<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/" xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" version="2.0" xmlns:cc="http://cyber.law.harvard.edu/rss/creativeCommonsRssModule.html">
    <channel>
        <title><![CDATA[Stories by Yasmina T on Medium]]></title>
        <description><![CDATA[Stories by Yasmina T on Medium]]></description>
        <link>https://medium.com/@yasminatamasha?source=rss-91e63ce607f7------2</link>
        <image>
            <url>https://cdn-images-1.medium.com/fit/c/150/150/0*ml5VMxlle6SbW0pz.</url>
            <title>Stories by Yasmina T on Medium</title>
            <link>https://medium.com/@yasminatamasha?source=rss-91e63ce607f7------2</link>
        </image>
        <generator>Medium</generator>
        <lastBuildDate>Tue, 17 Nov 2026 06:42:58 GMT</lastBuildDate>
        <atom:link href="https://medium.com/@yasminatamasha/feed" rel="self" type="application/rss+xml"/>
        <webMaster><![CDATA[yourfriends@medium.com]]></webMaster>
        <atom:link href="http://medium.superfeedr.com/" rel="hub"/>
        <item>
            <title><![CDATA[To whom (him) it will concern]]></title>
            <link>https://medium.com/@yasminatamasha/to-whom-him-it-will-concern-e40b3992ffca?source=rss-91e63ce607f7------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/e40b3992ffca</guid>
            <category><![CDATA[love]]></category>
            <category><![CDATA[life-lessons]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Yasmina T]]></dc:creator>
            <pubDate>Wed, 12 Oct 2016 19:41:08 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2016-10-13T11:40:08.146Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<blockquote><em>I don’t expect you to be handsome. External beauty flies away with time.<br>I don’t expect you to be rich. I don’t value material things.<br>I don’t expect you to have big muscles. They are not what make person truly strong.<br></em>I will ask you for <strong><em>8 things</em></strong>. These 8 things will make me the happiest girl on this planet. <em>And you want me to be happy, right?</em></blockquote><h4>Be honest with me.</h4><p>Honesty — something that I value the most in my entire life. That’s why I will never forgive your lies. Even if you are afraid that truth will hurt me, be sure, your lies will hurt me even more. If you feels something wrong between us, if you see that those dress doesn’t suits me at all, if the dinner I cooked for you was not tasty, if you, <em>oh God</em>, killed 5 people in the past, if your best friend/mom/sister hates me, if you cheat on me and you regret or you cheat and you don’t cause <em>you don’t love me any more</em>, JUST BE HONEST. I will feel down, guilty, depressed, offended, mad, broken, abandoned… I may blame you, sure, but I’ll always respect your courage to tell me the truth.</p><h4>Be ready for my honesty.</h4><p>I will tell you about everything what’s on my mind. Just because I will trust you. And it won’t obligatory mean that you will like it. Moreover, I’ll talk about problems we might have, point on your weaknesses, say what I find not acceptable about your habits or lifestyle. <em>But</em> also I will talk about things I like about you, why I’m proud of you, inspire you with your strengths. I won’t expect both of us to be perfect. But I will do my best in striving to become better. And I know you will do the same.</p><h4>Share my values.</h4><p>I’m almost sure it will be the easiest part. It won’t be a problem for you to share my values. Just because they’re your values too. Yes, dear, we believe in same things and you already know it. Common values are something that keep people with each other, <em>am I right</em>?</p><h4>Challenge me.</h4><p>Push me out of boarders and limits. Dare me to do crazy things. Let’s skydive, let’s go places, let’s live one year in Kenya/Nepal/middle of nowhere/Moon (<em>underline what’s necessary</em>). Encourage me to improve and improve together with me. Be my personal coach, my mentor, my life teacher. Empower my development, lead me by your own example. Cause you remember that we both strive to be better versions of ourselves. Not for each other, but for each of us personally.</p><h4>Respect me.</h4><p>Respect my decisions, my dreams, my believes, my life goals. I don’t expect you to follow my dreams unless they are your dreams too. I just ask you to understand and respect them. Be sure that I will do the same. I may even sacrifice some of them to support yours. And if I do it, respect it, appreciate it. Maybe one day will come your turn to make a same sacrifice. And if it comes, do it only if you are ready for it and tell me if you are not (<em>remember, I wanted your honesty</em>). We are equal and our dreams are equally important. And we are sharing the same life vision, <em>do we</em>?