<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/" xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" version="2.0" xmlns:cc="http://cyber.law.harvard.edu/rss/creativeCommonsRssModule.html">
    <channel>
        <title><![CDATA[Вдосконалення в дії - Medium]]></title>
        <description><![CDATA[Проєкт методологічної підтримки лідерів Збройних Сил - Medium]]></description>
        <link>https://medium.com/perfectinginaction?source=rss----988f94bbe13b---4</link>
        <image>
            <url>https://cdn-images-1.medium.com/proxy/1*TGH72Nnw24QL3iV9IOm4VA.png</url>
            <title>Вдосконалення в дії - Medium</title>
            <link>https://medium.com/perfectinginaction?source=rss----988f94bbe13b---4</link>
        </image>
        <generator>Medium</generator>
        <lastBuildDate>Sat, 21 Nov 2026 14:06:17 GMT</lastBuildDate>
        <atom:link href="https://medium.com/feed/perfectinginaction" rel="self" type="application/rss+xml"/>
        <webMaster><![CDATA[yourfriends@medium.com]]></webMaster>
        <atom:link href="http://medium.superfeedr.com/" rel="hub"/>
        <item>
            <title><![CDATA[AFTER ACTION REVIEWS]]></title>
            <link>https://medium.com/perfectinginaction/after-action-reviews-5d8bbb108fa4?source=rss----988f94bbe13b---4</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/5d8bbb108fa4</guid>
            <category><![CDATA[вдосконалення-в-дії]]></category>
            <category><![CDATA[апд]]></category>
            <category><![CDATA[ara]]></category>
            <category><![CDATA[lessons-learned]]></category>
            <category><![CDATA[after-action-review]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Nataliya Trenina]]></dc:creator>
            <pubDate>Mon, 17 Feb 2025 15:21:52 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2025-03-13T18:50:01.250Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h4>Переклад нового стандарту Армії США від «Вдосконалення в дії», лютий 2025</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*JziwfSingDF1axTIurH3tQ.png" /><figcaption><em>Матеріал нижче є попередньою ознайомчою версією перекладу, що розроблений командою «Вдосконалення в дії» для майбутньої зустрічі 23 лютого 2025 р. Слідкуйте за оновленнями і фінальною версією перекладу на ресурсах проєкту та </em><a href="https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeO4clnVd1F7MgmzO-BXu80rCz3MNwzsE85XPFKnF-rlloYDw/viewform"><em>реєструйтеся на участь в заході&gt;</em></a></figcaption></figure><p><strong>Програма навчання № 7–0.1<br>Лютий</strong> <strong>2025</strong></p><p><strong>ШТАБ-КВАРТИРА ДЕПАРТАМЕНТУ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК АРМІЇ США</strong></p><p>Оригінал цієї публікації доступний на сайті <a href="https://armypubs.army.mil/">Видавничого управління Сухопутних військ</a>, на сайті <a href="https://atiam.train.army.mil/catalog/dashboard">Центрального реєстру Сухопутних військ</a> та на сайті <a href="https://atn.army.mil/interactive-training-doctrine">Навчальної мережі Сухопутних військ</a>.<br>Вашингтон, округ Колумбія, 13 лютого 2025 року.<br>Затверджено до публічного розповсюдження.</p><p><strong>ПЕРЕКЛАД : «ВДОСКОНАЛЕННЯ В ДІЇ»,<br>17 лютого 2025, Версія 701–01 — Чернетка.<br>Зворотний зв’язок: </strong><a href="/service/mailto:info@perfectingcircle.org"><strong>info@perfectingcircle.org</strong></a></p><blockquote><em>Просимо не копіювати цей матеріал до виходу остаточної версії перекладу , оскільки термінологія і текст ще допрацьовуються. Розповсюдження матеріалу з вказанням джерела та цього посилання — радо вітається! </em>Переклад є інтелектуальною власністю, за повагу до якої будемо вдячні.</blockquote><h4>ПЕРЕДМОВА</h4><p>TC 7–0.1, <em>After Action Reviews</em>, надає лідерам Армії США основні процеси та процедури для планування і проведення After Action Review (AAR). Користувачі цього TC повинні ознайомитися з доктриною підготовки армії, описаною в ADP 7–0 та FM 7–0.</p><p>Основною аудиторією TC 7–0.1 є всі професійні військовослужбовці. Командири та штаби підрозділів армії, які діють як об’єднаний оперативний штаб або багатонаціональний штаб, також повинні звертатися до відповідної спільної або багатонаціональної доктрини, що регламентує широкий спектр військових операцій і використання спільних або багатонаціональних сил. Цю публікацію також використовують інструктори та освітяни в межах Армії.</p><p>Командири, штаби та підлеглі повинні забезпечити відповідність своїх рішень та дій чинному законодавству США, міжнародному праву, а в деяких випадках — законодавству країни перебування. Командири всіх рівнів несуть відповідальність за те, щоб їхні підлеглі діяли відповідно до норм ведення війни та правил застосування сили (див. FM 6–27).</p><p>TC 7–0.1 використовує спільну термінологію, коли це необхідно. Вибрані терміни та визначення спільного і армійського вжитку наведені як у тексті, так і в глосарії. Якщо термін визначено в тексті, він подається курсивом, а після нього зазначається номер відповідної доктринальної публікації.</p><p>TC 7–0.1 поширюється на Сухопутні війська США (Active Army), Національну гвардію Армії США (Army National Guard/Army National Guard of the United States) і Резерв Армії США (United States Army Reserve), якщо не зазначено інше.</p><p>Ця публікація розроблена Об’єднаним центром підготовки Армії США (United States Army Combined Arms Center, CAC). Відповідальною установою є Директорат управління підготовкою (TMD) Об’єднаного центру підготовки армії США (CAC-T). Коментарі та рекомендації щодо внесення змін можна надсилати за допомогою форми DA Form 2028 (Recommended Changes to Publications and Blank Forms) за адресою: Commander, United States Army Combined Arms Center — Training and Fort Leavenworth, ATZL-CTD (TC 7–0.1), 410 Kearny Avenue, Building 45, Fort Leavenworth, KS 66027–1356.</p><h4>ВСТУП</h4><p>TC 7–0.1, <em>After Action Reviews (AAR)</em>, розширює основні концепції AAR як головного інструменту, що використовується лідерами для планування та проведення ефективної оцінки підготовки військовослужбовців відповідно до доктрини Армії США, викладеної у ADP 7–0 та FM 7–0. Цей документ допомагає лідерам розробляти AAR таким чином, щоб учасники навчання могли самостійно усвідомити, як покращити виконання завдань. TC 7–0.1 застосовується до всіх військових лідерів і трьох складових Армії США: Сухопутні війська США (Regular Army), Національна гвардія Армії США (Army National Guard), Резерв Армії США (Army Reserve).</p><p>TC 7–0.1 складається з чотирьох розділів:</p><ul><li><strong>Розділ 1</strong> розглядає призначення AAR і його загальні характеристики, встановлюючи чотирикроковий процес, який допомагає лідерам проводити успішні AAR. Також у цьому розділі йдеться про використання AAR у бойових умовах для швидкого та ефективного застосування засвоєних уроків з метою покращення оперативної ефективності.</li><li><strong>Розділ 2</strong> знайомить із процедурами, які командири використовують для планування та підготовки AAR. Він також описує загальний підхід підрозділу до оцінювання навчання та пояснює, як AAR використовується для усунення недоліків у результативності та одночасно для підтримання сильних сторін.</li><li><strong>Розділ 3</strong> є практичним керівництвом для лідерів щодо проведення AAR. У ньому містяться вступні коментарі, правила для всіх учасників і загальний порядок проведення AAR.</li><li><strong>Розділ 4</strong> надає огляд дій, які необхідно здійснити після AAR. Ці заходи забезпечують використання результатів AAR для постійного підвищення ефективності підрозділів, і поширення засвоєних уроків по всій армії.</li></ul><h4>ОСНОВИ</h4><h4>Загальний огляд</h4><p>1–1. After Action Review (AAR) — це керований аналіз результативності організації, який проводиться у відповідний час підчас або після навчального заходу чи операції з метою покращення майбутньої ефективності (FM 7–0). До AAR залучають фасилітатора, учасників заходу та інших спостерігачів. AAR забезпечує цінний та своєчасний зворотний зв’язок, необхідний для виправлення недоліків у навчанні. Зворотний зв’язок є безпосереднім, конкретним і базується на встановлених стандартах.</p><p>1–2. AAR — це професійне обговорення, яке вимагає активної участі тих хто проходить навчання. Воно допомагає учасникам самостійно усвідомити, що відбулося, і розробити план покращення виконання завдань. Під час огляду надається відверта оцінка сильних і слабких сторін виконання завдань з різних перспектив. AAR фокусується безпосередньо на вказівках командира, навчальних цілях і стандартах виконання, визначених у карті навчання та оцінки (T&amp;EO).</p><p>1–3. Лідери уникають створення атмосфери пошуку винних, оскільки AAR — це не критика. Його проведення передбачає відкриту та відверту дискусію щодо виконання завдань без створення перешкод для навчання та командної роботи. Солдати та командири, які беруть участь у AAR, самостійно виявляють, що сталося і чому. Завдяки цьому процесу вони вивчають і запам’ятовують більше, ніж від критики.</p><p><strong>Характеристики AAR:</strong></p><ul><li>Проводяться під час або одразу після кожної події.</li><li>Фокусуються безпосередньо на виконанні завдань та навчальних цілях.</li><li>Ґрунтуються на доктрині та опублікованих стандартах.</li><li>Використовують відкриті та навідні питання для стимулювання самостійного пізнання та формування ключових висновків.</li><li>Дозволяють брати участь багатьом солдатам і лідерам, в тому числі умовному супротивнику (OPFOR), що дозволяє згадати більшу частину тренування і поділитися засвоєними уроками з більшою кількістю особового складу.</li><li>Пов’язують результативність із майбутньою підготовкою та призначають відповідальних за дотримання графіку покращення виконання завдань.</li></ul><p>1–4. AAR надає можливість негайно оцінити рівень виконання завдань і швидко застосувати ефективні заходи для покращення майбутньої підготовки. Командири також використовують результати AAR як інструмент зворотнього звʼязку під час оцінки рівня підготовки підрозділу за суттєвими складовими місії (MET).</p><p>1–5. AAR є динамічним зв’язком між виконанням завдань та дотриманням стандартів. Вони забезпечують командирам критично важливий механізм оцінювання, який допомагає планувати майбутню підготовку військовослужбовців і підрозділів. Завдяки відкритому та професійному обговоренню подій солдати об’єктивно оцінюють свої дії відповідно до встановлених стандартів, визначають конкретні способи покращення результативності та впроваджують ефективніші методики і процедури.</p><h4>ТИПИ ОГЛЯДІВ</h4><p>1–6. Існує два типи AAR: формальний і неформальний. Формальний AAR є ресурсомістким і передбачає попереднє планування місця проведення, підготовку навчальних засобів та залучення персоналу. Неформальні AAR вимагають менше планування та зазвичай проводяться негайно після навчального заходу. В обох випадках AAR аналізує рішення, ухвалені під час виконання завдань.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*bipPU0zL5O0hXwsWi9W4Ig.png" /></figure><h4>Формальні AAR</h4><p>1–7. Лідери планують формальні AAR одночасно з плануванням навчального заходу (за 6–8 тижнів до його проведення). Вони також мають обрати та підготувати фасилітаторів та оцінювачів. Фасилітатори відповідають за проведення AAR. Формальні AAR вимагають ретельного планування, зокрема рекогносцировки місця проведення, координації використання навчальних засобів (наприклад, рельєфних макетів або деталізованих карт місцевості), а також вибору та підготовки майданчика для AAR.</p><p>1–8. Формальні AAR зазвичай проводяться на рівні роти та вище. Винятком є AAR, що стосуються дій екіпажу, відділення або невеликих підрозділів після виконання вогневих вправ або тактичних навчань взводного рівня (STX). Підрозділи рівня взводу та відділення проводять власні AAR перед загальним формальним AAR рівня роти чи вище. Це надає користь від процесу AAR для усіх ланок підрозділу , а фасилітатори отримують зібрані спостереження для обговорення під час формального AAR.</p><p>1–9. Під час формального AAR фасилітатор сфокусовує обговорення подій на навчальних цілях. Наприкінці командир підсумовує ключові моменти та проблеми, виявлені під час навчання (закріплюючи знання, отримані під час дискусії) та, ще раз наголошуючи на цілях навчання, поставлених командиром.</p><p>1–10. Основні характеристики формальних AAR:</p><ul><li>Використання зовнішніх фасилітаторів та оцінювачів.</li><li>Займають більше часу.</li><li>Використання складних навчальних засобів (наприклад, цифрових матеріалів, графіки, даних центрів бойової підготовки).</li><li>Завчасне планування відповідно до заходів визначених лідером.</li><li>Проведення у визначеному місці з доступом до автоматизованих засобів.</li></ul><h4>Неформальні AAR</h4><p>1–11. Неформальні AAR проводяться визначеними фасилітаторами, зазвичай у межах командної вертикалі підрозділу, і включають військовослужбовців та командирів малих підрозділів рівня взводу та нижче. На рівні роти та батальйону фасилітатори можуть проводити неформальні AAR коли ресурси для формальних AAR обмежені. Неформальні огляди використовують стандартний формат AAR.</p><p>1–12. Основні характеристики неформальних AAR:</p><ul><li>Проводяться в межах командної вертикалі підрозділу.=</li><li>Займають менше часу.</li><li>Використовують прості навчальні засоби.</li><li>Проводяться за необхідністю, переважно на розсуд лідера після спостереження за діями підрозділу.</li><li>Проводяться безпосередньо на місці навчання.</li></ul><p>1–13. Фасилітатори використовують неформальні AAR як інструмент негайного навчання під час спостереження за діями підрозділу. Наприклад, після знищення ворожого спостережного пункту під час маневру взводний командир проводить неформальний AAR, щоб виправити помилки та закріпити успішні дії. Використовуючи просто шишки для позначення членів загону, фасилітатор і солдати можуть обговорити контакт від початку до кінця. Загін може швидко:</p><ul><li>Оцінити свою роботу відповідно до місії, стандартів завдань і стандартних операційних процедур (SOP) підрозділу.</li><li>Визначити сильні та слабкі сторони своїх дій.</li><li>Як команда, визначити, як покращити свою роботу під час подальших тренувань.</li></ul><p>1–14. Неформальні AAR забезпечують негайний зворотний зв’язок для солдатів, лідерів та підрозділів під час навчання. Кращі методи і рішення, зібрані під час неформальних AAR, негайно застосовуються для подальшої підготовки підрозділу. Під час неформальних AAR нижніх ланок лідери часто збирають навчальні моменти і тенденції, які вони використовують для обговорення під час формальних AAR вищих ланок.