshenko — which will come in handy if he takes on local corruption and vested interests, as Mr Poroshenko apparently wants.”</blockquote><p><a href="http://www.bbc.com/news/world-europe-32943701">Georgian ex-President Saakashvili named Ukraine regional governor - BBC News</a></p><h3>From VoxUkraine This Week</h3><p>Olena Nizalova and Natalia Shapoval <a href="http://voxukraine.org/2015/05/29/an-ounce-of-prevention-is-worth-more-than-a-million-pounds-of-cure/">deliver </a>a simple yet powerful message: <strong>The population health in Ukraine can be improved dramatically through preventing policies in all areas </strong>of health and health behavior, <strong>because an ounce of prevention is worth a million pounds of cure</strong>.</p><p><a href="http://voxukraine.org/2015/05/29/an-ounce-of-prevention-is-worth-more-than-a-million-pounds-of-cure/">An Ounce of Prevention is Worth More than a Million Pounds of Cure</a></p><h3>Have a great week!</h3><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*mcTC9j-bbIqkEKBh2_lIcA.jpeg" /></figure><blockquote><strong>VoxUkraine: Best Minds. Ukraine Analysis.</strong></blockquote><p>VoxUkraine is an international opinion platform that promotes research-based policy analysis and commentary by the world’s leading scholars, policymakers and businessmen. Our readers represent governments, international organizations, academia and the private sector as well as journalists specializing in economics, politics, and business.</p><h3>Visit our website</h3><p><a href="http://voxukraine.org/en/">VoxUkraine</a></p><h3>Follow us on Twitter</h3><p><a href="https://twitter.com/voxukraine">VoxUkraine (@voxukraine) | Twitter</a></p><h3>Share our updates on Facebook</h3><p><a href="https://www.facebook.com/voxukraine">Voxukraine</a></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=6bd94d02bb46" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
    </channel>
</rss>