</p><h4>Respect your family too.</h4><p>Love your parents and siblings. Respect them. Take care of them. Cause if you don’t, how can I be sure you will respect mine? <em>Ours?</em></p><h4>Talk to me.</h4><p>Tell me about your fears, thoughts, feelings, desires, challenges. I’m looking forward to find out about what you love and what you hate. I want to know that your favorite color is green, that you are allergic with oranges, that you find Monica Bellucci hot, that at the age of 17 you crashed your father’s car… Open your heart for me. Share with me. <em>I fucking need it.</em></p><h4>Believe in what you do and do what you believe in.</h4><p>I want you to be happy. You fed up of your accountant job? So fuck it, let’s quit. I don’t care how much good is it payed. I don’t need this money. It won’t make you happy, it won’t make us happy. Launch your own ice-cream making company, become a singer, a taxi driver or <em>whatever</em>. I don’t really care until you really <em>believe</em> in and <em>love</em> what you are doing. Be sure that I support you in it. I won’t be jealous you make love with your job. I swear. You respect me and respect my believes, <em>so why shouldn’t I respect yours</em>?</p><p><em>Yours. Faithfully.</em></p><p><em>Music of the moment: </em><a href="https://www.youtube.com/watch?v=lp-EO5I60KA"><em>Ed Sheeran — Thinking Out Loud</em></a></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=e40b3992ffca" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Happiness comes on schedule]]></title>
            <link>https://medium.com/@yasminatamasha/happiness-comes-on-schedule-70d92a584afa?source=rss-91e63ce607f7------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/70d92a584afa</guid>
            <category><![CDATA[lifestyle]]></category>
            <category><![CDATA[living-abroad]]></category>
            <category><![CDATA[life-stories]]></category>
            <category><![CDATA[life-goals]]></category>
            <category><![CDATA[happiness-in-life]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Yasmina T]]></dc:creator>
            <pubDate>Sun, 18 Sep 2016 20:58:00 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2016-09-18T21:09:57.273Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*JB0EzMVUMuGiahqIEvNIiw.jpeg" /></figure><p>Traveling by plane has it’s own unified system. Luggage check-ins, boarding passes, passport controls and around an hour of waiting for departure. Some hours in the air, again passport control, waiting for luggage, and you can start following your after arrival plan in a city of destination. So simple and so the same within mostly every country of the world, isn’t it?</p><p>Life is also a journey. But even it’s similar to the airport travels, never has a strict schedule. A plane with destination <em>«Love of my life»</em> won’t come in the age of 19, boarding for the flight <em>«Successful career»</em> for sure will last several years, on a <em>«Soul control»</em> you will definitely be tired of questions for letting you pass forward and seems like some more efforts will be needed to finish building a terminal with a name <em>«Internal freedom»</em>.</p><p><strong><em>Happiness has it’s own timeline.</em></strong> And even if you go and complain that life turns to be not as it was indicated on the ticket, the only answer will be <em>«Sorry, it’s not our competence. This situation happens often»</em>.</p><p>When I was 16, I had the imprudence to make BLP (<em>«The Big Life Plan»</em>).</p><p><strong><em>Here it is:</em></strong></p><blockquote>16 y.o. — determine direction in which I want to work and develop myself during all professional life;<br>17 y.o. — fluently speak three foreign languages (English, French, Italian);<br>18 y.o. — meet my OO (<em>«The Only One»</em>);<br>19 y.o. — get a job in my dream international company («Big 4» or FMCG);<br>20 y.o. — go to master studies to France (Toulouse or Lion);<br>21 y.o. — start an internship in a french company;<br>22 y.o. — buy LRC (<em>«The Little Red Car»</em>);<br>23 y.o. — get married with my OO (those one, who I’ve met in the age of 18);<br>24 y.o. — we finally move to Europe (Belgium, France or Switzerland);<br>25 y.o. — first son is born;<br>27 y.o. — second son is born;<br>30 y.o. — have my own restaurant;<br>35 y.o. — daughter is born.