<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/" xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" version="2.0" xmlns:cc="http://cyber.law.harvard.edu/rss/creativeCommonsRssModule.html">
    <channel>
        <title><![CDATA[Stories by Wazzap|Brand on Medium]]></title>
        <description><![CDATA[Stories by Wazzap|Brand on Medium]]></description>
        <link>https://medium.com/@wazzap_brand?source=rss-3c51c2e489f1------2</link>
        <image>
            <url>https://cdn-images-1.medium.com/fit/c/150/150/2*3uu9JDq7RvCJK0rhPTqgbg.jpeg</url>
            <title>Stories by Wazzap|Brand on Medium</title>
            <link>https://medium.com/@wazzap_brand?source=rss-3c51c2e489f1------2</link>
        </image>
        <generator>Medium</generator>
        <lastBuildDate>Wed, 18 Nov 2026 05:02:32 GMT</lastBuildDate>
        <atom:link href="https://medium.com/@wazzap_brand/feed" rel="self" type="application/rss+xml"/>
        <webMaster><![CDATA[yourfriends@medium.com]]></webMaster>
        <atom:link href="http://medium.superfeedr.com/" rel="hub"/>
        <item>
            <title><![CDATA[“Комунікація в бізнесі — це про трансляцію смислів” —Антоніна Сипливчак для Wazzap|Brand]]></title>
            <link>https://medium.com/@wazzap_brand/%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F-%D0%B2-%D0%B1%D1%96%D0%B7%D0%BD%D0%B5%D1%81%D1%96-%D1%86%D0%B5-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BB%D1%8F%D1%86%D1%96%D1%8E-%D1%81%D0%BC%D0%B8%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B2-%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BD%D0%B0-%D1%81%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BA-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-wazzap-brand-babad2fb6bc1?source=rss-3c51c2e489f1------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/babad2fb6bc1</guid>
            <category><![CDATA[interview]]></category>
            <category><![CDATA[women-in-tech]]></category>
            <category><![CDATA[wazzapbrand]]></category>
            <category><![CDATA[ukraine]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Wazzap|Brand]]></dc:creator>
            <pubDate>Mon, 27 Apr 2020 10:11:28 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2020-04-27T10:24:23.766Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h3>“Комунікація в бізнесі — це про трансляцію смислів” —<strong>Антоніна </strong>Сипливчак <strong>для </strong>Wazzap|Brand</h3><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*AK92cMDmoXs_OMVlWVPGbA.png" /></figure><blockquote>Маркетолог маркетологу маркетолог. Саме в такому ключі відбувалася наша розмова з Тонею. Ми поговорили про все на світі: контент, бізнеси, дівчат, про пошук себе, про можливості і виклики. Вийшло відверто, класно і неймовірно цікаво! Цей текст може здатися досить “дівчачим”, але в ньому насправді дуже багато “недівчачої” сили.</blockquote><ul><li><strong>Розкажи про себе. Як тебе занесло в контент-маркетинг? Це був свідомий вибір чи випадкове захоплення?</strong></li></ul><p>Мене звати Тоня, я переїхала з Миколаєва і живу вже майже 9 років у Вінниці. Так само як щось трапляється з кожним в житті, зі мною стався маркетинг і саме контент-маркетинг. Якщо дивитись глобальніше на визначення цього терміну, то зрозуміло, що тут відіграє роль цілий комплекс дій, але я ототожнюю цей термін із контентом. Я завжди любила читати, і мені цікаво було віднаходити сенси. Коли я ще жила у Миколаєві, то писала СЕО-тексти для сайтів. Це була така школа, без якої я, можливо, не стала б маркетологом і людиною, яка працює з контентом. У кожному тексті, навіть якщо він був про металочерепицю, я намагалась знайти зміст. Зараз у мене маленька агенція маркетингових рішень “Бо!”. Бізнес, в основному мікро або малий, приходить за вирішенням певної проблеми і якщо це у нашій компетенції — ми допомагаємо, створюючи проекти “під ключ”.</p><p>В більшості клієнти, власники бізнесу приходять за комунікацією. Звісно, в результаті всім хочеться, щоб люди ставали у чергу за супер рубероїдом, або щоб у них придбали житло і так далі, але для мене це все про комунікацію, про спілкування з клієнтом, як зробити так, щоб він вибрав не майонез Х, а майонез Y.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*zG4VK7RwD7TDSarL04IRSA.jpeg" /></figure><p>Вже майже три роки ми ведемо комунікацію IT-компанії: відповідаємо за SMM, і за піар, за прояви зовнішньої комунікації і внутрішньої, допомагаємо бренду IT-компанії бути почутим і щоби у неї приходили працювати класні люди. Про мене говорять, що я дуже прискіплива. Я правда з багатьма клієнтами не працюю. У мене є внутрішній фільтр і ця “чуйка” ніколи не підводить. Іноді буває, що проект класний, я вже бачу та розумію, як можу його подати, підкреслити сильні його сторони, як їх можна прокачати. Але якщо немає “іскри” і розуміння між мною як проект-менеджером і людиною, яка приймає рішення, то навряд чи щось із цього вийде.</p><p>Якщо я прийду до власника бізнесу і скажу, що у мене є певна гіпотеза і чи готовий ти, щоб ми її спробували, —це про ризик і довіру. По суті, я ризикую чужими ресурсами, грошима, часом. Звісно, намагаюсь підібрати оптимальний варіант, але тут важливо, щоб мені довіряли, моїй експертизі, досвіду і баченню, команді, яка буде втілювати цю ідею.</p><ul><li><strong>“Недівчача справа” — це окремий твій проект? І чому було обрано акцент на розвитку дівчачої спільноти?</strong></li></ul><p>“Недівчача справа” виросла із попереднього мого дітища “Недівчачий SMM”. Це була тусовка для дівчат, у яких є маленький бізнес, де вони самі собі бухгалтер, директор, маркетолог і так далі. Проект стартував близько 3х років тому, коли у Вінниці був бум на акаунти для бізнесів у соцмережах. Мені здавалось, що всі давно все знають про соціальні мережі, але виявилось зовсім не так. Я тоді була у декретній відпустці і ключовим моментом стало те, що у мене є багато досвіду, яким я готова поділитись. Ми просто збиралися і говорили на певну тему: про соціальні мережі, допомагали створювати сторінки, наповнювати їх. Згодом я почала організовувати івенти, запрошувати у Вінницю спеціалістів з різних міст. Хотілось, щоб було куди вийти, де поспілкуватись.</p><p>Так тривало 2 роки, допоки я не побачила, що у Вінниці починають копіювати формат дівчачих посиденьок. Коли подібні події множились, це, звісно, вплинуло на їх якість. Чесно, я розчарувалась у форматі і в смислі, плюс до всього вигоріла.</p><p>“Недівчачий SMM” припинив свою роботу й останній рік я думала: “А про що я в цьому світі, крім роботи?”. Я підтримую економіку, я споживачка, я народила сина і в цьому є соціальна роль, але що я ще можу дати світу? Мій ресурс якраз у спілкуванні, і можу дати світу трішки більше, ніж просто споживачка товарів та послуг. Так прийшло розуміння, що моя соціальна роль буде якраз у формуванні дівчачого ком’юніті.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Jj89fYwWiMQmNMqrHc5VQA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*QCrLO9IIhmk0doMeh2IWdQ.jpeg" /></figure><p>Я знаю багато класних дівчат і деякі з них знають, що вони класні, а деякі ні. Мені хотілось, аби про класних дівчат знали інші. Перед 8 березня цього року зі мною стався дуже сильний інсайт — те, чим був проект “Недівчачий SMM” раніше, насправді все про справу. Я вийшла на ширше розуміння суті ком’юніті. Чому дівчата? Тому що, на жаль, у наш час є ще багато стереотипів відносно того, чим повинна займатись жінка/дівчина у житті. Я не знецінюю тих дівчат, які дійсно знаходять кайф у материнстві, у тому, щоб влаштовувати сімейний затишок. Але ми говоримо про всіх дівчат, які щось знають, вміють і які готові розповідати світу про себе. Вони займаються “не дівчачими” справами, вони бізнесвумен, вони науковиці, вони бачать своє призначення у житті не лише у тому, щоб вдало вийти заміж і народити дітей.</p><ul><li><strong>SMM — це про дівчат? Чи не є це позиціонуванням розриву? чи немає тут сексизму?</strong></li></ul><p>Я як філолог починаю докопуватись до значення слів. Так склалось, що у нашому суспільстві значення слова “недівчачий” трактується, як щось сильне, серйозне, а дівчача справа — це фарбувати губи, вибирати сукенку і тому подібне. Мені подобається гра на контрасті, тобто суть і концепція першої нашої тусовки — ми робимо smm не з дівчачим підходом — із серйозним, грунтовним, таким чином продукуючи відхід від якихись стереотипів. Я дуже радію, що у дівчат, які стартували зі своїми проектами 3 роки тому, справи йдуть дуже круто. Зараз ми продовжуємо нести цю ідею в “Недівчачою справою”, хоча проекту трішки більше місяця.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*5JK-kbVXwky16hUJ6nI98Q.png" /><figcaption>Instagram <a href="https://www.instagram.com/nediv4a4a_sprava/">Недівчача справа</a></figcaption></figure><ul><li><strong>Чи стикалась ти з сексизмом, несприйняттям серйозності твоєї роботи і в принципі тебе як особистості?</strong></li></ul><p>По-перше я живу в Украіні…<br><strong>… і звісно стикалась :)<br></strong>По-друге, я навчалась на філологічному факультеті, де на потоці було близько 350 дівчат і лише 5–6 хлопців. І жила у Миколаєві, яке традиційно вважається “містом наречених”. Історично так склалось, що жінок там більше, ніж чоловіків, і у Миколаєві вони красиві (глобально, більше там пишатись нічим). Студенткою жила у гуртожитку філологічного факультету, де на 5 поверхів було десь до десятка хлопців і він мав певну “славу”. Одна з моїх перших робіт була посада секретарки у суднобудівній компанії. Це про набір всіх можливих стереотипів про молоденьку, симпатичну секретарку у чоловічому колективі. Мені пригадався наш президент, який десь недавно розповідав, що дівчата — це туристичний бренд України. І тут я знову посміхаюсь, адже мені здається, що кожна дівчина у сучасному українському суспільстві хоча би раз стикалась і з сексизмом, гендерними стеретипами, мізогінією, в тому числі і внутрішньою.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*HsxxEV3BflB-nFVvfcOHOg.jpeg" /></figure><p>Саме тому я вважаю, що місія “Недівчачої справи” — впливати на суспільні зміни і стереотипи, демонструвати, що незалежно від статі ми насамперед люди. Коли у мене запитують, чому ком’юніті лише для дівчат, що це також сексизм по відношенню до чоловіків, я відповідаю, що тоді, коли українські татусі будуть так само ходити у декретну відпустку, як і мами, тоді, коли жінки в IT при тих самих посадах, здібностях будуть отримувати таку ж зарплату, а не на 25% меншу, ніж їх колеги-чоловіки, тоді ми поговоримо про відсутність виключень для дівчат. Коли починаються дискусії про те, де жінки-вчені, де жінки-композиторки, художниці, то я кажу, що їм було не до відкриттів, — вони прали шкарпетки чоловікам-геніям і виховували спільних дітей.</p><ul><li><strong>Що ж таке SMM? Коли дивишся вакансії, вимоги досить різні. Часто кардинально відмінні.</strong></li></ul><p>SMM — це по суті спілкування із аудиторією в соціальних мережах з певною метою. Щодо вимог до сммників, питання дуже схоже на концепт ідеальної мами — всі знають якою вона повинна бути, окрім неї самої :)</p><p>SMM як інструмент контакту з аудиторією дуже сильно розвинувся за останні 5–7 років в окремі напрямки: візуал, тексти, відео, маркетинг і стратегія в цілому. Об’єм роботи та відповідальності сммника дуже залежить від бюджету проектів, клієнта, бренду, тому є певний стереотип, що це многорукий многоног, який має робити все і в однаковій мірі якісно, але, чесно, мені мало в це віриться. Не може одна людина одночасно робити круто все. Обслуговуючи декілька проектів одночасно, можна дуже швидко вигоріти і робити посередній результат: однією рукою тексти писати, іншою візуал робити, і результат вийде очікувано такий собі. Тому я за те, щоб кожен у рамках проекту робив те, у чому він або вона профі.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Pf4uQ1upNyHapvDjEkvbzw.jpeg" /></figure><ul><li><strong>Контент — це невід’ємна частина бізнесу? Чи може проект/продукт існувати сьогодні без продукування контенту?</strong></li></ul><p>Ти запитуєш у м’ясника, чи можливо прожити без м’яса:) Ні, не може бізнес існувати без контенту, хіба якщо це продаж сірників. Ми живемо у світі, де тонни інформації множаться і вона росте в геометричній прогресії. Здавалось би, що вже всі про все вже сказали, але комунікація в контексті бізнесів — це про передачу смислів. Я думаю, що існувати без продукування контенту можна, просто це питання часу і скільки буде коштувати існування проекту без комунікації. Рано чи пізно постане питання, що без спілкування з аудиторією, читачами, споживачами не бути ніяк, навіть якщо це виробництво рубероїду.</p><p>Перевага комунікаційної складової бренду в тому, щоб знайти і почути свою аудиторію, віднайти смисли, важливі для неї та донести зміст бренду.</p><ul><li><strong>Давай поговоримо про креатив. Як навчитись писати “креативно”?</strong></li></ul><p>Креатив — це водночас і спосіб, й інструмент донесення смислів. Що таке “смисл”? Це думка, переконання, позиція, цінність і світогляд. Те, з чим хочеться вийти у світ і сказати “ось я і я є”. Контент і креатив у моєму розумінні видаються спорідненими речами. Якщо контент — це суть повідомлення, то креатив — спосіб його передачі. Я постійно питаю себе про те, як писати креативно. Думаю, що креативність — це іманентна людська ознака. Тобто, ми всі від природи креативні, унікальні і мислимо по-різному, тому способи донесення смислів залежать від того, що у нас всередині, про що ми, чим ми наповнені. Складно однозначно визначити, який текст назвати креативним, а який ні.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*vhMGG_Ev38tFqDgvWSIGGQ.jpeg" /></figure><p>Як навчитись писати креативно? Однозначно, читати! Чим більше читаємо, споживаємо інформацію, дивимось, яким чином автор доносить смисл, тим більше у нас варіацій. Ті тексти залишаються у нас, особливо якщо вони нас зачіпають. Навчитись писати креативно можна, якщо почати писати. Спочатку буде виходити дуже погано. Я не вважаю себе людиною, яка пише креативно, але виходить так, що зараз у “Недівчачій справі” я пишу і хочеш не хочеш, відкриваю ноутбук і роблю це.</p><ul><li><strong>Як у Вінниці загалом з подачею інформації? Які сфери та напрямки почали максимально використовувати переваги діджитал</strong>-<strong>маркетингу?</strong></li></ul><p>Я не буду говорити про комерційні проекти, тут хочеться згадати більше про громадські, про якісь суспільні речі. Хочу відзначити <a href="https://www.facebook.com/vinnmarketingtourism/">Департамент маркетингу міста та туризму</a>. Це приклад того, як повинна з нами спілкуватись громада. Особливо їхня карантинна комунікація у соцмережах — дуже круто все подають, організовують. Коли я заходжу на їхню сторінку у Facebook, то однозначно пишаюсюь тим, що живу у Вінниці і що у нас є такий окремий канал комунікації.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/912/1*JjxB1AcuDYqnNOj0S1KahQ.png" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*-Xx6WiZ5wRR13yx9YZQ6NA.png" /><figcaption>Фото#1 — <a href="https://www.facebook.com/vinnmarketingtourism/posts/885299931929555">Facebook</a>; Фото#2 — <a href="https://www.instagram.com/p/BykuMXCC-2c/">Instagram</a></figcaption></figure><p>Звичайно, я не можу не сказати про ГогольFest. В плані стратегії цей фест дуже радує. Це жива історія, яка переходить із року в рік. Мені подобається, які смисли передаються посередництвом діджитал-інструментів та перфомансів: голова Гоголя посеред міста, трамвай, якому приробили гоголівський ніс.</p><p>Ще є ілюстратор, художник Максим Калінчук — це людина, яка закохана у Вінницю, можна сказати, амбасадор міста і Замостя зокрема. Те, що робить Максим, мені не скільки про спосіб передачі, а про смисл.</p><ul><li><strong>Розкажи історію свого факапу</strong></li></ul><p>Я росла і виховувалась в концепції “я” і “людські діти”, тому факапи сприймалися мною як особистісні трагедії. Зараз вже, насправді, вчусь присвоювати успіх, намагаюсь себе зупиняти, не включати постійний аналіз того, де я зробила не так.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*bY1y4N6Adxg_gckhyvLrYA.jpeg" /></figure><p>Факапи є у всіх. Пам’ятаю, минулого року ми агенцією розробляли брендбук для комерційного проекту і я з абсолютною впевненістю писала всюди слово “дистиб’ютор” замість “дистриб’ютор”. І ще думала, чому це інструмент перевірки правопису постійно виправляє? Це зараз мені здається, що з ким не буває, але тоді я була переконана, що це слово пишеться без “р”.</p><p>Якось молодша сестра сказала таку фразу: “Є успіх, а є досвід”, я запам’ятала і мені “лягає” така концепція. Колись я організовувала івент і “попала” на гроші. Дуже багато після того думала, чому ж так сталось. Я могла відмінити цей івент, але я Козеріг і ця вперта частина дуже сильно проявляється у мені. Івент відбувся, я втратила серйозну для мене суму грошей, але тепер є про що розповісти, коли запитують про факапи :)</p><ul><li><strong>Чи вплинув карантин на твій внутрішній стан і продуктивність, і як ти справляєшся?