</p><p>1–15. Неформальні AAR максимізують цінність навчання, оскільки всі члени підрозділу беруть в них активну участь. Вони вивчають, що робити, як робити це краще, і важливість своїх ролей у виконанні завдань. Після цього вони знають, як виконувати завдання за стандартами. Найважливіша відмінність між формальними і неформальними ААР полягає в тому, що неформальні AAR вимагають менше навчальних ресурсів і майже не потребують допоміжних засобів. Хоча неформальні AAR є частиною плану оцінювання підрозділу, їх частіше проводять тоді, коли фасилітатор вважає, що вони принесуть найбільшу користь підрозділу. Надання негайного зворотного зв’язку, поки навчання ще свіже в пам’яті солдатів, є значною перевагою неформального AAR.</p><h4>Формальні та неформальні допоміжні засоби</h4><p>1–16. Як випливає з описаних процесів, допоміжні навчальні засоби, можуть бути як дуже простими для неформальних AAR, так і складними для формальних AAR. У формальних AAR використовуються такі інструменти, як хронологія подій, графічні зображення підрозділів, мапа результатів бойових дій. Також за доступності відповідних технологій у центрах бойової підготовки, відтворюється відео навчальної події для підведення її підсумків.</p><p>У таблиці 1–2 наведено приклади допоміжних навчальних засобів для формальних та неформальних AAR. Конкретний набір допоміжних засобів для AAR визначається місією підрозділу та ступенем планування.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*igL9a7HSDVKcf6UzHdjTRg.png" /><figcaption>Таблиця 1–2. Допоміжні навчальні засоби</figcaption></figure><p>1–17. Особовий склад, що залучається до проведення AAR:</p><ul><li><strong>Фасилітатор.</strong> AAR є унікальним процесом, оскільки для цього потрібен підготовлений лідер, який спрямовує учасників до усвідомлення того, як покращити виконання завдань. Фасилітатори дотримуються процедур, викладених у FM 7–0 та цьому керівництві, щоб забезпечити максимальний рівень зворотного зв’язку від учасників та допомогти підрозділу виявити ефективні рішення для тренувань. Фасилітаторами зазвичай виступають: <br>- Лідери підрозділу — як внутрішні, так і зовнішні.<br>- Оцінювачі — як внутрішні, так і зовнішні.<br>- Спостерігачі, наставники, інструктори (OC/T).</li><li><strong>Учасники.</strong> Весь особовий склад, який брав участь у навчанні, включно з силами умовного супротивника (OPFOR), якщо вони були залучені.</li><li><strong>Рольові гравці (опціонально).</strong> До цієї категорії належать ті, хто імітують цивільних осіб, сторони конфлікту, тощо.</li><li><strong>Інші оцінювачі (за необхідності).</strong> Це можуть бути оцінювачі від вищого командування та суміжних підрозділів.</li></ul><h4>Навчальні заходи та AAR</h4><p>1–18. На рівні роти та нижче AAR забезпечують негайний зворотний зв’язок для учасників і дозволяють лідерам швидко коригувати дії та повторно виконувати навчальні заходи до досягнення необхідного рівня майстерності. Це особливо важко реалізувати на рівні підрозділів вищих ешелонів через їхній розмір, кількість учасників та складність навчальних заходів. На рівні роти та нижче короткотривалі навчальні заходи часто дають командирам гнучкість у використанні AAR як інструменту негайного покращення виконання завдань. Прикладом такого підходу є навчання на смузі (дивися рис. 1–1).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*enrHPci3liH-d0-Q2daXIg.jpeg" /></figure><h4>AAR у бойових умовах</h4><p>1–19. Необхідність оцінки результативності та рівня підготовки підрозділу не зникає під час ведення бойових дій. Навчання актуальним та новим тактикам, методам і процедурам (TTP) є невід’ємною частиною бойових операцій, хоча обмежений час і близькість до противника можуть ускладнювати обсяг і формат навчання. Лише через постійне тренування та застосування засвоєних уроків можна підвищити ефективність дій у бою та зменшити втрати, яких зазнають непідготовлені підрозділи.</p><p>1–20. AAR є ефективним інструментом для застосування в бойовій обстановці. Він потребує мінімальних витрат часу, і командири можуть проводити його практично в будь-якому місці відповідно до вимог безпеки підрозділу. Проведення AAR допомагає підрозділам подолати круту криву бойового навчання, уникнути повторення помилок і підтримувати сильні сторони. Інтеграція навчання у бойові операції та використання AAR підвищують шанси підрозділу на успішне виконання завдань на полі бою.</p><h4>Етапи процесу AAR</h4><p>1–21. Ефективні AAR, як формальні, так і неформальні, вимагають від лідерів планування, підготовки, проведення, оцінки та інтеграції отриманих результатів. Планування AAR є складовою кожного навчального заходу чи місії. Успішні лідери розуміють завдання підрозділу та вказівки командира щодо навчального заходу. Під час планування командири визначають можливості для проведення AAR, призначають фасилітаторів і оцінювачів, а також виділяють час та ресурси для проведення AAR. Навчання зосереджується на колективних та індивідуальних завданнях, що демонструють рівень підготовки підрозділу. Ці завдання вимагають розуміння лідерами вказівок та задуму командира, плану операції та навчальних завдань. Під час підготовки на всіх ланках існують можливості для проведення оперативного навчання та неформальних AAR.</p><p>1–22. Ключовим елементом плану оцінювання є план самого AAR. Він забезпечує основу для ефективного проведення AAR. Наступні чотири етапи процесу скеровують побудову плану AAR:</p><ul><li><strong>Крок 1</strong> — Планування.</li><li><strong>Крок 2 </strong>— Підготовка.</li><li><strong>Крок 3</strong> — Проведення.</li><li><strong>Крок 4 </strong>— Подальші дії (використання результатів AAR).</li></ul><p>1–23. Обсяг і рівень деталізації, необхідний під час планування та підготовки, залежить від типу AAR і доступних ресурсів. Розділи 2–4 цього TC містять необхідні деталі для реалізації всіх чотирьох етапів.</p><h3>РОЗДІЛ 2</h3><h4>Планування та підготовка AAR</h4><p>2–1. AAR є основним компонентом загального плану оцінювання підготовки підрозділу, який розробляється для кожного навчального заходу. Детальне планування оцінювання повинно бути здійснене ще до початку навчання. Основна мета цього планування — оцінити ефективність підготовки, і AAR відіграє в цьому процесі ключову роль.</p><h3>Крок 1: Планування</h3><p>2–2. У рамках загального плану оцінювання підрозділу командири розробляють план підтримуючого AAR для кожного навчального заходу. Він містить такі елементи:</p><ul><li>Хто фасилітує AAR?</li><li>Хто спостерігає та оцінює навчання?</li><li>Хто залучений до AAR?</li><li>Коли та де відбувається AAR?</li><li>Які допоміжні навчальні засоби та ресурси необхідні?</li></ul><p>2–3. Командири використовують план AAR для визначення ключових місць і подій, що підлягають спостереженню, аби отримати точну та повну оцінку виконання завдань підрозділом. Прикладами таких подій є маршові переходи підрозділу, дії на об’єкті, пункти збору тощо. Завдяки ідентифікації цих подій та розподілу відповідальності командири забезпечують, щоб навчання спостерігалося та оцінювалося у відповідний час і в потрібному місці.</p><p>2–4. Плани AAR також визначають, хто буде фасилітатором, оцінювачем/спостерігачем і контролюватиме певний захід. Термін “Observer, Coach, Trainer (OC/T)” стосується осіб, які відповідають за спостереження та фіксацію результативності підрозділу під час навчань, а також можуть виступати фасилітаторами AAR (за умови відповідної підготовки та сертифікації). (Приклад плану неформального AAR див. на рис. 2–1)</p><p><strong>Приклад неформального плану AAR</strong></p><ul><li><strong>Фасилітатор: </strong>Ст. Л-нт. Сміт</li><li><strong>Оцінювачі/спостерігачі: </strong>Ст. Л-нт. Сміт; Ст. С-нт Девіс</li><li><strong>Відділення: </strong>1-й взвод</li><li><strong>Навчальні цілі: </strong>Надання вогневої підтримки (07-взвод-3000)</li><li><strong>Хто бере участь: </strong>Весь особовий склад</li><li><strong>Коли проводиться: </strong>Одразу після завершення контакту</li><li><strong>Місце проведення: </strong>Околиці GH44319218, позаду 2-го загону</li><li><strong>Особливі вимоги: </strong>Підполковник Гуд надасть заключні коментарі</li></ul><p>2–5. Для підвищення ефективності AAR фасилітатори заздалегідь планують і проводять репетиції AAR ще до початку навчання. Під час планування лідери розподіляють обов’язки між фасилітаторами та оцінювачами, а також визначають попередні часові рамки та місця проведення AAR. Це гарантує належний розподіл часу та ресурсів для проведення AAR і підкреслює його важливу роль у забезпеченні повноцінної ефективності навчання.</p><p>2–6. Обсяг і рівень деталізації, необхідний у процесі планування та підготовки, залежать від типу AAR і доступних ресурсів. Планування AAR включає кілька ключових етапів:</p><ul><li>Вибір і підготовка кваліфікованих фасилітаторів.</li><li>Визначення компетентних оцінювачів/спостерігачів.</li><li>Визначення коли саме проводити AAR під час навчання.</li><li>Визначення учасників AAR.</li><li>Вибір потенційних місць проведення AAR.</li><li>Визначення найбільш ефективних допоміжних засобів.</li><li>Огляд плану AAR.</li></ul><h4>Призначення фасилітаторів, вибір, підготовка та сертифікація спостерігачів/оцінювачів</h4><p>2–7. Під час планування AAR командири визначають основного фасилітатора, який відповідає за координацію та проведення AAR. Фасилітатор може також виконувати функції оцінювача та спостерігача. Як правило, фасилітатори та оцінювачі мають бути рівними за рангом або вище від командира підрозділу, що оцінюється.</p><p>2–8. Під час вибору оцінювачів командири надають перевагу тим, хто:</p><ul><li>Здатні самі виконати завдання відповідно до стандартів армії.</li><li>Добре знають обов’язки, що підлягають оцінюванню.</li><li>Мають глибокі знання щодо організації підрозділу, доктринальних вимог і стандартних оперативних процедур (SOP).</li></ul><p>2–9. При залученні зовнішніх оцінювачів командири забезпечують, щоб вони були принаймні рівними за званням з командиром оцінюваного підрозділу. У випадку вибору між досвідом і званням пріоритет надається досвіду. Наприклад, штаб-сержант із досвідом роботи сержантом танкового взводу може краще оцінити взвод, ніж старший сержант без відповідного досвіду.</p><p>2–10. Оцінювачі не повинні мати додаткових обов’язків, які можуть відволікати їх від оцінювання. Якщо це неможливо, командири в межах командної вертикалі проводять AAR для підлеглих підрозділів. Наприклад, командири відділень оцінюють дії своїх солдатів та обмежують обговорення AAR до індивідуальних дій, командири взводів роблять те саме для своїх відділень, а командири рот — для взводів тощо. За можливості вони уникають оцінювання власних дій та завдань.</p><p>2–11. Командири зобов’язані забезпечити підготовку своїх оцінювачів. Кожен оцінювач має пройти навчання та отримати сертифікацію для проведення AAR у підрозділі, який він оцінює, та надавати зворотний зв’язок фасилітатору на наступній ланці командування. Оцінювачі проходять підготовку за методами, техніками та процедурами, викладеними в цій навчальній програмі.</p><p>За можливості, тренери призначають когось із досвідом проведення AAR, щоб супроводжувати та допомагати недосвідченому фасилітатору, доки він не набуде необхідних навичок.</p><p>Лідери проводять AAR щоб допомогти фасилітаторам покращити їх навички. Недосвідчені фасилітатори повинні спостерігати за правильно проведеними AAR, перш ніж проводити його самостійно. Також у межах підготовки оцінювачів включають заняття з методів ведення дискусій у малих групах.</p><p>2–12. Командир, відповідальний за оцінювання, несе відповідальність і за сертифікацію та підготовку оцінювачів (FM 7–0). Це означає, що командир має гарантувати, що кожен оцінювач пройшов повне навчання для проведення об’єктивного оцінювання.</p><p>Сертифікація фіксується в документації підрозділу та підписується командиром для подальшого використання.</p><h4>Визначення стандартів оцінювання завдань</h4><p>2–13. Кожне індивідуальне та колективне завдання має карту навчання та оцінки (T&amp;EO), яка містить завдання, умови, стандарти, етапи виконання, показники результативності, і багато іншого (наприклад, для оцінювання зброї, програма навчання (TC, що регламентує її використання, містить кваліфікаційні стандарти). Картки навчання (T&amp;EO) розробляються відповідними фахівцями і базуються на доктрині.</p><p>Вони доступні на Army Training Network (ATN) за посиланням:<a href="https://atn.army.mil/"> https://atn.army.mil</a>. Старший фасилітатор розповсюджує їх серед підлеглих оцінювачів, які їх аналізують та використовують для фокусування спостережень. Старший фасилітатор конкретизує, що оцінювати та які стандарти виконання очікує лідер/командир підрозділу. За можливості оцінювач перелічує кроки T&amp;EO, які підрозділ повинен виконати для правильного виконання завдання. Перелічення кожного етапу, дозволяє оцінювачу швидко виявити помилки, особливо під час виконання бойових вправ, коли дії одного солдата впливають на інших.</p><p>2–14. Кожна карта T&amp;EO містить етапи виконання завдання, що є стандартом для успішного виконання задач та забезпечує узгодженість спостережень. За допомогою плану оцінювання оцінювач концентрується на ключових місцях і моментах, коли та де краще спостерігати та оцінювати виконання завдань. Це дозволяє зосередити зворотний зв’язок на фактично відпрацьованих завданнях та надати лідерам підрозділу потрібну інформацію для покращення або підтримки рівня володіння завданнями.</p><h4>Планування точок зупинки</h4><p>2–15. Фасилітатори заздалегідь планують час для проведення AAR які є невід’ємною частиною кожного навчального заходу. За можливості, AAR проводиться після кожного ключового етапу або навчальної події. Наприклад, лідер може запланувати AAR після видачі бойового розпорядження (OPORD), прибуття підрозділу на нову позицію, закріплення на об’єкті тощо.</p><p>2–16. При плануванні фасилітатори зазвичай виділяють 30–45 хвилин на AAR на рівні взводу, 1 годину на AAR на рівні роти, 2 години на AAR на рівні батальйону і вище. Якщо AAR проводиться поспіхом, військовослужбовці не отримують якісного зворотного зв’язку та не засвоюють уроки навчання належним чином. Фасилітатори гарантують, що всі ключові навчальні моменти розглянуті, та не витрачають час на несуттєві питання.</p><h4>Визначення учасників</h4><p>2–17. План AAR визначає, хто має бути присутнім. Зазвичай присутні лише ключові особи. Проте чим більше учасників, тим кращим може бути зворотний зв’язок. Фасилітатори повинні обирати оптимальну кількість учасників відповідно до завдання та місця проведення AAR. На рівні взводу та відділення зазвичай присутні та беруть участь всі. На рівні роти та вище неможливо залучити всіх військовослужбовців, тому ключовими учасниками є командири суміжних підрозділів та умовного супротивника (OPFOR), лідери підрозділів, ключовий персонал, як-от керівник групи вогневої підтримки (FIST), оператор радіозв’язку (RTO)).