<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><rss xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/" xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/" xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom" version="2.0" xmlns:cc="http://cyber.law.harvard.edu/rss/creativeCommonsRssModule.html">
    <channel>
        <title><![CDATA[pivorak - Medium]]></title>
        <description><![CDATA[Lviv Ruby User Group - Medium]]></description>
        <link>https://medium.com/pivorak?source=rss----b07bf667d6a4---4</link>
        <image>
            <url>https://cdn-images-1.medium.com/proxy/1*TGH72Nnw24QL3iV9IOm4VA.png</url>
            <title>pivorak - Medium</title>
            <link>https://medium.com/pivorak?source=rss----b07bf667d6a4---4</link>
        </image>
        <generator>Medium</generator>
        <lastBuildDate>Wed, 18 Nov 2026 09:13:06 GMT</lastBuildDate>
        <atom:link href="https://medium.com/feed/pivorak" rel="self" type="application/rss+xml"/>
        <webMaster><![CDATA[yourfriends@medium.com]]></webMaster>
        <atom:link href="http://medium.superfeedr.com/" rel="hub"/>
        <item>
            <title><![CDATA[Володя Свередюк: хороший інженер ніколи не боїться визнати, що чогось не знає.]]></title>
            <link>https://medium.com/pivorak/volodya-sveredyuk-fda1b04171db?source=rss----b07bf667d6a4---4</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/fda1b04171db</guid>
            <category><![CDATA[lifestyle]]></category>
            <category><![CDATA[ruby]]></category>
            <category><![CDATA[personality]]></category>
            <category><![CDATA[pivorak]]></category>
            <category><![CDATA[interview]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Anna Golovchenko]]></dc:creator>
            <pubDate>Sat, 22 Feb 2020 16:06:04 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2020-02-22T16:06:04.569Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>Про життя та особистості, про вибір та емоції наша регулярна та улюблена рубрика — інтерв’ю з інженерами <strong>#truetruefalse</strong> ❤️</p><p>Володю Свередюка ви знаєте по неодноразовим виступам на півораці, по продажу шкарпеток у магазинчику, літнім курсам, гучному голосу та сміху, воркшопу по GraphQL та телеграм каналу <a href="https://t.me/svcast">SveredyukCast</a>. А я ще знаю його, як дуже цілеспрямовану, сміливу і працьовиту людину, яка точно в житті хоче досягнути чогось особливого. Наприклад, його ціль на 2020 — перемогти голосування на EuRuKo та вибороти Львів, як наступне місто для цієї конференції. Тоді й творець Ruby <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%86%D1%83%D0%BC%D0%BE%D1%82%D0%BE_%D0%AE%D0%BA%D1%96%D1%85%D1%96%D1%80%D0%BE">Мацумото Юкіхіро</a> приїде до нас в Україну вперше.</p><p>А ще з моменту четвертого івенту півораку, саме тоді коли Володя вперше дізнався про спільноту, він не пропускав ще жодної події: під дати півораку він планує відпустки, поїздки та може навіть релізи (але це не факт) 😜</p><blockquote>Все життя я був впевнений у абсолютній власній правоті, а потім просто подорослішав.</blockquote><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*CqHqMEGkYT0DoQcotejFPA.png" /></figure><h4>Почнемо з нашого улюбленого обов’язкового питання — поділись своїм “two truths and one lie”:</h4><ol><li>Дуже слабкий в чистому SQL.</li><li>Жму від грудей 140.</li><li>Колись працював на урочистих заходах як звуко-світло інженер (весілля, корпоративи, концерти)</li></ol><h4>Із захопленням слухаємо всі твої доповіді на півораці! Розкажи свою історію, як ти став спікером та що тебе мотивує до спікерства?</h4><p>Я дуже боявся публічних виступів та масової уваги людей, але зі страхами треба боротись, тому коли мені одного разу просто запропонували — я просто не відмовився. За декілька років до того я передивився сотні технічних та не тільки виступів на YouTube, а також доволі часто сам був присутній на офлайн мітапах. Мабуть за роки спостереження починаєш по трішки виробляти власний смак, помічаєш на що люди реагують, а що не варто говорити чи робити. Завжди заздрив спікерам котрим вдається легко розсмішити аудиторію, а потім одразу сфокусувати увагу на чомусь важливому.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/959/0*rPm1CR-6-fxyDe2q" /><figcaption>Володя та допомога конференціях — піклуватись про магазин піворак мерча. Збере найбільше донейтів та лисому гребінець продасть ;)</figcaption></figure><h4>Ти часто волонтериш в піворак магазинчику, а твій голос асоціюється із “шкарпетки, торбинки, купляємо, донейтимо!” — тобі подобається продавати?</h4><p>Я світчер зі сфери торгівлі та послуг. До 2012-го я був менеджером з продажу та постачання. Ми купляли товари в Китаї та гуртом продавали їх по Україні та у мене була власна мережа професійних дилерів. Висіти по 8–10 годин в день на телефоні та переконувати людей “Ну купи моє, воно ж краще і воно тобі дуже треба” колись було нормою життя. Продавати не люблю. Люблю створювати попит.</p><h4>Розкажи про свій досвід із власним бізнесом. Знаємо, що один ти закрив, але другий і надалі розвиваєш.</h4><p>В Україні класичний білий бізнес — це дуже складно, особливо, якщо це торгівля. Конкуренції насправді немає, але є корупція, своячки, бюрократія, контрабанда та багато всього іншого не дуже цікавого. Принаймні так точно було до 2014-го поки я ще хоч якось підтримував зв’язки зі старими клієнтами та колегами. В цьому не було ні “сексу ні сенсу” тому й вирішив покинути ті “щурячі перегони”.</p><p>Зараз розвиваємо невеличку технічну консалтингову агенцію SuperPoweredSoft. Хочемо створити цікавий та веселий бренд, бо ІТ бізнес в Україні окутаний якимось пафосом. Хочеться то все потролити веселим позиціонуванням 😁 У нас все ще дуже на початковому етапі, людей ще мало, але проект за проектом ми ростемо і скоро ви все побачите 🚀</p><p>Паралельно з фултайм роботою у SuperPoweredSoft я з командою вже не перший рік розвиваю стартап. Не все так гладко, як хочеться, але методом спроб та помилок ми рухаємось в правильну сторону. Наразі продукт <a href="https://handshake.work/">Handshake</a> уже давно в релізі, ми його постійно покращуємо та удосконалюємо, та вже не перший рік маємо клієнтів.</p><h4>Сфотографуй свій робочий стіл і опиши, що в ньому і для чого</h4><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/0*gOTJ-m3x0rXHhlzT" /></figure><p>Все дуже просто. Макбук та зовнішній монітор для консолі, трохи скандинавського моху бо його не треба поливати, завжди записник в А4 для тудушок на день ну і звісно ж улюблена кружка з логотипом піворака.</p><h4>Найстрашнішим для мене в роботі є …</h4><p>Ненавиджу робити щось самотужки. Я командний гравець і якщо є щось таке, що треба тільки мені та ніхто більше не розділяє мого ентузіазму (навіть, якщо це Elixir) — я не буду цього робити. Немає гіршого в роботі ніж бути єдиним джерелом знань на проекті та залежністю.</p><h4>Опиши якості найкращого твого колеги, із яким ти колись працював</h4><p>Не боїться нового. Замість “та ні, то якась фігня” завжди каже “чому б і ні”. Читає багато та завжди ділиться власною думкою. Вміє конструктивно дискутувати та контекстно мислити. Не перфекціоніст, але в завжди в пошуках удосконалення. Люблю людей легких на підйом, які відповідають за свої слова.</p><h4>Як ти відрізняєш на співбесідах хорошого і не дуже інженера?</h4><p>Хороший ніколи не боїться визнати, що чогось не знає. А от інженер “не дуже” буде вигадувати, придумувати свої власні теорії, доводити безглуздість своїх здогадок, сперечатися та постійно відводити питання в сторону на інший чи аналогічний випадок, старанно маскуючи свою некомпетентність. Професіоналізм — це про вміння визнавати свої слабкі сторони, просити допомоги та покращуватись.