<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/" xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" version="2.0" xmlns:cc="http://cyber.law.harvard.edu/rss/creativeCommonsRssModule.html">
    <channel>
        <title><![CDATA[Stories by Iuliia Mazur on Medium]]></title>
        <description><![CDATA[Stories by Iuliia Mazur on Medium]]></description>
        <link>https://medium.com/@yuliya.vorona?source=rss-1a4b7e524ac8------2</link>
        <image>
            <url>https://cdn-images-1.medium.com/fit/c/150/150/1*dmbNkD5D-u45r44go_cf0g.png</url>
            <title>Stories by Iuliia Mazur on Medium</title>
            <link>https://medium.com/@yuliya.vorona?source=rss-1a4b7e524ac8------2</link>
        </image>
        <generator>Medium</generator>
        <lastBuildDate>Mon, 16 Nov 2026 20:50:08 GMT</lastBuildDate>
        <atom:link href="https://medium.com/@yuliya.vorona/feed" rel="self" type="application/rss+xml"/>
        <webMaster><![CDATA[yourfriends@medium.com]]></webMaster>
        <atom:link href="http://medium.superfeedr.com/" rel="hub"/>
        <item>
            <title><![CDATA[Дорогами Карпат]]></title>
            <link>https://medium.com/@yuliya.vorona/%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D0%BC%D0%B8-%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BF%D0%B0%D1%82-1a09a8ab9aef?source=rss-1a4b7e524ac8------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/1a09a8ab9aef</guid>
            <category><![CDATA[vacation]]></category>
            <category><![CDATA[bikes]]></category>
            <category><![CDATA[hiking]]></category>
            <category><![CDATA[ukraine]]></category>
            <category><![CDATA[mountains]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Iuliia Mazur]]></dc:creator>
            <pubDate>Sun, 09 Aug 2020 15:45:46 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2020-08-09T15:45:46.583Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>Люблю яскраві та емоційні подорожі, і завжди хочеться, щоб пережиті враження нагадували про себе ще довго. Важко зізнатися, але не могла подумати, що літній відпочинок в Україні здатен мене у цьому плані задовольнити, але він зміг! Завжди думала про Карпати лише як про зимовий відпочинок, а розповіді про літні кольорові пейзажі та мальовничі Карпатські схили не сприймала серйозно — як же я помилялася.</p><p>Обираючи куди ж поїхати я взагалі не вагалася, бо дуже хотіла нарешті побувати на о. Синевір, були якісь у мені слабкі уявлення, що це дуже гарне місце, і я не пожалкувала!</p><h3>Про маршрути</h3><p>Перш за все, я глибоко вражена кількістю туристичних маршрутів у Карпатах і тим, як вони непогано промарковані. Дуже сподобався сайт <strong><em>karpaty.rocks</em></strong> , де я і брала більшість ідей, і трохи доповнювала їх стежками, які бачила на OpenStreetMaps (не найкраща ідея для Карпат). У межах 20 км опцій було дуже багато. Але одразу відзначу проблеми, з якими довелося зіткнутися.</p><ul><li>Всі маршрути лінійні. Не знаю, як вам, але мені сумно повертатися тією ж дорогою. Плюс, я надаю переваги крутому підйому і пологому спуску, тому коли була можливість, то планувала маршрути саме у такому напрямку. З ситуацією «лінійності» кожен раз ми виходили по-різному: переключалися з одного маршуту на інший у точках їх перетину, стежки на <strong><em>openstreetmaps</em></strong>, таксі в один бік …</li><li>Деякі ділянки маршутів дуже занедбані. Добре, можливо, «занедбані» занадто сильне слово, але цими маршрутами ходить не так багато туристів. На деяких ми не бачили нікого (це порівнюється з ідеологічним сходженням на Говерлу — там стежка ніколи не загубиться) за весь день. Тому ділянки, особливо близькі до гірських струмочків, заростають. Височенною малиною, яка обплітається навколо ніг і рук і їх дряпає (так, мої ноги постраждали), молодими листовими деревами і ялинками, які треба буквально мало не виламувати, щоб просунутися, і високою травою звісно ж. Коли це трапилося вперше, у мене була паніка, бо не розумієш, коли це все скінчиться, і чи почнеться нормальна стежка знову, чи доведеться ще 5–6 км спуску дертися крізь цей ліс. Але стежка завжди знаходилася. Коли ми останній раз дерлися крізь ці хащі мене це навіть розважило. Найгірше було це робити разом з велосипедами, але про це згодом.</li><li>Повалені дерева. Перелізти чи перескочити через 1–2 дерева — це фаново. Коли вся стежка завалена стовбурами, з яких стирчить сухе гілля об яке дряпаєш і так пошкоджені малиною ноги — це погано. Обійти не вийде — хіба що прорубати поруч нову стежку. Коли треба через це все ще й велосипед перенести — це файний нічний жах.</li><li>Маршрути розраховані на кілька днів. Для таких ніжних міських людей, як я — це проблема. Я дерлася, дряпалася, була вимазана у всякому багні, один раз по кісточки загрузла у болоті — і це все нічого, бо увечері я знала, що буде душ і ліжечко. З рюкзаком і палаткою я б навряд чи захотіла таке переживати.</li></ul><h3>А ось і маршрути</h3><p>Я опинилася у захваті від Національного парку Синевір (500 га), тому більшість наших маршутів пролягала у ньому або захоплювала якусь частину. Мені аж сумно від того, як багато людей приїжджає подивитися на озеро, а це навіть не 1/3 від усієї краси, яка знаходиться у парку. Як не дивно, інших туристів на цих маршрутах було мало. Значно частіше зустрічалися збирачі чорниці, хоча теж не завжди.</p><p>Всі маршрути я викладаю так, як вони були заплановані, оскільки я нічого не трекала. Основна причина — у горах мені було більш важливо мати заряджений телефон, а не точне значення пройдених км або ще більш «корисної» інформації — спалених калорій. Будь-який трекер жере батарею нещадно, а на виході, паскуда, ще й інколи видає якісь помилки.</p><h4>1. На г. Мала Гропа з с. Синевір</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/629/1*z6JrbLfZOITfcsm2vmIBYw.png" /><figcaption>Трек <a href="https://www.komoot.com/tour/r234371549?ref=atd">https://www.komoot.com/tour/r234371549?ref=atd</a> дистанція 16 км, підйом=спуск 930 м</figcaption></figure><p>Це був наш перший маршрут і у мене таке враження, що ми його «пролетіли». Дуже швидко піднялися і спустилися, загальний час менше 4 год вийшов. На цьому маршруті я оцінила «недосконалість» туристичних ходів, бо щоб зробити його круговим довелося йти дорогою селом, а нас сильніше змучувало, ніж підйом у гору (там і прохолодніше, і дерева захищають від сонця). Першопочатковий план був спуститися дорогою до с. Негровець (південніше) і розширити дистанцію, але і так вийшло непогано. Лишилися сили на наступний день.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*epT8XWDKxE2j8Q1tkeDLEw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*I4tPS4AC2smw7ZT8c4ZF3w.jpeg" /><figcaption>Вершина Малої Гропи</figcaption></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*u64gUgVBdb0E4YevaRGHrQ.jpeg" /><figcaption>с. Синевір</figcaption></figure><p>Як тільки ми трохи підняли з села угору нас зустріли поля з квітами. Я навіть уже і не пам’ятаю, щоб бачила стільки кольорів разом, і аромат — трохи сухуватий, не солодких квітів. Сам підйом до Малої Гропи крутий, дорога мокра (по ній постійно біжать гірські струмки) і кам’яниста. Не можу сказати, що схил дуже комфортний. Сама вершина мальовнича, так само як і спуск з неї — це вже частина туристичного маршуруту, збитися з якого складно. Хащі не зустріли. Приємним сюрпризом був підвісний місток у селі через річку. Як потім з’ясувалося не рідкість, але всеодно весело :). Міні-<em>висновок</em>: у Карпатах повно чорниці!</p><h4>2. Від о. Синевір до смт. Міжгір’я</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/631/1*SvxgbYl_aqAUxYu_VzHDpA.png" /><figcaption>Трек <a href="https://www.komoot.com/tour/r234372948?ref=atd">https://www.komoot.com/tour/r234372948?ref=atd</a> дистанція 28.5 км, підйом 1250 м, спуск 1670 м</figcaption></figure><p>Це казковий маршрут, без тіні перебільшення. Не маю такої потужної лексики, щоб гарно описати природу кожну з пройдених ділянок, але ця була дуже зелена ))). Можливо, такі яскраві враження через те, що цей маршрут був безпосередньо у центрі Національного парку.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*2n9popJTPR5TYBP0OVcUkQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*gNaR5L7xGcDp6GTz75YoPA.jpeg" /><figcaption>о. Синевір</figcaption></figure><p>Починали ми від о. Синевір (вхід платний — 30 грн) — <strong>точка А</strong>. До нього веде невеликий підйом: я б радила використати не асфальт, а еко-стежку, поворот на неї одразу зліва після шлагбаума. Походивши навколо озера, ми піднялися на г. Озерна: підйом комфортний, близька до вершини частина навіть нагадувала високі сходи, які утворилися з коріння дерев (привіт, заходи на коробку). На самій горі звісно ж купа чорниці (всього 3 дні і я вже перестала їй дивувалася, але їсти не перестала) і приємна оку зелень. Кілька км маршрут був суцільним задоволенням, не зважаючи на повалені дерева, вони не сильно заважали. Цікаво було спостерігати як змінюється рослинність і з висотою змінюються хвойні види.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Mx7egSShVEBMXhqGn4jNBg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*VAC7cc7JjLzd9jYXFMDbsA.jpeg" /><figcaption>Вершина гори Озерна</figcaption></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*XgC-6SgQVzSpeDc9-EE1xw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Rtto9hmuonWJpvEj6y0Gyw.jpeg" /><figcaption>По гірському хребту від гори Озерна</figcaption></figure><p>А потім була ділянка з висохшим лісом, який зрубали, але не до кінця вивезли — і це було вже гірше. Ще далі неприємно спускатися по крупному щебню: він просковзував з-під ніг, але ніхто ні разу не впав, як мінімум не забився. Зате приємним бонусом на маршруті нам зустрілися сировари — молодий сир потім чудово кілька днів смакував у салаті.</p><p>Опційно можна зробити невеликий гак, щоб залізти на г. Кам’янка. Звісно ж ми залізли. Називається вона так не даремно, бо каміння на її схилах було більше ніж на інших горах. Близько до вершини ця гора складалася з купи зсипаних разом камінців, аж дивно було як ця груда з часом не розсипається.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*ybjbdglcqlEQETil87a56Q.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Le-MXYQEUQ5mJrkGk6erNA.jpeg" /><figcaption>Вершина гори Кам’янка. Через “залисини” у рослинності пролягає маршрут — він йде повністю по дрібному камінню</figcaption></figure><p>З гори Кам’янка наш маршрут вів до Синевірського перевалу (частина, де маршрут перетинає автодорогу). Там я чомусь відчула полегшення. Чи то інших людей побачила, чи то лимонаду випила (ресторанчик там до речі не дешевий), чи то краєвид сподобався. Але Рома мене вмовив не здаватися і не йти автомобільною дорогою (я боялася, що стемніє), а йти полями.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*tN5pA6C77pjQ1FE9V-6qlg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*3Z1grdtQaeUnQpMArLar5Q.jpeg" /><figcaption>На Синевірському перевалі</figcaption></figure><p>Поля, які ведуть від перевалу до Міжгір’я мальовничі. Особливо під захід сонця. Становище трохи ускладнилося тим, що мітки, які вказують на наявність маршруту поступово зникли і ми опинилися у гайку, раптово без дороги, трава під груди, що під ногами не видно (у мене фобія якась — треба бачити, на що я наступаю — а раптом там гадюка). Така неочікувана ситуація була вперше, на вулиці темніло, я панікувала. Як ми так сильно відхилися від дороги, досі не розумію, але за допомогою телефону і навігатора гідність було відновлено, хоча ноги подерлися об малину, а руки трохи обпекла кропива. <em>Висновок</em>: які б прекрасні не були перед вами квіти, за маршрутом всеодно треба продовжувати слідкувати.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*USs_ZdAIKb8JvVgkEu_MpQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*e5RH929AoRESWNCWi1LO-Q.jpeg" /><figcaption>Поля біля смт Міжгір’я</figcaption></figure><p>Єдине скажу: якби був вибір, я б його йшла у іншому напрямку, бо так більше набір висоти. Але йти з Міжгір’я у Синевір, прийти туди бог знає о котрій вечора, а потім не знати як повернутися… це не найкраща ідея, правда? Тому до о. Синевір ми приїхали на таксі (трохи про це жалкую, бо виявляється туди їздить рейсовий автобус з Міжгір’я, а таксист виявився не порядним), рейс в один кінець. Сумний <em>висновок</em>: таксист, він і на Закарпатті таксист.</p><h4>3. З смт. Міжгір’я на г. Кук</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/670/1*KB0G9NHTtfYXmV0TParKVg.png" /><figcaption>Трек <a href="https://www.komoot.com/tour/234371975?ref=atd">https://www.komoot.com/tour/234371975?ref=atd</a> дистанція 21.9 км, підйом 1000 м, спуск 1020 м</figcaption></figure><p>Подолати цей маршрут веліла сама доля: ми з вікна ці гори бачили щоранку як тільки очі розплющували. Але сам маршрут до Кука (від <strong>точки А</strong>) не найцікавіший, як на мене, але, не зважаючи на це, саме тут зустрілося найбільше туристів. Тобто це взагалі єдиний маршрут, на якому ми побачили більше 1 туриста за день. Дорогою на Кук необхідно піднятися на Менчул — визначною рисою якого була величезна кількість звіробою. Його скрізь у Карпатах не мало, але саме біля Менчула я побачила цілі поля. Як на мене, найцікавіше під час підйому були полонини навколо Кука рясно вкриті чорницею.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*u-PbswaTiLYiAFgiOZeKIw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*4g5jmNtTKr1sKwE66Fv_gg.jpeg" /><figcaption>Вершина гори Менчул</figcaption></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*EFGkjQi5GIxUVmBM6bR2Fw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*n9seMGRaGVXaagzMyemLUw.jpeg" /><figcaption>Вигляд з вершини Кука та Кук збоку</figcaption></figure><p>Спуск (від вершини до <strong>точки В</strong>) однозначно був цікавіший. Це не було частиною туристичного маршруту, але на openstreetmaps було позначено як “Спуск через ліс уздовж струмка”. Дороги там немає. Струмочок був, але дорогу треба створювати самостійно. Інколи простіше, інколи складніше. Стежки впродовж 2 км немає взагалі, і орієнтуватися як іти можна лише інтуітивно, поглядаючи наївними очима на навігатор. Не дуже приємна частина дороги, зважаючи на те, що місцями доводилося спускатися під кутом близько 50 градусів — а це можна зробити лише з’їхавши на попі. Зате потім буквально ні звідки береться широка комфортна дорога (призначена для руху машин лісозаготівлі), спуск стає дуже помірним і приємним аж до самої асфальтової дороги для автомобілів. На жаль, дороги призначені для лісозаготівлі не позначені на картах, навіть на opensteetmaps. Як ми помітили, ці дороги дуже швидко стають непридатними через водні потоки, які їх буквально змивають і перетворюють у місиво, тому, швидше за все, їх постійно формують, а старі закидають.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*r6dwJ4BiBWdYlaeY5I6dEg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*6ZQ2Y8XitDr8NGjZBvtB1Q.jpeg" /><figcaption>Дорогою вздовж струмка (спуск з Кука)</figcaption></figure><p>Рома не дуже вірив, але я в відчайдушно сподівалася — на попутку. Йти асфальтом не дуже цікаво, хоч було вже й не спекотно. І попутка з водієм Миколою нас підібрала, навіть і 100 м пройти не встигли, довезла майже до додому, і навіть грошей не взяла (а нам не шкода було). <em>Висновок</em>: люди у Міжгір’ї бувають добрі та безкорисні, в це треба вірити.</p><h4>4. Вело-відпочинок: подорож до гейзеру у Вучкове</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/578/1*OllWMPeFDVfZw-FO7GR9Qg.png" /><figcaption>Трек <a href="https://www.komoot.com/tour/r232493863?ref=atd">https://www.komoot.com/tour/r232493863?ref=atd</a> Дистанція 22.6 км, підйом=спуск 220 м</figcaption></figure><p>Ми їхали однаковим маршрутом туди й назад. Легшого велозаїзду годі й уявити, але у цьому і була мета — трохи відпочити. Біля гейзеру організована зона відпочинку зі столиками та накриттям. Якщо з собю немає їжі, то поруч є невеличке кафе. Інтернету немає. Гейзер б’є кожні 3–4 год, ми чекали десь 2.5 год, з собою взяли книжки, ігри. Місце обладнано дуже гарно, шумить вода, приємного синюватого відтінку, також поруч є джерело з мінеральною залізною водою (огидна). У водоймі можна купатися, але вода прохолодна.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*JC34cYlOJdZ2W19Tbi-PiQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*aWVkEmOPLJtsc2_DuWzKeA.jpeg" /><figcaption>Біля гейзеру у Вучкове</figcaption></figure><p>Гейзер має воду насичену залізом, тому навколо нього і його штучний басейн вкритий іржою. Люди постійно сидять у цій ввані і мочать ноги (лікують суглоби, абсорбують залізо). Коли гейзер починає бити ажіотаж зростає — всі люди (у 90% з надлишковою вагою) залазять у басейн і оздоровлюють суглоби по всьому тілу. Хтось ще й розповідає (потягуючи сигаретку), яка вода багата на йод. Звідки йод у гірській місцевості не знаю, але про те, як сигаретний дим унеможливлює засвоєння йоду знаю добре. <em>Висновок</em>: причина 95% всіх хвороб — це спосіб життя (сон, шкідливі звички, наявність фізичної активності) та харчування. Ваші болячки не вилікує сидіння у басейні, хоч можливо і тимчасово зніме симптоматику.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*HY5xGgUT3EJWuHWRC-UuVw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*UT0Gp3Q8TE1IOaU8Y40DGg.jpeg" /><figcaption>Біля гейзеру у с. Вучкове</figcaption></figure><h4>5. Велоподорож з “претензією”: з Міжгір’я до о. Синевір та назад</h4><p>Коли ми їхали у Карпати, я думала, що кожного дня буду їздити на велосипеді і все по гірським доріжкам. Ці фантазії трохи втихомирилися після кількох днів по туристичним маршрутам, прийшло усвідомлення: на деякі гори на велосипеді не виїдеш. Всеодно не розумію, з якого дива я вирішила, що один з маршрутів має обов’язково підійти до велосипеда.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/521/1*Xp7EoWmMS1YW_Dmgx_pzww.png" /><figcaption>“Веломаршрут” до о. Синевір <a href="https://www.komoot.com/tour/r231120239?ref=atd">https://www.komoot.com/tour/r231120239?ref=atd</a>. Дистанція 28 км, підйом 1010 м</figcaption></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*vbjIPweNSniNzwM1fna8fw.jpeg" /><figcaption>“дорога” після Стригальні. Не найгірша частина.</figcaption></figure><p>Асфальтом до с. Стригальня доїхати просто. Так, це постійний підйом, але не дуже крутий. У самій Стригальні морально я була готова до того, що велосипед доведеться штовхати вгору (я не дуже великий професіонал, їхати 1 км під кутом 25 градусів мені не під силу). Абсолютно не готовою я була до того, що його потім ще й доведеться зносити вниз, бо запропонований маршрут проходив крізь абсолютно непридатну для пересування кам’яну дорогу, засипану хмизом.</p><p>Але далі, впродовж 7–8 км була казка (почалася дорога з с. Верхній Бистрий). Саме як я і мріяла: ґрунтовка з легким підйомом, трохи гальки для гостроти відчуттів, поруч струмочок, повна відсутність авто. Не впевнена, що цей шматок маршруту був вартий всіх подальших страждань, але у той момент я насолоджувалася.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*CukZcsgkMHeLdCV8QZ2ikQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*LvP7SQC1oZ7DX0Lt1MPo7Q.jpeg" /><figcaption>Дорогою до о. Синевір</figcaption></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Sd2VGqyHm9rmm3UI-Ts59A.jpeg" /></figure><p>Помірний підйом переходив у крутий, щебінь крупнішав. Але найгірше чекало попереду, коли ми завернули на фінальні 7 км маршруту, що проходив туристичною тропою. Без велосипедів — нічого особливого, але з велосипедами це перетворилося на безкінечне перетаскування двоколісного зненависнілого друга через повалені дерева, яких не мало. Інколи і тропи за ними не було помітно. 50 м без дерев уже здавалося щастям.</p><p>Ще цікавіше було, коли тропа стала раптово хащами — зарослями малини, трави, низьких дерев + повалені стовбури. У той момент я була готова попрощатися з велосипедом у цих нетрях назавжди. Добре, що мене спинили ))). Був у цьому і позитив: хащі розрослися навколо гірського струмка, де нарешті вдалося поповнити запаси води! Вода стала гострим питанням уже давно, бо я розраховувала максимум на 4 год (всього 28 км на велосипеді), які перетворилися на 9 год! Тобто ми були не просто стомлені через цей велосипед, у нас ще й не було води і струмок став справжнім порятунком.</p><p>Останні 2 км маршуру можна назвати розслабоном і не інакше. Тропа доглянута, охайна, досить широка. Хоча місцями я і боялася по ній їхати через те, що не була уже дуже впевнена у своїй координації.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*J321XwxoiJdsYU2OwQ3H-w.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*9bRi48H9s8u7ozn87jTO_w.jpeg" /><figcaption>Вело-френдлі тропа-під’їзд до о. Синевір</figcaption></figure><p>Після цих пригод мені Рома обіцяв, що буде таксі, ми загрузимося туди і доїдемо до Міжгір’я, але… біля о. Синевір у радіусі 10 км немає покриття lifecell. Тому ми почали їхати асфальтом, а оскільки до озера велосипеди ми постійно піднімали вгору, то дорогою назад нас чекав практично постійний спуск. Це спочатку весело. Першу годину. Другу годину не крутити педалі, а лише пригальмовувати навіть набридло, була уже цілковита темрява, асфальт не ідеальний, гнатися по ньому не дуже хотілося. Як би не було, доїхали назад всього за 2 год. Порівняно з 9 год туди.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/523/1*gtA-qi7hBtil5qZDFsE9ow.png" /><figcaption>Трек <a href="https://www.komoot.com/tour/r231120239?ref=atd">https://www.komoot.com/tour/r231120239?ref=atd</a> Дистанція 32 км, підйом 300 м, спуск 870 м.</figcaption></figure><p><em>Висновок</em>: воду завжди брати з сильним запасом. <em>Висновок</em> 2: велосипеду у Карпатах не на асфальті не місце. <em>Висновок</em> 3: завжди брати світло на велосипед, навіть коли здається, що воно не стане у нагоді.</p><h4>6. З с. Колочава до гір Стримби і Топаз</h4><p>Збулася мрія: вийшло побудувати маршрут по колу, практично без автомобільних доріг та ще й лише за допомогою туристичних маршрутів, без усіляких там “стежок” та “таємних ходів”. Це єдиний випадок, коли ми не влізли у хащі, не обрали якийсь шлях, якого реально не існує, та навіть не збилися з маршруту! Нам вистачило води, ми не були голодні. В кінці я собою пишалася.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/581/1*5ulRQjrvL3EZW1X1FmKGDg.png" /><figcaption>Трек <a href="https://www.komoot.com/tour/r234369745?ref=atd">https://www.komoot.com/tour/r234369745?ref=atd</a> дистанція 23.3 км, спуск=підйом 1680 м</figcaption></figure><p>На гору Стригальня ми вирішили піти, бо це найвища вершина у регіоні (1719 м), частина маршруту захоплювала парк Синевір, а ще частина виходила на прадавні ліси. У прадавні ліси немає тур маршрутів, але хоча б глянути на них хотілося. Мушу визнати підйом і спуск були крутими, особливий дискомфорт викликав звісно ж спуск, крутизна схилу часто бувала більше 30 градусів.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*t5f856YCrHelKyK4Wb3h0w.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*91Ccwj6Rg4MpwbiGINmD3w.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*s2ceLu-8lDON6Y5VHrjxjA.jpeg" /><figcaption>Дорогою до гори Стригальня та вигляд прадавніх лісів Карпат</figcaption></figure><p>До Топазу ми не дійшли, бо починало темніти (раніше треба вставати). Дорога комфортна і мальовнича.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*QkR-dC_eB_vGAR3p_hxkRw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*2bLKnpXdGdqsj1tpxAu8NQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*9jLwEKc0qsdvTqcXYPiwRQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*LK4F63LRmYSZtdEm-jLrqA.jpeg" /><figcaption>Туристичний маршрут на Топаз</figcaption></figure><p><em>Висновок</em>: досвід — гарантія успіху.</p><h4>7. Міні-маршрут до о. Синевір</h4><p>В останній день, та ще й день річниці хотілося чого не дуже складного і довгого. Також я дуже хотіла відвідати ще кілька місць у Синевірській Поляні (за планом це повинно було трапитися під час подорожі №5 з велосипедами, але тоді часу ледве вистачило, що повернутися до Міжгір’я). Хотілося ще раз піти у парк Синевір, за вхід до озера ще раз платити не хотілося, тому ми пішли в обід :). Через те, що маршрут не довгий, я вирішила його потрекати і нарешті порівняти різницю.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/602/1*uAzxWnLyyblJl4y7_5-dJg.png" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/758/1*K3FaLY17POzFfbd11RCJuQ.jpeg" /><figcaption>Трек https://www.komoot.com/tour/r234369104?ref=atd дистанція 10.5 км, підйом=спуск 360 м + фактичні дані з трекера</figcaption></figure><p>Ми трохи блукали, знову дерлися через малину/дерева, і весело спускалися на попі. Хоча стежки обіцяли бути неймовірно простими. По трекеру відхилення від дистанції +10% (12 км замість передбачених 10.5 км), +- я на щось подібне і розраховувала. Але різниця у наборі висоти у 1.5 рази мене сильно здивувала, хоча я і помічала, що мій улюблений <strong><em>komoot</em></strong> часто не зовсім розуміє чи це підйом, чи це рівнина, чи це спуск.</p><p>Оминути проблемні ділянки дуже просто — варто не обходити г. Борок, як ми зробили, а зрізати. Якщо часу зовсім мало, а є бажання відвідати о. Синевір я б наполегливо рекомендувала спробувати цей маршрут, він досить легкий. Це хоч трохи дає змогу оцінити принади Національного парку у повній відсутності інших людей.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*UrnmRubm0IJRNTJuYL18Dw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*iXoO-7ROaAKdehfe7QhY4w.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*kon-0L65tZLp0fYpp77izA.jpeg" /><figcaption>Біля озера Синевір</figcaption></figure><p><em>Висновок</em>: Карпати прекрасні.</p><p>У с. Синевірська Поляна не зважаючи на відсутніть мобільного зв’язку доволі розвинене туристичне життя.</p><h3>Житло</h3><p>Коли ми надумали їхати у Карпати, я одразу сказала, що хочу оселитися десь біля о. Синевір. Тому вибір пав на смт неподалік — Міжгір’я. Пізніше, я трохи жалкувала, що ми не оселилися ближче до о. Синевір — у с. Синевірська Поляна (с. Синевір також є, але воно територіально далі за с. Синевірська Поляна і не таке туристично розвинене), оскільки найгарніші місця, як на мене розташовані саме у Національному парку Синевір і ми досить багато часу витрачали на те, щоб з Міжгір’я потрапляти поближче до згаданого парку.</p><p>АЛЕ, якщо брати житло у с. Синевірська поляна треба або везти з собою всі продукти, або їздити далеченько скуплятися, бо магазини там дуже не великі. У Міжгір’ї є два супермаркети, двічі на тиждень працює ринок, що мене цілком влаштовувало. Окрім того, у Синевірській поляні не було помічено жодного банкомату, а розрахунок картою можливий хіба що у 5% кафешок, а розбалуваним людям з Києва, де можна навіть у метро проїхати маючи з собою лише телефон, це було не звично. Найгірше у Синевірській поляні — повна відсутність мобільного зв’язку (це не перебільшення), в радіусі 10 км ловить лише один оператор — Київстар.</p><p>З приводу самого житла… якщо чесно, бувало і краще. У нас був окремий будиночок, у якому по суті не було де розвернутися, навіть удвох. Будиночок очевидно будувася як баня з додатковою спальнею. Але там не було шаф, полиць, кабінетиків — нічого, куди можна покласти одяг, продукти, речі. Обіцяна «кухня» — електроплитка, якою не можливо закип’ятити воду, 4 тарілки та купа непотрібних сервізів гномовського об’єму (я чай по 150 мл не п’ю). Порівняно з житлом, замовленим через AirB&amp;B на Іос (Греція) та Азорських островах (Португалія), це цілковитий провал — там жити не можливо. Хоча ми і не жили, але все ж хочеться якогось комфорту, а не відчуття, що це тебе поселили у сарайчик, куди скинули весь непотріб з дому. Хоча господарі милі і привітні — тут питань немає.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=1a09a8ab9aef" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Валенсія — коротко про головне]]></title>
            <link>https://medium.com/@yuliya.vorona/%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%96%D1%8F-%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%BA%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5-e391ef586386?source=rss-1a4b7e524ac8------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/e391ef586386</guid>
            <category><![CDATA[испания]]></category>
            <category><![CDATA[велосипед]]></category>
            <category><![CDATA[ciudad]]></category>
            <category><![CDATA[валенсия]]></category>
            <category><![CDATA[подорож]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Iuliia Mazur]]></dc:creator>