</strong></li></ul><p>Я не справляюсь. Вдома син, йому майже 4 роки, чоловік який працює віддалено, я працюю віддалено, в обох мітинги кожного дня, і наша дитина скоро буде складатись з мультиків. Звичайно, карантин вплинув на мій внутрішній стан, я вже пережила пару внутрішніх криз і прийшла переоцінка смислів за цей період. Я зустрілась сама із собою, побачила те, від чого тікала, тому що постійно занята, постійно багато роботи. А тут воно все чоло в чоло і з цим потрібно якось жити.</p><p>На продуктивність постійне знаходження вдома, звичайно, впливає. Я можу один день робити дуже багато, а інший взагалі ледь встаю з ліжка і вже вважаю себе переможницею. Кажуть, що прокростинація — це добре, це час, коли викристалізовуються інсайти та ідеї. А ще я помітила, що від роботи вдома втомлююсь сильніше, ніж коли я ходила в офіс. Бачу, що десь там маячить вигорання, але (передаю привіт своєму психотерапевту) я вчусь відслідковувати цей стан і відпочивати до того, як вигоріла.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Vgppw56VW33Mf9CgFsCPlg.jpeg" /></figure><p>Відпочиваю я просто переключаючись на щось інше, або даю собі можливість не робити нічого. До речі, дуже допомагає написання плану. Коли я бачу в кінці вечора листок з багатьма закресленими пунктами, то пишаюсь собою і думаю, що я не дарма прожила день. Також намагаюсь спілкуватись з іншими людьми, з моїми коліжанками. О 10:00 ранку у нас кожного робочий мітинг і обов’язково обличчям в екран.</p><ul><li><strong>Чи є у тебе натхнення, ідеї, що хотілося б зробити у посткарантинний час?</strong></li></ul><p>Я не знаю, якою я вийду із карантину. Я точно змінилась внутрішньо, я це відчуваю, але не можу зрозуміти що змінилось. Можливо, переоціню роботу в режимі оффлайн, можливо, трішки більше перейду в онлайн. Однозначно, я дозволю собі все в чому була обмежена на карантині — це спілкування, походи на каву, прогулянки на вулиці та у якісь заклади.</p><p>В плані кар’єри і робочих планів, буду далі займатись маркетингом, хочу продукувати цікавий контент. Я розумію, що у цьому моя експертність, моя сила як професіоналки. В принципі, я відкрита нових можливостей і співпраці. Не знаю, чи ще потяну, але буває так, якщо є якийсь проект і він мені дуже цікавий, то знайду на нього час і можливість.</p><p>Відносно “Недівчачої справи”, рестарт стався якраз до карантину, то зараз — це своєрідне підтримуюче середовище для дівчат. Кожного тижня ми проводимо прямі ефіри зі спеціалістками із різних сфер, ділимося експертизою. Я хочу, щоб ця ком’юніті була місцем, в якому кожній дівчині можна розслабитись і побути собою: всякою, різною, іншою, але точно собою.</p><p><strong>Контакт:</strong> <a href="https://www.facebook.com/antonina.siplivchak">https://www.facebook.com/antonina.siplivchak</a></p><p><strong>Wazzap|Brand Telegram Channel </strong><a href="https://t.me/wazz_ap">https://t.me/wazz_ap</a></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=babad2fb6bc1" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[“Порой хочется колбаситься и я это совмещаю!” — Нестор Подгурский о концертной жизни фотографа]]></title>
            <link>https://medium.com/@wazzap_brand/%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B9-%D1%85%D0%BE%D1%87%D0%B5%D1%82%D1%81%D1%8F-%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B1%D0%B0%D1%81%D0%B8%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F-%D0%B8-%D1%8F-%D1%8D%D1%82%D0%BE-%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BC%D0%B5%D1%89%D0%B0%D1%8E-%D0%BD%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B3%D1%83%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D0%BE-%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%BD%D0%BE%D0%B9-%D0%B6%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B8-%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D0%B0-97f058304bf4?source=rss-3c51c2e489f1------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/97f058304bf4</guid>
            <category><![CDATA[ukraine]]></category>
            <category><![CDATA[interview]]></category>
            <category><![CDATA[photography]]></category>
            <category><![CDATA[wazzapbrand]]></category>
            <category><![CDATA[music]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Wazzap|Brand]]></dc:creator>
            <pubDate>Wed, 22 Apr 2020 18:33:53 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2020-04-22T18:37:25.792Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h3>“Порой хочется колбаситься и я это совмещаю!” — Нестор Подгурский о концертной жизни фотографа</h3><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*XoM03_0fqHCRziZvUtcacg.png" /></figure><blockquote>Виртуальная хардкор-туса в Виннице. Именно так можно охарактеризовать интервью для <a href="https://t.me/wazz_ap">Wazzap|Brand<strong> </strong></a>с сегодняшним героем Нестором. Мы вспомнили о былом, замечтались о будущем, прошлись по местам, которые собирали сотни людей, объединенных музыкой. Смело можно сказать, что этот текст звучит! Звучит красиво и атмосферно.</blockquote><p><strong><em>Винница. Концерт. С каким местом у тебя возникает первая ассоциация?</em></strong></p><p>Чаще всего на концертах я был как фотограф, реже без камеры. Первая ассоциация, которая возникает — это Royal Pub, поскольку там я отснял большую часть концертов. Их было ну очень много! Но в этом вопросе также имеет значение период. В определенное время это был Royal Pub, в более раннее — концерты на Инфраконе, в том числе на репетиционной базе, где когда-то репетировали группы Sun Eclipse, ребята из Space Of Variations и так далее. Если брать более позднее время — это <a href="https://www.facebook.com/kvadrat.vn.ua/">“Квадрат”</a>.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/796/1*bGFWY6WBHa5O9DGRBRDJBQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*xdCyam0dBxPMHCtl5LSvKQ.jpeg" /><figcaption><strong>1 Фото:</strong> Pandora Winter; <strong>2</strong> <strong>Фото: </strong>Нестор Подгурский</figcaption></figure><p><strong><em>Какой концерт в Виннице был у тебя первым (или тем что запомнился как первый)? Что это была за локация?</em></strong></p><p>Это было очень прикольно! Концерт под названием “PapaPunk”, который делали ребята из группы Brandon from 19. Было несколько групп из Киева и две с Винницы. Все происходило в странном месте под названием ресторан “Карбон” (который вроде бы еще существует) в районе детской областной больницы на Хмельницком шоссе. Это был ресторан, в котором обычно проходили банкеты, свадьбы и все такое…и тут ребята решили устроить поп-панк концерт с пивком под входом. Кажется, это был 2009 год. И это был первый концерт, на который я сходил и даже там фотографировал.</p><p><strong><em>Помню, что в 2008–09 году все поголовно были фотографами и музыкантами. С высоты лет..ты тоже тогда поддался хайпу?</em></strong></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*VgNk74-C-LQK6xQyWG8Yuw.jpeg" /></figure><p>Нет. Я начал фотографировать, а потом уже включился во всю эту движуху и оно как-то понеслось. Из таких приятных воспоминаний, помню снимал концерт в “Заре” и народ слэмился*, я прижимал камеру к груди, пытался пробраться, выбрать себе место, чтобы были класные ракурсы и мне парень на охране на сцене махнул “проходи”. Я тогда такой “афигеть, можно подойти чуть ближе и сфотографировать”. Это очень запомнилось. Не могу сказать, что это был хайп. До сих пор на концерте мне более удобно быть наблюдателем и как-то это фиксировать. Порой хочется, конечно, колбаситься и я это совмещаю.</p><blockquote><strong>Слэм</strong> — действие на концертах, где поклонники специально толкаются и прыгают у сцены, бурно выражая восторг.</blockquote><p><strong><em>Назови ТОП концертов в Виннице, на которых ты побывал как посетитель. Что это были за площадки?</em></strong></p><p>Я полчаса лопатил свой LiveJournal и Вконтакте, чтобы ответить на этот вопрос. Если брать за последние лет 5:</p><ul><li>Однозначно два последних ГогольFest на территории “Кристала” — это куча локаций, крутая атмосфера и огромная сцена в ангаре.</li><li>SUN Територия в прошлом году, на месте бывшего детского санатория имени Коцюбинского.</li><li>Концерт Марии Чайковской в филармонии. Там было больше восторга от самой атмосферы концерта, которую делала Маша.</li></ul><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*nip5626zPEYkSmBuLsqQSg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*ko3P8HXPSYtngw601RN5PA.jpeg" /></figure><ul><li>Різдвяний Джаз в театре Садовского. Джаз в театре — это кайф!</li><li>В 17–18 году были крутые презентации Space Of Variations. Первая — в ресторане “Южного Буга”, где справляют всякие поминки. Но ребята очень все круто сделали по звуку и свету. Вторая презентация была в Промышленной палате в здании кинотеатра имени Коцюбинского и там тоже все было очень круто организованно!</li><li>В 2015м году был концерт DaKooka в Royal Pub с такой камерной, ламповой атмосферой. Было очень душевно.</li></ul><p><strong><em>Теперь о концертах, которые ты организовывал. С какими проблемами и задачами пришлось столкнуться? Как вообще выбирается место для мероприятия?</em></strong></p><p>Самое масштабное на моем опыте — это организация 2х фестивалей “Tower fest”. Они проходили в “Чайковском” (бывшие “Кумбары”, потом “Мандарин”). Сейчас это помещение простаивает. Особо выбора для места в те времена не было, нужно было подобрать помещение, выискивать его, стучаться во все двери. В тот момент был клуб “Чайковский” и мне повезло. Даже сейчас найти место для какого-то мероприятия на 80–100 человек, если это концерт тяжелой музыки — довольно сложно. При том, чтобы это можно было потянуть финансово и без последствий.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/900/1*XoHzDYTmY0wcyRg25W4q1A.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*6qDW8KBUILtC2DUsTY3W7w.jpeg" /><figcaption>Фото: Нестор Подгурский</figcaption></figure><p>Что было самым сложным? Наверное, отсутствие опыта организации больших мероприятий и отсутствие рук. На втором фестивале выступало до 10 групп и были ребята из разных городов: Львова, Одессы, Киева. Кто-то ночью приезжал, кто-то утром… и мне приходилось ехать их встречать, заливаться энергетиками и встречать следующих. Ну и конечно это все администрировать и управлять процессом тоже очень ресурсозатратно по силам, по нервам. Кто-то помагал, но на самом деле, не хватало рук.</p><p>После второго фестиваля я отсыпался 17 часов. Много было всяких косяков. Где-то нафакапили подрядчики и не успели вовремя привезти контрольные ленты (браслетики, которые цепляются на руки). Кто-то напился на концерте, тоже это нужно решать с охраной. Были люди, которые выпрашивали бесплатно пройти на концерт и ты потом наблюдаешь, как он на баре пьет. Очень неприятно, когда нет понимания, что организовывается мероприятие, вход на которое стоит тех пару бокалов пива.</p><p><strong><em>Также интересно узнать о местных группах. О тех, которым удалось из «гаражных» стать известными.</em></strong></p><p>По-любому для меня (как и для многих в Виннице) — это Space Of Variations, которые начинали с небольших концертов, а сейчас уже подписаны з забугорным лейблом и катают по Европе с концертами и вообще молодцы. Также The Hypnotunez, которые начинали с такой местной джаз-панк движухи и уже тоже откатали в Европу, засветились на телевидении. Это, наверное, две группы, которые себя хорошо зарекомендовали за пределами локальной сцены.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*GMxY6Bg-A2w_qk9lqVUBVg.jpeg" /><figcaption>Фото: Нестор Подгурский</figcaption></figure><p><strong><em>Ты рассказывал о ламповых тусах. Я так понимаю, что это были камерные движухи не для всех? Как собиралась аудитория? И что это были за места?</em></strong></p><p>Не могу сказать, что это были закрытые тусовки. Они были открытые, просто узкопрофильные. Это пост-панк или хардкор, которые не сильно пользовались у нас популярностью, если там три группы выступает. Тогда уже не было “Чайковского” и бюджет таких концертов был довольно маленький, потому что не хотелось ставить большую цену за билет, чтобы людям было комфортно. В то же время, нужно было оплатить дорогу группам, которые выступали по Украине “за идею”, а не с целью заработать.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*FexLXyDVN-ZKNljNrm95aA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*22wmodkI96adf029eh6IRQ.jpeg" /><figcaption>Фото: Нестор Подгурский</figcaption></figure><p>Не помню, какие года это были. Такие концерты проходили на репетиционной базе Vault Studio. Прикол в том, что это подвальное помещение метров 5х5. Туда вваливалось 30–50 людей, стояла жара, все потные, группы играют. Но атмосфера невероятная! Как будто ты пришел к кому-то на тусу и врываешся. Не слышал ни одного негативного отзыва о тех концертах даже в плане того же помещения. И еще подобная атмосфера была на Инфраконе тоже на репетиционной базе на студии “Точка”, где также очень маленькое помещение было, но все забивались и всем было комфортно от музла и общения. В этом есть свой кайф!</p><p><strong><em>Чего не хватает в Винницким концертным площадкам и организаторам?</em></strong></p><p>По поводу организации не могу ничего сказать. По поводу площадок — не хватает конкретно площадок, которые были бы более открыты к форматам шире, чем поп-рок или например инди. Обычно все что тяжелее альтернативного рока — это уже сложно, хотя аудитория есть. Есть непонимание со стороны площадок или владельцев в том плане, что если это тяжелая музыка, то все понапиваются, разобьют апаратуру и начнут дебоширить.</p><p><strong><em>Как думаешь, какой концерт стал бы легендарным в Виннице? Где бы ты хотел увидеть его?</em></strong></p><p>Я бы очень хотел еще раз увидеть ГогольFest на Кристале. Не факт, что это получится. Если не там, уверен, ребята-организаторы найдут новое крутое место. Если брать по группам — опять же Space Of Variations. Они в какой-то мере легендарные у нас в Виннице. Много кого встречал в Виннице в мерче группы и это довольно классный показатель локального признания.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*3YFb7tsuJWMbEn8E5fJc1w.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*8M2dauyp0Por-IkT5-dWug.jpeg" /><figcaption>Фото: Нестор Подгурский</figcaption></figure><p><strong><em>Готова ли Винница к тому, чтобы концертная атмосфера была частью обычной жизни, а не событием?</em></strong></p><p>Вероятно да, потому что летом-осенью бывает много концертов за краткий промежуток времени и народ ходил. Все зависит от платежеспособности аудитории, от того какие цены будут на мероприятия и на сколько интересно винницкой аудитории будет это мероприятие. Все нужно тестировать. Если это интересная музыка и она будет за адекватную цену, то конечно же да.</p><p><strong>Контакт:</strong><a href="https://www.facebook.com/anxiosum">https://www.facebook.com/anxiosum</a></p><p><strong>Wazzap|Brand Telegram Channel </strong><a href="https://t.me/wazz_ap">https://t.me/wazz_ap</a></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=97f058304bf4" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[“Ми нарешті стаємо професійними у сфері культури, а не самоучками-аматорами” — Богдан Грицюк для…]]></title>
            <link>https://medium.com/@wazzap_brand/%D0%BC%D0%B8-%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%B5%D1%88%D1%82%D1%96-%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B5%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8-%D1%83-%D1%81%D1%84%D0%B5%D1%80%D1%96-%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8-%D0%B0-%D0%BD%D0%B5-%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%83%D1%87%D0%BA%D0%B0%D0%BC%D0%B8-%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B8-%D0%B1%D0%BE%D0%B3%D0%B4%D0%B0%D0%BD-%D0%B3%D1%80%D0%B8%D1%86%D1%8E%D0%BA-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-ed165f4753a6?source=rss-3c51c2e489f1------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/ed165f4753a6</guid>
            <category><![CDATA[ukraine]]></category>
            <category><![CDATA[wazzapbrand]]></category>
            <category><![CDATA[interview]]></category>
            <category><![CDATA[management]]></category>
            <category><![CDATA[culture]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Wazzap|Brand]]></dc:creator>