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/959/0*HRkyusk89QxRBd58" /><figcaption>Володя та <a href="https://medium.com/u/64e4f5eee153">Aaron Patterson</a> на конференції #pivorak їдять разом раків 🔥</figcaption></figure><h4>Все життя я був впевнений у …</h4><p>Абсолютній власній правоті, а потім просто подорослішав. У своїх молодих студентах я бачу себе. Такий шлях (с)</p><h4>В дитинстві я мріяв стати…</h4><p>Винахідником. Постійно щось конструював зі шнурків і палок, дрібне ліпив докупи пластиліном і скотчем. Потім пішли дошки, цвяхи та молоток. Винаходив якісь нові вішалки, підставки, тримачі та купу всього іншого, будували з братом будинки на деревах. З роками мало що змінилось, просто тепер за це платять гроші 🙂</p><h4>На що ніколи не наважишся?</h4><p>Стрибнути з парашутом, бо смертельно боюсь висоти. Я намагаюсь боротись з цим та час від часу кидаю собі виклики, але нічим іншим крім нудоти це, як правило, не завершується.</p><h4>На пенсії я…</h4><p>Куплю будинок на колесах і поїдемо в подорож по світу куди тільки зможемо на ньому доїхати. Будемо прокидатись кожного дня в іншому місці, а кожного тижня в іншій країні. На пенсію планую вийти досить рано, десь в ~50–55, тому треба ще багато встигнути зробити за ті ~20 років.</p><h4>Назви хоча б 3 речі зі свого bucket list:</h4><ol><li>Написати інтерв’ю для Ані ❤️</li><li>Завершити наш open source проект Ez-engines (<a href="https://github.com/ez-engines">https://github.com/ez-engines</a>) та запрезентувати його широкій аудиторії.</li><li>Потрапити спікером на якусь імениту конференцію. Як добре, що EuRuKo наступного року буде у Львові 😉</li></ol><h4>Якби я міг обрати собі суперсилу, то це було б…</h4><p>Знати майбутнє, щоб не марнувати час на те, у чому не буде сенсу.</p><h4>Якби я не міг бути інженером, то я б був…</h4><p>Кіберспортсменом. NaVi! NaVi! NaVi! Хто в темі той зрозуміє. В дитинстві всі грали у футбол, а я фанатів від змагань по Counter-Strike. Сам колись грав в команді, їздили на чемпіонати та навіть перемагали. Це хвилююче відчуття змагань та радість перемоги ні з чим не зрівняється. Зараз грати часу вже немає, але з друзями часто збираємось дивитись змагання по CS чи Dota2 на TwitchTV.</p><h4>Хто твій кумир?</h4><p>Ілон Маск. Дуже захоплююсь усім, що робить ця людина! Прості, але сміливі рішення для вічних проблем. Рівняюсь на його тайм менеджмент.</p><h4>Якби у мене був би мільйон доларів, то…</h4><p>Інвестував би у власний софтверний стартап. Постарався б розтягнути бюджет на рік та розділив би як 30% на R&amp;D, 10% на операційку та 60% на маркетинг і рекламу.</p><h4>Що ти зараз читаєш?</h4><p>Якраз дочитав “Людина Розумна” і планую почати читати “Зберігайте Спокій” Раяна Голідея, бо щось останнім часом підгорає сидіння крісла. З технічного зараз “Designing Elixir Systems with OTP” від James Edward, бо Elixir це в мене друга любов.</p><h4>Про що мрієш?</h4><p>Що все буде добре ❤️</p><h4>Що для тебе піворак?</h4><p>Це люди, котрі не вважають, що їхня робота – це тільки 40-годинний тиждень і печеньки в офісі. Це особистості, котрі не бояться дізнатись чого вони вартують насправді. Це давати більше ніж брати. Це робити більше ніж просять. Це дивувати інших, але в першу чергу себе. Весь мій професійний успіх в ІТ — це піворак.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/959/0*J9NkDsX6By0PFhCz" /><figcaption>Володя і core team півораку дякують всім після душевної конференції</figcaption></figure><p>👉 якщо ви хочете стати героєм наступної серії інтерв’ю, то напишіть нам про це душевного листа на pivorak.me (at) gmail.com 👈</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=fda1b04171db" width="1" height="1" alt=""><hr><p><a href="https://medium.com/pivorak/volodya-sveredyuk-fda1b04171db">Володя Свередюк: хороший інженер ніколи не боїться визнати, що чогось не знає.</a> was originally published in <a href="https://medium.com/pivorak">pivorak</a> on Medium, where people are continuing the conversation by highlighting and responding to this story.</p>]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Як податись і виступити на Берлінському Ruby Meetup]]></title>
            <link>https://medium.com/pivorak/%D1%8F%D0%BA-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8C-%D1%96-%D0%B2%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B8-%D0%BD%D0%B0-%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83-ruby-meetup-65407a6b6bab?source=rss----b07bf667d6a4---4</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/65407a6b6bab</guid>
            <category><![CDATA[user-group]]></category>
            <category><![CDATA[ruby-on-rails]]></category>
            <category><![CDATA[pivorak]]></category>
            <category><![CDATA[ruby]]></category>
            <category><![CDATA[meetup]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[oxanayoxana]]></dc:creator>
            <pubDate>Sun, 16 Feb 2020 08:29:08 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2020-02-16T08:40:03.184Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>5 речей від Володі Свередюка, core team <a href="https://www.facebook.com/pivorak/">#pivorak</a>, який нещодавно виступав на мітапі <a href="https://www.rug-b.de/">Berlin Ruby User Group</a> про те, як податись,чому взагалі їздити на міжнародні мітапи, і як зрозуміти, що аудиторії сподобалась твоя доповідь.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/320/1*vWEzTIIuHUjNd6taCN760A.jpeg" /></figure><h4>1. Як податись</h4><p>Загалом на мітапи трохи легше податись ніж на конференції, а тим більше на <a href="https://twitter.com/rug_b">RUG</a> <a href="https://twitter.com/rug_b">Berlin</a>— вони дуже дружні до піворак спільноти, знають нас і люблять (Тобіас, організатор берлінського мітапу, кілька разів виступав у нас, і навіть вдягав свою єдину у своєму роді зелену піворачну футболку спікера на чужі конференції!).</p><p>Щоб податись, треба написати у твіттер на @<a href="https://twitter.com/rug_b">rug_b</a> або їм на пошту <a href="/service/mailto:rug-b@googlegroups.com">rug-b@googlegroups.com</a>. Також, класно додати <a href="https://twitter.com/PragTob">Тобі у твіттері</a>, він відкритий до комунікації і завжди відповідає на всякі питання.</p><p>Як я подався? Влітку Тобі був у нас на Pivorak Conf, там в розмові з ним і виникла така ідея. Потім я просто залишив заявку в них на сайті, написав Тобіасу, і він її мені підтвердив.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/585/1*AwoH2s8mn1Gi47EjFOObBg.png" /><figcaption>Це фото ми взяли з твіттера Тобі) то є любов)</figcaption></figure><h4>2. Добирання</h4><p>Нюанс мітапів в тому, що спікери самі оплачують собі доїзд і проживання. У Львова з Берліном пряме сполучення: в середу вилітаєш, і в неділю назад. Так, доведеться посидіти там 4 дні, але що значить “посидіти”? Берлін — це мекка європейських стартапів, що зокрема означає:</p><blockquote>на афтерпаті RUG Berlin ти спілкуєшся за пивом з девелоперами з Souncloud, CircleCI, Github тощо. Інженерами тих сервісів, якими ти постійно користуєшся — дуже цікаво</blockquote><p>А потім гуляєш собі по музеям, зустрічаєшся зі старими друзями-львівськими-рубістами Вадимом та Ромком Берліном, і взагалі там є чим зайнятись ви і самі знаєте. Для мене ця поїздка вартувала вкладених коштів.</p><h4>3. Як проходить мітап</h4><p>RUG Berlin відбувається щомісяця, і організатори хостять його в різних компаніях. Зазвичай є пул компаній, які приймають найчастіше.</p><p>Цього разу хостила компанія Aroundhome, було дуже затишно — всі сиділи за столиками, для виступів була ціла сцена і стійка.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/590/1*cij_FnKtcPpp7cCPmjGIug.png" /></figure><p>Кількість спікерів, як і на півораці — 3 основних + серія лайтнінг токів. Пиво і піца, багато розмов і нових знайомств.</p><h4>4. Про що розповідав?