            <pubDate>Thu, 28 Nov 2019 21:58:26 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2019-11-28T21:58:26.412Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h3>Валенсія — коротко про головне</h3><p>Напевно, це перше місто, яке я свідомо відвідала вдруге. Перше знайомство було надзвичайне. Оскільки це було моє перше європейське місто. Перший раз завжди особливий ;-). На жаль, цей мій перший раз був дуже короткий (менш ніж 24 год, тоді були важкі часи для відвідування Європи). Аде тепер можна насолодитися і зрозуміти, чи дійсно перший раз був такий неймовірний, чи ейфорія тоді мене засліпила :)</p><h4>Перший раз</h4><p>7 років тому мені з переляку навважалося багато чого. Перше — це те, що центр міста знаходиться за муром, і є одні ворота, які ведуть у вузенькі вулиці, де люди говорять лише іспанською, море клубів, де всі танцюють. А потім був ранок, океанаріум, музей науки із лісом хромосом, шалена спека, аеропорт. А, ще у нашому готелі за день до нашого приїзду 3 дні проходив танго-фестиваль. Тому було враження, що у Валенсії на кожному кутку танцюють танго. І ще, я тоді не пила.</p><p>По-перше, друга подорож була трохи зіпсована не вперше не якісною роботою німецьких авіаліній, що реально зсунуло наш графік :(. Але не можу не похвастатися тим, що ми подорожували бізнес-класом.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*p1pfdkY7GPuXU4l6hF-rHQ.jpeg" /></figure><h4>Океанаріум і місто майбутнього</h4><p>Це без перебільшення візитна картка Валенсії. І це прекрасно. Чудовий приклад сучасної архітектури, коли це доречно, гарно та ідеальн інкорпоровано у місцевість. Варто згадати, що до 60 рр минулого сторіччя у Валенсії була річка. Але вона вічно їх затоплювала, виходила з берегів, тому річку пустили околицями, а у самому центрі міста лишилося русло. Майже у кінці русла й організовано сучасне місто, яке складається з опери (вистави рідко і не припали на час нашого візиту), музею науки (саме там був сад хромосом), хемісфери (типу планетарія), океанаріум, гора (просто висока і пуста будівля), парковка (насправді витвір архітектурного мистецтва).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*hpSe-V7fJjcfJ6szzx0GbA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*4jkhR7an19TX0AagyDosyQ.jpeg" /></figure><p>Океанауріум — це диво. Тунель з рибами екзотичними — дуже довгий, з купою дітей і їх шумом,</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*AZGuEm1LnBxKxssuq39nIA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*XjA81xyaTLtOGpZvl1P8eg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*DUVdOp40CjfaDyeUrOHDMg.jpeg" /></figure><p>тунель з акулами і скатами (любов) — прекрасна імітація спокою та забуття глибоких вод,</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*gnE300e_wNG5xMBzc2LjXQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*RzEOoy-dshf1L2OmRXstiQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*BP7QX8d1P3wUzjgJldXp6A.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*h5UYkPveYK0fzzN1K8J_FA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*FpYI17CfrHVWBx6PeeNNaA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*zAJVKf7F5fDVAQi3tl9gtA.jpeg" /></figure><p>сфера з екзотичними птахами, де можна цих птахів розглядати впритул,</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*r55nkKDaeqcAaEFZbm6MmA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*oCa1le6uNspN3NgEkJMpEA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*DjgTxRBVeLv_z98yqNwjaw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Gdo2y9b15323JMhILIU5XQ.jpeg" /></figure><p>крокодили, білуги, медузи,</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*E0rv052jsaKBK_cURtZqhg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*baDfnVKbdOh8K9mklBgm1g.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Sy4Anyo_s5oOWhl9zkkePw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*F6m_N-ggeB999y8YRCuIgA.jpeg" /></figure><p>фламінго,</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*S3viLscMKKchweDgVSeCDg.jpeg" /></figure><p>дельфіни, морські котики та леви, моржі, новонароджені черепашки, просто риби.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*TNzCsRsKIgIHIU17-f_3NQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*WG3DQ4e2wo2ZIK2RkHBtsA.jpeg" /></figure><p>Розраховувати треба на 5–6 год часу. Більше уже не сприймається (іхтіологи, вибачте).</p><p>За +3 євро можна відвідати у інші дні (або у той самий) хемісферу і музей науки. Ну хто б не доплатив би щоб уже все подивитися? От і ми так. І як дві зрілі, дорослі людини пішли на їх новинку “Аполон ІІ” — фільм про першу людину на місяці. Фільм був документальний. Вийти раніше, перервати сенс не можливо. Я дізналася багато, бо іншого вибору не має — навушники на голові, дивитися ніж як на екран більш немає куди. Заснути важко.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*rUOAO8yE7Fh_o-prCmZVkQ.jpeg" /><figcaption>У Роми позіхати виходить дуже натурально. А у мене … просто відкритий рот</figcaption></figure><p>Музей науки трохи не виправдав сподівань. Перший раз лишився поза конкуренцією. Підозрюю, тоді мої знання були не такими обширними як зараз, бо у минулому я бігала між хромосомами і дивувалася всім генам, фотографувала майже все, що бачила. А цього разу пройшлася між шістьма хромосомами: всі гени знаю (та що там гени, я знаю варіанти цих генів, які створюють схильність до спорту) і бажання гуляти цим садом зникло :( .</p><p>Але місто неймовірно гарне, до нього хочеться повертатися, дивитися з різних боків, милуватися за різної погоди і у різний час доби. Як на мене, зараз треба мріяти побачити не Ефелеву вежу, а це місто.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*pK6P79tKAxgIaHkxxFYUag.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*YDjiMDaMTVj1G2Z22GCf4A.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*wzd2uBKcCdTPqN_L4IwZAw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*80mShktpy4r-kpkt5bsELg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*vxlia39KSbKF7oJSVGiflQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*fTMV48pxhgcsmJhuV28dBg.jpeg" /><figcaption>Місто мистецтв та наук. Валенсія. <em>Ciutat de les Arts i les Ciències</em></figcaption></figure><h4>Що ще подивитися у Валенсії</h4><p>Я не знаю ваш досвід відвідування європейських міст, але після певного разу вони всі стають … однаковими. Так, перший раз вражає охайністю, бруківочкою, плиткою, барвистими будинками.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*FXZ5GucjCIXeMlf3MDe2dg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*SKzhiW5qrznYNCzcT5hgQw.jpeg" /><figcaption>Площа Віргінія. Соробор Валенсіії</figcaption></figure><p>А потім однаково. Я не знаю, де мені той мур привидівся, але цього разу я знайшла лише ворота. До речі, старі, з цікавою історією.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*BQHFXeBlYv7oeSawrUUydQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*B11kBBZQoWgfqZmW4GZXQA.jpeg" /><figcaption>Ворота Серано Валенсії</figcaption></figure><p>А мур валенсійці зруйнували самі. Уявляєте? Він їм почав заважити розбудовувати місто.</p><p>Гм, хоча дещо цікаве лишилося у цьому місті.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/912/1*5Ar8rzZv6FV0Ee5ivGcgdA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*46LyPSRz8kUB9xWYuqXtIg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*5y2K5fhyV4zaTeiuEV6N_w.jpeg" /><figcaption>Вам не вважається. Це все “критика” поведінки валенсійців інквізицією. У Валенсії була дуже розвинена офіційна проституція.</figcaption></figure><p>Собори, музеї — нас це не зацікавило. Базари — окрема історія. Моя історія.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*hrr-ZrzdSgsXd2Iv8HeYQg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*wbXGHzuc7ts9xFCpwO4X3Q.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*b0fxyuTb35JKFQERptl7Vw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*TCLcElKTEHaCLtonSJCcYA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*0HqnuMfosgK8_0B3Vy2jJQ.jpeg" /><figcaption>Базар Колон (лише ресторанчики) та Центральний (продукти, так як має бути)</figcaption></figure><p>Плюс: за паралель свого папи (валенсійця) та історії Ланістерів (“Гра тронів”). Папа зображений на одній зі стін центрального собору. Він мав близькі стосунки зі своєю сестрою, а також труїв всіх, кого підозрював хоч у чомусь (історії зі слів гіда, не вірте на слово).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*l0k39_PaKGJv-9QWZ5f4nw.jpeg" /><figcaption>Собор святого Миколая Валенсія</figcaption></figure><p>А ще плюс (у минулому) — за найвужчий будинок: близько 1 метра. Всередині розширюється аж до півторьох метрів. Але, за словами гіда, в умовах спекотної літньої Валенсії пара не може існувати в одному півтораметрому ліжку в таких умовах. Як на мене, мало не кожне місто хоче тебе вразити чимось “найвужчим”: проходом, будинком… До чого б це?</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*7Cf-3EjbM0TmEKPax9c3_A.jpeg" /><figcaption>Фасад найвущого будинку Валенсії</figcaption></figure><p>А от дійсно оригінальний і вартий уваги парк у руслі колишньої річки. Ми нарахували 4 футбольних поля, купу рекреаційних зон, фонтани, цікаві ландшафти зі струмочками. Не все фоторафувала, бо ганяла велосипедом, а я не дуже вправний велосипедист. Камеру шкода.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*9UlO5mM9NmEPIgVM6XDgLg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*O_BQmt2JLMmDZUwV7gXP2A.jpeg" /></figure><p>У вихідні дні русло річки густо населено всілякими фітнес-заняттями, зумбою, канатоходцями, йогами, розтяжкою та іншими штуками, що потребують лише килимка, зарядженого тренера та настрою. З одного боку русло підводить до міста майбутнього, а з іншого — до виходу з Валенсії. Ми-таки з неї вийшли, але велосипеди мали погану амортизацію, а наша …, ми звикли до комфорту. Тому до щебенці на міських великах ми не поїхали дуже далеко.</p><h4>Навколо</h4><p>Я мріяла про кілька пішохідних маршрутів неподалік від Валенсії. Але за день оренди авто 70 євро — то занадто. Тому планувати оренду мінімум варто на 3 дні, тоді це має сенс. Як альтернатива — ми взяли велосипеди і поїхали. Чесно кажучи, куди очі бачуть, а бачили вони на мапі велике озеро.</p><p>На велосипедах головне дістатися русла річки — там можна ганяти, з нього веде окрема (!) велосипедна доріжка вздовж дороги.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*iNWPj23Ux5TP3VnGQf2FAw.jpeg" /></figure><p>Потім пляж.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*rbwZe2TVPoudDrFWReadHw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*EZ9xCteC4NAHRsR8NGwZcw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*VfBU3J5gqbpAvAjNlDF1gw.jpeg" /></figure><p>Потім національний парк.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*d3KuBi5AtCpYtjzn4jlkJw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*FG4yFwVI4bNc00rbyqMJZA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*lx1IZKrst7fjajoH79cQsA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*tRJRJPA8gTavBvh9uNLGMQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*xSEOtPt-YPQcy8EUhfodAA.jpeg" /></figure><p>Нарешті озеро, де стало дуже холодно. Як виявилося — воно безкінечне.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Xab_EUnH1PCr9U2WqrujYQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*7SlaXKHveVpJjyCigraDYQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*M2nMJJLj_umf2e6TBXxj3Q.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*1nSpufVt7t3eJmegZg83XQ.jpeg" /></figure><p>На мапі лише його основна частина, але простягається воно на багато кілометрів у виглядів рисових полів (я раніше не знала як вони позначаються на мапі, обіцяла Ромі, що ми будемо їхати через ліс; виявилося, ми їдемо по суті через вітряну, дуже вітряну водяну пустелю; мені було весело) і, напевно, годує паєльєю всю Іспанію.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Kkec8fXy0MIxsoRywk6ADg.jpeg" /></figure><h4>Коротко про головне</h4><ol><li>Найгірше. Валенсія — це не місто, де кожного дня проходять танго-фестивалі і мілонги. Наше взуття лишилося необкатаним. За 3 дні (п’ятниця, неділя та понеділок) я не знайшла жодної діючої мілонги.</li><li>Одразу треба брати велосипед. Їздити на ньому у всі локації. Брати у нормальних точках прокату, платити додатково за страховку від крадіжки і не переживати. Це дуже зручно, кататися легко, є багато доріг для велосипедистів; там, де немає, трохи дискомфорт, із шоломом було б пережити менш екстремально.</li><li>Або брати авто теж мінімум на 3 дні та їздити околицями. Переконатися, чи доступна парковка неподалік. Наша коштувала за день 18 євро, що нам здалося недоцільним.</li><li>Харчування у ресторані. Якщо замовити напій (алкогольний) до нього зазвачай подають снек (горішки, домашні картопляні чіпси, дуже смачні оливки). Якщо ще замовити хліб …, то до нього йдуть намазки (айолі, тар-тар з помідорів, може ще щось). Короче, можна уже наїстися за … 6 євро :) + ОДИН правильно обраний стартер (закуска) і менш ніж за 15 євро вдвох можна посидіти у ресторані, бути ситими, а хтось навіть вип’є ;). <br>Але паелью — обов’язково треба пробувати. Просто щоб знати як воно. Мені занадто жирно. Де б я не їла і не бачила.</li></ol><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*iRnz97acuMPko4CsxI2UxA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*-PQlvv73AQ-4siQgktF_2w.jpeg" /><figcaption>Паелья валенсія</figcaption></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*zw4tErjX3VENBbhC2zmUJA.jpeg" /></figure><p>5. Хочете пити нормальне вино? Везіть з собою келихи! Gran Reserva зі стаканчиків — радість крізь сльози.</p><p>6. Величезна різниця між цінами нашими та їхніми. І це не про Іспанію лише. А про ринкову ціну овочі/фрукти VS м’ясо. Як у них це збалансовано! Ціна на фрукти та овочі це 3–4 євро за кг. Ціна за ковбаси 8–10. Мені трохи сумно за нашу агрикультуру, де заробити майже не реально. І це Іспанія, де урожайність майже взимку навряд страждає, порівняно з українською. Бо на ринку купуєш шоколадку у контрабандистів і вони дістають пачку купюр … , а торговці овочами борються майже за кожну гривню.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=e391ef586386" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Моя варіація “ПП” і “ЗОШ”]]></title>
            <link>https://medium.com/@yuliya.vorona/%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%BA-%D1%85%D0%B0%D1%80%D1%87%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-b2e2ad2c35ea?source=rss-1a4b7e524ac8------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/b2e2ad2c35ea</guid>
            <category><![CDATA[recipe]]></category>
            <category><![CDATA[eating]]></category>
            <category><![CDATA[dairy]]></category>
            <category><![CDATA[inspiration]]></category>
            <category><![CDATA[health]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Iuliia Mazur]]></dc:creator>
            <pubDate>Mon, 17 Jun 2019 08:58:54 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2019-06-21T15:02:53.074Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h3>Моя інтерпретація “ПП” і “ЗОШ”</h3><p>Хто зі мною хоч раз у розмові сказав ці магічні слова, вже знає мою позицію щодо цього. Позицію, щодо харчування грудкою, не солоною гречкою і протеїновим білком. Позицію, щодо виколупування жовтка з яєць і уникання будь-якого джерела жиру. Позицію, щодо постійного контролю і споживання лише “правильної” (органічної, не-гмо, без глютену, без лактози, без м’яса — потрібне підкреслити) їжі. Не буду писати в черговий раз, чому це не вірно — з радістю поговорю про це особисто.</p><p>Ціль цього письма — щоденник харчування. Точніше відвертий щоденник харчування. Без претензій на правильність чи ідеальність. Без замахів на копіювання і збалансованість. Лише факти і трошки пояснень. Головне у харчуванні — це відчуття балансу і потреби.</p><p>Хоч цей тиждень виявися для мене не легким (спека, повернення з відпустки, дуже хворе горло), вирішила не відкладати. Тим більше, що останнім часом часто чую питання: “А що ти їсиш?”.</p><ul><li><a href="https://medium.com/p/b2e2ad2c35ea#c162">Понеділок (загальні принципи і про підсолоджувачі)</a></li><li><a href="https://medium.com/p/b2e2ad2c35ea#b316">Вівторок (чому вівсянка — це круто)</a></li><li><a href="https://medium.com/p/b2e2ad2c35ea#1172">Середа (скільки треба їсти білку)</a></li><li><a href="https://medium.com/p/b2e2ad2c35ea#6078">Четвер</a></li><li><a href="https://medium.com/p/b2e2ad2c35ea#204a">П’ятниця</a></li><li><a href="https://medium.com/p/b2e2ad2c35ea#da76">Субота</a></li><li><a href="https://medium.com/p/b2e2ad2c35ea#b340">Неділя</a></li></ul><h3>Понеділок (загальні принципи і про підсолоджувачі)</h3><blockquote>Для мене існує два важливих макронутрієнта — білок (не менше ніж 1 гр/кг сухої маси, тобто мені не менше 45 гр/день) і клітковина (жіноча норма 25 гр, чоловіча 35 гр, але залежить від загальної калорійності теж). Найголовніше у їжі для мене — це смак. Якщо не смачно, їсти не буду, яким би органічним, корисним та не покропленим воно не було . Презентація теж важлива (якщо на це є час). Мікронутрієнти (вітаміни, мінерали) отримати не складно, коли страва складається з натуральних компонентів. Власне їх я ніколи не рахую, дефіциту ніколи в аналізах не спостерігала.</blockquote><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/804/1*xpfzx44XLhtWXVwHl9ik9Q.gif" /><figcaption>Раціон понеділка</figcaption></figure><h4>Сніданок — нічна вівсянка</h4><p>Мушу зізнатися — я лінива. Дуже. Коли настає спека і є ягоди, такою ж лінивою стає і моя вівсянка — ранковий порятунок :)</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/594/0*D-e_-vQYeampY-4K" /><figcaption>Нічна шоколадна вівсянка з полуницею</figcaption></figure><p><strong>Інгредієнти:</strong><br>Ряжанка 80 мл<br>Вівсяні пластівці (не пропарені, максимально довгого приготування) 25 гр<br>Насіння чіа 8 гр<br>Полуниця 100 гр <br><strong>Як зробити</strong><br>Змішати все, окрім полуниці, завчасно вночі, можна за 1–2 доби. <br>Вранці за 5 хв пошарово покласти вівсянку (пластівці набухнуть за ніч) і порізану полуницю.<br><strong>Калорійність </strong><br>200 кКал на описану порцію (б:ж:в — 31:5:7) <br>Комбінація ряжанки, вівсянки, полуниці— це смачно. Раджу.</p><h4>Обід — перший день, я постаралася :)</h4><blockquote>Для мене найголовніший прийом їжі — їсти тоді, коли я цього хочу. Враховуючи майже константні тренування вранці, в обід я голодна і саме цей прийом їжі для мене важливий у контексті насичення.</blockquote><p>Тому з “голоду” цей обід у мене був комплексний — перше і друге :) Насправді я просто спокусилася на молоду капусту, а поки йшла додому подумала, що з неї зробити.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*3CgCYPmNK01J9lPP" /><figcaption>Помідорна паста і літній салат</figcaption></figure><p><strong>Інгредієнти (салат)</strong><br>Капуста 200 гр (чверть малого качана)<br>Огірок 40 гр<br>Кукурудза 40 гр (консервована, якщо є свіжа — ще краще)<br>Олива 3 гр<br><strong>Як зробити</strong><br>Тонко нашинкувати капусту, огірок, змішати з кукурудзою. Полити оливою.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/711/0*ZjtGyyC3LoiSl6P-" /><figcaption>Помідорна паста з сиром</figcaption></figure><p><strong>Інгредієнти (паста)</strong><br>Паста 100 гр<br>Цибуля 1 дуже маленька<br>Помідор 300 гр (дуже великий чи кілька маленьких)<br>Сир твердий (типу пармезан) 40 гр<br>Олива 2 гр</p><p><strong>Як зробити</strong><br>Закип’ятити підсолену воду. Варити пасту згідно інструкції (у мене 10 хв). Краплинку оливи розмазати пензлем по сковорідці, підсмажити дрібно порізану цибулю впродовж 4–5 хв. Додати порізані кубиками помідори, тушити на повільному вогні. Додати зварену пасту (відкинуту від води, я не доварюю 1–2 хв до рекомендованого часу). Просмажити, перемішуючи, 2 хв, додати тертий сир, перемішати до моменту плавлення.<br>Зелень за смаком.</p><p><strong>Калорійність </strong><br>700 кКал на описану порцію (б:ж:в — 106:17:36) <br>Це багато. Багато клітковини, води, вітамінів, і смачно. Я таким наїдаюся понад міру і можу дозволити лише у випадку, якщо знаю, що попереду тренування у найближчі 3–4 год немає. Бо інакше складно.</p><h4>Вечеря — інколи я помиляюся</h4><p>Зіграла свою роль зміна клімату. Мені шалено хотілося холоду, свіжості, швидко, одразу, а ще я дуже поспішала …. Тому ось таке американо з молоком, де половина стакану лід, випито було практично залпом, за що довелося весь тиждень розплачуватися сильним болем у горлі :(</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/430/0*NRhBmqS304RSYIEs" /><figcaption>Холодна кава з пряженим молоком</figcaption></figure><p>Додавання молока (сумарно) у каву (п’ю її багато) це<br>33 кКал (б:ж:в — 2:2:2) за 50 мл.</p><p>Вечеря була трохи пізніше. Звичайний зернистий сир з ягодами.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/465/0*f4WeYKHaIto_5pgH" /><figcaption>Зернистий сир з ягодами</figcaption></figure><p><strong>Інгредієнти</strong><br>Сир зернистий 12 % 150 гр <br>Ліщина 20 гр<br>Ягоди (лохина, ожина, суниця) 100 гр<br>Підсолоджувач — за смаком</p><p><strong>Як зробити</strong><br>Сир з підсолоджувачем перебити блендером до однорідної субстанції. Викласти за смаком з рубленими горіхами і ягодами.</p><blockquote>Я трохи фанатик підсооджувачів. Маю цілу колекцію (окрім аспартаму) і використовую різні типи залежно від потреби. Якщо просто додати трошки солодкості (на противагу кислоті сиру, наприклад) — найдешевший варіант FitParad. Якщо цукор у страві мав виконувати якісь додаткові функції (зв’язувати воду, підтримувати текстуру), то поліалкоголі (еритритол, сорбітол у мене викликає деякі побічні ефекти), але найсмачніші (і найдорожчі) — це епімери фруктози і глюкози (алюлоза та трегалоза) — їх за смаком не відрізниш.</blockquote><p><strong>Калорійність</strong><br>440 кКал (б:ж:в — 22:30:22)</p><h4>Підсумок дня</h4><p><strong>Калорій </strong>1680 кКал <strong><br>Білок</strong> — 66 гр, але варто більше<br><strong>Вугдеводи</strong> — 160 гр, треба старатися їсти більше, зважаючи на кількість тренувань<br><strong>Клітковина</strong> 34 гр (перестаралася: чіа, капуста, паста — забагато)<br><strong>Жири</strong> 55 гр (моно- та поліненасичені 17 гр), жири не чіпати. Без них буде не смачно, а якщо ще більше, то буде вже надлишок калорій.</p><h3>Вівторок (чому вівсянка — це круто)</h3><p>Почало боліти горло. Інтерес до їжі суттєво знизився, хоч ще не втратився. Мрійлива думка про оригінальні ягідні прохолоджуючі лимонади відпала сама собою.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*MVh6eYy4nY2eL-u5t1_j_A.gif" /><figcaption>Раціон на вівторок</figcaption></figure><h4>Сніданок — варіація моїх лінощів</h4><p>Знову нічна вівсянка. Знову ягідки. Додала лише какао.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*QoG2sQYVwdGbIgTSRzMSAQ.jpeg" /><figcaption>Лінива вівсянка з фруктами</figcaption></figure><p><strong>Інгредієнти:</strong><br>Ряжанка 70 мл<br>Вівсяні пластівці 20 гр<br>Насіння чіа 6гр<br>Какао 5 гр <br>Ягоди 50 гр <br><strong>Як зробити</strong><br>Змішати все, окрім ягід, завчасно вночі, можна за 1–2 доби. <br>На вівсянку вранці викласти ягоди.<br><strong>Калорійність</strong><br>150 кКал, б:ж:в — 4:4:20.</p><blockquote>Чому вівсянка? Вівсянка (не пропарена, яка вариться не за 5 хв і тим більше не за 30 сек) чудове джерело не лише вуглеводів, а й розчинної клітковини (а основному бета-<a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S2214799317300073">глюкан</a>ів), що є природним пробіотиком. Окрім покращення травної функції, беззаперечний ефект вівсянки завдяки наявності стеролів — зниження холестерину (після 30 р це важливо для чоловічої частини населення). Дивовижно для мене, як, такий збагачений вуглеводами продукт, може спричиняти <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0308814618320582">ліполіз</a>. І новинка — <a href="https://pubs.acs.org/doi/10.1021/acs.jafc.5b06071">авенакозиди</a>, наявні лише у вівсянці, мають виражену протипухлинну активність. <br>Як би очевидно це не було, рекомендую купувати вівсяні пластівці свіжі (дивимося на дату зберігання), ні в якому випадку не на вагу. Бажано брати крупного виробника (я така не патріотична, останнім часом купую німецькі— по ціні майже те ж саме!).<br>Беззаперечні переваги від споживання вівсянки мають люди з ризиком <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S2214799317300073">серцево-судинних захворювань і діабетом 2 типу</a>. У моїй родині вівсянка — це важлива крупа, бо ми саме така сумна комбінація :(</blockquote><h4>Обід — втілення моїх мрій</h4><p>Як довго я хотіла чоловіка в обід нагодувати чимося свіжим! От різотто — це так смачно, але на вечерю трохи забагато вуглеводів, а на вихідні забагато мороки :). Мрія здійснилася, чоловік прийшов на обід додому.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*xeMV9Dra7QpkIXVd457vNw.jpeg" /><figcaption>Різотто з кабачоком, кукурудзою і горошком</figcaption></figure><p><strong>Інгредієнти</strong><br>Жир (у мене куриний, можна брати будь-що — топлене масло, оливу, смалець) 6 гр<br>Цибуля 50 гр (третина стандартної цибулі)<br>Кабачок 80 гр (третина стандартного кабачка)<br>Рис арборіо 45 гр<br>Бульйон 200 мл<br>Кукурудза 80 гр (консервована, краще свіжозварена)<br>Сир твердий 40 гр ( у мене пониженої калорійності 35% гауда)<br>Горошок 30 гр<br><strong>Як зробити</strong><br>Загальні інструкції можна знайти <a href="https://eatingcool.blogspot.com/2018/04/blog-post_96.html">тут</a>. Наразі кабачок просмажити ДО додавання рису. Кукурудзу внести в самому кінці і один раз перемішати. <br>Задля горохового пюре проварити горох 2–3 хв. Перебити у блендері з 30–50 мл бульйону (додавати мінімум рідини).</p><p>Воно все добре, але зараз літо і всі розкладки майорять сезонними фруктами. Черешнями тобто. Цього року я навіть не задумалася чи вони червиві. Просто хотілося — і я їла :) Тому після обіду у мене був десерт<br><strong>+300 гр черешень<br>Калорійність<br></strong>Калорії на обід 615 кКал, де б:ж:в — 24:17:95</p><h4>Вечеря — спроба добрати білок</h4><p>З вчорашнього дня була задача — з’їсти нормальну кількість білку. Не те, щоб у мене була потреба, не те, щоб я вірила, у те, що мені його стільки треба. Просто щоб довести — це реально і можливо це зробити у сманій формі.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/635/0*JyIKun5O_SYr5YSY" /><figcaption>Запечений сібас з картоплею</figcaption></figure><p>Вибачте за такий нещасний сібас. Я починала хворіти і кулінарні навички, логіка — все постраждало. Риба втратила шкірку :( На білок це не вплинуло і сібас — це смачно :)<br><strong>Як зробити<br></strong>Очищений від луски, нутрощів, жабрів сібас (300 гр рибинка) запекти 10 хв при 220 С. Якщо є, покласти всередину лимон і наявні трави. <br>Картоплю брусками (100 гр) запекти 25 хв при 220 С. <br><strong>Калорійність</strong><br>Калорії 450 кКал, Б:Ж:В — 56:12:25</p><h4>Підсумок дня</h4><p><strong>Калорій </strong>1450 кКал <strong><br>Білок</strong> — 86гр, я задоволена<br><strong>Вугдеводи</strong> — 143 гр — ще гірше ніж вчора, але з хворобливим горлом це складно, повірте<br><strong>Клітковина</strong> 17 гр (непогано, зважаючи на загальну калорійність)<br><strong>Жири</strong> 35 гр. З жирами завжди добре гратися :) Навіщо якщо недобрав — то це класно :) зекономив.</p><h3>Середа (скільки треба їсти білку)</h3><p>Для багатьох це причина зійти з наміченого плану. Для мене теж :( бо горло почало давати сильно про себе знати. Сніданок відклався спочатку на полуднік, а потім на завтра … Отже, їсти стало складно. Я цей тиждень перероблю, бо мій апетит зазвичай звірский, і постійне нехтування прийомами їжі — не репрезентабельно у моєму випадку. Без сніданку.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*u51ygh9DgR5UhI6WxxPzyA.gif" /></figure><h4>Обід — вареники</h4><p>Все радію, що чоловік має змогу з роботи завітати додому… Бо вареники треба їсти щойнозвареними</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*VlC3VTqukmTznFucMaB-Qw.jpeg" /><figcaption>Вареники під заправкою з бринзи і синього сиру</figcaption></figure><p><strong>Інгредієнти</strong>:<br>Вареники з броколі і капустою (морожені) 150 гр <br>Йогурт 2,5 % 50 гр<br>Бринза 40 гр<br>Синій сир 8 гр<br><strong>Як зробити</strong><br>Вареники варити згідно інструкції. Під час цього нагріти йогурт з синім сиром і бринзою до розчинення сиру. Не перегрівати, бо йогурт згорнеться. Цією заправкою полити готові вареники. <br><strong>Калорійність</strong><br>Калорії 380 кКал, Б:Ж:В — 19:11:50</p><h4>Вечеря — салат</h4><p>Як же я спокушаюся на салат, коли проходжу через розкладки. Збризнутий водичкою він спокусливо підманює мене купити його… Салат я вимочую десь годину у надії позбутися піску. Потім сушу, промакую серветками. Люблю його. Але з цим салатом виникла проблема. У ньому було життя. Зелене таке, продовгувате — гусінь тобто. Ромі пощастило, мені ні. Тому цього року, це останній салат, напевно :)</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/731/0*k5ff2hrqInWdjM5e" /><figcaption>Салат з перепелиними яйцями і помідорами</figcaption></figure><p><strong>Інгредієнти</strong>:<br>Помідори 120 гр <br>Перепелині яйця 6 шт<br>Салат 70 гр<br>Олива 1 гр (використала спрей, лише для блиску)<br><strong>Як зробити</strong><br>Яйця варю 2,5 хв і одразу у холодну воду — так жовток рідкий. Що робити з рештою зрозуміло: порізати, порвати, посолити, змішати. Збризнути оливою.<br><strong>Калорійність</strong><br>Калорії 110 кКал, Б:Ж:В — 8:7:4</p><h4>Підсумок дня</h4><p><strong>Калорій 900 </strong>кКал — мало, сильний недобір. Але їсти щось було дійсно складно з хворим горлом<strong><br>Білок</strong> — 48 гр, враховуючи загальну калорійність це не погано<br><strong>Вугдеводи</strong> — 96 гр<br><strong>Клітковина</strong> 1 гр (біда)<br><strong>Жири</strong> 15 гр.</p><blockquote>Чому так мало білку? Згідно з загальними рекомендаціями добова норма білку для дорослої людини <a href="https://www.researchgate.net/publication/303903357_Protein_Intake_Throughout_Life_and_Current_Dietary_Recommendations">0.8 гр/кг</a>. Вищі вимоги у дітей (наприклад 1 року дитина має споживати 1.14 гр/кг ваги), вагітних (у 3 триместрі + 28 гр білка до своєї добової норми), люди за 55 р (1 гр/кг). Щодо <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/B9780128139226000394">спорсменів</a> їх потреба у білку теж доволі переоцінена: атлети, залучені у види аеробні види спорту, де необхідна витривалість, потребують 1,2–1,4 гр/кг, атлети силових напрямків — 1,6–1,8 гр/кг. <br>Така улюблена при схудненні високопротеїнова дієта (більше 140 гр/день) з лімітованою кількістю вуглеводів порушує функціонування кишкової мікрофлори. Окрім зниженої продукції важливих для товстого кишечника коротколанцюгових жирних кислот, починають утворються <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/B9780128105412000087">канцерогенні сполуки</a>, внаслідок окислення надлишку білку.</blockquote><h3>Четвер</h3><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*YVwXRRrHoGRXyAL-oBKxqw.gif" /></figure><h4>Сніданок — нічна вівсянка</h4><p>Я не перебільшувала, коли писала, що це моя улюблена страва на літо :) І не перебільшувала, коли писала про її користь (див вище).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/556/0*Rbt86-00DexR8F2K" /><figcaption>Нічна вівсянка з абрикосом</figcaption></figure><p><strong>Інгредієнти</strong><br>Вівсяні пластівці 25 гр<br>Чіа насіння 7 гр<br>Ряжанка 80 мл<br>Какао 4 гр<br>Банан 50 гр<br>Абрикос 1 середньостатистичний<br><strong>Як зробити</strong><br>Завчасно вночі банан розтовкти виделкою, змішати все вищеперелічене, окрім абрикосу. Вранці шарами викласти вівсянку і порізаний абрикос.<br><strong>Калорійність</strong><br>Калорії 250 кКал, Б:Ж:В — 7:5:43</p><h4>Обід — банош</h4><p>Ну як, не зовсім банош, я не на вершках його робила, бо так попа злипнеться від радощів, а на молоці. Я обожнюю кукурудзяну кашу. Особливо з сиром. Зазвичай додаю кілька типів сиру задля смаку.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/414/0*VM-FZljq8BP7d4Ko" /><figcaption>Кукурудзяна каша з сиром і шкварками</figcaption></figure><p><strong>Інгредієнти</strong><br>Кукурудзяна крупа 33 гр<br>Молоко (у мене пряжене) 100 гр<br>Бринза 25 гр<br>Твердий сир (у мене зниженої жирності 30 % гауда) 30 гр<br>Синій сир 6 гр<br>Шкварки з куриної шкірки 15 гр<br><strong>Як зробити</strong><br>Закип’ятити молоко + 100 мл води. Кинути крупу. Варити помішуючи 20 хв. Додати натертий твердий сир, розкришену бринзу. Перемішати до плавлення сиру. Зверху посипати синім сиром і шкварками.<br><strong>Калорійність</strong> <br>Калорії 400 кКал, Б:Ж:В — 23:22:30</p><h4>Вечеря — сирна запіканка</h4><p>Я обожнюю молочні продукти. Це надійне джерело кальцію, білка, корисних жирів. Проблемою для мене стало те, що магазинні молочні товари часто не задовольняють мій смак. Немає виразного смаку молочного жиру. Куплений у селі зернистий сир, на жаль, навіть не зрівняти у смаку з промисловим. Дань технологіям :(</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/551/0*vqzpN3GEYk2a7xlw" /><figcaption>Сирна запіканка з ягодами</figcaption></figure><p><strong>Інгредієнти</strong> (на 6 порцій):<br>Сир зернистий 800 гр<br>Манка 50 гр<br>Яйця 3 шт<br>Банан 150 гр<br>Нутела (у мене без цукру на стевії) 100 гр<br>Абрикоси 150 гр<br>Чорний шоколад (у мене на стевії) 100 гр<br><strong>Як зробити</strong><br>Сир змішати з манкою, нутелою, розім’ятим виделкою бананом, жовтками. Білки збити до піків, поступово ввести у сирну суміш. <br>У форму викласти половину сиру, покласти порізані кубиками абрикоси, накрити рештою сиру. <br>Випікати при 180 С протягом 60 хв (орієнтуватися по своїй духовій шафі). Охолодити. Розтопити шоколад і вкрити ним запіканку. Зверху викласти полуницю.