            <pubDate>Tue, 21 Apr 2020 15:28:30 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2020-04-22T18:48:40.601Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h3><em>“Ми нарешті стаємо професійними у сфері культури, а не самоучками-аматорами” — Богдан Грицюк для </em>Wazzap|Brand</h3><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*GflZQSXI1HyspkpicJwZ4Q.png" /></figure><blockquote>Це без перебільшення інтерв’ю-любов, адже ми поспілкувалися з Богданом Грицюком не лише про культуру й мистецтво як біль, але й як про рушійну силу, як про можливість створити нове відкрите суспільство. Кожна фраза та думка цього тексту варта того, щоб навіть не дуже дотичні до культуротворчих процесів люди, прочитали та задумалися, що в наших силах генерувати і якою може бути Україна не лише для світу, а й для всіх нас.</blockquote><ul><li><strong>Розкажи про свій проект. Чим ти займаєшся?</strong></li></ul><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*htH9sT1E2jcry1OHFGpNaA.jpeg" /></figure><p><em>Я проектний менеджер </em><a href="https://www.facebook.com/JamFactoryArtCenter/"><em>Jam Factory Art Center</em></a><em> — це міждисциплінарний арт-центр у Львові в районі Підзамче. Загалом, це досить масштабний ревіталізаційний проект і ми зараз працюємо над його відкриттям. Також я куратор освітньої програми з сучасного театру “the black box” в рамках Jam Factory.</em></p><ul><li><strong>Як самовідчуття на карантині? Чи щось змінилося у твоєму житті?</strong></li></ul><p><em>Карантин вже проходить нормально. Мені взагалі здається, що людина досить швидко звикає до нових обставин. Змінилось багато через те, що ти мусиш працювати виключно онлайн і це досить складно! Але, водночас, ти багато думаєш про те, що відбувається довкола і намагаєшся порівнювати якісь речі. Дуже багато з’являється роздумів з приводу того, що відбувається в світі і що буде з ним в найближчому майбутньому. Особливо в умовах карантину, коли приходить розуміння, що певні опції насправді завжди були благом, але ти вже звик їх сприймати як данність.</em></p><ul><li><strong>Як ти оцінюєш ситуацію в сфері культури? Як це вплине на розвиток/гальмування процесів?</strong></li></ul><p><em>Я можу дивитися те, що відбувається у розрізі двох векторів. Перший — певна діджиталізація процесів є неминучою. Зараз ми бачимо і продукуємо багато контенту про те, як бракує офлайну, на скільки техніка виснажує (якщо ми проведемо 2 зустрічі в онлайні, то втома відчувається більше, ніж коли маємо реальну зустріч). Не знаю, як для покоління Z*, мені офлайну бракує.</em></p><blockquote>Те, що минулі покоління називали «технологіями майбутнього», покоління Z (народжені між другою половиною 90-х та другою половиною 2000-х), вважає невід’ємною частиною повсякденного життя.</blockquote><p><em>Тим не менше, культура вже давно почала продукувати гібридні офлайно-онлайнові події. В сьогоднішніх умовах, онлайн-режим — це те, що дозволяє культурі далі існувати. Питання, чи воно дозволяє їй творитись?</em></p><p><em>Я думаю, що творення культури значною мірою залежить від того, який є вклад, income. Щоб вона дала якийсь результат — має зайти певний ресурс. Людського ресурсу в нас завжди вистачає, часовий ми знаходимо (навіть іноді в шкоду собі), але фінансового завжди мало. Щодо культури в Україні, я думаю, що це хороший момент, щоб починати думати про самооцінку. Тому що вона дуже довго перебуває в “позиції знизу”. Коли я дізнався, що буде карантин, одразу почав уявляти, як урізають фінансування </em><a href="https://ucf.in.ua/"><em>УКФ</em></a><em> чи </em><a href="http://ui.org.ua/"><em>Українського інституту</em></a><em> і це прикро, бо ця думка не з’являється у моїх друзів і подруг зі Швейцарії. В них взагалі не виникає подібних переживань, що в контексті карантину їх “зріжуть”.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*VdpWAyNyj10nhtb7hT8nOA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*c4LAwUQMOj8PzFZbUToxOw.jpeg" /><figcaption>Фото: <a href="https://www.facebook.com/JamFactoryArtCenter/posts/2851461031608170">Facebook</a></figcaption></figure><p><em>Це буде гарний досвід для культури, і зокрема для ГО в сфері культури, для того, щоб почати придумувати примітивні бізнес-моделі для свого існування. Криза у 2008 році дала поштовх для створення кейсів, за допомогою яких організації могли існувати ще як мінімум півроку, навіть якщо б вони втрачали великих донорів. Україну на той час ця хвиля минула, тому що ми не вели великих проектів, в нас не було такого величезного пулу культурних менеджерів. Я думаю, що це дуже важлива відправна точка, яка дозволить задуматися про свою самодостатність.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*neGrhgf1SVW_sMVopgdLrA.jpeg" /><figcaption>Фото: <a href="https://www.facebook.com/events/216653569573141/permalink/217396369498861/">Facebook</a></figcaption></figure><p><em>Зрештою, перший в Україні онлайн-мітинг пройшов в секторі культури. І це дуже показово! Якщо ми подивимося на статистику Zoom, яка була, то тисячі людей відвідували цей мітинг. Нехай вони були по хвилині, по 10–20хв, але дуже важливо, що культура знайшла своє місце, де може бути рушієм.</em></p><ul><li><strong>Чи аналізуєш ти? як інші держави підтримують культуру в нинішніх умовах? Чого не вистачає в Україні?</strong></li></ul><p><em>Я писав про це допис на Facebook. Вочевидь, багатьох моїх закордонних колег турбує питання того, що може урізатися фінансування не від державних інститутів, а до прикладу від </em><a href="https://creativeeurope.in.ua/"><em>Креативної Європи</em></a><em>. Коли ми говоримо про український контекст, то бачимо вже що на 300 млн грн скоротили фінансування УКФ, при тому що 1 млрд додали на суддівство. В той час, як у Швейцарії 280 млн франків виділено лише на підтримку культурного сектору загалом. Self employed тут іде окремо, спорт теж окремо. Все відділяється і податкова система Швейцарії дозволяє ефективно використовувати кошти. Це стосується не лише культури.</em></p><iframe src="https://cdn.embedly.com/widgets/media.html?type=text%2Fhtml&amp;key=a19fcc184b9711e1b4764040d3dc5c07&amp;schema=facebook&amp;url=https%3A//www.facebook.com/bohdan.hrytsiuk/posts/1581900755317389&amp;image=" width="600" height="600" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/bec60bf19ef56f9c6d610c059d95486a/href">https://medium.com/media/bec60bf19ef56f9c6d610c059d95486a/href</a></iframe><p><em>Ставлення держави до культури відображає рівень культури суспільства. Коли ми говоримо про те, як може існувати культура далі…це важливий момент, аби заговорити про податки. Це, в першу чергу, внески громадянок і громадян України. Сьогодні ми не знаємо куди йдуть кошти, ми не можемо провести нитку від точки А до Б, адже цих точок дуже багато! В цьому й полягає прикрість. Коли переглядають бюджети, ми не діємо тонко, а перекладаємо кошти з купи на купу. Знову ж таки, ми говоримо про прозорість. Куди йдуть мої податки? Мені би було цікаво дізнатися, скільки коштів кожного місяця я даю на підтримку культури. Для мене це важливо, і хочеться, щоб це було прозоро та захищено.</em></p><ul><li><strong>Що скажеш з приводу грантів? На скільки вони допомагають тримати українську культуру «на плаву»?</strong></li></ul><p><em>Я вважаю, що гранти безумовно допомагають! В нас є популярний термін “грантоїдство”. Скажу, що грантоїди не живуть довго. Тобто репутація все-таки важлива для людей в сфері культури. Якщо ми говоримо про фінансування, кошти виступають двигуном, який змушує думати більше, креативніше. Якщо подивитися на бізнес, тут постійний обіг коштів — це і є життя. Постійні надходження і постійні витрати, а також відкладати прибуток. Так само і з грантами в культурі. Якщо ми не отримуємо належного фінансування, то ми не отримуємо належного рівня культури. Постійне надходження коштів і розиток менеджерів є дуже важливим.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*fDr069uZUa5nMruAqopJUw.jpeg" /><figcaption>Фото: <a href="https://www.facebook.com/JamFactoryArtCenter/posts/2724173447670263">Facebook</a></figcaption></figure><p><em>Ми тільки почали вчитися менеджерити великі проекти, у нас з’явився Український інститут, Український Культурний Фонд, у Львові діє </em><a href="https://isc.lviv.ua/"><em>Інститут стратегії культури</em></a><em>, який минулого року просто з галасом (в найкращому розумінні) провів Конгрес культури. Це відбувається за рахунок того, що культурні менеджери і менеджерки мають простір для реалізації нових ідей, для придумування нових механізмів. Ми нарешті стаємо професійними у сфері культури, а не самоучками-аматорами.</em></p><ul><li><strong>Мистецтво може бути бізнесом?</strong></li></ul><p><em>Залежно, що ми розуміємо під “бізнесом”. Такий досвід, як self-employed artist, вже реалізовано в Нідерландах. Митці і мисткині можуть взяти участь в державній програмі, творити своє мистецтво, отримуючи кошти. Це один зі способів підтримки митців. Коли ми говоримо, наприклад, чи може режисер сам на себе заробляти…думаю що так. Але в Україні це постійна біганина. Ти будеш постійно хвилюватися через те, що уріжуть кошти. Коли зараз забирається фінансування, а режисер вже працює сам на себе, він починає думати, що робити далі, а не що і як творити. Якщо взяти ринок акторів-фрілансерів, у нас він існує в значній мірі лише в Києві. В інших містах це взагалі не розвинуто. Ми ще не маємо достатньо можливостей, аби бути самодостатніми і не залежати від умовного “дяді”.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*4vK7VL8t2LXO1RwLK_7vzg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*D7LJdtE2VmbruibEssdRTA.jpeg" /><figcaption>Фото: <a href="https://www.facebook.com/JamFactoryArtCenter/posts/2993386977415574">Facebook</a></figcaption></figure><p><em>На жаль, оцінка якості мистецького продукту не зовсім відповідає тим критеріям, за якими оцінюють бізнес. Ми не завжди можемо виміряти успішність якогось продукту кількістю людей, які на нього прийшли чи кількістю коштів, які приніс цей продукт. Згадаємо того ж Євдженія Барбу, який показує вистави для 60-ти людей, але ціни на його квитки космічні. У нас ще немає навіть платформ, де митці і мисткині можуть заробляти самі на себе. Власне, в Jam Factory, ми працюємо для того аби створити професійний майданчик для того, щоб митці розвивались.</em></p><ul><li><strong>Чому мало людей цікавляться мистецтвом? Мається на увазі маленькі містечка, де культура і мистецтво йдуть по накатаній радянській традиції</strong></li></ul><p><em>Вочевидь, є винятки з правил. Зокрема, це калуський театр </em><a href="https://www.facebook.com/lubartlovefamily/"><em>“ЛюбАрт”</em></a><em>, який витягнув не одного підлітка зі складних обставин. Зараз вже з’являється інтерес певних людей, в невеличких містечках чи смт, які продукують якісь мистецькі продукти. Вони можуть мати різну якість, але тим не менше вони намагаються! Мистецтво відштовхує людей тим, то в Україні дуже мало сучасних рішень. Для мене, наприкла, немає жодного спарвді сучасного музею. Я не бачив нічого типу природничого музю у Берліні. Крім того, ми не вчимо нового підходу до мистецтва. Ми вчимо це як картинки…не зовсім доречні, не зовсім цікаві. Чому українське мистецтво не виходить на міжнародний ринок в аукціоннних домах? Бо ми його не просуваємо, для нас це не є важливим! Нам краще захоплюватися кимось з-за кордону.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*3-YSchmobQj9d1WgE4IAfw.jpeg" /><figcaption>Фото: <a href="https://www.facebook.com/JamFactoryArtCenter/posts/2672372089517066">Facebook</a></figcaption></figure><p><em>Нам не цікаво підтримувати те, що є локальним і малим. Звісно, сьогодні з’являються прогресивні проекти, які йдуть в маси — візьмемо Alyona Alyona, візьмемо гурти, які продукують поп-етно. Ми даємо можливість цікавитися мистецтвом і починаємо з поп-культури, бо вона охоплює більшу цільову аудиторію. Я думаю це просто питання часу. Крім того, не варто забувати про знецінення мистецького ремесла і мистецької праці, що є радянською традицією “художник должен быть голодным”. Мистецтво, як щось “недо” — не серйозне, не бізнес, не партія. Ми ще не розуміємо цінності мистецтва.</em></p><ul><li><strong>Як створити собі ім‘я, будучи митцем/мисткинею?</strong></li></ul><p><em>Треба залишатися людиною. Це найголовніше. І розуміти свої цінності. Сьогодні “мистецтво заради мистецтва”, коли людина не розуміє на яких пластах вона стоїть, воно робиться нецікавим. Митець робиться нецікавим. Цікавіше дивитися “вглиб” і розуміти, наприклад, що давньогрецька трагедія — це не апендикс ритуалу в честь Діоніса, а свідомий акт, який з’явився винятково через появу демократії. Мені хочеться мислити про речі таким чином. Теат, як рефлексія на демократію. Важливо мати трошки більше розуміння процесів світових, цікавитися економікою і політикою. Сьогодні митець має розуміти базові речі: що таке податки, за що відповідає президент, умовно кажучи. Бути більш свідомими і належати реальному світу і забути фразу “хто не віддав мистецтву всього, той нічого йому не віддав”, як казав Курбас.</em></p><p><strong>Контакт: </strong><a href="https://www.facebook.com/bohdan.hrytsiuk">https://www.facebook.com/bohdan.hrytsiuk</a></p><p><strong>Wazzap|Brand Telegram Channel </strong><a href="https://t.me/wazz_ap">https://t.me/wazz_ap</a></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=ed165f4753a6" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[“Те, що батьки не говорять з дітьми про секс і наркотики — не означає, що вони не спробують це” —…]]></title>
            <link>https://medium.com/@wazzap_brand/%D1%82%D0%B5-%D1%89%D0%BE-%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D0%BA%D0%B8-%D0%BD%D0%B5-%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%8F%D1%82%D1%8C-%D0%B7-%D0%B4%D1%96%D1%82%D1%8C%D0%BC%D0%B8-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D1%81%D0%B5%D0%BA%D1%81-%D1%96-%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B8-%D0%BD%D0%B5-%D0%BE%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B0%D1%94-%D1%89%D0%BE-%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B8-%D0%BD%D0%B5-%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C-%D1%86%D0%B5-269798c1d840?source=rss-3c51c2e489f1------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/269798c1d840</guid>
            <category><![CDATA[society]]></category>
            <category><![CDATA[interview]]></category>
            <category><![CDATA[ukraine]]></category>
            <category><![CDATA[wazzapbrand]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Wazzap|Brand]]></dc:creator>