</h4><p>Розповідав про нашу спільноту піворак, а з технічної сторони— про <a href="https://github.com/sveredyuk/axr">AxR</a>. Це щось на кшталт лінт-чекера, котрий перевіряє, чи дотримуються твої колеги по проекту тих архітектурних принципів, які заклав лід команди чи архітект. Наприклад, джун може запустити AxR так само як rubocop і повиправляти, все що не “пасує” логіці проекту, закладеній раніше. А не виправляти по кілька разів коменти після в рев’ю, бо кудись не туди запхав модуль.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/597/1*O1UpnxxKCZDwp8ch5A6hdA.png" /></figure><blockquote>Всі втомились від складних речей. І мені хотілось мати тулзу, яка полегшить життя всім на проекті, а тобі зекономить час на необхідність контролю того, чи дотримані закладені тобою практики.</blockquote><p>Було дуже приємно отримати багато запитань після доповіді (роблю висновок, що тема “зайшла” багатьом), один хлопець навіть розповів про AxR у своїй компанії, і вони зараз планують використовувати її в себе на проектах (!). А Тобіас ще й відкрив пул ріквест.</p><blockquote>Ще раз повторюся — думаю українцям варто активніше пробиватись з виступами в Європу. Тут нас готові слухати.</blockquote><h4>5. А ось список мітапів, на які можна подаватись.</h4><p>Порада — плануйте і подавайтесь заздалегідь. Може бути таке, що на 3 наступні місяці вже є спікери.</p><blockquote>RUG Berlin— вже знаєте куди писати)</blockquote><blockquote><a href="https://www.facebook.com/KrakowRubyUsersGroup/">KrakowRUG</a>, писати можна <a href="https://www.facebook.com/maciej.mensfeld">Maciej Mensfeld</a></blockquote><blockquote><a href="https://www.facebook.com/WRUGMeetup/">WarsawRUG</a>, писати можна <a href="https://www.facebook.com/profile.php?id=505958971&amp;ref=br_rs">Piotr Szotkowski</a></blockquote><blockquote><a href="https://www.facebook.com/minskruby/">Minsk.rb</a>, писати можна <a href="https://www.facebook.com/dima.zhlobo">Dmitry Zhlobo</a></blockquote><blockquote><a href="https://www.facebook.com/lodzrug/">LodzRUG</a></blockquote><p>Якщо англійською ще важко виступати, то можна поїздити з турне по Україні:</p><blockquote>В Київ на <a href="https://www.facebook.com/RubyMeditation/">RubyMeditation</a>, писати можна <a href="https://www.facebook.com/ptico">Андрію Савченко(ptico)</a></blockquote><blockquote>В Харкові на <a href="https://www.facebook.com/kharkiv.rb/">Khrakiv.rb</a>, писати можна <a href="https://www.facebook.com/tariqpirat">Тарасу Наріжному</a></blockquote><p>Дякуємо Володі за розповідь, і за те що розказав про піворак берлінській публіці!</p><blockquote>Де можна знайти Володю онлайн:</blockquote><blockquote><a href="https://twitter.com/sveredyuk">Twitter</a>, <a href="https://www.youtube.com/results?search_query=pivorak+sveredyuk">Youtube</a>, але найкраще — це підписатись на його <a href="https://t.me/s/svcast">телеграм</a></blockquote><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=65407a6b6bab" width="1" height="1" alt=""><hr><p><a href="https://medium.com/pivorak/%D1%8F%D0%BA-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8C-%D1%96-%D0%B2%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B8-%D0%BD%D0%B0-%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83-ruby-meetup-65407a6b6bab">Як податись і виступити на Берлінському Ruby Meetup</a> was originally published in <a href="https://medium.com/pivorak">pivorak</a> on Medium, where people are continuing the conversation by highlighting and responding to this story.</p>]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Андрій Шийка: коли у внуків з’явиться інстаграм, то я просто гулятиму з собакою в лісі.]]></title>
            <link>https://medium.com/pivorak/andriy-shyika-f0617b6b2872?source=rss----b07bf667d6a4---4</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/f0617b6b2872</guid>
            <category><![CDATA[life-stories]]></category>
            <category><![CDATA[pivorak]]></category>
            <category><![CDATA[ruby]]></category>
            <category><![CDATA[life]]></category>
            <category><![CDATA[interview]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Anna Golovchenko]]></dc:creator>
            <pubDate>Mon, 04 Nov 2019 11:18:04 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2019-11-04T11:18:04.652Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>Про життя та особистості, про вибір та емоції наша регулярна та улюблена рубрика — інтерв’ю з інженерами <strong>#truetruefalse</strong> ❤️</p><p>І сьогодні у нас Андрій Шийка, який злетів буквально за рік від студента літніх курсів до ментора та учасника #pivorak core team завдяки своїй небайдужості, відданості та щирості.</p><blockquote>Мені здається у кожного в житті приходить такий момент, коли тобі не подобається твоє життя.</blockquote><blockquote>Тоді якось починаєш розуміти, що у всьому винна тільки одна людина. Всі проблеми, негаразди і провали тільки через того чувака. А потім якось ідеш по коридору, а він йде поруч. Дивишся на нього, а він дивиться на тебе. І це не якась телепатія чи синхронність, це просто дзеркало так працює.</blockquote><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*1H-qarvzc5DxIZDuCF3-vw.png" /></figure><h4>Почнемо з нашого улюбленого обов’язкового питання — поділись своїм “two truths and one lie”:</h4><ol><li>Я ніколи не брав участі у хакатонах</li><li>Майже не відчуваю запахів</li><li>Не маю вищої освіти</li></ol><p><strong>Як ти потрапив на перші курси півораку?</strong></p><p>Історія ця доволі дивна 🙃 Тоді я от-от вже кидав університет і прогорів мій внутрішній дедлайн “мамо, я дезігнер”. В той момент життя я не знав, чого саме хочу в професійному плані, але у мене було два захоплення, які, як мені здавалося, можна перетворити у роботу — це дизайн і програмування. Тож спершу я пробував стати веб-дизайнером, але, щоб процес не затягувався надто довго, то поставив собі дедлайн в 2 місяці. За цей час я просто мав знайти роботу. Але єдина пропозиція, яка у мене з’явилася до закінчення дедлайну, була дуже розмитою, тож так мій дизайнерський дедлайн і провалився. Базуючись на тому, що вже був знайомий з Python та мав друга, який на ньому пише, вчив Django, пробував, розбирався і час від часу перевіряв наявні вакансії і курси, то вирішив спробувати шанс номер 2 — програмування. Так і натрапив на анонс курсів від #pivorak. Я трішки сумнівався, бо нічого не знав про рубі, але трохи порадився з другом і він тільки почувши pivorak сказав, що це однозначно круто. Для мене це послугувало якимось таким добрим сигналом, що якщо Python розробник говорить, що ком’юніті крута, то курси теж мусять бути круті й туди однозначно потрібно йти. Тоді я просто взявся робити тестове. Синтаксис підучив через мобільний додаток sololearn і ось у мене була співбесіда з Богданом Варщуком, а згодом і перша лекція, а десь там і випускний.</p><p><strong>Кидав університет? Розкажи про це!</strong></p><p>Та тут нічого цікавого чи особливого 😄</p><p>Вступив у Політехніку, провчився рік, а на більше мене не вистачило. Я дуже сумнівався у тому чим хочу займатися. Мені здається у кожного в житті приходить такий момент, коли тобі не подобається твоє життя.</p><p>Тоді якось починаєш розуміти, що у всьому винна тільки одна людина. Всі проблеми, негаразди і провали тільки через того чувака. А потім якось ідеш по коридору, а він йде поруч. Дивишся на нього, а він дивиться на тебе. І це не якась телепатія чи синхронність, це просто дзеркало так працює.</p><p>Вирішив, що хто винний, тому й розгрібати. Почав з того, що відкинув все, що вважав зайвим.</p><p>Було складно пояснити батькам своє рішення і було дуже багато розмов. Тато підтримав мене першим, мені інколи дивно, звідки такий великий кредит довіри. Від дідуся було дуже багато питань і попереджень, він не намагався мене переконати, радше задуматись чи я все обдумав чи просто погарячкував. Бабуся спокійно все сприйняла, вона завжди мене від усіх захищала, то що би там дитина не робила, аби сита і здорова була. Найскладніше було говорити з мамою. Їй й досі складно прийняти те, що її дитина не має вищої освіти.