<br><strong>Калорійність</strong> (на порцію)<br>Калорії 480 кКал, Б:Ж:В — 39:28:30</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/794/0*nvQz--IDaFsx-GPh" /><figcaption>Сирна запіканка з ягодами</figcaption></figure><h4>Підсумок дня</h4><p><strong>Калорій 1400 </strong>кКал<strong><br>Білок</strong> — 70 гр, <br><strong>Вугдеводи</strong> — 100 гр мало, з контексту моїх тренувань, але поки важко вигадати як їх збільшити<br><strong>Клітковина</strong> 15 гр (непогано, але варто краще)<br><strong>Жири</strong> 55 гр забагато, але за хороший смак треба платити</p><blockquote>Не складно помітити, що кожен прийом їжі у мене супроводжується молочними продуктами: ряжанка, твердий сир, молоко, зернистий сир. Багато людей уникають молочної продукції, і на полицях магазинів молочні товари поступово витісняються рослинними аналогами. Все через лактозу — цукор, доволі подібний на сахарозу, — який не всі люди у змозі перетравити. <br>Перш за все, навряд чи з цим захворюванням хтось насправді народився. Нездатність засвоювати лактозу у малюків дуже рідкісне захворювання, які діагностують з перших тижнів народження, насправді це часто є фатальним для життя малюка. Дорослі ж люди втратили можливість перетравлювати лактозу повністю чи частково з віком. Для гіпо- та алактазії характерні діарея, біль у животі, судоми та вздуття у найближчі 0.5–2.5 год після споживання молочної продукції. Здатність перетравлювати лактозу може знижуватися уже з 6–7 років; у тому чи іншому ступені це стосується 75 % населення Землі (але на території України менше — не більше <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/B9780128029282000400">8–20% )</a>.<br>При будь-яких сумнівах щодо нездатності перетравлювати лактозу не варто самостійно ставити собі діагнози і уникати цілої групи корисних продуктів. Є доволі простий <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/B9780128097625000164">тест</a>: вам дають 25 гр лактози і через 30 хв перевіряють газовий склад вашого дихання. Більш надійною є біопсія кишечника, але і більш дорогою. Ще один логічний і елегантний тест: проба крові на глюкозу після споживання 50 гр лактози натщесерце (глюкоза має зростати). Генетичний тест на непереносимість лактози <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/B9780128117200000039">НЕ є достовірним</a> (окрім того, що перевіряють лише 1 з 5 позицій на ДНК, відповідальних за пожиттєву продукцію лактази, інші чинники можуть впливати на можливості нашої травної системи). Це швидше гід, а не пряма вказівка, що є проблема з лактазою.</blockquote><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/830/1*Y_PBH-UEYj96pFpk1CZloQ.jpeg" /><figcaption>Не переносимість лактози. Етіологія формування</figcaption></figure><blockquote>Від чого залежить непереносимість лактози? Ряд причин, і часто (у гонитві за модними тенденціями) ми часто стаємо причиною <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0895398811600652">самі</a> :( <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0895398811600652">Відмовляючись</a> від молока на користь альтернативам, привчаючи до цього і своїх дітей з раннього віку, ми самі створюємо умови, у яких виробляти фермент стає не важливо, а також змінюємо мікрофлору нашого кишківника. <br>Часто негативна реакця на лактозу є <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/B9780128117200000039">вторинною причиною</a>, пов’язаною з хворобою кишечника, а не з нездатністю виробляти фермент апріорі. Лікувати звісно ж потрібно причини, а не усувати наслідки, вилучаючи молочне з раціону.</blockquote><blockquote>У кожного з нас є свій ліміт активості лактази, отриманий від батьків та вироблений нашими харчовими звичками. Що робити, коли активність лактази вже не така як за дитинства, а молочні продукти споживати хочеться?<br>1. Надавати перевагу <strong>молочнокислим</strong> продуктам, продуктам бродіння. У них лактоза частоково розщеплена лактобактеріями під час ферментації. Молочнокисла продукція має переваги і для мікрофлори, є джерелом коротких жирних кислот, що мають суттєве значення у здоров’ї і функції кишківника.<br>2. Споживати молочні продукти <strong>з вуглеводами та жирами</strong>. Це уповільнює травлення і лактоза надходить у кишківник меншими порціями. Кава з молоком без снеку може завдати більше неприємності, ніж стакан молока з мюслями. Варто відмовитися від <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S095869461100224X">знежиреного</a> молока на користь нормальній версії (краще розбавляти водою).<br>3. <strong>Завагітніти</strong>. У деяких жінок під час <a href="https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/8959351">вагітності</a> здатність перетравлювати лактозу суттєво покращується. <br>4. Задуматися над наявністю інших хвороб. Як вже зазначала, причиною можуть бути будь-які бактеріальні, паразитарні, вірусні інфекції кишечника, целіакія, але також <strong>гіпертиреоїдизм</strong> (тобто надмірна продукція гормонів щитоподібної залози), <strong>алкоголь, хронічна недостатність білку, </strong><a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/B9780128029282000400"><strong>дефіцит заліза,</strong></a><strong> споживання антибіотиків. Усунути потрібно первинну причину!</strong><br>5. Споживати лактозу <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0895398811600652"><strong>регулярно</strong></a>. Таке харчування змінює <a href="https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/8694025">мікрофлору кишечника</a> та дозволяє суттєво полегшити симптоми нетолерантності до неї. Є <a href="https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/7782892">рекомендація</a> споживати по 12–25 гр лактози дрібними порціями щоденно. Це 1–2 стакани молока, бажано з вуглеводами (мюслі), краще 1–2 порції йогурту, кефіру. Навіть при генетичній нездатності перетравлювати лактозу, можна “<a href="https://doi.org/10.1016/B978-0-08-100596-5.00866-0">навчити</a>” свою мікрофлору, як впоратися з її споживанням.<br>До речі, вміст лактози легко <a href="https://www.food-intolerance-network.com/food-intolerances/lactose-intolerance/tables-of-lactose-content.html">гуглиться</a>.</blockquote><blockquote>Молоко не єдиною лактозою багате. У ньому є білок та жири, які здатні не гірше за лактозу викликати негативні симптоми з боку кишково-шлункового тракту. <br>1. <strong>Жири</strong>. Натуральні молочні продукти доволі жирні, і жир здатен викликати розлади. Наприклад, при хворобі Крона (запалення кишківника) люди більше страждають саме від <a href="https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/21802562">молочного жиру</a>, ніж вд лактози. <br>2. <strong>Казеїн</strong>. Їх існує два типи, їх наявність у молоці залежить від породи корови. Назвемо їх А1 та А2. Тоді як А2 не викликає побічних ефектів, А1 здатен викликати запалення, порушувати консистенцію калу та навіть впливати на <a href="https://nutritionj.biomedcentral.com/articles/10.1186/s12937-016-0147-z">когнітивну функцію</a>! Тому доволі ймовірно, що молоко від однієї корови, яку продає бабця на базарі, не викличе той же ефект, що і суміш молока від багатьох корів, отримана на промисловості. <br>3. <strong>Алергія на молоко</strong>. Не має жодного стосунку до непереносимості лактози. Це те ж саме, що і алергія на арахіс чи на укус бджоли. На певні білки починається абсолютно не потрібна організму і занадто сильна імунна відповідь. Для дорослих подібне не властиво, це швидше дитяча хвороба (2–3 %).</blockquote><blockquote>Все так складно. От чому б просто не відмовитися від молочної продукції. Це тренд, так зручно і взагалі на кожному кроці купа рослинних альтернатив. І здається, коли випити молочка, то потім здуття… Які ж існують небезпеки повної відмови від молочного через непереносимість чи через інші причини? <br>1. Дефіцит <a href="https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/31167726">вітаміну Д</a> (і <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0009898116303825">тут</a>). Як відомо, доволі поширений дефіцит на нашій територій у осінньо-зимово-весінній період. <br>2. Очевидна недостатність <a href="https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/31167726">кальцію</a> (і <a href="https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/29423389">тут</a>). У комбінації з попереднім чинником це доволі сильний чинник <a href="https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/20186234">остеопорозу</a>, що призводить до проблем з зубами та ризику переломів. Народи, які історично споживають менше молочної продукції (Азіати) навіть мають меншу добову потребу у <a href="https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/27702721">кальції</a>: їм для нормальної функціонування достатньо всього 300 мг, тоді як загальні рекомендації для дорослих європейців у 3.3 рази більше! Для більшості людей молочне — <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/B9780123849472003123">основне джерело кальцію</a>, тому його обмеження, тим більше повне уникнення, становить серйозну загрозу. <br>3. Споживання молочної продукції знижує ризики багатьох хвороб сучасності: високий тиск, рак товстого кишечника, ожиріння та метаболічний синдром.</blockquote><h3>П’ятниця</h3><p>Кінець тижня, скоро буде базарний день, тому треба доїсти, все що заплановано купити :) У мене лишилося багато молока і один сніданок.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/923/1*uBNLu6X57uvpjEuLlgT6rg.gif" /><figcaption>Раціон у п’ятницю</figcaption></figure><h4>Сніданок — рисовий пудинг</h4><p>Я люблю рис. Не так багато круп я і люблю, але рис — він такий різний! Солодкий, солоний, а скільки існує різновидів рису — на кожен смак: для супер-схиблених на здоров’ї — коричневий, бурий, дикий, для плову — довгозернистий, для різотто — арборіо, для паельї , суші, каш— окремі варіації. У мене кашка. З круглого, типового (для нас) рису. Каша на пряженому молоці — це для мене свято. Це справжній десерт, без перебільшення. Зовсім трохи підсолоджувача і це як згущене молоко з пластівцями (бавилася таким у студентські роки).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*6Ejp5Xue4MekFujVt094yQ.jpeg" /><figcaption>рисовий пудинг</figcaption></figure><p><strong>Інгредієнти</strong><br>Рис (круглий) 35 гр<br>Молоко (у мене пряжене 3.5 %) 170 мл<br>Підсолоджувач (у мене трегалоза) за смаком<br>Кориця<br><strong>Як зробити</strong><br>Молоко з рисом і підсолоджувачем закип’ятити. Зменшити вогонь так, щоб каша не кипіла (температура орієнтовно 85–95 С), перемішувати кожні 5–7 хв протягом 1–1.5 год. Є сенс спробувати готувати це у духовій шафі, тоді перемішувати не треба. Готову кашу охолодити протягом ночі, посипати корицею.<br><strong>Калорійність</strong><br>Калорії 230 кКал, Б:Ж:В — 7:6:34</p><h4>Обід — що було вдома :)</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*olvRd3HPNIbji6O2OlKnMg.jpeg" /><figcaption>Тушена капуста</figcaption></figure><p>Обід у мене був виносний — тушена капуста і перепелині яйця з дуже сирим жовтком :)</p><p><strong>Інгредієнти</strong>:<br>Яйця перепелині 7 шт <br>Капуста 800 гр<br>Цибуля 160 гр<br>Куриний жир 35 гр<br><strong>Як зробити</strong><br>Капуста (4 порції). Розтопити жир, просмажити порізану кільцями цибулю 5 хв, додати тонко нашинковану капусту. Посолити. Перемішати і долити 50–70 мл води.<br>Яйця. Покласти у киплячу воду. Варити 2 хв. Одразу перенесту у льодяну воду. Так жовток абсолютно рідкий (моя любов).<br><strong>Калорійність</strong><br>Яйця 100 кКал, 8:7:0<br>Капуста (на порцію) 145 3:9:15</p><h4>Перекус — лінива вівсянка</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/434/0*jOJTGdT3U2yLRMsd" /><figcaption>Лінива вівсянка з полуницею і яблучною пастою</figcaption></figure><p>Я ж не просто так писала — вівсянка назавжди :)<br><strong>Інгредієнти</strong><br>Вівсянка 15 гр<br>Чіа 12 гр<br>Яблучна паста (домашня, вибачте, не можу запропонувати аналог) 35 гр<br>Полуниця 600 гр<br><strong>Як зробити</strong><br>За 1–2 доби все змішати. Полуницю, куплену про запас, з’їсти в прикуску з вівсянкою.<br><strong>Калорійність</strong><br>Калорії 380 кКал, Б:Ж:В — 10:7:72</p><h4>Вечеря — лосось і батончик</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/385/0*QxOP57eQaPw31v64" /><figcaption>le silpo копчений лосось</figcaption></figure><p>Я теж людина. Хочу те, що зголоду бачу на прилавках. Бажано чогось смачненького. Яке щастя що протеїнові батончики виручають :)<br><strong>Як зробити</strong><br>Купити лосось гарячого копчення (180 гр) і улюблений протеїновий батончик (у мене <a href="https://ohyeahnutrition.com/">OhYeah! Nutrition</a> чи то назва чи реально смак у них божественний…, намагаюся не зловживати, бо є альтернатива менш цукруста)<br><strong>Калорійність</strong><br>Калорії (лосось) 220 кКал, Б:Ж:В — 41:5:6<br>Калорії (батончик) 340 кКал, Б:Ж:В — 28:13:32</p><h4>Підсумок дня</h4><p><strong>Калорій 1600 </strong>кКал<strong><br>Білок</strong> — 100 гр, <br><strong>Вугдеводи</strong> — 160 гр <br><strong>Клітковина</strong> 28 гр <br><strong>Жири</strong> 47 гр <br>Як на мене — у п’ятницю у мене вийшов ідеальний раціон. Багато білку, клітковини, при цьому не так уже і мало вуглеводів. Таке харчування на кожен день задовольнить майже кожного.</p><h3>Субота</h3><p>Не складно помітити, що по калоріям я недобираю. Злегка. Ідея вся у тому, щоб на вихідних мати невеличкий запас і зі спокійною душею з’їсти те, чого душа забажає.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*1Yhquqztex2J9sxLzZwuBQ.gif" /><figcaption>Раціон на суботу</figcaption></figure><h4>Сніданок — бутербродний круасан</h4><p>Я люблю круасани. Але один крусан — чверть добової норми солі. А ще купа жиру. І добре, якщо це масло, але де ж знайти якісний крусан (((( . Така випічка традиційно є ранковою. Якщо жити в центрі вибір ранкового круасану доволі широкий. На Харьківській все трохи сумніше. Якщо хочеш свіжоспеченого круасану — спечи його сам.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*U3abA5nB1IxMEiDS9LMp6A.jpeg" /><figcaption>Круасан з яйцями і беконом</figcaption></figure><p><strong>Інгредієнти</strong><br>Круасан морожений, вистояний (у мене здоровенний на 140 гр)<br>Бекон 1 полоска — орієнтовно 9 гр<br>Помідор 1/4 шт<br>Перепелині яйця 2 шт<br>Листя салату<br><strong>Як зробити</strong><br>Круасан ніч розморожую у холодильнику. За півтори години до сніданку вмикаю духову шафу на 160 С, одразу кладу туди круасан, таймер на 1 год і йду далі спати. За півгодини він трохи вистигне.<br>Яйця підсмажити на антипригарній сковорідці буквально 2 хв. Бекон на легкому вогні потримати 2–3 хв, щоб витопити жир, промакнути рушничком. Круасан розрізати вздовж, покласти салат, нарізані кружечками помідори, яйця, бекон.<br><strong>Калорійність</strong><br>Калорії 340 кКал, Б:Ж:В — 8:17:40 (насправді жиру менше, бо з бекону він витоплюється)</p><h4>Обід — ягоди</h4><p>Так, просто величезна купа ягід. Полуниця до того ж з вершами, які я перебила з базиліком — він пасує до цієї ягоди. Це не означає, що я все з’їла в обід — так погано стає. Розтягнула як перекус протягом дня, але основна частина спожита в обід.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*vUkdga1Ub9avVmXZGOqJ_Q.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*UW69EMl4ZUzbNqqI-pLjIA.jpeg" /><figcaption>Полуниця з базиліковими вершками та черешня</figcaption></figure><p><strong>Кількість</strong><br>Полуниця 600 гр<br>Черешня 600 гр<br>Вершки 100 гр<br><strong>Калорійність</strong><br>Калорії 900 кКал, Б:Ж:В — 10:37:150</p><h4>Перекус — кава з молоком</h4><p>Проблеми з горлом, насправді, продовжувалися, приєднався кашель. Тому хотілося гарячого і жирненького — кава по-віденьськи :)</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*uUZCEIPJUDiKKInjDLa-iQ.jpeg" /></figure><p><strong>Калорійність</strong><br>Калорії 50 кКал, Б:Ж:В — 0:5:2</p><h4>Вечеря — баклажани з м’ясом</h4><p>Підгледіла у Греції. Візуально вийшло не зовсім так як хотілося — та все по-чесному викладаю, як є. Баклажан треба брати побільше і запікати не так… Нічого на помилках вчаться.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*QH4KX9cvm8sW30Kx9-EihA.jpeg" /><figcaption>Баклажани, запечені з м’ясом під рікотою</figcaption></figure><p><strong>Інгредієнти</strong><br>Баклажан 1 шт (150 гр)<br>Куриний фарш 150 гр<br>Жир для смаження (у мене куриний) 7 гр<br>Цибуля 30 гр<br>Помідори 1/2 шт (70 гр)<br>Рікота 100 гр<br>Пармезан менше 5 гр<br><strong>Як зробити</strong><br>Баклажан запекти м’якіттю вниз 30 хв при 200 С.<br>На обраному жирі підсмажити подрібнену цибулю 4–5 хв, додати порізаний кубиками помідор, смажити ще 2–3 хв. Додати фарш, просмажити до його готовністі. Грудочки розбити виделкою. <br>У половинку баклажана викласти фарш, зверху рікоту, посипати пармезаном. Запікати при 180 С 20 хв<br><strong>Калорійність</strong><br>Калорії 425 кКал, Б:Ж:В - 44:21:18</p><h4>Підсумок дня</h4><p><strong>Калорій 2000 </strong>кКал<strong><br>Білок</strong> — 62 гр, <br><strong>Вугдеводи</strong> — 190 гр <br><strong>Клітковина</strong> 33 гр <br><strong>Жири</strong> 80 гр</p><h3>Неділя</h3><p>Продовжуємо витрачати зекономлені калорії :) Правда наголошую — більшість з них зекономлені, бо без перебільшення у горло нічого не лізло :(</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*PY2x3BL_nEcNXIRugGOncw.gif" /><figcaption>Раціон на неділю</figcaption></figure><h4>Сніданок — сирна запіканка</h4><p>Ви ж розуміте, що якщо у хаті двоє, а рецепт розрахований на 6 порцій, то я запіканку з’їм хоч 2 рази?</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*dEe4f3o3f2cpxaXMRQaNAw.jpeg" /><figcaption>Сирна запіканка</figcaption></figure><p><strong>Інгредієнти</strong> (на 6 порцій):<br>Сир зернистий 800 гр<br>Манка 50 гр<br>Яйця 3 шт<br>Банан 150 гр<br>Нутела (у мене без цукру на стевії) 100 гр<br>Абрикоси 150 гр<br>Чорний шоколад (у мене на стевії) 100 гр<br><strong>Як зробити</strong><br>Сир змішати з манкою, нутелою, розім’ятим виделкою бананом, жовтками. Білки збити до піків, поступово ввести у сирну суміш. <br>У форму викласти половину сиру, покласти порізані кубиками абрикоси, накрити рештою сиру. <br>Випікати при 180 С протягом 60 хв (орієнтуватися по своїй духовій шафі). Охолодити. Розтопити шоколад і вкрити ним запіканку. Зверху викласти полуницю.<br><strong>Калорійність</strong> (на порцію)<br>Калорії 480 кКал, Б:Ж:В — 39:28:30</p><h4>Перекус — вишня</h4><p>Як довго я цього чекала! Як же я хотіла саме вишні. Не приторно-солодкої черешні, не полуниці, а саме з дитинтсва любої вишні. Під час збору урожаю заплановано було левину долю віддати богам. Богам, які цю вишню збирають. Тобто мені :)</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*P-nUk2ESyvIcLA2yrpoTug.jpeg" /><figcaption>Вишеньки — любов</figcaption></figure><p><strong>Калорійність</strong> (орієнтовно на 250 гр )<br>Калорії 125 кКал, Б:Ж:В — 3:1:30</p><h4>Обід — барбекю</h4><p>Літо. Це якраз саме час таким займатися. Звісно усе це з’їла я :) <br>Насправді навіть у таких випадках я зазвичай +/- знаю, що я буду їсти і рішення не є спонтанним, типу “а візьму іще 2 курині ніжки та 4 сосиски і полью їх півпачкою соуса”.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*dqfwj3iBmYlBhhrwKYuQeg.jpeg" /><figcaption>Недільне барбекю</figcaption></figure><p><strong>Калорійність</strong> (орієнтовна)<br>Стейк лосося 300 гр: 381 кКал б:ж:в 62:13:0<br>Сир барбекю (схожий на брі) 100 гр: 334 кКал б:ж:в 21:28:0<br>Житній хліб 50 гр: 130 кКал б:ж:в 4:2:24</p><h4>Підсумок дня</h4><p><strong>Калорій 1700 </strong>кКал<strong><br>Білок</strong> — 130 гр, <br><strong>Вугдеводи</strong> — 85 гр <br><strong>Клітковина</strong> 12 гр <br><strong>Жири</strong> 72 гр</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=b2e2ad2c35ea" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Острів Іос: про пляжі та як їх дістатися]]></title>
            <link>https://medium.com/@yuliya.vorona/%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2-%D1%96%D0%BE%D1%81-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%BF%D0%BB%D1%8F%D0%B6%D1%96-%D1%82%D0%B0-%D1%8F%D0%BA-%D1%97%D1%85-%D0%B4%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F-81ac318b954b?source=rss-1a4b7e524ac8------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/81ac318b954b</guid>
            <category><![CDATA[beach]]></category>
            <category><![CDATA[i̇os]]></category>
            <category><![CDATA[trails]]></category>
            <category><![CDATA[greece]]></category>
            <category><![CDATA[trip]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Iuliia Mazur]]></dc:creator>
            <pubDate>Sun, 09 Jun 2019 18:56:10 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2019-06-09T19:36:13.554Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>Завжди думала про Грецію як про якусь банальщину. Переповнене туристами місце, довжелезні сірі невиразні пляжі, лисі кам’янисті схили гір…. Не хотіла погоджуватися на подорож, але чітка асоціація Греція=вино (так я вирішила ще з часів школи сомельє, де дізналася, що Греція входить у топ-3 країн з найбільшим сортовим різноманіттям технічного винограду, інші дві — Грузія та Франція) переконала мене дати цій країні новий шанс. Про що абсолютно не пошкодувала!</p><ul><li><a href="https://medium.com/p/81ac318b954b#17bc">Як дістатися пляжів Іоса (та і взагалі будь-якого острова)</a></li><li><a href="https://medium.com/p/81ac318b954b#99fa">Valmas — найближчий до порту</a></li><li><a href="https://medium.com/p/81ac318b954b#5d8a">Koumbara — попсовий</a></li><li><a href="https://medium.com/p/81ac318b954b#d3e5">Tzamaria — одразу під дорогою</a></li><li><a href="https://medium.com/p/81ac318b954b#5c30">Kolitsani — приватний</a></li><li><a href="https://medium.com/p/81ac318b954b#1579">Mylopotas — попсовий</a></li><li><a href="https://medium.com/p/81ac318b954b#3170">Sapounochoma — найкращий пісок</a></li><li><a href="https://medium.com/p/81ac318b954b#c851">Klima — вітряний</a></li><li><a href="https://medium.com/p/81ac318b954b#c61a">Kalamos — приватний</a></li><li><a href="https://medium.com/p/81ac318b954b#a55d">Plakes — великий і пустельний</a></li><li><a href="https://medium.com/p/81ac318b954b#cafa">Avlaki — усамітнений</a></li><li><a href="https://medium.com/p/81ac318b954b#05a3">Manganari — ідеально для дітей</a></li><li><a href="https://medium.com/p/81ac318b954b#2792">Tris Klis — мальовничий</a></li><li><a href="https://medium.com/p/81ac318b954b#cee5">Psathi — пустельний і безлюдний</a></li><li><a href="https://medium.com/p/81ac318b954b#08cc">Domino — прихисток туриста</a></li><li><a href="https://medium.com/p/81ac318b954b#2d4a">Tourla — чарівна бухточка</a></li><li><a href="https://medium.com/p/81ac318b954b#9e91">St Theodori — ідеальний публічний пляж</a></li></ul><h4>Як дістатися пляжів Іоса (та і взагалі будь-якого острова)</h4><p>Цьому малесенькому острову не бракувало пляжів про що я хочу розповісти. Проблема полягала у тому <strong>як на</strong> <strong>пляжі потрапити</strong>. <strong>Варіанти</strong>:</p><ol><li><strong><em>Автомобіль</em></strong> або <strong><em>квадроцикл</em></strong>. Другий варіант більш мобільний і доставить до більшої кількості пляжів, але навіть на авто за певного рівня майстерності і дурості можна по ґрунтовочкам дістатися третини пляжів острова.</li><li><strong><em>Яхта</em></strong>. Звісно ж цей вид транспорту дозволяє дістатися до будь-якого пляжу острова, навіть “приватного”. Проблема у тому, що потрібно цю яхту мати або орендувати катер із супроводом. Найвигідніша комерційна пропозиція: приєднатися до загального яхтового туру — відвідування 6 пляжів острова за 3 год. Але, яка у цьому складність? Де виклик нашим можливостям і силі волі? Їхати разом з іншими людьми до пляжів. Який тут інтерес? От якби лише вдвох і без капітана поїхати, то інше питання, але для цього яхта і катер не підходить.</li><li><strong><em>Пішки</em></strong>. На острові є пара туристичних маршрутів. Ми вирішили ними скористатися. Як виявилося, не всі вони функціональні, але про це згодом. Можна йти і навпростець, взагалі без туристичного маршруту — це складно, трохи небезпечно і травматично, але можливо.</li></ol><p>Одразу відмічу, що далеко не всі пляжі позначені на гугл картах. Повний список бухточок лише у друкованих туристичних гідах. Наприклад:</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*rgqUuhohh91bac-P" /></figure><p>Ця карта просто знахідка, бо лише на ній нанесені туристичні маршрути. Цікаво було звіряти цю карту і гугл карти постійно. Враження від пляжів, картинки і коротенька довідка — нижче. Пляжі йдуть у хронологічному порядку, в основному згруповані по локації.</p><h4>Valmas — найближчий до порту</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/412/0*k0Q45PBrKq2qEaQJ" /><figcaption>Valmas beach, Ios, Greece</figcaption></figure><p>Маленький пляж. Був найближчий до нашого житла (хв 7 прогулянки схилами гір, але доволі ненапряжно). До нього веде ґрунтова дорога (не пробували їздити, але якість навряд чи хороша) а також трейл на 1 км від порту. Як тільки ми прийшли, людей не було, але коли верталися трейлом назад, то назустріч йшло кілька пар. Назвати безлюдним — навряд чи. Усамітненим — можна.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*uftiI-c9x0vgi9H4" /><figcaption>Valmas beach, Ios, Greece</figcaption></figure><h4>Koumbara — попсовий</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/871/0*l5NlyNbLGcUHjMHM" /><figcaption>Koumbara beach, Ios, Greece</figcaption></figure><p>Напевно, наймодніші лежаки і найвищі хвилі на острові. Поруч фешн-бар. Заскочили на нього у перший день на авто, скупнулися і поїхали далі. Людей уже о 6-ій вечора не було.</p><h4>Tzamaria — одразу під дорогою</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/0*bZz4pTmZG2qvv1Tl" /><figcaption>Tzamaria beach, Ios, Greece</figcaption></figure><p>За цим пляжем ми постійно спостерігали зі свого ґанку. Людей ніколи не бувало, напевно, через близькість дороги, яка проходить прям над головою. Легко дістатися, зручностей і переваг ніяких.</p><h4>Kolitsani — приватний</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/706/0*G7STPh_BuiZg2bvC" /><figcaption>Kolitsani beach, Ios, Greece</figcaption></figure><p>Пляж-загадка. До нього веде дорога, яка загадково перетворюється у приватну, а закінчується зачиненими воротами і парканом. Ще туди веде трейл, початок якого теж невідомий. Пляжів на острові достатнього, і саме заради нього перелазити кудись не хотілося. Але витраченого часу було шкода.</p><h4>Mylopotas — попсовий</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*8wYBiUEzBVrwvZKf" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*hxXZzdvmwj8lyP_W" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*7I68TYunIr-HwwR6" /><figcaption>Mylopotas beach, Ios, Greece</figcaption></figure><p>Найбільш популярний і відносно заповнений пляж (правда, початок червня — це ще не сезон на Іосі). Заповнений — не означає, що немає куди присісти, а швидше наявність людей у полі зору. Вздовж всього пляжу розташовані різноманітні бари, шезлонги і парасольки, які чудово доповнюють пейзаж. Шезлонги коштують не так і дорого: 5 євро на двох з парасолькою. Вино не смачне, але холодне.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/421/0*wslPNNBbrpfSbCPx" /><figcaption>Mylopotas beach, Ios, Greece</figcaption></figure><p>Залежно від частини пляжу грає музика, яка ближче до вечора може перерости у вечірку. Але це ближче до сезону (з середини липня), у нашому випадку танцювала лише я під супроводом вражено-здивованих поглядів.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/385/0*EmBs_fY5EEqYqHwC" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/474/0*-vj4-piCMvKAxNP7" /><figcaption>Не зовсім танці Mylopotas beach, Ios, Greece</figcaption></figure><p>Для любителів є комплекс розваг: водні лижі, серфінг, каяки, банани. На інших пляжах подібного не було помічено, тому, якщо є бажання, варто їхати саме сюди.</p><p>Трохи дратує контингент людей. Молоді дівчата, переважно американки, вдень на пляжі нафарбовані яскравіше ніж у нічному клубі: з накладними віями, смокі, хайлайтерами, які засліплюють своєю красою ще за пару метрів. Чомусь не люблю я таке на пляжі.</p><h4>Sapounochoma — найкращий пісок</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/458/0*vauRz6Y3cb1kJbtF" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/571/0*ljAc-WKNBDbpce9U" /><figcaption>Sapounochoma beach, Ios, Greece</figcaption></figure><p>З південного кінця Mylopotas починається туристичний маршрут, яким можна потрапити на наступний пляж. Дорога займе орієнтовно 30–40 хв (якщо не заблукати). Ми заблукали майже від початку, бо саме на початку доволі не чітко нанесені маршрутні мітки — на щастя, ми швидко відновилися. Стежка не складна, але вузька, і треба обережно обходити чагарники та реп’яхи. З голими ногами без ушкоджень подалати неможливо. Я через кросівок спромоглася загнати колючку, яка перетворилася у занозу :(.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/448/0*YTxO2oU02qLnN6JU" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*Iu4602BjWlEQDUhb" /><figcaption>Знайдіть на фото козла і ящірку</figcaption></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/412/0*-KwP-M4ZVrkuKJvf" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/412/0*b6jawtDvAIJGszDd" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*XipYsgt1tdV5jj3n" /><figcaption>Трейл №5</figcaption></figure><p>У результаті доволі милий пляж, на якому навіть є накриття. Пісок дивовижний: не дрібний, але ще і не галька. Нагрівається не так сильно, одна насолода по ньому ходити і стояти ;)</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/932/1*oZHWqMBxabiN5h0zEHvJnQ.gif" /><figcaption>Sapounochoma beach, Ios, Greece</figcaption></figure><h4>Klima — вітряний</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/715/0*bO_uynHYrMeS_Vva" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*stuhP4N5EQySK0-5" /><figcaption>Klima beach, Ios, Greece</figcaption></figure><p>Якщо продовжити подорож трейлом ще далі, то вже за 20 хв відкриється краєвид на інший пляж: доволі вітряний та з високими хвилями. Ми на нього не спускалися, бо на нас тиснуло те, що десь у цьому трейлі загубився ключ від орендованого авто. А так, я мріяла продовжити подорож ще далі, бо за цим пляжем було ще кілька пляжів з обмеженим доступом. Зате можна погратися у Капітана Марвел.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/730/1*TWq-H1eVKEYMOor59zWFsg.gif" /></figure><h4>Kalamos — приватний</h4><p>Отримавши новий ключ від машини (так, нам буквально за 30 хв привезли новий ключ, як тільки ми повернулися у цивілізовану частину острова), ми продовжили подорож. Kalamos — один з пляжів на півдні, до якого веде хороша дорога, і до якого немає сенсу їхати, бо в кінці вам скажуть, що територія приватна. Отак неприємна несподіванка.</p><h4>Plakes — великий і пустельний</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*i4xP7JN3tAIaEACL" /><figcaption>Plakes beach, Ios, Greece</figcaption></figure><p>Моральні збитки можна відшкодувати відвідуванням сусіднього пляжу. Величезно довгого з таким само приємним крупним пісочком і доволі спокійною водою. На пляжі навряд чи вийде побути на самоті, занадто сильна оглядовість, плюс пару будівель. У той же час інша пара сиділа у іншому кутку пляжа і її було не видно з нашої точки.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/972/1*th5y9E_3KMxq51HL2gAR7A.gif" /><figcaption>Plakes beach, Ios, Greece</figcaption></figure><h4>Avlaki — усамітнений</h4><p>Одним із знакових місць на острові є склеп Гомера. Склепом це важко назвати — швидше пам’ятка. Дістатися легко можна автомобілем. Люди будують пірамідки — ми теж зробили свою.