</blockquote><p>I guess no need to add that I planned names and majors of studies for each of my three kids, breeds of two dogs and cat that we will have and even color of the curtains in our bedroom with my husband!</p><p>If you read till this place, now you should be really terrified with monumentality of this plan and my teenage maximalism, cause that’s, to be honest, what I feel after finishing writing it. <em>Scaring, right?</em></p><p>Those people who know me more or less close can confirm that I failed on each and every stage. Completely. <em>But can I consider it as a true failure?</em></p><p><strong><em>Here is a current state.</em></strong> <br>In less than two months my age will consist of two twos. I’ve moved for one year to a country with a culture that 100% different from Ukrainian one to get my professional experience. Have 4 years work experience in diverse fields and don’t plan to stop adding more diversity to it. I spent 1,5 year in the biggest youth organization in the world and have changed approximately 500+ lives there, including the most important life — my own one. I feel not reedy at all to settle down in one place working from 9 to 6 to ensure myself ephemera <em>«stability»</em> but vice versa, won’t be surprised in one year to find myself on the other part of the world working on solving migration issues or problem of inequality. Moreover, a word <em>«marriage»</em> makes my face looks like this:</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/520/1*Xo8NdjdWdyxYPhkkJ5OXfg.gif" /></figure><p>I don’t make <em>BLPs</em> any more, I set small and big goals with deadlines and, what’s the most important, achieve it. I don’t create myself limits that push me under general standards like <em>«But s/he in your age…»</em>. I leave some space for life improvisation cause I believe that everything comes on schedule. Its own schedule.</p><p>Now when somebody asks me what do I plan in one year, I every time add <em>«Inshallah»</em> after an answer. Just because I don’t know for sure, and it’s exciting. Two months of living in Arabic countries add a bit of romanticism to my life, why not. Maybe I finally on my way to happiness?</p><p><strong><em>Fasten a security belt while seated. We wish you a pleasant and comfortable journey.</em></strong></p><p><strong><em>Taking off.</em></strong></p><p><em>Music of the moment: </em><a href="https://www.youtube.com/watch?v=9jwV3XG2rk8"><em>Валентин Стрыкало — Кладбище самолетов</em></a></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=70d92a584afa" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[It’s all about people.]]></title>
            <link>https://medium.com/@yasminatamasha/its-all-about-people-ef50b2e16b06?source=rss-91e63ce607f7------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/ef50b2e16b06</guid>
            <category><![CDATA[tunisia]]></category>
            <category><![CDATA[culture]]></category>
            <category><![CDATA[living-abroad]]></category>
            <category><![CDATA[ukrainian]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Yasmina T]]></dc:creator>
            <pubDate>Tue, 23 Aug 2016 09:22:56 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2016-08-23T10:46:37.252Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/640/1*OI0tt2xRHgFdAHXb-V9eIg.jpeg" /></figure><p>Що відрізняє одне місто Тунісу від іншого?<br>На перший погляд, це зовсім очевидні речі. Десь інфраструктура краще, десь пляжі чистіші, десь краєвиди приємніші… Це все і ще кілька сотень речей лежить на поверхні. Але це все не те.</p><p>Я ось уже 3 тижні живу в столиці Тунісу — Тунісі (так, в Північній Африці з фантазією не дуже). І все тут, здавалося б, чудово. Місто велике, досить розвинене, піти є куди, ввечері ходити вулицями безпечно. Але все ж чогось таки мені не вистачало. І цими вихідними я схопила рюкзак і, сказавши своїм сусідам “до завтра”, вирушила додому. 3 години в дорозі, які здавалися вічністю. 3 години нетерплячого очікування. І ось вони, ці рідні обличчя. Так, я вдома. Я у Сфаксі.</p><p>В’їхали в місто. Дивлюсь у вікно. Пройшло два роки, а нічого не змінилося. Все ті ж промислові пейзажі, безкінечні ряди традиційних кафе і фастфудів і дорожній рух, від якого паморочиться в голові. Так, в Сфакс не приїжджають за новою порцією туристичних вражень. Тут не знайдеш ні фешенебельних готелів, ні туристичних місць. Окей, тут навіть туристів не знайдеш. Але є в цьому місті своя унікальна особливість, якої ніде в Тунісі більше не зустрінеш. І ця унікальність — люди.