</p><p><strong>А на наступний рік ти вже потрапив на курси, як викладач! Які враження “по ту сторону барикад”?</strong></p><p>Це було неймовірно, в оточенні надзвичайних людей, посиденьки вечорами у офісі teamvoy, прийняття рішень, відчуття відповідальності і цінності того, що відбувається. Ті два, навіть я б сказав два з половиною місяці, пролетіли наче тиждень, насичені враженнями і емоціями, теплом і щирістю.</p><p>А головне це студенти, вони дивували своєю наполегливістю. Найбільш надихаючим було спостерігати як вони ростуть, від лекції до лекції, від домашки до домашки.</p><p><strong>Що у твоєму наплічнику?</strong></p><p>Не так давно змінив наплічник, дуже ним задоволений, можу носити з собою все, що мені потрібно і місце для парасольки завжди є.</p><p>Всередині у мене ноутбук, три блокнотика, один зошит, три ручки та олівець, sticky-notes, зарядки до телефону і до ноутбуку, гаманець, абонемент в спортлайф, паспорти, серветки вологі й сухі, куртка або худі в залежності від погоди та навіть дві флешки про всяк випадок.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/381/1*6HL76CXAwgStuKdn1Qi3SQ.png" /></figure><p>На верхній частині у мене значок півораку, бо завжди треба мати з собою трохи тепла і три піни: “перфекцих**ст”, “що с*чі діти, мучитесь?” і Рік який тримає зіниці Морті відкритими. Їх мені подарували друзі, кожен має свою невеличку історію і підтекст.</p><p><strong>А покажеш свій робочий стіл?</strong></p><p>Звісно 🙂 На робочому столі у мене зараз ноутбук на екрані якого документ цього інтерв’ю. Піворак пляшка, як мені пощастило виграти, два блокноти, один з яких ношу з собою, бо мені зручніше робити швидкі нотатки, або записувати короткий план дій від руки. А ще ручка, кружка повернута логотипом назовні, додатковий монітор для терміналу, sticky-notes, навушники, які вже досить довго живуть, перехідник з Type-C на 3.5 jack, бо зараз модно в телефонах робити тільки одне гніздо і всі чомусь вирішили цього дотримуватись.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/0*QMtZPxyB0VBjcfiv" /></figure><p>Ну і ще зазвичай на столі є руки які щось тайпають на клавіатурі, але зараз вони були зайняті фотографією, тому не потрапили в кадр.</p><p><strong>Найстрашнішим для мене в роботі є:</strong></p><p>За останні три місяці здається робив усе, що боявся зробити, і на щастя всі живі й ніхто не постраждав. Але до того боявся приймати рішення самостійно, особливо якщо воно могло відправити сервіс або його частину на деякий час у небуття.</p><p><strong>Опиши якості найкращого твого колеги:</strong></p><p>Я схиляюся до думки, що у кожної людини можна чогось навчитися, або може просто мені не доводилось працювати з поганими людьми. Якщо узагальнити, то думаю дуже важливим у роботі є довіра і спокій. Хтось же має бути спокійним коли все летить коту під хвіст 😄</p><blockquote>Все життя я був впевнений що усе довкола нас можна визначити, оцінити й ідеально прорахувати та спланувати, але зараз вважаю це навіть не потрібним.</blockquote><p><strong>В дитинстві я мріяв стати</strong> точно не космонавтом, бо думав, що з космосу не повертаються, та й що там робити, якщо навіть погуляти не вийдеш. Тому просто хотів бути схожим на дідуся.</p><p><strong>На що ніколи не наважишся?</strong></p><p>Зараз мені здається, що стрибнути з банджі до біса страшно, або з парашутом, але думаю, це точно варто перевірити.</p><p><strong>Якби я не міг бути інженером, то я б був </strong>архітектором. В дитинстві я так захоплювався лего та конструкторами, що моя мама була впевнена на всі сто, що я точно ним маю стати.</p><p><strong>Як ти заробив свої перші гроші?</strong></p><p>Перші як на мене серйозні для мене гроші, я заробив малюючи принти для футболок на фрілансі, це було десь в класі 10.</p><p><strong>А на що варто їх витрачати?</strong></p><p>На будь-що, що принесе хороші враження. Подорожі, подарунки, захоплення, смачна кава. Інакше у них просто немає сенсу.</p><p><strong>Ну ок, але якби у тебе був би мільйон доларів, то?…</strong> я б дуже швидко його кудись подів, у мене гроші надовго не затримуються 😄</p><p><strong>Андрію, а хто твій кумир?</strong></p><p>Мене багато хто надихає, але найбільше Андрій Вікторович Кузьменко і дідусь.</p><p><strong>Що ти зараз читаєш?</strong></p><p>Нещодавно на день народження друзі подарували цікаву книжку з доволі примітивною назвою “Що потрібно знати у 20 років”</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/0*sztRCDFvpsDNsH42" /><figcaption><em>Улюблена цитата з книги: “Ідеї схожі на взуття, тому що їх також треба розношувати, а отже не поспішайте з оцінкою нових ідей”</em></figcaption></figure><p><strong>На пенсії я</strong> буду розповідати внукам життєві історії, а коли в них з’явиться інстаграм, то просто гулятиму з собакою в лісі.</p><p><strong>Якби я міг обрати собі суперсилу, то це було б </strong>не забувати зроблені висновки.</p><p><strong>Назви хоча б 3 речі зі свого bucket list:</strong></p><p>Для відповіді на це питання його довелось спершу написати, тож:</p><ul><li>покататись на санях з упряжкою на Північному Полюсі;</li><li>політати на літаку в ролі пілота;</li><li>заспівати пісні Скрябіна на площі Ринок.</li></ul><p><strong>Ну й на останок, Андрію, а що для тебе піворак?</strong></p><p>Для мене це люди які роблять можливим неможливе. Це тисячі посмішок, обіймів і просто щирих поглядів. Це професіонали кожен у своїй справі, відкриті до дискусії та завжди готові допомогти. Це купа ідей, вражень і емоцій.</p><p>#pivorak — це сім’я.</p><p>Андрію, я захоплююсь твоєю відданістю, відкритістю та позитивом, який даруєш при кожній зустрічі! А ще безмежно дякую від всієї спільноти, що ти вкладаєш стільки часу та зусиль в #pivorak. Вірю, що спільнота відповідає тобі вдячністю ❤️</p><p>👉 якщо ви хочете стати героєм наступної серії інтерв’ю, то напишіть нам про це душевного листа на pivorak.me (at) gmail.com 👈</p><p>Історії наших попередніх героїв живуть тут:</p><ul><li><a href="https://medium.com/pivorak/%D1%96%D1%80%D0%B0-%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D1%86%D1%8C-%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C-%D1%86%D0%B5-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8C-%D1%96-%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BC%D1%96%D1%82%D0%B8-%D1%89%D0%BE-%D0%B2-%D1%86%D0%B5%D0%B9-%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C-%D0%BD%D0%B5%D0%BC%D0%B0-%D0%BD%D1%96%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85-%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2-%D1%96-%D0%B7%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%87-b0f6aa806a96">Іра Заяць: радість — це прокидатись і розуміти, що в цей день нема ніяких планів і задач</a></li><li><a href="https://medium.com/pivorak/%D1%81%D0%B0%D1%88%D0%B0-%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D1%87%D0%BA%D0%BE-%D0%B3%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B5-%D0%BD%D0%B5-%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F-e54d91b9ae08">Саша Клочко: главное — не останавливаться!</a></li><li><a href="https://medium.com/pivorak/%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%8F-%D0%BF%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2-%D0%BD%D0%B8%D1%87%D1%82%D0%BE-%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B5-%D0%B2-%D0%B6%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B8-%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%BE-%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D1%82%D1%8C-%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83-9a0f6505117b">Женя Пирогов: ничто значимое в жизни невозможно совершить одному!</a></li></ul><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=f0617b6b2872" width="1" height="1" alt=""><hr><p><a href="https://medium.com/pivorak/andriy-shyika-f0617b6b2872">Андрій Шийка: коли у внуків з’явиться інстаграм, то я просто гулятиму з собакою в лісі.</a> was originally published in <a href="https://medium.com/pivorak">pivorak</a> on Medium, where people are continuing the conversation by highlighting and responding to this story.</p>]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Саша Клочко: главное — не останавливаться!]]></title>