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*pqwZMlMApy3teXuc" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*BonwJi2WArZc6sQ-" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/412/0*jJk5fOOAC0i1_-Up" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/412/0*tpGIx-p0eAe0GWQV" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/412/0*ZLnKaqQswqCU2832" /><figcaption>Homer’s tomb Ios Greece</figcaption></figure><p>Справжня цінність цього місця у дуже близько розташованій бухті, всього 20 хв спуску (підійматися у 2 рази швидше) чагарниками. Бухта дарує можливість цілковитого усамітнення. Бажаючих гуляти по диким горам не дуже багато ;)</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*RTSk5aXToPWbIDpd" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*Rh-radTvT1vklcET" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/768/1*mhT_HkOv7Qekvt1RPbavLg.gif" /><figcaption>Avlaki beach, Ios, Greece</figcaption></figure><h4>Manganari — ідеально для дітей</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*76ueuqs4AZNaC2kI" /><figcaption>Manganari beach, Ios, Greece</figcaption></figure><p>Публічний пляж на півдні. Є лежаки, можливість поїсти, однак розмах абсолютно не порівнюється з Mylopotas. Як на мене, цей пляж ідеально підходить для відпочинку з дітьми: спокійна вода, купа буйків, захід у воду дуже плавний і дуже довгий. Оглядовість пляжу ідеальна: цим дітям просто немає куди втікти. Сам Manganari розділений на 5 підпляжів, вибір є.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/412/0*h-QiolJRB6Vw_F-a" /><figcaption>Manganari beach, Ios, Greece</figcaption></figure><h4>Tris Klis — мальовничий</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/548/0*g2YlMwdIZiLEZbZs" /><figcaption>Tris Klis beach, Ios, Greece</figcaption></figure><p>Маю лише вигляд зверху, але доступ доволі простий. Всього пару сотень метрів ґрунтовкою від асфальтованої головної дороги.</p><h4>Psathi — пустельний і безлюдний</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/969/0*UXssyLjEwayolGr-" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*Q8MNtMKRwR3TOUS5" /><figcaption>Psathi beach, Ios, Greece</figcaption></figure><p>Абсолютно безлюдний, сірий і не цікавий пляж. Насправді, ми сюди приїхали, щоб розпочати грандіозний трейл: об’єднати три, нанесених на карту (№9, 8 та 2), а частину маршруту (між 9 та 8) пройти через дику природу. Таксист, який нас туди завозив, був неймовірно здивований таким вибором. Перепитав рази 4, показав інший пляж з вікна автомобіля (думав, що спокусимося на гарний краєвид). Компанію на пляжі нам склали лише групи чайок, яких очевидно давно ніхто не турбував. Але пляж ми просто оминули і продовжили свою подорож.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*7J6uTeU03zr5n7vK" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*c6TcJheelMz_tKsu" /><figcaption>Трейл №9</figcaption></figure><p>Трейл відверто поганий. Ми втратили мітки уже після чверті пройденого шляху, і решту довелося долати постійно підіймаючись вгору і вниз, оминаючи чагарники, перебираючись через каміння та насипні стіни. Навіть діставшись до фінальної точки, ми не знайшли маршрут. Швидше за все, цю стежку давно не оновлювали.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/412/0*lxRsAvmxEMsknUD6" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*pbzGx_WZg3Dzl5Q-" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/446/0*nHvt8i3BSUg9J4db" /><figcaption>Трейл №9</figcaption></figure><p>З іншого боку, навіть у такому варіанті — це чудова можливість помилуватися пейзажами, морем, ближніми островами.</p><h4>Domino — прихисток туриста</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*TTXsj-UQhw6IPtUB" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*XxESITHvGX1Bu3Hp" /><figcaption>Domino beach, Ios, Greece</figcaption></figure><p>Дістатися цього пляжу було неймовірне задоволення! Це без перебільшення був оазис, бо у ньому можна було отримати таку бажану прохолоду після подорожі спекотними горами. Очевидний бонус — ймовірність когось зустріти прямує до нуля. Думаю, навіть у найвищий сезон, люди сюди заходять дуже рідко.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*tFt78F0UpkDyktCp" /><figcaption>Domino beach, Ios, Greece</figcaption></figure><p>Наступна частина подорожі була найскладніша, бо на наявність трейлу навіть не можна було сподіватися. Його не було точно. Треба було пройти через гору. З першого погляду, а конкретніше з точки, з якої ми на гору дивилися, це було доволі просто: не дуже заросла, доволі кам’яниста. Як же ми помилялися! Не раджу повторювати це нікому, як мінімум без страховки або супроводу інших людей. Це виявилася поросла колючими чагарниками гора, крута, з сипучим камінням. Певну ділянку шляху довелося йти під сильним кутом нахилу, майже над прірвою і було дуже страшно. Практично до нападів паніки, від усвідомлення, що за кілька км немає нікого, хто міг би допомогти. Як тільки дорога стала легшою, настрій сам по собі покращився, згадалося, що можна і треба пофотографуватися.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/412/0*A4O7ts3N7WaP0TWx" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/606/1*WomXhXT3zI88fBG30F1OLg.gif" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*n9dJUqIrzqeE1Z8L" /><figcaption>Перехід від трейлу №9 до трейлу №8</figcaption></figure><p>Повторювати цей досвід не раджу. Небезпечно і не варто того.</p><h4>Tourla — чарівна бухточка</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/721/0*vo-cmrae7ctGySFu" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/412/0*iWRJWwF0xtHvJ8Hx" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*HDndtwdATaG9P2n7" /><figcaption>Tourla beach, Ios, Greece</figcaption></figure><p>Цей пляж привітно зустрів нас після пережитого переляку. Кришталева вода, кольори, краєвид, каміння — мало неймовірний вигляд. Хотілося тут залишитися як можна на довше, бажано назавжди.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/817/0*EzaZZ3OqvBYaWbvO" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/587/0*JfYtDqGIT_lAf1zw" /><figcaption>Tourla beach, Ios, Greece</figcaption></figure><h4>St Theodori — ідеальний публічний пляж</h4><p>Від Tourla до St Theodori веде туристичний маршрут №8. Зважаючи на уже сформований гіркий досвід якості і наявності маршрутів, ми були налаштовані доволі песимістично.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/412/0*KTpKqOtHqWBgzCkE" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/412/0*ewAgQjXM74KZcmko" /><figcaption>Трейл №8</figcaption></figure><p>Але яке ж було здивування, що уже з 2/3 шляху ми почали помічати мітки і їм слідувати! Дорога стала значно простішою, швидкою і приємнішою. Великий міський пляж відкрився нам як на долоні і вигляд він мав неймовірно гарний.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*VhztxavIb98Kh5kn" /><figcaption>St Theodori beach, Ios, Greece</figcaption></figure><p>Попереду нас чекав ще один трейл: лише по сухопутній частині зі сходу на захід, і це була наша остання водойма на той день. Гріх було ще раз не скупатися. Цей пляж мені так сподобався комбінацією свого вигляду, не заселеністю людьми та наявністю шезлонгів, що наступного дня захотілося сюди повернутися ще раз. Тихе, зручне місце. Є нудисти, але з такої відстані, що навіть не розбереш, що вони нудисти. Можна стати нудистом самому, і цього теж ніхто не помітить (якщо не підійде поближче).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*h_gwAFPFouUlS7qH" /><figcaption>St Theodori beach, Ios, Greece</figcaption></figure><p>Щодо останнього трейлу (за планом мав бути №2)… Загальний висновок: маршрути відмічені погано.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/412/0*obihR7hNGJ7Mw1ri" /><figcaption>Трейл №2: знак лежав на землі, намагаємося зрозуміти у яку сторону його треба розвернути</figcaption></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*xYW2Yce8oIlA6yTn" /><figcaption>А ось тут все наче зрозуміло</figcaption></figure><p>На останньому трейлі, прям посеред острову ми знову втратили слід. Йти по центру острова по чагарникам, камінні, кам’яних стінам не так страшно як над прірвою біля моря, але і приємного у цьому мало. Замість очікуваних 1,5 год слідування ґрунтовою дорогою і долання останніх на день 5 км, ми йшли 3,5 год, бо продиралися крізь хащі, підходили до не функціонуючих церков і будинків, перелазили через кілька парканів (люди не очікують, що хтось буде шастати чагарниками і загороджують свою власність лише з одного, доступного боку — з боку дороги), з метою потрапити на дорогу, до цивілізації, уже без надії відновити подорож трейлом.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*TRh2EvXAJ_ke6ihF" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/412/0*K5iY63a0gI2NY1R5" /></figure><p>Як не дивно, нам пощастило. Ми вийшли на асфальт саме у тій точці, де продовжувався один з трейлів (№ 1, від запланованого №2 ми безданійно відхилися) крізь центр острова, що надав нам можливість спокійно, нарешті не дивлячись безкінечно під ноги і не балансуючи на якихось камінцях, роздивитися по сторонам і відновити фоторепортаж.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*UT9m1rBjqVB7RwtS" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*DGzt0_1HTGYfkmI1" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/412/0*v8liFO6GQsXE5l7C" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/732/0*cddENwAwHIFPMQFD" /><figcaption>Частинка трейлу №1</figcaption></figure><p>Трейл виводить у центр головного селища міста — у Хору, де скінчилися наші пригоди і моя, як зажди, “коротенька” розповідь :)</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/846/0*yReTIK2KMhkA2U9u" /><figcaption>Хора, Іос</figcaption></figure><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=81ac318b954b" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Про фрукт яким спокусили Адама]]></title>
            <link>https://medium.com/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D0%BB%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F/quince-d8fa8e506c0d?source=rss-1a4b7e524ac8------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/d8fa8e506c0d</guid>
            <category><![CDATA[science]]></category>
            <category><![CDATA[quince]]></category>
            <category><![CDATA[cooking]]></category>
            <category><![CDATA[наука]]></category>
            <category><![CDATA[продукт]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Iuliia Mazur]]></dc:creator>
            <pubDate>Mon, 17 Dec 2018 22:45:34 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2018-12-29T23:01:46.771Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h3>Про фрукт, яким спокусили Адама</h3><p>Чесно кажучи, гріх скаржитися на різноманіття фруктів і овочів українцям. Але, все одно, хочеться якоїсь екзотики, різноманіття, незвичного смаку. У випадку айви ця екзотика лежить просто перед очима і майже перестала бути диковинкою для більшості. Але не для мене. Мене не може не дивувати фрукт, який на стільки радикально змінюється при приготуванні, перетворюючись із чогось терпкого-не їстівного-без аромату на запашний, солодко-кислий, оригінальний фрукт. Я вже мовчу про зміну кольору! Але всьому всій час.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/320/0*Q3QRVWPpWSe7WTzt.jpg" /></figure><ul><li><a href="https://medium.com/p/d8fa8e506c0d#7722">Незвичайний аромат</a></li><li><a href="https://medium.com/p/d8fa8e506c0d#ff4c">Терпкість і як з нею боротися</a></li><li><a href="https://medium.com/p/d8fa8e506c0d#0920">Чому айва змінює колір</a></li><li><a href="https://medium.com/p/d8fa8e506c0d#1df3">Не лише смачно, а й корисно</a></li><li><a href="https://medium.com/p/d8fa8e506c0d#95c9">Рецепти</a></li><li><a href="https://medium.com/p/d8fa8e506c0d#3124">Максимально багато аромату та збережена текстура — як ефектно приготувати айву</a></li><li><a href="https://medium.com/p/d8fa8e506c0d#cd22">1. Припущена айва з крамблем з фісташок</a></li><li><a href="https://medium.com/p/d8fa8e506c0d#4c59">2. Паштет з айвою</a></li><li><a href="https://medium.com/p/d8fa8e506c0d#8953">3. Мус та морозиво з айви</a></li><li><a href="https://medium.com/p/d8fa8e506c0d#442c">4. Щоки тушені з айвою</a></li><li><a href="https://medium.com/p/d8fa8e506c0d#00dd">5. Мусовий торт з айвою</a></li><li><a href="https://medium.com/p/d8fa8e506c0d#9a07">6. Качина грудка з айвою</a></li></ul><h4>Незвичайний аромат</h4><p>Складність айви у тому, що вона обов’язково потребує температурної обробки, у сирому вигляді споживати її взагалі неможливо :( Ніякого отруєння не буде, але задоволення сумнівне. Добре це чи погано? Як на мене, то чудово, оскільки лише ті, хто здатен докласти трошечки зусиль, може оцінити її смак та аромат. З яблуками та грушами все простіше. Якщо хочеться дізнатися, яка айва на смак, а готувати не хочеться, то уявіть комбінацію груші, яблука з невеличким присмаком ананаса, лічі та трояндою. А ще краще уявіть Шардоне Gran Reserva із Чилі:) Не даремно існує думка, що <a href="https://en.wikipedia.org/wiki/Cyclopaedia_of_Biblical,_Theological_and_Ecclesiastical_Literature">фрукт</a>, яким Єва спокусила Адама — це айва.</p><p>Сирою айва практично не пахне. Споживають її переважно у вигляді фруктових лікерів (мрію спробувати такий), сиропів, джемів, желе, цукерок або у випічці, бо справжнє задоволення можна отримати лише після термічної обробки. Трапляється це через те, що каротеноїди (про які вже колись йшлося у <a href="https://medium.com/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D0%BB%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F/pumpkinrecipe-54198b7c8f4">гарбузовій темі</a>) не лише відповідають за барвистість природи, а часто й формують різноманітність <a href="https://pubs.acs.org/doi/pdf/10.1021/bk-2002-0802.ch001">ароматів</a>. У кислому середовищі <a href="https://books.google.com.ua/books?id=oTvUBwAAQBAJ&amp;dq=quince+aroma&amp;source=gbs_navlinks_s">каротеноїди</a> айви розпадаються до ароматичних сполук з романтичними назвами <a href="https://pubs.acs.org/doi/pdf/10.1021/bk-2002-0802.ch001">мармело лактони, іонони</a> та мармело оксиди. Тому, коли айву готуєш, то всю квартиру заповнює цитрусово-квітково-плодовий аромат. Каротеноїди помирають, але лишають по собі ароматних нащадків :)</p><p>Постійні читачі знають, що я пристрасний прихильник комбінацій, які ґрунтуються на молекулярній подібності. Деякі з <a href="https://www.tandfonline.com/doi/pdf/10.1080/00021369.1983.10865983">ароматичних сполук</a>, присутні у айві, присутні також у троянді (це не дивно, бо аромат дійсно нагадує підв’ялені пелюстки троянди), зелених яблуках, дюшесних грушах, персиках, сливах, бананах, ананасах, манго і <a href="https://pubs.acs.org/doi/pdf/10.1021/bk-2002-0802.ch001">помідорах</a> СМАЙЛИК ЗДИВУВАННЯ.</p><h4>Терпкість і як з нею боротися</h4><p>У чому причина того, що айву не приємно їсти сирою? Справа в тому, що у ній величезна кількість танінів — сполук, про які ми кажемо, що вони “в’яжуть”. Ці ж таніни присутні у червоному (і оранжевому) вині, хурму, кісточках гранату, чаї та каві. Всім відоме почуття сухості у роті (і ненависті до продавця) після споживання не зрілої хурми. Помножте це на 10 і отримаєте смак сирої айви. Розрізнити що-небудь за танінами просто не можливо. Сухість у роті виникає через те, що таніни зв’язуються з <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0308814617315182">білками нашої слини</a>, які відповідають за зволоження нашого рота, та осаджують їх. Без зволоження відчути смак неможливо :( І, самі знаєте, мало приємного у надміру в’язких продуктах.</p><p>Боротися з терпкістю танінів можна. Існує кілька методів, які загалом грунтуються на тому, що ми або таніни руйнуємо (з великих молекул робимо маленькі), або робимо їх не розчинними у воді (у такому разі вони не здатні подіяти на білки, оточені водою). <br>- Повільне <strong>заморожування</strong>. Відомий метод у боротьбі з танінами хурми. Чим повільніше заморожування — тим краще результат. Досягаєтся це тим, що під час замерзання руйнують клітини та їхні компоненти. Таніни зв’язуються з <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S092552149800057X">фрагментами</a>, уламками клітин і тепер уже не можуть зв’язуватися з нашими білками слини. Тобто по факту вони не зникають, а лише маскуються. У метода є сильний недолік: руйнування клітинної структури впливає і на текстуру фрукта, він уже не буде хрустким, твердим, а часто навіть і цілісність фрукта втрачається, бо заморозкою дуже сильно спекулюють.<br>- Повноцінне <strong>дозрівання</strong>. Як би очевидно це не було. На жаль, у випадку з айвою це не варіант, але часто допомагає з іншими терпкими фруктами. У цьому випадку дуже великі молекули танінів при дозріванні розпадаються на все менші за розміром і не такі відчутні при споживанні.<br>- <strong>Обробка СО2</strong>. Обробка <a href="https://www.tandfonline.com/doi/pdf/10.1080/00021369.1982.10865131">вуглекислим газом </a>призводить до того, що у фрукті починає накопичуватися ацетальдегід, який приєднується до танінів і робить їх не розчинними у воді. І знову таніни маскуються. Такий собі метод, якщо згадати, що ацетальдегід токсичний для нашого організму. <br>- <strong>Висушування</strong> і тривале витримування на повітрі. Тривалий процес. Фрукт потрібно очистити від шкурки, можна подрібними і лишити висуватися. Під впливом стресу (не повірите) починає утворюватися ацетальдегід :), а далі ви вже знаєте. <br>- <strong>Термічна</strong> обробка при <strong>низькому рН</strong>. Висока температура прискорює природнє дозрівання, а кисле середовище дозволяє швидше зруйнувати великі молекули танінів.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*efM0HEPWkqlrzxQfshkvCw.png" /><figcaption>Методи зниження терпкості танінів у продуктах</figcaption></figure><p>Доступний метод, який дозволяє не лише зберегти більшість ароматів айви, але і проявити їх повністю — готувати тривалий час при підвищеній температурі.</p><h4>Чому айва змінює колір</h4><p>Я б сама ніколи не повірила, якби на свої очі не бачила. З абсолютно типового, нічим не примітного білого забарвлення, айва здатна перетворитися на яскраво-помаранчевий і навіть червоний фрукт! Відповідальні за це ті ж таніни. У вигляді великої молекули танін <a href="https://stavin.com/micro-ox-website/chem_nonox.htm">безбарвний</a>, але коли він розпадається до дрібніших фрагментів — вони набувають забарвлення (по-науковому, це антоціаніни).</p><p>Про природні індикатори кислотності я вже колись писала, коли описувала <a href="https://eatingcool.blogspot.com/2018/05/beef-pancakes.html">буряк</a> та <a href="https://medium.com/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D0%BB%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F/%D1%87%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F-%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D1%8E%D1%94-%D0%B7%D1%96%D1%80-%D1%81%D0%B8%D1%80%D0%BE%D1%97%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%BF%D0%B8%D1%80%D1%96%D0%B3-31dc0f3fc4b4">чорницю</a>. Але у випадку айви це зовсім інше. Це начебто безликий прозорий натовп, де кожен втрачає індивідуальність, а після нашої операції кожен стає окремим яскраво-оранжевим індивідуумом :) Чим вище кислотність та температура, тим швидшим буде поява кольору. На швидкий результат розраховувати не варто: варити при середньому вогні не менше 3 год, але результат того вартий.</p><h4>Не лише смачно, а й корисно</h4><p>Не зважаючи на високий рівень критицизму, помічаю, що народна медицина (не маю на увазі знахарів) часто має під собою наукове підґрунтя. <a href="https://europepmc.org/abstract/med/29433279">Чай з айви</a> (використовуючи айву повністю з насінням та шкіркою) і айвові лікери використовують для полегшення кашлю, покращення відхаркування, екстракти додають у таблетки для лікування хворого горла у Китаї та Японії. Тому виливати сироп після варки не варто.</p><blockquote>Противірусна і антибактеріальна активність притаманна відварам айви, які використовували кісточки. Під час термічної обробки з них виділяється ціанідин — токсичний для бактерій і вірусів.</blockquote><p>Додаткові переваги для здоров’я можна побачити нижче. <a href="https://books.google.com.ua/books?id=c4KuB3iGmbwC&amp;dq=quince+aroma&amp;source=gbs_navlinks_s">Джерело</a>.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*w0MSQ2TNfEmsjdglP9fbEA.png" /><figcaption>Застосування активних сполук айви і її екстрактів при деяких захворюваннях</figcaption></figure><h3>Рецепти</h3><h4>Максимально багато аромату та збережена текстура — як приготувати айву</h4><p>Готувала її по-різному, але насправді зупинилася на логічному варіанті, який також дав мені найкращий результат.</p><p><strong>Чистити і видаляти насіння?</strong> Якщо відкрити будь-який рецепт про приготування айви, то починається він приблизно так: очистість від шкірки, видаліть насіння, а потім уже варіть айву. Окрім того, що у сирому вигляді почистити айву і видалити насіння — та ще задача, та ми ще й забираємо купу аромату, бо багато ароматичних компоненів містяться лише <a href="https://europepmc.org/abstract/med/29433279">у шкірці і відсутні у м’якоті</a> (шкірка дозволяє отримати більше нот меду, ананасу, персика, банану, квіткових ароматів та й взагалі ароматів специфічних для айви). Вважається, що шкірка більше відповідає за формування <a href="https://books.google.com.ua/books?id=c4KuB3iGmbwC&amp;dq=quince+aroma&amp;source=gbs_navlinks_s">аромату айви</a>, ніж м’якоть. Очевидно, що сироп після варіння буде насиченішим смачнішим і так само як і фрукти, якщо варити їх з серцевиною та шкіркою. На додачу бонус: після приготування айву у рази легше чистити.</p><p><strong>Температура</strong>. Не варто її кип’ятити. Так, якщо варити айву при температуті 65–80 градусів, це займе значно більше часу. Але таким чином айва не розповзеться у кашку, а буде тримати форму. Щоб утримувати таку температури, я ємність з айвою ставлю у духову шафу, розігріту до 80–100 градусів годин на 6. Періодично перевіряю температуру айви і підкореговую температуру духовки.</p><p><strong>У чому готувати?</strong> Якщо цукор є інгредієнтом більш опціональним і рівень солодкості айви може бути різним, то один інгредієнт є обов’язковим. Вино. Ароматне, з виразною кислотністю, більш-менш якісне. Чому більш-менш? Бо на 2–3 шт айви знадобиться ціла пляшка і використовувати для цього Шаблі було б якось марнотратно чи що… <br>За бажанням можна додавати спеції: палички кориці, ванілі, аніс, бадьян, гвоздіку. Я додаю лише півпалички кориці. <br>Важливий момент! Ваша рідина для готування має повністю покривати айву.</p><h4>1. Припущена айва з крамблем з фісташок</h4><p>Важко назвати це рецептом — всього лиш ідея як можна використати приготовану айву. Коли дивлюся на неї у приготованому вигляді — айва викликає купу позитивних емоцій через свій милий колір :).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*gAlu5vXKlFuP3_Y0jke2Rg.jpeg" /><figcaption>Припущена айва з крамблем з фісташок</figcaption></figure><p><strong>Інгредієнти</strong>: <br>1 шт айви (приготована за методом описаним вище, цукор у розчин за бажанням, взагалі без цукру айва буде кисла)<br>ванільне морозиво<br>50 гр кіноа (я брала світле)<br>75 гр вівсяних пластівців (не пропарених)<br>30 гр очищених фісташок (не дуже солоних)<br>40 гр кленового сиропу (якщо не має, то мед, але 25–30 гр, не більше, бо попа злипнеться)<br>15 гр кокосої олії (будь-який інший жир з нейтральним запахом)</p><ol><li>Готову айву очистити від шкурки, вийняти серцевину, нарізати кубиками.</li><li>Розігріти духову шафу до 180 С.</li><li>Кіноа кілька хвилин перебити у блендері. Додати вівсяні пластівці, фісташки, кленовий сироп, кокосову олію. Пульсами збити все у однорідну масу (4–5 разів буде достатньо, нам не потрібна однорідна каша).</li><li>Викласти масу у формочки (у мене була силіконова з прямокутними виїмками, можна викласти у формочки з-під мафінів) товщиною близько 1 см, гарно утрамбовуючи. У мене вийшло 7 шт батончик розміру як на фото.</li><li>Випікати 10–15 хв, поки верх трохи не підрум’яниться.</li></ol><p>Чесно кажучи гранола неперевершенна. Їла б і їла :) Навряд чи коли тепер куплю гранолу магазинну, бо домашня окрім того, що смачніша, так ще й м’якіша і хрусткіша значно. <br>Гріховність такого десерту мінімальна: <br><strong>Загальна кількість калорій</strong> 230 кКал, з них<br>Вуглеводів 30 гр (14 гр цукру, 2 гр клітковини)<br>Жирів 11 гр <br>Білків 5 гр</p><p>Зрозуміло, що більшість цукру і жирів з морозива. Можна і без нього. Але поєднання молочність+гранола та свіжість+айва божественне. У крайньому випадку морозиво завжди можна зробити самому ;)</p><h4>2. Паштет з айвою</h4><p>Я люблю паштети. Але це стосується лише домашніх варіантів. І звісно ж не можна не спробувати додати айву до печінки. Паштет мені сподобався: легко переносить заморозку, і це дозволяє дробити порції.<br>Як приготувати айву описано трохи вище, з неї потрібно зробити пюре, а рідину зберегти для желе. <br>Паштет можна подавати у вигляді цукерочок. За рахунок оболонки він не розповзається і його спокійно можна брати руками.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*0RXGqUAzQUo0OKWqK5c9-g.jpeg" /><figcaption>Паштет з айвою у оболонці з айви</figcaption></figure><p><strong>Інгредієнти: </strong><br>800 гр куриної печінки, зачищеної від плівки<br>3 полоски бекону, дрібно порізаний<br>1 маленька цибулька<br>100 гр масла<br>120 мл бренді<br>1/2 ч л духм’яного перцю<br>250 гр готового пюре айви<br>120 мл вершків</p><p><strong>Оболонка: </strong><br>10 гр желатину<br>250 мл рідини, яка лишилася після приготування айви<br>15 мл бренді</p><p><strong>Паштет:</strong></p><ol><li>На розігріту сковорідку викласти бекон і на середньому вогні смажити, поки не витопиться достатньо жиру.</li><li>Додати подрібнену цибулю до бекону, смажити поки цибуля не стане прозорою 4–5 хв. Перекласти у блендер.</li><li>На цій же сковорідці розігріти 30 гр масла і підсмажити половину печінки впродовж 5 хв. Не перетримуйте — саме через це печінка потім почне гірчити. Перекласти у блендер. Повторити те ж саме з рештою печінки і наступними 30 гр масла.</li><li>Вилити бренді, підпалити і лопаткою відділити всі пригорівці часточки від поверхні сковорідки. Коли полум’я погасне вилити суміш у блендер.</li><li>Розтопити залишок масла, додати перець, пюре айви, вершки. злегка прогріти, перемішати і додати у блендер.</li><li>Збити всі інгредієнти разом, протерти через дрібне сито. Розподілити по бажаним формочкам. Якщо хочете повністю вкрити паштет — формочки заморозити.</li></ol><p><strong>Оболонка</strong><br>1. Замочити желатин у частині сиропу айви на 10–15 хв до набухання.</p><p>2. Нагріти решту сиропу практично до кипіння, зняти з вогню, додати замочений желатин, бренді, добре перемішати до розчинення желатину.</p><p>3. Занурювати у ще гарячу суміш заморожений паштет або просто вилити желатинову суміш на поверхню паштету, залежно від бажаної форми.</p><h4>3. Мус та морозиво з айви</h4><p>Десерт на картинці комплексний, але важливий компонент у ньому — мус та сорбет з айви . Скомбінувалася його з обліпиховим пюре, гарбузовим баварським кремом (рецепт <a href="https://medium.com/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D0%BB%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F/pumpkinrecipe-54198b7c8f4">тут</a>), мармеладом з айви (про нього ще поговоримо) і обліпиховою меренгою.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*t8K064CaS2pAaLunMxVhrw.jpeg" /></figure><p><strong>Мусс <br>Інгредієнти:</strong><br>180 мл вершків<br>120 гр маскарпоне<br>120 гр пюре айви<br>15 гр желатину<br>40 гр цукру</p><ol><li>Желатин замочити у льодяній воді на 10 хв.</li><li>Вершки збити, поступово вносячи цукор до стійких піків.</li><li>Обережно вмішати маскарпоне.</li><li>Ще гарячою, перебити айву у пюре (або підігріти готове), додати набухших желатин. Перемішати до повного розчинення. Вмішати пюре у вершкову суміш.</li><li>Розкласти по формочкам (найкраще силікон) і охолодити.</li></ol><p><strong>Морозиво <br>Інгредієнти: </strong><br>400 мл молока<br>100 мл вершків<br>5 жовтків<br>70 гр цукру<br>200 гр пюре айви</p><ol><li>Молоко з вершками довести до кипіння.</li><li>Жовтки збити з цукром. Залити гарячою сумішшю, перемішати.</li><li>На повільному вогні нагріти молочно-жовткову суміш. Перевіряємо, щоб температура не стала більше за 82 С. Суміш має загустіти.</li><li>Додати пюре айви. Охолодити до кімнатної температури.</li><li>Залити суміш у мороженицю, готувати до бажаної консистенції.</li></ol><h4>4. Щоки тушені з айвою</h4><p>Щоки — одне з найулюбленіших моїх м’ясних частин. Вони теплі, зимові, ароматні та ситні. У цьому вигляді вони неперевершені, хоча важко сказати, що тут відіграє роль — хороше вино, якісний бульйон, саме додавання айви, чи все разом. Не раз згадувала, які шикарні щоки — м’якенькі, м’ясо тане і саме розпадається на волокна. Я не можу сказати, що це смачно. Це неймовірно. Звісно айва вносить деяку фруктово-квіткову нотку, а ще дозволяє додатково загустити соус за рахунок пектинів. <br>На перший погляд може здатися, що готувати страву довго. Але м’ясо можна замаринувати завчасно, а приготувати, коли з’явиться хвилинка. Тим більше, що активного часу насправді мінімально. А якщо духова піч у вас із вбудованим таймером, то приготування взагалі буде дуже простим.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*0-CgsFqJw6L1EopgnVHSlQ.jpeg" /><figcaption>Яловичі щоки з айвою</figcaption></figure><p><strong>Інгредієнти (на 4–6 людей)</strong>:<br>4 яловичі щоки (зараз їх можна купувати у Метро!)<br>500 мл червоно вино (у мене була резервна Сіра з Чилі)<br>3 лаврових листка<br>2 зубчика часника<br>2 цибулі<br>15 гр смальцю (чи іншого жиру для смаження)<br>700 мл яловичого бульйону<br>1 паличка кориці<br>3 гвоздіки<br>2 ст л меду<br>1 апельсин, з нього натерти цедру, уникайте білої частини — вона буде гірчити<br>2 айви<br><strong>Гарнір: </strong><br>0,5 кг картоплі<br>0,5 кг кореня селери</p><ol><li>Змішати вина, лавровий лист, роздавлені зубчики часнику, порізану напівкільцями цибулю. Сумішшю залити щоки і залишити маринуватися на ніч, на день або на добу (від 6 до 48 год).</li><li>Розігріти духову шафу до 150 С.</li><li>Щоки просушити і підсмажити на сильному вогні на смальці по 3–4 хв на сторону. У посуді, який можна ставити у духову під цим часом маринад довести до кипіння і уварити до 1/4 від початкового об’єму.</li><li>Додати до маринаду бульйон, корицю, гвоздіку, мед і закип’ятити. Внести щоки. Накрити кришкою і поставити у духову піч на 2–3 год, залежно від розміру шматків м’яса.</li><li>Айву розрізати навпіл, зняти шкурку. Додати айву, її шкурку та цедру апельсину до м’яса. Продовжувати готувати у духовій шафі ще 1 год.</li><li>Соус процідити і обов’язково використати — він неймовірно смачний.</li></ol><p><strong>Гарнір</strong>:</p><ol><li>Картоплю відварити та зробити пюре.</li><li>Селеру я готувала су-від при 82 С, протягом 1 год. Перебити блендером.</li><li>Змішати картоплю і селеру :)</li></ol><h4>5. Мусовий торт з айвою</h4><p>Торт більш-менш у тренді мусових десертів. Награвшись з пюре айви я вже з захотіла приготувати щось таке, щоб підкреслювало не лише її аромат, а й текстуру. Тому один з прошарків у торті — айва, варена у вермуті годин 16. Серед іншого торт складається з горіхового бісквіту, шоколадного ганашу, горіхової карамелі, кавового мусу та карамельної дзеркальної глазурі.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*1HmVsypVI_HaMmU8oNc_AQ.jpeg" /><figcaption>Мусовий торт з горіхами та карамельно-айвовою начинкою</figcaption></figure><p>Перш за все поясню загальну стратегію. Айва має бути приготована і порізана на дольки від самого початку, можна заздалегіть, за день-два. Далі готуємо бісквіт, даємо йому охолонути і обрізаємо по краям форми обраного діаметру (на зазначену кількість інгредієнтів краще підійде форма 16–18 см). Рекомендую брати роз’ємне кільце не обов’язково з дном. Головне, можливість змінювати діаметр, для того щоб мати змогу швидко торт дістати. Далі готуємо ганаш і вкриваємо ним бісквіт. Кладемо у холодильник, охолоджуємо. Готуємо карамельно-горіхову начинку, кладемо на ганаш, охолоджуємо. Готуємо кавовий мус. Розкладаємо айву (бажано її трохи просушити перед цим на серветочці) на карамельний шар. Встановлюємо роз’ємну форму так, щоб вона була на 1 см більше від біквіта (якщо діметр бісквіта 18 см, то діаметр форми 20 см). Заповнюємо все мусом і заморожуємо. У такому стані торт може знаходитися до 2 місяців. <br>За день до подачі готуємо карамельну дзеркальну глазур, поливаємо і даємо день на розморозку.