            <pubDate>Fri, 17 Apr 2020 15:59:29 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2020-04-17T16:32:45.292Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h3><em>“Те, що батьки не говорять про секс і наркотики — не означає, що діти не спробують це” — Андрій Радецький для Wazzap|Brand</em></h3><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*o-fzAQxnUtu_2YEx7Dxd3Q.png" /></figure><blockquote>Соціальна відповідальність — це не лише реакція на те, що відбувається тут і зараз. Представники активного суспільства, такі як сьогоднішній спікер Андрій, щоденно сприяють розвитку громадянського суспільства та допомагають актуалізувати та вирішити існуючі проблеми: від проблем з екологією до питань з психологічним та фізичним здоров’ям. Сьогодні говоримо про важливі речі, які часто залишаються поза увагою.</blockquote><ul><li><strong>Розкажи, чим ти займаєшся? Як охарактеризувати твою діяльність?</strong></li></ul><p><em>Я працюю у так званому “третьому секторі”* — це неприбуткові громадські організації. Зараз діяльність поділена у двох напрямках. Перший — я координатор освітнього центру Dialog Hub — це проект Фонду Олени Пінчук. Нашим фокусом тут є сексуальна освіта, тематика гендерної рівності, екологія, наука, охорона здоров’я. Другий — це правозахисна діяльність. Я директор ГО “Прожектор”, у нас тут дуже талановита команда, яка зараз організовує у південному регіоні України (Одеса, Миколаїв та Херсон) проект направлений на підтримку та захист уразливих груп, наприклад, людей що живуть з ВІЛ та інших категорій.</em></p><blockquote><strong>*</strong>перший сектор — держава, другий — бізнес.</blockquote><ul><li><strong>Коли тебе зацікавила робота в соціальній сфері і чому?</strong></li></ul><p><em>Коли я ще навчася у Львові на бакалавраті, то пішов волонтерити в одну ВІЛ-сервісну ГО. Чесно кажучи, до цього, я не сприймав серйозно діяльність громадських організацій, це не здавалося мені “престижним”. Це приносило мені якісь кошти, але за три роки роботи там, я відвідав багато конференцій і заходів. На одній з таких, я познайомився зі своїми (тепер вже) друзями. Вони мені допомогли розібратися в тому, що таке третій сектор і що він спрямований на те, щоб створювати баланс між державою і бізнесом. Найчастіше він фінансується від міжнародних донорів, а також від державних та місцевих/приватних фондів. І з тих пір я почав серйозніше до цієї діяльності ставитися, вступив на магістерку в Могилянку на спеціальність “Соціальна робота та соціальні технології”. Паралельно я працював в різних проектах і ось прийшов у хаб, відкрив свою організацію та займаюся цим по повній. Зараз у мене немає комплексу, що “третій секстор” — це щось непрестижне.</em></p><p><em>Дуже багато соціальних несправедливостей відбувається навколо нас і держава не завжди це бачить, бізнес не завжди реагує. Громадський сектор є рупором і він створений, щоб висвітлювати гострі проблеми, які з’являються: від проблем з сортуванням сміття, до проблеми пандемії COVID-19. Якби зараз не підключалися різні фонди та організації з усього світу, які дають левову частку допомоги у боротьбі з хворобою, страшно уявити якими темпами це все би розвивалося.</em></p><ul><li><strong>Розкажи детальніше про діяльність Dialog Hub</strong></li></ul><p><em>Основним фокусом є сексуальна освіта, оскільки наразі вона в Україні на досить низькому рівні. Я працюю координатором цього простору і в моїх обов’язках є формування наукових програм, тобто лекцій, курсів, я шукаю спікерів, лекторів та теми. Будь-яка тема, особливо якщо це така пікантна, як секс, працює краще в форматі діалогу, тому ми називаємося Dialog Hub.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*DPuA9OxQjtMZw7MfFt569Q.jpeg" /><figcaption>Фото з Facebook<a href="https://www.facebook.com/pages/Dialog-hub/941262479547765"> Dialog Hub</a></figcaption></figure><p><em>Також в нас є менторський проект для жінок “Я зможу” за підтримки Coca-Cola Foundation, який спрямований на те, щоб займатися просвітницькою діяльністю про рівноправ’я і гендерну рівність. Тут залучені і наставники, і наставниці, серед них є відомі особистості, такі як Alyona Alyona, Слава Фролова, Яніна Соколова. Якщо барти саме цей проект, я бачив відгуки, я знаю жінок, життя яких він змінив. Крім того, у проекту є актуальне продовження. Ми розробили спеціальний цикл лекцій «Я зможу! COVID-19 response», який стане корисним під час карантину.</em></p><ul><li><strong>Розкажи, як ви шукаєте спікерів і про деякі цікаві лекції</strong></li></ul><p><em>Наш освітній простір будувався на офлайн-комунікації. Звісно, під час карантину ми діджиталізувалися, в нас почали виходити стріми у Facebook, ми запустили </em><a href="https://www.youtube.com/channel/UCNln7wq4V-_4NG-utFmkKdw"><em>YouTube канал</em></a><em>. Спікерів шукаю я, в основному, вони співпрацюють з нами безкоштовно. Є резиденти, які отримують кошти через те, що створюють контент, грубо кажучи, “під замовлення”. Тобто, якщо в нас є потреба або відбувається в соціумі якась ситуація, щоб проговорити конкретну тему, я даю заздалегідь завдання і спікер готується.</em></p><iframe src="https://cdn.embedly.com/widgets/media.html?src=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fembed%2FYoDOUFPKQqc%3Ffeature%3Doembed&amp;display_name=YouTube&amp;url=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3DYoDOUFPKQqc&amp;image=https%3A%2F%2Fi.ytimg.com%2Fvi%2FYoDOUFPKQqc%2Fhqdefault.jpg&amp;key=a19fcc184b9711e1b4764040d3dc5c07&amp;type=text%2Fhtml&amp;schema=youtube" width="854" height="480" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/429fa95abee76ae7e577ae962ec45dcd/href">https://medium.com/media/429fa95abee76ae7e577ae962ec45dcd/href</a></iframe><p><em>Дуже добре відгукувалися про нещодавню лекцію “Психосоматика” від Василиси Левченко, незабаром буде закрита лекція про наркотики. Тут, мабуть, варто детальніше пояснити. В нас є курс сексуальної освіти для дітей і батьків, у якому ми говоримо про наркотики. Відводити очі від того, що це є і це ближче, ніж нам може здаватися — не є ефективним способом, враховуючи що підліткова наркоманія росте. Також особливо актуальною є проблема не лише вживання, а й вживання речовин сумнівної якості. Я навіть допомагав організації Альянс Глобал робити дослідження про те, як карантинні заходи впливають на ситуацію зі вживанням наркотиків в Україні. Ситуація наступна, якщо у 2017му періодичність вживання амфетаміну серед респондентів складала раз-двічі на тиждень, то зараз ця цифра збільшилася до ледь не щодня.</em></p><p><em>Також не варто забувати про те, що в Україні набувають популярності хімсекс* практики. Відповідно до моїх спостережень, ми можемо чекати розквіту двох нових епідемій: сифілісу (статистика Українського Медичного клубу показує ріст майже в 2 рази, у порівнянні з минулим роком) та депресії. Ми маємо розуміти, що не всі люди можуть позиціонувати часопроведення вдома, як можливість для саморозвитку. Для декого — це дуже складний період без соціальної взаємодії. Тому ймовірно, що кількість клінічних випадків лікування депресії збільшиться.</em></p><blockquote>Хімсекс* — статевий акт, перед яким обидва/-і учасника/-ці цілеспрямовано вживають наркотики.</blockquote><ul><li><strong>Які плани у хаба на посткарантинне майбутнє?</strong></li></ul><p><a href="https://t.me/dialoghub/199">dialog hub</a></p><p><em>Ми завжди у пошуку якихось перманентних ідей, добре що є креативна заряджена команда. Чесно кажучи, маю сумніви, що ми будемо працювати у “докарантинному” форматі. Вірогідність того, що найближчим часом хаб буде одночасно відвідувати 250 людей — досить низька. Думаю, ми перефрофілюємося в студію, будемо знімати відеоконтент.</em></p><ul><li><strong>Чого не вистачає сучасним проектам в Україні?</strong></li></ul><p><em>Не вистачає класних ідей. Є така організація, як Zagoriy Foundation, вони оголосили колл для проектів протидії коронавірусу та з підтримки лікарів, які зараз також на стадії вигорання. Для мене це дуже близька тема, тому що я комунікую з медпрацівниками і сумно, що в Україні критична ситуація з підтримкою медиків. Крім того, коронавірус — це те, що стосується кожного і є можливість та бажання не стояти осторонь цього питання. Поки що в Україні актуалізація цього питання обмежується рекламами і постами, а паніки більше ніж рішень. Я думаю, що займуся цим вектором якраз зі своєю громадською організацією.</em></p><ul><li><strong>Які проекти та ідеї тебе надихають і чому?</strong></li></ul><p><em>Мені подобається діяльність Drug Store — це проект зі зменшення шкоди для експериментуюючої молоді. Хочу ще раз акцентувати на тому, що те що батьки не говорять з дітьми про секс і наркотики — не означає, що вони не пробували і не спробують це. Звісно, можна жити в ілюзії, але від цього вони не перестануть бути ілюзіями.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*tXgGeftmipmBbQEiaBOG9g.png" /></figure><p><em>Можу сказати, що мені подобається контент МОЗ. Як не парадоксально, але держава починає включатися і інформувати суспільство про важливі питання та проблеми. Рівень інформаційних кампаній набагато вищий і викликає більше довіри.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*hpW3OcJNv_8FwpaCBlQYGQ.jpeg" /></figure><p><em>О, мені ще “Телебачення Торонто” подобається і їх манера подачі інформації.</em></p><p><strong>Що б ти хотів, щоб змінилося в свідомості українців?</strong></p><p><em>Я би хотів, щоб змінилася світоглядна парадигма. Щоб люди перестали дивитися на світ вузько і упереджено ставитися до національних меншин, сексуальних меншин, та й в принципі один до одного. Велика проблема в тому, що й церква веде не мудру полеміку і пандемія добре оголила існуючі проблеми, як от була ситуація з тим, що Філарет звинуватив ЛГБТ в поширенні коронавіруса, а потім почали хворіти священники Києво-Печерської лаври. Мали б з’явитися питання. Або навіть моменти з тим, що деякі церкви продовжують служби і не відмовляють прихожан приходити. В умовах пандемії така позиція виглядає, як геноцид.</em></p><p><strong>Контакт: </strong><a href="https://www.facebook.com/dizraelianj">https://www.facebook.com/dizraelianj</a></p><p><strong>Wazzap|Brand Telegram Channel </strong><a href="https://t.me/wazz_ap">https://t.me/wazz_ap</a></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=269798c1d840" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[“Во время кризиса, только смельчаки будут эксперементировать с креативом” — Искандер Мамедов…]]></title>
            <link>https://medium.com/@wazzap_brand/%D0%B2%D0%BE-%D0%B2%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%8F-%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%B8%D1%81%D0%B0-%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BA%D0%BE-%D1%81%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%87%D0%B0%D0%BA%D0%B8-%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%83%D1%82-%D1%8D%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%82%D1%8C-%D1%81-%D0%BA%D1%80%D0%B5%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D0%BC-%D0%B8%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D1%80-%D0%BC%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D0%B2-7ef96a143205?source=rss-3c51c2e489f1------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/7ef96a143205</guid>
            <category><![CDATA[creative]]></category>
            <category><![CDATA[ukraine]]></category>
            <category><![CDATA[interview]]></category>
            <category><![CDATA[wazzapbrand]]></category>
            <category><![CDATA[marketing]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Wazzap|Brand]]></dc:creator>
            <pubDate>Wed, 15 Apr 2020 17:19:49 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2020-04-15T21:12:22.476Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h3>“Во время кризиса, только смельчаки будут экспериментировать с креативом” — <strong>Искандер Мамедов, Wazzap|Brand</strong></h3><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Fco0gxx7y5wt1DmGIZEp7Q.png" /></figure><blockquote><em>Интервью, которое позволило собрать неплохие примеры креатива в украинской и зарубежной рекламе. Тут и PornHub, и “Будинок іграшок”, и “Планета кино”. Как брендам сохранить коммуникацию с аудиторией? И стоит ли хайпить на темах коронавируса и карантина? Об этом мы поговорили сегодня с Искандером.</em></blockquote><ul><li><strong>Как ты можешь охарактеризовать свой род деятельности?</strong></li></ul><p><em>Я сооснователь агентства креативных решений в сфере блокчейна и криптовалют — “Цитадель”. Занимаюсь, как ни странно, креативом и продвижением результатов нашей работы. Иногда монтирую видео. Когда приходится быть всем, то можно быть всем. Если брать к примеру последний наш ролик про Ripple, так как он был не рекламный, мы его делали за свои деньги и не могли позволить нормального оператора и технику, поэтому записали его на айфон: оператором был то Дима то я, то друг подсобил и все. Дима (Дмитрий Крышталь — второй сооснователь агенства “Цитадель”), в основном, отвечает за работу с клиентами, он коммуницирует с ними, ну и тоже принимает участие, когда мы развиваем какую-то креативную идею.</em></p><iframe src="https://cdn.embedly.com/widgets/media.html?src=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fembed%2FHymkbne9d0U%3Ffeature%3Doembed&amp;display_name=YouTube&amp;url=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3DHymkbne9d0U&amp;image=https%3A%2F%2Fi.ytimg.com%2Fvi%2FHymkbne9d0U%2Fhqdefault.jpg&amp;key=a19fcc184b9711e1b4764040d3dc5c07&amp;type=text%2Fhtml&amp;schema=youtube" width="854" height="480" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/d9d39e5b18ddf2c8ab878b956500651c/href">https://medium.com/media/d9d39e5b18ddf2c8ab878b956500651c/href</a></iframe><ul><li><strong>Как тебе на карантине, придерживаешься ли ты всех рекомендаций, как с работой?</strong></li></ul><p><em>По работе, в принципе, ничего не поменялось, потому что я и до карантина работал на дому. Чтобы не сойти с ума поодиночке, мы вот съехались с другом, с которым работаем в WEB-сфере — это вторая моя деятельность, так сказать. Вместе веселее, мы скупились хорошенько перед карантином. По прошествии первой недели, поняли каких продуктов не хватало, пошли еще раз скупились…до мая нам точно хватит всего этого.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*KkCSAkwT2dZkXH45bSasyg.png" /><figcaption>фото из <a href="https://www.instagram.com/p/B-KnrVBlMjA/">Instagram</a></figcaption></figure><ul><li><strong>Ты анализируешь, как изменилась подача рекламы и маркетинговые ходы в связи с карантином и коронавирусом?</strong></li></ul><p><em>Самое очевидное это то, что вряд ли сейчас кто-то покупает рекламу в метро и на наружных баннерах. Хотя, наружка может быть и работает, есть же машины на дорогах и люди на улице. Но скорее всего, она не так эффективно работает. Естественно, появилось много ситуативной рекламы под тему карантина. Больше всего меня впечатлило, возможно как и всех, то что Pornhub довольно много хайпил на этой теме: и то, что они итальянцам дали премиум, а потом и всем. У них были также картинки по типу “it’s okay, you can touch yourself”. Оказывается, это была целая серия.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/622/1*c1kIzK2uLL7ULXO-EugaEA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*QGnGaZPXAgg8zftyiMlr6g.jpeg" /><figcaption>Photo PornHub</figcaption></figure><p><em>На украинском рынке Monobank, наверное, больше всего похайпил: дал кэшбэк 20% на многие сервисы, сделал игру, где нужно избегать коронавируса. Еще Lifecell переименовал свою сеть на «Bud’ vdoma».</em> <em>Я думал, что в smm-пространстве будет очень много шуток и ситуативок на эту тему, но в Украине с этим как-то глухо.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/460/1*MRmWoZDx0lxFv2PQdSlCdg.jpeg" /><figcaption>фото <a href="https://www.google.com/url?sa=i&amp;url=https%3A%2F%2Fwww.cnn.com%2F2020%2F03%2F26%2Fbusiness%2Fsocial-distancing-brand-logos-coronavirus%2Findex.html&amp;psig=AOvVaw0FGTdtS3ZH8-4E3swOjP1z&amp;ust=1587042370081000&amp;source=images&amp;cd=vfe&amp;ved=0CAMQjB1qFwoTCPDOrNu_6ugCFQAAAAAdAAAAABAD">CNN.com</a></figcaption></figure><p><em>McDonalds Мексики или Аргентины отгородили друг от друга линии из буквы “M” , и написали “держите дистанцию”. Это прикольно, и потом это переняли и все остальные заведения по миру.</em></p><ul><li><strong>Где искать идеи для креативной подачи информации? Что необходимо учесть?</strong></li></ul><p><em>Самое просто и действенное — сделать контент на тему, которая сейчас волнует всех. Каждый месяц, в принципе, есть какая-то хайповая тема, по поводу которой можно пошутить или скреативить. Самый легкий вариант — это загрузить мем в свои соцсети. Если заморочится, то можно сделать в крупном издании спецпроект — в виде игры, например.</em></p><p><em>Есть разные методы штурма для поиска идей. Можно начинать с того, какие у твоего продукта преимущества, чем отличаетесь от конкурентов, смотришь на то, что получилось и начинаешь играть в ассоциации. Берешь листок бумаги, ручку и просто пишешь все мысли с головы. Таким образом, от одной ассоциации к конкретному преимуществу, можно прийти вообще к черт пойми чему, но ты же понимаешь, какая логическая цепочка у этого. С помощью нее можно и подать свою идею.</em></p><ul><li><strong>Говорят, что нужно общаться с аудиторией и смотреть в чем она ходит одета, что она кушает, в какие рестораны ходит и так дальше.</strong></li></ul><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*qJTqp_IpX1yHrjXO79iQCQ.png" /><figcaption>Фото<a href="https://www.instagram.com/off____white/"> Instagram</a></figcaption></figure><p><em>Это тоже абсолютно правильно! То есть, если вы бренд Off-White к примеру, то я бы завел аккаунт в TikTok</em> <em>и там бы вещал контент, потому что его аудитория в основном там. Нужно учитывать еще, где ходит основная масса твоих потенциальных клиентов, если мы говорим о внешней рекламе. Если у вас есть деньги только на один билборд, то естественно вы его будете ставить по предпочтениям целевой аудитории. Если вы знаете, что большинство из них, например, закупается в секонд-хенде, то эту рекламу надо повесить на Шулявке.</em></p><blockquote>Кейс INTERTOP, который привлек 15,8 млн просмотров в TikTok за четыре дня 👇</blockquote><p><a href="https://www.tiktok.com/@intertop.ua/video/6811542525304671493?referer_url=https%3A%2F%2Fvctr.media%2Fintertop-tiktok-case-39820%2F&amp;referer_video_id=6811542525304671493">INTERTOP on TikTok</a></p><ul><li><strong>Как ты расцениваешь ситуацию, которая сложилась сейчас с карантином, затормозит ли она вообще развитие украинских проектов, или наоборот даст толчок для чего-то нового?