</p><p>Якщо б існувала премія з людяності, гостинності та щирості, її б отримали жителі Сфаксу. Принаймні я б їм цю премію без зайвих роздумів віддала. Я знаю із добру сотню людей з цього міста, з більшістю з яких я знайома ось уже два роки. І яка б життєва ситуація не складалася, вони завжди були поряд. Поряд, щоб допомогти, щоб підтримати. А потім, щоб і весело з цього поглузувати і до сліз насміятися. Для мене всі ці люди особливі, тому їх неможливо не любити.</p><p>Не їдьте в Сфакс, щоб піти на дивовижний пляж, прогулятися туристичною Медіною, зробити купу фото біля блакитних дверей та закінчити вечір в модному закладі. Приїжджайте сюди за теплими сімейними вечерями, за пряним ароматом старого ринку, за глибокими розмовами за чашкою арабської кави чи м’ятного чаю в одному із сотні затишних кафе, а також за нічними поїздками вулицями міста, де не існує ніяких правил. Мій Сфакс is all about this. Знайдіть свій власний.</p><p><em>Music of the moment: </em><a href="https://www.youtube.com/watch?v=nYh-n7EOtMA"><em>Sia — Cheap Thrills</em></a></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=ef50b2e16b06" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Explore Tunisia: подивитись на Сус по-новому]]></title>
            <link>https://medium.com/@yasminatamasha/explore-tunisia-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8C-%D0%BD%D0%B0-%D1%81%D1%83%D1%81-%D0%BF%D0%BE-%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D1%83-a39b2f9ded67?source=rss-91e63ce607f7------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/a39b2f9ded67</guid>
            <category><![CDATA[tourism]]></category>
            <category><![CDATA[ukrainian]]></category>
            <category><![CDATA[tunisia]]></category>
            <category><![CDATA[travel]]></category>
            <category><![CDATA[living-abroad]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Yasmina T]]></dc:creator>
            <pubDate>Wed, 17 Aug 2016 10:53:42 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2016-08-17T10:53:42.905Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p><em>Спочатку хотіла, щоб цей пост був англійською, але української мови в моєму житті зараз так мало. Тому сьогодні буде про Сус. Українською. І ніяк інакше.</em></p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/640/1*LgGLtd5BvwOTAXL3JKClOg.jpeg" /></figure><p>Що ви знаєте про Сус? Якщо хоч трошки цікавилися такою країною як Туніс, то максимум — що це велике туристичне місто і що тут був теракт рік тому. Чесно кажучи, це все, що я знала про Сус. До цієї неділі. Незважаючи на те, що я тут вже вдруге, я відкрила для себе це <em>ще-одне-туристичне-місто-Тунісу</em> зовсім з іншого боку. Чи то компанія була інакша, чи ціль поїздки відрізнялася, чи то я подорослішала… А може просто Сус змінився і нещодавний кривавий випадок розділив історію міста на <em>до</em> і <em>після</em>? Питання досить риторичне, але давайте про все по порядку.</p><h4>Сус — це як Рим без гарного піару, але зі східним присмаком.</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Q8t1GAGA8WQDDRAXzBc2Sw.jpeg" /></figure><p>Знаєте, я тут загалом ніколи не втомлюся повторювати, що <em>весь</em> Туніс — це нерозкручена Італія (<em>запевняю як людина, яка була і там, і там двічі</em>). А виною тому спільна історія, яка бере свої початки ще з часів Римської імперії. Тут і другий за величиною, але перший за збереженістю, в світі Колізей (<em>спойлери, спойлери!</em>), і безліч історичних пам’яток, і руїни античних міст. Але сьогодні не будемо відволікатися. Тому, Сус. Що тут подивитися, якщо ви вже тут раптом опинилися, або ж чому варто сюди приїхати і що побачити?</p><p>По перше, це, звісно, <strong><em>Medina de Sousse</em></strong>. Медіна, в перекладі з арабської, власне і означає місто. Кожне місто в Тунісі має свою медіну, в кожному місті вона різна, але в Сусі, як на мене, одна з найкращих.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*lDiODkhacHSmLKTwmvV7xw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/767/1*_yorV-qOhHlOgcPEoh3Czg.jpeg" /></figure><p>Величезна середньовічна фортеця, в середині якої — лабіринти вузеньких вуличок, сувенірні крамнички, традиційні кафе, і, звичайно ж, <strong><em>двері, двері, і ще раз, двері</em></strong>. Двері в Тунісі — окреме культурне надбання, якому можна буде присвятити цілий пост, адже кожна з них має свою історію і свою цінність. Але будьте обачні, бо деякі з них — двері звичаних будинків, де живуть люди, тому іноді можуть бути awkward моменти.