</p><p><strong>Горіховий бісквіт <br>Інгредієнти</strong><br>2 білка<br>70 гр цукру<br>70 гр волоських горіхів (за можливості очищених від шкурки)<br>20 гр борошна</p><ol><li>Горіхи підсушити у духовій печі (або на сковорідці). Охолодити і по максимуму очистити від шкірки.</li><li>Білки збити до стійких піків, поступово вносячи цукор.</li><li>Внести горіхи та борошно, обережно лопаткою, рухами згору вниз (намагаючи не збити піну) перемішати.</li><li>Випікати 30 хв при 160 С у формі діаметром 20–21 см. Після цього обрізати до 18 см (опис на початку).</li></ol><p><strong>Шоколадний ганаш<br>Інгредієнти</strong><br>150 гр чорного шоколаду<br>50 мл вершків</p><ol><li>Поламати шоколад. Нагріти вершки практично до кипіння. Залити шоколад, перемішати до його повного розчинення.</li><li>Нанести на бісквіт. Охолодити.</li></ol><p><strong>Горіхово-карамельний шар<br>Інгредієнти</strong><br>70 гр цукру (карамель)<br>1 ст л води<br>70 грецьких горіхів, підсмажених, очищених, подрібнених<br>70 гр масла<br>2 жовтка<br>40 гр цукру (для жовтків)<br>2–3 шт готової айви</p><ol><li>Збити 40 гр цукру з жовтками до білої-жовтої, пишної піни.</li><li>70 гр цукру з водою на невеликому вогні прогріти до повного розчинення цукру і появи карамельного кольору</li><li>До карамелі з п.2 додати масло, горіхи, дрібку солі. Перемішати. Додати жовтки з п.1. Прожовжувати готувати до загустіння (не більше 1 хв). Охолодити злегка.</li><li>Нанести карамель зверху на ганаш. Залишити у холодильнику.</li><li>Після охолодження розкласти шматочки просушеної готової айви.</li></ol><p><strong>Мус з маскарпоне<br>Інгредієнти</strong><br>500 гр маскарпоне<br>80 гр цукру<br>360 гр вершків<br>10 гр желатину<br>60 мл холодної/льодяної води<br>4 гр розчинної кави<br>1 ч л ванільного екстракту</p><ol><li>Замочити желатин у холодній воді, додати розчинну каву.</li><li>Перемішати маскарпоне до однорідності. Додати цукор, ванільний екстракт, перемішати до розчинення.</li><li>Желатин розчинити (у мікрохвильовці або на водяній бані), додати у маскарпоне, добре збити.</li><li>Збити вершки. Обережно вмішати у маскарпоне.</li><li>Викласти зверху на бісквіт (який уже знаходиться у кільці потрібного діаметру). По максимуму вирівняти верх. Заморозити мінімум на 4 год. Можна тримати у морозильнику до 2 місяців.</li></ol><p>Дзеркальна карамельна глазур<br>Інгредієнти<br>200 гр цукру<br>15 мл лимонного цукру<br>100 мл води<br>180 мл вершків<br>3 гр солі<br>16 гр кукурудзяного крохмалю+15 мл води<br>10 гр желатину+60 мл льодяної води</p><ol><li>Замочити желатин у воді (60 мл).</li><li>Розчинити крохмаль у воді (15 мл).</li><li>Цукор і лимонний сік прогріти на мінімальному вогні до повного розчинення цукру і появи карамельного відтінку. Додати воду, вершки, крохмаль і сіль. Закип’ятити, варити до загустіння.</li><li>Зняти з вогню, додати желатин. Охолодити до 29 С. Можна зберігати у холодильнику до потреби 1 тиждень, але після цього обов’язково нагріти до температури 29–31 С.</li><li>Дістати мус з морозилки. Вийняти з кільця (для цього я феном пару хвилин дую на кільце, щоб трохи його розморозити). Покласти на решітку, застелити низ поліетиленом (це потрібно для подальшої чистоти на кухні). Полити мус глазуррю, починаючи з країв, завершуючи центром.</li><li>Дати розмерзнути торту мінімум протягом 6 год. Краще за день до використання.</li><li>Прикрасити за бажанням.</li></ol><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*jniRzSGoCZ6fT63r1lXc7w.jpeg" /></figure><h4>6. Качина грудка з айвою</h4><p>Не таємниця ні для кого, на скільки смачною може бути качка. А особливо, якщо об’єднати її з фруктами або ягідами. І якщо качкою з яблуками, під ягідними соусами вже нікого не здивуєш, то з айвою навіть типова страва здатна здивувати.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*WD7K_GSX_DlUQIPazDhNzw.jpeg" /></figure><p><strong>Соус до качки з айвою<br>Інгредієнти</strong><br>15 гр масла<br>2 шт шалот<br>7–8 гілочок тим’яну (або сухого у вигляді приправи)<br>30 мл бренді (у мене була метакса)<br>40 мл сиропу від провареної айви<br>120 мл вершків<br>пару шматочків провареної айви для подачі</p><ol><li>Бажано у посудині, де перед цим смажили грудку розтопити вершкове масло, підсмажити на ньому подрібнений шалот, просмажити 4–5 хв. Додати тим’ян, смажити ще 1 хв.</li><li>Влити бренді, уварити протягом 1–2 хв, деглазуючи (віддираючи все, що пригоріло до дна). Додати вершки і сироп. Проварити ще 5 хв до загустіння.</li><li>Соус неймовірно смачний!</li></ol><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=d8fa8e506c0d" width="1" height="1" alt=""><hr><p><a href="https://medium.com/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D0%BB%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F/quince-d8fa8e506c0d">Про фрукт яким спокусили Адама</a> was originally published in <a href="https://medium.com/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D0%BB%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F">Кулінарна алхімія</a> on Medium, where people are continuing the conversation by highlighting and responding to this story.</p>]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Гарбузові настрої або хто є паном на городі?]]></title>
            <link>https://medium.com/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D0%BB%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F/pumpkinrecipe-54198b7c8f4?source=rss-1a4b7e524ac8------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/54198b7c8f4</guid>
            <category><![CDATA[здоровье]]></category>
            <category><![CDATA[vitamin]]></category>
            <category><![CDATA[bakery]]></category>
            <category><![CDATA[випічка]]></category>
            <category><![CDATA[pumkin]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Iuliia Mazur]]></dc:creator>
            <pubDate>Wed, 31 Oct 2018 15:51:16 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2018-11-06T16:00:56.213Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>Згідно з відомою українською піснею гарбуз ходить по городу і розпитує у решти овочів про їхнє самопочуття. Хіба це не дивововижно, що народна творчість вкаладає саме у цей фрукт (так, це фрукт з ботанічної точки зору ;) ) місію голови огороду, ставлячи на другий план навіть моркву і буряк? По-перше, гарбуз є найдавнішим культивованим овочем — його почали культивувати ще <a href="https://academic.oup.com/jsh/article-abstract/48/4/960/917970">10 тис д.н.е</a>. А по-друге, народ має рацію через те, що гарбузу притаманна <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S2214799318300122">більша кількість вітамінів</a>, вітаміноподібних сполук та мікроелементів, порівняно з рештою огородини.</p><ul><li><a href="https://medium.com/p/54198b7c8f4#0a98">Чи дійсно гарбуз є джерелом вітаміну А?</a></li><li><a href="https://medium.com/p/54198b7c8f4#c941">Пару слів про каротеноїди</a></li><li><a href="https://medium.com/p/54198b7c8f4#5d34">Не каротеноїдами єдиними…</a></li><li><a href="https://medium.com/p/54198b7c8f4#5fb8">Гарбуз — афродизіак?</a></li><li><a href="https://medium.com/p/54198b7c8f4#b81a">Як готувати гарбуз</a></li><li><a href="https://medium.com/p/54198b7c8f4#c6a3">Рецепти</a></li><li><a href="https://medium.com/p/54198b7c8f4#73b2">1. Крем-суп з курагою</a></li><li><a href="https://medium.com/p/54198b7c8f4#355a">2. Гарбузові вафлі</a></li><li><a href="https://medium.com/p/54198b7c8f4#de1a">3. Гарбузові мафіни-афродизіаки</a></li><li><a href="https://medium.com/p/54198b7c8f4#a9be">4. Гарбузовий десерт (баварський крем)</a></li><li><a href="https://medium.com/p/54198b7c8f4#2ff0">5. Кремове гарбузове різотто</a></li><li><a href="https://medium.com/p/54198b7c8f4#1088">6. Гарбузові ньокі з соусом фур д’амбер</a></li><li><a href="https://medium.com/p/54198b7c8f4#0594">7. Гарбузове смузі</a>Чи дійсно гарбуз є джерелом вітаміну А?</li></ul><p>Відповідь на це питання і песимістичне, і обнадійливе водночас. Справа у тому, що вітамін А міститься лише у тваринних продуктах (як і холестерин), в основному це печінка, особливо риб’яча. Рослинні продукти мають лише каротеноїди. Хоч для багатьох це виглядає як одне і те ж, але вплив на організм і хімічна структура абсолютно різні.</p><p>Вітамін А найбільш токсичний з усіх вітамінів. Токсичні ефекти з’являються при перевищенні норми (норма складає 0.9 мг) уже у 3 рази. При надмірному споживанні вітамін А викликає вади розвитку плоду (саме через це вагітним не радять їсти органи — у них кількість вітаміну А на 100 гр переважає добову норму від 1,5 до 9 разів!).</p><p>Каротеноїди — це група сполук (близько 650, тоді як “вітаміном А” називають лише 2 хімічні сполуки), потенційно здатних нашим організмом перетворитися на вітамін А. Бачите різницю? Їх концентрація у продуктах може бути дуже високою, але токсичного ефекту досягнути бути складно, оскільки можливості нашого організму створювати вітамін А з каротеноїдів обмежені. Для прикладу візьмему один з найбільш поширених каротеноїдів (особливо у гарбузі) — бета-каротен. У гарбузі його кількість 7 мг, начебто доза зависока, але біодоступність каротену більш ніж у 12-ть разів нижче за вітамін А. Будь-яка термічна обробка, подрібнення підвищує біодоступність, але всеодно ми максимум отримуємо 1/12 вітаміну А з каротеноїдів. Отже досягти токсичної дози вітаміну А від споживання рослин неможливо, при достатній кількості вітаміну А у організмі перетворення каротеноїдів взагалі за<a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0163725897000545">блокується</a>. Тому гарбуз є ідеальним джерелом вітаміну А: з одного боку з високим потенціалом надати його нашому організму за потреби, а з іншого з низьким ризиком розвитку побічних ефектів.</p><h4>Пару слів про каротеноїди</h4><p>Каротеноїди відповідають за щастя :), це вони роблять світ барвистим, яскравим і насиченим, створюючи жовті, помаранчеві, червоні кольори і відтінки у фруктах, овочах і квітах. Навіть якщо рослина типово зелена це не означає, що у ній немає каротену: його колір лишеь маскується більш яскравим зеленим хлорофілом. А от восени можна помітити всю красу царства каротеноїдів: хлорофіл у листі розпадається і каротеноїди мають змогу проявити себе у повній красі.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/600/0*D9PJ9vfr8bMzdkHV.jpg" /><figcaption>Каротеноїди у природі</figcaption></figure><p>Вміст каротеїнодів у гарбузі в першу чергу залежить від <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/B9780124046993000093">сорту</a>. Основний каротеноїд гарбуза — бета-каротен, про нього в основному і піде мова. Їх вміст коливається у межах 0.6–7 мг на 100 гр гарбуза. Я підозрюю, що у нас ростуть популярні польські сорти, у яких 4–7 мг на 100 гр. Температура дозрівання теж важлива: чим холодніше, тим каротенів буде менше. Чим більш зрілий гарбуз, тим більше каротенів. Навіть зберігання гарбуза впродовж 3-х місяців збільшує вміст каротенів у 10 разів! Рідкісний випадок, коли щось із віком стає краще …<br>З іншого боку, тривале зберігання не завжди йде на користь: каротеїноди окиснюються і важливі провітаміни втрачають активність. Щоб мінімізувати негативний ефект гарбуз варто зберігати у темному, прохолодному місці цілячком.</p><p>Готувати гарбуз варто без жиру (наприклад, варити, запікати, готувати на пару — так зберігається до 90% каротенів, після смаження, мультиварки, висушування до стану чіпсів зберігається лише 25%), а от споживати краще у комбінації з жирами — так досягається найвища біодоступність при найменших втратах каротенів. До речі, зберігати готове пюре без втрати властивостей можна до 6 місяців. Головне обмежити доступ кисню.</p><p>Окрім того, що каротеноїди є джерелом вітаміну А, вони мають власні позитивні ефекти на наше здоров’я завдяки сильному антиоксидантному ефекту. Мене особисто зацікавив вплив каротенів на <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/B9780815520290500168">здоров’я шкіри</a>. Споживання каротеноїдів жінками, які палять та знаходяться під активним ультрафіолетовими променями, покращує загальний стан шкіри та її гідратацію більше, ніж у 4 рази! <br>Не можу не згадати і за “антижировий” вплив каротеноїдів.</p><blockquote><a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0003986118301656">Каротеноїди</a> здатні обмежувати ріст пухлин завдяки ректрикції росту окремих типів клітин та покращенню міжклітинної взаємодії і формуванню щілинних контактів. Також каротеноїди блокують формування і окиснення ліпопротеїнів низької щільності, чим попереджують розвиток серцево-судинних <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/B9780128052570000089">захворювань</a>. <br>Ліполітичний ефект каротеноїдів обумовлений здатністю продуктів їхнього метаболізму (ретиноїди, апокаротеноїди) впливати на диференціацію адипоцитів та експресію генів у жировій тканині, знижуючи рівень оксидативного стресу та накопичення жирових депо.</blockquote><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*R-qQxubsduJASJD8EzI0mg.png" /><figcaption>Позитивний вплив бета-каротену на здоров’я людини</figcaption></figure><p>Наявність каротеноїдів у ваших продуктах — основа здорового харчування. На основі каротеноїдів ґрунтується “райдужна” дієта: включення до раціону як можна більше різнокольорових (звісно з природнім кольором) фруктів і овочів.</p><p>Але, хоч каротеноїди наші друзі і мають безліч корисної профілактичної дії, їх надлишок у дієті має негативний прояв — можливість розвивитку ксантодерми — шкіра стає жовта. Найбільш схильними є діти, батьки яких сильно захоплюють свіжовижатими соками: моркв’яним, гарбузовим чи апельсиновим, правда навіть і у цьому випадку такий стан можливий лише у <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S2405457717303662">2% населення</a>. Особливо боятися жовтіння не варто, оскільки інших негативних наслідків для здоров’я жовтий колір шкіри не приносить. <br>У дорослих людей випадки пожовтіння шкіри через переїдання каротенів поодинокі.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/255/0*hQVOIUvGEbsB2AkT.jpeg" /><figcaption>Долоня людини з каротенемією порівняно зі здоровою людиною</figcaption></figure><h4>Не каротеноїдами єдиними…</h4><p>Цікавою властивістю гарбуза є здатність боротися з <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0963996911001736">діабетом</a>. Не лише запобігати захворюванню, а саме лікувати. Для гарбуза характерна наявність <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0963996911001736">пектинів та інших вуглеводів</a>, які не здатні засвоюватися нашою травною системою, але мають гіпоглікемічний ефект (знижують рівень глюкози у крові та знижують глікемічний індекс продуктів). Отже, солодкий і запашний мафін — це погано, а от мафін з гарбузовим пюре стає уже не таким і злом …</p><h4>Гарбуз — афродизіак?</h4><p>На додачу до незліченних позитивних переваг для нашого здоров’я гарбуз здатен вплинути ще на один важливий аспект нашого здоров’я і самопочуття. Секс. Навіщо полювати за екзотичними шпанськими мошками, женьшенями та мімуйо, коли поруч є свій народний стимулятор ;) Згідно з <a href="https://aanos.org/human-male-sexual-response-to-olfactory-stimuli/">дослідженнями вчених</a> (навіть не британських, а американських) аромат гарбузово-лавандової випічки викликає приплив крові до цільової точки у 40% чоловіків, а донати на основі гарбузового пюре — у 20%!</p><p>Як на мене чудовий привід спекти щось із гарбуза і принести собі не лише гастрономічне задоволення.</p><h4>Як готувати гарбуз</h4><p>Перейдемо ближче до тіла, тобто до діла. Гарбуз має несчисленну кількість застосувань навіть у межах української кухні. Звичайне гарбузове пюре має безліч можливостей використання у сніданках, перших, других стравах, салатах, і, звісно ж, випічці. Гарбузове пюре чудово замінить частини жиру у випічці і за рахунок своєї низької калорійності зробить продукт дієтичним і корисним. <br>Гарбуз настільки багатогранний, що з нього навіть цілу карету можна створити. Правда для цього вам знадибиться добра хрещена. Гріх не згадати за декорації на Хеловін, вони не можуть не вражати. Традиційно їх, до речі, робити з ріпи, але виявилося, що гарбуз для цього підходить значно краще.</p><p><strong>Практичні рекомендації щодо приготування:</strong><br>Варка: 15–25 хв залежно від величини шматочків. Готовність — розпадаються на волокна при проколюванні виделкою<br>На пару: 30 хв<br>Запікання: 90 хв при 175 С</p><h3>Рецепти</h3><h4>1. Крем-суп з курагою</h4><p>Рецепт на стільки простий, що аж соромно описувати, але все ж наважуся. Активного часу — 10 хв, готовий суп буде вже за 30 хв. Ідеальний варіант, коли часу не вистачає.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*4n8YMHZnXUBfSNkdtXU2qw.jpeg" /><figcaption>Гарбузовий крем-суп</figcaption></figure><p><strong>Інгредієнти:</strong> <br>750 гр сирого подрібнененого гарбуза<br>1 середня цибуля<br>2–3 см натертого свіжого імбиря<br>2–3 подрібнених зубчика часнику <br>15 гр жиру для смаження (у мене було топлене масло)<br>150 гр кураги<br>1 л яловичого/курячого бульйону</p><ol><li>Підсмажити на жирі цибулю протягом 3–4 хв до золотистого кольору. Додати гарбуз, смажити ще 4–5 хв. Додати подрібнені імбир і часник, на сильному вогні просмажити 30 сек.</li><li>Влити бульйон, додати курагу, довести до кипіння. Варити на низькому вогні протягом 20–25 хв (залежно від розміру шматочків гарбуза), кришкою не накривати, не давати сильно кипіти.</li><li>Подрібнити у комбайні чи погружним блендером.</li></ol><p>Вуаля, суп готовий — здатен нагодувати вас 4 рази, або 4 людей за 1 раз. Дуже густий, насичений. Солити і перчити раджу уже готовий продукт. Хоч він і з виразною солодкою нотою, але все ж більше сприймається як основна страва. Може сподобатися не всім …, а лише тим, хто як мінімум визнає комбінацію груші і сиру з пліснявою дуже вдалою :)<br>Важко повірити, що він такий ситний зважаючи на калорійність, але це так :)<br><strong>Загальна кількість калорій</strong> 215 кКал, з них<br>Жирів 4 гр (2 гр насичених)<br>Білків 9 гр<br>Вуглеводів 42 гр (з них 4 гр клітковини, 28 гр цукру)<br>+ бонус потрійна добова норма вітаміну А (це якщо ви його потребуєте), половина добової норми вітаміну С.</p><h4>2. Гарбузові вафлі</h4><p>Дуже хороший варіант здорового, ситного і дієтичного сніданку водночас. Мінус один — для виконання потрібна вафельниця :( без неї нічого не вийде.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*sjehRSoL1uXwh2AGvJfkcw.jpeg" /><figcaption>Гарбузові вафлі</figcaption></figure><p><strong>Інгредієнти: </strong><br>80 гр гарбузового пюре<br>50 гр яблучного пюре<br>1 маленький банан<br>300 мл молока (я взяла мигдальне, хотіла зробити веганський варіант)<br>200 гр цільнозернового борошна<br>1,5 ч л розпушувача<br>1 ч л кориці<br>1,5 ст л чіа</p><ol><li>Збити у блендері гарбузове пюре, яблучне, банан і молоко.</li><li>Змішати у окремій посудині і перемішати вінчиком борошно, розпушувач, кориці і чіа.</li><li>Внести сухі інгредієнти у вологі.</li><li>Класти по 1, 5 ст л тіста на вафельницю. Випікати 2–3 хв до хрусткого стану.</li></ol><p>Виходить близько 20 шт вафель. Для сніданку достатньо 4–5 шт, вафлі смачні, важливо вчасно зупинитися :)<br><strong>Калорійність</strong> (на 1 вафлю): 50 кКал, з них<br>Жирів 1 гр<br>Білків 2 гр<br>Вуглеводів 10 гр (з яких 2 гр клітковини, 2 гр цукру)</p><h4>3. Гарбузові мафіни-афродизіаки</h4><p>Цей саме той рецепт, де я вирішила втілити спосливу комбінацію лаванди і гарбуза ;) Раджу використовувати рецепт на вихідних, щоб мати час насолодитися ефектом :)</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*oEQreMJ3WUZ7xRy-f94z7g.jpeg" /><figcaption>Гарбузові мафіни</figcaption></figure><p><strong>Інгредієнти:</strong><br>200 гр гарбузового пюре<br>100 мл молока<br>2–3 ст л лаванди сухої<br>2 яйця<br>60 гр масла вершкового<br>90 гр цукру<br>150 гр борошна<br>1.5 ч л розрихлювача<br>1 ч л кориці<br>1 лимон/апельсин (знадобиться лише цедра)</p><ol><li>Молоко проварити з лавандою на слабкому вогні (не давайте йому википіти) протягом 15–20 хв. Лишити настоюватися і охолоджуватися. Процідити від лаванди, квіти віджати і викинути. Молоко зберегти.</li><li>Збити у крем масло з цукром. Додати по одному яйця, потім гарбузове пюре, 50 мл настояного на лаванді молока, натерту цедру цитрусового.</li><li>Окремо змішати борошно, розпушувач, корицю, дрібку солі. Перемішати до однорідності вінчиком.</li><li>Внести сухі інгредієнти у вологі. Добре перемішати. Розкласти у формочки, злегка змащені маслом/олією (навіть якщо використовуєте паперові формочки, раджу застосовувати жирний спрей, бо тісто має мало жиру і буде важко відділятися).</li><li>Випікати 25 хв при 175 С (я умівкнула конвенкцію+нижній нагрів). Готовність перевіряйте сірником/зубочисткою — вона має бути суха.</li></ol><p>Із зазначених інгредієнтів виходить 11 мафінів (все залежить від діаметру). Або можна збільшити кількість інгредієнтів (разів у 2–3, залежно від форми) і спекти кекс (час випікання продовжити до 1 год або навіть 1 год 30 хв, перевіряти готовність шпажкою).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*QChJzXVjRFSf4wi_ax-B6g.jpeg" /><figcaption>Гарбузовий кекс</figcaption></figure><p><strong>Калорійність</strong> 120 кКал, з яких<br>Жирів 6 гр (3 гр насичених)<br>Білків 3 гр<br>Вуглеводів 13 гр<br>+ бонус половина добової норми вітаміну А</p><h4>4. Гарбузовий десерт (баварський крем)</h4><p>Ніжний, смачний, делікатний, неочікувано смачно як для такого “типового” інгредієнту у їжі як гарбуз. Хоч і не для тих, хто сидить на дієті, але воно того варте, інколи себе можна і побавити :) Чудове доповнення до будь-якого рецепту.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*oIoccJFbOP7-frfMqtEI1Q.jpeg" /><figcaption>Гарбузовий баварський крем</figcaption></figure><p><strong>Інгредієнти</strong>:<br>400 гр готового гарбузового пюре, подрібненого<br>185 мл молока<br>185 мл вершків (від 30 % жирності)<br>3 шт жовтків<br> 35 гр цукру<br>1,5 листки желатину<br>ванільний екстракт (за бажанням)</p><ol><li>Замочити желатин у льодяній воді.</li><li>Довести до кипіння молочно-вершкову суміш до кипіння, змішати з гарбузом і ще раз добре перебити у блендері. Жовтки злегка змішати з цукром, залити гарячою молочно-вершковою сумішшю. Перемішати. Суміш довести до 84 С (не перегрівати!, температуру контролюємо термоментром) і вимкнути.</li><li>Віджати желатин і додати у молочно-жовткову суміш, перемішати до повного розчинення желатину. Додати ванільний екстракт, ще раз перемішати.</li><li>Розлити по формам і дати повністю охолонути.</li></ol><p>Рецепт розрахований на 4–5 порцій, залежно від величини ваших формочок.<br><strong>Калорійність</strong> 240 кКал, з них<br>Жирів 17 гр (з них 11 гр насичених)<br>Білків 5 гр<br>Вуглеводів 16 гр (1 гр клітковини, 11 гр цукру)<br>Зате, подвійна добова норма вітаміну А</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*DF1tIMuNLB6RXEAk48MwQw.jpeg" /><figcaption>Гарбузовий баварський крем</figcaption></figure><h4>5. Кремове гарбузове різотто</h4><p>Раніше я думала: “Та що це за їжа така без риби, без м’яса”. Ця страва здатна змінити таку точку зору, бо, по-перше, це самодостатня вечеря, по-друге, смачна, збалансована вечеря. Основні принципи приготування хорошого різотто я вже описувала ось <a href="https://eatingcool.blogspot.com/2018/04/blog-post_96.html">тут</a>.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*6RYdpCqomDznbKviusFocw.jpeg" /><figcaption>Кремове гарбузове різотто</figcaption></figure><p><strong>Інгредієнти (на 2 особи):</strong><br>1 ст л оливи<br>120 гр сирого гарбуза порізаного кубиками 2х2 см<br>1 середня цибуля подрібнена <br>2 зубчики часника подрібненого<br>100 мл білого сухого вина (у мене було цолікаурі, Грузія)<br>пучка мускатного горіха і духм’яного перцю<br>700 мл бульйону (у мене качиний) — тримати весь час підігрітим<br>10 гр топленого масла<br>150 гр рису арборіо<br>пучок подрібненого укропу<br>50 гр тертого пармезану<br>50 гр фур д’амбера</p><ol><li>Підготуємо гарбуз — це можна зробити завчасно. Підсмажити половину всієї цибулі у оливі 4–5 хв до напівпрозорого стану, додати гарбуз, смажити помішуючи 7 хв. Влити половину вино, додати спеції, проварити поки вино практично не випарується (ще 7-10 хв). Перемолоти до однорідного стану.</li><li>Розтопити масло, підсмажити на ньому решту цибулі (4–5 хв), додати часник, смажити ще 30 сек. Висипати рис, з цього моменту ми від різотто не відходимо і постійно перемішуємо наступні 20 хв, поки зернятка не стануть прозорими (2–3 хв). Влити решту вина, дочекатися поки вся рідина не абсорбується. Вливаємо бульйон по 100 мл, перемішуємо, чекаємо поки вбереться рідина і доливаємо наступну порцію.</li><li>На 15 хв додаємо готове гарбузове пюре з п.1.</li><li>На 18–20 хв починаємо пробувати рис — він має бути твердуватий всередині і м’який, кремовий всередині. При досягненні цього стану додаємо пармезан. Перемішуємо.</li><li>Відділяємо 1/3 різотто, додаємо подрібнений укроп.</li><li>Викладаємо гарбузове, зверху викладаємо різотто з укропом. Щедро посипаємо фур д’амбером.</li></ol><p><strong>Калорійність</strong>: 600 кКал, з яких<br>Жирів 25 гр<br>Вуглеводів 71 гр (2 гр клітковини)<br>Білків 22 гр<br>+ добова норма вітаміну А, половина добової норми кальцію</p><h4>6. Гарбузові ньокі з соусом фур д’амбер</h4><p>Під натхнення з вдалої комбінації попереднього рецепту, вирішила спробувати таку комбінацію, але злегка її ускладнити, керуючись молекулярними комбінаціями.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/590/0*80nVJl2W7XxQHHIn.jpg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/579/0*VIQO7bE7JqXzrsvc.png" /></figure><p>Зі схемки обрала наступі продукти: фур д’амбер, вершки, хамон, ліщину, гранатовий сік, а центральним об’єктом мав стати звісно ж гарбуз. Перші три стали складовим соусу, гранатовий сік був невеличкими акцентами, а гарбуз — ключовим елементом ньокі.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*FrHUoUUQjpfzmSuTkUux9A.jpeg" /><figcaption>Гарбузові ньокі з соусом з фур д’амбера</figcaption></figure><p><strong>Інгредієнти (<em>на ньокі</em>)</strong>:<br>250 гр готового гарбузового пюре (я перемолола запечений гарбуз)<br>250 гр рікоти<br>2 яйця<br>2 ч л солі<br>50 гр тертого пармезану<br>750 гр борошна (мої ньокі вийшли трохи жорсткуваті, раджу брати не більше ніж 600 гр)<br>20 гр жиру для смаження (у мене топлене масло)</p><p>(<em>на сирний соус</em>)<br>50 гр хамону<br>170 гр вершків<br>60 гр фур д’амберу<br>0.5 гр йоти каррагінану (не обов’язково, але покращує текстуру)</p><ol><li><em>Готуємо соус (можна робити завчасно)</em>. Шматочки хамону підсушуємо у духовій шафі (температура 150 С, тривалість 20–30 хв). Подрібнюємо. Кладемо у вершки, доводимо до кипіння. Суміш подрібнюємо блендером, даємо постояти 20–30 хв. <br>Пропускаємо через сито. <br>а) якщо є, додаємо каррагінан. Збиваємо бленедером, доводимо ще раз до кипіння. Додаємо фур д’амбер і ще раз збиваємо бленедером :). Даємо повністю охолонути (можна для швидкості покласти у морозилку) і чекаємо формування гелю. Ще раз збиваємо у блендері — соус готовий. <br>б) додаємо синій сир, збиваємо у блендері. Соус готовий.</li><li><em>Готуємо ньокі</em>. Змішати до однорідності гарбузове пюре, рікоту, пармезан, яйця, сіль. Додати 300 гр борошна. Добре перемішати. Додавати по 50–100 гр борошна, поки тісто не перестане липнути до стінок посудини, але для роботи буде все ще не придатним. Знову ж таки раджу не додавати більше 500–600 гр борошна (консистенція тіста зміниться, але виправити нічого вже не можна буде :( ). Тісто кладемо у плівку/загортаємо у пакет і кладемо у холодильник до повного охолодження (години 2–3 мінімум).</li><li>Кип’ятимо воду, гарно її солимо (вона має нагадувати воду у океані). У воді відварюємо ньокі, поки вони не спливуть на поверхню. Промокаємо від зайвої вологи. На сковорідці розтоплюємо масло, підсмажуємо зварені ньокі до легкої скоринки.</li></ol><p>Готово! Насолоджуємося з соусом — з ним навіть жорсткі ньокі вийшли смачними :).</p><h4>7. Гарбузове смузі</h4><p>Розбестила мене трохи глобалізація. Тому смузі в основному уявляю з чимось екзотичним: ананас, кокосове молоко, авокадо, банан чи ще щось не типове для нашої території. АЛЕ, гарбуз поводить себе у смузі прекрасно — дає гарний колір (не кожне смузі виглядає апетитно, на жаль, це факт), чудово загущує і природньо підсолоджує. Раджу брати саме запечений гарбуз, варений буде водянистий і не такий насичений.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*dGT2ctM4PEjc4QFS2MHTAg.jpeg" /><figcaption>Гарбузове смузі</figcaption></figure><p><strong>Інгредієнти (на 1–2 смузі): </strong><br>250 гр запеченого гарбуза<br>50 гр мигдаля<br>250 мл води<br>1–2 ч л кориці<br>пучка мускатного горіха та імбиря</p><ol><li>Збити все у блендері до однорідності :) Якщо хочете трохи рідкіше, раджу додати 5–10 кубиків льоду.</li></ol><p>Окрім смаку, це смузі володіє надзвичайною насичуючими властивостями. Правда, думаєш, що дуже голодний, але після цього смузі готовий відмовитися навіть від улюбленої страви. <br><strong>Калорійність</strong>: 190 кКал, з них<br>Жири 12 гр (з них 11 ненасичених)<br>Білки 7 гр <br>Вуглеводи 15 гр (3 гр клітковини)<br>+ подвійна добова норма вітаміну А</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Zg39MQf4ZUj5FziRNLLyWA.jpeg" /></figure><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=54198b7c8f4" width="1" height="1" alt=""><hr><p><a href="https://medium.com/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D0%BB%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F/pumpkinrecipe-54198b7c8f4">Гарбузові настрої або хто є паном на городі?</a> was originally published in <a href="https://medium.com/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D0%BB%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F">Кулінарна алхімія</a> on Medium, where people are continuing the conversation by highlighting and responding to this story.</p>]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Безпечна екзотика: Азорські острови]]></title>
            <link>https://medium.com/@yuliya.vorona/%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%BD%D0%B0-%D0%B5%D0%BA%D0%B7%D0%BE%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0-%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96-%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8-325d6ba9b86e?source=rss-1a4b7e524ac8------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/325d6ba9b86e</guid>
            <category><![CDATA[подорож]]></category>
            <category><![CDATA[azores]]></category>
            <category><![CDATA[nature]]></category>
            <category><![CDATA[trip]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Iuliia Mazur]]></dc:creator>