</strong></li></ul><p><em>По поводу карантина именно в сфере креативной рекламы, я слышал только что у “Banda agency” топам 40% понизили зарплаты, а часть сотрудников отпустили в отпуск с зп 30%, и 6 сотрудников уволили, среди них — ребята, которые находились на испытательном сроке. То есть, они пытаются сохранить костяк команды, которая сформировалась. От Федорива не было вообще никаких новостей о том, что они сокращают штат. Мне кажется, что креативные студии останутся на плаву, но это ударит по тем командам, у которых были крупные клиенты. Если, к примеру, ты бренд “Будинок іграшок” и у тебя упали продажи, вряд ли ты будешь идти за новой рекламной кампанией сразу же после карантина. Во время кризиса большие компании будут уходить в стандартный маркетинг, и только смельчаки будут эксперементировать с креативом.</em></p><p><em>Кстати, очень крутая ситутивная реклама телефона с крутым зумом </em>👇</p><iframe src="https://www.instagram.com/p/B_ACkM-lVtL/embed/?cr=1&amp;amp;rd=https%3A%2F%2Fwww.instagram.com" width="658" height="1024" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/5079c853b2c4d5eef870155499404b90/href">https://medium.com/media/5079c853b2c4d5eef870155499404b90/href</a></iframe><p><em>“Планета кино” уже в своих соцсетях рассказала о том, что ты можешь купить сертификат за 100 грн в период карантина. Когда возобновят работу кинотеатры, ты можешь обменять его на любой билет, на любую технологию: imax не imax — у тебя есть сертификат на все, для того чтобы в этот период компания хоть как-то выживала. Например у нас в WEB-студии есть клиенты, “English Monsters”. это курсы английского языка, им нужно было как-то спасать бизнес. Они придумали марафон английского языка на 3 недели. Первую неделю ты можешь бесплатно посмотреть, а потом платишь 200 грн и смотришь дальше. Они собрали за неделю по 2000 людей на два потока. На платные уроки осталось около 1200 человек.</em></p><blockquote>А в “Multiplex” пекут пасхи в виде ведра с попкорном.</blockquote><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*XQPEGFDiZVOglVs3DUbWHw.png" /><figcaption>Фото <a href="https://www.instagram.com/p/B-o_TGWBX6k/">Instagram</a></figcaption></figure><p><em>Шеф-повар</em><strong><em> </em></strong><em>“Сто рокiв тому вперед”(это очень крутой ресторан высокой украинской кухни) Евгений Клопотенко, делал званые ужины на молекулярную кухню. Это когда ты закрываешь глаза и тебе дают попробовать приготовленное, ты думаешь что-то одно, а в итоге там совсем другое. Он решил перенести это в онлайн: можешь оставить заявку и курьер привезет семь блюд, ты включаешь онлайн трансляцию и Евгений Клопотенко онлайн рассказывает про каждое блюдо.</em></p><ul><li><strong>Как думаешь, повлияет ли вся эта карантинная ситуация на криптомир? И чего ожидать в сфере крипты в 2020 году?</strong></li></ul><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*St5SF4R17Ji6GPGDIKWFZg.jpeg" /><figcaption>Фото <a href="https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=862236914189238&amp;id=100012088129134&amp;__xts__[0]=68.ARBJ6emp2TC9vmr92WQbao_72cayb9WMJXj8z0bd87cd8muUh1D9QHwvgaavWyAVtJS38WlD3xiPp4HzsDilJfre7O9xXQGZPfOlEaFJeR4X1julpmwyeTOCQ4hSg7C1N-yNb6CIjmvmkh1H8wBo0eVh3WXLb0hKzyOI47oB6zmFAcjAfLmc_sNf3uQu6eWI6J0Ee_ImFou-HPo&amp;__tn__=-R">Facebook</a></figcaption></figure><p><em>Скорее всего, карантинная ситуация повлияет на рынок положительно, потому что этот карантин принес большую волатильность биткоинов. Соответственно, волатильность — это движение на рынке, биржи зарабатывают, обменники также. На майнеров ситуация вообще не повлияла, у них можно сказать, роботизированное производство. Пока крипта никак не реагировала на коронавирус, то есть не было никакого крипто проекта, который как-то спасает мир от коронавируса, по крайней мере я о таком не слышал. Но все конференции, конечно, свернулись. Кстати Blockchain.ua готовили маски для конференции и раздали их больницам.</em></p><ul><li><strong>Как ты относишься к приложениям, которые отслеживают местонахождение людей по типу “Дія”? Я слышала также, что “Apple” через блютуз будет передавать информацию о близком местонахождении с зараженными</strong></li></ul><p><em>Я хоть всегда и был сторонникам либертарианских взглядов и не хотел бы, чтобы за мной следили, но когда такая ситуация, если конечно это все правда, то такие меры оправданы. В принципе, что за мной следить, если я сижу дома? Пока не знаю, как работает эта штука у Google и Apple</em><strong><em> </em></strong><em>и где она берет данные. Скорее всего, ты сам отмечаешь, что болеешь. Например, в Азербайджане ты должен через приложение или смс отправить причину выхода из дома, и если полиция дает добро на выход из дома, то у тебя есть 2 часа на выполнения задания. У нас люди прилетали с других стран во время карантина и их просто так отпускали. Моя знакомая прилетела с Чехии, и когда вышла “Дія”, себе скачала его и сказала, что там примерно 3 раза вдень просят сфотографировать себя. Но это же рекомендательный характер носит. Я против, чтобы после карантина что-то подобное продолжалось, но учитывая наши реалии, что люди не сидят дома, то приходится их контролировать.</em></p><ul><li><strong>Будешь ли выдавать что-то хайповое? Карантинный контент от вашей команды ожидать?</strong></li></ul><p><em>На самом деле, ничего такого не думали для рекламного контента, потому что не было заказов. Кроме того, негде снимать, все закрыто. Я снял сейчас ролик, просто скетч, без рекламного характера, называется он “Карантин и Фрилансер”. Когда еще не была отменена конференция Blockchain.ua и карантина не было, то я хотел прйти на мероприятие в костюме коронавируса.</em></p><p><strong>Контакт:</strong> <a href="https://www.facebook.com/iskanderok">https://www.facebook.com/iskanderok</a></p><p><strong>Wazzap|Brand Telegram Channel </strong><a href="https://t.me/wazz_ap">https://t.me/wazz_ap</a></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=7ef96a143205" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[“У меня нет специализации.]]></title>
            <link>https://medium.com/@wazzap_brand/%D1%83-%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%8F-%D0%BD%D0%B5%D1%82-%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%86%D0%B8%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%B7%D0%B0%D1%86%D0%B8%D0%B8-bd9ebfaa86fb?source=rss-3c51c2e489f1------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/bd9ebfaa86fb</guid>
            <category><![CDATA[business]]></category>
            <category><![CDATA[travel]]></category>
            <category><![CDATA[ukraine]]></category>
            <category><![CDATA[interview]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Wazzap|Brand]]></dc:creator>
            <pubDate>Tue, 14 Apr 2020 17:26:30 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2020-04-15T11:12:17.897Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h3>“У меня нет специализации. Я решаю возникающие передо мной проблемы” — Алексей Лаунберг для Wazzap|Brand</h3><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Pl8dC6u8_MTSlxk9TkEHWg.png" /></figure><blockquote>Материал, который вы сейчас прочтете, очень насыщенный образами, опытом, путешествиями, идеями и красивыми фотографиями. Трудно как-то охарактеризовать человека, который работал с 14 лет в офисе, живет по всему миру и собирается проехать Африку на мотоцикле. Это Алексей. Он сейчас на карантине в Малайзии. Но это лишь часть огромного путешествия, которым он смог поделиться в тексте.</blockquote><ul><li><strong>Где ты сейчас находишься и как тебя туда занесло?</strong></li></ul><p><em>30 декабря я купил себе билеты в Бангкок, там встретил Новый год, побыл месяц в Таиланде. Там я уже все видел, поэтому поехал не за впечатлениями, а скорее от зимы. Покатался на мотоцикле месяц по Таиланду и приехал в Малайзию. Сейчас я нахожусь в городе Нусуджая — это периферия Джохора — второго крупнейшего города в Малайзии, он находится через пролив от Сингапура. Сижу вот на балконе. От меня до Сингапура где-то метров 100, практически каждый день восход солнца тут наблюдаю. Вот уже третий месяц тут, и месяц в одном доме практически безвылазно, здесь тоже карантин.</em></p><ul><li><strong>Когда начался карантин? И как там сейчас ситуация с коронавирусом?</strong></li></ul><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Ikrpn8KooPiqw4cIE7znfg.jpeg" /><figcaption>фото из <a href="https://www.instagram.com/krugom.odni.yevrei/">Instagram Алексея</a></figcaption></figure><p><em>Малайзия одна из самых эффективных стран по решению вопроса с коронавирусом, но у этого есть долгоиграющая причина. Это была одна из тех стран, которые очень сильно пострадали при прошлой вспышке SARS-CoV в Китае. В Малайзии 33% населения — это этнические китайцы, 33% индусы и 33% малайцы, поэтому ситуация была с самого начала очень напряженной и решения принимались очень ответственно. Контакт с Китаем очень плотный и тут буквально с первых дней, когда в Китае было 200 зараженных, уже были приняты меры. Еще 2–3 месяца назад мыли все поручни, дезинфицировали все помещения, причем мыли нормально: с тряпкой, мылом, антисептиком отмывали поручни в метро, в торговых центрах. В домах, где я жил, каждое утро проводили дезинфекцию, приходили люди и все дезинфицировали.</em></p><ul><li><strong>Как относятся люди к карантинным мерам? У нас тоже карантин, но многие не соблюдают правил</strong></li></ul><p><em>В Малайзии не выйдет не соблюдать меры карантина. Во-первых — это достаточно жесткое государство и очень богатое. Если мы берем к примеру Куала-Лумпур, то там вообще все перекрыто, блокпосты стоят и людей нормально гоняют/садят. Малайзия, конечно, не полицейское государство, но здесь закон чтится, потому что законодательство работает во благо. Здесь коррупции нет, люди более образованы и успешнее, чем в Украине, поэтому все относятся не так пофигистически. Кроме того, Китай не очень далеко и опять же 33% населения — китайцы, которые вполне могут контактировать с людьми из Китая. Все серьезно, здесь никто наплевательски не относиться.</em></p><ul><li><strong>Я так понимаю ты и не планировал возвращаться, то есть ты не заточенный там сидишь, потому что не можешь выехать?</strong></li></ul><p><em>У меня был билет на 23 марта в Грецию, но рейс отменили, поэтому и да, и нет. С одной стороны — мне хорошо, что карантин продлевается, потому что у нет никаких проблем с визой, грубо говоря она автоматически у меня продлевается, а с другой — Малайзия уже немного надоела и хотелось бы куда-то в другое место уехать. Но не выйдет, здесь все закрыто, и въезд и выезд во все стороны, и это чуть пожестче, чем в Украине соблюдается.</em></p><ul><li><strong>Как долго планируется карантин?</strong></li></ul><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*es2u1Gqn3aP_yCBvTz7bjA.jpeg" /><figcaption>Фото — <a href="https://www.instagram.com/krugom.odni.yevrei/">Instagram</a></figcaption></figure><p><em>С 16 марта ввели карантин и продлевают по две недели. В Малайзии изначально было очень малое количество зараженных — 200–300 человек за 2 или 3 месяца. Но 3 марта была крупная Мекка, поскольку Малайзия — мусульманская страна, и там, соответственно, люди начали массово заражаться. Паломников конечно “отловили”, посадили на карантин, но число зараженных выросло многократно. Что интересно, план действий в такой ситуации разработан еще с 2006 года: какие поправки в законы нужно принять, что будет делать полиция, что нужно делать медикам. Все четко прописано и это радует.</em></p><ul><li><strong>Как у тебя возникает идея, что ты хочешь куда-то поехать, как ты готовишься, как выбираешь маршрут?</strong></li></ul><p><em>Да никак не готовлюсь и не выбираю =) Есть такие люди, которым очень сложно дается работа и офисы. Для меня ужасно сложно, например, утром просыпаться и идти на работу, но вот куда-то поехать не планируя — невероятно легкая и простая задача.</em></p><ul><li><strong>То есть ты просыпаешся утром и такой: “ А не поехать ли мне куда-то” ?</strong></li></ul><p><em>Прошлой зимой в проекте NEM, где я работал, были какие-то реформы и как-то все непонятно было, и денег у меня уже толком не оставалось, и работать зимой вообще не хочется, собственно как и летом, но зимой прям совсем не хочется…и я просто открыл Skyscanner и начал смотреть, куда я могу за свои деньги добраться. Cначала думал поехать в Индию, но это как-то скучно совсем, и вот мне попалась Мексика, купил самые дешевые билеты на самое ближайшее время, и в принципе это вся подготовка.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*cQUsgyM3tOoFYoM10OBgNw.jpeg" /><figcaption>Фото — <a href="https://www.instagram.com/krugom.odni.yevrei/">Instagram</a></figcaption></figure><ul><li><strong>Расскажи о своем опыте работы. Я знаю, что ты работал со многими проектами, понимаешь в девелопменте, как проекты должны работать, креативные идеи у тебя есть. На чем специализируешься и как удалось совмещать работу и поездки?</strong></li></ul><p><em>Я вряд ли в чем-то специалист. В 14 лет я работал в офисе, после школы ездил на работу, занимался какой-то фигней до 8–9 вечера, приходил абсолютно уставший, мне прям жить не хотелось. Это вызвало отвращение к вопросу специализации и к одинаковой работе каждый день. В старших классах я возил мототехнику с Японии. Первые деньги на этом поднял, потом все потерял, потом психанул и поехал посереди зимы на мотоцикле в Азию. Выехали при температуре -10 из Киева, фактически до Сингапура и добрались. Вернулся, занял немного денег, стартанул композитное производство (аэродинамические детали для гоночных и спортивных автомобилей) с нуля без навыков. Спустя 2 года оно стало достаточно большим, потом я это все профукал. После этого попал в NEM, там покрутился. У меня нет специализации, я решаю возникающие передо мной проблемы. За счет того, что большую часть жизни не было денег, а много всего хотелось, наверное и появился навык, который позволяет видеть какие-то критические моменты и уязвимости бизнес-логике. Ну и задавать вопросы: зачем, почему, как, для чего мы это делаем? И стараться найти на них ответы. Вот это единственный мой навык.</em></p><ul><li><strong>Как собрать денег, чтобы позволить себе смотаться на другой конец мира и там сидеть три месяца, полгода, или год?</strong></li></ul><p><em>Это сложный вопрос. Если возвращаться к тому, как вообще куда-то переехать и как справиться с изменением всего вокруг, то на самом деле изменений не так много. Если мы говорим о странах не соседних с Украиной, то изменения какие: люди более довольны, все улыбаются, все тебе машут, другой язык, другая кухня, а в принципе все то же самое. В действительности, поводов каких-то для страхов нет. Что самое плохое может случиться? Ну не понравится, захочешь домой — всегда можно вернуться (без учета коронавируса).</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*owKQ1fLZjk5_F9xQXbxPPA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*aIz4zzRc5fiz0Cnq3er32A.jpeg" /><figcaption>Фото из <a href="https://www.instagram.com/krugom.odni.yevrei/">Instagram</a></figcaption></figure><p><em>Не получилось закрепиться, кончились деньги — можно найти какую то работу. В современном мире, обладая хоть какими-то навыками, можно найти хоть какую-то работу. Да, возможно ты не будешь ездить на Lamborghini, но тем не менее можно справиться. Даже если будет страшно, даже если что-то не получится, даже если придется вернуться домой — жизнь продолжается, это опыт. В плане “накопить денег” — это вопрос не ко мне. У меня, наверное, последний раз какие-то деньги были лет 4-5 назад (так чтобы их можно было назвать деньгами). Поэтому действую по обстоятельствам, не сказать что питаюсь мивиной, но до покупки Lamborghini далековато.</em></p><ul><li><strong>Я помню что ты был в Мексике и помню, что ты проводил лекцию о наркокартелях, расскажи подробнее. Говорят, что это мощные социальные институты во многих странах.</strong></li></ul><p><em>Я был не только в Мексике, в принципе по Латинской Америке, и там практически везде ситуация с картелями присутствует. Картель — это альтернативный государственный институт. Те вопросы, которые не может эффективно закрыть государство — решает картель. В счастливом прекрасном регионе ни один картель не мог бы существовать. Когда полиция не может справиться с преступностью, когда воруют у бабушек, насилуют женщин — это почва для того чтобы вырасти картелю. Но как только он появляется — пропадает мелкая преступность, начинают строится дороги, людям финансируют бизнесы. Часто картель не так плох как кажется, если сопоставлять с государством, которое не может разрулить ситуацию.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*gMHkZSPUIje8AQqa9-XaMw.jpeg" /><figcaption>Фото из <a href="https://www.instagram.com/krugom.odni.yevrei/">Instagram</a></figcaption></figure><p><em>Я любознательный, мне всегда была интересна тема наркотиков, как в юридическом плане, так и борьба с наркозависимостью, с наркокриминалитетом. Мексика очень такое обширное место для изучения этого вопроса. Я преимущественно путешествовал автостопом. За счет того, что ты всегда встречаешь разных людей и приезжаешь в разные места — удалось очень много узнать и поговорить с людьми относительно приближенными к этой теме.