            <link>https://medium.com/pivorak/%D1%81%D0%B0%D1%88%D0%B0-%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D1%87%D0%BA%D0%BE-%D0%B3%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B5-%D0%BD%D0%B5-%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F-e54d91b9ae08?source=rss----b07bf667d6a4---4</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/e54d91b9ae08</guid>
            <category><![CDATA[ruby]]></category>
            <category><![CDATA[pivorak]]></category>
            <category><![CDATA[life]]></category>
            <category><![CDATA[interview]]></category>
            <category><![CDATA[life-stories]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Anna Golovchenko]]></dc:creator>
            <pubDate>Tue, 12 Mar 2019 12:23:06 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2019-03-12T12:23:06.861Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h3>Саша Клочко: главное — не останавливаться!</h3><p>Про життя та особистості, про вибір та емоції наша регулярна рубрика — інтерв’ю з інженерами <strong>#truetruefalse</strong> ❤️</p><p>І сьогодні у нас історія від Саші Клочко, дівчини, яка ще декілька років тому працювала аудитором у великій міжнародній компанії, мала статус, перспективи, відрядження і більш ніж достойну оплату, а потім зрозуміла, що ця робота не робить її <strong>щасливою</strong>. І почала вивчати програмування. Тут шляхи півораку та Саші й перетнулись :) Пройшло менш як 2 роки після завершення перших літніх курсів, а вона вже має пропозиції роботи за кордоном, а головне – усмішку і роботу, що приносить задоволення.</p><blockquote>Деньги и перспективы должны быть побочным продуктом любимой работы. Иначе, какие бы плюшки вам не предлагали, вы все равно останетесь гребцом, на работе, которая делает вас несчастным.</blockquote><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*u1OC4JBeYp55EcT4O7ZdXQ.png" /></figure><h4>Почнемо з нашого улюбленого обов’язкового питання — поділись своїм “two truths and one lie”:</h4><p>1. Я не умею кататься на велосипеде</p><p>2. У меня есть международный сертификат аудитора</p><p>3. Я читала лекции в университетах Донецка, Днепра и Киева</p><h4>Розкажи про свій попередній досвід роботи</h4><p>У меня финансовое образование. 5 лет работала аудитором в международной компании KPMG. Аудиторы — это такие люди, которые проверяют бухгалтеров за большие деньги, но без штрафов. Объездила всю Украину в командировках, полгода жила и работала на Кипре.</p><h4>Як проміняла посади, доходи та кар’єрні перспективи аудитора на шлях з самого початку?</h4><p>Это не то решение, которое приходит за один день или даже за один месяц. Неудовлетворение собой и своей жизнью накапливалось годами.</p><p>Но последней каплей стали события 2014 года. Я родилась и выросла в Донецке. На моих глазах разворачивался самый нереалистичный сценарий и обычные люди теряли все, что зарабатывали целую жизнь. Такое меняет восприятие и смещает шкалу приоритетов. Деньги и перспективы должны быть побочным продуктом любимой работы. Иначе, какие бы плюшки вам не предлагали, вы все равно останетесь гребцом, на работе, которая делает вас несчастным.</p><h4>Як ти вирішила іти на курси півораку?</h4><p>К моменту, когда объявление о наборе на курсы попало в мою фейсбучную ленту, я уже несколько месяцев самостоятельно изучала Java и не планировала менять направление. Тем более, я впервые слышала про Ruby и Ruby on Rails, не пользовалась Linux. На первой лекции я была единственная в группе с Windows на ноутбуке.</p><p>Но это меня не остановило.</p><p>Потому что — о боги — что это был за пост! Столько доброжелательности, теплоты и понимания, что было невозможно не отозваться. Мне стало интересно попробовать технологии, которые продвигают такие котики :)</p><p>Язык оказался таким же человечным, а фреймворк — волшебно доступным. За 3 недели я подготовила тестовое в <a href="https://ru.wikipedia.org/wiki/Cloud9">cloud9</a>. The rest is history.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/960/0*oJrsgQe3eUzRxzii" /><figcaption>Саша на випускному курсів півораку ♥️</figcaption></figure><h4>Обожнюю твою історію про пошук роботи після курсів. Скільки було відмов і як ти всі їх пережила?</h4><p>У меня было 2 преимущества — разговорный английский и понимание как я не хочу работать. Последний пункт — не очевидный, но лучше потратить время на поиск любимой работы, чем страдать на нелюбимой работе. Я не стеснялась подаваться заграницу, хотя все знают: “джунов туда не берут”. Но самые приятные и мотивирующие интервью были именно с иностранцами. С некоторыми я до сих пор поддерживаю связь.</p><p>Отказов было много, еще больше полных игноров. Всего я отправила резюме на 27 вакансий, получила ответ от 12, из них — 6 отказов. Статистика выглядит печально, но расстраиваться и опускать руки — это не наш метод. Есть такой психологический прием, который помогает дистанцироваться от негативных эмоций и мыслей и систематизировать поиск. Называется “100 отказов”. Заводишь табличку в Google Sheets и документируешь все попытки и ответы. На сотом “нет”, можно считать, что сделано все возможное и, наверно, это не твое. Фокус в том, что заветное “да” ты услышишь значительно раньше. Главное — не останавливаться.</p><h4>Як тобі допоміг твій попередній досвід в новій роботі інженером?</h4><p>Мне пригодились систематичность, самоорганизованность и дисциплина. Умение общаться и “<a href="https://www.facebook.com/Nevpynno/photos/a.1087630701371900/1540917349376564/?type=3&amp;theater">їбашить невпинно</a>”(с)</p><p>Но самое важное, что я вынесла из первой профессии — я не хочу этим заниматься.</p><h4><strong>Найгіршим інтерв’ю в моєму житті було…</strong></h4><p>В целом, я проходила много интервью с иностранными и украинскими разработчиками. И могу сказать — разница есть. Для иностранца, ты прежде всего человек. Они общаются вежливо и относятся к тебе с уважением, вне зависимости от позиции, на которую ты претендуешь. Уровень вежливости многих украинских разработчиков во время интервью, прямо пропорционален зп, на которую ты претендуешь.</p><p>Поэтому тяжело выделить “фаворитов”. Но наверно ярче всего запомнилось собеседование на позицию трейни, где меня спрашивали про микросервисы.</p><h4><strong>Коли тобі складно зібрати себе докупи, що допомагає?</strong></h4><p>Разрешаю себе делать что хочется. Смотрю сериалы, читаю книги. Полезно давать себе передышку. После нее усиливается продуктивность и желание работать, приходят новые идеи.</p><h4><strong>Крок за кроком ти пройшла купу співбесід і відмов, та все ж зараз у тебе є круті плани на майбутнє. Поділишся?</strong></h4><p>Я не планирую останавливаться. Даже если уже есть дрим тим и дрим джоб, нужно постоянно выталкивать себя из зоны комфорта. Проходить собеседования, учиться, заводить новые хобби. В ближайшее время, планирую получить базовое техническое образование. Благо, когда есть edx и coursera, не нужно даже выходить из дома. Сейчас на полпути получения сертификата от Гарварда по основам программирования (<a href="https://courses.prometheus.org.ua/courses/course-v1:Prometheus+CS50+2019_T1/about">CS50</a>)</p><h4><strong>На що варто витрачати відпустку?</strong></h4><p>Исследование новых городов нетуристическими тропами</p><h4><strong>Мені ніколи не шкода грошей на</strong></h4><p>Музыкальные фестивали и концерты</p><h4><strong>Я ніколи</strong>…</h4><p>Не откажусь помочь, если меня просят. Часто в ущерб своим делам. Вредная привычка, от которой никак не могу избавиться :)</p><h4><strong>Якби я могла обрати собі суперсилу, то це було б…</strong></h4><p>Спать 3 часа и высыпаться 😅</p><h4><strong>Якби тобі треба було б написати послання собі 20 річній, що б ти сказала?