            <pubDate>Wed, 17 Oct 2018 21:27:31 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2018-10-17T21:56:02.103Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>Вперше вирішила написати про подорож. В основному через те, що страшенно не хочу забувати свої враження. Немає картинки, яка б загалом передала всі ті відтінки і різноманіття. Далі буде багато фото. Навіть забагато :)</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Wdz8m8Wsz8a_D8V2t8R-cg.jpeg" /></figure><ul><li><a href="https://medium.com/p/325d6ba9b86e#56af">Чим же цей острів такий особливий?</a></li><li><a href="https://medium.com/p/325d6ba9b86e#0e56">Як дістатися?</a></li><li><a href="https://medium.com/p/325d6ba9b86e#45f8">День перший: західні водоспади</a></li><li><a href="https://medium.com/p/325d6ba9b86e#a6c1">День другий: східні озера</a></li><li><a href="https://medium.com/p/325d6ba9b86e#3498">День третій: центр острова</a></li><li><a href="https://medium.com/p/325d6ba9b86e#0616">День четвертий: східний маяк та північ</a></li><li><a href="https://medium.com/p/325d6ba9b86e#8d41">День п’ятий: не завершені справи</a></li><li><a href="https://medium.com/p/325d6ba9b86e#cb85">День шостий: буревій</a></li><li><a href="https://medium.com/p/325d6ba9b86e#45ea">День сьомий: прощання</a></li></ul><p>Не можу сказати, що я надзвичайно досвідчена у подорожах, але що я знаю напевно — це те, що з відпусткою на острові мало що може зрівнятися. Острів Сан Мігель, який належить до Азорського, архіпелагу став для мене четвертим (до цього була Шрі Ланка, Корсика та Майорка). І якщо подорожі континентами часто (занадто часто) можуть розчаровувати або трохи не виправдати сподівань, то острови — це завжди величезна кількість емоцій і вражень.</p><p>Азорський архіпелаг — це осрови вулканічного походження, розташовані в Атлантичному океані акуратно по серединці між Європою та Америкою. Сан Мігель — найбільший серед островів. Найбільший — гучно сказано :), за формою це прямокутник 65 км довжиною, шириною 10–15 км. З деяких точок острова зовсім не складно побачити одночасно два узбережжя, та й сам острів виглядає як на долоні.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*qDgGawMRQ2XjM0yuNTrN6Q.jpeg" /></figure><p>Здавалося б, що це не багато, але скільки всього вмістив у собі цей клаптик землі посеред океану! Чесно, трохи лячно було туди їхати, усвідомлюючи свою беззахисність перед такою масою води.</p><p>Щоб одразу зекономити час, хочу повідомити, який тип відпочинку однозначно НЕ підходить для острова: <br>- Вечірки, тусня, клуби. Цього всього тут просто немає. Навіть у столиці острова — Понта-Делгаді ви не знайдете подібного типу закладів. Супермакети, у більшості випадків, зачинаються до 7 вечора. <br>- Спокійний пляжний відпочинок із сонячними ваннами. На острові багато пляжів, але до більшості з них, тим паче до найбільш гарних, треба дістатися. Плюс, непередбачувана погода часто може зіпсувати плани і на купання, і на шоколадну засмагу. <br>- Якщо ви боїтеся дощу. Знаю, раніше була популярна романтича фраза для опису своєї особистості “Люблю гуляти під дощем”. Так от, на цьому острові це справді варто любити. І не боятися намокнути. <br>- Саме Сан Мігель, на жал, не найкращий варіант для любителів винотуризму :(. Тут є виноробні, але як цікавих вин, так і сенсу відвідувати виноробні немає. Інші острови архіпелагу (Піко, Грасіоса та Терсеіра) можуть похвалитися хоч і не DOP, але IPR класифікацією.</p><h4>Чим же цей острів такий особливий?</h4><p>- Неймовірними краєвидами. Є тонка межа між можливістю насолодитися дикою природою і туристичними маршрутами (на яких часто складно побачити ще когось). Це створює можливість відчути себе на самоті посеред дикого тропічного лісу. Комбінація океану, мальовничих озер, тропіків та хвойних лісів не залишить нікого байдужим. Флора вражає своїми комбінаціями та різноманітністю. <br>- (головне для мене) Відсутністю небезпечних диких звірів (якщо не рахувати здичавіліх кроликів — я серйозно). Фауна не така виразна, що мене не дуже засмучувало, бо спокійно можна було лазити де тільки душі заманеться, не переймаючися за безпеку (хіба що ґрунт через дощі може поповзти). Найбільш кількісно представлений вид тварин — корови.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*69S_836Jx2r5LugQkuMPLA.jpeg" /></figure><p>- Залишковою вулканічною активністю, можливістю побачити чорні пляжі та спробувати їжу приготовану у вулкані.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*smuarHxRt4HtN-2U-sfZWg.jpeg" /><figcaption>Ponta da Ferraria</figcaption></figure><p>- Прекрасними зручними автомобільними дорогами. <br>- Чудовими пропозиціями на житло і проживання.</p><h4>Як дістатися?</h4><p>Прямих перельотів на острови немає і навряд чи такі з’являться у найближчі років 10–20. Один з найбільш доступних варіантів: з пересадкою через Лісабон. Уже під час пересадки острів показав свій характер: рейс затримують через сильні вітри. Сильні — це 40–50 км/год. Зазначу лише, що загалом наша подорож почалася о 4 ранку, коли ми вийшли з нашого будинку, а завершилася о 11 вечора, коли ми нарешті долетіли, взяли авто в оренду і зайшли в будинок (зупинилися у містечку Повуасан, на південному-сході острова). Враховуючи 3-х годинну різницю — це загалом 22 год подорожі.</p><p>Але коли ми зайшли в будинок, я просто втратила дар мовлення. Уперше за всю нашу історію подорожей ми опинилася у приміщенні, яке переважає наше власне за площею рази у 3! І це при тому, що ми шукали щось не дороге. Будинок розрахований на 4 людей, має величезну гостьову, кухню, столову, 2 спальні, другий поверх, і невеличке подвір’ячко з барбекю. З одного боку, якщо вранці їдеш, увечері повертаєшся, то сенсу у цьому всьому немає. А от з іншого, якщо острів накриває ураган і страшно навіть слухати завивання вітру і спостерігати за безкінечними потоками дощу, то сидіти у просторому, затишному будиночку стає неймовірно комфортно.</p><h4>День перший: західні водоспади</h4><p>Першого дня (як я пізніше зрозуміла) ми натрапили на туристичний маршрут, який веде до двох природніх водоспадів (Salto Do Prego та Salto do Cagarrão). Ще далі стало зрозуміло, що цей маршрут досить насичений: кожні 15–20 хв назустріч рухаються інші туристи.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*-ecqlKTYON2hgXOyBCcfYg.jpeg" /><figcaption>Salto Do Prego</figcaption></figure><p>Дорога до першого водоспаду більш проста, підйом не різкий і достатньо зручний. Загальна дистанція 2 км. Цей той випадок, коли дорога не менш захоплююча, ніж кінцевий пунк призначення.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*u13W3jI3ChRz5ivKVVUwEQ.jpeg" /><figcaption>Дорогою до Salto Do Prego</figcaption></figure><p>До другого водоспаду додатково доведеться пройтися ще 2 км. Дорога трохи складніше, схил крутіший. Але і туристів упродовж руху вперед (а це орієнтовно година) не зустрічалося. Тому у виногороду вас чекатиме абсолютно безлюдний водоспад. Дорогою треба буде перетнути кілька хитких місточків та можна посмакувати суницю — навіть у жовтні її було досить багато.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*QSrP8u9tHZzry2tkIyPUag.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*u9PipYxA5Cw-hz6O-H-_uQ.jpeg" /><figcaption>Salto do Cagarrão</figcaption></figure><p>Коли будете спускатися не забудьте замилуватися руслом річки у містечку.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*DS94luQxpZQoAHq-gKxYMA.jpeg" /><figcaption>Faial Da Terra</figcaption></figure><p>Загалом, у полюванні за всіма ціми водоспадами можна находити близько 8 км горами, схилами та лісами. Після довгого перельоту, маю визнати, ми стомилися. У планах був ще великий пляж Praia do Lombo Gordo, але коли ми нарешті до нього дісталися, погода зіпсувалася, піднявся вітер і побачивши хвилі ми просто розвернулися і віддали перевагу краєвидам неподілік.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*AFd7nkYqSF-mE3o5spNPuA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*E5FzIiO43UX4T9oU6FYroA.jpeg" /><figcaption>Узбережжя Povoacao та Miradouro do Pico dos Bodes</figcaption></figure><h4>День другий: східні озера</h4><p>Один з днів однозначно варто виділити на дослідження західної частини острова (від нас вона була найбільш віддалена), оскільки саме на ньому розташовані найбільші озера, сформовані у кратерах вулканів. <br>Знову ж таки, навіть подорож автомобілем по острову — це дуже захопливо. Хочеться зупинятися через кожні 100 метрів і насолоджуватися картинкою.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*U054MxiH6ITg9H55s2e2Cg.jpeg" /></figure><p>Західні озера (в основному <strong>Lagoa Azul та Lagoa Verde</strong>) можна оглянути з кількох точок. Перша знаходиться біля закинутого готеля, що сам по собі є відомим атракціоном. Пишуть, що раніше можна було спростерігати краєвид з його верхніх поверхів. Але зараз :( його викупили і збираються добудувати. Тому доступ перекрито. Удень свідків, щоб перелазити через мур і огорожі занадто багато. Увечері та вночі це не має сенсу, бо за чим тоді спостерігати?</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*SyJLVRb6TeKr70zQ4YlBPg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Z8R0GRQOrJriwJC-oAbq7g.jpeg" /><figcaption>Miradouro da Vista do Rei та закинутий готель Monte Palace</figcaption></figure><p>Друга точка дозволяє побачити чотири озера(Azul, Verde, Santiago, і найменше Rasa — високогірне, з нього востаннє била лава) одночасно. Навіть більше мене вразили схили, вкриті вулкаічними породами і ендемічними видами. Схилами можна прогулятися і понасолоджуватися як м’який мох пружньо просідає під ногами.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*bnD1bA0CbfI03Gc602PFGA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*35roBhv3akHxp286g_B37A.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*R9aqD-cYMTOi86n1n0Fi4Q.jpeg" /><figcaption>Miradouro da Boca do Inferno</figcaption></figure><p>Звідти ж починається туристичний маршрут, з якого можна відкрити ще кілька мальовничих краєвидів. На жаль, день став похмурим і озеро сховалося за туманом. Зате нам пощастило побачити два узбережжя острова одночасно.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*RtEiuvleYwJXEDcZh-ZuTA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*cn5oEZi2C9VlVv28Pnl-Rg.jpeg" /><figcaption>Miradouro da Boca do Inferno</figcaption></figure><p>Біля популярної точки спостерження знаходиться парк, на перший погляд звичайний: дорога крізь ліс. Але якщо спуститися у сам ліс (на один з перекритих туристичних маршрутів) не можна не відчути себе у казці: вся земля, стовбури дерев вистлані зеленим мохом, крона високих дерев дозволяє пробиватися лише окремим променям сонця. Наче містичний ліс, у якому Білосніжка зустріла гномів.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*GbapwdE8UsAP9ejsIKI16A.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*7dBolHbB7MVjOvvaIm27gQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*iuNqATsgetvrvGxvZ41KmA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*iypfQUs-n9onvLidOGH3cQ.jpeg" /></figure><p>Подібними лісами вкритий весь Сан Мігель. Самостійно пройти через ліс практично не реально, хіба що з мечете. І лише за умови, що найближчі 2–3 дні не було дощу. Інакше існують високі ризики зсувів ґрунту. На туристичних маршрутах схили намагаються укріплювати, але часто цього не достатньо. Тому навіть ось цей маршурут був досить ризиковий. Постійно думаєш, чи не впаде дерево, яке вже схилилося градусів на 30 над тобою, і чи не приземлеться той шматок моху у тебе на голові.<br>У цьому ж парку можна спуститися до самого узбережжя ще одного кришталевого озера — Canary. За сонячної і теплої погоди не бачу перешкод у ньому не поплавати.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*WMU9TdN0IolcdfuqYoiVfw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*K1nnDdmSdOxyBhAo6e921Q.jpeg" /><figcaption>Canary’s Lagoon</figcaption></figure><p>Дорогою до узбережжя головної пари озер обов’язково варто зупинитися і оцінити ще кілька краєвидів. Нерозлучна пара Azul та Verde.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*8c45zHFDdbsPh5o0gMrdbQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*9TvGbh8JirWNoDLI625q0Q.jpeg" /><figcaption>Miradouro do Cerrado das Freiras</figcaption></figure><p>І зовсім поруч насичено зелене Santiago. Ніколи б не повірила, що вода може бути такого відтінку. Начебто дерева у ній розчинилися. Плюс фауна. Милуючись озером ми не могли не помітити, як це нагадує пейзажі Північної Америки. Беручи до уваги те, що за 300–400 метрів від цього краєвиду ростуть пальми, екзотичні плауни, хвощі і папороті — це не може не вражати.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*FhqYCK35rr7TvgrHuDRCIg.jpeg" /><figcaption>Miradouro da Lagoa de Santiago</figcaption></figure><p>У самому місті Sete Cidades особливо робити немає чого, окрім як пройтися узбережжям і покупатися (до цього часу сильно розвиднілося і стало жарко). Є один must try — каяки. Це було неймовірно весело: плавати цими зелено-синіми озерами з одного кінця в інший, пропливати під місточком і зблизька розглядати неприступний берег.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*1Uu_ze4ruaMV5jbmcS_5WA.jpeg" /><figcaption>Lagoa Verde</figcaption></figure><p>Ці вулкани вже давно мертві… І де ж ця залишкова вулканічна активність? Її теж можна знайти. У кількох точках острова є гідротермальні потоки, що впадають у океан. Найбільш відома і найбільш практична — Ponta da Ferraria. Емоції неймовірні: у невеличкій лагуні, протягнуті мотузки. Вода тепла (більше 40 градусів, чим ближче до каміння, тим гарячіше), але з кожною океанічною хвилею надходить вода холодна. Контрастна ванна. Одна частина тіла може відчувати себе комфортно, а інша на фоні просто льодяніє. Весело, цікаво, люди кричать, розважаються. Все узбережжя, до речі, чорне. Вулкани попрацювали, що тут скажеш. + бонус можна спостерігати за сходом сонця. <br>ЗИ: Досі жалкую, що Рома зміг зупинити мене, і я не взяла звідти лавовий камінь. Дуже потрібен мені, щоб правильно пекти хліб. Якщо у кого буде можливість — захопіть мені один. Кг на 7–10 :)</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*iSN4beMY2Dq0Aje0shH3KQ.jpeg" /><figcaption>Ponta da Ferraria</figcaption></figure><h4>День третій: центр острова</h4><p>За планом дуже хотілося поспостерігати за китами і дельфінами. Але з ряду причин нам не дозволили кататися на човні :( Воно і на краще, всеодно оптимальні умови, щоб побачити китів — середина весни. У будь-якому випадку, це треба спробувати, тому є причини, щоб повернутися ще раз :)</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*MYalmeLPaaeIFWNG4KVVnQ.jpeg" /><figcaption>Vila Franca do Campo схід сонця</figcaption></figure><p>Натомість ми чудово провели час на одному з найближчих пляжів. Він належав лише нам :) Ось такі переваги не сезонного відпочинку.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*RtG8-SRGHBTBp5P9LOvddQ.jpeg" /><figcaption>Água D’Alto Beach</figcaption></figure><p>Поруч знаходився один з краєвидів, який вразив мене досить сильно — вигляд на місто Caloura.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*vVHY-3PG4bHZZnSDXoTSLQ.jpeg" /><figcaption>Miradouro do Pisão</figcaption></figure><p>Хочу звернути увагу на ясність погоди. Але варто було проїхати буквально 8 км у центр острова і все виглядає уже не так оптимістично. Хмари зависли над найвищою горою і одним з озер, яке обіцяло подарувати дивовижний краєвид і, на жаль, все виглядало невесело.</p><p>Ще ні разу не згадала про парки. Їх багато і мало не кожен заслуговує на увагу. Парк, найбільш популярний серед туристів і той, який сподобався нам найменше — Caldeira Velha. Парк маленький, вхід платний. Місце відоме своїм водоспадом і термальними джерелами. Термальні джерела — це серія з 5 природніх джакузі, у яких жовта непрозора вода з відчутним сірчаним ароматом з одного переливається у наступне. Людей багато. Особливо як для не сезону. Машину складно припаркувати. Та навіть холодний водоспад важко сфотографувати без людей. У джакузі йти не захотілося :(</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*LWf5qF6k67dpIwq8u_pQog.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*5Fx5ChvwQV0CA789mZ9DXQ.jpeg" /><figcaption>Водоспад та термальні джерела Caldeira Velha</figcaption></figure><p>З іншого боку сам парк хоч і маленький, але зроблений дуже мило. Композиції і ландашафтний дизайн нагадують парк Юркського періоду. Але… після природніх водоспадів і трохи диких лісів — це не те.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*sYNMu1Nl48CqNLhabS3D6w.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*3Ky6y1eMRI6ZRvtF9OeFgw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Shv4LmV4JHI2_nNjtTZjFg.jpeg" /><figcaption>Парк Caldeira Velha</figcaption></figure><p>Поруч з парком знаходиться найвищий водоспад на острові серед тих, які мені довелося спостерігати — Salto do Cabrito. Вздовж водоспаду можна потрапити до закинутої гідроелектростанції і знову відчути себе Індіаною Джонс :)</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*0zbwuC7b1RYttp11ipVY2g.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*nQJFSpbddB_KbqFehJfipA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*ecRv5tWz_wvmewn4TebStQ.jpeg" /><figcaption>Salto do Cabrito</figcaption></figure><p>Ще одне неймовірно популярне серед туристів місце — чайна фабрика Gorreana. Особливістю є те, що це єдиний Європейський виробник чаю. Хоча Азорські острови назвати Європою можна з натяжкою … У будь-якому випадку доступ на фабрику абсолютно вільний: можна погуляти між чайними плантаціями, зайти на фабрику та побачити історичні установки для обсмажування, просушування і сортування чаю. Спробувати кілька типів чаю. І звісно ж купити його. Чай дуже простий, навіть я б сказала трохи гіршої якості, ніж я звикла. З Китаєм поки що ніщо не зрівняється.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*OU48E4DAijeSZmntgkkoYA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*M6-EvTxm33cqS9KZJ_zjlw.jpeg" /><figcaption>Gorreana Tea Factory</figcaption></figure><p>Одне з абсолюнто не розпіарених озер Sao Bras зустрілося нам дорогою. Чудове місце для пікніка. Сонячні ванни, як бачите прийняти не вдалося. Але насолодитися озером і лісом це не завадило.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*k1Ootesoe6xew-FXgS4Ykw.jpeg" /><figcaption>Lagoa do Sao Bras</figcaption></figure><p>А тепер розпіарене озеро — Congro. Колись один блогер написав, що це озеро — взірець усамітення. Але я помітила, що зараз це озеро друге за популярністю серед туристів. Спуск до озера просто переповнений. Йдеш не на самоті, а оточений групкою інших людей. Це при тому що починався дощ, який далі переріс у зливу. Ніяким краєвидом насолодитися не вдалося.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*lvubQOClqbPdQLe8D5qtuQ.jpeg" /><figcaption>Lagoa do Congo</figcaption></figure><p>Зате сама прогулянка варта того. Плюс перевірка, чи дійсно ви у змозі отримати насолоду від прогулянки під дощем.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*m1ncoiSdSpRdka_7IKKg0w.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*xmnvkYxsnaTeeWaUPgw5aA.jpeg" /><figcaption>Дорогою до Lagoa do Congo</figcaption></figure><h4>День четвертий: східний маяк та північ</h4><p>Оскільки першого дня ми так і не дісталися до крайньої східної точки, цю задачу потрібно було закрити. Тим паче, що там розташований найстарший маяк острова.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*KhbWCXlqc0J49HYaV1T1tg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*XyCuSEMwsFyhgK4QqQjEOA.jpeg" /><figcaption>Lighthouse Arnel</figcaption></figure><p>Очевидно, острів вражає своєю різноматністю. Що ще у змозі здивувати? Як щодо фантому радяського союзу? Бо, здається, ми знайшли його. Напівзакинутий басейн з невідомим функціональним призначенням. (не нагадує київський льодовий стадіон?)</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*kaf0tKTi9LCI2HaZFA-4tA.jpeg" /></figure><p>Наш найбільш дикий водоспад довелося пошукати. У винагороду — ні душі у радіусі 2–3 км. Сам один посеред дивовижного лісу.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*4Id7QVhgwSBWFEnYTAoMGA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*DnkJlWU2OzF8Z3OXJFS7kQ.jpeg" /><figcaption>Fajã do Rodrigo</figcaption></figure><p>Якщо страшно і не дуже хочеться лазити лісами у полюванні за водоспадами є парк, який дозволить насолодитися найгарнішими водоспадами острова швидко і зручно — Parque Natural da Ribeira dos Caldeirões. Правда у них уже не покупаєшся і неплаваєш так, як у віддалених ;)</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*xTgx_d_mQvXtqUH0AZmrGg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*2xyncHUNkMq4RQyJpuMbuA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*-jybxxvQhY1kLDmFYFaXDA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*lZuq6CJErkS7EDdQ8x3Z2w.jpeg" /><figcaption>Parque Natural da Ribeira dos Caldeirões</figcaption></figure><p>Під кінець дня вирішили зігрітися і рушили в гарячу точку острова— Furnas. Як і Caldeira Velha, він відомий термальними джерелами. Але їх значно, значно більше. Вулкан, відповідальний за аромат і гарячу воду, останній пережив виверження на острові — у 17 сторіччі (були жертви). <br>Саме місто буквально оточено цими термальними джерелами і сірчаними випаровуваннями. Виглядають caldeiras як маленькі кратери. Сухі або вологі. Пара і сірка валить на найближчій території звідусіль: з каналізації, з річки, з-під каменів на дорозі чи фундаменту будинку. Розташовані джерела на околиці міста. Не знаю, як жителі звикають до запаху — нас почало нудити вже хв через 15.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*HQXG4KAt-N1qO4KaZVxFag.jpeg" /><figcaption>Caldeiras das Furnas</figcaption></figure><p>Подібну картину можна побачити по інший бік міста, біля озера Furnas (але туди вхід уже платний — можна обійти і зайти безкоштовно, але це ми зрозуміли пізніше).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*gb-jyBPavnqRmzM02opDGw.jpeg" /><figcaption>Fumarolas da Lagoa das Furnas</figcaption></figure><p>Цим джерелам люди знайшли досить практичне застосування — у гарячу землю закопують чани з їжею, де вона готується годин 6–8 під впливом жару помираючого вулкану. Тварини теж це місце використовують, щоб погрітися.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*E0uoEJN7M9_1s86IJDzD3g.jpeg" /></figure><p>Ось так виглядають найбільш агресивні джерела — <a href="https://photos.app.goo.gl/VEwJThbCi6Z1BtSY9">https://photos.app.goo.gl/VEwJThbCi6Z1BtSY9</a></p><p>Щоб освіжитися (і провітритися) чудова ідея — прогулятися навколо озера.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*PLY8uE71bu5I16tXrsQ0Gg.jpeg" /><figcaption>Lagoa das Furnas</figcaption></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*RIf67Pn0msjctR-RBuei7g.jpeg" /><figcaption>Chapel of Our Lady of Victories</figcaption></figure><h4>День п’ятий: не завершені справи</h4><p>Мене дуже засмучувала відсутність можливості купити свіжу рибу на острові песеред океану! Малесенькі супермаркети, у яких хіба що напівфабрикати продаються — можна знайти майже у кожному селищі. Але я науявляла собі, що будуть ринки (як на Майорці, наприклад), куди з’їжджаються локальні і продають всіляку домашню всячину: починаючи від сиру, закінчуючи шкіряними виробами і перлами. На Сан Мігелі єдиний ринок знаходиться у столиці — Понта Делгаді.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*VjPDxIYOfVWpBJ7LXt3_ow.jpeg" /><figcaption>Понта Делгада</figcaption></figure><p>Ринок розчарував. Більшість торгує овочами і фруктами (серед яких домінують ананас і банани). Риби і м’яса практично немає! Нагадую тому що острів океанічний. Думаю, вони рибою просто не переймаються. З м’ясом я ще більше здивована, бо, напевно 1/3 території острова — пасовище корів. Якщо їдеш не в горах (але часто бувало і в горах), то кожні 100–200 м бачиш нове тадо корів. Їх неймовірно багато. Вони скрізь. Зазначу лишень, що мініатюрні Азорські острови забезпечують половину виробництва португальського сиру. За таких умов, у нас би м’ясо продавалося на кожному кроці. А тут ні. У супермаркетах максимум, що можна побачити — особуко. Куди діваються т-бон, томагавк, філе мінйон, рібай невідомо, бо у меню ресторанів їх теж немає!</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*ApVqSBgSGzBCHHWr3EM0Vw.jpeg" /><figcaption>Mercado da Graça</figcaption></figure><p>У самій Понта Делгаді немає чого робити. Як варіант — заїхати на плантацію ананасів і дізнатися, що для того, щоб виростити один ананас, треба чекати близько 2-х років. Одразу попереджаю, що ананасів там купити не можна :( лише корінь, який можна посадити і чекати свої два роки.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*mFoZP0eILENnARSUFP0bOA.jpeg" /><figcaption>Pineapples A Arruda</figcaption></figure><p>З не завершених справ у нас був Мікробіологічний музей. Я не ботан, насправді це дуже цікаво, оскільки всі ці термальні джерела насичені дуже нетиповими і оригінальними бактеріями, здатними витримувати екстремальні умови, наприклад 120 градусів і рН близько 3 (як жити у лимонному соці, що безкінечно кипить). Музей невеличкий, але інтерактивний і наочний. Є багато інформації про екстремофілів: організми, що живуть при -15 С, або воді, де концентрація солі 25%, або дихають не киснем, як більшість організмів на Землі, а сіркою чи залізом! Є навіть згадка про один український екстремофіл. Дуже його раджу відвідати, і приділити хоча б півгодинки, щоб переглянути всі матеріали (їх не так багато). Також у ньому багато інформації про геоактивні точки острова. Варто було б всю подорож з цієї точки починати, тоді все було б значно свідоміше. Наприклад, і припустити не могла б, що існують геостанції, які виробляють електроенергію за рахунок геотермальних джерел. А на острові є дві такі станції, що використовують джерела на глибині 500 м.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*QBK2BPk4WHjiCn3lVg7NGA.jpeg" /><figcaption>OMIC — Microbial Observatory of the Azores</figcaption></figure><p>У цьому ж місті розташований величений парк на 12 га — <br>Parque Terra Nostra з ендемічними та завезеними з інших континентів рослинами. Подібний парк не новинка, але всеодно подивитися є на що.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*ZvbR-rwrxQ3AozTDkipwuA.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*bKBxqSbWK10B873ZqR7oWQ.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*icKJk52imrOJN-LwNPcgUw.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*_m3AIPNYzqBvLU1Mnll1dg.jpeg" /><figcaption>Parque Terra Nostra</figcaption></figure><p>Озера парку характеризуються дуже нахабною рибою, яка не лише сама пливе до людей, а ще й полює за теплокровними тваринами.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*TbONTEqYWOf9o-yIqAHKww.jpeg" /></figure><p>Але найголовніше, за чим приходять туристи у цей парк — термальні джерела. Це здоровенний басейн з коричневою мутною водою (світлий купальник — не найкраща думка). Температура води — 40 градусів. Неймовірний кайф сидіти там. Такий вид відпочику може тривати безкінечно … Вода мені доходила до підборіддя. А от виходити з басейну складно, якщо на вулиці ще й дощ почався.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Yqftfu4Wau3Yoy9dldvIDQ.jpeg" /><figcaption>Parque Terra Nostra</figcaption></figure><h4>День шостий: буревій</h4><p>На шостий день острів накрив ураган. Тобто сильний дощ і надзвичайно сильний вітер. Ось тут ми зацінили те, що будинок великий. Правда через дощ барбекю так і не вдалося використати.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Wfo1z9E07It_GQLywXQLUg.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*tRpl-mBhzRHdjs1SVz_7_w.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*LWaIsD9p2YZyFK5fyF-e9Q.jpeg" /></figure><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*zqtQTrmb-cTKsNakmFmoIA.jpeg" /></figure><p>А ще вигляд з другого поверху був дуже гарний. Звісно, якщо немає дощу</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*oa70Lt_6yxBb_HNYQaLirw.jpeg" /></figure><h4>День сьомий: прощання</h4><p>Часто буває, що після виснажливого дощу нарешті з’являється сонечко і нашому випадку так і трапилося. Останній день на острові дав змогу насолодитися яскравими краєвидами. Перш за все дуже хотілося побачити Ribeira Grande вдень. Перш за все це комерційний центр острова, у цьому місті і поруч з ним розташовані основні фабрики з виробницва молочної м’ясної продукції та спиртові заводи, біля нього ж геотермальні енергостанції. Загалом помітно, що місто багате.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*038E6QwQRY8QMupYBbKCSQ.jpeg" /><figcaption>Ribeira Grande</figcaption></figure><p>На північному узбережжі острова хвилі досить сприятливі для серфінгу. Але виглядали досить страшними як для того, щоб у них плавати. Нас мало не накрило з головою, коли ми спробували прогулятися вздовж моря і місцеві нас відігнали із криками.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*0mRnuwrRV4Q9BL5LdkPKIQ.jpeg" /><figcaption>Ribeira Grande</figcaption></figure><p>Бризки сягають далеко, можна присісти у ресторанчику практично на узбережжі, або, прямо поруч на більш-менш безпечній відстані.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*AC7aI5Ls9Fui61aro2dBwA.jpeg" /></figure><p>Гріх було не відвідати високогорне озеро Fogo. Небо на рідкість розвиднілася навіть у центрі острова. Бувають краєвиди на які буквально дивишся роззявивши рота. Не можеш повірити, що це не намальовано. А ти ще й знаходишся у цьому місці і бачиш це на власні очі: океан, озеро, гори, ліси — це все неймовірно.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*ZK9CFz6p-pSh5ToFIF0ihQ.jpeg" /><figcaption>Lago do Fogo</figcaption></figure><p>Мені здалося, що спуск до острова більше часу займає, ніж підйом :) Для озера характерно пологе узбережжя і наявність знаку про заборону купання :( Але рибу ловити можна. Дуже тихо, мирно, спокійно й одиноко.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*SrZaTS5q-Bmei5xxs0rG9w.jpeg" /><figcaption>Lago do Fogo</figcaption></figure><p>Цей краєвид чудово завершив нашу подорож. Напевно, з опису трохи зрозуміло, чому не варто їхати сюди тусити або просто засмагати на пляжі. На острові стільки природних чудес і неймовірних місць, що витрачати час на те, щоб сюди дістатися, а потім валятися на пляжі — гріх.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=325d6ba9b86e" width="1" height="1" alt="">]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Яблучні рецепти]]></title>
            <link>https://medium.com/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D0%BB%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F/%D1%8F%D0%B1%D0%BB%D1%83%D1%87%D0%BD%D1%96-%D1%80%D0%B5%D1%86%D0%B5%D0%BF%D1%82%D0%B8-e78a07af74da?source=rss-1a4b7e524ac8------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/e78a07af74da</guid>
            <dc:creator><![CDATA[Iuliia Mazur]]></dc:creator>