</em></p><ul><li><strong>Что больше всего тебя впечатлило, поразило, что не прочитаешь в книгах и не посмотришь в американских фильмах?</strong></li></ul><p><em>Мексика — невероятно цивилизованное государство. Множество людей имеют американскую визу и спокойно могут кататься в США не пролезая под забором. Люди говорят на немецком, испанском, португальском. Мексиканцы невероятно радушные, добрые, они как грузины, только на другом континенте, прекрасная нация. А еще Мексика не “желтая”, как в большинстве американских фильмов, как будто тонирование желтые очки перед камерой вешают. Мексика совсем не желтая. Это сверх цивилизованное государство, и в плане дорог и в плане налогов. Конечно, есть бедность, есть преступность, но Мексика это — не та “страна третьего мира”, как нам кажется.</em></p><ul><li><strong>Расскажи еще о своей идеи купить авто и проехать всю Африку, как с реализацией? Я так понимаю, что ты не поехал</strong></li></ul><p><em>Там с машиной получается сложность, помимо того, что на это нужно очень немало денег. Кроме того, все люди, которые мне написали,немножко не представляют куда это ехать. Кто-то думает, что Африка — это где люди живут в картонных коробках и бегают с копьями, а кто-то наоборот — что это как на машине в Нежин съездить.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*M_dIiOHyuJpv9BIClQPE2Q.jpeg" /><figcaption>Фото из <a href="https://www.instagram.com/krugom.odni.yevrei/">Instagram</a></figcaption></figure><p><em>Есть такая штука, как международная таможенная декларация. В бывших французских колониях, чтобы вести автомобиль, нужно оставлять депозит. Он может равняться 10 000 евро за машину, при том что машина стоит 1000 евро. И потом ты этот залог будешь возвращать в течении года или можешь не вернуть. Чтобы не заниматься такой фигней, нужно получить эту декларацию в своей стране. Оставляешь сразу депозит на все страны и с этой бумажкой можешь проехать. Это стоит много денег и получить в Украине этот документ тоже достаточно сложно. У меня сейчас другая идея, сильно дешевле и более интересная, потому что не нужно зависеть от попутчиков. Хочу проехать на мотоцикле: либо купить мотоцикл в Украине и на нем с определенными проблемами, но можно добраться до ЮАР, или же более дешевый способ (но менее интересный) — это купить билет в ЮАР, по месту приобрести мотоцикл и уже на нем локально по Африке покататься.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*fik7Og39AOMNalwnsJylbA.jpeg" /></figure><ul><li><strong>Есть ли у тебя точка прибытия, чтобы остановиться и жить?</strong></li></ul><p><em>Точки прибытия нет, но у меня есть определенные планы. Хочу вернутся в Киев, порешать определенные проблемы и вопросы, которые возникли за эти полгода и уехать где-то на год в Аргентину и Чили. Снять себе где-то домик в периферии Буэнос-Айреса или Сантьяго и выйти вообще из всех социальных сетей. Хочется пожить не деревенской, но такой просто жизнью без интернета и излишней информации.</em></p><ul><li><strong>Чем бы ты хотел заниматься по жизни, кем ты себя видишь вообще и видишь ли?</strong></li></ul><p><em>Вообще нет. Чем старше становишься, тем менее понятно. Прошел юношеский максимализм, когда хотя бы было видно направление, куда двигаться. Сейчас я вообще понятия не имею. Это как у Лермонтова “Герой нашего времени”. Думаю, у многих есть проблема, когда кажется, что вокруг столько всего можно делать, столько есть вариантов и возможностей, хотя это иллюзорное представление. Легко в этом потеряться и не знать куда себя подать.</em></p><ul><li><strong>Твое мнение, чего не хватает проектам, бизнесам, социальным институтам в Украине, чтобы становится зрелыми?</strong></li></ul><p><em>Наверное это системная проблема в Украине. У нас нет развитого частного права. Всегда к тебе может прийти какой-то дядька и сказать, что это не совсем твой бизнес. Боюсь что пока в Украине есть такие вот ситуации и коррупция, ни о каких классных и серьезных проектах речи и быть не может. Даже самые светлые, честные и добрые умы просто системно не могут тут выжить. Второй момент. Наверное, не хватает понимания, зачем это люди делают. Все очень зациклены на идеях. В Украине все стартаперы почему-то решили, что их идея спасет мир и не хотят принимать обратное. Ты спрашиваешь, зачем они это делают, как они будут зарабатывать и что из этого вообще получится. А они говорят, что кинут рекламу и найдут клиентов. Никто не задается вопросом, нужна ли их идея вообще кому-то.</em></p><p><strong>Контакт:</strong> <a href="https://www.instagram.com/krugom.odni.yevrei/">https://www.instagram.com/krugom.odni.yevrei/</a></p><p><strong>Wazzap|Brand Telegram Channel </strong><a href="https://t.me/wazz_ap">https://t.me/wazz_ap</a></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=bd9ebfaa86fb" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[“Стратегія — це шлях. Приблизно, як для самурая!” — Анна Савчинська для Wazzap|Brand]]></title>
            <link>https://medium.com/@wazzap_brand/%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D1%96%D1%8F-%D1%86%D0%B5-%D1%88%D0%BB%D1%8F%D1%85-%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%BE-%D1%8F%D0%BA-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-%D1%81%D0%B0%D0%BC%D1%83%D1%80%D0%B0%D1%8F-%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D0%B0-%D1%81%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-wazzap-brand-6c8a3d1b29ba?source=rss-3c51c2e489f1------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/6c8a3d1b29ba</guid>
            <category><![CDATA[marketing]]></category>
            <category><![CDATA[wazzapbrand]]></category>
            <category><![CDATA[ukraine]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Wazzap|Brand]]></dc:creator>
            <pubDate>Mon, 13 Apr 2020 20:13:01 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2020-04-13T20:31:41.819Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h3>“Стратегія – це шлях. Приблизно, як для самурая!” – Анна Савчинська для Wazzap|Brand</h3><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*1QyzrZhKRSTiezj4c9UijQ.png" /></figure><blockquote>Стратегія нннада? 🤨 Часто дуже зрілі, дорослі бізнеси втрачають свої позиції на ринку через нестачу розуміння: а куди ми взагалі йдемо? Хто наш клієт? Що ми хочемо йому донести? Як ми уявляємо себе серед інших? Це інтерв’ю, в якому зустрічається дуже багато термінів, але і є слово “гімно”, тому що сьогодні ми говоримо про стратегію і як вона допомагає бізнесам не вижиВАти, а вижИти в будь-яких умовах. Анна Савчинська для Wazzap|Brand (підпишіться, врешті на канал 👉 <a href="https://t.me/wazz_ap">https://t.me/wazz_ap</a>).</blockquote><ul><li><strong>Експерти засвідчують, що стратегія — це не лише про те «що потрібно робити» компанії, а й зокрема «що не варто». Твоє бачення, на чому має базуватися стратегія?</strong></li></ul><p><em>Я згодна з цим твердженням. Працюючи над стратегією конкретної компанії, важливо розуміти куди рухатись. І тут, зрозуміло, потрібно визначити, якою компанія хоче бути через певний період часу (1,3, 5 років). Ми можемо дуже багато фантазувати, приміряючи публічні образи, думати про те, чого бізнес/проект міг би досягнути, але не врахувати багато факторів, які вже сформували певне враження. Основою будь-якої стратегії, як на мене, є економічні показники і взагалі, на якому бізнес-етапі знаходиться компанія. Чи це стартап, який тільки почав свій шлях, чи вже усталений бізнес і для нього важливо вивести компанію нові ринки, в нове інфо-поле.</em></p><p><em>Тобто </em><strong><em>перший момент</em></strong><em> — це бізнес-процеси та на якому етапі розвитку знаходиться компанія. А </em><strong><em>другий </em></strong><em>і дуже важливий — </em><strong><em>ціннісні орієнтири. </em></strong><em>Вони будуть відображатись в компанії наскрізно. Якщо цінності компанії передбачають певні особливі речі — корпоративну згуртованість, формат сімейного бізнесу, якісь благодійні ініціативи чи те, що людський потенціал — головне, це має бути враховано. Цінності не можна ігнорувати. На формування стратегії також сильно впливає, чи готові люди дуже чесно визнавати свої слабкості, свої вузькі місця, якісь критичні точки і об’єктивно дивитися на сильні сторони, не перебільшуючи їх позитивний бік.</em></p><ul><li><strong>Як ти уявляєш ідеальний процес підготовки і розробки стратегії. Хто в компанії має бути залученим до цього?</strong></li></ul><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*utgK42-g8QbNHefuil1p3w.jpeg" /></figure><p><em>Зараз я працюю в компанії </em><a href="https://magisoft.solutions/"><em>Magisoft</em></a><em>, яка займається розробкою програмного забезпечення. Людям, з якими я спілкуюсь, завжди говорю, що ми можемо розробити, все що заманеться. І для мене особливо цінним є те, що нам вдалося почати ґрунтовне стратегічне планування. У нас вже було близько 5 сесій, на яких ми обговорювали структуру компанії, говорили про те, хто на якій позиції чим саме має займатися, аналізували роботу компанії у попередні півтора роки, та зосереджувались на тому, чого ми хочемо досягти і наскільки великі амбіції ставимо перед собою. <br>Я впевнена, що внутрішні сесії можуть справді відкрити важливі моменти, а за їх результатами, реально створити чіткий план дій. Але разом з тим, не можна розглядати стратегію, як монолітний документ в котрий не можна вносити зміни. Тобто хороша стратегія — це завжди можливість класного операційного менеджменту в конкретний потрібний період.</em></p><ul><li><strong>Хто має стратегувати компанії?</strong></li></ul><p><em>Однозначно мають бути залучені всі керівні кадри, безпосередній керівник компанії, СЕО, СОО, власник, той, хто має найбільшу вагу у прийнятті рішень. Якщо ми говоримо про стратегію для якогось окремого відділу, наприклад відділу продажів, однозначно має бути окрема сесія саме для цього відділу. Доцільним буде залучення зовнішніх експертів, які можуть правильно зорієнтувати команду. Більше приділити уваги саме спіціаліазації відділу та прописати зони відповідальності, ризики та конкретні задачі по виконавцях.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*_cP9Q_njuryKmaI8XcC2xg.jpeg" /></figure><p><em>Стратегія — це про те, куди ми рухаємося. І найголовніше, що топ-менеджмент компанії повинен бути зацікавлений, щоб стратегія працювала. Формуючи стратегію, дуже важливо розуміти реальну економічну ситуацію і аналізувати макроекономічні показники. Якщо робити стратегію відірвану від економічної реальності, то її життєздатність буде дуже низькою. Це не просто сказати “а давайте ми завтра зберемося і поговоримо”. НІТ! Треба зібрати фінансову звітність компанії, зробити аналіз ринку та сегменту в якому компанія знаходиться, проаналізувати останні півроку (а краще більше) діяльності та з якими стикалися складнощами, які загрози сталості існують.</em></p><p><em>Ну і найголовніше — всі ті люди, що беруть участь у стратегічній сесії, будуть впроваджувати стратегію, тому їхня відповідальність має бути зафіксована. Роль і завдання кожного і кожної мають вписуватися у дуже конкретні задачі для реалізації запланованого.</em></p><ul><li><strong>Як закладати в стратегії непередбачувані ситуації? Наприклад, карантин… чи варто зараз бізнесам переписувати стратегію або щось міняти в ній?</strong></li></ul><p><em>Тут може бути декілька варіантів їх прогнозування. Можна врахувати ризики пов’язані з самою компанію, банкрутство, втрати людських ресурсів і свого місця на ринку. А тоді обговорювати, як компанія може в цьому сенсі утримати свої позиції. Але завжди в стратегіях має бути такий пункт, який нам здається максимально нереальним, казковим чи навіть фантастичним. Завжди є доля того, що станеться щось непередбачуване.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*y531EVBRVDTAjWGiC0k7hw.jpeg" /></figure><p><em>І зараз прекрасний приклад — карантин. Я більше ніж впевнена, що в багатьох стратегіях не було прописано варіанту, що бізнес може просто зупинитися більше ніж на день. Просто зупинитись і не працювати. Зараз ми можемо проаналізувати ситуацію з місцевими бізнесами. У місті дуже багато відкривалося закладів харчування, багато ресторанів, кав’ярень і в один момент люди, які вклали неймовірні кошти свій бізнес, повинні поставити табличку “Зачинено” на двері.</em></p><p><em>Цікаво спостерігати за країнами, котрі мають постійну загрозу катаклізмів (цунамі, ураганів). Люди це передбачають в своїх стратегіях, роблять програми страхування, корпоративні фонди, формують благодійні програми на випадок, якщо щось подібне станеться. У нас країна, де таких загроз дуже мало і я не впевнена, що за останні 5, 7 років хтось таке передбачав. У нас передбачають зміну курсу долара, роблять прив’язку до виборів, враховують ціну на нафту, яка теж є одним із факторів ціноутворення на послуги та товари. Беруться до уваги можливі зміни тарифів на комунальні послуги.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/460/1*K6-hT-SLh71xQO2-U_ye0g.jpeg" /></figure><p><em>Але зрештою, це все питання до того, що ми можемо зробити, аби подолати певний виклик чи певний ризик. Якщо власники готові обговорювати це дуже чесно і розуміти на що вони готові піти у тій чи іншій ситуації — це і варто вносити в стратегію.</em></p><ul><li><strong>Що робити, якщо розроблена стратегія не працює?</strong></li></ul><p><em>Якщо стратегія не працює може бути кілька варіантів:<br></em><strong><em>Перший </em></strong><em>— це погана стратегія.<br></em><strong><em>Другий </em></strong><em>— коли її розробляли була надана неправдива інформація, недостовірна, нереальна.<br></em><strong><em>Третій варіант</em></strong><em> — люди які мали б її впроваджувати не працюють.</em></p><p><em>І ще такий момент: існують власники бізнесів, яким важливо мати багато документів на кожен запланований крок, дуже багато фіксувати та зазначати, що компанія має стратегію і так далі. Але часто ніхто справді її не дотримується і планування перетворюється на канцелярщину. А іноді бізнеси розглядають стратегії як якусь “фількіну грамоту” та вважають, що це спосіб витратити кошти на незрозуміло що, тому краще взагалі не робити.</em></p><ul><li><strong>Стратегія — це план чи позиція?</strong></li></ul><p><em>Я думаю що стратегія включає в себе обидва ці поняття і план, і позиція.Чи навіть позиція з конкретним планом. Якщо ми говоримо про конкретні кроки — це план. Якщо ми говоримо про цінності, які відображає стратегія, то це позиція. Але моя особиста думка, що стратегія — це шлях. Приблизно, як для самурая!</em></p><p><em>Cтратегія хороша ще й тим, що через певний проміжок часу після її впровадження, можна зрозуміти наскільки реальними були показники, що бралися за основу, наскільки чесно і відверто говорили і включалися в процес менеджери та співробітники. І найголовніше — якщо керівництво узгодивши стратегію, не дотримується її або, ще гірше, критикує — не варто працювати з такими людьми із такими бізнесами.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*-05U9JSxI7jWX-Yq1SBYdA.jpeg" /></figure><ul><li><strong>Бренд — це стратегічне поняття? оскільки ти працюєш в ІТ, розкажи про бренди в цій сфері. Чи є вони і в чому особливість формування брендів в ІТ?</strong></li></ul><p><em>Бренд — це супер стратегічне поняття! Це результат роботи/впровадження стратегії. Тому що рішення, яке ми приймаємо про покупку чи користування сервісом, чи вибір підрядника — відбувається на основі емоції і нашого досвіду від контакту з цим брендом, з тим, що ми чули про нього (репутація).</em></p><p><em>Якщо говорити про IT, то тут може бути бренд конкретного продукту, того що створює компанія, а також бренд роботодавця. Саме бренд роботодавця зараз набирає особливих обертів. Компанії можуть створювати схожі продукти, послуги, а от як вони комунікують, взаємодіють зі своїми співробітниками, теперішніми та потенційними — це і є унікальна додана вартість створена брендом.</em></p><p><em>Якщо говорити про бренди продуктів чи результатів роботи компаній, то мені дуже подобається </em><a href="https://ajax.systems/ua/"><strong>AJAX</strong></a><strong>. </strong><em>Тут любов все: класне позиціонування, класна візуалізація, класна комунікація з клієнтом, продукт для різних країн, для різних людей.</em></p><ul><li><strong>Федорів рекомендує всім маркетологам перестати соромитися називати гімно гімном (</strong>«<strong>Call shit shit</strong>»)<strong>. Як думаєш, чому компанії бояться креативити і думати над тим як подати себе?</strong></li></ul><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*7XXfSl52mPOoC57RdEFm1A.jpeg" /></figure><p><em>Я не розділяю захоплення Федорівим і не маю особливої любові до нього, але теза про те, що варто називати речі своїми іменами, мені дуже близька. Єдине, що я би хотіла зазначити, креатив кожен уявляє по-різному. Я думаю, що тут треба дивитися на конкретну компанію. Десь для креативу є поле і круті рішення, а деякі компанії можуть і не виділятися в своєму сегменті, але за рахунок крутої комунікації з аудиторією легко вигравати в боротьбі за клієнтів.</em></p><ul><li><strong>Назви три українських проекти, які тебе надихають своєю позицією і досягненнями</strong></li></ul><p><em>Зараз мене надихає моя компанія, бо я бачу як ми змінюємось і я знаю, як ми працюємо над цим: методично і цілеспрямовано.</em></p><p><em>Я щемно закохана у креатив, цінності, людиноцентричність школи маркетингу і комунікацій </em><a href="https://baggage.school/about-2/"><em>“Багаж”</em></a><em> у Харкові.</em></p><p><em>Дуже люблю мережу “Я — господиня” у Вінниці. Для мене — це приклад не просто бізнесу, а бізнесу з доданою вартістю, де багато дрібниць стають дуже приємними і ваша взаємодія завжди зі знаком +.</em></p><p><em>Я вважаю супер крутим бізнесом, вільним від стереотипів та всякого глянцевого гівна, сервіс </em><a href="https://brabrabra.ua/ua/"><em>Brabrabra</em></a><em>.</em></p><p><em>Моя позиція в тому, що в будь-якому бізнесі важливі ЛЮДИ, бо вони або професійними ресурсами його розбудовують, або клієнтськими. Світ змінюється, дуже швидко, і треба швидко змінюватись, опираюсь на цінності.</em></p><p><strong>Контакт Анни: </strong><a href="https://www.facebook.com/anna.savchynska">https://www.facebook.com/anna.savchynska</a></p><p><strong>Wazzap|Brand Telegram Channel </strong><a href="https://t.me/wazz_ap">https://t.me/wazz_ap</a></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=6c8a3d1b29ba" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[“Не роблю таку фотографію, яка буде через 10 років не модною” — Євгенія Гулько для Wazzap|Brand]]></title>