</p><h4>Вибір місця проведення</h4><p>2–18. AAR зазвичай проводиться на місці навчального заходу або поруч із ним. Фасилітатори визначають та перевіряють місця проведення AAR та готують схему розташування навчальних засобів та обладнання. Попередньо визначені місця AAR дозволяють заздалегідь підготувати допоміжні засоби, швидко зібрати ключових учасників, мінімізувати втрати часу.</p><p>2–19. Ідеальне місце для AAR — це таке, з якого військовослужбовці можуть бачити місцевість, де проходило навчання. Якщо це неможливо, інструктор обирає локацію поблизу місця де мають відбуватися найважливіші події. За потреби інструктор має модель місцевості або детальну карту чи схему, а також копію карток ведення вогню підрозділу, щоб кожен міг співставити ключові події з реальною місцевістю.</p><p>2–20. Фасилітатор сприяє комфорту особового складу, залученого в AAR, наприклад нагадує зняти каски та головні убори. За можливості, він чи вона забезпечують захист від погодних умов (сонця, холоду, дощу, снігу), організують наявність напоїв (води, кави), створюють відкриту атмосферу для зосередження на AAR без відволікань. Учасники не повинні дивитися проти сонця, а ключові лідери мають сидіти попереду. Для формальних AAR паркування транспорту та охорона обладнання організовуються на безпечній відстані, щоб уникнути відволікання.</p><h4>Вибір допоміжних навчальних засобів</h4><p>2–21. Допоміжні засоби покращують якість AAR. Фасилітатори обирають та готують їх завчасно. Допоміжні засоби повинні безпосередньо підтримувати обговорення та сприяти засвоєнню матеріалу. У каталогах місцевих центрів забезпечення тренувань (TSC) перелічені допоміжні навчальні засоби, що є доступними для кожного підрозділу. Дошки з крейдою, макети місцевості та цифрові карти — все це має сенс за належних умов. (Див. таблицю 1–1)</p><p>2–22. Видимість місцевості, розмір групи, відповідність завданням і наявність електрики — все це потрібно враховувати на етапі вибору допоміжних засобів. Ключовим моментом є планування та координація. Використовуйте допоміжні засоби лише тоді, коли вони дійсно покращують проведення AAR.</p><p>2–23. Для вибору відповідних допоміжних засобів фасилітатор повинен відповісти на такі питання:</p><ul><li>Які основні моменти потрібно висвітлити під час AAR і які засоби можуть цьому сприяти?</li><li>Чи допомагає цей засіб проілюструвати один або кілька ключових моментів?</li><li>Чи можна використовувати фактичну місцевість або обладнання?</li><li>Чи має засіб обмеження або особливі вимоги, наприклад додаткові акумулятори чи генератори?</li><li>Чи зможуть учасники його добре бачити та чути?</li><li>Чи є цей засіб необхідним для обговорення, чи бажаним?</li></ul><h4>Перегляд плану AAR</h4><p>2–24. План AAR — це настанова яку необхідно періодично переглядати для забезпечення відповідності навчальним потребам підрозділу. УВАГА: будь-які зміни потребують додаткового часу та підготовки від оцінювачів і фасилітаторів. Зміни можуть вплинути на якість зворотного зв’язку.</p><p>2–25. Мета плану AAR — надати лідерам максимум часу на підготовку до AAR. Зайві або часті зміни ускладнюють якісну підготовку.</p><h3>Крок 2: Підготовка</h3><p>2–26. Підготовка є ключем до ефективного виконання будь-якого плану. Підготовка до AAR починається ще до початку навчання і триває до самого заходу. Фасилітатори та оцінювачі використовують час перед навчанням для оновлення своїх знань. Вони повинні бути тактично та технічно підготовленими, тому переглядають чинну доктрину, технічну інформацію та відповідні стандартні оперативні процедури (SOP) підрозділу, щоб забезпечити себе необхідними інструментами для спостереження за діями підрозділу та окремих військовослужбовців.</p><h4>Перегляд ключових директив</h4><p>2–27. Щоб зрозуміти як фокус підготовки підрозділу, так і план тренування, фасилітатори та оцінювачі оглядають цілі тренування підрозділу, місію, накази, тактичні процедури (TACSOP) і суттєві складові місії (METL) підрозділу. Основна увага зосереджена на цілях тренування, яке оцінювачі спостерігають для ефективного керування обговоренням під час AAR.</p><p>2–28. Накази підрозділу, включаючи бойове розпорядження (OPORD), попередні розпорядження (WARNORD) та часткові накази (FRAGORD), що видаються до та під час навчання, встановлюють початкові умови для виконання завдань. Суттєві складові місії (METL) підрозділу дають змогу зрозуміти загальні спроможності підрозділу у вигляді вимірюваних завдань.</p><h4>Визначення ключових подій для спостереження</h4><p>2–29. Оцінювачі зосереджують свої спостереження на діях, необхідних для досягнення цілей тренування. Для цього вони визначають ключові події, критично важливі для виконання кожної задачі. Ідентифікуючи ключові події, оцінювачі можуть впевнитися, що вони знаходяться у правильному місці та в потрібний час для спостереження за виконанням завдань.</p><p>2–30. Прикладами ключових подій є:</p><ul><li>видача попередніх, бойових та уточнюючих наказів та розпоряджень;</li><li>процедури командування військами (TLP);</li><li>контакт із силами противника;</li><li>операції з поповнення та відновлення боєздатності;</li><li>розвідувальна підготовка поля бою (IPB);</li><li>проходження рубежів.</li></ul><h4>Спостереження за тренуванням та ведення записів</h4><p>2–31. Всі дії підрозділу проходять три фази: планування, підготовка та виконання. Ці фази допомагають оцінювачу структурувати його план спостережень та ведення записів. Оцінювачі ведуть точний письмовий запис побаченого і почутого для документування подій, дій та спостережень у хронологічному порядку. Це запобігає втраті цінної інформації та зворотного зв’язку.</p><p>2–32. Оцінювач зазначає дату і час (DTG) кожного спостереження, щоб легко інтегрувати свої записи з нотатками інших оцінювачів. Це забезпечує всебічний та детальний огляд подій. За нагоди, оцінювач переглядає свої нотатки та доповнює деталі, які могли бути пропущені. (Див. таблицю 2–2)</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*_o7CMF644mmzmr1GBCMlVQ.png" /></figure><p>2–33. Одним із найскладніших завдань оцінювача є визначення місця та часу для спостереження за навчанням. Оцінювач не завжди повинен залишатися поруч із командиром підрозділу. Він обирає місця, які забезпечують найкращий огляд подій, але водночас не створює перешкод у навчальному процесі. В будь-який момент оцінювач має діяти професійно та з повагою.</p><p>2–34. Інший спосіб спостереження за навчанням — це моніторинг зв’язку підрозділу. Слухаючи радіообмін, оцінювачі можуть відстежувати поширення наказів і повідомлень та контролювати потік інформації від підпорядкованих підрозділів.</p><h4>Збір спостережень від інших оцінювачів</h4><p>2–35. План AAR визначає час, місце або метод для консолідації зворотного зв’язку від оцінювачів та спостерігачів. Фасилітатору AAR потрібне повне розуміння того, що сталося під час навчання, для проведення ефективного AAR. Тому кожен оцінювач надає точні та своєчасні відомості. Ця інформація надходить із різних джерел, зокрема від підпорядкованих і суміжних підрозділів.</p><p>2–36. Фасилітатор AAR також отримує дані від командирів OPFOR, рольових гравців та інших спостерігачів. Ці точки зору часто корисні для розуміння, чому підрозділ був успішним або зазнав невдачі. Під час формальних AAR командир OPFOR проводить брифінг щодо свого плану та намірів, що дозволяє створити контекст для обговорення того, що сталося і чому.</p><h4>Організація спостережень</h4><p>2–37. Після збору всієї інформації фасилітатор AAR упорядковує її у хронологічному порядку, щоб краще зрозуміти хід подій. Потім він вибирає та впорядковує ключові події відповідно до їх значущості для навчальних цілей, визначаючи основні моменти обговорення та навчання.</p><h4>Вибір та підготовка місця проведення AAR</h4><p>2–38. Фасилітатор визначає потенційні місця проведення AAR як частину загального процесу планування. Він обирає території поблизу місця навчання або де відбулися найважливіші події. Водночас він проводить рекогносцировку альтернативних місць на випадок, якщо основний варіант буде неможливо використати.</p><h4>Підготовка місця проведення</h4><p>2–39. Фасилітатор облаштовує місце AAR таким чином, щоб за можливістю учасники могли бачити фактичну місцевість. Використання П-подібного розміщення учасників дозволяє їм бачити фасилітатора та навчальні засоби і сприяє обговоренню.</p><p>2–40. За можливості фасилітатор заздалегідь розміщує допоміжні навчальні засоби та обладнання. Якщо це неможливо, вони мають знаходитися поблизу під контролем відповідальної особи.</p><h4>Відпрацювання</h4><p>2–41. Після ретельної підготовки фасилітатор оглядає формат AAR, проводить відпрацювання на місці AAR та готується до його проведення. Потім фасилітатори повідомляють лідерам підрозділів час та місце початку AAR. Фасилітатори забезпечують достатній час для того, щоби оцінювачі могли підготуватися, тим часом лідери підрозділів відповідальні за особовий склад та техніку, забезпечують виконання дії, передбачені стандартними операційними процедурами (SOP) їх підрозділів, та переміщення до місця проведення AAR.</p><h3>РОЗДІЛ 3</h3><h3>Крок 3: Проведення</h3><p>3–1. Після спостереження та оцінки навчання учасники збираються у визначеному місці проведення AAR. Коли всі займають свої місця, розпочинається процес AAR. Фасилітатор починає із певного “привернення уваги” — це може бути жарт, відповідна історія або історичний приклад, що стосується навчання, події або самого AAR. Такий підхід допомагає учасникам розслабитися та встановити зв’язок між щойно виконаними завданнями і майбутнім обговоренням.</p><h4>Порядок денний</h4><p>3–2. На початку AAR фасилітатор оглядає послідовність проведення AAR, щоб усі учасники розуміли його мету та дотримувалися встановлених правил. Приклад послідовності проведення AAR:</p><ul><li>Вступ та правила.</li><li>Теми для розгляду:</li><li>Огляд цілей та намірів.</li><li>Цілі навчання.</li><li>Місія/задум командира (що мало відбутися).</li><li>Місія/задум командира сил умовного супротивника (OPFOR).</li><li>Відповідні доктрини, тактики, техніки і процедури (TTP).</li><li>Підсумок подій (що відбутися).</li><li>Обговорення ключових питань (хронологічний порядок подій, бойові функції, ключові події/теми/проблеми).</li><li>Підтримання/покращення ефективності.</li><li>Питання безпеки.</li><li>Заключні коментарі (підсумки).</li></ul><h4>Вступ та правила</h4><p>3–3. Вступ та правила AAR включають такі положення:</p><ul><li>AAR — це динамічне, відверте та професійне обговорення тренувань, зосереджене на результативності підрозділу та її вимірюванні відповідно до армійських стандартів. Усі учасники повинні долучатися до обговорення, якщо мають зауваження, спостереження або питання, що допомагають підрозділу визначити та виправити недоліки або підтримати сильні сторони.</li><li>AAR — це не критика. Ніхто, незалежно від звання, посади або особистих якостей, не володіє всією інформацією чи правильними відповідями. Огляди максимізують користь від навчання, дозволяючи військовослужбовцям вчитися один у одного, незалежно від їхнього рівня.</li><li>AAR не визначає успіх чи невдачу. Завжди є слабкі місця, які потрібно покращити, і сильні сторони, що їх слід підтримувати.</li></ul><p>3–4. Залученість військовослужбовців безпосередньо залежить від атмосфери, створеної під час вступної частини. Фасилітатор намагається залучити до обговорення тих, хто вагається брати в ньому участь. Наступні техніки допомагають фасилітатору створити атмосферу, сприятливу для максимальної участі та групового навчання. Під час висвітлення правил AAR фасилітатор наголошує на важливості того, що:</p><ul><li>Учасники висловлюються лише тоді, коли це необхідно і доречно.</li><li>Ніхто не домінує в обговоренні — кожен має можливість поділитися своїм досвідом та думками.</li><li>Відмінності у поглядах дозволяються та заохочуються.</li><li>Отримані знання повинні застосовуватися для покращення результативності у майбутньому.</li></ul><h4>Теми</h4><p>3–5. Теми AAR надають розмові послідовності, які має логічну послідовність і скеровується фасилітатором таким чином, щоб учасники спільно зрозуміли що саме відбулося і як покращувати свої результати. Ця частина AAR є критично важливою для фасилітаторів, оскільки вони мають спрямувати учасників до розробки узгодженого плану дій.</p><h4>Огляд цілей та задуму</h4><p>3–6. Цілі навчання та фокус AAR: добре структуроване навчання породжує більше питань, ніж можна розглянути в доступний час, тому фасилітатор заздалегідь координує з лідером підрозділу вибір трьох-п’яти тем для обговорення. Зазвичай ці теми узгоджені з навчальними цілями заходу. Фасилітатор починає AAR з нагадування учасникам про цілі навчання та основні теми, погоджені з лідером підрозділу.</p><p>3–7. Задум командира або лідера (що мало відбутися): за допомогою карт, операційних графічних матеріалів, рельєфних макетів місцевості командир або лідер підрозділу повторно викладає завдання (місію) та задум. Далі, якщо необхідно, фасилітатор спрямовує обговорення, щоб усі розуміли план і задум командира. Інший метод — попросити підлеглих сформулювати місію та обговорити наміри свого командира.</p><p>3–8. Задум командира умовного супротивника (OPFOR): під час формального AAR командир OPFOR пояснює свій план перемоги над дружніми силами, використовуючи ті самі навчальні засоби, що й командир дружніх сил, щоб учасники могли зрозуміти взаємозв’язок між обома планами.</p><h4>Підсумок ключових подій (що сталося)</h4><p>3–9. AAR є ефективнішим, коли фасилітатор встановлює загальне розуміння того, що відбулося під час навчального заходу. Добре сплановані навчання забезпечують об’єктивні дані у вигляді концептуальних нарисів, детальних хронологій, навчальних цілей та нотаток оцінювачів. Фасилітатор і учасники за можливістю визначають, що сталося під час події чи фази операції, збираючи якомога більше різних точок зору — як, наприклад, OPFOR, лідерів відділень, груп і до окремих солдатів. Такі різні перспективи допомагають фасилітатору сформувати загальне розуміння подій. Тоді лідери розуміють складність події і працюють над вирішенням складних, нечітко визначених проблем.</p><p>Центри бойової підготовки і військові тренування можуть надати фасилітаторам більше можливостей для проведення AAR завдяки інструментам відтворення і навчальним пристроям. Ефективний фасилітатор збирає ці дані, перевіряє ще раз, щоб переконатися в точності, і бути готовим поінформувати підрозділ про те, що відбулося. Це гарантує, що всі учасники розпочнуть обговорення зі спільним розумінням того, що відбулося. Без цих об’єктивних даних, отриманих заздалегідь, AAR ризикує перетворитися на битву протилежних наративів і думок.