            <pubDate>Mon, 03 Sep 2018 22:32:39 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2018-12-20T16:39:16.519Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p><em>А також відміності між сортами, чому яблука темніють, як цього уникнути, і як вони здатні покращити наше здоров’я</em></p><p>Яблука — найпопулярніший фрукт на планеті, і, однозначно, найвживаніший фрукт на нашій неньці. Окрім багатого смаку та чудового аромату, яблука ще й збагачені хімічними сполуками з корисними біологічними властивостями. Як приготувати яблука максимально естетично, і які сорти варто обирати для кулінарії — читайте далі. <br>Для зручності зміст, де одразу можна перейти до рецепту ;)</p><ul><li><a href="https://medium.com/p/e78a07af74da#d0d2">Чому яблука темніють?</a></li><li><a href="https://medium.com/p/e78a07af74da#5da3">Як можна запобігти потемнінню яблук?</a></li><li><a href="https://medium.com/p/e78a07af74da#129c">Яблука і наше здоров’я</a></li><li><a href="https://medium.com/p/e78a07af74da#5c5c">Візуальна характеристика яблук</a></li><li><a href="https://medium.com/p/e78a07af74da#15c9">Сортове різноманіття</a></li><li><a href="https://medium.com/p/e78a07af74da#4fd6">Випічка</a></li><li><a href="https://medium.com/p/e78a07af74da#df64">1. Шарлотка</a></li><li><a href="https://medium.com/p/e78a07af74da#8d30">2. Відкритий пиріг з яблуками</a></li><li><a href="https://medium.com/p/e78a07af74da#415e">3. Яблучний торт</a></li><li><a href="https://medium.com/p/e78a07af74da#f35f">4. Яблучний штрудель</a></li><li><a href="https://medium.com/p/e78a07af74da#cd52">5. Яблучний пиріг з розмариновою карамеллю</a></li><li><a href="https://medium.com/p/e78a07af74da#5ffb">Сніданок</a></li><li><a href="https://medium.com/p/e78a07af74da#6c79">6. Печені яблука</a></li><li><a href="https://medium.com/p/e78a07af74da#0543">7. Яблучні оладки</a></li><li><a href="https://medium.com/p/e78a07af74da#4277">8. Млинці з яблуками</a></li><li><a href="https://medium.com/p/e78a07af74da#2511">9. Вівсяне печиво з яблуками (2 варіанти)</a></li><li><a href="https://medium.com/p/e78a07af74da#c76b">Не солодкі страви</a></li><li><a href="https://medium.com/p/e78a07af74da#ec4f">10. Штрудель зі свининою з яблуками</a></li><li><a href="https://medium.com/p/e78a07af74da#71d5">Заготовки</a></li><li><a href="https://medium.com/p/e78a07af74da#6b46">11. Яблучна паста</a></li></ul><p>Це не лише питання, це проблема, дотична до багатьох овочів чи фруктів після того, як їх надрізають, рвуть чи інакшим чином пошкоджують цілісність тканин. Для відповіді варто згадати трохи шкільної біології. У рослин є специфічні компоненти клітини, які допомогають їм насичувати нашу планету киснем — хлоропласти. Коли ми ушкоджуємо тканини рослини ми вивільняємо вміст хлоропластів назовні. Серед усього іншого там наявні особливі ферменти — поліфенол оксидази. Вони потрібні рослинам, щоб знищувати тканини уражені інфекцією, наприклад. Якщо рослина пошкоджена, ферменти активуються і починають окислювати і знищувати прилеглі тканини.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/536/1*amfQJeiezz30eNClH-R72g.png" /><figcaption>Нарізання пошкоджує хлоропласти, вивільняє поліфенол оксидази, які разом з киснем окислюють хінони та забарвлюють їх у коричневий колір</figcaption></figure><p>Візуально це помітно у результаті окислення хінонів (сполуки, необхідні рослинам для фотосинтезу та захисту), зазвичай безбарвних чи кольорових. Приєднання кисню завжди робить їх темно-коричневими. І всі овочі/фрукти з безкінечною палітрою кольорів: зелені, білі, червоні — набувають сумного брунатного кольору. Інколи навіть не треба яблуко нарізати, достатньо їх покидати об підлогу, зруйнувати клітини, а поліфенолоксидази зроблять свою темну справу — і ми бачимо темні плями від ударів і відмерлі тканини.</p><h4>Як можна запобігти потемнінню яблук?</h4><p>Як бачимо, за потемніння відповідає кілька факторів: доступ кисню, ступінь ушкодження тканин, кількість хінонів та активність поліфенол оксидази. Що ж ми можемо зробити?<br>1. <em>Перекрити доступ кисню</em>. Можна нарізати, натерти яблука і швидко їх завакуумувати. Питання технологічне, не у всіх вдома є вакуум. <br>2. <em>Зменшити ступінь ушкодження тканин</em>. Якщо натирати яблука або робити сік на центрифужній соковижималці — потемніння настане швидше, ніж якщо розрізати на пару шматочків — серединка збережеться максимально світлою.<br>3.<em> Знизити активність поліфенол оксидаз</em> (ферментів які відповідальні за потемніння). А ось це фактор, який ми дійсно у змозі змінити! Якщо я колись у вас викладала, то 100% ви знаєте, що активність ферменту залежить від температури і кислотності (рН). Щоб зменшити активність поліфенол оксидаз можна:<br>- <em>підвищити температуру</em>. Найактивніші зазначені ферменти при 15–17 градусах. Нагрівання зменшує активність! Тому, якщо хочете сік і яблука світлішими: розігрійте добряче кухню :) Саме по собі нагрівання соку осаджує білки у комплексі з коричневими хінонами і сік стає прозорим. <br>- <em>знизити кислотність середовища.</em> Ферменти погано працюють поза межами рН свого оптимуму, особливо у кислому середовищі. Тобто додайте соди і ябука стануть коричневими за секунду, додайте кислоти (оцет, лимонний сік) і яблука не будуть темніти досить довго.<br>4. <em>Кількість хінонів.</em> Залежить від сорту — і цього ми змінити не можемо. Але ми можемо їх захистити! Антиоксидантами. З найбільш доступних — вітамін С (хоча можете погуглити “антиоксиданти” і переконатися, що вітамін С найбільш безпечний і доступний). <br> Сорти відрізняються за вмістом хінонів і по тому наскільки швидко яблука темніють (як там багато хінонів) можна розташувати у такому порядку: айдаред, глостер, фуджі, голден, джана голд, грені сміт.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*YFLKZ6f49KIHDafNdpK2yw.jpeg" /><figcaption>Свіжовижатий яблучний сік зліва направо: з лимонною кислотою, з вітаміном С, без нічого.</figcaption></figure><p>Щоб довести, як використання звичайних вітамінів здатне вплинути на сік, зробила невеличкий експеримент. Сік брала з яблук “дачного” сорту (антонівка+сніжний кальвіль). Зліва направо: сік яблучний+лимонна кислота; сік яблучний+вітамін С; сік яблучний натюрель. Чесно кажучи, картинка говорить сама за себе. Раджу використовувати вітамін С при консервуванні.</p><h4>Яблука і наше здоров’я</h4><p>Хоч яблука і складно назвати абсолюнто дієтичним продуктом, зважаючи на кількість цукру — до 15 грам на 100 грам (тобто красиве більш-менш велике яблуко містить 20–35 грам цукру, залежно від сорту), але їхній <em>позитивний вплив на здоров’я</em> є <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0981942814002873">беззаперечним</a> (і <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/B9780124081178000015">тут</a>). Лише у всьому треба знати норму ;) Щоденне вживання яблучного соку попереджає <a href="https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/28911529">діабетичні</a> ускладнення, знижує ризик астми та серцево-судинних захворювань. <br>Яблука збагачені флавоноїдами, які не безпідставно вважаються антираковими сполуками, оскільки знижують поділ клітин, їх міграцію та інвазивність. Це стосується раку прямої кишки, раку печінки, молочних залоз і легень. Особливо <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S089990071200175X">легень</a>! Навіть у випадку курців яблука володіють магічною здатністю мінімізувати негативний вплив диму на легеневі тканини. Вживання яблук здатне вберегти від <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/B9780124081178000015">виразки</a> у випадку факторів ризику — наприклад, при прийомі аспірину.<br>Перелічені властивості характерні в першу чергу для свіжих яблук. На другому місці знаходиться <strong>свіжовижатий</strong> яблучний сік. Не <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/B9780128022306000047">пакетований</a>, оскільки їх фільтрують для освітлення, і багато сполук з корисними властивостями зникають. Навіть власний консервований (а тим більше прокип’ячений сік) уже не має таких цілющих властивостей, оскільки впродовж 6-місячного зберігання вміст поліфенолів знижується удвічі.</p><blockquote><em>Одна з хімічних сполук яблук — </em><a href="https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/28911529"><em>флоретин</em></a><em> — блокує транспортер глюкози GLUT2, гліколітичні ферменти, а також клітинні фактори, які вважаються карцерогенними, наприклад, NF-kB та цикліни, та підвищує клітинні фактори апоптозу, наприклад, p27 та </em><a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/B9780123984562001043"><em>каспази</em></a><em>. За рахунок цього флорентин має антидіабетичні властивості та знижує швидкість поділу клітин.<br></em><a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/B9780128022306000047"><em>Проціаніди</em></a><em> не абсорбуються кишечником і модулюють склад мікрофлори, що дозволяє знижувати ризики колактерального раку.<br>Яблучні катехіни та оксид азоту знижують реактивність </em><a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/B9780123984562001043"><em>тромбоцитів</em></a><em>, що позитивно впливає на ризик серцево-судинних захворювань.</em></blockquote><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Q2p80wQhpJ3iFQ1LeZcD0Q.png" /></figure><p>Наполегливо раджу їсти яблука зі шкіркою, оскільки саме вона є основним джерелом клітковини (1 гарне яблуко це орієнтовно 5–7 гр клітковини), про вплив якої на наше здоров’я теж уже було <a href="https://medium.com/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D0%BB%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F/%D0%BF%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B3%D0%B8-%D0%B7-%D1%87%D1%96%D0%B0-%D0%B0%D0%B1%D0%BE-%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%B5%D1%88%D1%82%D1%96-%D1%81%D0%BC%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%BE-%D1%96-%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BD%D0%BE-313b64005f59">написано</a>. <br>Є у яблук і <em>зворотня сторона медалі</em>. Вони можуть бути <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/B9780081000687000033">алергенами</a>, хоч і не так часто як молоко чи яйця. Утой же час 11% дітей мають алергію на рослинні продукти. З комерційних різновидів низькою алергенністю володіє Глостер. Зниженню алергенності сприяє видалення шкурки.</p><blockquote><em>За алергенність яблук відповідають патогенез-споріднені протеїни та профілін.</em> PR-10 рибонуклеаза<em> відіграє важливу роль у розвитку і захисті плоду, виконує в основному транспортну функцію. Найбільше міститься у Гала та Флоріна. </em>PR-5 травматини<em> підвищують свою експресію у випадку травми, відповіді на осмотичний стрес та грибкову інфекцію. </em>PR-14 nsLTP<em> (протеїни транспорту ліпідів) має багато крос реакції з іншими алергенами, основна функція транспорт фосфоліпідів від ендоплазматичного ретикулума до гранул секреції. </em>Профіліни<em> відповідають за організацію цитоскелету клітини. У 20% відповідальні за пилкову алергію. Висока концентрацією у Грені Сміт.</em></blockquote><p>Застосування пестицидів, враження дерев інфекцією, надлишок і брак води, переохолодження — все це підвищує алергенність яблук. Зберігання яблук також підвищує кількість алергенів. Натомість оброблені яблука у вигляді пюре, соку, чіпсів — більш придатні для споживання <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/B9780081000687000033">алергиками</a>.</p><h4>Візуальна характеристика яблук</h4><p><strong>Розмір</strong>. Розмір плода залежить від кількості клітин. Найшвидше поділ клітин відбувається протягом цвітіння (у зав’язі збільшується кількість клінин без збільшення їхнього розміру). Тому рання обрізка хоч і зменшує кількість яблук, але дозволяє отримувати більші і соковитіші яблука. АЛЕ чим більший фрукт, тим меншим є термін зберігання.<br><strong>Колір</strong>. Колір — лише характеристика сорту, на основі нього практично неможливо передбачити смакових характеристик. Червоний означає наявність пігментів у шкірці (антоціанінів, в основному ціанідін-3-галактозиду). Низька нічна температура (10 С) та багато сонячного проміння ініціюють червоний колір. Використання відбиваючих поверхонь, проріжування крони, специфічні <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0304423818301821">фільтр</a>и застосовують, щоб посилити відтінки кольору у яблуках. Красиві яблука з однорідним ідеальним кольором — це більше заслуга агронома, а не генетика (я натякаю на те, що красиве яблуко не обов’язково ГМО чи “хімія”).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/0*A5jaJp3wubkAhOUp.JPG" /></figure><p>Усім відомі коричневі цятки на поверхні фруктів. Ці цятки для яблук — як розтяжки для людини, пов’язані з тим, що серцевина росте занадто швидко. Також цятки з’являються у відповідь на посилену вологість (дощі), хімічну обробку (обробка гормонами і фунгіцидами), механічні ушкодження, надлишок нітрогену та дію шкідників. Цятки знижують термін зберігання фруктів. <br><strong>Текстура</strong>. Тверді фрукти мають довший час зберігання. Щоб оцінити твердість яблука можна використати так званий “акустичний” метод. Постукати по яблуку: чим більш низький і тривалий звук — тим яблуко м’якше (великий міжклітинний простір з крупними клітинами), тверде яблуко звучить дзвінко і коротко.</p><h4>Сортове різноманіття</h4><p>Неможливо охопити неохоплюване. Але мене завжди турбувало, що то за яблука, які мені привозять з дачі, хоч теоретично. Тому я склала ось таку табличку, щоб краще орієнтуватися. Поради щодо застосування умовні. Звісно, можна запікати те, що не рекомендується запікати, але форму тримати вони не будуть. З м’яких яблук (типу білого наливу) сік робити не раджу: вихід мізерний.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*JY6ouTQ6uo5zHNMAy8C_sQ.png" /></figure><p>Наступне питання: “Що це за такі заморські назви і сорти, та як в них зорієнтуватися?” Зазвичай вони продаються уже підписаними, тому потреби у картинці немає, але люди, що люблять хрумкі яблука часто почуваються обманутими, коли їдять не такі тверді. На допомогу табличка.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*CBcD635xnlruL2iv0Aa2xg.png" /></figure><h3>Випічка</h3><p>Знову ж таки: охопити неохоплюване. Навіть пирогів, кексів, мафінів з яблуками неймовірно велика кількість. Я приготувала 3 найбільш класичних.</p><h4>1. Шарлотка</h4><p>Вірте або ні, але шарлотка — це українсько-російський винахід. Легкий бісквіт та прошарок яблук. Бісквіт означає наявність яєць, цукру і борошна. Все. Ніякої соди, розпушувачів, кефірів, масла і тому подібного. Це не шарлотка, а кекси. Чесний бісквіт легкий, ніжний і непомітний. В поєднанні з кислинкою яблук — ідеальний літній варіант.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*VhO3QglZEWvCLJ1k0Moc7w.jpeg" /></figure><p><strong>Інгредієнти (форма 23 см): </strong><br>5–7 дачних яблук (2–3 сортових покупних)<br>1 ч л лимонного соку<br>3 шт яєць<br>120 гр борошна (1 стакан)<br>130 гр цукру<br>Суха квасоля приблизно 200 гр для випікання</p><p><strong>Для декору:</strong><br>1 білок<br>60 гр цукру<br>30 гр води</p><p>Для додаткового аромату:<br>Кориця<br>Ванільна есенція<br>Цедра лимону</p><ol><li>Яблука почистити, нарізати на дольки (товщина 2–3 мм). Збризнути лимонним соком. Змішати з додатковими ароматами</li><li>Білки збити до жорстких піків з половиною цукру. Решту цукру збити з жовтками до повного розчинення.</li><li>Жовтки змішуємо поступово з цукром. Змішуємо обережно лопаткою або ложечкою. Згори вниз.</li><li>Жовтки з борошном обережно вмішуємо у білки, додаючи по 1/3–1/4 за раз. Пееремішуємо згори вниз лопаткою або ложечкою.</li><li>Форму змащуємо маслом/спреєм для випічки посипємо борошном. Виливаємо половину тіста. Розкладаємо яблука. Виливаємо зверху решту тіста. Запікаємо при 180 С впродовж 40 хв.</li></ol><p><strong>Декор. Італійська меренга.</strong><br>1. Воду змішати з цукром, поставити на вогонь. Гріти до 110 С.<br>2. Як тільки буде 110 С, почати збивати міксером яєчний білок. Вогонь з цукровим сиропом не зменшувати. <br>3. Коли температура цукрового сиропу досягне 123 С, знімаємо з вогню, даємо постояти 10–15 сек. Починаємо вливати у білки (які весь цей час збиваються). Білки під температурою цукрового сиропу готуються і меренга стає надзвичайно стабільна.<br>4. Збільшуємо швидкість обертів на максимум. Збиваємо впродовж 3–5 хв до появи гладенької піни. <br>5. Наносимо за допомогою насадки меренгу на готовий бісківіт. Підсушуємо за допомогою газової горілки.</p><p>Чудовий, вічний літній десерт саме за рахунок його легкості. Я сама люблю і грішу кексовим тістом на основі масла, розпушувачів — смачно, подобається, але дуже важко і багато не з’їсиш.</p><h4>2. Відкритий пиріг з яблуками</h4><p>Ще одна класика за допомогою якої можна утилізувати хорошу кількість яблук. Для тих, хто любить мінімум тіста та максимум начинки. Основа — пісочне тісто. Декор зверху залежить лише від наявності часу, натхнення і фантазії. Не вважаю себе експертом у питаннях таких пирогів, американці створюють просто шедеври на своїх конкурсах :) Тут лише те, що я спромоглася зробити у вільний час.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*NooCL6Sg33_qGFwaRcEuVQ.jpeg" /></figure><p><strong>Тісто (форма 28 см)</strong>:<br>300 гр борошна<br>150 гр масла<br>2 ст л холодної води<br>дрібка солі</p><p><strong>Начинка</strong>:<br>10 шт дачних яблук<br>3 ст л цукру<br>20 гр масла<br>20 мл бренді (інший ароматний міцний алкоголь)</p><ol><li>Яблука почистити і порізати кубиками.</li><li>Розігріти масло, додати половину цукру, прогріти 1–2 хв. Додати яблука. Просмажити на сильному вогні 1 хв, готувати на середньо-низькому ще 5–10 хв (залежить від якості яблук, чим твердіші, тим довше готуємо). Додати залишок цукру, збільшити вогонь на максимум, перемішати, щоб цукор вкрив усі яблука. Долити бренді і підпалити сірником. НЕ боятися. Вогонь швидко припиниться. <br>Якщо дуже страшно можна і без бренді. Але, я завжди відчуваю цю легку нотку фламбування — вона неймовірна, і гурмани оцінять. Не гурманам — всеодно. Вирішуйте самі. Тримайте кришку від сковорідки під рукою, щоб швидко накрити і загасити полум’я. <strong>Не</strong> <strong>пробуйте</strong> гасити водою.</li><li>Готуємо тісто. Борошно і сіль збиваємо з маслом у крихту за допомогою комбайну чи розминаємо руками. Додаємо льодяну воду. Замішуємо однорідне тісто, збираємо його докупи руками. Кладемо у поліетилен і у холодильник мінімум на 30 хв.</li><li>Половину тіста викладаємо у форму. Не має сенсу розкатувати. Просто утрамбовуємо по дну і бортам. Зверху кладемо пергамент/фольгу і на неї суху квасолю. Випікаємо 10–13 хв при 180 С. Знімаємо квасолю і фольгу. Випікаємо ще 10 хв при 180 С. Даємо охолонути.</li><li>У готову форму кладемо начинку з яблук. Решту тіста розкатуємо у полоски або інші форми, розкладаємо на пиріг. Можна просто розкатати у коло і защепити краї, але не забудьте у центрі зробити дірочки, щоб пар виходив. Запікаємо 30 хв при 180 С.</li></ol><p>Вражена була, як його швидко з’їли (за словами чоловіка, за 20 хв), досі у це не можу повірити … Все дуже просто готується, основна затрата часу — декорація.</p><h4>3. Яблучний торт</h4><p>Не зовсім типовий рецепт. Як мінімум, я рідко зустрічала торти з акцентом на яблучну начинку.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*i2Ds3c352xM2Zo-8TEZ1qA.jpeg" /></figure><p><strong>Інгредієнти корж ( 2 шт, діаметр 21 см)</strong>:<br>220 гр масла кімнатної температури<br>200 гр цукру <br>10 гр ванільного естракту<br>4 яйця<br>250 мл молока<br>250 гр борошна<br>1/2 ч л солі<br>16 гр порошка для випічки<br>60 гр порублених грецьких горіхів</p><ol><li>Духову шафу розігріти до 175 С. Змастити форму маслом/спреєм для випічки.</li><li>Збити масло, цукор, ванільний екстракт до пишної піни. По одному додавати яйця, продовжуючи збивати. Влити молоко.</li><li>Змішати борошно, порошок для випічки, сіль. Перемішати вінчиком. Поступово внести борошно у масляно-яєчну суміш. Збивати на найповільнішій швидкості, краще ручним вінчиком. <br>Вмішати горіхи.</li><li>Розділити тісто по двох формах. НЕ дозволяти тісту довго стояти. Випікати 30 хв, перевіряти готовність по сухому сірнику.</li><li>Охолодити повністю, загорнути у плівку і дати полежати у холодильнику ніч або день. Етап не обов’язковий, але бажаний. Коржі у холодильнику можна зберігати 2–3 дні, гіршими вони не стануть.</li><li>Перед використанням, підрівняти, обрізати краї. Розрізати кожен корж впоперек. На виході маємо 4 коржі для торта.</li></ol><p><strong>Інгредієнти яблучний прошарок</strong>:<br>10 шт дачних яблук<br>3 ст л цукру<br>20 гр масла<br>20 мл бренді (інший ароматний міцний алкоголь)<br>За смаком: цедра, кориця, ваніль</p><ol><li>Яблука почистити і порізати кубиками.</li><li>Розігріти масло, додати половину цукру, прогріти 1–2 хв. Додати яблука. Просмажити на сильному вогні 1 хв, готувати на середньо-низькому ще 5–10 хв (залежить від якості яблук, чим твердіші, тим довше готуємо). Додати залишок цукру, збільшити вогонь на максимум, перемішати, щоб цукор вкрив усі яблука. Долити бренді і підпалити сірником.</li></ol><p><strong>Інгредієнти карамельний крем</strong>: <br>450 гр масла кімнатної температури<br>400 гр вареної згущенки<br>1/2 ч л солі<br>250 гр цукру</p><ol><li>Збити масло зі згущеним молоком. Додати сіль. Вносити цукор поступово по 100 гр за раз. Після внесення цукру збити на дуже високій швидкості протягом 2–3 хв. Перекласти у кондитерський мішок, або звичайний поліетиленовий пакет.</li></ol><p><strong>Інгредієнти декорація:</strong><br>120 гр темного шоколаду<br>120 гр вершків 30 % жирності<br>30 гр горіхів порублених</p><ol><li>Вершки прогріти майже до кипіння. Додати подріблений шоколад. Перемішати до повного розчинення. Готувати безпосередньо перед декорацією.</li></ol><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*lVCH0bWlcgTKOqYv6xhz_g.jpeg" /></figure><p><strong>Збірка торту:</strong><br>1. Викласти перший корж. По периментру коржа викласти карамельний крем за допомогою пакету. Всереду покласти яблучний начинку. Зверху покласти наступний корж і повторити процедуру до останнього коржа.</p><p>2. Верх і бока торту вирівняти за допомогою карамельного крему. Не наносити багато крему за раз. Поставити торт у холодильник на 30 хв до застивання і повторити процедуру по вирівнюванню. Чим більше шарів — тим рівніші у торта боки.</p><p>3. Верх торту за допомогою насадки прикрасити карамельним кремом. Полити ганашем. Посипати рубленими горіхами.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*ZpaHREd1m3nIS89ZnHXL6w.jpeg" /></figure><p>Смачний, ситний торт з відчутними яблуками. Величезна кількість масла робить його важким, це треба враховувати. Торт, однозначно не на кожен день, але інколи можна себе розважити і таким ;)</p><h4>4. Яблучний штрудель</h4><p>Класична класика. Важко знайти кафешку/ресторан без штруделя. І хоч ціна на нього інколи неймовірно високі зробити штрудель вдома не так і складно.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*kaam5ewpvkfZx9Al5LUreA.jpeg" /></figure><p><strong>Інгредієнти:</strong><br>130 гр борошна + 30–50 гр додатково<br>1 ст л оливи<br>1/2 яйця<br>60 мл льодяної води<br>цедра 1 лимону</p><p>10 дачних яблук<br>1 ст л цукру<br>1 ч л кориці<br>5 мл лимонного соку<br>10 гр ванільної есенції<br>100 гр родзинок<br>50 мл рому/бренді<br>50 гр горіхів</p><p>1/2 яйця+20 мл молока для змащення</p><ol><li>Родзинки замочити у алкоголі. Підійде будь-який ароматизований алкоголь.</li><li>У борошно (130 гр) додати оливу, половину яйця, воду, цедру лимона. Вимішувати руками або за допомогою блендера. Поступово вносити решту борошна, поки тісто не припини липнути до рук. Вимішувати борошно треба хв 10. За цей час воно втратить свою еластичність і легше буде витягуватися. Покласти у холодильник мінімум на 30 хв. Чим довше — тим краще.</li><li>Яблука почистити, порізати на кубики, збризнути лимонним соком. Додати цукор та інші ароматизатори (корицю, ваніль).</li><li>Потрібен великий рушник. Щедро присипати його борошном. Покласти тісто і почати рівномірно розкатувати скалкою. Коли тісто припинить розтягуватися, почати витягувати його руками. Тягнемо плавно, притримуючи інший край від центру до переферії. Розтягуємо поки тісто не стане прозорим. Намагаємося створити прямокутним 30х40 см.</li><li>На тісто (з трьох сторін відступаємо по 5 см) кладемо яблука, зверху посипаємо родзинками, горіхами.</li><li>З краю, де лежить начинка, підгортаємо рушник і починаємо його тягнути. Штрудель почне згортатися сам по собі. У процесі підгортаємо бокові краї всередину.</li><li>Змащуємо штрудель 1/2 яйця збитим з молоком. Кладемо на паргемент, змащений маслом/спреєм для випічки. Випікаємо 30 хв при 180 С.</li><li>Готовий штрудель посипаємо цукровою пудрою перед подачею.</li></ol><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*2lQSgYxKHoG0DzfBcv40Rg.jpeg" /></figure><p>Я його готувала майже не з дитячим задоволенням, при чому не один раз і буквально роздавала! Бо сама насушила родзинки, у мене були домашні горіхи, яблука, яйця! Неймовірні відчуття, якщо чесно, коли все своє.</p><h4>5. Яблучний пиріг з розмариновою карамеллю</h4><p>Вигляд карамелі мало кого лишає байдужим. Навіть мій не гіпер-гастрономічний чоловік одразу відмітив візуальну подібність зі снікерсом, нугою і взагалі зацікавився без зайвої реклами :). Мені самій теж імпонує ідея нового, як забутого старого. Тому абсолютно типовий яблучний пиріг + розмаринова карамель для мене уже стає чимось модерновим. А якщо ще й у пісочне тісто додати замість води бренді … Загальна стратегія — готуємо закритий пісочний яблучний пиріг, а зверху ще поливаємо карамеллю і запікаємо її.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*mZ-C87intl7stvHNi4BZJQ.jpeg" /><figcaption>Яблучний пиріг з розмариновою карамеллю</figcaption></figure><p><strong>Інгредієнти (на форму 21–22 см):<br>Тісто </strong><br>500 гр борошна<br>40 гр цукру<br>5 гр солі<br>160 гр кондитерського жиру/смальцю/масла<br>170 гр масла <br>75 гр льодяного бренді (у мене Метакса)<br>75 гр льодяної води</p><p><strong>Карамель</strong><br>500 мл вершків<br>110 гр масла<br>4 гілочки розмарину<br>350 гр цукру<br>180 гр глюкози (можна замінити на цукор)</p><p><strong>Начинка</strong><br>1 кг яблук<br>40 гр кукурудзяного кромалю<br>5 гр солі</p><ol><li>Борошно змішати з цукром, сіллю. Кубиками порізати холодний жир (масло + те, що знайшлося у холодильнику) і додати до борошна. Пальцями/виделкою/блендером втрети жир у борошно до формування зернистої структури.</li><li>Додати льодяне бренді і воду (всю воду можна на бренді замінити), перемішати і сформувати кулю. Загорнути її у плівку ( я кладу у звичайний поліетиленовий пакет) і залишити у холодильнику мінімум на 2 години. Можна і довше, наприклад, за день.</li><li>Поки охолоджується тісто готуємо карамель. Вершки, масло і розмарин прогріваємо до кипіння, проварюємо 5 хв.</li><li>Цукор, глюкозу і 1 ст.л. води на повільному вогні прогріваємо до повного розчинення гранул цукру і появи темного карамельного кольору (майже коричневий). Знімаємо з вогню, поступово додаємо вершки з пункту 3, перемішуючи. Даємо постояти 2 год (якраз поки охолоджується тісто). Проціджуємо через сито для видалення листя і гілочок тим’яну.</li><li>Яблука чистимо від шкірки, видаляємо насіння і нарізаємо шматочками. Додаємо крохмаль, сіль, 250 гр карамелі з пункту 4. Перемішуємо.</li><li>Тісто ділимо на дві частини. Більшу частну розкатуємо діаметром 30 см і вкладаємо на дно форми. Кладемо яблука з пункту 5. Решту тіста розкатуємо діметром 25 см і вкриваємо зверху яблука, защипуючи краї тіста разом. Робимо 3–4 надрізи на поверхні, або один великий хрестоподібний.</li><li>Випікаємо 1 год (можна збільшити до 1,5 год, поки скоринка не стане золотистою) при температурі 175 С.</li><li>Заливаємо рештою карамелі з пункту 4. Готуємо ще 15–20 хв.</li><li>Добре охолоджуємо (бажано на ніч) і насолоджуємося :)</li></ol><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*MdDe6-7iqS1Se0CNeiFXxQ.jpeg" /></figure><h3>Сніданок</h3><h4>6. Печені яблука</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*BlIEkYZyAhc9DnQcqPVY4w.jpeg" /><figcaption>1 варінт</figcaption></figure><p>Це може стати найголовнішим десертом дитинства і я за це! Замість безглуздих мюслей і “здорових” гранол — яблучко запечене з сиром. Здорово, смачно і швидко. Я підготовлюю такі яблука звечора. Вранці ставлю у духову шафу, далі йду додивляти сон. І потім — хоп, сніданок подано. Дуже зручно.</p><p><strong>Інгредієнти (2 порції): </strong><br>2–3 яблука <br>1 cт л лимонного соку<br>150 гр зернистого сиру<br>1 ст л меду або іншого підсолоджувача</p><p><strong>Декор: </strong><br><em>1. Варіант</em><br>1 ст л борошна<br>20 гр масла<br>20 гр цукру<br>25 гр вівсяних пластівців<br>1/4 ч л кориці<br><em>2. Варіант</em><br>1 білок<br>60 гр цукру<br>30 гр води</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*6LTDkeXehBnVIY9MaOHHlA.jpeg" /><figcaption>2 варіант</figcaption></figure><ol><li>Яблука розрізати впоперек. Вибрати ложкою серцевину. Збризнути серцевину лимонним соком.</li><li>Сир змішати з медом. Розподілити по яблукам. Запікати при 175 С протягом 35–40 хв.</li></ol><p>Декор 1. Змішати всі інгредієнти. Викласти на яблука перед запіканням. Випікати так само.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*C9tw-Z3O0fgyTDlwhH6gzA.jpeg" /><figcaption>1 ваірант</figcaption></figure><p>Декор 2. <br>1. Воду змішати з цукром, поставити на вогонь. Гріти до 110 С.<br>2. Як тільки буде 110 С, почати збивати міксером яєчний білок. Вогонь з цукровим сиропом не зменшувати. <br>3. Коли температура цукрового сиропу досягне 123 С, знімаємо з вогню, даємо постояти 10–15 сек. Починаємо вливати у білки (які весь цей час збиваються). Білки під температурою цукрового сиропу готуються і меренга стає надзвичайно стабільна.<br>4. Збільшуємо швидкість обертів на максимум. Збиваємо впродовж 3–5 хв до появи гладенької піни. <br>5. Наносимо на яблука. Підпалюємо газовою горілкою. Білки не сирі, вони уже пастеризувалися у гарячому цукровому сиропі.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*xJSyvjNDI4G9V7hO6NVX5g.jpeg" /><figcaption>2 варіант</figcaption></figure><h4>7. Яблучні оладки</h4><p>Найпростіше і найочевидніше рішення проти навали яблук.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*4i7WZo7JX4YLIEguv9FRHg.jpeg" /></figure><p><strong>Інгредієнти (на 2 порції):</strong><br>5–6 яблук<br>1 яйце<br>30 гр борошна<br>1 ч л цукру<br>5 гр масла</p><ol><li>Яблука почистити, натерти на терку. Лишити на пару хвилин і віджати всю вологу.</li><li>Додати яйце, борошно, цукор. Перемішати.</li><li>Сковорідку змастити маслом. Випікати оладки на слабкому вогні під кришкою спочатку 5 хв, потім 3 хв на сторону.</li></ol><p>Досить швидко. Пристойно смачно.</p><h4>8. Млинці з яблуками</h4><p>Це той тим сніданку, який приємно готувати. Бо його готуєш увечері або у будь-який вільний час, а потім лише розігріваєш — і ти ідеальна дружина. Бо вони нереально смачні. Трохи гіркувати і різки брі ідельально балансує з коричним яблучним ароматом. Хто ще досі не пробував яблука з гострими сирами раджу зробити це якумога швидше.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*41vlDFMeTIxcrwdp-hhJcw.jpeg" /></figure><p><strong>Млинці</strong>:<br>350 мл молока<br>80 гр борошна<br>3 яйця<br>1 ч л цукру<br>60 гр масла розтопленого</p><p><strong>Начинка:<br></strong>10 шт дачних яблук<br>3 ст л цукру<br>20 гр масла<br>20 мл бренді (інший ароматний міцний алкоголь)<br>200 гр сиру брі</p><ol><li>Яблука почистити і порізати кубиками.</li><li>Розігріти масло, додати половину цукру, прогріти 1–2 хв. Додати яблука. Просмажити на сильному вогні 1 хв, готувати на середньо-низькому ще 5–10 хв (залежить від якості яблук, чим твердіші, тим довше готуємо). Додати залишок цукру, збільшити вогонь на максимум, перемішати, щоб цукор вкрив усі яблука. Долити бренді і підпалити сірником.</li><li>Змішати борошно, молоко, яйця, цукор, розтоплене масло вінчиком. Випікати на сковорідці на середньому вогні 3 хв на одну сторону і 1 хв на другу.</li><li>На млинчик викласти шматочок брі, зверху карамелізовані яблука. Згорнути.</li><li>Перед подачею млинці розігріти на сковорідці швом вниз.