</strong></h4><p>Иди в программисты :)</p><h4><strong>Назви 3 речі зі свого bucket — list:</strong></h4><ol><li>пробежать в Стамбульском марафоне</li><li>полететь в космос туристом</li><li>…и выступить на пивораке</li></ol><h4><strong>На пенсії я хотіла би…</strong></h4><p>Продолжать кодить, учиться и учить. Быть такой бабушкой на фрилансе со своими курсами по Ruby on Rails 255 version и стопкой изданных книг по саморазвитию, программированию и программированию саморазвития.</p><p>Саша, я захоплююсь твоєю завзятістю, сфокусованістю, цілеспрямованістю, щирістю та хоробрістю долати страхи. А ще безмежно дякую від всієї спільноти, що від найпершого дня тут ти стала активісткою, завжди готовою допомогти ❤️</p><p>👉 якщо ви хочете стати героєм наступної серії інтерв’ю, то напишіть нам про це душевного листа на pivorak.me (at) gmail.com 👈</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=e54d91b9ae08" width="1" height="1" alt=""><hr><p><a href="https://medium.com/pivorak/%D1%81%D0%B0%D1%88%D0%B0-%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D1%87%D0%BA%D0%BE-%D0%B3%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B5-%D0%BD%D0%B5-%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F-e54d91b9ae08">Саша Клочко: главное — не останавливаться!</a> was originally published in <a href="https://medium.com/pivorak">pivorak</a> on Medium, where people are continuing the conversation by highlighting and responding to this story.</p>]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Іра Заяць: радість — це прокидатись і розуміти, що в цей день нема ніяких планів і задач]]></title>
            <link>https://medium.com/pivorak/%D1%96%D1%80%D0%B0-%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D1%86%D1%8C-%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C-%D1%86%D0%B5-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8C-%D1%96-%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BC%D1%96%D1%82%D0%B8-%D1%89%D0%BE-%D0%B2-%D1%86%D0%B5%D0%B9-%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C-%D0%BD%D0%B5%D0%BC%D0%B0-%D0%BD%D1%96%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85-%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2-%D1%96-%D0%B7%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%87-b0f6aa806a96?source=rss----b07bf667d6a4---4</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/b0f6aa806a96</guid>
            <category><![CDATA[life]]></category>
            <category><![CDATA[interview]]></category>
            <category><![CDATA[life-stories]]></category>
            <category><![CDATA[ruby]]></category>
            <category><![CDATA[pivorak]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Anna Golovchenko]]></dc:creator>
            <pubDate>Wed, 30 Jan 2019 13:47:01 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2019-01-30T13:47:01.566Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<h3>Іра Заяць: радість — це прокидатись і розуміти, що в цей день нема ніяких планів і задач</h3><p>Про життя та особистості, про вибір та емоції наша регулярна рубрика — інтерв’ю з інженерами <strong>#truetruefalse</strong> ❤️</p><p>І сьогодні у нас Іра Заяць, людина, яка надихає не тільки своїми глибокими знаннями в алгоритмах, володінні англійською, є учасницею #pivorak core team, ментором на літніх курсах, але й підкорює своєю щирістю та скромністю.</p><blockquote>Взагалі, весь перший рік на роботі я була переконана, що от завтра вже точно мене звільнять. Я не перебільшую. Подруга, з якою ми в той час жили разом, навіть намалювала мені плакат-нагадування про те, що я — хороший програміст.</blockquote><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*bR6cAeBa6SXg_2TIZ1oPSw.png" /></figure><h4>Почнемо з нашого улюбленого обов’язкового питання — поділись своїм “two truths and one lie”:</h4><ol><li>В дитинстві в мене не було комп’ютера і я вчилась програмувати у звичайному зошиті</li><li>Я так ніколи й не розібралась, як працює рекурсія.</li><li>Одного разу я запам’ятала порядок карт у перемішаній колоді за одну хвилину.</li></ol><h4><strong>Розкажи про свою першу співбесіду</strong></h4><p>На початку третього курсу я купила книжку по Java, прочитала два перші розділи і подала резюме на всі junior вакансії, які знайшла.</p><p>На першій співбесіді я змогла відповісти на найпростіші питання по ООП, а потім мене спитали про багатопотоковість і шаблони програмування. Я пам’ятала, що такі розділи в книжці були, але не встигла до них добратись. Тоді я думала, що для того, щоб тебе взяли на роботу, ти маєш правильно відповісти на всі питання. Тому не розуміла, чому співбесіду тут же не закінчили. Мені було так прикро, що я не прочитала потрібні розділи :)</p><p>Коли мені ще до завершення співбесіди сказали, що беруть на роботу — я дуже здивувалась.</p><p>Взагалі, весь перший рік на роботі я була переконана, що — от завтра вже точно — мене звільнять. Я не перебільшую. Подруга, з якою ми в той час жили разом, навіть намалювала мені плакат-нагадування про те, що я — хороший програміст.</p><h4><strong>Як виглядає твій класичний робочий день?</strong></h4><p>Я прокидаюсь, дивлюсь на годинник і відмічаю, скільки часу до відкриття улюбленої кав’ярні. Приходжу, замовляю два круасани з абрикосовим варенням і зелений чай. Повільно снідаю і налаштовуюсь на роботу. Якщо пощастить, то вийде сконцентруватись і ефективно попрацювати 3–4 години. Це буде найбільш продуктивна частина мого робочого дня.</p><p>Потім я можу поїхати в офіс, попрацювати з QA інженером, відписати на емейли, сходити в спортзал, або вирішити інші справи. В мене майже ніколи не виходить працювати в офісі так, як зранку під круасани.</p><p>Ближче до вечора я повертаюсь додому і якщо відкривається друге дихання — в мене виходить попрацювати ще кілька годин. Найважче тоді — зупинитись і не засиджуватись допізна. Над цим мені ще треба працювати :)</p><h4><strong>Ти працюєш вже понад 6 років віддалено. Що найгірше й найкраще в такій роботі?</strong></h4><p>Найгірше: важко розмежувати особистий і робочий час. А якщо цього не робити — це швидкий шлях до емоційного вигорання.</p><p>Найкраще: можна вибрати якусь неділю в році, полетіти на Балі, попрацювати звідти деякий час, і в одну з субот повернутись назад.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/640/1*qPvyd6xUNeccAXg-siXa-g.jpeg" /><figcaption>Фото Іри якраз з Балі ☀️</figcaption></figure><h4><strong>Найстрашнішим для мене в роботі є …</strong></h4><p>Випадково запустити запит на production базі даних, який призведе до втрати даних.</p><h4><strong>Сфотографуй свій наплічник сьогодні й опиши, що й для чого в ньому</strong></h4><p>Сьогодні в мене <a href="https://www.aersf.com/fit-pack-2-black/">Aer Fit Pack 2</a>. В ньому Macbook, книжка Bird By Bird, записник Leuchtturm1917, чорна ручка, гаманець, кросівки і все для походу в спортзал ввечері. Це чоловіча модель і трохи завелика для моєї спини, але люблю його за окремі кишеньки для спортивного одягу. Давно помітила, що якщо носити спортивну форму з собою, шанси забігти ввечері в зал суттєво зростають :)</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/0*E5wwAH_lbcdi7pzv" /></figure><h4><strong>В дитинстві я думала …</strong></h4><p>Що якби по телевізору не крутили рекламу, то люди не знали б, що купувати в магазинах.</p><h4><strong>Що тобі приносить радість?</strong></h4><p>Теплий круасан з абрикосовим варенням в сімейній пекарні в центрі Львова.</p><p>Хороша книжка.</p><p>Прокидатись і розуміти, що в цей день нема ніяких планів і задач.</p><h4><strong>На що варто витрачати відпустку?</strong></h4><p>Втілювати маленькі мрії, відновлюватись емоційно, ставати кращими людьми.