</p><h4>Розуміння першопричин (чому це сталося)</h4><p>3–10. Після того як спільного розуміння було досягнуто, фасилітатор спрямовує огляд, використовуючи серію керівних питань, що відкривають діалог між учасниками. Фасилітатор не ставить запитань з відповіддю “так” або “ні”, а натомість заохочує до обговорення за допомогою відкритих та навідних питань. Відкриті запитання не передбачають наявності конкретної відповіді і дозволяють учасникам відповідати на основі того, що було для них важливим. Відкриті запитання також набагато рідше змушують солдатів захищатися. Це більш ефективний спосіб з’ясувати, що відбулося. Наприклад, замість “Сержанте Джонсон, чому ви не атакували ворожі танки, що були прямо перед вами?” краще запитати: “Сержанте Джонсон, що відбулося після того, коли ваш Bradley виїхав на пагорб?”</p><p>3–11. Як правило, ефективніше ставити прямі запитання молодшим за званням учасникам навчання, щоб їхня точка зору була почута і зрозуміла керівництву підрозділу. Хороший фасилітатор дозволяє розмові розширюватися, щоб учасники спілкувалися одне з одним, а не лише з ним самим. Із розширенням дискусії та збільшенням кількості солдатів, що висловлюють свою точку зору, фасилітатор спрямовує розмову на ключові першопричини, які призвели до конкретних результатів під час тренінгу. Часто ці основні причини записуються на дошці або фліпчарті, щоб усі учасники могли їх бачити. Якщо все зроблено правильно, ці першопричини органічно випливають з дискусії. Пам’ятайте, що це не критика чи лекція; фасилітатор не говорить солдатам та лідерам, що було добре, а що — погано. Однак фасилітатор забезпечує виявлення конкретних проблем, як позитивних, так і негативних за своєю природою.</p><h4>Обговорення відповідної доктрини, стандартних процедур або історичного контексту</h4><p>3–12. Коли фасилітатор вважає, що тема достатнім чином проаналізована, він підсумовує дискусію з посиланням на бойові розпорядження (OPORD) підрозділу, стандартні операційні процедури (SOP), армійську доктрину або затверджені настанови з тренувань. Це досягається за допомогою навчальних слайдів, які готуються перед вправою, або ж учасникам пропонується прочитати вибраний уривок з доктрини чи настанов. Ідея полягає в тому, щоб показати підрозділу, як належне застосування стандартних операційних процедур (SOP) підрозділу або принципів армійської доктрини могло б усунути деякі з першопричин, виявлених під час дискусії. Майже в кожному випадку правильне розуміння армійської доктрини може забезпечити кращу основу для вирішення складних тактичних проблем. У випадках, коли доктрина недостатньо добре висвітлює певне питання, приклади з минулих конфліктів в історії часто слугують потужним навчальним інструментом, що підкреслює важливість дисциплінованого виконання завдань і наслідки помилок.</p><h3>Методологія AAR</h3><p>3–13. Фасилітатори можуть використовувати різні підходи для організації та проведення обговорення в межах AAR. Лідери можуть вибрати один із трьох підходів для структурування дискусії:</p><ul><li><strong>Хронологічний порядок подій.</strong></li><li><strong>Функції ведення бою.</strong></li><li><strong>Ключові події/теми/питання.</strong></li></ul><p>3–14. <strong>Хронологічний порядок подій</strong> — це логічний, структурований і простий у розумінні метод. Він відстежує хід навчання від початку до кінця і дозволяє військовослужбовцям побачити наслідки своїх дій для інших підрозділів і загального ходу подій. Розгляд подій у послідовному порядку допомагає військовослужбовцям та командирам краще запам’ятати, що відбулося.</p><p>3–15. <strong>Функції ведення бою</strong> — цей підхід передбачає аналіз кожної окремої функції ведення бою в усіх фазах навчального заходу. Він дозволяє учасникам виявити системні сильні та слабкі сторони. Особливо ефективним цей підхід є для навчання штабних підрозділів, відповідальність яких пов’язана з конкретною функцією ведення бою. Однак фасилітатори мають бути обережними, щоб не втрачати загальну картину. Вони не повинні вдаватися довгих дискусій про функції ведення бою, що не стосуються виконання місії. Армійські функції ведення бою включають:</p><ul><li><strong>Командування і контроль</strong></li><li><strong>Переміщення і маневри</strong></li><li><strong>Розвідка</strong></li><li><strong>Вогневе ураження</strong></li><li><strong>Захист</strong></li><li><strong>Забезпечення.</strong></li></ul><p>3–16. Ключові події/теми/питання — цей метод передбачає фокусування на критично важливих подіях навчання, які безпосередньо впливають на навчальні цілі, визначені командуванням ще до початку заходу. Такий підхід допомагає уникнути відхилення дискусії до питань, що не стосуються цілей навчання. Цей метод є особливо ефективним, коли час для AAR обмежений.</p><p>3–17. Гнучкість формату AAR є його однією з основних переваг. Наприклад, лідер може використовувати хронологічний підхід, а потім, якщо виявлено системні проблеми у певній функції ведення бою — змінити фокус на їхній аналіз. Після цього обговорення повертається до хронологічного формату. Кожен метод сприяє дискусії, визначає сильні і слабкі сторони підрозділу а також тренування, якого підрозділ потребує для підвищення своєї результативності.</p><p>3–18. Фасилітатори повинні пам’ятати наступне:</p><ul><li>Будьте конкретними — уникайте узагальнень.</li><li>Будьте ґрунтовними.</li><li>Не зациклюйтеся на питаннях, що не стосуються виконання завдання.</li><li>Зосередьтеся на діях.</li><li>Пов’яжіть результативність із досягненням цілей тренування.</li><li>Визначте коригувальні дії для слабких місць.</li><li>Постійно підсумовуйте.</li></ul><h4>Питання безпеки</h4><p>3–19. Безпека є спільною відповідальністю кожного військовослужбовця і стосується всіх аспектів діяльності підрозділу як у полі, так і в гарнізоні. Питання безпеки розглядаються під час кожного AAR і детально обговорюються, коли вони впливають на ефективність підрозділу або добробут військовослужбовців. Важливо розглядати заходи безпеки як невід’ємну частину кожної операції.</p><p>3–20. Всі випадки або потенційні випадки дружнього вогню , незалежно від того, були вони спричинені прямим вогнем, непрямим вогнем або авіаційною підтримкою (CAS), детально аналізуються. Лідер зосереджується на виявленні причин дружнього вогню та розробці стандартних операційних процедур (SOP) і тактик/технік (TTP), що допоможуть запобігти таким інцидентам у майбутньому. Незалежно від того, чи це сталося під час навчання або в бою, лідер повинен швидко опрацювати усі випадки дружнього вогню. Якнайшвидше після інциденту проводиться AAR, під час якого обговорюються такі питання:</p><ul><li><strong>Як і чому стався інцидент?</strong></li><li><strong>Як ідентифікували дружні сили та техніку?</strong></li><li><strong>Які заходи контролю ведення вогню були застосовані в зоні де стався дружній вогонь і наскільки вони були ефективними?</strong></li><li><strong>Як оцінка ризиків командиром і загальний задум місії враховували загрозу дружнього вогню?</strong></li></ul><h4>Негайні дії та рекомендації на майбутнє ( «То й що?»)</h4><p>3–21. AAR є процесом вирішення проблем. Метою обговорення є виявлення учасниками сильних і слабких сторін, пропозиція рішень і ухвалення курсу дій для усунення проблем. Ефективний AAR має виробити консенсус щодо негайних коректив, що їх необхідно буде впровадити у підрозділі та визначити відповідальну особу за їх виконання. Фасилітатор закладає достатньо часу (приблизно 15 хвилин) наприкінці обговорення для підсумку виявлених першопричин, після чого пропонує лідерам підрозділу визначити негайні виправлення, які слід реалізувати в пріоритетному порядку. Важливо, щоб група чітко закріпила відповідальність за виконання конкретного завдання за конкретною особою. Це найкраще записати на дошці, щоб всі могли бачити. Якщо фасилітатор планує проведення кількох AAR з однією навчальною групою протягом циклу тренувань, доцільно зберегти цей запис як відправну точку для наступного AAR. Після цього фасилітатор завершує AAR на позитивній ноті, пов’язуючи висновки з майбутніми навчальними заходами, і залишає місце проведення AAR, щоб командири підрозділів і військовослужбовці могли обговорити результати навчання приватно.</p><h3>Розділ 4</h3><h3>Крок 4: Подальші дії</h3><p>4–1. Майже настільки ж важливими, як і сам AAR, є дії лідерів після його проведення. AAR є безцінним інструментом для виявлення недоліків у підготовці та їх виправлення, однак найважливішим є засвоєні уроки та їх застосування в підрозділі і армії загалом для покращення рівня підготовки.</p><h4>Негайне перенавчання</h4><p>4–2. Негайне перенавчання необхідне для усунення критичних недоліків у виконанні завдань. Застосовуючи результати AAR, підрозділ може покращити свої показники та досягти встановлених стандартів. Проте головна мета цього процесу не просто “отримати позитивну оцінку”, а підвищити результативність виконання завдань як окремими військовослужбовцями, так і підрозділом в цілому. По завершенню AAR військовослужбовці мають чітко усвідомити, що у їхніх діях було правильним, що слід покращити, а що було на середньому рівні.</p><p>4–3. FM 7–0 вимагає від командирів заздалегідь планувати час для перенавчання як частину загального планування. Підрозділ завжди має повторно відпрацьовувати завдання до досягнення стандарту перед переходом до складніших етапів навчання. Це підкріплює процес навчання через негайне виправлення недоліків. Якщо часу на негайне перенавчання немає, лідер включає відповідні завдання до навчального плану підрозділу та призначає їх до повторного виконання. У межах цього процесу лідери також забезпечують повторне опрацювання допоміжних завдань, недоліки в яких були виявлені під час AAR.</p><h4>Оновлення стандартних операційних процедур (SOP)</h4><p>4–4. After Action Review може виявити як недоліки, так і ефективніші методи виконання завдань. У таких випадках командири підрозділів оновлюють стандартні операційні процедури (SOP) підрозділу, щоб відобразити ці покращення та зміни. Це безперервний процес, у якому підрозділ адаптується на основі власного досвіду та інтегрує винесені уроки у свої процедури. Таким чином командири гарантують, що отримані знання будуть закріплені для майбутнього застосування.</p><h4>Оцінювання процесу AAR</h4><p>4–5. Після кожного навчального заходу командири аналізують процес AAR на всіх етапах: планування, підготовки та проведення. Від правильного вибору оцінювачів та їхнього розміщення для спостереження за навчанням, до дій фасилітатора — кожен аспект AAR оцінюється за ефективністю. Цей процес також є цінним для навчання нових фасилітаторів процесу AAR у підрозділі, а також надає зворотній зв’язок для перегляду процедур (SOP) підрозділу.</p><h4>Інтеграція та поширення винесених уроків</h4><p>4–6. Реалізація та поширення отриманих уроків є важливим завершальним етапом процесу AAR. Командири використовують AAR та отримані висновки для формування майбутніх навчальних програм і операцій, щоб усунути недоліки та підтримувати високі результати. Всі ключові уроки, отримані під час AAR, мають бути задокументовані.</p><h4>Документування результатів AAR</h4><p>4–7. Командири підрозділів забезпечують фіксацію результатів AAR для подальшого аналізу та використання. Це може включати як збереження документів та звітів у локальних архівах підрозділу, так і використання цифрових платформ, таких як Цифрова Система Управління Навчаннями (DTMS). Важливим є не лише документування, а й регулярний перегляд цих матеріалів. Наприклад, перед підготовкою до польового навчання (FTX) підрозділ переглядає всі наявні записи та звіти AAR, щоб урахувати попередні результати.</p><p><strong>Приклади документів AAR які зберігає підрозділ:</strong></p><ul><li>формальні звіти AAR (див. нижче);</li><li>неформальні нотатки та спостереження;</li><li>мультимедійні записи виконання завдань підрозділом та проведення AAR (аудіо, відео, графічні матеріали підрозділу, дані навчальних симуляторів тощо).</li></ul><h4>Звіти про виконання завдань (After Action Reports)</h4><p>4–8. Офіційна фіксація результатів AAR здійснюється у вигляді звіту про виконання завдань (After Action Report). Це важливий спосіб збору інформації про результати навчань. (Див. FM 6–0 для додаткової інформації про звіти про виконання завдань.) Такий звіт містить ключові спостереження та висновки з винесених уроків, надаючи командирам можливість аналізувати успіхи і недоліки виконання завдань, а також поширювати ці уроки серед інших підрозділів армії. Ефективні командири використовують звіт AAR для розробки майбутніх навчальних планів або підготовки до операцій.</p><p>4–9. Звіт про виконання завдань відрізняється від AAR тим, що це офіційний письмовий документ, який підсумовує досягнення підрозділу та засвоєні уроки. Він слугує корисним історичним джерелом для інших підрозділів, які готуються до подібних навчань або операцій.</p><p>4–10. Приклад змісту звіту про виконання завдань на рівні бригади. Командир адаптує звіт відповідно до конкретної ситуації (Див. FM 6–0):</p><ol><li>Титульна сторінка звіту</li><li>Передмова або вступний розділ, підписаний командиром</li><li>Зміст</li><li>Короткий виклад подій та хронологія ключових подій</li><li>Детальна організаційна структура підрозділу із зазначенням змін і дат, якщо це доцільно</li><li>Етап підготовки до розгортання із зазначенням дат</li><li>Дислокація, прийом, розгортання та інтеграція (RSOI) із зазначенням дат</li><li>Ротація підрозділів або передача повноважень із зазначенням дат (за наявності)</li><li>Оперативна фаза із зазначенням дат</li><li>Заходи з передислокації із зазначенням дат</li><li>Заходи після повернення з місії</li><li>Список або покажчик усіх проміжних та підсумкових звітів AAR, значущих командирських брифінгів або інших окремо опублікованих звітів</li><li>Розповсюдження</li><li>Додатки.