</li></ol><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*jnPOeOexCZfrUpsaCISvQQ.jpeg" /></figure><h4>9. Вівсяне печиво з яблуками (2 варіанти)</h4><p>Головна таємниця — дрібно нарізати, брати тверді яблука тоді буде хрустка скоринка і м’яка серцевина. Віднесла до сніданку бо якщо запити молоком (чи кавою з молоком) — це практично як вівсянка на сніданок. Робила у двох варіантах: звичайний і дієтичний. Дивовижна ситуація, ніколи не думала, що зі мною таке трапиться, але дієтичний варіант мені подобається більше. Він більш хрусткий і більш вівсяно-насичений :) Архіважливо — використовуйте вівсянку не пропарену, не швидкого приготування, а ту, яку варити треба хв 15–20. Вона значно корисніше, і для структури печива зіграє кращу роль.<br>На фото: дієтичні вкриті чорним шоколадом, а не дієтичні білим і рожевою глазур’ю.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*nPNeixz7yzV9GVx3yTidJg.jpeg" /></figure><p><strong>Інгредієнти (не дієтичний варіант)</strong>: <br>180 гр масла кімнатної температури<br>200 гр цукру<br>1 ч л ванільного екстракту (факультативно)<br>2 яйця<br>180 гр борошна<br>3 ч л розпушувача для тіста<br>3 ч л кориці<br>1/2 ч л солі<br>180 гр вівсянки<br>250 гр уже почищених і подрібнених яблук</p><ol><li>Збити масло з цукром, ванільним екстрактом до пишної маси. По одному додати яйця.</li><li>Окремо змішати вівсянку, борошно, соду, корицю, сіль. Додати борошно у масляну суміш. Гарно перемішати. Додати яблука. Суміш бажано охолодити протям 30 хв.</li><li>Випікати при 180 С протягом 15 хв, зменшити до 150 С (увімкнути нижній нагрів, якщо є) і готувати ще 20 хв.</li></ol><p>Виходить приблизно 20 шт величезних, хрустких і сипучих печивок. <br><strong>Дієтичний варіант</strong>. Масло скоротити до 60 гр, а борошно вищого гатунку замінити на цільнозернове. На фоні вівсянки це взагалі не відчутно! Такі печивки тримають форму краще, і у них є контраст: всередині вони трохи м’які, а назовні хрусткі. Більше нічого змінювати не потрібно.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*KvuC8GoGuM0JMxTjK1Spmg.jpeg" /></figure><h3>Не солодкі страви</h3><h4>10. Штрудель зі свининою з яблуками</h4><p>Останнім часом я є не великим фаном жирної свинини. Якщо і купую якийсь шматок, то або без видимих залишків жиру, або проводжу веселі довгі хвилини за його обрізанням. У результаті з такого “знежиреного” м’яса страви виходять сухими. Так чому б це не поправити яблуками? Кислотність чудового буде пасувати до м’яса, а сік не дасть м’ясу стати сухим після приготування. <br>Подібний пиріг однозначно оцінять ті, хто любить ягідні соуси до м’яси, всілякі кисло-солодкі рулетики… Я вирішила зробити штрудель, бо як на мене ця випічк ідеальна: мало тіста, багато м’яса, при цьому ще й хрустка скоринка. І звісно ж мінімум привнесених калорій, бо тісто пісне.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*kftBGUvpetSKFVHEmg552A.jpeg" /></figure><p><strong>Інгредієнти:</strong><br>130 гр борошна + 30–50 гр додатково<br>1 ст л оливи<br>1/2 яйця<br>60 мл льодяної води</p><p>600–650 не жирної свинини (робимо фарш)<br>2 маленькі цибулі<br>3 зубчика часника<br>15 гр куриного/свинного жиру (чи іншого жиру для смаження)<br>100 гр сухої журавлини<br>3 маленьки дачних яблук <br>0,5 ч л кориці<br>1 ч л вурчестерсього соусу<br>200 гр моцарели (не буфало, звичайної для піци) натерти на терку</p><p>Для змащення<br>1/2 яйця+20 мл молока<br>10 гр тертого пармезану</p><ol><li>У борошно (130 гр) додати оливу, половину яйця, воду, цедру лимона. Вимішувати руками або за допомогою блендера. Поступово вносити решту борошна, поки тісто не припини липнути до рук. Вимішувати борошно треба хв 10. За цей час воно втратить свою еластичність і легше буде витягуватися. Покласти у холодильник мінімум на 30 хв. Чим довше — тим краще.</li><li>З м’яса зробити фарш. У процесі додати часник. Останньою пропустити цибулю.</li><li>Фарш підсмажити на жирі до втрати рожевого кольору, розминаючи виделкою великі грудочки. Посолити, додати спеції, вурчестерський соус.</li><li>Яблука почистити, порізати на кубики по 0,5 см. Змішати з фаршем, додати журавлину.</li><li>Потрібен великий рушник. Щедро присипати його борошном. Покласти тісто і почати рівномірно розкатувати скалкою. Коли тісто припинить розтягуватися, почати витягувати його руками. Тягнемо плавно, притримуючи інший край від центру до переферії. Розтягуємо поки тісто не стане прозорим. Намагаємося створити прямокутним 30х40 см.</li><li>На тісто (з трьох сторін відступаємо по 5 см) кладемо фарш, зверху посипаємо моцарелою.</li><li>З краю, де лежить начинка, підгортаємо рушник і починаємо його тягнути. Штрудель почне згортатися сам по собі. У процесі підгортаємо бокові краї всередину.</li><li>Змащуємо штрудель 1/2 яйця збитим з молоком. Кладемо на паргемент, змащений маслом/спреєм для випічки. Випікаємо 25 хв при 180 С. Посипаємо пармезаном, запікаємо ще 10 хв.</li></ol><h3>Заготовки</h3><h4>11. Яблучна паста</h4><p>Розумію, багато кому це нагадає звичайне яблучне пюре, але це не так. Тривале запікання при низькій температурі змінює аромат і текстуру, вони стає густріша, однорідна і насичана.</p><p><strong>Інгредієнти: </strong><br>2 кг уже очищених і порізаних на шматочки (не паримся щодо розміру) яблук<br>0,5 л яблучного соку<br>1 гр вітаміну С<br>сік 1/2 лимону</p><ol><li>У соку розчинити вітамін С, залити яблука і проварити їх 20 хв, до їх розм’якшення. Перебити у блендері.</li><li>Запікати у духовій шафі пюре протягом 3–4 год при 120 С. Перемішувати кожні 30 хв. Пюре має набути бурштинового кольору.</li><li>Розлити по стерильних банках, тримати у холодильнику.</li></ol><p>Далі буду дописувати, бо вже немає сил це все у собі тримати ;)</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=e78a07af74da" width="1" height="1" alt=""><hr><p><a href="https://medium.com/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D0%BB%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F/%D1%8F%D0%B1%D0%BB%D1%83%D1%87%D0%BD%D1%96-%D1%80%D0%B5%D1%86%D0%B5%D0%BF%D1%82%D0%B8-e78a07af74da">Яблучні рецепти</a> was originally published in <a href="https://medium.com/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D0%BB%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F">Кулінарна алхімія</a> on Medium, where people are continuing the conversation by highlighting and responding to this story.</p>]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Про детокс, шлаки і детоксикацію]]></title>
            <link>https://medium.com/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D0%BB%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F/%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%B4%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BA%D1%81-%D1%88%D0%BB%D0%B0%D0%BA%D0%B8-%D1%96-%D0%B4%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8E-68014cd27089?source=rss-1a4b7e524ac8------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/68014cd27089</guid>
            <category><![CDATA[здоровье]]></category>
            <category><![CDATA[химия]]></category>
            <category><![CDATA[детокс]]></category>
            <category><![CDATA[еда]]></category>
            <category><![CDATA[шлаки]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Iuliia Mazur]]></dc:creator>
            <pubDate>Wed, 22 Aug 2018 19:18:55 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2018-08-23T13:23:01.325Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>Напевно, перший пост, у якому акцент буде не на їжі, а на наслідках її споживання та який це має вплив на наш організм. З якими токсинами ми стикаємося, чи можливо це уникнути і як з ними боротися — читайте нижче.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/0*wGTRAi6AaV858ZnN.png" /></figure><p>На написання цього тексту мене надихнули слова одного фітнес-тренера: “Розминаючи себе валиком, ми стимулюємо лімфатичну систему, основна функція якої виводити шлаки, що накопичуються на стегнах у формі целюліту”. Страшенно хочеться висловити, вилити свою думку емоційно і стрімко, але … Все ж я науковець, викладач ВНЗ, тому давайте поступово. Перш за все, пропоную розібратися, що таке шлаки та де вони можуть накопичуватися, а потім зрозуміти, чи дієві є методи, які нам пропонують інтернеті, фітнес-клубах чи де-інде.</p><p>Загалом, усе, що ми їмо можна розділити на білки, жири та вуглеводи, і про те, що з ними відбувається, я написала окрему <a href="https://medium.com/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D0%BB%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F/%D0%BF%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BC%D1%83-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-5ffc0e35b7d1">статтю</a>, якщо потрібно освіжити знання ;). Окрім того, у наш організм можуть потрапляти різноманітні токсини (природнього і синтетичного походження), лікарські препарати, харчові добавки.</p><h4>Що таке шлаки?</h4><p>Шлаки за теорією її прибічників — це залишки рештки наших відмерлих клітин,продуктів нашого метаболізму та токсини з навколишнього середовища, які застрягли у нашому організмі. Де вони у змозі застягти?</p><p><strong>Зашлакованість кишечника</strong>. Рештки неперетравленої та неабсорбованої їжі (в першу чергу білків, чому так - <a href="https://medium.com/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D0%BB%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F/%D0%BF%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BC%D1%83-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-5ffc0e35b7d1">читайте</a>) гниють у кишечнику, не даремно його довжина аж 7 метрів! У той же час це не означає, що рештки їжі залишаться у кишечнику назавжди. <a href="https://www.mayoclinic.org/digestive-system/expert-answers/faq-20058340">Середня тривалість </a>перебування їжі у нашій травній системі 33 год для чоловіків і 47 год для жінок. Так, ми злегка отруємо свій організм продуктами гниття, але акумулюватися рештки не будуть. Кишечник сам стимулює рух їжі своєю моторикою. <br>Але, якщо є закрепи, то раціон варто підкорегувати. І не варто пити проносні засоби, щоб “очиститися”. Збільшення кількості клітковини у більшості випадків легко розв’язує проблему (у яких продуктах шукати <a href="https://medium.com/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D0%BB%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F/%D0%BF%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B3%D0%B8-%D0%B7-%D1%87%D1%96%D0%B0-%D0%B0%D0%B1%D0%BE-%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%B5%D1%88%D1%82%D1%96-%D1%81%D0%BC%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%BE-%D1%96-%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BD%D0%BE-313b64005f59">клітковину</a>) — особливо комбінація розчинної та не розчинної. На скільки клітковина бореться пракично з усіма проблемами кишківника читайте ось <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0889855307000131">тут</a>. Ще один простим рішенням буде — більше руху. Сидяча робота, використання транспорту задля пересування, відсутність фізичної активності негативно впливає здоров’я і функціонування кишківника.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/282/1*XzSU8uy9NLPHTA3c4FL2Eg.png" /><figcaption>Хімія кольору шкурки баклажану</figcaption></figure><p><strong>Хімічні сполуки у крові, які потрапляють з повітря та продуктів харчування</strong>. Продукти, що ми споживаємо, складаються з неймовірної кількості хімічних сполук, які не можна віднести до білків, жирів чи вуглеводів. Це і барвники, використані для покращення зовнішнього вигляду їжі, і натуральні пігменти фруктів та овочів, препарати для нашого лікування чи антибактеріальні засоби для тривалого зберігання продуктів. “Хімія” у нашому харчуванні — це не лише Е-добавки (насправді їх кількість доволі обмежена, повний список ось <a href="http://uk.dobavkam.net/additives">тут</a>). Природа значно багатша різноманітними хімічними сполуками з унікальними структурами і властивостями. Лише один баклажан містить близько 100 хімічних сполук, серед яких 30 властиві лише баклажану і більше ніде ці сполуки, окрім як у баклажані не знайдеш! Що вже говорити про каву чи чай. Сумарно, навіть важко оцінити, скільки всілякої “хімії” (чи то “біохімії”) ми споживаємо навіть з абсолютно “органічних” овочів і фруктів. Більшість цих сполук потрапляють до нас у кров та мають той чи інший фізіологічний вплив на організм. І не завжди позитивний, бо навіть у рослинах, зібраних на непорочних лугах Гімалаїв, повно фітотоксинів та пестицидів (їм же треба якось захищатися). Окрім того, ми щоденно стикаємося з побутовою хімією, забрудненим повітрям і водою. Прояв багатьох хвороб — дія токсинів бактерій.</p><p>Що ж трапляється у нашому організмі з ліками, Е-добавками, купою токсичнів? Невже вони лише накопичуються у нашій кровоносній (і лімфатичній системі) і без допомоги діуретиків не будуть виводитися? Скільки ж кілограмів різноматніних хімічних сполук ми можемо у собі накопичити?</p><p>Справа у тому, що якщо токсин не вбиває нас відразу, наш організм має змогу поборотися. Шлаки не будуть циркулювати у нашій крові до кінця наших років, а будуть знешкоджуватися якомога швидше печінкою. Аміак, ацетальдегід, антибіотики — всі страшні хімічні сполуки перетворюється нашою печінкою у форму, яка безперешкодно (з сечею або калом) виводиться з нашого організму. Розумієте, хто керує парадом шлаків? Печінка. Коли вона відмовляється виконувати свою роботу наслідки помітні уже за день — шкіра і білки очей жовтіють, у цьому випадку наша власна токсична сполука (білірубін, продукт розпаду гемоглобіну) призводить до отруєння. Ви можете розрахувати скільки часу потрібно вашій печінці на обробку того чи іншого медикаментозного препарату — це завжди зазначено в інструкції.</p><p>Знешкодження і виведення токсинів — це одна з основних функцій печінки. Більш-менш серйозний медичний підручник завжди містить у собі розділ приблизно такої назви “Детоксифікаційна функція печінки” (деталі <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/B9780123864567042027">тут</a>, <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/B9780128099544000438">тут</a> і <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/B9780323358682001067">тут</a>). Вона ж відповідає за виведення токсинів, які ми створюємо: жовчі, продуктів розпаду гемоглобіну, аміаку у вигляді сечовини.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*A7D_aqDpnxNhqXCZT6qUhw.png" /><figcaption>Знешкодження токсичних сполук печінкою</figcaption></figure><p><strong>Накопичення власних або сторонніх токсинів у органах і тканинах</strong>. Про накопичення хімічних сполук у наших тканинах науці відомо лише два приклади.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*oSPBHUlhxo98jF1W24UzDw.jpeg" /><figcaption>Атеросклеротична бляшка. Жовтим зображено відкладення холестерину, а зверху помітний шар тканин, який його вкриває.</figcaption></figure><p><strong><em>Холестерин і судини</em></strong>. Природньо міститься у продуктах тваринного походження. Чому природньо? Бо тваринам він потрібен для утворення вітаміну Д, синтезу стероїдних гормонів (статевих гормонів як тестостерон, естроген, протегестерон, андрогенів, а також кортизолу (протизапальний), альдостерону (регулює водно-сольовий баланс)) і продукції жовчі. Його відомим побічним ефектом є те, що він здатен накопичуватися у стінках артерій, потовщуючи та роблячи їх грубими й нееластичними. Це має назву — атеросклероз. <br>Ми вже знаємо, що печінка чистить нашу кров. Але з холестерином так не відбувається. Атеросклеротичні бляшки (нарости всередині стінки судин) печінка очистити вже не в змозі. У деяких випадках, якщо це вчасно ідентифікувати, це роблять лікарі (шунтування серця, наприклад). Відкладення холестерину вкриті щупкою тканиною на поверхні, тому єдиний вихід — видалення ураженої ділянки хірургічним ножем. Жоден коктейль-детоксифікатор судини не очистить. Про них треба турбуватися змолоду, не зловживаючи жирною їжею, курінням, контролюючи вагу, та вести активний спосіб життя.</p><p><strong><em>Органічні токсини та жирові відкладення</em></strong>. Нещодавним відкриттям стало те, що органічні забруднювачі (в основному наслідки роботи промисловості, інсектициди, які знаходяться у повітрі і воді) здатні накопичуватися у жировій тканині і залежно від своєї хімічної природи або стимулювати її розростання, або навіть навпаки спряти зниженню жирового прошарку. Масажами, саунами і іншими танцями з бубнами ці токсини з жирової тканини вивести неможливо. Нічого не лишається, як турбуватися про те, щоб жирового прошарку було не багато :) Дуже детально про класи токсинів, звідки вони беруться та їх вплив ось <a href="https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/28915320">тут</a>. Насправді, якщо є надмірна вага, а всередині неї якісь токсини, це не страшно. Але якщо захотіти схуднути, то всі запаси жирової тканини потрапляють у кров і здатні призвести до загальної інтоксикації.</p><h4>Відомі способи <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/B9780323358682001067">детоксифікації</a></h4><p><strong>Виведення важких металів</strong>. Цей метод включає венозне введення хелатантів (сполук, які зв’язують метали) і викликає багато ускладнень з боку серцево-судинної системи, бо хелатори не зв’язують щось специфічно, а будуть виводити багато важливих для нас іонів. <br><strong><em>Альтернатива</em></strong>. Не давати шкідливим металам надходити у нашу кров. Для цього споживати достатню кількість клітковини, особливо пектину (яблука і цитрусові).</p><p><strong>Виведення токсинів через піт</strong>. Скажу чесно, ставилася дуже скептично, бо вважала, що з поту виводяться хіба що мінеральні речовини (тобто натрій, калій, хлор, магній, кальцій), і то у мізерних кількостях. Хоч піт на 99% — це вода, але решта: електроліти, невеликі молекули (наприклад, амінокислоти), та великі молекули (білки, антимікробні речовини, навіть етанол) у ньому теж <a href="https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S003991401730975X">з’являються</a>. На жаль, вивести з потом органічні токсини у жировій тканині не можливо. Проблема в тому, що ці токсини— жиророзчинні, а піт — вода. Це те ж саме, що намагатися відмити жирний стакан лише споліскуючи його безкінечно водою. <br><strong><em>Альтернатива</em></strong>. Пітніти — це добре. Для дівчат це складно прийняти, але як мінімім протягом тренування варто з цим змиритися. Чим швидше і активніше ви починаєте пітніти — тим більше ви адаптовані до навантажень. Не серомтеся цього. Бійте, якщо ви не пітнієте, тоді ви, швидше за все, даремно проводите час на тренуваннях.</p><p><strong>Детокс-дієти</strong>. Працюють. Знижують холестерин. Але це тимчасово, бо ніщо не у змозі очистити ні кровоносні судини, ні жирові запаси від того, що там є. Тому детокс-дієти на тиждень — це даремно витрачений час у гугл пошуку. <br><strong><em>Альтернатива</em></strong>. Їсти нормальну їжу щоденно, інакше сенсу у детоксі протягом одного ранку/дня/ тиждня немає. Вживати клітковину і антоціаніни щодня, уникати за можливістю пестицидів. Всілякі “Є-шки” — не так страшно, бо в основному вони водорозчинні і швидко будуть виведені з нашого організму. Боятися треба у першу чергу жиророзчинних сполук.</p><p><strong>Проносні або діуретики</strong>. З приводу проносних я вище намагалася поянити, що це дурниця. Діуретики — окрема розмова. Коротко: наші нирки виводять з нашої крові все, окрім того, що для нашого організму має користь (амінокислоти, глюкозу). Такі сполуки специфічно абсорбуються з сечі назад у кров. Діуретики лише прискорять виведення рідини і мінералів, але не у змозі прискорити виведення великих молекул. <br><strong><em>Альтернатива</em></strong>. Пітніти. Дивитися вище.</p><p><strong>Масаж</strong>. На жаль, жодного джерела, яке б доводило доцільність масажів від виведення чого-небудь, а особливо у випадку боротьби від целюліту, я не знайшла. Особисто моя точка зору — якщо ми підвищуємо кровообіг у певній ділянці нашого тіла, то за умов енергетичного дефіциту, жирові запаси більш ймовірно будуть використані з цього джерела. На прикладі: ми сильно масажуємо стегна, до них йде приплив крові, йдемо на тренування, і жир розчеплюється з тих ділянок, які ми масажували. <br>На жаль, ця теорія не працює, якщо ходити на масажі просто так, або якщо ходити на них <em>після</em> тренування. Більше того, ніякі шлаки через пори виходити не будуть. <br><strong><em>Альтернатива</em></strong>. Не забувати розігріватися перед основним тренуванням. Приділяти більше уваги своїй фізичні активності.</p><h4>Головний висновок.</h4><p>Шлаків не існує! Детокс-дієти не мають клінічного <a href="https://www.mayoclinic.org/healthy-lifestyle/nutrition-and-healthy-eating/expert-answers/detox-diets/faq-20058040">підгрунтя</a>. Наш організм сам себе очищує і ніяких шлаків (за винятком холестерину і органічних забруднювачів) ми не накопичуємо. Жирова тканина і її вигляд — це наслідок надмірного споживання жирів і вуглеводів, а не харчових добавок (“єшок”) і токсинів. А знизити рівень жирової тканини можливо лише двома шляхами: підвищенням рівня ваших енергетичних витрат, або зниженням надходження калорій.</p><h4><strong>Детокс-рецепт</strong></h4><p>Якщо дійсно хочеться мати детокс-ефект, то не перенавантажуйте свою печінку жирною їжею, алкоголем і надмірною кількістю білка. Вживайте антибіотики лише за рекомендацією лікаря. <br>Щоб мінімізувати ризик атеросклерозу, лімітуйте споживання жирної їжі, споживайте більше рослин збагачених клітковиною — це знижує абсорбцію жиру і холестерину ще на рівні кишечника і частково пригнічує синтез власного (чому так, колись уже писала ось <a href="https://medium.com/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D0%BB%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F/%D0%BF%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B3%D0%B8-%D0%B7-%D1%87%D1%96%D0%B0-%D0%B0%D0%B1%D0%BE-%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%B5%D1%88%D1%82%D1%96-%D1%81%D0%BC%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%BE-%D1%96-%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BD%D0%BE-313b64005f59">тут</a>).</p><p>На жаль, не існує котейлів чи смузі, які здатні полегшити вашій печінці роботу, видалити уже сформовані бляшки з ваших судин або з жирової тканини. АЛЕ! Існують коктейлі, які здатні підняти настрій :) Головне — побільше пектинистих фруктів — ми так отримаємо від них і користь ;)</p><h4>1. Полуничний дайкірі.</h4><p>Складність цього рецепту лише у тому, щоб заздалегіть покласти полуницю у морозилку. Можна, звісно, спроститися і додати більше льоду… Але так ми втратимо насичений і густий полуничний смак.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*Cu7q80jPScKlh9FfCZPhYA.jpeg" /></figure><p><strong>На 2 порції</strong><br>200 гр полуниці, попередньо замороженої<br>100 мл рому<br>Сік 1 лимону<br>2–3 свіжих полуничок для прикраси</p><ol><li>Збити все у блендері :), окрім останнього пункту</li></ol><p>Цей коктейль — лише основа експериментів, зважаючи на величезну кількість видів рому, доступних навіть у найтиповішому супермаркеті. Темні, світлі, з різною витримкою — це все буде відчутно у фінальному напої.</p><h4>2. Весела груша.</h4><p>У захваті від цього коктейлю. Він густий, збалансований, від нього довго не п’янієш. Головна таємниця — хороша горілка, ні в якому випадку не самогон. Не соромтеся запитувати, на скільки очищена горілка, яка висота рактифікаційної колонки. Я особисто купила Столичну (Литва) і зовсім не шкодую, що не підтримую українського виробника. Чому? Бо на нашій горілці спирт з харчової сировини “люкс”, а у столички з зернової сировини.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*f3u9ycwluq9zxQ-bb6RBug.jpeg" /></figure><p><strong>На 2 порції</strong><br>150 мл сухого вермуту <br>1 спіла груша близько 250 грам<br>50 мл горілки<br>1/2 лимону <br>Лід</p><ol><li>Грушу очистити від шкурки (не викидайте, з’їжте — там пектини), вийняти насіння. З лимону вичавити сік, або просто відрізати білу цедру.</li><li>Змішати грушу, сік лимону, вермут, горілку, лід у блендері на високій швидкості.</li></ol><p>Чудово підходить для тривалих посиденьок. Майже як вино. Чим триваліше посиденьки— тим меньше горілки і більше груші. Взагалі поки літо, кількість груш можна не шкодувати ;).</p><h4>3. Лимонади</h4><p>Чесно кажучи, я дуже погано п’ю воду. Навіть у таку шалену спеку. Складно змусити випити себе щось без смаку. Найпростіший варіант для мене: пару шматочків лимону та кубиків льоду — і півлітра такої води зникає за лічені секунди. Але якщо є час, то тоді я готую своїх улюбленців…</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*baTUJKISeRDGNvrY5DE9Bw.jpeg" /></figure><p><strong>М’ятний</strong>. На 1 літр зеленого чаю (я використовую молочний улунг) 1/2 лимону (разом з перетинками, кісточками, але білу частину шкурки треба зрізати) та 3–4 пишних гілочки м’яти (використати лише листочки). Збиваю у блендері на максимальній швидкості — і знову ж таки, випиваю дуже швидко.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*A5lpi8DclyDy4gE3xyhoCw.jpeg" /></figure><p><strong>Обліпиховий</strong>. Я від нього фанатію. Узагалі, обліпиха — чудова ягода, яка може бути і основою десерту, і соусу до м’яса. На лимонад беру 100 грам ягід, 2 гілочки ромарину (використовую лише листочки) збиваю на середній швидкості і обов’язково проціджую. У обліпихи доволі-таки великі терпкі кісточки.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*usnENAg-6GLx2LHLgGsozg.jpeg" /></figure><p><strong>Малиновий</strong>. Все просто. 100 грам малини (я не зважую, беру пару жменьок) 3–4 пишних гілочок базиліку. Треба процідити.</p><p>Теоретично, для лимонаду підійде будь-що з виразною кислотністю. І те, що не потребує тривалої обробки. Тому вишня (моя улюблениця!) не підходить — бо з нею довго гратися і видаляти кісточки. Цукор не використовую. Хоча мед або кленовий сироп, напевно, додали б приємних ноток у аромат, але зважаючи на кількості випитого, це було б забагато цукру :).</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=68014cd27089" width="1" height="1" alt=""><hr><p><a href="https://medium.com/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D0%BB%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F/%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%B4%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BA%D1%81-%D1%88%D0%BB%D0%B0%D0%BA%D0%B8-%D1%96-%D0%B4%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8E-68014cd27089">Про детокс, шлаки і детоксикацію</a> was originally published in <a href="https://medium.com/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D0%BB%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F">Кулінарна алхімія</a> on Medium, where people are continuing the conversation by highlighting and responding to this story.</p>]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[По-простому про травлення]]></title>
            <link>https://medium.com/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D0%BB%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F/%D0%BF%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BC%D1%83-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-5ffc0e35b7d1?source=rss-1a4b7e524ac8------2</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/5ffc0e35b7d1</guid>
            <dc:creator><![CDATA[Iuliia Mazur]]></dc:creator>
            <pubDate>Tue, 21 Aug 2018 09:38:16 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2018-08-21T14:38:31.183Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/414/1*aW0U4M4UJ1b7GZ4W-zdhnw.png" /></figure><p><strong>Білки</strong>. При здоровій травній системі всі білки розщеплюються до амінокислот, після чого надходять переважно у печінку, де використовуються для синтезу білків крові (або білків у яких відчуває потребу та чи інша тканина). Надлишок білків або не встигає перетравлюватися і певний час гниє у товстому кишечнику, або, якщо цю кількість наша травна система здатна розчепити, амінокислоти печінкою будуть перетворені на глюкозу (найбільш поширений вуглевод нашого організму) та аміак. Продукти гниття і аміак — токсичні сполуки, які потребують знешкодження.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/408/1*yuPEPCtk8FZGec1ZfOMqAQ.png" /></figure><p><strong>Жири</strong>. Жири перетравлюються легко (за умов хорошого відтоку і продукції жовчі та здорової підшлукової) і в сукупності з холестерином подорожують мережами нашої лімфатичної, а потім і кровоносної системи. Якщо орган/тканина відчувають потребу в енергії, вони просто захоплюють і використовують жири для свого існування. Інакше вони запасають у жировій тканині. Чи можна вважати жир і жирову тканину шлаком? Навряд чи. Жирова тканина потрібна нашому організму — це джерело гормонів, захист наших внутрішніх органів, утеплення як-не-як. Звісно, її відсоток має бути не більше 20–25%, або, як мінімум, ви маєте отримувати задоволення від відображення у дзеркалі .</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/409/1*RWi6ZZlUIJtNgWUyS4N5gQ.png" /></figure><p><strong>Вуглеводи</strong>. Це наше основне і найбільш доступне джерело енергії. Для найкращого спортивного результату вуглеводами атлети завантажуються мало не за два-три дні. А скільки протоколів існує … <br>Цукор, каші, хліби — еволюційно найбільш придатна форма енергії для нашого тіла. Якщо її забагато, то вуглеводи печінкою і жировою тканиною будуть перетворені на жири, а що відбувається з жирами, ви вже знаєте. Шлаків з вуглеводів не буває. <br>Гм, хоча ні. Якщо ви їсте вуглеводи оброблені будь-яким високотемпературним способом (смаження, запікання, гриль) — утворюються канцерогени (результат реакції Маяра, про неї писала ось <a href="https://medium.com/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D0%BB%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F/%D1%86%D0%B8%D0%B1%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D1%81%D1%83%D0%BF-%D0%B0%D0%B1%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8E-773722f868d">тут</a>). Це властиво для таких смачних і ароматних продуктів, як шашлик (у м’ясі теж є вуглеводи), картопля фрі, хліб зі своєю хрусткою і ароматною скоринкою. Є ще один тип вуглеводів, які ми не здатні засвоювати, під загальною назвою клітковина. Що це і яка її роль, описано ось <a href="https://medium.com/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D0%BB%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F/%D0%BF%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B3%D0%B8-%D0%B7-%D1%87%D1%96%D0%B0-%D0%B0%D0%B1%D0%BE-%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%B5%D1%88%D1%82%D1%96-%D1%81%D0%BC%D0%B0%D1%87%D0%BD%D0%BE-%D1%96-%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BD%D0%BE-313b64005f59">тут</a>.</p><p><strong>Алкоголь</strong>. Алкоголь нашим організмом засвоюється відносно просто. У печінці він перетворюється на токсичну сполуку — ацетальдегід, одна з причин не комфортного самопочуття після надмірного споживання — який далі перетворюється на жири, холестерин, або навіть послугує енергією, якщо не буде більш легкодоступних вуглеводів.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=5ffc0e35b7d1" width="1" height="1" alt=""><hr><p><a href="https://medium.com/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D0%BB%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F/%D0%BF%D0%BE-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BC%D1%83-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-5ffc0e35b7d1">По-простому про травлення</a> was originally published in <a href="https://medium.com/%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D0%BB%D1%85%D1%96%D0%BC%D1%96%D1%8F">Кулінарна алхімія</a> on Medium, where people are continuing the conversation by highlighting and responding to this story.</p>]]></content:encoded>
        </item>
    </channel>
</rss>