</p><p>Так, в медіні вирує повсякденне життя. Квартири чи будинки тут передаються від батька до сина, тому живе тут переважно корінне населення міста. Та на відміну від більшості європейських міст, жити тут не так вже й престижно. Зазвичай центр міста вважається недорогим районом для життя, бо будинки тут старі, вулиці брудні і автівку нема як припаркувати.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/746/1*SYqxgr50j1EoEA2Nu24JKQ.jpeg" /></figure><p>Гуляючи медіною можна легко зустріти місцевих жителів, а також легко загубитися. Тому не дивно, що коли наша міжнародна четвірка заблукала і з відчаєм вимовила “<em>Where are we?</em>”, то у відповідь почула “<em>You are in Medina!</em>” від літнього чоловіка, що проходив повз. Після чого, дядько люб’язно почав нам розповідати про різні цікаві факти з життя міста, показувати небанальні пам’ятки, а також жалітися на своє непросте життя. <em>І ось тут знову будьте обережні!</em> Якщо хтось береться вам допомагати, а по вам видно, що ви турист і арабською не говорите, то чекайте, що вас попросять “<em>позолотити ручку</em>” на прощання. Чи справді цей дідусь архітектор на пенсії, в якого два роки тому померла дружина зі Швейцарії, ми ніколи напевно не дізнаємося. Але знає він про місто достатньо, був нам люб’язним гідом і провів екскурсію в півтори години — це факт. Тому коли він ненав’язливо натякнув про гроші, ми дали йому 5 динарів і на тому розпрощалися. Але все може закінчитися не так мирно і цивілізовано, тому <em>be careful</em>.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/746/1*LQOYBGK9Dd0Smo0Ct6GVww.jpeg" /></figure><p>Як і в кожній медіні, в Сусі можна знайти нав’язливих торговців різним туристично-сувенірним непотребом, традиційний базар, крамнички з сумнівним золотом, а також місце, де поїсти. Але в медіні Сусу, до того ж, знаходиться один з найбільш вражаючих музеїв Тунісу (<em>якщо, звісно, ви любите музеї</em>) — <strong><em>археологічний музей</em></strong>. Тут зібрана одна з найбільших колекцій римських мозаїк та скульптур, а також інших археологічних знахідок. Музей має велику територію, де можна відпочити від пекучого сонця, подивитися на місто з висоти оглядових майданчиків, а також зробити декілька безглуздих фото, як ось це, наприклад (<em>в наше виправдання можу сказати, що був уже кінець дня і ми були дуже втомлені</em>):</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*-LN6D3O5BroF-VpC7QlzlA.jpeg" /></figure><p><strong>Для довідки:</strong> квиток вартує 9 динарів (<em>і то трохи багато</em>), але якщо ви студент і у вас є дійсний міжнародний студентський ISIC , то для вас вхід до музею абсолютно безкоштовний (<em>і не тільки до археологічного, а взагалі до всіх музеїв Тунісу</em>).</p><h4>Сус — це майже як Монако, але значно дешевше і своєрідніше.</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*9mMlqQzvJjP8OgmOX_5Sng.jpeg" /></figure><p>Перейдемо від Сусу вражаюче-історичного до Сусу курортно-туристичного. Давайте будемо відвертими, сюди всі їдуть за морем і пляжем. Саме тому тут цілий парад дорогих і не дуже готелів вздовж всього узбережжя. Більшість пляжів тут — приватна власність готелів і, за логікою, туди має бути неможливо потрапити. Але ось вам фото в доказ того, що з безпекою на готельних пляжах не все гараз і після сумнозвісного теракту. Ми без проблем спустилися на приватний пляж, через який без перешкод вийшли до басейну і території готелю. А що якби ми були не група дівчат, вдягнених не як на пляж (<em>ми всі були у джинсах та закритому взутті</em>), а група, припустимо, не дуже мирно налаштованих осіб? Не хочеться навіть про це думати. <em>Для довідки</em>, теракт річної давнини трапився саме на одному з цих пляжів. Особисто для мене, питання як таке могло трапитися зняте.</p><p>Всі ці шикарні пляжі знаходяться в туніському Монако під назвою <strong><em>Port el Kantaoui</em></strong>.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*U0zXqju_RFqojMn65HMQOA.jpeg" /></figure><p>Ми жартома назвали цю місцину “<em>Діснейленд для туристів</em>”, бо так воно і є. Тут можна знайти все: сувенірні крамниці, атракціони, ресторани і бари, зоопарк, прогулянки на човнах, фото з мавпочками… Будь який каприз за ваші гроші, завзвичай не маленькі. Але бути в Сусі і не приїхати в Ель Кантауі, то як бути в Парижі і не сходити до Ейфелевої вежі. Тому відзначу це місце як типово-обов’язкове до відвідування.</p><h4>Сус — це щоб зрозуміти, на скільки Туніс різний.