</li></ol><h3>ГЛОСАРІЙ</h3><h4>Секція 1. Акроніми та абревіатури</h4><ul><li>AAR — after action review — огляд після дії</li><li>ADP — Army doctrine publication — опублікована армійська доктрина</li><li>CAS — close air support — прикриття з повітря</li><li>FTX — field training exercise — польові тренування</li><li>FIST — fire support team — група вогневого прикриття</li><li>FM — field manual — настанови</li><li>FRAGORD — fragmentary order — Частковий наказ</li><li>IPB — intelligence preparation of the battlefield — розвідка поля бою</li><li>MET — mission-essential task — суттєва складова місії</li><li>METL — mission-essential task list — суттєві складові місії</li><li>OC/T — observer controller/trainer — спостерігач-перевіряючий/інструктор</li><li>OPFOR — opposing force — сили умовного супротивника</li><li>OPORD — operations order — бойове розпорядження</li><li>SOP — standard operating procedures — стандартні операційні процедури</li><li>T&amp;EO — training and evaluation outline — карта тренувань та оцінювання</li><li>TC — training circular — програма навчання</li><li>TLP — troop leading procedures — процедури командування військами</li><li>TSC — training support center — центр забезпечення тренувань</li><li>TTP — tactics, techniques and procedures — тактики, техніки і процедури</li><li>WARNORD — warning order — Попереднє розпорядження</li></ul><h4><strong>Секція 2. Визначення термінів</strong></h4><p><strong>After Action Review<br></strong>Навігований аналіз результативності організації, що проводиться у відповідний час підчас або після навчального заходу чи операції з метою покращення майбутньої результативності (FM 7–0).</p><p><strong>Mission-essential task<br></strong>Колективне завдання, яке підрозділ тренує для набуття майстерності у виконанні своїх основних функцій або визначених завдань (FM 7–0).</p><p><strong>Mission-essential task list<br></strong>Добірка основних завдань місії, що є основою підготовки підрозділу (FM 7–0).</p><p><strong>Training and evaluation outline<br></strong>Оглядовий документ, що містить стандарти результативності та майстерності для індивідуальних і колективних завдань (FM 7–0).</p><p><strong>Training objective<br></strong>Формулювання, яке описує бажаний результат навчального заходу (FM 7–0).</p><p>Проєкт «Вдосконалення в дії» заснований у 2022 році Наталею Треніною і Віктором Ніколенко з метою надання методологічної допомоги Збройним Силам у розвитку культури безперервного вдосконалення.</p><p>На даний момент реалізовано наступне:</p><ol><li>Переклад стандарту Армії США «TC 25–20»</li><li>Розробка презентацій та інших матеріалів</li><li>Десятки заходів інформування підрозділів</li><li>Співпраця з інструкторами у розробці курсів</li><li>Розробка «Інструкції для навчальних заходів»</li><li>Розробка «Посібника з AAR в умовах війни»</li><li>Друк і розповсюдження більше 7000 брошур</li><li>Співпраця з Командуванням підготовки Сухопутних сил</li><li>Співпраця зі «Sprotyv G7» — Командуванням Сил ТРО ЗСУ</li><li>Співпраця з «Deep State» — Блогом ґрунтовної аналітики</li></ol><p>Наш проєкт є некомерційною, незалежною ініціативою, що допомагає окремим особам, підрозділам, та організаціям вдосконалювати свою діяльність в часи війни. Ці результати були створені власними силами, як крапля внеску в перемогу України.</p><p><strong>Над цим перекладом працюють:</strong></p><ul><li>Віктор Ніколенко</li><li>Наталя Треніна</li><li>Юлія Пєскова</li></ul><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=5d8bbb108fa4" width="1" height="1" alt=""><hr><p><a href="https://medium.com/perfectinginaction/after-action-reviews-5d8bbb108fa4">AFTER ACTION REVIEWS</a> was originally published in <a href="https://medium.com/perfectinginaction">Вдосконалення в дії</a> on Medium, where people are continuing the conversation by highlighting and responding to this story.</p>]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Розробка рішень і адаптація лідерства відповідно контексту]]></title>
            <link>https://medium.com/perfectinginaction/%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BA%D0%B0-%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C-%D1%96-%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BF%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F-%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0-%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE-%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82%D1%83-a46fbbdced12?source=rss----988f94bbe13b---4</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/a46fbbdced12</guid>
            <category><![CDATA[cynefin]]></category>
            <category><![CDATA[наука-про-складність]]></category>
            <category><![CDATA[адаптивність]]></category>
            <category><![CDATA[киневін]]></category>
            <category><![CDATA[лідерство]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Nataliya Trenina]]></dc:creator>
            <pubDate>Sun, 17 Dec 2023 10:35:57 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2024-06-04T08:27:07.941Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h4>Частина 1: Знайомство з фреймворком Киневін</h4><h3>Важливість смислотворення</h3><p>Процес спостереження, орієнтації, розробки рішень і дій — цикл OODA, описаний американським пілотом, військовим стратегом і реформатором, полковником Джоном Бойдом у 1987 році, є основою для функцій сучасного Командування і Контролю (С2).</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/0*MYwsgEa8KHW7nId0" /><figcaption>Полковник Джон Бойд, OODA Loop</figcaption></figure><p>Три лідерських здібності безпосередньо впливають на процеси С2:</p><ol><li><strong>Смислотворення</strong> — складається із спостереження — відчути середовище, та орієнтації — осмислити його.</li><li><strong>Розробка рішень</strong> — полягає в пошуку та виборі альтернатив відповідно до прогнозованих результатів, переваг та обмежень середовища.</li><li><strong>Створення знань </strong>— утворення нового розуміння і вдосконалення циклу OODA через навчання на основі отриманого досвіду.</li></ol><p>Середовище може належати до чотирьох основних сфер — доменів складності за фреймворком Киневін.</p><ol><li><strong>Ясний домен</strong> — це сфера високого порядку, в якій ми знаємо все що потрібно знати.</li><li><strong>Ускладнений домен</strong> — впорядковане середовище, в якому ми знаємо що саме потрібно знати, проте самим знанням володіють не всі, а зазвичай експерти чи люди з певним досвідом.</li><li><strong>Складний домен </strong>описує заплутане, мінливе середовище, в якому ми не знаємо, що саме маємо знати, проте ми можемо цього дізнатися ретроспективно.</li><li><strong>Хаотичний домен</strong> — це сфера непізнаваного, що потребує швидкої впевненої дії.</li></ol><p>У кожному з цих типів середовища відчуття і осмислення відбуваються різним чином. Відчуття потребує подолання туману поля бою та егоцентризму людини. Смислотворення має враховувати спроби обману з боку супротивника, обмеження індивідуального мислення та упередженість людей, які спільно осмислюють ситуацію.</p><p>Польовий статут Збройних сил США — FM 6–22 “Розвиток лідерів” використовує термін “смислотворення” у розділі “Згуртовані та ефективні команди”:</p><blockquote>“Команди, які ретельно беруть участь в оцінці та розумінні ситуації, матимуть найкращу інформацію для для роботи над завданнями. Постановка запитань і смислотворення є цінними процесами командної роботи. Смислотворення — це процес набуття смислу з досвіду через обговорення. Індивідуальний досвід та осяяння отримують більшу цінність завдяки спільній оцінці ситуації. Досягнута глибина розуміння має вирішальне значення для того, як команда розв’язує складні проблеми”.</blockquote><h3>Типи середовища</h3><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*ePjtyvo51c63Gbn4QyGmXg.png" /></figure><h4>Ясний домен</h4><p><strong>Відчуй-Класифікуй-Відповідай у відомому середовищі.</strong></p><p>Ясні контексти характеризуються сталістю та зрозумілими кожному причинно-наслідковими зв’язками. Тут правильна відповідь очевидна сама по собі. У цій сфері «відомого відомого» лідери мають спочатку зібрати факти, тобто <strong>відчути</strong> ситуацію, потім <strong>класифікувати</strong> факти і вже потім <strong>давати відповідь</strong>.</p><p>У відомих ситуаціях лідери дотримуються стандартів (наприклад, SOP, доктрина Армії США, FM 100–9). Спостереження ведуть окремі військовослужбовці, підрозділи та організації. Подія, наприклад передбачуваний порядок ведення бою противником, класифікується заздалегідь визначеним чином. Кожна категорія має визначену відповідь, якої дотримуються без подальшої орієнтації або розробки рішень. Прикладом цього може бути ведення вогню по заздалегідь визначеному списку цілей. Такий підхід є типовим для сил, які досягають інформаційної переваги за рахунок технологій, або для сил, які мають значну перевагу у ресурсах.</p><h4>Ускладнений домен</h4><p><strong>Відчуй-Аналізуй-Відповідай у середовищі, яке можна пізнати.</strong></p><p>Ускладнені контексти можуть містити кілька правильних відповідей, і хоча тут також існує чіткий зв’язок між причиною та наслідком, не всі можуть його побачити. Це сфера «відомого невідомого». Тут лідери мають <strong>відчувати</strong>, потім <strong>аналізувати </strong>і далі <strong>давати відповідь</strong>.</p><p>Оскільки у такому середовищі причина і наслідок розділені часом і простором, після спостереження необхідно проаналізувати виявлені дані, щоб виявити ефективні причинно-наслідкові зв’язки. Аналіз може вимагати спільної роботи багатьох експертів, що створює проблеми колективного осмислення.</p><p>Важливо створювати спільну картину з подій меншого масштабу і визначати взаємозв’язки між ними за допомогою системного мислення. Прикладами можуть бути сучасні тренди у сфері великих даних та бізнес-аналітики для розвідки. Підрозділи та організації можуть створювати нові знання, об’єднуючи і співставляючи дані у різний спосіб. Швидкість обміну знаннями може забезпечити конкурентну перевагу.</p><h4>Складний домен</h4><p><strong>Прозондуй-Відчуй-Відповідай у складному середовищі.</strong></p><p>У складному середовищі причини та наслідки є зрозумілими лише в ретроспективі, а подібні події повторюються рідко. Це сфера «невідомого невідомого», в якій лідер не знає чого саме він не знає.</p><p>Складні контексти постійно змінюються в непередбачуваний спосіб, тому не існує очевидної правильної відповіді. Замість того, щоб намагатися нав’язати певний курс, лідери мають бути уважними до того, який шлях відкривається у кожен момент. Це вимагає більш експериментального стилю командування, в якому зондування відбувається шляхом проведення невеликих, максимально безпечних експериментів з ціллю діагностики ситуації. Прикладом цього може бути експериментальний характер застосування БПЛА та розвиток, якого набуло їх використання.</p><p>Спроби надмірного контролю в складному середовищі заваджують появі інформативних закономірностей і знижують потенціал розробки інновацій. Отже, лідери мають <strong>зондувати</strong>, <strong>відчувати</strong>, а потім <strong>давати відповідь</strong>.</p><h4>Хаотичний домен</h4><p><strong>Дій-Відчувай-Відповідай у хаотичному середовищі.</strong></p><p>У хаотичному середовищі неможливо простежити причинно-наслідкові зв’язки — це царина непізнаваного. Тому пошук правильної відповіді лише витрачає час. Можна припустити, що закономірності існують, проте вони не є видимими і не піддаються відтворенню. Контекст настільки турбулентний, що немає часу чекати на їх прояв.</p><p>Швидкі і рішучі дії мають стати основним підходом лідера у такому середовищі. Прикладом можуть бути події 11 вересня 2001 року в США і перші дні повномасштабного вторгнення в Україні. У цій області лідери мають <strong>діяти</strong>, встановлювати хоча б умовний порядок там, де це можливо, <strong>відчувати </strong>середовище, і <strong>давати відповідь</strong>.</p><h4>Апорія</h4><p>Апоретичний — п’ятий домен, який застосовується для осмислення таких ситуацій, у яких неясно, який з чотирьох наведених вище переважає. Спрощено кажучи, це початковий стан спантеличення. Вихід із нього полягає в тому, щоб розбити ситуацію на складові частини, кожна з яких може належати до одного з описаних вище контекстів. Після цього лідери можуть ухвалювати рішення та втручатися у той спосіб, що найкраще підходить до контексту.</p><h3>Застосування фреймворку</h3><p>Киневін допомагає лідерам розуміти, у якому середовищі вони перебувають і розробляти більш ефективні рішення. Крім того, він дозволяє бути уважним до свого типового стилю командування і підлаштовувати його відповідно до зміни середовища.</p><p>У кризових ситуаціях і під час екстремального стресу здатність до осмислення може знижуватися, поступаючись місцем звичним поведінковим реакціям. Щоб цього не відбулося, потрібно розвивати і закріплювати звички до усвідомленого смислотворення і адаптації лідерства. Тому у наступній частині ми розберемо типові дії, небезпечні сигнали і адаптацію у різних середовищах.</p><p><strong>Проєкт «Вдосконалення в дії»<br>Наталя Треніна, Віктор Ніколенко<br></strong><a href="https://t.me/afteractionreview">https://t.me/afteractionreview</a></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=a46fbbdced12" width="1" height="1" alt=""><hr><p><a href="https://medium.com/perfectinginaction/%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BA%D0%B0-%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C-%D1%96-%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D0%BF%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F-%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%B5%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0-%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE-%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82%D1%83-a46fbbdced12">Розробка рішень і адаптація лідерства відповідно контексту</a> was originally published in <a href="https://medium.com/perfectinginaction">Вдосконалення в дії</a> on Medium, where people are continuing the conversation by highlighting and responding to this story.</p>]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Від ускладненого до складного: мінливий контекст війни]]></title>
            <link>https://medium.com/perfectinginaction/%D0%B2%D1%96%D0%B4-%D1%83%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%B4%D0%BE-%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D0%B9-%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82-%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8-5a2ef8daa0a4?source=rss----988f94bbe13b---4</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/5a2ef8daa0a4</guid>
            <category><![CDATA[cynefin]]></category>
            <category><![CDATA[складність]]></category>
            <category><![CDATA[cynefin-framework]]></category>
            <category><![CDATA[лідерство]]></category>
            <category><![CDATA[киневін]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Nataliya Trenina]]></dc:creator>