            <link>https://medium.com/@wazzap_brand/%D0%BD%D0%B5-%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D1%8E-%D1%82%D0%B0%D0%BA%D1%83-%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D1%8E-%D1%8F%D0%BA%D0%B0-%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B5-%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7-10-%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%B2-%D0%BD%D0%B5-%D0%BC%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%8E-%D1%94%D0%B2%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D1%96%D1%8F-%D0%B3%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%BA%D0%BE-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-wazzap-brand-576792bacb2a?source=rss-3c51c2e489f1------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/576792bacb2a</guid>
            <category><![CDATA[фото]]></category>
            <category><![CDATA[інтервю]]></category>
            <category><![CDATA[люди]]></category>
            <category><![CDATA[україна]]></category>
            <category><![CDATA[wazzapbrand]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Wazzap|Brand]]></dc:creator>
            <pubDate>Sat, 11 Apr 2020 15:45:54 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2020-04-11T15:45:54.453Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h3>“Н<em>е роблю таку фотографію, яка буде через 10 років не модною” — Євгенія Гулько для </em>Wazzap|Brand</h3><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*AM0pBfbL6erHLIQS5oBCCg.png" /></figure><blockquote>Близько 10-ти років тому фотографами були всі, у кого є “дзеркалка”. Згодом хайп трохи спав і ті, хто навчився фотомистецтву професійно — виросли у крутих спеціалістів. Сьогоднішнє інтерв’ю з Євгенією буде не просто про фотографію, а й про щире захоплення своєю роботою, про емоції та самовдосконалення. До чого тут бренд? Читайте 👇</blockquote><ul><li><strong>Як проходить твій карантин? Що змінилося окрім того, що роботи стало менше?</strong></li></ul><p><em>Фотографія — це не те, чим можна зайнятись вдома віддалено, хіба що обробкою. Звісно, я дисципліновано дотримуюсь рекомендацій і одразу зателефонувала людям, домовилися про перенесення зйомок. Я дуже люблю фотографувати сімейні свята, а всі заклади зараз закриті, студії також не працюють, курси юних фотомоделей ми з сестрою відмінили на час карантину*. Є сфери, для яких перехід у онлайн особливо не змінив ситуації, а з фото сильно не поексперементуєш. Тому поки обробляю ті зйомки, які залишились.</em></p><p>*Женя з сестрою Галею започаткували гурток для юних фотомоделей у <a href="https://www.facebook.com/1001frame/">фотостудії 1001 кадр</a>.</p><ul><li><strong>Чи змінився твій розпорядок дня, як себе відчуваєш і чи комфортно тобі?</strong></li></ul><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*j9ErM5tbdyNaSk-9734QKQ.jpeg" /></figure><p><em>Я інтроверт до мозку кісток, тому мене не напружує те, що потрібно посидіти вдома. Я і без карантину йду кудись здебільшого по справах, немає такої великої потреби в компаніях і тусовках. Сумую хіба що за подорожами з друзями навіть по Україні, бо це я люблю! Можу кілометри проходити і фотографувати це все, тому що це цікаво. Найбільше зараз хочеться на природу, тому коли закінчиться карантин я першим ділом піду у ліс і буду там довго гуляти.</em></p><ul><li><strong>Розкажи мені будь ласка про роботу вашої з Галею школи моделей, на якому етапі ви були, що планували, як карантин змінив плани?</strong></li></ul><p><em>Ідея створення такого проєкту Галіна, а сам проект — спільний , я відповідаю за фоточастину,</em> <em>сестра за відео і організаторські моменти, за оформлення студії. Трішки хвилюємося як буде далі, адже проект дуже цікавий! Мені дуже імпонує ідея гуртків для розвитку дітей. Дівчата позбуваються зажимів, їм подобається фотографуватися, в них зникають комплекси. Я бачу їхні плюси і завжди намагаюся підкреслити особливість кожної!</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Oeo6ivYdiortO5b2KvUAGA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*EBW8HRVq3042wF5ZwftS_w.jpeg" /></figure><p><em>З учасницями зараз підтримуємо зв’язок, я іноді кидаю їм світлини, додаю їхні фото у інстаграм, вони також завантажують фотографії і мене відзначають. Подобається, що у нас спілкування на рівних — ми не як вчителі. Порівнюючи з нашим поколінням, вони інакші, вони можуть прямо сказати що хочуть! Я не змушую їх фотографуватись, так як мені треба. Я взагалі проти надмірного позування, типу як на віньєтки «постав ручку біля обличчя». Діти найкраще відчувають, коли їм дають можливість самовиразитись, а не ставлять у якісь рамки. Після карантину, звичайно, будемо продовжувати, але не знаю як у дівчат буде з навантаженням у школі.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*x9bqoBFU4vOAwPdfwTRIZg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Y8kKu4t2_Nj81Yy-3MIqAg.jpeg" /></figure><ul><li><strong>Що ти скажеш з приводу фотокультури на місцевому рівні, чи є вона? За чиїми роботами ти, можливо, слідкуєш</strong></li></ul><p><em>Взагалі у Вінниці дуже багато фотографів. Наприклад, коли у фейсбуці в місцевих групах просять порадити когось, то назбирується до трьохсот коментів про різних фотографів. І всі дуже різнобічні, що мені подобається! Я не відчуваю конкуренції, ми більше колеги, у кожного фотографа своя аудиторія. З власного досвіду скажу, що для вінницьких клієнтів важливо знайти взаєрозуміння з фотографом, щоб людина була тобі приємною. Коли хтось пише відгуки про мої світлини, я помічаю, що люди звертають увагу не тільки на фото, а й пишуть про мене, як про людину. Я слідкую за творчістю </em><a href="https://instagram.com/butenecmaria?igshid=3n1z169017pj"><em>Марії Бутенець</em></a><em>, і хотілося б рости до її рівня майстерності. У Вінниці усі фотографи круті і мені подобається за ними слідкувати, завжди їх підтримую.</em></p><ul><li><strong>Я спостерігаю за блогерами з різних країн світу і часто видно по роботах, що наприклад, це блогер з Америки. Чи є в Україні якісь тенденції щодо фотомистецтва?</strong></li></ul><p><em>У нас часто роблять акцент на фотографії модельного типу — все шикарне, яскраве, кольорове. Я підписана на європейських фотографів і в Україні такі роботи назвали б пересічними, бо у них все максимально просто. Можливо, вони вже пішли вперед, а можливо й ні. В Україні ми зараз на піку обробок. По собі так сказати не можу, тому що я не люблю дуже заретушовувати і зменшувати людину зі 100 кілограм до 50. Звичайно, може бути якась неправильна поза, але кожна людина красива по-своєму і не потрібно робити щось не схоже на неї. Але я захоплена деякими обробками, коли це дуже красиво, коли це фотографи які працюють з журналами. Якщо брати сімейні фотосесії, я свідомо роблю їх більш класичними, не роблю таку фотографію, яка буде через 10 років не модною.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*mgIvRbuKTLcad4_j_KmaKA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Ghr5wFYRZ3CnfU--03gSug.jpeg" /></figure><ul><li><strong>Що ти любиш фотографувати, а що ні? Що найбільше хотілося б фотографувати, коли закінчиться карантин?</strong></li></ul><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*XMppFwnRukZcQUEy-Mp3mA.jpeg" /></figure><p><em>Після карантину хотілося б пофотографувати природу, світ…навіть з людьми та натовпами, хоча я не дуже звикла таке знімати. Я люблю все фотографувати! Не відношу себе до якогось типу фотографів. Я в захваті від думки, що через 10, 15, 30 років хтось відкриє альбом, а там будуть мої фотографії. І це не про амбіції, бо там не буде мого підпису… я відчуваю ейфорію від думки, що ці фотографії буде хтось комусь показувати. Ось такі щирі фотосесії, коли люди хочуть відобразити справжні моменти, мені найбільше подобаються.</em></p><ul><li><strong>Ти мені розповідала, що не любиш стріт фото, чи досі це так?</strong></li></ul><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*XkF1yVx3if7-oJeMwTQJIg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*54FW4xNtIig3b_OgT7HGIg.jpeg" /></figure><p><em>Я вже змінила свою думку, з досвідом трішки навчилась, можу зі світлом знайти спільну мову і мені вже навпаки подобається. Найскладніші зйомки — це весілля, адже по-перше фізично дуже важко для дівчини фотографа ходити з усією технікою,а по-друге психологічно складно, тому що всі нервують, не вкладаються у часові рамки. Я захоплююсь весільними фотографами, тому що це досить важка робота.</em></p><ul><li><strong>Як ти самовдосконалюєшся, працюєш над помилками в роботі і що тобі дається найскладніше?</strong></li></ul><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*1-Ovzg_asfRmy05CetGdSQ.jpeg" /></figure><p><em>Я така людина, що не любить сісти і вчити уроки фотошопу. У мене це виходить по-іншому, коли я на практиці бачу що, можливо, у мене щось недопрацьовано. Якщо я бачила десь краще, тоді заходжу і цікавлюсь по цій тематиці, дивлюсь фотографів якими я захоплююсь. Фотографію, яка була рік тому зроблена, зараз ти вже зовсім по-іншому її обробляєш.</em></p><p><em>Це голосно сказано, але з досвідом ти приходиш “до себе”. Я не вважаю, що хтось є кращий, хтось гірший, просто кожен росте зі своїм досвідом. Я раніше руки обрізала і не бачила цього! Чи як люди іноді люблять так фотографуватись, щоб сховати другу руку. Як краще буде для кадру я зрозуміла після декількох фотосесій. Єдине чого я не люблю, це коли мені хтось з колег починає писати якісь незрозумілі поради, про які я не питала. У мене є принцип, я або кажу правду і хвалю, або мовчу.</em></p><ul><li><strong>Що скажеш з приводу особистого бренду, чи для тебе важливо створити публічний образ як людини і спеціаліста?</strong></li></ul><p><em>Я за щирість, я нічого не створюю. Женя людина і Женя професіонал — це трішки різні речі, хоч я і там, і там відкрита та щира, але з клієнтами ти ж не будеш щось обговорювати і нав’язувати свою думку. Важко сказати, що я створюю бренд “Євгенії фотографа”, бо я цим живу.</em></p><ul><li><strong>Ти би працювала фотографом, який робить контент для реклами? І яка реклама тобі не подобається?</strong></li></ul><p><em>У мене є досвід роботи з рекламою, але я особливо це не публікую, як свої досягнення. Швидше навіть, не позиціоную себе як рекламний фотограф, хоч в мене є такий досвід. Не подобається, коли на фото дуже все наляпано, дуже багато предметів і кольорів і неможливо розібрати про що взагалі ця реклама.</em></p><ul><li><strong>Як ти вважаєш, чи зміниться життя людей після карантину і що може змінитись в свідомості громадян України, Вінниці, світу?</strong></li></ul><p><em>Думаю кожен залишиться при своїй думці, ті хто був дисциплінованим залишиться дисциплінованим, ті хто більш з такими легкими думками вони такими і залишаться. Єдине це я дійсно переживаю за здоров’я людей, і хотілось би вірити, що ця історія трохи перебільшена, так як пишуть про це деякі циніки.</em></p><p><strong>Контакти Євгенії: </strong><a href="https://www.facebook.com/Gennnn1112/">https://www.facebook.com/Gennnn1112/</a></p><p><strong>Wazzap|Brand Telegram Channel </strong><a href="https://t.me/wazz_ap">https://t.me/wazz_ap</a></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=576792bacb2a" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Как закалялась крипта: что нужно знать о биткоине— Виктор Манин, Wazzap|Brand]]></title>
            <link>https://medium.com/@wazzap_brand/%D0%BA%D0%B0%D0%BA-%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D1%8F%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%8C-%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BF%D1%82%D0%B0-%D1%87%D1%82%D0%BE-%D0%BD%D1%83%D0%B6%D0%BD%D0%BE-%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%82%D1%8C-%D0%BE-%D0%B1%D0%B8%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B8%D0%BD%D0%B5-%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80-%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BD-wazzap-brand-486ab293c9c6?source=rss-3c51c2e489f1------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/486ab293c9c6</guid>
            <category><![CDATA[криптовалюты]]></category>
            <category><![CDATA[интервью]]></category>
            <category><![CDATA[биткоин]]></category>
            <category><![CDATA[wazzapbrand]]></category>
            <category><![CDATA[бизнес]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Wazzap|Brand]]></dc:creator>