</p><p>Я дуже довго хотіла полетіти в Каліфорнію, поселитись біля Стенфорду і ходити на лекції у форматі вільного відвідування. Це завжди було в категорії мрій, а не конкретних планів, доки мій друг не дав мені зрозуміти, що якщо цього не спланувати — то воно не відбудеться. Через півроку після тої розмови я сиділа в аудиторії Стенфорду. На одній з лекцій я познайомилась з директором YCombinator, а наступного дня <a href="https://www.facebook.com/iryna.zayats.1/posts/1533298080035014">обідала з професором</a>, який розробляв всю програму викладання комп’ютерних наук для Стенфорду. Це була неймовірна поїздка.</p><p>Але інколи мені буває забагато спілкування, подій, обов’язків, емоцій. Тоді я шукаю будинок в горах, складаю кілька книжок в рюкзак і їду туди на деякий час — не робити зовсім нічого.</p><p>Я знайшла цікаву ідею в <a href="https://www.youtube.com/watch?v=aaExiKsvt9A">відео на каналі The School of Life</a> — про туристичну агенцію майбутнього, в якій поїздки підбираються психотерапевтом в залежності від того, що з нами не так. Тривожних людей така агенція відправляє спостерігати за хвилями на узбережжі Ірландії. Тих, хто занадто переймається популярністю — дивитись на руїни Детройту.</p><h4><strong>Мені ніколи не шкода грошей на …</strong></h4><p>Книги.</p><h4><strong>Чи ставиш собі річні чи квартальні цілі?</strong></h4><p>Я люблю мріяти, ставити цілі і писати списки. Точніше списки списків, розкидані по різних записниках. Коли їх стає забагато, я забуваю за них і пишу нові списки. Писати — це свого роду вид терапії для мене, так я впорядковую думки. Але недавно знайшла один такий список цілей, написаний 3 роки тому, і зрозуміла, що встигла все-все втілити, хоч і не перечитувала його.</p><h4><strong>На що ніколи не наважишся?</strong></h4><p>Здається, я ніколи не наважусь на тату. Боюсь, що воно мені набридне вже на наступний ранок.</p><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/960/0*HLv7n29b3C2PmAXW" /><figcaption>і тому Іра вже знайшла вихід із тимчасовими тату :)</figcaption></figure><h4><strong>Через рік я…</strong></h4><p>Якщо все піде по плану, то через рік я буду шостий або сьомий місяць у творчій відпустці. Мені важко уявити, що саме я робитиму. Але я дуже хочу довгий час прокидатись і знати, що мене не чекають робочі задачі. Я не маю чітких планів на цей час, крім робити те, що подобається.</p><h4><strong>Якби я могла обрати собі суперсилу, то це було б…</strong></h4><p>Мати більше годин у добі, ніж всі навколо.</p><h4><strong>Що ти зараз читаєш?</strong></h4><p>Я часто читаю кілька книжок одночасно. Зараз це:</p><p><a href="https://www.amazon.com/Bird-Some-Instructions-Writing-Life/dp/0385480016">Bird by Bird (Anne Lamott)</a> — поради про життя, завуальовані під поради письменникам-початківцям.</p><p><a href="https://www.amazon.com/Manual-Philosophers-Guide-Stoic-Philosophy-ebook/dp/B072KZWHW4/">The Manual (Epictetus)</a> — збірка уроків давньогрецького філософ-стоїка. Кожного разу, коли читаю щось зі стоїцизму, дивуюсь, наскільки все актуально до сьогодні.</p><p><a href="https://www.amazon.com/Several-Short-Sentences-About-Writing/dp/0307279413/">Several Short Sentences About Writing (Verlyn Klinkenborg)</a> — дуже незвична книга про те, як писати більш лаконічно.</p><p>Ми йдемо слухати Іру вже в цю <a href="https://www.facebook.com/events/1996006510480787/">п’ятницю</a>, 1 лютого. Радимо і вам :)</p><p>👉 якщо ви хочете стати героєм наступної серії інтерв’ю, то напишіть нам про це душевного листа на pivorak.me (at) gmail.com 👈</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=b0f6aa806a96" width="1" height="1" alt=""><hr><p><a href="https://medium.com/pivorak/%D1%96%D1%80%D0%B0-%D0%B7%D0%B0%D1%8F%D1%86%D1%8C-%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C-%D1%86%D0%B5-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8C-%D1%96-%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BC%D1%96%D1%82%D0%B8-%D1%89%D0%BE-%D0%B2-%D1%86%D0%B5%D0%B9-%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C-%D0%BD%D0%B5%D0%BC%D0%B0-%D0%BD%D1%96%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D1%85-%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2-%D1%96-%D0%B7%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%87-b0f6aa806a96">Іра Заяць: радість — це прокидатись і розуміти, що в цей день нема ніяких планів і задач</a> was originally published in <a href="https://medium.com/pivorak">pivorak</a> on Medium, where people are continuing the conversation by highlighting and responding to this story.</p>]]></content:encoded>
        </item>
        <item>
            <title><![CDATA[Женя Пирогов: ничто значимое в жизни невозможно совершить одному!]]></title>
            <link>https://medium.com/pivorak/%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%8F-%D0%BF%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2-%D0%BD%D0%B8%D1%87%D1%82%D0%BE-%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B5-%D0%B2-%D0%B6%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B8-%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%BE-%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D1%82%D1%8C-%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83-9a0f6505117b?source=rss----b07bf667d6a4---4</link>
            <guid isPermaLink="false">https://medium.com/p/9a0f6505117b</guid>
            <category><![CDATA[interview]]></category>
            <category><![CDATA[lifestyle]]></category>
            <category><![CDATA[eugene-pirogov]]></category>
            <category><![CDATA[elixir]]></category>
            <category><![CDATA[ruby]]></category>
            <dc:creator><![CDATA[Anna Golovchenko]]></dc:creator>
            <pubDate>Mon, 17 Dec 2018 20:39:41 GMT</pubDate>
            <atom:updated>2018-12-18T05:17:31.887Z</atom:updated>
            <content:encoded><![CDATA[<p>Ми давно мріяли про те, щоб #pivorak був місцем зустрічі особливих людей. А ще, щоб у нас в спільноті був час і можливість говорити не тільки про технічні проблеми та ідеї, а ще… про життя 😏</p><p>Саме про життя та особистості, вибір та емоції буде відтепер наша регулярна рубрика — <strong>інтерв’ю із інженерами</strong> <strong>#truetruefalse ❤️</strong></p><p>На створення цієї серії інтерв’ю нас надихнула <a href="https://www.youtube.com/watch?v=CZIZPKpsXdo">доповідь</a> Міхи Рекара на нашій останній конференції, коли він розповідав про свій подкаст <a href="https://www.parallelpassion.com/">Parallel Passion</a>. Саме так він старається показати нетехнічну сторону інженерів, життєві історії, де завджи є місце для натхення і відвертості.</p><p>Ми розпочнемо із нашого доброго друга, Євгена Пірогова, який вже неодноразово підтримував нас та ділився знаннями про <a href="https://www.youtube.com/watch?v=6UXFlL8JB8w&amp;t">Linux</a>, <a href="https://www.youtube.com/watch?v=8HAXCbWHT0Y">Linux tracing</a>, <a href="https://www.youtube.com/watch?v=F1iJzb9z-kU">мікросервіси</a> та <a href="https://www.youtube.com/watch?v=XhxmS2SmU_4">Elixir</a> та отримував прекрасні відгуки не тільки власне за доповіді, але й за те, наскільки глибоко він розбирається в темі та наскільки захоплено розповідає.</p><blockquote>Первое — хватит переживать на счет того, что о тебе подумают люди. Второе — думай хотя бы пять минут прежде чем ответить на вопрос. Третье — читай больше книг, а не новости!</blockquote><figure><img alt="" src="https://cdn-images-1.medium.com/max/1024/1*bydBLZboUhrswV9UfpMnYg.png" /></figure><p><strong>Жень, у нас є одне обов’язкове питання, коли ми просимо поділитись 2 правдивими твердженнями і однією брехнею (#truetruefalse):</strong></p><p>1. У меня нет водительских прав</p><p>2. Я не знаю названия месяцев года на украинском языке</p><p>3. Я поступил в университет с третьего раза</p><h4><strong>Який у тебе девіз?</strong></h4><p>У меня нет девиза, с мыслью о котором я просыпаюсь каждый день. В моей голове часто звучит одна мысль, озвученной дизайнером Артемом Горбуновым: “будьте полезны”. Как бы банально не звучали эти слова, они всегда побуждают меня задуматься о том, что я делаю и есть ли в этом какой-то смысл. Стремлюсь быть полезным, хотя и получается это далеко не каждый день.