</h4><p>Після того, як побуваєш в Сусі стає зрозуміло, що в Тунісу багато граней. Тут поряд мирно співіснують курортна інфраструктура і велична історія, нечесні особи, які наживаються на необачливих туристах, і відкриті та доброзичливі люди, бурхливе нічне життя і розмірені прогулянки порожніми вулицями старого міста. Тут легко знайдеш те, що шукаєш, так само як і легко отримаєш більше, ніж очікуєш.</p><p><em>Сус такий різний. Можливо саме тому і змушує мене легко у себе закохатися. Ось уже вдруге.</em></p><p><em>Music of the moment: </em><a href="https://www.youtube.com/watch?v=o6b9JpBFjd4"><em>Major Lazer — Powerful (feat. Ellie Goulding &amp; Tarrus Riley)</em></a></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=a39b2f9ded67" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Х’юстон, у нас проблеми]]></title>
            <link>https://medium.com/@yasminatamasha/%D1%85%D1%8E%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BD-%D1%83-%D0%BD%D0%B0%D1%81-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B8-d46cfa725ea2?source=rss-91e63ce607f7------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/d46cfa725ea2</guid>
            <category><![CDATA[life-lessons]]></category>
            <category><![CDATA[positive-thinking]]></category>
            <category><![CDATA[living-abroad]]></category>
            <category><![CDATA[problem-solving]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Yasmina T]]></dc:creator>
            <pubDate>Sat, 13 Aug 2016 20:07:41 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2016-08-13T20:08:44.685Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/500/1*9pd0DNb_4XvS-8Bq9xrcQg.gif" /></figure><p>Розкажи мені про свої проблеми і я скажу тобі хто ти.</p><p>Коли оточений представниками різних країн і національностей, відкриваєш для себе багато цікавого. І це не лише культури, традиції, звички, акценти, а й відношення людини до проблеми та її поведінка у стресових та кризових ситуаціях. Зараз в будинку, де я живу, назбиралася така вибірка різних людей, що просто соціологічний рай. І хоч я далеко не соціолог, спостерігаючи за людьми, починаю відкривати для себе багато нового.</p><p>Два тижні спілкування і співпроживання з представниками 8 національностей допомогли мені зробити наступні висновки-припущення стосовно відносин людина-проблема, якими було б непогано поділитися.</p><blockquote>Ми схильні перебільшувати.</blockquote><p>Особливо це стосується жінок. Як тільки на нашому шляху з’являється якийсь негаразд, ми включаємо в дію усі наші внутрішні таланти та турботу, щоб виростити його до рівня проблеми. Таким чином, не проблеми нас знаходять, а зовсім навпаки, ми самі їх стоворюємо.</p><blockquote>Масштаб проблеми визначається зовсім не її розміром, а нашим ставленням до неї.</blockquote><p>Ніч в палатці хтось може вважати глобальною проблемою, а інший — цікавим досвідом. Іноді для того, щоб вирішити проблему варто просто зміти свої ставлення до неї. І вуаля.</p><blockquote>Позитивне мислення — панацея від негараздів.</blockquote><p>Є в мене подруга, яка ненавидить, коли її заспокоюють фразою “<em>все буде добре</em>”. Але так вже трапилося, що я така людина, яка відверто у це вірить. Просто тому, що я знаю, що по іншому бути не може. Можливо саме тому я найчастіше абсолютно спокійна в будь-якій кризовій ситуації.</p><p>І нехай я зараз перечитую написане і все це виглядає дуже приторно-солодко, я на всі сто переконалася у вищесказаному.</p><p><em>З позитивним настроєм пішла планувати завтрішню подорож.</em></p><p><em>Music of the moment: </em><a href="https://www.youtube.com/watch?v=97xnWVZYq_Q"><em>Krewella — Enjoy the Ride</em></a></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=d46cfa725ea2" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Lifestyle: чому мені ніколи не стати party girl]]></title>
            <link>https://medium.com/@yasminatamasha/lifestile-%D1%87%D0%BE%D0%BC%D1%83-%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%96-%D0%BD%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8-%D0%BD%D0%B5-%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8-party-girl-a47c46b0b500?source=rss-91e63ce607f7------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/a47c46b0b500</guid>
            <category><![CDATA[lifestyle]]></category>
            <category><![CDATA[living-abroad]]></category>
            <category><![CDATA[nightlife]]></category>
            <category><![CDATA[tunisia]]></category>
            <category><![CDATA[party]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Yasmina T]]></dc:creator>