            <pubDate>Fri, 15 Dec 2023 04:50:13 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2023-12-18T18:54:14.245Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h4>Джерело: <a href="https://mwi.westpoint.edu/from-complicated-to-complex-the-changing-context-of-war/">Сучасний інститут війни</a>, адаптація: <a href="https://www.linkedin.com/in/natatara/">Наталя Треніна</a>, <a href="https://www.linkedin.com/in/vvnick/">Віктор Ніколенко</a>.</h4><blockquote>При адаптації матеріалу застосовані поточні зміни у глосарії <a href="https://thecynefin.co/">The Cynefin Co</a> від офіційної робочої групи перекладу <a href="https://publications.jrc.ec.europa.eu/repository/handle/JRC123629">EU Field Guide<strong>: </strong>Managing complexity (and chaos) in times of crisis. A field guide for decision makers inspired by the Cynefin framework</a>.</blockquote><p>“Майбутнє наразі вже не те, що було раніше”, — Йогі Берра</p><p>Великий філософ війни Карл фон Клаузевіц ввів термін: «тертя» та описав його як «концепцію, що відрізняє справжню війну від війни на папері». Описуючи роль тертя у війні, Клаузевіц <a href="https://www.clausewitz.com/readings/OnWar1873/BK1ch07.html">писав</a>, що “на війні все дуже просто, але найпростіше є складним”.</p><p>Хоча війна завжди була і буде дуже складною, зміни в її характері за останні два століття вказують на те, що все може бути не так просто, як колись. Наприклад, типи проблем, з якими російські військові зіткнулися під час вторгнення в Україну, е є новими: <a href="https://www.washingtonpost.com/world/2022/03/30/russia-military-logistics-supply-chain/">логістика</a>, <a href="https://thehill.com/policy/international/598200-russia-requested-military-food-aid-from-china-amid-war-with-ukraine/">забезпечення</a>, <a href="https://rusi.org/news-and-comment/rusi-reflects/rusi-reflects-losing-element-surprise">фактор несподіванки</a>, <a href="https://kyivindependent.com/uncategorized/general-staff-russia-lost-19900-troops-in-ukraine-since-start-of-invasion/">захист сил</a> і <a href="https://www.cnn.com/2022/03/21/politics/us-russia-top-military-commander-ukraine-war/index.html">єдність командування</a> — все це постійні військові виклики. Проте нові загрози від <a href="https://apnews.com/article/russia-ukraine-middle-east-africa-libya-europe-ecb9e820ea4bddb4464d7e8cb40e82fc">безпілотних літальних апаратів</a>, <a href="https://www.brookings.edu/techstream/loitering-munitions-preview-the-autonomous-future-of-warfare/">керованих боєприпасів</a>, <a href="https://breakingdefense.com/2022/04/new-tools-for-electronic-warfare-multispectral-operations-and-mission-adapting-sensors/">мультиспектральних радарів</a>, <a href="https://www.axios.com/2022/04/13/satellite-images-russian-military-deploy-ukraine">супутникових зображень</a>, <a href="https://www.cfr.org/blog/tracking-cyber-operations-and-actors-russia-ukraine-war">кібернетичних</a> технологій та багатьох інших новітніх технологій зробили виконання бойових функцій набагато складнішим, ніж це було на попередніх полях битв.</p><p>Зростання кількості змінних на полі бою, збільшення дальності дії радарів і систем озброєння, а також швидкості прийняття рішень свідчать про експоненціальне, а не лінійне зростання складності ведення бойових дій. Головний науковий співробітник Дослідницької лабораторії армії США Олександр Котт <a href="https://www.defenseone.com/technology/2019/09/formula-predicts-soldier-firepower-2050/159931/">розробив формулу</a>, яка демонструє, що зростання дальності і руйнівної сили систем озброєнь з часом має експоненціальний характер.</p><p>Російські командири виявилися нездатними адаптуватися до значно складнішого поля бою, що призвело до оперативних невдач і <a href="https://www.dailymail.co.uk/news/article-10718313/Russia-loses-40th-senior-officer-colonel-killed-toll-7-generals-33-colonels.html">загибелі вищого військового керівництва</a>. Якщо американські військові лідери хочуть краще вести майбутні війни, вони повинні набагато краще розуміти зростаючу складність поля бою, ніж їхні російські колеги.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/620/0*Ljk63gCzGwqn9N0O" /></figure><p>Краще розуміння контексту, в якому ведеться війна, перша частина “<a href="https://mwi.usma.edu/the-paradoxical-trinity-of-leadership/">парадоксальної трійці лідерства</a>”, вимагає вивчення як динаміки поля бою, так і зовнішніх чинників, які впливали на війну протягом останніх кількох століть. Для категоризації контексту використовується фреймворк Cynefin (Киневін), більш детально описаний нижче. Цей фреймворк є особливо корисним не лише тому, що допомагає зрозуміти зростаючу складність війни, але й тому, що він пояснює, наскільки різні лідерські якості і стилі необхідні в різних контекстах. Оскільки характер війни стає дедалі складнішим, Киневін допомагає показати, що характер лідерства повинен адаптуватися відповідно.</p><h3>Фреймворк Киневін</h3><p>Існує багато інструментів, які допомагають зрозуміти контекст. Враховуючи динамічний та інтерактивний характер війни, в цій статті використовується модель, що походить з науки про складність, яка називається <a href="https://hbr.org/2007/11/a-leaders-framework-for-decision-making">фреймворк Киневін</a>. Фреймворк Cynefin (вимовляється як “ки-не-він”) поділяє контексти на чотири категорії: ясні, ускладнені, складні та хаотичні.</p><p>Як <a href="https://hbr.org/2007/11/a-leaders-framework-for-decision-making">описують</a> Девід Сноуден і Мері Бун: “Ясні та ускладнені контексти припускають упорядкований всесвіт, де причинно-наслідкові зв’язки можна відчути, а правильні відповіді — можна визначити на основі фактів. Складні та хаотичні контексти є невпорядкованими — у них немає очевидного зв’язку між причиною та наслідком”.</p><p>Ясні контексти характеризуються повторюваними закономірностями і причинно-наслідковими зв’язками, які легко зрозуміти; це сфера того, що колишній міністр оборони Дональд Рамсфельд знаменито назвав “<a href="https://hbr.org/2007/11/a-leaders-framework-for-decision-making">відомих відомих</a>”. Наприклад, процес масового виробництва існуючого продукту має відомі змінні та чіткі причинно-наслідкові зв’язки. Як і ясні контексти, ускладнені все ще залишаються механічними в тому сенсі, що між змінними існують причинно-наслідкові зв’язки. Однак ці взаємозв’язки складніше виявити і їх більше, ніж у простих контекстах, вони часто вимагають експертних знань, що робить контекст сферою “відомих невідомих”. Компанія, яка намагається впроваджувати інновації у попередні продукти, швидше за все, працює в ускладненому контексті.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*ePjtyvo51c63Gbn4QyGmXg.png" /></figure><p><em>Зі статті Девіда Сноудена та Мері Бун “</em><a href="https://hbr.org/2007/11/a-leaders-framework-for-decision-making"><em>Фреймворк прийняття рішень лідером</em></a><em>”, адаптовано у 2023 згідно з поточним глосарієм </em><a href="https://thecynefin.co/"><em>The Cynefin Co</em></a><em>.</em></p><p>На відміну від механічної динаміки ясних і ускладнених контекстів, складні — є адаптивними. Змінні та взаємодії між ними постійно міняються, що ускладнює виявлення закономірностей навіть для експертів. Тому ця сфера “невідомих невідомих” є непередбачуваною, і невелика дія може призвести до кардинально вражаючого результату. Пандемія COVID є одним із прикладів складної системи, оскільки існувало занадто багато змінних, які занадто активно змінювалися, щоб можна було точно передбачити і контролювати те, як вірус буде адаптуватися і поширюватися. Хаотичні контексти — це потрясіння з високою турбулентністю і повною відсутністю закономірностей. Це відносно рідкісне явище і зазвичай існує лише протягом короткого часу, як, наприклад, одразу після терористичних атак 11 вересня.</p><h3>Західний спосіб ведення війни: історично ускладнений, але не складний</h3><p>У своїй фундаментальній праці з історії військового командування під промовистою назвою “<a href="https://www.cambridge.org/core/books/command/59A39CC5E0F416CAA5AA361629114C16">Командування</a>” Ентоні Кінг прирівнює функцію контролю до управління місією, тобто регулювання сил у часі і просторі. Кінг стверджує, що оскільки історично битви відбувалися на відносно невеликих і чітко окреслених полях бою, військові лідери історично були більше стурбовані проблемами контролю, ніж проблемами командування, що включає в себе правильне розуміння, візуалізацію і визначення місії. Маючи здебільшого чітке розуміння того, що їхні підрозділи мають виконати на війні, командири історично зосереджували свої зусилля на тому, як найкраще керувати своїми військами на полі бою. Історично, управління військами базувалося на візуальних і звукових сигналах, які командири використовували для координації маневрів на полі бою. Але вже давно минули ті часи, коли була необхідна візуальна комунікація структури підрозділів, процесів і навіть розміру фронтів. Під час наполеонівської війни тактичні командири могли візуально бачити більшу частину географічного простору, за який вони відповідали, і безпосередньо керувати підлеглими елементами за допомогою таких засобів, як ручні сигнали, прапори, свистки і роги. Наприклад, Наполеон вів битву при Аустерліці чотирма корпусами, кожен з яких налічував в середньому близько тринадцяти тисяч солдатів (приблизно як західна дивізія двадцятого століття) на десятикілометровому фронті — в середньому по 2 500 метрів на корпус.</p><p>У Першій світовій війні французька і британська <a href="https://www.cambridge.org/core/books/command/59A39CC5E0F416CAA5AA361629114C16">доктрина стверджувала</a>, що фронт дивізії для наступальних підрозділів простягається від 1 500 до 2 500 метрів (і приблизно вдвічі більше для оборони). Нові комунікаційні технології, такі як телефон і телеграф, дозволили підрозділам діяти за межами прямої видимості один від одного. Ключові технології озброєння, такі як кулемет, зробили поле бою значно більш смертоносним, але організації мали складнощі з визначенням найефективніших способів застосування цієї зброї. Зміна характеру війни від Наполеона до Першої світової війни, можливо, являє собою перехід від простого до ускладненого контексту. Проблемою було те, що не лише оперативні концепції не встигали за новими технологіями і дедалі складнішим характером війни, але й філософія командування, яка увічнювала прямий командирський контроль над підлеглими підрозділами і не давала їм змоги впроваджувати інновації.</p><p>У Другій світовій війні розмір фронту дивізії <a href="https://www.cambridge.org/core/books/command/59A39CC5E0F416CAA5AA361629114C16">збільшився</a> до 4,000–5,000 метрів. Однак, роль командира дивізії в цих конфліктах залишилася напрочуд схожою на роль командирів корпусів Наполеона за півтора століття до того, хоча і з удосконаленими технологіями і більш смертоносними системами озброєння. Командири на рівні дивізії і нижче були сильно стурбовані питаннями контролю; вони переважно приймали рішення щодо короткострокових операцій, які впливали на відносно невеликий географічний простір. Хоч би якими важкими не були ці бої, вони залишались у царині ускладнених систем, які мали чіткі причинно-наслідкові зв’язки.</p><p>Зростання летальності і дальності дії систем озброєнь неухильно <a href="https://www.nebraskapress.unl.edu/potomac-books/9781612348865/">зменшувало концентрацію сил</a> на полі бою з часів Наполеона, але лише після Другої світової війни географічний простір, за який відповідали тактичні підрозділи на рівні дивізії і нижче, почав розширюватись. І все ж, це розширення було скромним. Британські дивізії у 1980-х роках, наприклад, доктринально відповідали за фронти від дванадцяти до тридцяти кілометрів і глибину, яка дозволяла їм залишатися в зоні досяжності дивізійної артилерії і високочастотного радіозв’язку. Після спостереження за смертоносною арабо-ізраїльською війною 1973 року і намагаючись протистояти масі і дальності дії радянських систем озброєнь, армія США почала приділяти більше уваги підрозділам, що діють на більших географічних просторах. В <a href="https://cgsc.contentdm.oclc.org/digital/collection/p4013coll9/id/976/">оперативному посібнику 1982 року</a>, розробленому на основі концепції “Повітряно-наземної битви”, описується необхідність розширення поля бою, що вимагало децентралізованого виконання наказів, а також необхідність для підрозділів діяти з більшою ініціативою і маневреністю. Ці ідеї були реалізовані на практиці менш ніж через десять років після публікації першої версії доктрини.</p><p>Перша війна в Перській затоці стала важливим переломним моментом у зміні характеру війни. Західні армії все ще були здебільшого побудовані для масованих нападів, але впровадження нових технологій дозволило розподіляти сили, одночасно синхронізуючи вплив сухопутних військ і нових сфер, таких як космос, які впливали на наземні операції. Фронт 24-ї піхотної дивізії, головної сили XVIII повітряно-десантного корпусу, <a href="https://www.cambridge.org/core/books/command/59A39CC5E0F416CAA5AA361629114C16">простягнувся на сорок кілометрів</a> і за чотири дні просунувся вглиб на 413 кілометрів. Дії на більших відстанях і планування впливу нових технологій (особливо тих, що використовували космічні засоби і засоби радіоелектронної боротьби) на наземні бої збільшили складність війни, але військові лідери все ще були зосереджені на управлінні місіями, а не на визначенні місії чи мотивації. Початкові етапи війн в Афганістані та Іраку продовжили динаміку Першої війни в Перській затоці — дедалі більші поля бою, на яких командири синхронізували можливості повітряної, космічної, кібернетичної, морської і радіоелектронної боротьби з наземними операціями.</p><p>По мірі того, як ці війни після 11 вересня переростали в нерегулярні конфлікти, вони кидали виклик методам ведення війни західними військовими, які спиралися на лінійний порядок операцій, масовість і концентрацію. Як <a href="https://www.amazon.com/Team-Teams-Rules-Engagement-Complex/dp/1591847486">писав</a> генерал у відставці Стенлі МакКрістал, який відповідав за більшу частину військових зусиль в Іраку і Афганістані, “швидкість і взаємозалежність подій створили нову динаміку, яка загрожувала зруйнувати перевірені часом процеси і культуру, яку [американські військові] створили”. Тактичні організації були змушені перетворитися з підрозділів, призначених для ведення бойових дій на лінійному фронті поля бою, на підрозділи, які відповідали за тривимірний простір бою. Штаби дивізій зросли з приблизно сорока осіб під час Другої світової війни до десятикратного збільшення, в деяких випадках <a href="https://www.cambridge.org/core/books/command/59A39CC5E0F416CAA5AA361629114C16">перевищуючи тисячу осіб</a>. У більшості випадків командири не мали особливих проблем зі здійсненням контролю над своїми військами, оскільки їм протистояв матеріально слабший ворог. Натомість роздуті штаби і розрив між тактичними і стратегічними зусиллями відображали проблеми командування — лідери часто були нездатні правильно визначити свої завдання і організувати свої штаби і війська для досягнення довготривалого успіху.