</p><h4><strong>Якби я не міг бути інженером, то я б був …</strong></h4><p>Пожарным. Профессия пожарного, как я ее вижу, лишена дедлайнов или бизнес плана. Ежедневно слаженная команда людей, которые на 120% доверяют друг другу, тренируются спасать жизни других людей, а потом едут на вызов, где нет места личным амбициям, спорам или обидам. Что может быть лучше?</p><h4><strong>На пенсії я хотів би …</strong></h4><p>Существенно снизить темп жизни: читать книги, не читать новости, больше отдыхать и меньше времени проводить за компьютером. Я бы завел блог, в котором неторопливо писал бы об интересных мне, сложных около-компьютерных темах, увлекательным, доступным языком.</p><h4><strong>Який був твій перший проект?</strong></h4><p>Моим первым проектом в качестве разработчика на Ruby on Rails был проект посвященный, прости Господи, сайту знакомств с уклоном в интимные отношения. Наверное, справедливо сказать что это был такой страшненький симбиоз PornHub-а и Chatroulette. В первый же день мне нужно было разобраться с багом, написать и задеплоить на продакшен фикс. Это был настоящий кошмар первого рабочего дня.</p><h4><strong>Найстрашнішим для мене в роботі є …</strong></h4><p>В 3 часа ночи получить сообщение о том, что упала база данных. В некотором приближении со мной однажды такое случилось. Это была настоящая катастрофа. Страшно было из-за непонимания что делать с проблемой, которая находится за пределами моей компетенции. С годами и опытом страх существенно уменьшился, но я не думаю что когда-либо он исчезнет полностью.</p><h4><strong>Як ти відрізняєш на співбесідах хорошого і не дуже інженера?</strong></h4><p>Хорошего инженера легко узнать по тому, насколько активно и как глубоко он интересуется своим ремеслом. Для этого достаточно выслушать ответ на вопрос “Что ты читаешь?”. К другим важным качества хорошего инженера я бы отнес чувство юмора. Такой человек с готовностью расскажет о эпичных фейлах в продакшене, участником (или виновником!) которых ему довелось быть.</p><h4><strong>Опиши якості найкращого твого колеги</strong></h4><p>Приведу пример только одного качества моего коллеги на текущем проекте. Это полное отсутствие рефлексии в отношении допускаемых неточностей в работе. “Мы ошиблись? Ну и ничего страшного, исправились, идем дальше! Впереди ведь еще столько всего сложного и интересного!”. На мой взгляд это совершенно уникальное качество, которое я отчаянно стараюсь у него перенять.</p><h4><strong>Від чого ти відчуваєш радість?</strong></h4><p>Чувствую радость в тот момент, когда после напряженной дискуссии между мной и моим собеседником устанавливается взаимопонимание по какому-то вопросу. Getting on the same page — прям очень приятно чувство.</p><h4><strong>В дитинстві я думав …</strong></h4><p>Отчетливо помню как в детстве я смотрел какой-то бразильский сериал о богатых людях, и думал что однажды, когда вырасту буду жить в роскошном большом доме, таком же как у них. Больше так не думаю. Не представляю сколько головной боли должно быть связано со строительством и обслуживанием большого имения!</p><h4><strong>На що варто витрачати гроші?</strong></h4><p>Тратить деньги стоит на книги, впечатления и подарки.</p><h4><strong>На що варто витрачати відпустку?</strong></h4><p>На встряску для организма и тотальную перезагрузку сознания. Важно вернуться из отпуска “немножко другим”.</p><h4><strong>Помилка, за яку тобі досі соромно</strong></h4><p>Есть люди, друзья, с которыми я по разным причинам прервал связь и мы больше не общаемся. Мне ужасно стыдно за те обстоятельства, при которых мы перестали общаться.</p><h4><strong>Найяскравіший спогад за останній 2018 рік це…</strong></h4><p>Таких будет два.</p><p>В начале года — прокатился на трех чудовищно страшных американских горках в парке Феррари в Абу Даби. Это такие горки, где тебя пристегивают, ладони потеют, сердце выскакивает из груди, ты сидишь в ожидании минуту, но уже порываешься позвать работника и попроситься чтоб тебя отстегнули и отпустили. Дух захватывает так, что словами просто не передать.</p><p>В конце года — участие в pakkeleg, датской традиции дарить подарки, во время командного митапа в Дании. Давно не видел столько азарта и радости в глазах одновременно двадцати взрослых людей!</p><h4><strong>Я ніколи…</strong></h4><p>Никогда не стану грубить официантам, продавцам в магазине или таксистам, как бы плохо они не делали свою работу. Для людей этих профессий у меня примерно бесконечный запас терпения.</p><h4><strong>Все життя я був впевнений у …, але зараз…</strong></h4><p>Стыдно в этом признаться, но большую часть своей жизни я был уверен, что всего можно достичь в одиночку. Мне казалось, что для этого достаточно лишь усердно работать. У меня ушло колоссальное количество времени чтобы признать: это не так, я ошибался. Ничто значимое в жизни невозможно совершить одному.</p><h4><strong>Хто твій кумір?</strong></h4><p>У меня нет кумира. Я часто встречаю людей, которые мне нравятся по тем или иным причинам, и у которых так и хочется научиться чему-то, переняв то или иное качество. Назвать их кумирами не поворачивается язык.</p><p>Но если брать одного человека наиболее близкого к кумиру, то им был бы Брендан Грегг. Это австралийский системный инженер, который много лет работал в компании Sun, а сейчас занимает позицию Performance Architect (не знаю как правильно перевести на русский) в компании Netflix. Для меня этот очень скромный, но очень умный человек с невероятно глубокими знаниями в своей области — живой пример профессионализма. Важное качество, отличающее Брендана от других именитых специалистов — способность объяснять сложные вещи простым языком. Я увидел его в прошлом году на конференции в Сан-Франциско, и, конечно, не упустил возможности сделать с ним селфи. Для меня эта встреча была сопоставима с тем, как если бы апостол Павел явился обычному священнику и спросил бы “Привет, ну как дела?”.</p><h4><strong>Якби тобі треба було б написати послання собі 20 річному, що б ти сказав?</strong></h4><p>Я сказал бы себе всего три вещи. Первое — хватит переживать на счет того, что о тебе подумают люди. Второе — думай хотя бы пять минут прежде чем ответить на вопрос. Третье — читай больше книг, а не новости!</p><h4><strong>Якби я міг обрати собі суперсилу, то це було б…</strong></h4><p>Из всех суперспособностей я бы выбрал платежеспособность ©. Ну а если серьезно, то я бы выбрал способность лечить людей от любой болезни одним касанием: и людям полезно, и я бы провел в путешествиях, наверное, всю оставшуюся жизнь!</p><p>Ми ідемо слухати Женю вже в цю <a href="https://www.facebook.com/events/1939673802825321/">п’ятницю</a>, 21 грудня. Радимо і вам :)</p><p>👉 якщо ви хочете стати героєм наступної серії інтерв’ю, то напишіть нам про це душевного листа на pivorak.me (at) gmail.com 👈</p><img src="https://medium.com/_/stat?event=post.clientViewed&referrerSource=full_rss&postId=9a0f6505117b" width="1" height="1" alt=""><hr><p><a href="https://medium.com/pivorak/%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%8F-%D0%BF%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2-%D0%BD%D0%B8%D1%87%D1%82%D0%BE-%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B5-%D0%B2-%D0%B6%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B8-%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B7%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%BE-%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D1%82%D1%8C-%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83-9a0f6505117b">Женя Пирогов: ничто значимое в жизни невозможно совершить одному!</a> was originally published in <a href="https://medium.com/pivorak">pivorak</a> on Medium, where people are continuing the conversation by highlighting and responding to this story.</p>]]></content:encoded>
        </item>
    </channel>
</rss>