            <pubDate>Thu, 11 Aug 2016 12:17:02 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2016-08-12T07:37:10.541Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Xb-k9tA98Bjp1tsW_wVX0g.jpeg" /></figure><p>Добігає кінця другий тиждень мого перебування в Тунісі. І, як то кажуть, a little party never killed nobody навіть якшо завтра на восьму на роботу. Тому на запрошення приєднатися до моїх друзів та поїхати в місцевий нічний клуб я, не довго думаючи, відповіла “так”. Двох годин в клубі вистачило, щоб відчути tunisian party experience, трошки потанцювати, випити один (<em>явно не найкращий на моїй пам’яті</em>) мохіто та назавжди зрозуміти, що вечірки у їх туніському розумінні — то не моє.</p><p>Почалося все з того, що ми з друзями поїхали забирати ще двох дівчат, які мали до нас приєднатися. І коли я побачила весь кропіткий процес зборів типової туніської дівчини на вечірку, то знайшла першу причину, чому мені ніколи не стати party girl.</p><blockquote>Причина #1: я занадто лінива.</blockquote><p>Волосся обов’язково повинно бути вирівняне і вкладене, іншого не дано, а пів години накладання багаторівневого макіяжу обличчя, очей, губ і грудей (<em>грудей, Карл!</em>) — задача для справжнього маляра-штукатура з кваліфікацією. Після чого вдягаються туфлі з підбором 15 см + (<em>щоб провести в них всю ніч танцюючи</em>) і одяг, який максимально вигідно відкриває всі стратегічно важливі частини жіночого тіла. І тільки методично завершивши цю багаторівневу підготовку, можна виходити в люди. <em>А що ви думали, тут ніхто гав не ловить, бо ж треба полювати на майбутнього чоловіка! </em><br>Тим часом, поки я дивувалася, як нічний клуб може бути місцем дислокації чоловіків, які шукають собі наречених, ми дісталися до місця призначення.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*9jf5eEUFtR6YBYdRn0eNtA.jpeg" /></figure><p>Ось тут, змушена визнати, я була приємно вражена. <a href="https://www.facebook.com/lecarpediemtunis/home">Carpe Diem</a> безперечно головний центр нічного життя в столиці Тунісу. Стильний майданчик під відкритим небом з якісною музикою, в який легко закохатися з першого погляду. Але, як завжди, є декілька АЛЕ: місця де присісти мало, всюди черги і не дуже тверезі люди.</p><p>До речі, про тверезість. Для тих, хто міг сумніватися, Туніс — суто мусульманська країна, тому алкоголь знаходиться під строгою забороною. Але в таких місцях молоді люди буквально go hard, тому часто виносить їх вже від 50–100 гр міцного алкоголю. А по завершенню вечірки всі ці молоді і веселі сідають за кермо своїх автівок і поспішають продовжити свято життя вже в інших місцях, бо заклад працює лише до другої ночі (<em>київським вечірам до ранку, привіт :)</em> ).</p><p>Але повернемося до головної мети відвідин таких місць більшістю туніської молоді. І у зв’язку із цим наступна причина, чому не бути мені королевою дискотек.</p><blockquote>Причина #2: якщо я і приходжу до клубу, то приходжу просто танцювати.</blockquote><p><em>Так, я іноземка. Так, в мене арабське ім’я. Ні, я не хочу з тобою познайомитися поближче. </em>Я тут просто для того, щоб провести час із друзями. Думаю, головну мету подібних розмов легко вловити. Напевно, немає місця краще для тих, хто шукає стосунків без зобов’язань.</p><p>Дівчата, якщо ви думаєєте, що чоловіки в арабських країнах нав’язливі, то ви ніколи не були в арабській країні по справжньому. Тому що, порівняно з нав’язливістю туніських мадмуазелей, сильна стать виглядає білими і пухнастими. Найчастіше саме дівчина робить перший крок. Як наслідок — звабливий вигляд і рухи, а також відверто “вішання” на “маладих і пєрспєктівних”. Ось тут і народжується остання і головна причина моєї нелюбові до клубів.</p><blockquote>Причина #3: я не прагну того, щоб на мене звертали увагу.</blockquote><p>Мені відверто байдуже, що про мене можуть подумати люди. Особливо, якщо я бачу їх вперше в житті чи не знаю взагалі. Я ніколи не стану демонстативно виставляти себе на всезагальний огляд, привертаючи увагу своїм макіяжем, одягом, танцями або ж чимось іншим. Я не шукаю знайомств без сенсу і стосунків без майбутнього. Я просто насолоджуюся проведеним часом в компанії небайдужих мені людей, хорошою музикою і моментом тут і зараз.</p><p>Вечірки — це весело. Не ходити на вечірки — ще веселіше. <br>Тому мій сьгоднішній план на вечір — багато піци та теплих розмов у хорошому закладі з хорошими людьми. Бо коли з тобою разом живуть люди з різних куточків світу, нерозумно такі можливості марнувати.</p><p><em>Із мріями про післяобідній сон.</em></p><p><em>Music of the moment: </em><a href="https://www.youtube.com/watch?v=B3eAMGXFw1o"><em>Rihanna — Bitch Better Have My Money</em></a></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=a47c46b0b500" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[P.S. Я люблю тебе]]></title>