            <pubDate>Fri, 10 Apr 2020 17:46:57 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2020-04-10T17:52:17.961Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*FfaxvmBTOAig1mrCQpgvWw.png" /></figure><blockquote>Ходят слухи, что в имбирь сейчас выгоднее инвестировать, чем в бикоин. Скорее всего, так говорят те, кто не имел дело с криптой (либо те кого крипта сделала седым раньше времени) 😅. Что бы там не говорили об “этих ваших бетховенах”, криптовалюты — это инструмент, который существует уже более 10 лет! Сегодня будет не обычное интервью. Это микс “истории битка для всех” с комментариями от эксперта по развитию криптобизнеса Виктора Манина. Поехали!</blockquote><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/500/1*GhnmcQVariUCe1J7m16RWQ.gif" /></figure><p>В мире насчитывается более двух тысяч криптовалют, но самой известной и дорогостоящей остается биткоин.</p><h4><strong>Что нужно знать про биткоин?</strong></h4><p>Биткоин (Bitcoin, BTC) — отец всех существующих сегодня криптовалют. Это первая и наиболее дорогостоящая монета, уровень капитализации которой составляет $125 млрд (а в декабре 2017го был $500 млрд). Биткоин может быть средством платежа за товары и услуги, но его также используют и в качестве инвестиционного инструмента. Колебания курса BTC — явление загадочное, почти как погода, которую человечество также не научилось 100% предсказывать.</p><blockquote>Людям нужно сначала понять, что такое биткоин и его важность. Многие сейчас ищут защищённые активы. Биткоин — один из них, если ты держишь приватные ключи у себя <em>😜, </em>— считает Виктор.</blockquote><p>Биткоин увидел мир в 2008 году. Известно, что создателем был некий Сатоси Накамото — аноним, а возможно даже и группа людей. Его особенностью (которая вызвала интерес и привлекла внимание последователей) было то, что его не контролировал ни один банк, его можно было добыть, а еще низкие комиссии для переводов в сети. Технология blockchain обеспечивает запись истории транзакций и своего рода анонимность, ведь проследить отправителя и получателя можно с помощью адреса биткоин-кошелька.</p><iframe src="https://cdn.embedly.com/widgets/media.html?src=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fembed%2FcWsuWkQm9dw%3Ffeature%3Doembed&amp;display_name=YouTube&amp;url=https%3A%2F%2Fwww.youtube.com%2Fwatch%3Fv%3DcWsuWkQm9dw&amp;image=https%3A%2F%2Fi.ytimg.com%2Fvi%2FcWsuWkQm9dw%2Fhqdefault.jpg&amp;key=a19fcc184b9711e1b4764040d3dc5c07&amp;type=text%2Fhtml&amp;schema=youtube" width="854" height="480" frameborder="0" scrolling="no"><a href="https://medium.com/media/43f9f3bc7810437b51179647a06eabf8/href">https://medium.com/media/43f9f3bc7810437b51179647a06eabf8/href</a></iframe><h4><strong>Биткоин и майнинг — в чем суть?</strong></h4><p>Майнер — это участник процесса «добычи» криптовалюты. Он получает вознаграждение в BTC за создание новых блоков в блокчейне. Добычу биткоинов в промышленных масштабах некоторые страны (Китай, Грузия, Канада) превратили в масштабный бизнес. Но! Максимальное количество биткоинов, которое можно добыть — 21 млн монет. Согласно с заложенным алгоритмом, каждые 4 года количество вознаграждения для майнеров сокращается вдвое. В первые 4 года добывалось 50 BTC, но стоил то он несколько центов! Сегодня эта цифра составляет 12,5 BTC, а биток стоит $6 828. День, когда происходит сокращение называется днем “халвинга”. И знаете когда следующий халвинг? Через 30 дней! После этого размер вознаграждения уменьшится до 6,25 BTC.</p><blockquote>Халвинг по-любому повлияет на цену битка. Будет скачек! Но не такой как все ожидают. Люди уже более осознано подходят к новостям о крипте. Мне это нравиться. Кроме BTC смотрю еще за курсом Эфира (ETH). Все остальное сейчас не интересно.</blockquote><p>FOMO (или синдром упущенных возможностей ) — типичное ощущение для тех, кто думал: “Почему я не купил биткоин по $ 100, $700, $1000?”. Но биткоин постоянно растет и падает, так что удачные моменты, чтобы обзавестись криптовалютой есть всегда! Падает — покупай, растет — продавай. Самый простой принцип трейдинга криптой. Но чтобы удачно продать или купить криптовалюты, необходимо читать новости и прислушиваться к мнению авторитетных экстпертов.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/721/1*CE5nDfa_VvZBdsuTwmXPOg.jpeg" /></figure><p><strong>С чем связаны взлеты и падения биткоина?</strong>Биржевая история криптовалюты колебалась от $1 за 1 BTC до чуть больше $19 тысяч. В 2010–2013 годах цена BTC изменилась с $0,1 до $1 тысячи. В 2014 году цена биткоина упала до $200. С 2016-го рост возобновился. Сейчас курс колеблется на уровне $7000. История курса биткоина зависит от того, как сильно влияют на рынок игроки с большими активами и всеобщий хайп. Также курс зависит от негативных новостей или массовой паники по поводу крипты.-</p><ul><li><strong>Витя, что скажешь о последнем масштабном падении биткоина?</strong><em>Перестал переживать на счёт курса битка, переживаю только за его количество на своем кошельке.</em></li><li><strong>Что делать людям, которые не имеют опыта с криптой? <br></strong><em>Они с криптой столкнуться в любом случае — это лишь дело времени! А вот какой опыт они смогут получить — зависит от информации в головах. Приходите в чат </em><a href="https://t.me/trustee_wallet"><em>Trustee</em></a><em> — мы поможем получить первую криптовалюту и научим пользоваться.</em></li></ul><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/320/1*PzvTEx9z6otqmIRKrKlH1g.gif" /></figure><ul><li><strong>Когда мы сможем рассчитываться биткоином в магазинах?</strong></li></ul><p><em>Я сам жду того самого массадопшена </em>😅<em> Не делаю ставку на громкие технологические проекты, но мы с командой приложим максимум усилий, чтобы у многих был биткоин на кошельке и они знали как его можно использовать.</em></p><ul><li><strong>Повлияла ли ситуация с карантином на твою профессиональную деятельность. Какие возможности появились?<br></strong><em>Я могу оценивать карантин только исходя из своих соображений. Минусы — не могу путешествовать, а я это очень люблю! Плюсы — поток клиентов растёт. Работы много, нету времени втычить.</em> <em>Грубо говоря, на мою деятельность не сильно влияет карантин. Я поглощён в работу и хочу в 35 лет выйти на пенсию. Мне сейчас 30.</em></li><li><strong>Что порекомендуешь делать бизнесам, которые завязаны на оффлайне?<br></strong><em>На счёт онлайн бизнесов — все сейчас молодцы! Это мега правильный выбор деятельности. На счёт офлайна — миксуйте свою деятельность. Нужно делать так, чтобы какие-то услуги и были онлайн. Вам будет легче переживать такие моменты.</em></li></ul><p>Так почему же биткоин такой популярный? Все просто — это цифровой актив, который владеет функцией бумажных денег. Его отправку нельзя отменить, его также можно потерять (если забыл или кто-то узнал ключ к твоему кошельку). Только, в отличие от бумажных денег — его нельзя допечатать, поэтому его стоимость будет постоянно расти. У кого-то будет храниться миллион биткоинов, а у кого-то 0,000005 BTC. Все зависит от вашего интереса сегодня.</p><p>Внимание! Конкурс для тех, кто хочет выиграть 2 пары носков с биткоином! Детали у Виктора <a href="https://www.facebook.com/cryptoceo">на странице в Facebook</a></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Bpe4L7qufaLa_BoO2McNJg.jpeg" /></figure><p><strong>Контакты Виктора: </strong><a href="https://www.facebook.com/cryptoceo">https://www.facebook.com/cryptoceo</a><br><a href="https://www.instagram.com/viktor_manin/">https://www.instagram.com/viktor_manin/</a></p><p><strong>Wazzap|Brand Telegram Channel </strong><a href="https://t.me/wazz_ap">https://t.me/wazz_ap</a></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=486ab293c9c6" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[“Наша філософія — автомобіль має бути доступним для кожного!” — KV-Intercars для Wazzap|Brand]]></title>
            <link>https://medium.com/@wazzap_brand/%D0%BD%D0%B0%D1%88%D0%B0-%D1%84%D1%96%D0%BB%D0%BE%D1%81%D0%BE%D1%84%D1%96%D1%8F-%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C-%D0%BC%D0%B0%D1%94-%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8-%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D0%BC-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-%D0%BA%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE-kv-intercars-%D0%B4%D0%BB%D1%8F-wazzap-brand-e51a4a53c457?source=rss-3c51c2e489f1------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/e51a4a53c457</guid>
            <category><![CDATA[авто]]></category>
            <category><![CDATA[україна]]></category>
            <category><![CDATA[interview]]></category>
            <category><![CDATA[wazzapbrand]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Wazzap|Brand]]></dc:creator>
            <pubDate>Thu, 09 Apr 2020 16:29:33 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2020-04-09T16:50:45.931Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h3>“Наша філософія — автомобіль має бути доступним для кожного!” — KV-Intercars для Wazzap|Brand</h3><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*ionYtxprkHln06L_-92glQ.png" /></figure><blockquote>На шляху до своєї мрії, Генрі Форду довелося попрацювати простим робочим, одночасно майструючи вечорами в сараї свій перший автомобіль. Його підхід повністю змінив концепцію автомобілебудування. Це був тріумф! Автомобіль став доступний тисячам американців, які отримали свободу пересування!</blockquote><p>Цикл інтерв’ю про бізнеси і бренди для проекту <a href="https://t.me/wazz_ap">Wazzap|Brand</a> продовжується розмовою з Павлом Козловським— співласником бізнесу з доставки авто зі США. Ми поговорили про філософію “доступності авто”, про євробляхи, про партнерство у бізнесі та про те, як відчути “свій” автомобіль.</p><ul><li><strong>Розкажи про свій досвід у бізнесі. Чим доводилося займатися?</strong></li></ul><p><em>Насправді, мені доводилося займатися дуже багато чим. Були такі моменти, коли я хапався за все. Це було моєю, як і багатьох підприємців-початківців, помилкою. Часто люди дивляться на своїх знайомих — в когось щось виходить і я також буду займатися цим. Думаю, що це не правильно і потрібно, в першу чергу, сконцентруватися на своїй сильній строні, розвивати її і йти до мети!</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*6AVdAGkujQAe3ufQUIj6iA.jpeg" /><figcaption>Павло Козловський і Дмитро Васільчіков</figcaption></figure><p><em>До того, як ми з партнером Дмитром зрозуміли, що можемо і хочемо займатися автомобілями, ми багато спробували бізнесів. В нас було виробництво з гіпсу: плитка, предмети декору. Не скажу, що це не перспективна галузь, просто коли ми говоримо про якийсь відсоток маржинальності, про більший прибуток, то в порівнянні з автомобільним бізнесом цей програвав. Але знову ж таки, все залежить від того, до чого лежить душа і до чого є натхнення. В нас були також окремі проекти, але в якийсь момент ми зрозуміли, що самому тягнути все важко. І вирішили займатися автомобілями разом, власним коштом і власними силами. Так заснувалася компанія “</em><a href="https://kvintercars.com.ua/"><em>KV-Intercars</em></a><em>”. Все починалося з славнозвісних євроблях в той час, коли в Україну завозилося все що їде. Але ми привозили завжди хороші автомобілі. Наша мета не змінилася — привезти класний автомобіль, щоб люди знали що ми працюємо на якість.</em></p><ul><li><strong>Що посприяло бажанню почати займатися автомобілями? Розкажи як все починалося</strong></li></ul><p><em>Зрозуміло, що спочатку в нас не було досвіду в цій сфері. Ми його отримали працюючи в іншій компанії, як посередники. Ми з Дмитром побачили, що в нас є якесь розуміння, чого хочуть люди, а в тієї компанії цього не було. В якийсь момент ми намагалися достукатися, сказати як було б краще працювати з клієнтами, але в силу якихось обставин (чи можливо тут зіграло его), нас ніхто не чув. Ми собі вирішили, що це чужий бізнес і як хочуть нехай так і роблять. Єдине, що це підштовхнуло нас створити власний проект. Ми знали, що ми можемо зробити для людей, щоб вони залишилися задоволеними. Ми провели дуже багато зустрічей з компаніями, які дозволили займатися автомобілями зі США напряму. В нас є свої люди за океаном, представники у портах, всі процеси автоматизовано, застраховано. Порівняно з тим часом, коли ми привозили автомобілі з Європи, у нас зараз набагато більше можливостей працювати просто з офісу за комп”ютером. Якість роботи набагато більша за рахунок того, що є партнери які надають нам хороші послуги з доставки авто.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/820/1*nBS6o8HIHtHyyzKgy03szQ.jpeg" /></figure><ul><li><strong>В чому особливість вашого бізнесу? Що є вашою перевагою?</strong></li></ul><p><em>Ми любили автомобілі з дитинства. Не знаю, як в інших, але тоді здавалося, що “класні машини” — це щось з категорії фантастики, щось недосяжне і для обмеженої кількості людей. Наша філософія — автомобіль має бути доступний для кожного! Ми намагаємося давати найнижчі ціни і по доставці, і за власну комісію. Якщо хтось знайде компанію, яка бере меншу комісію за свої послуги — доставка з нас =) Ми працюємо як і збюджетними, так і з люксовими варіантами, клієнти є по всій Україні і я думаю це більше може говорити про переваги нашої компанії.</em></p><ul><li><strong>Впевнена, що в такій діяльності було багато незапланованих моментів. Розкажи про якусь історію факапу</strong></li></ul><p><em>Справді, таке було і буде в усіх бізнесах. На старті ми в принципі розуміли, як все працює, але зіткнулися з тим, що не завжди пропоноване відповідає дійсності. Ми купуємо автомобілі на аукціоні в США і просто недогледіли та придбали авто з більшими пошкодженнями, ніж було заявлено. Візуально авто було хороше, але всередині неочікуваний “сюрприз”. Це був перший наш клієнт, але ми знайшли вихід, відшкодували витрати і отримали постійного покупця! Хтось вбачає в таких ситуаціях факап, а хтось можливості. Для мене важливо, щоб кожен був задоволений тим, що отримує.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*eUXq5Mf_vdyq_o3qdbogUQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/828/1*HBdoWZIVlT7kpkyHTqvtFQ.png" /></figure><ul><li><strong>Хто ваша аудиторія? Як ти можеш її охарактеризувати?</strong></li></ul><p><em>Вазагалі наша аудиторія дуже різноманітна, проте ми робили маркетингове дослідження і дізналися, що основну масу клієнтів складають чоловіки 35–55 років (72%), які купують авто для себе. Решта 28% — це, звісно, і жінки, і люди які працюють з СТО та автозапчастинами, і так далі.</em></p><ul><li><strong>Що найскладніше в роботі з клієнтами?</strong></li></ul><p><em>Я займався різними бізнесами і мене не напружує тісний контакт з клієнтами. В мене колись був магазин морепродуктів і я кожен день комунікував з людьми…з великою кількістю людей! Взагалі потрібно враховувати, хто перед тобою і чого він хоче. Тобі треба вчитися в будь-якій ситуації задовільнити потреби людини, яка хоче щось в тебе придбати: не важливо креветки це чи авто. Для взаємної комунікації портібно постійно розвиватися самому, щоб знаходити спільну мову і з аграрієм, і з айтішником.</em></p><ul><li><strong>Що ти скажеш з приводу євроблях? На скільки позитивно/негативно ти розцінюєш дії законодавчих органів з приводу цього питання</strong></li></ul><p><em>Такий феномен, як “євробляхи” виник не на порожньому місці. Я вже трохи про це говорив, що в Європі автомобіль — це не розкіш! Враховуючи, скільки коштує навіть 30-річне авто в Україні та за кордоном — це небо і земля! Це все політика держави, яка вибудовувалася таким чином, аби зробити з машини велику цінність, запровадити великі податки. Ми не проти платити податки =) Просто не портібно ділити українців на “євробляхерів” чи ще когось. Держава має бути зацікавленою. Якщо кожен українець буде мати автомобіль — це буде дуже позитивно для розвитку того ж самого малого та середнього бізнесу: їздь Убером, займайся доставкою, будь мобільним. Завжди можна знайти якесь двостороннє рішення, але на мою думку, влада не зробила кроків назустріч в цьому напрямку. В руках “власть імущих” знаходяться автосалони, різні великі бізнеси і точки продажу і це просто не вигідно, як на мене.</em></p><ul><li><strong>Давай про бренд. Як ви працюєте над становленням і розвитком компанії “KV-Intercars”?</strong></li></ul><p><em>Я не бренд-менеджер і не маркетолог, але взагалі вважаю, що робота над брендом починається зі старту бізнесу і продовжується щодня. Це твоє обличчя, як тебе люди сприймають. До речі в кінці 2019 року, ми задумали великий ребрендинг, реалізували його у співпраці з талановитими дизайнерами, розробниками і маркетологами з Вінниці, обновили сайт. Ми зробили паузу, подивилися що ми зробили, що нам подобається, а що ні і запланували якими ми хочемо бути у 2020. У новий рік ми зайшли не просто з новим сайтом, новим лого, новим баченням і новими партнерами.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*nsyjtv1G1WZ9yzVn_BihkQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*eUbck96aQvntRPG1ief3rQ.jpeg" /></figure><ul><li><strong>Чи вплинув карантин та існуючі обмеження на ваш бізнес? Як ти оцінюєш ситуацію по відношенню до вашого напряму бізнесу?</strong></li></ul><p><em>Плани з розвитку і масштабуванню бізнесу, думаю, змінилися в кожного підприємця. Враховуючи, що є компанії, які займаються авто виключно з Європи, а кордони зараз закриті і вони не можуть провозити ніякі вантажі. Ми працюємо у звичному режимі, намагаючись максимально комунікувати зі всіма сторонами в онлайні. Порти працюють, просто є деякі зміни в розкладі руху кораблів, оскільки вони проходять додаткову дезінфекцію в кожному місті, де зупиняються. Також на час карантину ми запропонували акцію — ще більша знижка на наші послуги. Були побоювання, що клієнтів стане менше, натомість ми бачимо і говоримо про це людям, що зараз найкращі умови, щоб брати автомобілі. Ринок США трохи “просів”, адже великій частині покупців з Європи зараз не до того. Ми не робимо ставку на надприбуток, а швидше на збільшення бази клієнтів.</em></p><ul><li><strong>Як вибрати «свій» автомобіль? Чи є універсальні рекомендації?</strong></li></ul><p><em>Це складне питання особисто для мене, адже коли я тільки починав займатися цим бізнесом, я сідав в кожне авто і такий “оце клас! і цю хочу! заверніть два!”. Але зараз мені довелося поїздити на різних авто і я до них став спокійніший. Взагалі я переконаний, що автомобіль — це емоція і якщо він не викликає у вас радості — це не ваш варіант. В будь-якому випадку, ми даємо рекомендації, опираючись на ряд можливостей і вподобань клієнтів. Перед тим як купити авто, можна навіть підійти до когось на вулиці і попросити розказати про цю машину, сісти в неї, відчути чи вона підходить вам. А все що від нас залежить — ми органіюзуємо якнайкраще.</em></p><p><strong>Сайт KV-Intercars </strong><a href="https://kvintercars.com.ua/">https://kvintercars.com.ua/</a><br><strong>Telegram</strong> <a href="https://t.me/kv_intercars">https://t.me/kv_intercars</a></p><p><strong>Telegram Wazzap|Brand </strong><a href="https://t.me/wazz_ap">https://t.me/wazz_ap</a></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=e51a4a53c457" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
    </channel>
</rss>