</p><p>Хоча проблеми командування були значною мірою зумовлені нерегулярним характером війн після 11 вересня, ці конфлікти також дали змогу побачити, що поля бою стають дедалі складнішими, і вони лише посилюватимуться під час майбутніх традиційних війн. Армійські штаби стали такими великими частково через те, що операції відбуваються не тільки на суші, а і в інших сферах, і через те, що штаби мають справу з інформацією, яка рухається з безпрецедентною швидкістю. Поширення дешевих, але смертоносних технологій, таких як дрони і вибухівка, інформаційне середовище, наповнене пропагандою і дезінформацією, гібридні операції між державними і недержавними суб’єктами, а також ворог, який адаптується та діє швидше, ніж традиційні процеси прийняття рішень західними військовими, стануть постійними складовими майбутньої війни. Ця динаміка стане набагато складнішою і смертельнішою, коли супротивниками будуть не відносно слабкі нерегулярні сили, а майже рівноцінні державні суб’єкти з набагато більшими ресурсами і можливостями. Лідерам у майбутніх війнах знову доведеться зосередитись на проблемах контролю, але водночас вони можуть зіткнутися з деякими проблемами в командуванні, які виявили останні два десятиліття війн. Армія не розвинулась настільки, щоб одночасно вирішувати проблеми контролю і командування під час потенційно надшвидких і смертоносних війн майбутнього.</p><h3>Складність війни майбутнього</h3><p>Технологічні зміни призвели до того, що війна розширилась не лише географічно, а й концептуально. Для військових лідерів необхідність мислити цілісно в термінах п’яти доменів, а не двох, є величезною зміною. Армійські лідери повинні розуміти і планувати вплив не лише з землі і повітря, а й з моря, космосу і кіберпростору, а також електромагнітного спектру та інформаційного середовища. Армійські лідери потребуватимуть більш глибоких знань про об’єднані сили і засоби, ніж будь-коли раніше. Вимога організовувати дії в різних доменах — це не лише зміна в управлінні місіями (контролі), а й зміна в самому визначенні того, що спричиняють місії (командування). Існуючі інструменти і процеси не будуть відповідними майбутнім операціям. Командири повинні будуть реорганізувати штаби, розвивати нові навички у себе і своїх підлеглих, а також впроваджувати нові процедури планування і виконання місій. Коротше кажучи, складність майбутньої війни вимагатиме від армії переосмислення підходів до командування і контролю.</p><p>У майбутньому війна між рівними собі конкурентами відбуватиметься на полях битв, які, ймовірно, будуть великими, високо смертоносними і вперше <a href="https://madsciblog.tradoc.army.mil/317-top-attack-lessons-learned-from-the-second-nagorno-karabakh-war/">майже повністю прозорими</a>. Не лише зростаюча дальність, руйнівна сила і точність зброї зробить війну між рівними собі такою смертоносною, але й масиви багатодоменних сенсорів, які зроблять майже неможливим для підрозділів приховувати свої позиції. Такий опис не є науковою фантастикою, оскільки ця динаміка була реалізована під час конфлікту в <a href="https://www.youtube.com/watch?v=eLq4WJMl7Zc">Нагірному Карабасі у 2020</a> році між Азербайджаном і підтримуваними Вірменією силами Арцаха, а також під час ескалації Росією війни в Україні у 2022 році. Хоча сили Арцаха зайняли традиційно вигідну висоту, окопалися і застосували фізичне маскування, <a href="https://rusi.org/explore-our-research/publications/rusi-defence-systems/key-armenias-tank-losses-sensors-not-shooters">азербайджанські засоби спостереження</a> виявили ці сили і дозволили швидко знищити їх за допомогою керованих боєприпасів, безпілотників і високоточного вогню. Щоб діяти на цьому полі бою, американським військам доведеться не лише вдосконалювати свою здатність маскуватися від радарів та сенсорів, але й проводити розподілені операції в небачених раніше масштабах. Дивізії можуть відповідати за фронти в кілька сотень або навіть кілька тисяч кілометрів, що на порядки більше, ніж те, як вони діяли у двадцятому столітті. Ці підрозділи також повинні бути готовими діяти без постійного зв’язку, оскільки мережі будуть відмовляти, деградувати, бути доступними з перебоями і обмеженнями.</p><p>Засоби спостереження і ураження на великих відстанях — не єдині ключові технології, які змінять поле бою в майбутньому. Автономні і роботизовані системи і застосування інструментів, які широко використовують штучний інтелект і машинне навчання, суттєво змінять склад і методи роботи військових підрозділів. Підрозділи повинні навчитися вступати у <a href="https://breakingdefense.com/2021/11/in-first-army-soldiers-fight-with-and-against-robotic-vehicles-in-training/">вогневий контакт в першу чергу з машинами</a>, а не з людьми. Розвідка, цикли наведення на ціль, військова хитрість, логістика, медичне обслуговування і всі інші аспекти військових операцій будуть включати роботизовані системи, які мають принаймні певні здібності до автономної роботи і навіть навчання. Командири і штаби матимуть <a href="https://mwi.usma.edu/beyond-the-hype-why-were-closer-to-ai-enabled-mission-command-than-you-think/">інструменти підтримки прийняття рішень</a> на основі штучного інтелекту і машинного навчання, які допоможуть у плануванні, потенційно прискорюючи і змінюючи <a href="https://usacac.army.mil/sites/default/files/publications/15-06_0.pdf">процес прийняття військових рішень</a>. Для того, щоб використовувати ці можливості, армія повинна змінити не лише свою доктрину і структуру збройних сил, а й свій персонал, програми підготовки, навчання і розвитку лідерів.</p><p>Більш досконалі системи озброєнь і нові технології змінять характер ведення бою, але вони також вплинуть на людський і когнітивний виміри війни. Противники не лише використовують пропаганду і дезінформацію, щоб посилити розбіжності і посіяти розбрат в суспільстві, але й цілеспрямовано націлюються на військовослужбовців. В умовах збройного конфлікту вороги посилять ці зусилля і скористаються технологіями “глибокого фейку”, щоб підірвати безпекові альянси, підірвати довіру всередині військових формувань і послабити підтримку з боку громадськості. Ці ефекти можуть не лише сповільнити цикли прийняття рішень, що матиме смертельні наслідки, але й підірвати громадську підтримку, яка необхідна демократії для підтримання тривалих зусиль і вироблення послідовної стратегії.</p><p>Окремо кожна з цих подій може здатися кроком на шляху лінійної еволюції. Але чистий ефект цих змін є більшим, ніж сума його частин, що призводить до експоненціального зростання складності майбутньої війни.</p><h3>Адаптація армійського лідерства до складності</h3><p>Сучасна армія США еволюціонувала від сил, призначених для масових бойових дій у двовимірному просторі на суходолі, як це було під час американської Громадянської війни. Поява військової авіації змусила армійських лідерів діяти в ускладненому домені і мислити тривимірно, але армійські лідери у Першій світовій війні, Другій світовій війні, Корейській війні і Першій війні в Перській затоці все ще мислили переважно в геопросторових термінах. Хоча армія змінилась як під час цих конфліктів, так і після них, такі елементи, як штабні структури і здійснення військового командування, залишились напрочуд постійними. Оскільки тактика і операції на полі бою переходять від відносно концентрованих боїв на суші до широко розподілених сил, які намагаються синхронізувати дії в багатьох сферах, що не піддаються просторовому мисленню, армія не повинна піддаватися спокусі повернутися до своєї традиційної зони комфорту лінійних, двовимірних операцій. Замість цього слід переглянути базові засади, в тому числі принципи ведення війни, штатні структури і, можливо, найважливіше — лідерство.</p><p>Розробка нових способів функціонування, організації та оснащення армії не буде ефективною, якщо армія не буде цілеспрямовано готувати солдатів до лідерства на складних і динамічних полях бою. Історично військове командування розвивалось за ієрархічною моделлю “зверху-вниз” не тому, що командири відчували потребу тримативсе контролем, а тому, що такий стиль командування є найбільш ефективним у простих і ускладнених умовах, в яких традиційно велись війни. Однак, коли війна переходить в складний домен, традиційні моделі командування і контролю будуть недостатніми. Сноуден і Бун <a href="https://hbr.org/2007/11/a-leaders-framework-for-decision-making">попереджають</a>, що двома пастками для лідерів, які діють в умовах складності, є “спокуса повернутися до традиційних командно-адміністративних стилів управління” і “прагнення до прискореного вирішення проблем”, і обох цих пасток необхідно уникати в майбутній війні.</p><p>Хоча публікація армійської доктрини управління місіями є визнанням необхідності відходу від надмірно централізованого стилю керівництва, для багатьох армійських офіцерів було важко вирватися з пасток лідерства, описаних Сноуденом і Бун. Для армійських лідерів дуже важливо прийняти командування місією (замість контролю) не тому, що це краща філософія лідерства, а тому, що це необхідна адаптація, щоб йти в ногу з мінливим контекстом і характером війни. У наступній статті цієї серії ми розглянемо другу частину <a href="https://mwi.usma.edu/the-paradoxical-trinity-of-leadership/">парадоксальної трійці лідерства</a>: риси самих лідерів. У статті буде більш детально описано конкретні лідерські якості, які підходять для різних контекстів, а також проаналізовано деякі успіхи і невдачі армії у розвитку лідерських якостей, придатних для більш складних війн. Оскільки контекст війни змінюється і стає більш складним, характер військового лідерства також повинен адаптуватися.</p><p>Коул Лівератос — армійський стратег, який зараз працює в Управлінні концепцій Командування майбутнього армії США. Він має ступінь доктора філософії в галузі міжнародних відносин, є позаштатним науковим співробітником Інституту сучасної війни і членом Ради з міжнародних відносин. Слідкуйте за ним у Твіттері @LiveCole1.</p><p>Висловлені погляди належать автору і не відображають офіційну позицію Військової академії США, Командування перспективних сил Збройних сил США, Департаменту сухопутних військ або Міністерства оборони.</p><p><strong>Копірайт зображення: </strong>Сержант Тімоті Гамлін, армія США<br><strong>Переклад і адаптація:</strong> <a href="https://www.linkedin.com/in/natatara/">Наталя Треніна,</a> <a href="https://www.linkedin.com/in/vvnick/">Віктор Ніколенко</a>.</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=5a2ef8daa0a4" width="1" height="1" alt=""><hr><p><a href="https://medium.com/perfectinginaction/%D0%B2%D1%96%D0%B4-%D1%83%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%B4%D0%BE-%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D0%B9-%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82-%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8-5a2ef8daa0a4">Від ускладненого до складного: мінливий контекст війни</a> was originally published in <a href="https://medium.com/perfectinginaction">Вдосконалення в дії</a> on Medium, where people are continuing the conversation by highlighting and responding to this story.</p>]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Розвиток через делегування]]></title>
            <link>https://medium.com/perfectinginaction/%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BA-%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7-%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-805dd4ec679a?source=rss----988f94bbe13b---4</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/805dd4ec679a</guid>
            <category><![CDATA[армійське-лідерство]]></category>
            <category><![CDATA[delegation]]></category>
            <category><![CDATA[делегування]]></category>
            <category><![CDATA[leadership-development]]></category>
            <category><![CDATA[army-leadership]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Nataliya Trenina]]></dc:creator>
            <pubDate>Mon, 11 Dec 2023 11:03:05 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2023-12-12T07:27:11.462Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h4>Армійська професія і лідерство — підхід Армії США</h4><ul><li><em>Ця серія статей народилася в результаті огляду викликів військового і організаційного лідерства в умовах війни в Україні. В основу цього матеріалу лягли джерела Центру армійської професії та лідерства Армії Сполучених Штатів Америки, зокрема розвиток військових лідерів через делегування підлеглим. Матеріали адаптовано: Наталя Треніна, Віктор Ніколенко для проєкту </em><a href="https://t.me/afteractionreview"><em>«Вдосконалення в дії»</em></a><em>.</em></li><li><em>Якщо не зазначено протилежне, всі іменники та займенники чоловічої статі мають на увазі і чоловіків і жінок.</em></li><li><em>З метою безпеки дані контактної особи — військового лідера не наводяться.</em></li></ul><p><strong>Україна, 2023р.:</strong></p><blockquote>«Був 2021-й рік, ми вийшли із зони АТО на злагодження. Вже в той момент я розумів, що повномасштабного вторгнення не уникнути, тому хотів якнайкраще підготувати свій підрозділ. Поступово почав делегувати підлеглим командирам завдання, які до цього виконував сам.</blockquote><blockquote>Спочатку йшло туго, буквально доводилось говорити: “Все — нас знищили, мене вбито, далі командуєш ти”. Пояснював, що мені не важливо, яким саме буде рішення — головне, щоб воно було, оскільки бездіяльність несе більше небезпеки, ніж недосконала дія. Делегував як знав на той момент: нарада — задача — контроль — зворотний зв’язок. Спочатку допускав помилки — часом делегував не тим людям, невідповідні їх можливостям завдання або ж занадто деталізував і супроводжував виконання. Особисто мені, було важко відійти від контролю і не замикати всі процеси на собі.</blockquote><blockquote>Мені допоміг такий прийом: ставити задачу у вигляді концепції і чекати доповіді варіантів рішень, не надаючи власних. Спочатку рішення підлеглих доводилось постійно корегувати, а згодом почали з’являтися такі, що вражали мене винахідливістю. З часом, я зрозумів, що там де одних потрібно ставити в жорсткі рамки, іншим варто надавати діапазон рішень, а третіх — відпустити в самостійне плавання, але не відпускати на самотік, оскільки кінцева відповідальність все одно залишається на мені.