            <link>https://medium.com/@yasminatamasha/p-s-%D1%8F-%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%BB%D1%8E-%D1%82%D0%B5%D0%B1%D0%B5-1864c9f5b9f4?source=rss-91e63ce607f7------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/1864c9f5b9f4</guid>
            <category><![CDATA[lifestyle]]></category>
            <category><![CDATA[ukraine]]></category>
            <category><![CDATA[kiev]]></category>
            <category><![CDATA[living-abroad]]></category>
            <category><![CDATA[cities]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Yasmina T]]></dc:creator>
            <pubDate>Wed, 10 Aug 2016 11:41:35 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2016-08-10T11:41:35.090Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>Після палкої дискусії в коментарях під однією з публікацій у Фейсбуці було висунута теза, що неможливо любити <em>“дома, кирпичи и фонтаны”</em>, а люблять міста за людей, які там живуть, чекають тебе і люблять.</p><p>Це змусило мене задуматися над цілою низкою речей. А чи справді я <em>люблю</em> те чи інше місто/місце/країну і що це взагалі за дивне таке слово “<em>любити</em>”, яке ліплять до першого ліпшого непотребу?</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/712/1*qAXQ86ruDHOI3ZaoEzdP5g.png" /></figure><p>Я пишаюсь тим, що народилась в Києві. Правда. Мене щораз чіпляють фрази типу “Львів у рази гарніший” або “ой, Київ просто велике місто, нічого особливого”. І хоч іноді й стає глибоко соромно за сміття на вулицях, недоречні висотки в історичному центрі та базари в підземних переходах, я маю за честь називати Київ своїм рідним містом. Тут народилися мільйони спогадів, тут прожито тисячі незабутніх днів, тут пройдено сотні кілометрів, тут десятки разів загублено і знайдено дорогу в незнайомому районі і кілька разів загублено і знайдено себе.</p><p>4037 км. Саме ця відстань відділяє мене від Києва ось уже декілька тижнів і продовжуватиме відділяти щонайменше декілька місяців. Цукрово-рожеві філософи говорять, що розумієш що любиш тільки коли відпускаєш. На цей раз змушена з ними погодитися.</p><p>Я <em>люблю</em> переповнені Софіївську і Михайлівську перед Різдвом вечорами, а ще більше — безлюдні, ранніми весняними ранками.</p><p>Я <em>люблю</em> запах метро на станції Золоті Ворота, який важко сплутати з чимось іншим, бо він для мене особливий.</p><p>Я <em>люблю</em> поїздки троллейбусом від Бесарабки до Перемоги через бульвар Шевченка пізніми вечорами, коли не потрібно нікуди поспішати і все сяє сотнями вогнів.</p><p>Я <em>люблю</em> червоний кавовий “Москвич” та какао з сиропом на Ярославівім Валу, де тобі завжди бажають гарного дня.</p><p>Я <em>люблю</em> могилянську атмосферу Контрактової площі, де можна сидіти біля Сковороди і пити каву, роздивляючись людей.</p><p>Я <em>люблю</em> перехід на Льва Толстого перед святами, коли все наповнюється запахом квітів і стає неможливо протиснутися між схвильованими чоловіками, які вибирають букети своїм рідним і коханим.</p><p>Я <em>люблю</em> стильні київські кав’ярні в центрі, де добре попрацювати, сидячи в куточку із ноутом, чи просто пити щось незвичайне і говорити з подругою годинами.</p><p>Я <em>люблю</em> лавки у парку Шевченка, які такі різні і цікаві, але всі завжди зайняті, а тому ти підсідаєш до незнайомця, який (о диво!) завжди цьому радий.</p><p>Я <em>люблю</em> скверик на Львівській площі просто тому, що тут багато спогадів, різалися шпаргалки перед екзаменом, святкувалися дні народження, готувалися пари і пилося багато кави і чаю.</p><p>Я <em>люблю</em> гуляти по Городецького влітку наодинці, задираючи голову вверх, роздивлятися неймовірної краси будівлі під акомпанемент оперних арій, що лунають з відкритих вікон консерваторії.</p><p>Я <em>люблю</em> мам, що гуляють з калясками, у спальних районах, бо їх так багато і вони всі такі щасливі.</p><p>Я <em>люблю</em> дивитись на Дніпро, їдучи з одного берега на інший, та щораз внутрішньо переборювати маленькі дитячі страхи мостів.</p><p>Я <em>люблю</em> трамваї. Я <em>люблю</em> київський ж/д вокзал. Я <em>люблю</em> вулиці Подолу. Я <em>люблю</em> київські театри.</p><p><strong>Так, я люблю Київ. </strong><br>І, сподіваюсь, це у нас взаємно.</p><p><em>Music of the moment: ONUKA — Це моє місто.</em></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=1864c9f5b9f4" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
    </channel>
</rss>