</blockquote><blockquote>Немає такої посади, як гарна людина — ти маєш бути компетентним відповідно позиції. Чим вище ланка, тим більш важливими стають комунікація і стратегічне мислення. Проте, ці навички розвиваються роками, навіть коли в нас немає на це часу. Делегування допомогло мені просунутися в цих напрямках і поступово надати підлеглим розуміння того, як я мислю і чому так дію. На момент переводу я був впевнений у своїх командирах батарей».</blockquote><h3>НАВІЩО ДЕЛЕГУВАТИ</h3><p><strong>Делегування</strong> — це передача обов’язків або завдань, що відповідають загальній місії підрозділу, на найнижчий відповідний рівень із наданням достатніх повноважень та ресурсів для їх виконання.</p><blockquote>«Ніколи не кажіть людям, як їм робити. Скажіть їм, що робити, і вони здивують вас своєю винахідливістю». Генерал Джордж С. Паттон-мол, Армія США.</blockquote><p><strong>Поміркуйте щодо</strong></p><ul><li>Як ми делегуємо повноваження в нашому підрозділі/організації?</li><li>Чи насправді ми це робимо? Якщо ні, то які у нас є причини цього не робити?</li></ul><h3>Переваги делегування</h3><ol><li>Розвивати підлеглих.</li><li>Покращувати якість рішень.</li><li>Підвищувати прихильність до виконання завдань.</li><li>Підвищувати задоволеність роботою та продуктивність.</li><li>Розбудовувати міжособистісну та організаційну довіру.</li><li>Звільняти час для виконання завдань та ухвалення рішень вищого рівня.</li></ol><blockquote>«Генерали делегують повноваження не лише для того, щоб зробити більше, але переважним чином, щоб побудувати довіру між підлеглими всередині організації, щоб надати достатній простір для використання їхньої ініціативи та зростання як лідерів, а також створити позитивний командний дух». ~ підполковник Джеймс М. Дубік у відставці, Армія США.</blockquote><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*T5sfpZy_qKeFLCaP09qrXA.jpeg" /></figure><p><strong>Розвивати підлеглих.</strong> Делегування допомагає підвищувати кваліфікацію ваших підлеглих і розвиває їхні навички, необхідні для виконання обов’язків на вищій посаді, якщо виникне така потреба. Також, воно допомагає відточувати навички ухвалення рішень і розв’язання проблем у середовищі з підтримкою та зворотним зв’язком. Згодом, підлеглі можуть застосовувати ці навички в ситуаціях, що характеризуються високою невизначеністю або мінімальним контролем, наприклад, під час бойових дій.</p><p><strong>Покращувати якість рішень</strong>. Іноді підлеглі можуть бути краще підготовлені — мати більше досвіду, знань чи навичок для виконання завдання, ніж їхні керівники. Це може статися, коли підлеглий знаходиться ближче до завдання, наприклад, в децентралізованих операціях, або має технічні знання, необхідні для виконання завдання. Делегування обов’язків за таких обставин гарантує, що знання будуть використані найбільш ефективно, а рішення призведуть до найкращого результату.</p><p><strong>Підвищувати прихильність до виконання завдань</strong>. Делегування заохочує підлеглих використовувати критичне і творче мислення, відчувати себе більш комфортно в умовах невизначеності, бути готовими прийняти ризик, швидше пристосовуватися до мінливих обставин, бути наполегливими перед обличчям тимчасових невдач і проявляти інноваційність у розв’язанні проблем.</p><p><strong>Підвищувати задоволеність роботою і продуктивність.</strong> Делегування може зробити роботу підлеглого більш цікавою та змістовною. Воно підвищує задоволеність роботою тих, хто хоче більшої відповідальності, має навички, необхідні для її виконання і орієнтований на досягнення успіху.</p><p><strong>Формувати міжособистісну та організаційну довіру.</strong> Делегування формує культуру довіри, оскільки демонструє, що ви самі довіряєте знанням і лідерським навичкам своїх підлеглих. Це також дозволяє підлеглим заслужити вашу довіру, виконуючи обов’язки зі зростаючою складністю.</p><p><strong>Звільняти свій час для виконання завдань та ухвалення рішень вищого рівня</strong>. Як лідер, ви не можете постійно контролювати кожну ситуацію. Делегування допомагає управляти обов’язками, дозволяючи зосередити свій час на ухваленні рішень вищого рівня. Делегування дозволяє вам бути більш ефективним, виконуючи обов’язки одночасно з підлеглими. Таким чином, ви можете не зменшити, а навпаки — збільшити сфери свого командування і контролю.</p><h3>ЩО ДЕЛЕГУВАТИ</h3><h4>Характеристики обов’язків, які підлягають делегуванню:</h4><ul><li><strong>Значущі</strong> — обов’язки мають відповідати цінностям ваших підлеглих та мати значення для них особисто.</li><li><strong>Гнучкі</strong> — обов’язки мають бути достатньо гнучкими, щоб підлеглі могли проявити ініціативу та застосувати свій досвід.</li><li><strong>Такі, що кидають виклик</strong> — обов’язки мають бути достатньо складними, щоб підлеглі могли розвивати свої навички, проте достатньо підконтрольними, щоб вони вірили, що мають достатньо знань і навичок для досягнення певного успіху.</li><li><strong>Важливі</strong> — обов’язки варто делегувати, якщо ваш підлеглий вірить, що вони матимуть вплив на роботу підрозділу в цілому, або на загальну місію.</li></ul><h4>Які обов’язки делегувати:</h4><ul><li>Обмежені в часі.</li><li>Ті, що підлеглий може виконати краще.</li><li>Ті, що звільняють ваш час для роботи на вищому рівні.</li><li>Ті, що стосуються розвитку і просування підлеглого.</li><li>Відповідного рівня складності.</li></ul><p><strong>Обов’язки, що обмежені в часі.</strong> Коли часу обмаль, делегування може допомогти вам ефективно виконувати свої обов’язки, не жертвуючи при цьому якістю і не вимагаючи від вас більшої кількості робочих годин. Обов’язки добре делегувати, якщо вони потребують швидкого ухвалення рішень, мають бути виконані до певного терміну і не вимагають від командира контролю за всіма частинами процесу.</p><p><strong>Обов’язки, які можуть бути виконані підлеглим краще.</strong> Деякі обов’язки можуть бути виконані підлеглим ефективніше або результативніше. Доцільно делегувати завдання, до яких підлеглий ближчий фізично чи концептуально, або ж має більше досвіду в цій сфері.</p><p><strong>Обов’язки, які звільняють ваш час для роботи на вищому рівні</strong>. Делегування може звільнити ваш час для виконання обов’язків вищого рівня. Важливо делегувати завдання, які дозволять вам зосередити свою увагу на більш стратегічних питаннях, таких як розвиток підлеглих або планування операцій.</p><p><strong>Обов’язки, що стосуються розвитку і просування підлеглого.</strong> Делегування обов’язків, що мають відношення до потенційного просування ваших підлеглих, дозволяє їм розвивати лідерські навички та здобувати більш спеціалізовані знання.</p><p><strong>Обов’язки відповідного рівня складності.</strong> Завдання, які ви делегуєте мають бути відповідного рівня складності для тих, кому ви їх делегуєте. Вони повинні бути достатньо складними, щоб кидати виклик, проте не надто складними, щоб зневірити.</p><p><strong>Поміркуйте щодо:</strong></p><ul><li>Які обов’язки ви могли б делегувати підлеглим?</li><li>Яким підлеглим ви хотіли б їх делегувати, і які навички вони могли б розвинути?</li><li>Як делегування може принести користь вашій теперішній чи майбутній ролі?</li></ul><p><strong>Пастки упередженого ставлення:</strong></p><p>Делегування часто не відбувається, або ж воно відбувається неефективно, коли людиною керують неусвідомлені переконання, на кшталт:</p><ul><li>«Якщо хочеш зробити добре — зроби це сам».</li><li>«Якщо я делегую свої обов’язки, мене вважатимуть ледарем».</li><li>«Я не можу делегувати роботу, за яку несу особисту відповідальність».</li><li>«Швидше зробити самому, ніж пояснювати, як це зробити комусь іншому».</li><li>«Якщо я делегую свою роботу, мене самого не будуть визнавати і просувати».</li><li>«Були би в мене інші люди, вони могли би зробити все належним чином».</li><li>«Якщо ти не доводиш свою корисність — тебе позбавляються».</li></ul><p>Такі переконання захищають особисту безпеку, проте вони обмежують розвиток. Як і у випадку будь-яких переконань, вони звучать занадто абсолютно і потребують адаптації відповідно поточним умовам і можливостям.</p><h3>ЯК ДЕЛЕГУВАТИ ЕФЕКТИВНО</h3><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*w-TTq5_CTH_wtXl3qHi0Qw.jpeg" /></figure><h4>Перш ніж делегувати</h4><ul><li><strong>Які обов’язки ви хочете делегувати?</strong> Переконайтеся, що обрані вами завдання відповідають якомога характеристикам, описаним вище: значущі, гнучкі, кидають виклик, важливі.</li><li><strong>Кому ви маєте делегувати?</strong> Подумайте, яких підлеглих потрібно розвивати і в яких сферах навичок, а також враховуйте їхню мотивацію та рівень зацікавленості. Делегування завдань “на виріст” — це чудовий спосіб допомогти вашим підлеглим вчитися і розвиватися. Ви також маєте намагатися делегувати повноваження різним особам, щоб у всіх підлеглих була можливість проявити себе.</li><li><strong>Який рівень контролю та зворотного зв’язку потрібен?</strong> Подумайте про те, який найнижчий рівень контролю є доцільним. Визнайте, що для менш досвідчених підлеглих потрібен більший нагляд і регулярні перевірки можуть бути корисними. Ви маєте бути готовими адаптувати свою початкову оцінку виконання на основі думок і дій ваших підлеглих.</li><li><strong>Як ви можете зменшити ризик і забезпечити успішне завершення? </strong>Продумайте усі можливі результати виконання завдань, включаючи негативні наслідки, і визначте шляхи їх мінімізації. Визначте ресурси та повноваження, які знадобляться вашому підлеглому для досягнення успіху, і переконайтеся, що ви в змозі виділити ці ресурси та повноваження. Не відкладайте делегування повноважень, на час коли умови будуть ідеальними. Будьте готові прийняти певний ризик.</li></ul><h4>Процес делегування</h4><ul><li><strong>Виділіть достатньо часу</strong>. Сплануйте свій графік таким чином, щоб можна було провести змістовну зустріч і повідомити підлеглому про його нові обов’язки. Також переконайтеся, що зустріч відбудеться задовго до запланованої “кінцевої дати”, щоб ваш підлеглий мав достатньо часу для виконання завдання.</li><li><strong>Повідомте всі необхідні деталі</strong>. Поясніть підлеглому, що потрібно зробити, чому це завдання є важливим і чому його делегують саме йому. Вказуйте всі дедлайни і те, наскільки вони є жорсткими чи гнучкими. Повідомте про результати, яких ви очікуєте, та стандарти, яких необхідно дотримуватися. Краще надати забагато інформації, ніж замало.</li><li><strong>Визначте вимоги до звітності</strong>. Уточніть, про що необхідно звітувати, як часто це варто робити і як буде відслідковуватися прогрес. Заохочуйте підлеглих частіше зв’язуватися з вами, якщо у них виникають питання або вони стикаються з проблемами чи непередбачуваними обставинами. Намагайтеся, щоб у звітах про прогрес основна увага приділялася результатам, а не методам. Ви повинні бути готові адаптувати вимоги до звітності, якщо підлеглий набуває навичок або демонструє компетентність.</li><li><strong>Перевірте розуміння</strong>. Переконайтеся, що ваш підлеглий зрозумів всю інформацію, яку ви йому передали, ставлячи відкриті запитання або попросивши його надати резюме чи короткий виклад того, що ви сказали. Заохочуйте підлеглих ставити будь-які запитання щодо делегованих вами повноважень.</li><li><strong>Заохочуйте і підбадьорюйте</strong>. Завершіть зустріч на позитивній ноті, давши підлеглому зрозуміти, що ви йому довіряєте і висловивши впевненість у його здібностях. Запропонуйте свою допомогу в разі потреби і вкажіть час, коли ви будете доступні для цього.</li></ul><h4>Нагляд за виконанням</h4><ul><li><strong>Інформуйте тих, хто повинен знати</strong>. Обов’язково інформуйте людей, яких стосується делегування, а також тих, чия допомога необхідна для досягнення успіху. Спілкуйтеся з цими людьми самостійно, а не через підлеглих.</li><li><strong>Надайте належні повноваження та ресурси</strong>. Переконайтеся, що ваш підлеглий розуміє які рішення він може ухвалювати без вашого попереднього схвалення, а також про угоди, які він може укладати з іншими. Також переконайтеся, що всі необхідні ресурси є доступними.</li><li><strong>Оглядайте та моніторьте прогрес</strong>. Зв’язуйтеся з підлеглим через регулярні проміжки часу, про які ви домовилися. Це дозволить вам надавати вказівки та зворотній зв’язок на цьому шляху, а також пом’якшити будь-які проблеми.</li><li><strong>Надавайте підтримку, не відновлюючи контроль</strong>. Висловлюйте вдячність у міру виконання завдання, заохочуйте прогрес і публічно хваліть. Коли виникають проблеми, допоможіть підлеглому розпізнати їх і оцінити ефективність запропонованих рішень, а не рекомендуйте свої власні. Переймати на себе контроль слід лише в крайньому випадку, якщо цього вимагає серйозність ситуації.</li><li><strong>Зробіть помилки можливістю для навчання</strong>. Визнайте, що помилки можуть траплятися і не вимагайте від підлеглих досконалості на ранніх етапах делегування. Розрізняйте помилки, які можна вважати навчальним досвідом, і помилки, які є неприйнятними. Проводьте Огляд після дії (After-Action Review), щоб допомогти підлеглим вчитися на своїх помилках.</li></ul><p><strong>Поміркуйте щодо:</strong></p><p>Пригадайте деякі приклади з вашого досвіду делегування завдань.</p><ul><li>Що пройшло добре? Що не вдалося? Які уроки ви винесли?</li><li>Як можна вдосконалити делегування у вашому підрозділі?</li></ul><h4>Джерела</h4><p><strong>Доктрина США</strong></p><ul><li>ADP 6–22: Розділи 7–10, 9–30, 9–31, 10–12</li><li>FM 6–22: Розділ 4–104</li></ul><p><strong>Ресурси CAPL</strong></p><ul><li><a href="https://cal.army.mil/">https://cal.army.mil/</a></li><li><a href="https://www.facebook.com/USArmyCAL">https://www.facebook.com/USArmyCAL</a></li><li><a href="https://www.youtube.com/usacapl">https://www.youtube.com/usacapl</a></li><li><a href="https://cal.army.mil/developing-leaders/lpd-kits/delegation/pdfs/LPDkit_PPT_Delegation_FINAL_20230101.pdf">Матеріали&gt;</a></li></ul><p><strong>При використанні цієї статті просимо посилатися на оригінальний допис та авторство проєкту </strong><a href="https://t.me/afteractionreview"><strong>«Вдосконалення в дії»</strong></a><strong> (сс by 4.0)</strong></p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=805dd4ec679a" width="1" height="1" alt=""><hr><p><a href="https://medium.com/perfectinginaction/%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BA-%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7-%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%B3%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-805dd4ec679a">Розвиток через делегування</a> was originally published in <a href="https://medium.com/perfectinginaction">Вдосконалення в дії</a> on Medium, where people are continuing the conversation by highlighting and responding to this story.</p>]]></content:encoded>
        </item>
    </channel>
</rss>